Робоча навчальна програма доказування на досудовому слідстві для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", 1424.58kb.
- Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного, 1038.04kb.
- Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 138.9kb.
- Практикум зі складання процесуальних документів робоча навчальна програма для фахівців, 915.54kb.
- Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
- Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1297.41kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, 172.58kb.
- Робоча навчальна програма, плани лекцій та семінарських занять, завдання для самостійної, 587.06kb.
- Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр, 401.81kb.
Тема 7. Доказування в справах про злочини неповнолітніх
Семінарське заняття – 2 години
1. Мета доказування в справах про злочини неповнолітніх.
2. Співвідношення предмета доказування у справах про злочини неповнолітніх і загального предмета доказування у кримінальному процесі.
3. Особливості доказування у процесі провадження досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх.
Практичне заняття – 2 години
I. Вирішити ситуаційні завданння:
1. При вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК був затриманий неповнолітній який назвався Рашиком Андрієм. Документів які засвідчували б його вік у неповнолітнього не було. У висновку експерта вказувалось, що неповнолітньому приблизно 13-14 років. Слідчий прийняв рішення про проведення притягнення Рашика як обвинуваченого по справі.
Оцініть дії слідчого.
Як в даному випадку правильно визначити вік обвинуваченого ?
2. Враховуючи тяжкість суспільно-небезпечного діяння 14- річного неповнолітнього Петрика, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п’ять років, слідчий прийняв рішення про поміщення його у приймальник-розподільник.
Слідчий склав постанову і для вирішення питання звернувся до прокурора.
Оцініть правильність дій слідчого.
Яке рішення повинен прийняти прокурор ?
3. 15-ти річний Панкін, який обвинувачувався у вчиненні грабежу (ч.1 ст.186 КК), перед початком допиту його, як обвинуваченого, заявив слідчому, що він категорично відмовляється давати показання в присутності захисника і батька.
Як бути слідчому в цій ситуації ?
Чи може він задовольнити клопотання Нанкіна ?
4. Раніше судимий Уркін втягнув 16-го Бочарова в злочину діяльність. Ними вчинено злочин передбачений ч. 3 ст.185 КК України. Оскільки у показаннях і позиціях обвинувачених Уркіна і Бочарова не було суперечностей слідчий допустив до участі в справі захисника, який здійснював захист прав і законних інтересів одночасно обох обвинувачених.
Визначте правомірність такого рішення слідчого. Дайте оцінку діям слідчого.
5. 20 червня 2000 р. слідчий допитав як свідка у кримінальній справі Друзенко Аллу, 24 листопада 1990 р. народження, в присутності тільки її батька, вчителя історії середньої школи, де навчається Алла.
Чи були порушені слідчим вимоги закону щодо порядку допиту неповнолітнього свідка ?
- Визначте коло слідчих дій для встановлення таких елементів предмета доказування:
- характеристика особи обвинуваченого;
- умови життя і виховання;
- обставини, що негативно впливали на виховання;
- наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочин.
III. Опрацювати постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочину чи антигромадську діяльність”.
Індивідуальна робота – 2 години
Завдання на індивідуальну роботу
I. Опрацювати питання:
1. Особливості провадження досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх.
2. Доказування про суспільно небезпечні діяння у справах про злочини неповнолітніх у стадії порушення кримінальної справи.
3. Особливості провадження у справах про суспільно небезпечні діяння неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та про застосування до них примусових заходів виховного характеру.
- Письмово вирішити ситуаційні завдання:
1. Під час проведення досудового слідства у справі про вчинення розбійного нападу неповнолітнім Плахутою слідчий встановив, що у підозрюваного відсутні документи про його вік. Мати неповнолітнього заявила, що її синові виповнилося 16 років, але документів про народження сина (свідоцтва про народження, паспорта) немає, і вона не знає, куди вони поділися. Мати рекомендувала слідчому витребувати довідку про вік сина зі школи, де він навчався.
1. Які обставини підлягають доказуванню у справах про злочини неповнолітніх (предмет доказування)?
2. Яких заходів має вжити слідчий для встановлення віку обвинуваченого в описаній ситуації?
2. Неповнолітній Павленко у складі групи дорослих вчинив низку квартирних крадіжок та два напади на громадян з метою їх пограбування. З матеріалів справи вбачалося, що організатором злочинів був неповнолітній Павленко. Захисник останнього після пред’явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочини, вчинені його підзахисним, в окреме провадження.
1. Якими є підстави і порядок виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження?
2. Як має діяти слідчий щодо заявленого клопотання?
3. Неповнолітній Громов був затриманий за вчинення хуліганства. Через два дні після затримання прокурор району особисто допитав затриманого і запропонував слідчому обрати щодо нього запобіжний захід — віддання під нагляд батьків.
Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення неповнолітнім Громовим злочину, слідчий виніс постанову про пред’явлення йому обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України. При цьому він обрав йому запобіжний захід – віддання під нагляд батьків. Викликавши матір обвинуваченого, Громову К. О., слідчий роз’яснив їй суть пред’явленого синові обвинувачення і запропонував дати письмове зобов’язання про забезпечення нею і батьком належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. Проте Громова К. О. відмовилася давати будь-які зобов’язання і заявила, що ніякого впливу на сина вона не має. Він часто не ночує вдома, дружить із підлітками, які перебувають на обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, на її прохання і зауваження не реагує. Батько постійно перебуває у довготривалому службовому відрядженні і повернеться не раніше як через 3-4 місяці. Вона просила передати його під нагляд адміністрації школи, у якій навчається син.
1. Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього обвинуваченого (підозрюваного)?
2. Який порядок допиту неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого?
3. З’ясуйте, чи не було допущено порушення закону в описаній ситуації.
4. Як би ви вчинили на місці слідчого в описаній ситуації?
4. 15 листопада 2005 р. до Терещенка І., 1985 року народження, який обвинувачувався у вчиненні грабежу, слідчий застосував запобіжний захід — передачу під нагляд батьків. 31 листопада слідчий викликав Терещенка на допит, однак з’ясувалося, що 30 листопада він зник і місцезнаходження його невідоме. Слідчий, керуючись статтями 153 і 436 КПК, склав протокол про ухилення обвинуваченого від явки до нього і наклав на батьків штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Батьки Терещенка звернулися до прокурора зі скаргою на незаконність рішення слідчого, посилаючись на те, що підстав для стягнення з них грошей немає, оскільки їхній син 30 листопада досяг двадцяти років, тому зобов’язання, пов’язані з передачею їм сина під нагляд, перестали діяти.
1. Чи правильно діяв слідчий у цій ситуації?
2. Чи обґрунтованою є скарга батьків Терещенка?
3. Як повинен діяти прокурор за вказаних обставин?
5. Калинович П., З грудня 1989 року народження, 15 червня 2004 р. вчинив замах на зґвалтування своєї однокласниці Тетяни Ф. При цьому він завдав їй легких тілесних пошкоджень. Слідчий виніс постанову про притягнення Калиновича як обвинуваченого і прийняв рішення через 3 дні пред’явити обвинувачення. Присутній під час пред’явлення обвинувачення захисник Калиновича адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик для участі в пред’явленні обвинувачення педагога і проведення допиту обвинуваченого у його присутності.
Слідчий задовольнив клопотання захисника і запросив бути присутніми при пред’явленні обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого завуча з виховної роботи школи, у якій навчалися Калинович і потерпіла.
Пред’явивши обвинувачення за правилами статей 140, 438 КПК, слідчий оголосив про допит обвинуваченого. Коли останній дізнався, що під час допиту, крім його захисника, буде присутній ще й завуч школи, він категорично відмовився давати показання, мотивуючи тим, що йому соромно розповідати про обставини справи у його присутності.
Зважаючи на таку обставину, слідчий видалив педагога з кабінету і допит обвинуваченого провів лише за участю захисника.
1. Яким є порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора чи до суду?
2. Яким є порядок пред’явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього обвинуваченого?
3. Які права мають присутні при допиті неповнолітнього обвинуваченого особи, зокрема спеціалісти?
9. У складі групи злодіїв-квартирників (“домушників”) було двоє неповнолітніх. Наймолодшому – Павловичу Ігорю виповнилося 11, а Максименку Андрію – 15 років. Група вчинила понад 10 квартирних крадіжок, шість розбійних нападів на громадян з метою заволодіння їх майном. Ігор був активним учасником майже всіх злочинів: він проникав через кватирки до квартир, забирав під час нападу у громадян речі, переховував їх на даху свого будинку тощо.
Після порушення кримінальної справи, проведення всіх необхідних слідчих дій і зібрання достатніх доказів слідчий пред’явив обвинувачення всім учасникам злочинної групи за ч. З ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України. На пропозицію прокурора, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням справи, слідчий виніс постанову про виділення справи щодо обох неповнолітніх в окреме провадження, а потім і постанову про закриття справи щодо неповнолітнього Павловича та застосування до нього примусових заходів виховного характеру.
Виділивши з цієї справи всі необхідні матеріали, слідчий разом із вказаною постановою направив їх прокуророві. Одночасно з цим він виніс постанову про поміщення Павловича Ігоря у приймальник-розподільник на 30 діб і доручив органові дізнання – міліції негайно доставити його у цей заклад.
Одержавши від слідчого справу разом з постановою про її закриття щодо Павловича, прокурор перевірив повноту проведеного розслідування та законність прийнятих слідчим постанов і погодився з ними і направив справу до суду для застосування щодо неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.
Суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участю прокурора та законного представника Павловича і постановив ухвалу про направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Вважаючи, що Ігор буде продовжувати займатися протиправною діяльністю, а також з метою забезпечення виконання своєї ухвали, суд прийняв рішення (в ухвалі) про поміщення його на період до відправлення до спеціальної установи до приймальника-розподільника для неповнолітніх строком на 40 діб.
1. Чи може бути порушена кримінальна справа за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння особою, яка досягла 11 років, але не досягла віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність?
2. Яким є порядок провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність?
3. Чи пред’являється обвинувачення неповнолітньому у випадку, коли приймається рішення про закриття справи і застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру?
4. Чи можна до неповнолітнього, який досяг 11 років і вчинив тяжке суспільно небезпечне діяння, застосувати запобіжний захід?
5. Якими є дії прокурора у справах про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?
6. Яким є порядок розгляду і вирішення справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру?
7. Дайте висновок щодо законності дій слідчого, прокурора і суду в описаній ситуації.
Ключові терміни та поняття теми
Предмет доказування в кримінальному процесі – це така сукупність передбачених кримінально-процесуальним кодексом обставин, установлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії виконання вироку, а також прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі.
Предмет доказування справах про злочини неповнолітніх конкретизований в ст. 433, 448 КПК).
Предмет показань неповнолітнього обвинуваченого – показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі.
Самообмова є такі показання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, в яких вини зізнаються у вчиненні злочину, якого насправді не вчиняли, у більш тяжкому злочині, ніж вчинили в дійсності, або ж беруть лише на себе всю вину за вчинений злочин, хоч у дійсності він є груповим, чи перебільшують свою роль у вчиненні злочину порівняно з тією, якою вона є насправді.
Обмова – це такі показання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, в яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб (це можуть бути співучасники або ж стороні особи) у вчиненні інкримінованого йому або іншого злочину.
Алібі – це твердження неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого про те, що він не міг бути виконавцем інкримінованого злочину, бо в момент його вчинення перебував в іншому місці.
Методичні поради
Зважаючи на неповну фізичну і соціальну зрілість неповнолітніх, їх обмежене право і дієздатність, законодавець передбачив такі особливості провадження, які надають їм додаткові порівняно з дорослими гарантії права на захист, дозволяють органам досудового розслідування, суду звільняти їх від кримінальної відповідальності або відбування покарання.
Курсантам слід мати на увазі, що за загальним правилом кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише вчинення деяких найбільш тяжких злочинів – з 14 років. При доказуванні в справах про злочини неповнолітніх закон передбачає встановлення ряду додаткових обставин. Проте, не лише предмет доказування по цій категорії справ має свої особливості. В справах про злочини неповнолітніх мають свої особливості всі елементи процесу доказування.
Відповідно до ст. 111 КПК у справах про злочини неповнолітніх провадження досудового слідства є обов’язковим.
При підготовці до семінарського зайняття слід звернути увагу, що предмет доказування по даних справах більш конкретизований з урахуванням особливостей судочинства та можливих судових рішень (ст. 433 КПК).
Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити питання про принципову можливість притягнення його до кримінальної відповідальності; врахувати вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну процедуру провадження у справі і форму розв’язання справи по суті.
Точний вік неповнолітнього обвинувачуваного має бути підтверджений свідоцтвом про народження або паспортом. До матеріалів справи повинні бути прилучені копії таких документів.
У випадках, коли документи, які підтверджують вік обвинувачуваного (неповнолітнього), відсутні, або їх неможливо одержати, або якщо виникли сумніви щодо їхньої достовірності, відповідно до п. 5 ст. 76 КПК України, для встановлення віку неповнолітнього підозрюваного чи обвинувачуваного обов'язково призначається експертиза. Вирішення цього питання належить до компетенції судово-медичних експертів, При недостатньо точному встановленні віку особи варто виходити з діагностованого експертами мінімального його віку.
У справі повинні бути дані про стан здоров’я і загальний розвиток неповнолітнього. Це необхідно для вирішення питання про застосування тих або інших заходів впливу.
Для з’ясування стану інтелектуального розвитку неповнолітнього і рівня його розумової відсталості, для встановлення, чи міг він насправді усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і чи міг і якою мірою ними керувати, повинна бути проведена експертиза спеціалістами в сфері дитячої та юнацької психології (педагог, психолог). Слід відзначити, що ці питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра (ч. 3 ст. 433 КПК України).
При провадженні у справах неповнолітніх необхідно дотримуватись такого принципового положення.
Якщо неповнолітній, який досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, не страждає на психічне захворювання, що дає підставу для висновку про його неосудність, але внаслідок відставання в психічному розвитку не міг усвідомлювати небезпеку своїх дій, передбачати їх наслідки або керувати ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння, то він не може бути визнаний винним, а отже і бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Справа в таких випадках підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України.
Для характеристики особистості неповнолітнього необхідно зібрати дані про те, де він навчався або працював, як ставився до навчання і праці, з’ясувати його поведінку в навчальному закладі, за місцем роботи і проживання.
Якщо неповнолітній залишив навчання або працю, то слід з’ясувати, чому він це зробив, чи відомо про це його батькам, службі в справах неповнолітніх, яких заходів було вжито з їхнього боку і як він на них відреагував.
Слід з’ясувати, чи залучався неповнолітній до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Дослідження умов життя і виховання неповнолітнього та обставин, які негативно вплинули на його виховання, потрібне для з’ясування причин і мотивів вчиненого злочину, визначення особливостей характеру обвинуваченого, його вольового і морального розвитку. Тут потрібний аналіз обставин, які могли впливати на формування його злочинної настанови і конкретного злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, релігійний фанатизм, розбещеність, що оточували неповнолітнього в сім’ї, байдужість, нашіптування, марнославство, національні забобони, протекціонізм, переслідування за критику, побори й інші негативні обставини в школі чи в трудових і неформальних колективах.
Особливу увагу слід приділяти з’ясуванню наявності дорослих, які втягують підлітків у злочинну діяльність, азартні ігри, здирство, аморальні релігійні секти або інші “товариства”. По кожній справі обов’язково слід з’ясувати, чи не було з боку дорослих осіб підбурювання, виявляти та притягати до відповідальності підмовників, організаторів та інших співучасників злочину.
Важливо засвоїти, що виявлення і викриття таких осіб має значення не тільки для правильного застосування заходів щодо припинення їхньої злочинної діяльності, а й для встановлення дійсної ролі неповнолітнього у вчиненні злочину, правильної оцінки його діяння.
Список літератури до змістового модуля
[1, 7, 10, 13, 36-38, 46, 50-53, 55, 58, 59, 62, 66, 67, 78, 93, 97, 105, 110, 111, 127, 159]