Geum.ru

Веде слухання  Голова Верховної Ради України мороз о. О

Вид материалаДокументы

Содержание


Кінах а.к.
Плотніков о.в.
Розенфельд о.і.
Макогон ю.в.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Якщо торкатися цієї стратегії, то ми тут маємо дві альтернативи. Перша – це переорієнтація України на пріоритетний науково-технологічний і інноваційний розвиток, що, до речі, найкращим і єдиним шляхом захисту вітчизняного виробника. І друга – це залишатися низькотехнологічною, сировиннопереробною країною.

Наслідки цього другого сценарію дуже легко передбачити. Вони зведуться до максимізації екологічного невигідного, економічно невигідного сировинного експорту з одночасним збільшенням високотехнологічного товарного імпорту. Деградуючий ринок праці підштовхне країну до подальшого послаблення вітчизняної науки і зниження освітнього цензу нації. Тому, не маючи альтернативи щодо вступу до СОТ, Україна, на мій погляд, також не має альтернативи щодо стратегії свого подальшого розвитку.

Головні проблеми, які Україна має подолати на цьому шляху, бачаться такими. Перше. Насамперед необхідно створити керовану інноваційну модель розвитку країни шляхом утвердження системи державних пріоритетів і заснування на цій основі низки стратегічних програм. Для України їх може бути не більше десяти. Ці програми мають об’єднати в єдиному комплексі власні наукові розробки, власне кадрове супроводження, вітчизняний виробничий сектор і бізнес. До речі, абстрагуючись від політичних оцінок, можемо зазначити, що національні програми Росії, які ця країна почала три роки тому впроваджувати, у сукупності і дають таку саму стратегію розвитку.

Друге. Виходячи з того, що у розвинутих економіках, з якими Україна змушена буде конкурувати,  додана вартість продукції створюється виключно за рахунок нових знань та інтелектуальної складової мають бути повернуті до головних продуктивних сил наука, передова освіта та інновації. Ефективним кроком для вирішення цієї проблеми було б законодавче посилення зв’язків між ними на основі дуже відомого і поширеного у світі так званого трикутника знань та перегляд законодавства України про інноваційну діяльність з урахуванням кращого світового досвіду.

Зокрема Закон України „Про технопарки” надав основні мотивації учасникам інноваційного процесу у вигляді податкових і митних пільг. В умовах України це призвело до конкурентної боротьби учасників проектів за одержання зазначених пільг замість забезпечення конкурентної боротьби їхньої продукції на ринках. Як наслідок, за 5 років чинності закону 80% продукції технопарків виявилося неконкурентноспроможною. Крім того, діяльність технопарків не була територіально орієнтованою, що виключило мотивацію місцевої влади на розвиток регіональних інноваційних середовищ.

Тому замість надання вказаних пільг, доцільно створити привабливі мотиваційні умови для взаємодії основних учасників інноваційного процесу. Це високотехнологічні компанії, що конкурують на внутрішніх і зовнішніх ринках, це конкурентоспроможні наукові групи, які забезпечують ці компанії постійним потоком ноу-хау, це факультети і кафедри університетів, які готують для цих компаній високоякісний людський капітал, це інвестиційні і венчурні фонди, що підживлюють інноваційний процес, бізнес структури, що виводять інноваційну продукцію на ринки.

Зараз існуюче законодавство створює досить суттєві перепони для ефективної взаємодії цих учасників інноваційного процесу. І головне, послідовні кроки мають бути здійснені для формування суспільної свідомості громадян країни з метою чіткого розуміння, хто ми і який шлях маємо подолати. Це означає, що без рішучої державної політики, без стимулювання людської активності і консолідації країни досягнення вказаних цілей буде неможливим. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Слово має  Анатолій Кирилович Кінах, голова Комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. А потім виступає Плотніков.

16:21:16

КІНАХ А.К.

Шановний Олександр Олександрович!  Шановні учасники парламентських слухань!

Ми  розглядаємо життєво важливе питання в умовах глобалізації світової економіки і  загострення економічної і політичної конкуренції визначальними чинниками є конкурентоспроможність держави і вміння держави захищати і просувати свої національні і економічні, політичні інтереси.

На всіх етапах підготовки  вступу в СОТ Україна зосереджувала увагу в першу чергу на двох головних чинниках, це імплементація українського законодавства до вимог СОТ і введення переговорів у складі робочої групи.

На жаль,  ми вимушені констатувати, що в третій частині, яка є найважливішою, це створення максимально високого рівня конкурентоспроможності економіки під дату уступу в СОТ, на це Україна звертала дуже мало уваги.

І сьогодні маючи на увазі ті переваги, які є від вступу в СОТ для українського експорту, а однозначно Україна є експортно орієнтована держава, необхідно суттєво змістити акценти на питання, які визначають конкурентоспроможність української економіки.

На жаль, і це підтверджують дані світових експертів, за останній період в рейтингу конкурентоспроможності економіки Україна вже  втратила десять пунктів із 68 місця перемістилася на 78 місце у світі. Це дуже серйозний сигнал, тому я абсолютно впевнений, як в рекомендаціях, так і в подальших діях влади і бізнесу в Україні зусилля повинні бути  спрямовані в першу чергу не тільки на імплементацію законодавства, це однозначна вимога вона повинна бути виконана, а на створення умов зростання конкурентоспроможності нашої економіки.

В першу  чергу, технологічна і технічна модернізація економіки, маючи на увазі, що фізичний і моральний знос основних фондів в Україні досягає 70 і 80 відсотків. Це безумовно стимули для реінстування ??? прибутку підприємств в підвищення їх конкурентоспроможності. Умови для імпорту високотехнологічного обладнання, яке не виробляється в Україні   це, безумовно, питання, які стосуються дуже важливої частини, прискореної амортизації, однозначно, інноваційна інвестиційна політика. Принципове значення для АПК, я на жаль не почув це від міністра, в тому числі, є питання поглиблення і розвиток земельної реформи в Україні, створення сучасного земельного ринку, розвиток іпотеки. На цій основі залучення інвестицій і створення умов конкурентно спроможності агропромислового комплексу нашої держави.

Принципове значення має дуже суттєва робота по підсиленню ефективності банківської системи України. Як можна закликати до рівноправної конкуренції, маючи на увазі ту величезну дистанцію, вартості кредитних ресурсів для українського виробника, його конкурентів, наприклад, з Європейського союзу. Різниця від чотирьох до п’яти разів. Дуже важливо і це має принципове значення, валютна політика держави, яка суттєво впливає на конкурентно спроможність українського експорту, тут повинні бути дуже чіткі погоджені дії.

Хочу відмітити, що з цього приводу однозначно на всіх етапах, повинен діяти ефективний діалог влади і бізнесу. Всі питання умови повинні мати техніко-економічне обґрунтування, ризиків, переваг і тільки на такій основі повинен бути постійний пошук оптимальних балансів, національних інтересів України і умов вступу в СОТ. Маючи на увазі ті втрати в разі наявності того чи іншого недосконалого, невірного кроку по цьому напрямку. Я впевнений, що треба припинити дискусії вступати чи не вступати, однозначно. Україна повинна бути в Світовій організації торгівлі – це є невід’ємна частина зусиль по нашій конкурентно спроможності. Це 148 держав світу, які виробляють мінімум 95 відсотків світової продукції і однозначно, це необхідно для України, для нашого сучасного розвитку.

Вимушений констатувати, що проект рекомендацій Парламентських слухань вимагає суттєвого доопрацювання. По суті, на перший погляд, це не документ, який консолідує політичну волю, інтелект держави по вступу в СОТ, а це по суті техніко-економічне обґрунтування по перенесенню термінів вступу в СОТ на 2007 рік. Це неприпустимо і я просив би це врахувати в остаточній редакції рекомендацій з тим, щоб всі зрозуміли, вступ України в СОТ це стратегічне завдання держави, навколо, необхідно об’єднати політичну волю, інтелект всіх незалежно від політичного кольору і забезпечити необхідним для держави конкретно-спроможності України результат.  Щиро дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо і вам.

Слово має Олексій Віталійович Плотніков, голова підкомітету, вірніше, заступник голови Комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук, професор. Я підкреслюю звання, оскільки перед ним всі виступили поки що доктори. Я звертаюся до частини слухачів, учасників слухань – студентів, зокрема, ви записуйте, очевидно, те, що говориться бо ви навряд чи, коли ще матимете змогу побути на засіданні, де виступають підряд десятки відомих вчених, які торкаються важливого суспільного питання, будь ласка.  

16:27:01

ПЛОТНІКОВ О.В.

Шановний Голово Верховної Ради! Шановні народні депутати! Шановні присутні!

Проблема вступу до СОТ, дійсно, є важливою, мабуть, зараз однією з найважливіших яка зараз постає перед Україною  і ця обумовленість не лише полягає в тому, що є можливість приєднатися  до міжнародних економічних і політичних відносин. Мова йде про те, що Світова організація торгівлі  це, можливо, зараз єдина організація до якої можна приєднатися, можна стати членом якої. Зрозуміло, що на порівняння з Євросоюзом чи якимось там Євроатлантичними структурами іншими, саме СОТ є тією реальністю до якої можна дійти вже  найближчим чином.

Дійсно, ця проблема актуальна, як і актуальний процес з яким Україна, як шлях яким Україна  йшла до СОТ.

Питання того, як приєднується Україна, яким, завдяки чому вона йде до СОТ? Це, дійсно, досить болісно для держави.

Шлях до СОТ України надзвичайно складний   і він відбувався не лише в умовах проблематики двосторонніх переговорів, не лише в умовах, коли там не було згоди на підписання цих протоколів. Всі 13 років, фактично, відбувався жорсткий тиск керівництва держави про те, що треба приєднуватися саме в цьому конкретному році.

Такий стан речей призвів до ситуації, коли досягнення мети членства, фактично, перетворилося в членство, будь-якою метою.  І весь переговорний процес також був  підпорядкований скоріше не відстоюванню національних інтересів України, а досягненню мети членства у СОТ.

В країні нажаль не пророблені відповідні захисні  механізми для національної економіки від членства у СОТ. І Мінекономіки, і зараз виступав Ігор Бураковський,  поширюють інформацію про те, що після вступу до СОТ зростання добробуту складе 10,2 обсягу споживання, ВВП  зросте на 4,8 і так далі. Але мова йде саме про середню довгострокову перспективу. Те, що буде відбуватися у короткій, можливо також  середньостроковій перспективі, це аж ніяк не буде безболісним для національної економіки.

Сьогодні  мова вже йшла наприклад про сільське господарство, де традиційно держав не опікувалася, так як це відбувається в країнах Західної Європи і те, що  відбудеться після вступу в СОТ, також буде мати більш ніж негативні наслідки.

Можна наводити  приклади інших галузей, які є вразливими і механізми захисту цих вразливих галузей треба буде будувати   вже після того, як Україна юридично стане членом СОТ.

Разом з тим, те що дійсно ситуація буде не проста, вона буде неоднозначною, я жодним чином не ставлю під сумніви  необхідності вступу до СОТ. Навіть враховуючи те, що СОТ це 149 країн на які припадає 95 відсотків світового торгівельного обороту, що це 70 відсотків українського  експорту, що всі країни сусіди України окрім  Росії та Білорусі членами СОТ навіть  враховуючи це треба вступати.

Крім цього,  зрозуміло, що в макроекономічному рівні є більш ніж відчутні переваги саме в якомусь довгостроковому періоді.

З точки зору  міжнародних економічних і політичних  відносин вступ буде  сприяти і надходженню іноземних інвестицій, і  більш плідної співпраці з іноземними партнерами, і можливостям того, що проти України дійсно не будуть проводити антидемпінгові розслідування.

Крім цього, можна реально вести мову про побудову зони вільної торгівлі  з Євросоюзом, про збільшення обсягів інвестицій безпосередньо з Євросоюзом.

Я не хотів би поєднувати вступ до СОТ з євро інтеграцією, але  знову ж таки це дійсно буде вагомим кроком щодо вступу до Євросоюзу.

Я сподіваюся, що до кінця цього року технічно Україна буде спроможна для того, щоб ставати членом СОТ. Тобто будуть прийняті відповідні закони, будуть врегульовані проблеми з Киргизією і сама технічна готовність України до того, щоб розглядати себе як члена СОТ, це буде наслідком чи це буде досягненням тієї мети, яка стояла перед Україною.

А те, що юридично Україну приймуть там в січні чи лютому наступного року, це вже не залежатиме від України, це скоріше, залежатиме від керівництва СОТ. Але знову ж таки, я хочу приєднатися до тих думок, що були в залі, що нам треба будувати захисні механізми вже після вступу до СОТ. Спасибі, я вдячний за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам,  Олексію Васильовичу. Перш за все, Віталійовичу. Перш за все, за те, що ви зосередили увагу всіх учасників слухань на тому, що не все тільки під аплодисменти робиться, бо це ще великі і складні завдання стоять перед Україною для того, щоб захистити свої інтереси при вступі до Світової організації торгівлі. 

Слово має Олександр Ілліч Розенфельд – ректор міжнародного Соломонового університету, доктор, ясна річ, економічних наук, будь ласка.

РОЗЕНФЕЛЬД О.І.

Уважаемый председатель, уважаемые народные депутаты и члены правительства, дорогие коллеги!

Хочу заметить, что вступление в СОТ можно рассматривать с двух точек зрения: первая – как внутренняя потребность украинской экономической системы украинского государства, а с другой стороны – как ответ на те вызовы, которые мировая экономика предъявляет сегодня к нашей стране и к нашей экономике. Сегодня за последние двадцать лет, скажем так, в структуре мировой экономики произошли колоссальные изменения, которые одним словом называются «глобализация» и сегодня мы сталкиваемся с явлением глобальных рынков, дневной оборот которых превышает три триллиона долларов. И вот каким-то образом и мы должны вписываться в эту систему. Поэтому в известной мере, наше вступление в ВТО, это вынужденная мера. Вынужденная мера.

Хочу заметить, что заметить, что вступление Украины в ВТО, это не разовый акт или явление, а это процесс и наше существование там будет длится десятилетиями, это просто новое состояние украинского государства, по крайней мере, украинской экономике. Это новое состояние дает нам новые возможности, но и влечет за собой новые риски.

В базовых докладах, которые сегодня прозвучали вот эти вот основные возможности были довольно полно перечислены. Я бы только коротко сказав вот что, что говоря о расширении доступа украинского экспорта к мировым рынкам, может быть, есть смысл заострить наше внимание в духе того о чем он говорил академик Згуровский на интеллектуальные составляющие украинского экспорта. Может быть, в среднесрочной перспективе нужны государственные программы поддержки экспорта, ну вот, скажем, в сферах образования, здравоохранения, туризма, коммерческая космонавтика, вот всякое такое направление, ну может стать элементом нашей экономической политики на ближайшие годы.

Есть возможности обращаться к ВТО в качестве третейского судьи в тех войнах, которые возникают и будут возникать в обозримом будущем. Есть возможность принять участие в выработке новых правил торговли мировой на правах, скажем, миноритарного управляющего, но все-таки  принимать участие в этом управлении. Это, что касается шансов.

Риски. Краткосрочные риски, опять же сегодня были многими выступающими описаны очень подробно и с безусловным знанием предмета. В краткосрочной перспективе нам понятно, что речь идет о неких рисках …….. рынков, ухудшения, так сказать, структуры занятости в ряде отраслей, это в краткосрочной перспективе. Хочется верить, что наша экономика сумеет адекватно использовав не тарифные меры защиты и вообще в переходный период эти риски преодолеть.

Среди среднесрочных рисков, я хочу остановить ваше внимание вот на чем. Такая проблема ВТО и теневая экономика Украины. Это весьма любопытный сюжет, который меньше исследован в так сказать трудах специалистов. И в следствие разницы уровней тарифной защиты внутренних рынков соседних стран, например, Украины и России, возникают потоки так называемого серого импорта, которые обязательно двигаются от стран с меньшей степенью защищенности к странам с большей степенью защищенности. Прогнозировать эти потоки – важная вещь. В новейшей экономической истории есть пример создания американской мафии в 30-е годы, когда именно на разнице этих тарифов между Канадой и Соединенных Штатов была вскормлена могущественная спрутообразная организация, до которой лучше бы нам не допустить. Этим следует заняться.

И в заключение хочу сказать, что на протяжении десятилетий нужны будут Украине профессионалы, которые будут этим заниматься – нашими отношениями с ВТО. Их надо готовить уже сейчас.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, Олександр Ілліч.

Я думаю, тільки ви помилилися, ми, мабуть, уже їх обставили в цьому відношенні, американців 30-х років я маю на увазі. У нас бере участь як голова української делегації на переговорах щодо вступу України до СОТ заступник міністра з питань економіки Валерій Тезійович П’ятницький. І було б цікаво, щоб він, так би мовити, з передової висловився. Його нема. Він доручив вам висловитись? Ага, ну, чудово, значить скорочується кількість виступаючих.

Слово має завідуючий кафедрою міжнародної економіки Донецького Національного університету доктор наук Макогон Юрій Володимирович. Прошу.

МАКОГОН Ю.В.

Спасибо за возможность высказать свое мнение по этому вопросу на парламентских слушаниях. Уважаемые участники слушаний! Я хотел бы уточнить несколько моментов буквально очень тезисно, безусловно, исходя из тезиса, что мы уже будем в ближайшее время работать в составе Всемирной торговой организации. И, естественно, любая научная школа будет предлагать свою методику оценки этих последствий, и, конечно,  сегодня нужно обсудить уже не то, что будем ли мы членами ВТО, это однозначно, нужно вступать в ВТО или быть принятыми в ВТО, добиться этой возможности, а что сделать в  этот переходный период, чтобы снизить   те потери,  упредить те потери, которые возможны в народно-хозяйственном  комплексе Украины, особенно в тех отраслях, которые мы изучаем, находясь в Донецкой области.

Еще один момент, очень важно, на котором хотел бы остановиться – это то, что год тому назад по линии Торгово-промышленной палаты я был приглашен в составе делегации Украины  в Хорватию, где изучались вопросы накануне Гонконгского саммита ВТО, где, как тогда предполагалось, могла вступить Украины   ВТО.  И насколько мы были готовы к этому вопросу и рядом были страны, которые недавно  из Восточной Европы вступили в ВТО, и из СНГ и те, которые готовятся к вступлении, в частности Украина и Россия.

 И вот здесь один из лейбмотивов, который звучал и который еще можно исправить, -   это положение… Очень жаль, что вот не выступил руководитель переговоров. Дело в том, что там рассматривался как раз вопрос: власть, общественность стран, бизнес, наука, система негосударственных организаций, в частности, ТПП, насколько они осведомлены о том, как готовится та или иная страна к вступлению ВТО, что нужно  той или иной    стране сделать на пути этого решительного шага.

И вот насколько осведомлена наша общественность и наука, я думаю, всем известно достаточно хорошо, что мы буквально только последние годы стали получать более-менее информацию об этом вопросе.

И так конечно же здесь есть масса преимуществ, которые я, конечно, буду характеризовать,  однако из антитезисов сразу.

Ну, например, ускорение структурной реформы, внедрение рыночных механизмов возможно только, если будет добрая воля власти и бизнеса одновременно и общественности. А вот теневая  экономика как раз стоит как препятствие на этом пути решения этого вопроса.

Далее. Возможно ли укрепление наших отношений и будет ли открыт путь для зоны свободной торговли  с Европейским Союзом, Российской Федерацией, СНГ, Организацией черноморского сотрудничества, если, например, та же ЕС  прежде всего Украину дискриминирует на своих рынках, и Украина  подписала целый ряд  соглашений о добровольном ограничении  экспорта по целому ряду товаров с ЕС и Соединенными Штатами Америки в свое время. Возможность полноправного обоснованного метода защиты    внутреннего рынка в соответствии с соглашения ВТО.  Здесь очень большие проблемы, сможем ли мы   реализовать без жесткой позиции государства  державы в этом вопросе.

Тоже под сомнением и улучшение  инвестиционного климата. Не вступлением  в ВТО решается вопрос о благоприятном  инвестиционном  климате. 

Упрощение доступа на мировые рынки  украинских товаров. Здесь тоже это  автоматически не произойдет, особенно по определенным группам товаров, которые сегодня дискриминируются.  И   почему-то часто  говорят тут о сельском хозяйстве, о металлоломе,  совершенно не  так важно. А как быть  нашим изделиям высокотехнологичным бывшего оборонного военно-промышленного  комплекса, самолетостроения, других подобных ей отраслей, судостроения, уменьшение стоимости изделий из-за того, что будут снижены барьеры и  повышение как бы   конкурентоспособности за счет этого?  Здесь тоже есть большие сомнения.

И, наконец, очень важный вопрос – это горно-металлургический комплекс. Я просил бы вдуматься  в то, что  на нем трудится сегодня более 150 тысяч человек, более 40 процентов доли  экспорта принадлежит именно горно-металлургическому  комплексу. Например, Еврокомиссия  в позапрошлом месяце  уже поднимает вопрос о том, чтобы  провести антидемпинговое расследование против украинский производителей ферросплавов, например.

Или, последнее, что нужно, как это назвать,   какой категорией  синхронно или нет, но  договоренность с Российской Федерацией в рамках будущего  единого экономического пространства…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую за  ваш виступ.