В. М. Антонов інтелектуальна власність І комп'ютерне авторське право

Вид материала

Документы

Содержание 5.1. Основні охоронні документи 5.2. Авторський договір Авторський договір (із штатним співробітником) Авторський договір

Подобный материал:

• I. Основні стандарти прав інтелектуальної власності в Україні, 716.07kb.
• Конспект лекцій з курсу «основи інтелектуальної власності», 672.32kb.
• 1 інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини, 5723.92kb.
• 5 1 Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини, 6057.39kb.
• Робоча навчальна програма предмет Комп’ютери у фізичних дослідженнях, 98.31kb.
• Е. В. Колісніченко > В. О. Панченко > А. А. Папченко Відповідальний за випуск, 1555.03kb.
• Реферат Право на интелектуальну власнисть, 204.19kb.
• Комп’ютерне моделювання фізичних процесів Для студентів ІV курсу спеціальності 070100, 219.13kb.
• А. Ю. Литвин Н. В. Асєєва Інтелектуальна власність Курс лекцій, 3085.18kb.
• Методичні вказівки для самостійної роботи та практичних занять з дисципліни «Інтелектуальна, 278.72kb.

Глава 5. ЗАХИСТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ І КОМП'ЮТЕРНОГО АВТОРСЬКОГО ПРАВА

^ 5.1. Основні охоронні документи

В Україні існує багато можливостей стосовно законного захисту інтелектуальної власності та комп'ютерного авторського права (IB та КАП). Перелічимо деякі охоронні можливості та документи з цьо­го питання:

1. Договір (авторський договір зі штатним або позаштатним пра­цівником)
   
2. Авторське свідоцтво
   
3. Патент
   
4. Контракт
   
5. Ліцензія (ліцензійний договір)
   
6. Використання на титульному аркуші позначення: ©, Автор, назва роботи, рік
   
7. Свідоцтво про реєстрацію
   
8. Акт або протокол спеціальної комісії про факт створення ноу-ха
   
9. Багатопатентна ліцензія або договір на передачу ноу-хау
   

10. Документ про правонаступництво або про право власності
    
11. Свідоцтво про спадщину
    
12. Свідоцтво стосовно майнових прав
    
13. Рецензія провідних фахівців
    
14. Угода
    
15. Бізнес-план розробки і впровадження ідеї
    
16. Звіт про науково-дослідницьку роботу
    
17. Конкурсні проекти
    

18. Наявність 3-х свідків

Існує декілька правил, які бажано пам'ятати автору:

• реєстрація прав автора на твір не обов'язкова, але це роблять для полегшення доказу авторства у разі позову;
  
• автор (правовласник) може видавати ліцензію на використання твору іншій особі;
  
• авторське право може передаватися власником авторського пра­ва іншій фізичній або юридичній особі по закону (правонаступ­нику) або у вигляді ліцензії (повні або часткові права автора);
  
• службовий авторський твір виконаний за договором, у якому визначаються права роботодавця та автора, має відповідну юри­дичну силу, визначену відповідним договором.
  

^ 5.2. Авторський договір

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється на підставі авторського договору, крім випадків, ви­значених законом. Договірна форма використання твору забезпечує реалізацію та охорону як особистих, так і майнових прав автора. Вона відповідає інтересам користувачів, оскільки вони отримують певні права, яких не мають інші особи, і у зв'язку з цим можуть оку­пити свої затрати, пов'язані з відтворенням і розповсюдженням тво­рів, і отримати доход.

Автор або інший власник авторських прав передає за авторським договором про передачу виняткових прав — виняткове право вико­ристовувати твір певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, про передачу невиняткових прав — право дозволяти або забороняти подібне використання твору нарівні з іншою особою, яка отримала дозвіл на використання цього твору таким саме способом. Права, що передаються за авторським договором, вважаються невинятковими, якщо в договорі прямо не передбачено інше. Авторський договір повинен передбачати способи використання твору; термін і територію, на якій передається право; розмір винагороди і порядок визначення розміру винагороди за кож­ний спосіб використання твору, порядок і терміни її виплати, а та­кож інші умови, які сторони вважатимуть істотними. Умови автор­ського договору, що обмежують автора у створенні в майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, недійсні. У разі передачі повноваження за авторським договором автору повинна бути забез­печена можливість отримати вигоду від використання створеного ним твору.

Типові форми окремих авторських договорів не мають норматив­ного характеру і є для учасників майбутнього авторського договору лише рекомендованими зразками договору.

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення; видавничі договори — про видання або перевидання твору в оригіналі; постановочні — договори про пуб­лічне виконання неопублікованого твору; сценарні — про викорис­тання неопублікованого твору в кіно- або телевізійному фільмі; до­говори художнього замовлення — про створення твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу; договори про видання творів у перекладі, у переробці; авторські договори на створення і передачу комп'ютерних програм.

Авторський договір замовлення укладається на створення кон­кретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відпо­відно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок обу­мовленої договором винагороди замовник зобов'язаний виплатити автору аванс. Розмір і терміни виплати визначаються угодою сторін. Сторона, що не виконала або виконала неналежним чином свої зо­бов'язання, повинна відшкодувати потерпілій стороні заподіяні збитки, включаючи й упущену вигоду. У разі відступлення автора від вимог, що містяться у договорі, замовник твору має право ви­магати відповідної доробки.

Найпоширенішим видом авторського договору є видавничий до­говір на літературні твори, на твори образотворчого мистецтва, на музичні твори, на видання перекладу раніше випущеного у світ літе­ратурного твору та інші.

У разі укладання договору на видання власнику авторських прав немає потреби оформлювати перевідступлення своїх авторських (майнових) прав, у тому числі права контролю за виданням свогс твору. Відповідно до деяких законів, що регулюють майнові права, передача права автора на публікацію роботи може виявитися немож­ливою. У разі укладання договору на публікацію власник авторських прав, як правило, обмежує своє право на призначений до видання твір тією мірою, якою це необхідно видавцеві для виконання своєї роботи. У той же час авторське право залишається за автором абс іншим правовласником.

Автором, по суті видавничого договору, повинна бути надана ви­давцеві ліцензія, що включає в себе всі права, необхідні для оптималь­ної реалізації планованого видання. Щоб становити собою цінність для видавця, ліцензія повинна давати йому можливість захищати свою видавничу діяльність від третіх осіб. У галузі авторського права ліцензія звичайно розуміється як дозвіл, що надається автором або іншим власником авторського права (ліцензіаром) особі, яка вико­ристовує твір (видавцеві або іншому ліцензіату), використати його у формі і на умовах, узгоджених між ними. Звичайно видавець отри­мує виняткову ліцензію (що надає йому виняткове право) на твір і видання відповідного твору — або на здійснення відтворення і ви­дання його перекладу — в стандартному комерційному тиражі, що містить обґрунтовану кількість примірників. Ліцензія може бути надана як на єдине, так і на перше і на наступні видання. Обсяг єди­ного або першого видання, як правило, визначається у договорі — зазначається кількість примірників у тиражі або визначається міні­мальна і (або) максимальна кількість примірників (тираж). Під час узгодження обсягу єдиного або першого видання звичайно береться до уваги необхідність задовольнити очікуваний купівельний попит за вартістю, яка дає змогу здійснювати продаж за звичайними для даного книжкового ринку цінами за примірник, порівняно з подіб­ними публікаціями. При видачі лізензії на публікацію твору у формі перекладу зазначається мова (або мови) видання.

З метою сприяння розповсюдженню опублікованого твору і з ураху­ванням можливості подальшого використання видання відповідно до договору ліцензія повинна містити деякі «допоміжні права», які слугують меті відтворення або доведення до споживача твору (чи йо­го перекладу) в певній формі, що відрізняється від стандартного ко­мерційного видання. Такі допоміжні права можуть, наприклад, вклю­чати: право на попередню чи подальшу публікацію в пресі одного або декількох уривків з твору, право на серію, тобто право публікувати всі твори або його частини в одному або декількох послідовних но­мерах періодичного видання до чи після виходу твору в стандарт­ному комерційному виданні, право на виконання уривків з твору на радіо або телебаченні, право на включення твору або його частини в антологію, право на перевидання у зміненому форматі.

Видавці часто вимагають від ліцензіара надання їм, у рамках до­поміжних прав, права на ліцензування відтворення опублікованого твору в мікрофільмах або інших репрографічних відтвореннях для цілей, що виходять за межі добросовісного використання, допусти­мого законом. Видавець може запитати ліцензію на розміщення тво­ру на магнітні або магнітооптичні носії з відкритим доступом або відтворення у формі звукозапису. Іноді запитується право також на ліцензіювання відтворення у формі фільмів. Такі форми відтво­рення за допомогою сучасних технологій часто згадуються в сучас­них видавничих договорах як «механічне відтворення» твору, а від­повідні права — як «права на механічне відтворення». Цей термін не треба плутати з поняттям «права на технічне відтворення музи­ки» , яке означає право на відтворення музичного твору у формі зву­козапису.

Під час складання договору звичайно обумовлюються умови не надавати видавцеві право використовувати твір яким-небудь чином, включаючи адаптацію, наприклад, створення за ним сценарію для п'єси або кінофільму, для радіо- або телевізійної вистави, чи право на переклад. Використання подібних прав виходить за рамки сприян­ня або прямого використання видавцем його власної публікації тво­ру. Надання «прав на дайджест» (прав на публікацію скорочених або укорочених форм твору), або так званих «прав на комікси», часто є предметом дозволів у кожному окремому випадку, враховуючи за­цікавленість автора в цілісності його твору.

До договору можуть бути включені спеціальні положення віднос­но цілісності твору, що видається. Наприклад, може бути зазначено, що «видавець повинен відтворити твір без яких-небудь змін, ско­рочень або додатків». Це може виявитися корисним, особливо в краї­нах, де у законодавстві відсутні відповідні положення про «немайнові права».

У договорі на видання перекладу, як правило, зазначається, Що «видавець повинен використати точний і достовірний переклад, виконаний за його рахунок. Заголовок в перекладі підлягає письмо­вому схваленню ліцензіара авторських прав. На вимогу останньогс остаточний текст перекладу також повинен надаватися йому для схвалення».

Може також бути обумовлено, що «видавець забезпечує на кож­ному примірнику чітке зазначення назви твору і прізвища автора». Залежно від обставин може бути додано, що «видавець зобов'язу­ється друкувати прізвище першого видавця (а саме ...), а також рік першого видання (роки видань) твору на зворотньому боці титуль­ного аркуша».

З урахуванням певних формальностей, що існують у багатьох країнах, як умова повного використання авторських прав на твори, що видаються, у видавничих договорах звичайно зазначається, що на титульному аркуші повинен ставитися відповідний символ автор­ського права. Цей символ складається з позначення ©, року першої публікації твору та імені власника авторських прав на твір.

Відносно розповсюдження опублікованих примірників часто за­значається, що «видавець забезпечує ефективне просування твору за свій власний рахунок». У разі коли ліцензія не обмежується тільки одним випуском, часто додають, що «він повинен стежити за тим, щоб книги були постійно у продажу, а нові випуски друкувалися своє­часно, щоб задовольнити існуючий попит».

Постановочний договір укладається, коли основним способом використання твору є його публічне виконання. Предметом цього договору можуть бути драматичні твори, музика або лібретто опери, балету, оперети, музичної комедії, музика до драматичного спек­таклю тощо, що використовуються театрально-видовищними орга­нізаціями (театрами, філармоніями, цирками, концертними органі­заціями тощо) для постановки на сцені. Предметом постановочного договору може бути будь-який твір як обнародуваний, так і необ-народуваний.

Сценарний договір регламентує відносини, пов'язані з викорис­танням літературного твору, за яким знімається кінофільм, теле­фільм, здійснюється радіо- або телепередача, проводиться масо-вовидовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору у зміненій формі.