Geum.ru

Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет матеріали VIII всеукраїнської науково-практичної конференції

Вид материалаДокументы

Содержание


В.А. Коломієць, М.М. Сиромятніков
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література
  1. Бинат С. «Вибрационная етиология (Основы философского и научного понимания мира) Днепропетровск: Баланс-Клуб 2005 105 с
  2. Васильєв Л.С. «История религий востока» Москва «Высшая школа » 1986 г. 368 с.
  3. Введенский Б.А. «Малая Советская Энциклопедия» Том 3, Государственное научное издательство Большая Советская Энциклопедия
  4. Грищук П.А. «Военно–морской словарь для юношества» Том первый Москва. ДОСААФ 1985 г. 254с.
  5. Коломієць В.А. «Основи теорії військової справи та бойових мистецтв. Збірник наукових праць» Київ – Запоріжжя 2003 р.
  6. Ковалева Т. Ленська С. Щербак Н. Петрова Н. Мигаль Л. – «Військові статути збройних сил України» Київ Воєнне видавництво України «Варта» 1989 р. 484 с.
  7. Третьяков В.В. «Справочник военного руководителя общеобразовательной школы и ПТУ» Київ «Радянська школа» 1988 р. 256 с.
  8. Шевченко А.І. «Основи християнства: Шлях до істини» Навчальний посібник для І.П.Ш.І. Наука і Освіта 2004 р. 246 с.



В.А. Коломієць, М.М. Сиромятніков


Рівень впливу бойових мистецтв на сучасний стан розвитку національної системи фізвиховання


Запорізький Державний Медичний Університет


Ключові слова: фізичні вправи, рухальні дії, рухальні навички, фізвиховання, системи фізвиховання, класифікація, БМ, “Виживання”.


Актуальність цієї проблеми пов’язана з кількома важливими факторами: по-перше, бурхливим розвитком за часи незалежної України національних видів бойових мистецтв (далі БМ), зокрема, “Спасу”, “Бойового гопаку”, “Руського стилю” та інше. По-друге, науково - теоретичними, науково – методичними і практичними потребами, адже ці процеси поступово набувають соціального значення, тому вимагають наукового вивчення. По-третє, відсутністю в теорії фізвиховання науково обґрунтованої концепції щодо впливу БМ на систему фізвиховання, а також вирішенням чисто наукових проблем, зокрема, проблеми визначення джерел виникнення в людському суспільстві рухальних дій, фізичних вправ, фізвиховання, системи фізвиховання і БМ. Розв’язання цих проблем може мати загальнонаукове значення, а також значення для двох наукових дисциплін, зокрема, теорії фізвиховання і військової теорії. Загальнонаукове значення пов’язане з визначенням джерел виникнення в людському суспільстві БМ,рухальних дій, фізичних вправ, фізвиховання і системи фізвиховання, їх взаємодії і того впливу, що мають БМ на систему фізвиховання.

Для теорії фізвиховання важливим буде визначення просторово – хронологічних параметрів і колективного автора формування первинних рухальних дій, що пізніше лягли в основу рухальної бази людства і фізичних вправ; визначення головної причини виникнення у людини рухів,рухальних дiй i навичок; визначення просторово – хронологічних параметрів і колективного автора формування окремих складових педагогічного процесу фізвиховання і системи фізвиховання; адже існуюча на сьогоднішній день концепція теорії фізвиховання щодо походження і причин виникнення цих складових задовольнити не здатна.

Важливим буде визначити рівень впливу військової справи та БМ на існуючу систему фізвиховання, що може мати методичне і практичне значення з точки зору впровадження в систему фізвиховання національної рухальної бази і системи духовних і морально – етичних цінностей , що лежать в основі національних видів БМ.

Актуальним для військової теорії буде визначення просторово – хронологічних параметрів і колективного автора створення центрів підготовки майстрів військової справи і БМ, а також визначення рівня впливу військової справи і БМ на сучасний стан розвитку національної системи фізвиховання.

Вирішити завдання дослідження можливо на основі порівняння наукових даних та аналізу результатів цього порівняння чотирьох складових. Зокрема:
1) Порівняння головної мети системи фізвиховання з головною метою і над завданням БМ. 2) Порівняння концепцій походження фізичних вправ з боку теорії фізвиховання та гіпотези з боку військової теорії. 3) Порівняння гіпотези походження БМ і системи фізвиховання. 4) Порівняння походження окремих спрямувань фізвиховання з базовою основою БМ. Такий підхід дозволить визначити просторово-хронологічні параметри і колективного автора формування первинних дій, що пізніше лягли в основу фізичних вправ; визначити просторово-хронологічні параметри і колективного автора формування елементів педагогічного процесу фізвиховання і системи фізвиховання; визначити просторово-хронологічні параметри і колективного автора формування центрів з підготовки військових і майстрів БМ; визначити частку участі методів і засобів БМ в окремих спрямуваннях фізвиховання, що в підсумку дає вагомі підстави визначити рівень впливу БМ на сучасний етап розвитку національної системи фізвиховання.

Спробуємо порівняти головну мету системи фізвиховання з головною метою і надзавданням БМ і, таким чином, визначимо в загальних рисах рівень ідентичності і рівень взаємозворотнього зв’язку між ними, відповідно, підтвердимо факт можливого впливу однієї системи на іншу. Отже, своєю головною метою теорія фізвиховання ставить педагогічний процес виховання фізично досконалої людини здатної до творчої праці і захисту Батьківщини[1]. Відповідно, БМ своєю головною метою ставить виховання непереможного воїна на основі духовної і фізичної досконалості[5]. Як видно, головна мета системи фізвиховання і головна мета БМ в головному співпадають, адже в підсумку кожна з них спрямована на виховання досконалої людини, здатної бути воїном. Такий рівень ідентичності головної мети передбачає взаємозворотній зв’язок між ними і певний рівень впливу однiєї системи на іншу.

Але між ними існує різниця за рахунок того, що система фізвиховання в головному спрямована на виховання фізично досконалої людини завдяки впливу фізичних вправ. Відповідно, БМ спрямовані на виховання не тільки фізично, але і духовно досконалої людини, внаслідок чого БМ мають ще надзавдання, спрямоване на виховання воїна Світла або Темряви, тобто, воїна, здатного захищати принципи Добра або Зла. Варто підкреслити, що система фізвиховання свого надзавдання не має. Таким чином, завдяки засобам системи духовної і морально – етичної підготовки, а також свого надзавдання, БМ суттєво відрізняються від системи фізвиховання.

Очевидно, що ця різниця між системою фізвиховання і БМ здатна роз’єднати їх, але одночасно припускає можливий одностороннiй негативний або позитивний вплив БМ на систему фізвиховання. Отже, на основі порівняння та аналізу результатів цього порівняння визначено, що між головною метою системи фізвиховання і головною метою БМ існує певна ідентичність і взаємозворотній зв’язок. Але за відсутністю надзавдання у системи фізвиховання і за рахунок сформованого комплексу методів і засобів духовної і морально – етичної підготовки БМ, між ними виникає певна різниця, що припускає відсутність взаємозворотнього зв’язку і можливий односторонній вплив БМ на систему фізвиховання.

Сам факт можливого впливу і взаємозворотнього зв’язку між БМ і системою фізвиховання дає підстави порівняти наукові дані щодо розуміння одного з головних засобів підготовки системи фізвиховання, зокрема, фізичних вправ. Тому цікавим буде порівняння наукових даних відносно джерел виникнення фізичних вправ з точки зору системи фізвиховання і військової теорії. Результати аналізу цього порівняння дають можливість сформувати більш точне розуміння цього процесу. Відповідно, за умови, що фізичні вправи походять з БМ і використовуються системою фізвиховання, можливо визначити рівень впливу БМ на сучасну систему фізвиховання.

Радянська теорія фізвиховання, складовою якої залишається національна система фізвиховання, вважала, що об’єктивною причиною виникнення в первісному суспільстві фізичних вправ були умови матеріального життя, зокрема, полювання і трудова діяльність. А суб’єктивним фактором розглядався рівень суспільної свідомості первісної людини. Теорія фізвиховання не заперечувала, що в основі фізичних вправ можуть лежати фактори біологічного походження, але відводила їм другорядну роль і пояснювала їх, як природну основу в тренуванні органів і систем організму. Також вважалось, що крім трудової діяльності і полювання, на розвиток фізичного виховання мала вплив і військова справа[4].

Але в сучасному розумінні цих процесів зроблено крок вперед і вважається, що соціальні, біологічні та особисто – психологічні фактори в процесі виникнення фізичних вправ діяли в органічній єдності[1,3].

Як видно,теорiя фізвиховання головною причиною механізму виникнення фiзичних вправ розглядає процес взаємодiї факторiв соцiального оточення людини , особисто-психологiчних і біологiчних факторiв.Вiдносно просторово –хронологiчних параметрiв і колективного автора створення фізичних вправ вважається, що вони виникли в період первісно-общинного ладу. Але час, місце і колективний автор не розглядаються. Таким чином, концепція теорії фізвиховання намагається розглядати механізм причинно-наслідкового ланцюга джерел виникнення фізичних вправ, але просторово-хронологічні параметри і колективного автора формування фізичних вправ не розглядає.

Очевидно, що таке розуміння складного процесу виникнення фізичних вправ викликає велику кількість запитань і задовольнити не може з чотирьох важливих причин. По-перше, теорія фізвиховання зовсім не розглядає механізму впливу військової справи та її складової БМ на процеси формування фізичних вправ. По-друге, запропонований причинно-наслідковий ланцюг механізму виникнення фізичних вправ ігнорує вплив на цей процес факторів зовнішнього середовища, адже безперечно ,що вони мають впливи на процеси формування фізичних вправ. По-третє, згідно з концепцією теорії фізвиховання, фізичні вправи здатні з’явитись лише за умови вже сформованих педгогічного процесу фізвиховання і системи фізвиховання. Тобто теорія фізвиховання розглядає фізичні вправи як наслідковий продукт педагогічного процесу і системи фізвиховання. Відповідно, фізичні вправи мають бути підпорядковані завданням педагогічного процесу, а також принципам головної мети і завданням системи фізвиховання. Сюди важливо додати, що система фізвиховання здатна організовуватись за умови досить високого рівня розвитку матеріальної і духовної культури суспільства. З цих причин сформовані системи фізвиховання могли з’явитись набагато пізніше періоду первісно-общинного ладу, зокрема, в рабовласницькому суспільстві в античні часи в Афінах, Спарті або Римскій імперії, що явно суперечить існуючій концепції теорії фізвиховання. По-четверте, теорія фізвиховання чомусь зовсім не розглядає процесу появи попередників фізичних вправ, тобто базових рухальних дій і навичок, таких як ходьба, біг, стрибки, метання, плавання, підняття і перенесення ваги, елементів одноборств, що з’явились ще у гомінідів. Ці рухи, рухальні дії і рухальні навички лежать в основі великої кількості сучасних фізичних вправ, відповідно, педагогічного процесу фізвиховання і системи фізвиховання. Таким чином, щодо походження фізичних вправ виникає певна кількість суперечливих вихідних посилок і неточностей , які ставлять під сумнів всю концепцію теорії фізвиховання.

Тому цікаво буде розглянути гіпотезу відносно джерел виникнення фізичних вправ з боку військової теорії, яка більш точно і послідовно пояснює механізм процесу виникнення фізичних вправ та одночасно дає можливість визначити рівень впливу БМ на сучасну систему фізвиховання.

Отже, згідно з висновками “Основ теорії військової справи та бойових мистецтв”[5] визначено, що в основі живих істот, зокрема людини, закладена рухальна діяльність. Тобто, окремі рухи, рухальні дії, рухальні навички, що в подальшому були трансформовані в бойові рухи, дії, ігри і танці. В широкому розумінні, сюди можна віднести рухи, пов’язані з полюванням, збиральством і трудовою діяльністю. Головною рушійною силою формування всієї безлічі рухів визначено взаємодію факторів внутрішнього стану організму індивідуальної людини з факторами біологічної еволюції, зовнішнього середовища і соціального оточення, на які додатково накладаються базові параметри бойового досвіду людства: “Виживання”, “Ведення рукопашного бою” і “Захоплення життєвого простору”. Відносно появи фізичних вправ вважається, що спочатку були рухи, рухальні дії і рухальні навички, а вже потім фізичні вправи. Тобто, фізичні вправи здатні виникнути лише на основі попередньо сформованої рухальної бази. Саме з цих причин основу сучасної класифікації фізичних вправ складають їх попередники - лазання, повзання, ходьба, біг, стрибки, метання, підняття і перенесення ваги, елементи рукопашного бою (всі види одноборств), плавання, гребля ти інше. Ця рухальна база людства має древнє історичні коріння, а її виникнення можна спостерігати ще на стадії розвитку гомінід, зокрема, на етапі розвитку одного з прогресивних підвидів австралопітека “людини вмілої”, що існував в зоні з тропічним кліматом на Сході Африки біля озера Рудольфа в період 2 –3 млн років до н.е.

Таким чином, на відміну від теорії фізвиховання, військова теорія джерелом виникнення фізичних вправ розглядає рухальну базу людства, сформовану в періоди існування перехідної людини, зокрема, австралопітека, homо erectus, неандертальця, а також рухальну базу, сформовану Homо sapiens. Головною причиною виникнення всіє безлічі рухів визначено процес взаємодії факторів внутрішнього стану організму індивідуальної людини з факторами закономірностей біологічної еволюції, впливу зовнішнього середовища і соціального оточення, на які накладаються базові параметри бойового досвіду людства. На цій основі вважається, що переважна більшість рухальної бази людства підпорядкована вимогам ведення бою, тобто, вимогам війсково-фізичної підготовки.

І дійсно, перші рухальні дії, схожі на сучасні фізичні вправи, з’явились набагато пізніше, зокрема , в античних системах фізвиховання Афін, Спарти завдяки проведенню олімпійських ігор. Цікаво, що ці системи фізвиховання, відповідно фізичні вправи і рухальні дії в них, в головному теж були підпорядковані вимогам військово-фізичної підготовки. Тобто, рухальна база і фізичні вправи тих часів носили мілітаризований характер, що припускає вплив складових військової справи і БМ на ці системи фізвиховання.

При порівнянні концепції походження фізичних вправ з боку теорії фізвиховання і гіпотези з боку військової теорії стає зрозумілим, що рухільна база людства почала формуватись на мільйони років раніше фізичних вправ. За своїми характеристиками вона є джерелом і фундаментальною основою фізичних вправ. Важливою рисою початкової рухальної бази людства можливо розглядати її мілітаристську основу. Фізичні вправи з’явились набагато пізніше, але теж мали військові завдання і мілітаристську основу. Варто підкреслити, що в основі БМ лежали рухальні дії і навички, а в основі системи фізвиховання лежать рухальні дії,навички і фізичні вправи, спрямовані на військово-фізичну підготовку. Цей факт дає підстави припускати, що в основі системи фізвиховання може лежати рухальний досвід БМ, відповідно, рівень впливу БМ на систему фізвиховання може мати фундаментальний характер.

Щоб підтвердити або спростувати ці попередні припущення, варто порівняти концепцію теорії фізвиховання щодо походження системи фізвиховання і гіпотезу військової теорії щодо походження БМ.

Згідно з теорією фізвиховання, під системою фізвиховання розуміється: «Історично визначений тип соціальної практики фізвиховання» [1]. Вважається, що джерелом виникнення системи фізвиховання є трудова діяльність. Система фізвиховання здатна організуватись лише при достатньо високому рівні розвитку матеріальної і духовної культури суспільства. З цих позицій елементи системи фізвиховання могли з’явитись в античні часи, зокрема в Афінах, Спарті та інших містах-полісах або в Римській імперії. Цікаво, що разом з державними системами фізвиховання існували народні, які були сформовані на базі національних видів БМ в Китаї, Японії, козацькі та інші. Варто підкреслити, що античні, середньовічні, капіталістичні, радянські і народні системи фізвиховання за своєю суттю були підпорядковані головній меті і завданням військової справи та БМ.

Національна система фізвиховання була сформована як складова частина радянської системи фізвиховання. Відповідно, радянська система фізвиховання була сформована на базі передового світового досвіду і досвіду російського фізвиховання. Головною метою радянської системи фізвиховання було її прагнення до виховання фізично доскональної людини, здатної до творчої праці і захисту Батьківщини. Фізично досконала людина розглядається як всебічний розвиток фізичних якостей, рухальних здібностей, вдосконалення тілобудови, підвищення рівня здоров’я, досягнення високого рівня працездатності. Головним засобом радянської системи фізвиховання розглядались фізичні вправи, як додаткові розглядались оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори. До характерних рис радянської системи фізвиховання можливо віднести наявність ідеологічної основи, науково-теоретичне, науково-методичне і практичне підґрунтя, організаційну структуру, програму і нормативну базу. Умови її діяльності передбачали сумісну діяльність державних і громадських органів, наявність системи підготовки педагогічних і керівних кадрів. Тобто, була сформована досить передова система фізвиховання, досвід якої використовується у всьому світі.

Згідно з військовою теорією «БМ – ефективний комплекс методів і засобів підготовки до ведення переможного рукопашного бою в будь-яких умовах та з будь-яким супротивником, мета якого - знищення супротивника або приду­шення його здатності чинили опір» [5]. Елементарні прояви бойового досвіду людства можливо простежити ще у перехідної людини – австралопітека. Але своє підсумкове втілення бойовий досвід гоминідів знайшов в досягненнях ведення бою неандертальцем. Він сформував методи і засоби підготовки до ведення індивідуального, групового і колективного рукопашного бою в умовах різних географічних і кліматичних зон. До речі, здатність до ведення колективного рукопашного бою можливо відносити до витоків військової справи. Окремі параметри бойового досвіду неандертальця можливо віднести до базових основ бойового досвіду сучасного людства. Бойовий досвід неандертальця завершив своє формування в географічній зоні з полярним кліматом на території західної Європи (сучасна Германія) в період від 70 до 30 років до н.е.

Витоки сучасних військової справи та БМ, зокрема, національних видів БМ в таких важливих розділах, як військова доктрина, розуміння суті ведення бою, формування касти воїнів, здійснення масових військових зіткнень та інш., можливо знайти в роботах Ю. Шилова [6]. Вони добре узгоджуються з роботами відомих зарубіжних та вітчизняних вчених А. Кіфішина, Г. Кларка,
С. Шумського. Цей період віднесено до періоду розвитку “військової демократії” аратто-арійської цивілізації на території сучасної України в районі Дніпровських порогів за 7 –5 тис. років до н.е. Сам факт існування касти воїнів дає підстави припускати, що в цей період існували центри з підготовки майстрів військової справи та БМ на зразок китайського Шаоліню, козацької Хортиці та інш. З цих причин цей період можна віднести до початкового історичного етапу формування БМ, відповідно, педагогічного процесу військово – фізичної підготовки.

При порівнянні концепції теорії фізвиховання і гіпотези походження БМ з боку військової теорії стає очевидним, що педагогічний процес військово–фізичної підготовки сформувався на кілька тисяч років раніше систем фізвиховання, що припускає можливість переносу досягнень педагогічного процесу військово–фізичної підготовки БМ до подальших систем фізвиховання. І дійсно, системи фізвиховання багато чого запозичили у БМ, за винятком ідеологічної основи рабовласницької соціально – економічної формації, різниці організаційні структури і фізичних вправ, що були сформовані на основі рухальної бази БМ.

Важливим було підкреслити, що коли мова йде про БМ, маються на увазі два споріднених між собою національні види БМ “Спас” і БМ “Бойовий Гопак”. З цього приводу існують вагомі підстави, щоб віднести ці національні види БМ до витоків зародження всіх існуючих видів БМ, що зберегли в собі базові основи сучасного бойового досвіду людства. Таким чином, педагогічний процес військово – фізичної підготовки БМ ліг в основу педагогічного процесу фізвиховання, а також в основу систем фізвиховання, зокрема, Римської імперії. Педагогічний процес античних часів і системи фізвиховання мали мілітаризований характер, що визначає рівень впливу досвіду БМ на ці системи, відповідно, і на сучасні системи фізвиховання.

Щоб більш детально і точно визначити масштаби впливу БМ на сучасний стан розвитку національної системи фізвиховання, варто порівняти комплекс методів і засобів окремих спрямувань фізвиховання з комплексом методів засобів підготовки БМ. Для порівняння було взято чотири відомих спрямування фізвиховання, зокрема, спортивне, військово – прикладне, оздоровчо – профілактичне, професійно – прикладне. На основі аналізу результатів цього порівняння можливо додатково підтвердити або спростувати попередні висновки, а також більш точно визначити рівень впливу БМ на сучасну систему фізвиховання.

Візьмемо спортивне спрямування національної системи фізвиховання і спробуємо підтвердити той факт, що витоки спорту знаходяться в основі бойового досвіду людства та його носіях - БМ і військовій справі. І дійсно, “Теорія спорту і системи підготовки спортсменів” не заперечує походження спорту від військової справи [3], зокрема, від так званих “ініціацій”, тобто, іспитів юнаків у вигляді самих різних змагань, щоб визначити їх здатність бути воїном. Також важко заперечувати той факт, що сама ідея попередньої багаторічної підготовки, побудованої на основі педагогічного процесу фізвиховання, розподілу на вікові групи, класифікації методів і засобів підготовки, нормативна база та інші важливі складові запозичені з досягнень практичного досвіду БМ та військової справи.

Можна додати, що значну частину програми сучасних олімпійських ігор складають такі види олімпійських змагань, що походять з БМ і лежали в основі їх рухальної бази. Сюди можна віднести такі види спортивних змагань, як ходьба, біг, стрибки, метання, плавання, гребля, всі види одноборств, вітрильний спорт, підняття ваги, стрільба з лука, пересування на лижах, катання на ковзанах, стрибки на лижах з трампліну, біатлон і багато інших. Отже, “теорія спорту і системи підготовки спортсменів” не заперечує походження спорту з досвіду БМ та військової підготовки. Методична і практична основи системи підготовки спортивного спрямування запозичена з досвіду військово – фізичної підготовки майстрів БМ. Значна частина програм літніх і зимових олімпійських ігор запозичена з рухальної бази БМ, що підтверджує винятковий рівень впливу БМ на сучасне спортивне спрямування.

Військово – прикладне спрямування напряму пов’язане з досвідом підготовки до ведення рукопашного бою БМ і військової справи і майже точно з ним узгоджується, за винятком розуміння суті ведення бою та ідеологічної основи. Але базовий комплекс методів і засобів взято з досвіду підготовки БМ і військової справи. Тому відносно впливу БМ і військової справи на це спрямування фізвиховання ніяких сумнівів не виникає.

Важче визначити рівень впливу БМ на оздоровчо–профілактичне спрямування фізвиховання за відсутністю наукових даних з цієї тематики. Але відомо, що БМ тісно пов’язані з практикою “йоги”, тибетськими практиками цигун, що мають точно визначене оздоровчо–профілактичне значення. З цих причин деякі з методик цих практик знаходять своє використання в оздоровчо – профілактичному спрямуванні фізвиховання і цим самим підтверджують вплив на це спрямування з боку національних видів БМ. Також зовсім не враховується досвід народної медицини, адже значна кількість її методів і засобів переплітається з досвідом БМ, більше того, виникають підстави, щоб розглядати БМ носієм досвіду народної медицини. Очевидно, що ці факти здатні підтвердити рівень впливу БМ на це спрямування, але одночасно вимагають наукового дослідження цієї тематики.

Перш ніж приступити до розгляду впливу БМ на професійно-прикладне спрямування, варто проаналізувати помилковий підхід теорії фізвиховання відносно значення трудової діяльності людства як витоку фізичних вправ і системи фізвиховання. Цей аналіз - необхідний елемент дослідження тому що дозволяє визначити деякі важливі риси трудової діяльності, на основі яких можливо спростувати ці підходи з боку теорії фізвиховання та які заважають більш точно визначити рівень впливу БМ на це спрямування.

Отже, однією з характерних властивостей трудової діяльності є прагнення до зменшення кількості рухів людини тобто спроба перекласти рухальну діяльність людини на плечі машини, що в кінцевому вигляді привело ло гіпокінезії. Тому відносно процесу формування рухальної бази людства і перетворення її на фізичні вправи цей вид діяльності має суперечливий характер. Адже, з одного боку, вона здатна впливати на збільшення обсягу рухальної бази людства, а з іншого - здатна взагалі заперечувати рухальні дії. Помилковим було поєднання та отожнення теорією фізвиховання трудової діяльності з полюванням, тому що, з точки зору історичного процесу, полювання і збиральство віднесено до періоду привласницької системи господарювання. Ця система виникла значно раніше відтворюючої системи, куди віднесено трудову діяльність, з цих причин проведення знаку тожності між цими поняттями було помилковим. До того ж процес полювання на тварин (особливо на агресивних і крупних тварин) можливо віднести до ведення рукопашного бою між людиною і твариною. Тому, краще за все полювання можливо віднести до комплексу методів і засобів підготовки БМ, ніж до рухальної бази трудової діяльності. У зв’язку з тим, що полювання виникло набагато раніше трудової діяльності, відповідно, набагато раніше сформувало свою рухальну базу, можливо припустити, що рухальна база полювання може лежати в основі рухальної бази трудової діяльності. Це дає всі підстави заперечувати трудову діяльність в якості першоджерела витоків рухальної бази, фізичних вправ і системи фізвиховання. І навпаки, цим джерелом варто розглядати рухальні дії, пов’язані з полюванням, веденням рукопашного бою і збиральством. Не виникає ніякого сумніву, що труд і трудова діяльність, особливо на початкових етапах свого існування, значно розширила обсяг рухів людини і навіть сприяли виникненню деяких сучасних видів спорту, зокрема, метання молоту, штовхання ядра, перегонів на тваринах (конях, оленях, верблюдах тощо), ігор багатирів. Але керуючись фактом, що трудова діяльність виникла набагато пізніше і в її основі лежить вже сформована рухальна база, джерелом виникнення системи фізвиховання і фізичних вправ вона бути не може.

Таким чином, на основі розмежування і відокремлення першоджерел виникнення рухальної бази людства від рухальної бази трудової діяльності можливо більш точно визначити рівень впливу БМ на розвиток сучасного професійно-прикладного спрямування. Цей вплив полагає в тому, що сформована БМ рухальна база лежить в основі рухів трудової діяльності. Наприклад, такі рухальні дії, як ходьба, біг, стрибки, підняття і перенесення ваги, метання, лазання, повзання та ін., визначають рівень впливу БМ на класифікацію методів і засобів професійно-прикладного спрямування фізвиховання. Сюди можливо додати комплекс методів і засобів БМ з розвитку фізичних якостей, зокрема, спритності, швидкості, гнучкості, витривалості, а також методів і засобів загартування, оздоровлення і навіть лікування людини в екстремальних умовах існування різних географічних і кліматичних зон, засобів підготовки до ведення рукопашного бою інше. Тобто, рівень впливу досягнень БМ на сучасний стан розвитку професійно-прикладного спрямування має методичне і практичне значення.

Отже, на основі порівняння чотирьох спрямувань фізвиховання з комплексом методів і засобів підготовки БМ та аналізу результатів в цього порівняння підтверджено попередні припущення щодо ролі і значення БМ відносно системи фізвиховання, а також більш детально і точно визначено рівень впливу БМ на окремі спрямування національної системи фізвиховання.

Підсумовуючи загальні результати дослідження, можливо вважати, що запропоновано нову гіпотезу витоків фізичних вправ, педагогічного процесу фізвиховання і системи фізвиховання. Ця гіпотеза значно відрізняється від існуючої концепції походження цих складових з боку теорії фізвиховання. Адже пропонує першоджерелом витоків фізичних вправ визнавати попередньо сформовані рухальні дії людини, до яких віднесено ходьбу, біг стрибки, метання, плавання, підняття і перенесення ваги, лазання, повзання інше. Ці первинні функціональні прояви людини можливо простежити ще на етапах розвитку гомінід, зокрема на етапі розвитку одного з прогресивних підвидів австралопітека „людини вмілої”. Цей підвид існував в зоні з тропічним кліматом на сході Африки біля озера Рудольфа в період від 3-2 млн років до н.е. Тобто, запропоновано колективного автора і просторово-хронологічні параметри виникнення рухальної бази людства, що пізніше лягли в основу фізичних вправ. Головною причиною виникнення початкових елементів рухальної бази людства визначено процес взаємодії індивідуальної людини з факторами біологічної еволюції, зовнішнього середовища, соціального оточення і базових параметрів бойового досвіду людства. З цих причин первинна рухальна база перехідної людини була підпорядкована вимогам ведення рукопашного бою, виживання і захоплення життєвого простору, тобто мала мілітаризований характер. Подальші етапи розвитку рухальної бази людства можливо пов'язувати з періодами існування нomo еrectus, неандертальця і Homo sapiens. Перші рухальні дії, схожі на сучасні фізичні вправи, з’явились набагато пізніше, зокрема, в античний період - Афіни, Спарта та інші міста–поліси, а також завдяки організації і проведенню олімпійських ігор, і теж мали мілітаризований характер. Таким чином, первинна рухальна база виникла внаслідок боротьби людини проти негативних факторів зовнішнього оточення і тому носила мілітаризований характер.

Початкові складові педагогічного процесу фізвиховання з’явились в центрах підготовки майстрів БМ в середовищі аріїв на території сучасної України в районі Дніпровських Порогів в період 7 – 5 тис. років до н.е. В подальшому педагогічний процес військово–фізичної підготовки БМ було запозичено школами Спарти, Афін, Римської імперії.

Поступово в рамках педагогічного процесу військово–фізичної підготовки почали з’являтись важливі складові системи фізвиховання. Ця система мала риси військової підготовки, адже сформувалась в межах рабовласницької соціально-економічної формації на базі шкіл Греції і древнього Риму. Всі подальші системи фізвиховання, зокрема, середньовічні, капіталістичні, радянські, народні, козацька інш. по своїй сутності теж були підпорядковані головній меті і завданням військової підготовки, тобто мали мілітаристське спрямування. Результати дослідження різних спрямувань сучасного фізвиховання з комплексом методів і засобів БМ підтвердили справедливість цих припущень та одночасно засвідчують вирішальний рівень впливу національних видів БМ на сучасну систему фізвиховання. Варто додати, що саме національних видів БМ, адже їх ідеологічна і рухальна база точно відповідають вимогам національної системи фізвиховання.