Робоча навчальна програма доказування на досудовому слідстві для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст"
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", 1424.58kb.
- Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного, 1038.04kb.
- Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 138.9kb.
- Практикум зі складання процесуальних документів робоча навчальна програма для фахівців, 915.54kb.
- Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
- Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1297.41kb.
- Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
- Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, 172.58kb.
- Робоча навчальна програма, плани лекцій та семінарських занять, завдання для самостійної, 587.06kb.
- Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр, 401.81kb.
Тема 6. Особливості доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб при застосуванні примусових заходів медичного характеру
Самостійна робота – 2 години
Завдання для самостійної роботи
I. Опрацювати питання:
1. Основна суть особливостей провадження у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
2. Структура предмету доказування у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
3. Співвідношення предмета доказування у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб і загального предмета доказування у кримінальному процесі.
4. Передумови призначення судово-психіатричної експертизи.
5. Питання, які необхідно поставити на вирішення судово-психіатричної експертизи.
6. Хто має бути включений до складу експертної комісії для проведення судово-психіатричної експертизи ?
7. Процесуальні дії які вчиняє прокурор після отримання від слідчого справи про застосування примусових заходів медичного характеру.
8. Участь захисника у провадженні справ цієї категорії.
9. Порядок відновлення кримінальних справ стосовно осіб, що захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, але в результаті лікування одужали.
10. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України щодо можливості розгляду в суді кримінальної справи стосовно підсудного і неосудного, які є співучасниками вчинення суспільно небезпечного діяння.
II. Визначте коло слідчих дій для встановлення таких елементів предмета доказування:
- чи мало місце суспільно-небезпечного діяння, з приводу якого порушена справа ?
- чи вчинено це діяння особою, щодо якої розслідується справа ?
- чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчиненого злочину на психічну хворобу, яка включає застосування покарання ?
- обставини, що характеризують особу та її психічне захворювання.
III. Законспектувати постанову Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 3 червня 2005 року № 7 .
Семінар – 2 години
1. Мета доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
2. Співвідношення предмета доказування у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб і загального предмета доказування у кримінальному процесі.
3. Особливості доказування у процесі провадження досудового слідства у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
Практичне заняття – 2 години
Вирішити ситуаційні завдання:
1. У побутовій кімнаті одного з будівельних управлінь будівельник Зінченко В. І. без будь-якої видимої причини вдарив сокирою по голові слюсаря Сороку, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками ст. 122 КК України, встановлено, що Зінченко був комісований з армії — у зв’язку з психічним захворюванням і неодноразово перебував на лікуванні в психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатричної експертизи, яка була призначена слідчим, було встановлено, що Зінченко хворіє на хронічне психічне захворювання — шизофренію параноїдальної форми і вказані дії вчинив під впливом манії переслідування. Обвинувачений є неосудним і підлягає примусовому лікуванню в психіатричній лікарні з посиленим наглядом.
1. Чи порушується за таких обставин кримінальна справа?
2. Які обставини підлягають доказуванню у справах про суспільно небезпечні діяння душевнохворих осіб?
3. Чи обов’язкове призначення судово-психіатричної експертизи в таких категоріях справ і які питання мають бути поставлені на вирішення експертів?
4. Як повинен діяти слідчий в описаній ситуації?
2. Районним судом до Гаврилова, визнаного неосудним під час вчинення злочину, застосовано примусові заходи медичного характеру – його відправлено до психіатричної лікарні з посиленим наглядом. Під час проходження Гавриловим примусового лікування у лікарні психіатрична експертиза визнала його осудним.
Цей висновок експертизи став підставою для скасування ухвали районного суду за нововиявленими обставинами. Після проведення нового досудового слідства районний суд засудив Гаврилова за ч. 3 ст. 152 КК.
Оцініть доказове значення висновку психіатричної експертизи і правильність вироку суду.
3. У ході розслідування в справі про підпал установлено, що безпосереднім виконавцем суспільно-небезпечного діяння був Чайкін. Підмовив його здійснити підпал Сухоребрий.
Родичі Чайкіна пред’явили слідчому документи, які свідчать про те, що він перебуває на обліку в психіатричній лікарні з діагнозом – шизофренія .
Як повинен діяти слідчий у такій ситуації ?
З якого моменту зможе брати участь у справі захисник, запрошений родичами Чайкіна?
Хто буде нести матеріальну відповідальність за збитки, що їх заподіяв Чайкін?
4. До районного відділу внутрішніх справ громадянка Матюхіна 3. Р. звернулася з заявою, у якій просила притягти до кримінальної відповідальності її чоловіка Матюхіна І. П. Проведеним у справі розслідуванням було встановлено, що Матюхін, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 2 травня вчинив у своїй квартирі хуліганські дії: в присутності неповнолітніх дітей брутально лаявся, побив на кухні посуд, погрожував вчинити розправу не лише над домочадцями, але й сусідами, побив дружину та сусідку Яремчук Ю. В. Приборкати його збіглися мешканці багатьох квартир.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Матюхін І. П. хворіє на шизофренію, що протікає за типом простої зі змінами незначного характеру. Описані дії були вчинені ним у стані неосудності. На думку експертів, Матюхін потребує “лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом”.
1. Чи підлягає Матюхін І. П. притягненню як обвинувачений? Яке рішення за вказаних обставин має прийняти слідчий?
2. Як має діяти слідчий, якщо неосудність Матюхіна з’ясується після притягнення його як обвинуваченого?
3. Яке рішення повинен прийняти слідчий у випадку, коли він не погодиться з висновком експертизи “про необхідність лікування Матюхіна І. П. у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом”?
5. Сологуб вчинив убивство із-за ревнощів, після чого захворів психічною хворобою. Суд визнав його неосудним і призначив примусове лікування.
Чи можна притягнути Сологуба до кримінальної відповідальності за скоєне і в якому порядку ?
5. Вироком районного суду Мокіна було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до позбавлення волі. Розглядаючи справу в судовому засіданні, суд, висловивши сумніви в обґрунтованості амбулаторної судово-психіатричної експертизи, проведеної на досудовому слідстві, направив Мокіна, якого обвинувачували за ч. 2 ст. 187 КК, на стаціонарне обстеження до психоневрологічної лікарні. Однак щодо Мокіна знову було проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу без наведення мотивів відмови обстежити його стаціонарно.
Які норми кримінально-процесуального закону було тут порушено ? Які наслідки вони можуть мати для винесеного судом рішення ?
6. Слідчий прийняв рішення про направлення затриманого за підозрою у зґвалтуванні малолітньої на стаціонарну судово-психіатричну експертизу.
Які дії для цього повинен виконати слідчий ?
7. 12 квітня 1999 р. близько 8-ї години ранку в місті Енську Козоріз, робітник, інвалід III групи (діагноз – шизофренія), ножем убив Брошина, помічника генерального директора виробничого об'єднання, депутата райради, потім убив робітника Бовіна і поранив іншого, який поспішив на допомогу. Після цього кинувся у ванну з сірчаною кислотою.
Яке рішення, одержавши таку інформацію, має винести слідчий ?
Індивідуальна робота – 2 години
Завдання на індивідуальну роботу
I. Опрацювати питання:
1. Підстави провадження в справах неосудних та обмежено осудних осіб.
2. Загальні особливості провадження у кримінальних справах неосудних та обмежено осудних осіб.
3. Особливості досудового провадження у справах про суспільно небезпечні діяння вчинені неосудними особами, та злочини вчинені обмежено осудними особами.
Особливості призначення експертиз про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
II. Письмово вирішити ситуаційні завдання:
1. Бочарову, Галину і Попову пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК у тому, що вони за попереднім зговором спільно вчинили декілька квартирних крадіжок. У зв’язку з тимчасовим розладом душевної діяльності у Попова районний суд справу щодо Попова виділив в окреме провадження і направив його на примусове лікування до психіатричної лікарні, а щодо Бочарова і Галкіна виніс обвинувальний вирок.
Розглядаючи справу щодо Попова після його видужання, суд на судове засідання викликав і допитав як свідків засуджених Бочарова і Галкіна. Суд дійшов висновку, що вони незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і за відмову від дачі показань за статтями 384 і 385 КК, дали в судовому засіданні завідомо неправдиві показання, в яких заперечували участь Попова у вчиненні квартирних крадіжок спільно з ними.
У зв’язку з цим районний суд порушив проти Бочарова і Галкіна кримінальну справу за ст. 384 КК.
Оцініть правильність рішення районного суду. Чи були підстави для виділення справи Попова в окреме провадження ?
2. 10 травня 2007 р. Ярошенко В. П., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем “МАZDА”, перевищив швидкість руху і збив пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Оскільки слідчому стали відомі деякі обставини, які давали підставу сумніватися у психічній повноцінності обвинуваченого, він призначив судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив одне питання: чи не перебував Ярошенко під час вчинення злочину в неосудному стані? Висновок експертів підтвердив сумніви слідчого: обвинувачений на той час перебував у неосудному стані. Слідчий закрив кримінальну справу за відсутністю в діях Ярошенка складу злочину. Проте з постановою про закриття справи не погодився потерпілий, який повідомив, що після вчинення наїзду Ярошенко приходив до нього в лікарню і вів себе якось дивно: то плакав, прохаючи пробачити його, то зривався гнівом і погрожував “покінчити зі всіма і з собою”. При цьому він показував потерпілому фінського ножа і предмет, схожий на ручну гранату. Потерпілий вважав, що Ярошенка слід направити на примусове лікування, оскільки він може “наробити багато лиха”.
Після одержання цього повідомлення слідчий виніс постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування щодо Ярошенка примусових заходів медичного характеру, оскільки він за своїм психічним станом є небезпечним для суспільства.
Проведіть аналіз ситуації і дайте правову оцінку діям слідчого. З’ясуйте при цьому, в яких випадках досудове слідство завершується закриттям справи, а в яких — направленням справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
3. У справі по обвинуваченню Логвинова за ч. 2 ст. 191 КК було проведено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, за висновком якої Логвинова визнано осудним.
Суддя апеляційного суду, вивчивши справу і не погодившись із цим висновком, провадження у справі зупинив і своєю постановою направив Логвинова на стаціонарну судово-психіатричну експертизу.
Верховний Суд України скасував цю постанову і повернув справу на новий розгляд, зі стадії попереднього розгляду справи суддею.
Чи були підстави для винесення такого рішення Верховним Судом України ?
5. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення Ковальова у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК України, захисник підсудного заявив клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що його підзахисний захворів на психічну хворобу і став неосудним. Висловлюючи міркування щодо заявленого клопотання, прокурор вважав, що необхідно призначити судово-психіатричну експертизу і вирішувати питання з урахуванням її висновку.
Призначена судом експертиза дійшла висновку, що Ковальов не розуміє на цей час значення своїх дій, оскільки у нього відбувся розлад психічної діяльності у формі реактивного психозу з псевдодеменцією, і що він потребує примусового лікування в умовах суворого нагляду. Суд погодився з висновком експертизи і виніс ухвалу про звільнення Ковальова від кримінальної відповідальності та покарання і застосував до нього примусові заходи медичного характеру – поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.
1. Чи мав суд право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності і покарання?
2. Чи міг суд застосувати примусові заходи медичного характеру до особи, в якої настав тимчасовий розлад душевної діяльності?
3. Чи обов’язкові для суду рекомендації експертів-психіатрів щодо типу психіатричної лікарні, де мають застосовуватися примусові заходи медичного характеру?
4. Якими є порядок і підстави відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру?
Тема реферативного повідомлення:
1. Особливості предмету доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.
Ключові терміни та поняття теми
Предмет доказування в кримінальному процесі – це така сукупність передбачених кримінально-процесуальним кодексом обставин, установлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи у стадії виконання вироку, а також прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі.
Предмет доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб конкретизований в ст. 417, 420 КПК.
Примусові заходи медичного характеру – це не віднесені до видів покарання заходи примусового лікування в спеціальних лікувальних закладах, застосуванні судом відповідно до закону до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і страждають психічними або іншими, створюючими загрозу для безпеки суспільства, захворюваннями.
Особи, які під час вчинення суспільно-небезпечного діяння знаходились у стані неосудності – це такі, які не могли віддавати собі звіту у своїх діях, передбачати їх наслідки або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або хворобливого стану.
Особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння знаходились у стані обмеженої осудності – це такі, які не були здатні повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність), віддавати собі звіт у цих діях, передбачати їх наслідки або керувати ними.
Методичні поради
Курсантам слід усвідомити, що кримінальні справи про суспільно небезпечні діяння неосудних або обмежено осудних осіб порушуються на загальних підставах, і досудове слідство проводиться за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 КПК.
По даній темі важливо засвоїти, що особливості проведення досудового слідства полягають у наступному: участь захисника у таких справах є обов’язковою з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби (п. 5 ч. 1 ст. 45 КПК), відмова від захисника може бути прийнята тільки у випадках обґрунтування її такими мотивами, які особа, що проводить дізнання, слідчий визнають вартими уваги. Причому в такому випадку захисник замінюється іншим у встановленому законом порядку (ст. 46 КПК); психічний стан особи визначається судово-психіатричною експертизою (ст. 76 КПК); особа, визнана психічно хворою, не притягується як обвинувачений, а якщо особа визнана психічно хворою після притягнення її до відповідальності як обвинуваченого, цей акт втрачає силу; у цих справах не складається обвинувальний висновок; слідчі дії за участю таких осіб проводяться тільки у випадках, якщо їхній психічний стан це дозволяє.
У процесі проведення досудового слідства, повинні бути всебічно, повно і об’єктивно з’ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: обставини вчинення суспільно небезпечного діяння; дані про особу, яка вчинила діяння; зібрані матеріали, що характеризують особу; проведена судово-психіатрична експертиза (ст. 204 КПК).
Судово-психіатрична експертиза може бути призначена стосовно особи тільки у випадку, якщо у справі маються докази про факт вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння.
Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується особі, щодо якої вона винесена в тих випадках, коли її психічний стан робить це неможливим (ч. З ст. 197 КПК).
Якщо проводилася протокольна форма досудової підготовки матеріалів або справа відноситься до категорії приватного обвинувачення, а питання про наявність психічного захворювання, неосудності або обмеженої осудності виникло у судовому засіданні, то справа підлягає направленню для провадження досудового слідства.
Слідчий або прокурор не вправі закрити кримінальну справу за відсутністю необхідності в застосуванні примусових заходів медичного характеру. Таке рішення може прийняти тільки суд (ст. 421 КПК).
Закінчивши проведення досудового слідства, слідчий зобов’язаний ознайомити з матеріалами справи законного представника і захисника особи.
По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлена неосудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчий виносить постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
У постанові слідчого повинні бути викладені докази, які підтверджують вчинення особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що вона захворіла на психічну хворобу.
До постанови додається список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, довідки про рух справи, про речові докази та ін.
Справа з постановою слідчого направляється прокурору.
Одержавши справу з постановою, складеною відповідно до статті 417 КПК, прокурор: 1) погодившись з постановою, затверджує її і надсилає справу до суду; 2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинено даною особою, повертає справу з своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства.
Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа; 2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа; 3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме (ст. 420 КПК).
Питання про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру вирішується судом, який враховує психічний стан особи, ступінь суспільної небезпеки як вчинених нею дій, так і її самої.
Список літератури до змістового модуля
[1, 3, 7, 36-38, 46, 50-53, 55, 58, 66, 67, 94, 105, 111, 127, 132]