Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Закон України Лист Пенсійного Фонду України від 15.02.2007 р. N 2582/03-20

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Огляд новин законодавства, 563.96kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Стосовно порядку відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, які входитимуть до складу основних фондів такого платника податку


Лист Державної податкової адміністрації України від 30.01.2007р. №42/2/15-0210.


На виконання доручення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності стосовно порядку відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкових автомобілів, які входитимуть до складу основних фондів такого платника податку, Державна податкова адміністрація України повідомляє.

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Водночас ст. 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом про ПДВ.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.

Підпунктом 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону чітко визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

У зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.

Додатково повідомляє, що аналогічну позицію з цього питання викладено в податковому роз'ясненні від 27.07.2005 р. N 14787/7/15-1117, надісланому державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

8. Щодо оподаткування відчуження нерухомого майна
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.02.2007р. №4082/7/17-0217.


Державна податкова адміністрація України розглянула лист, який надійшов з Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, щодо оподаткування відчуження нерухомого майна і повідомляє.

На виконання доручення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.02.2007 р. N 06-10/12-141 ДПА України листом від 19.02.2007 р. N 3265/7/17-0717 доручила ДПА у Харківській області уточнити конкретні обставини здійснюваних операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з матеріалами, наданими ДПА у Харківській області, особа має намір продати 1/2 частку будинку, яка належить особі на праві власності. Загальна площа будинку складає 56 кв. м. Земельна ділянка, на якій розташовано будинок, належить особі на правах землекористувача (не приватизована).

Враховуючи наведене повідомляємо, що згідно із Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, нерухоме майно (нерухомість) - це об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля (п. 1.10 ст. 1).

Дохід від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, є доходом з джерелом походження в Україні і є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб (пп. "є" п. 1.3 ст. 1 Закону). Порядок оподаткування таких доходів визначено у статті 11 Закону, якою, зокрема, встановлено, що операції з продажу фізичними особами належних їм за правом власності об'єктів нерухомого майна підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за відповідними ставками, встановленими окремими нормами цієї статті.

Відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири, або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

Відповідно до пп. 11.1.3 п. 11.1 та пп. 11.2.3 п. 11.2 вищевказаної статті Закону дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Додатково повідомляємо, що земля як нерухомість є самостійним об'єктом оподаткування, яка при відчуженні підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %. Як виключення не підлягають оподаткуванню доходи, одержані від продажу земельних паїв і земель сільськогосподарського призначення, одержаних у власність в процесі приватизації (пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону).

9. Про оподаткування благодійної допомоги
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007р. №4082/7/17-0217.


Державна податкова адміністрація України уважно розглянула лист, який надійшов з Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, щодо оподаткування нецільової благодійної (в тому числі матеріальної) допомоги, і повідомляє.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), яким регулюється оподаткування доходів фізичних осіб і яким встановлено (п. 1.3 ст. 1), що доходом фізичних осіб з джерел на території України є будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного оподатковуваного періоду, до якого, зокрема відноситься і благодійна допомога (пп. "и" п. 1.3 ст. 1).

Згідно із пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (тобто не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Оподаткування нецільової благодійної, в тому числі матеріальної, допомоги регулюється пп. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону, відповідно до якого не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного рівня доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 (у 2007 році - 740 грн., у 2006 році ця сума становила 680 грн.), за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.

Оскільки встановлені цим Законом застереження щодо одержання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, то у непрацюючих громадян, в тому числі і пенсіонерів - ветеранів війни, які не одержують заробітну плату (заробітна плата дорівнює 0 грн.), незалежно від того, провадиться їм виплата нецільової благодійної (матеріальної) допомоги колишнім працедавцем чи іншою особою - непрацедавцем, у тому числі благодійною (неприбутковою) організацією, така допомога у визначеному у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону розмірі сукупно на рік (у 2007 році - 740 грн., у 2006 р. - 680 грн.) не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (15 % з 01.01.2007 р.).

При цьому про всі випадки виплати нецільової благодійної (матеріальної) допомоги податковий агент (згідно з листом - це комерційна структура) повинен повідомити податковий орган у податковому розрахунку за формою N 1-ДФ.

Відповідно до ст. 17 Закону особою, відповідальною за правильність нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є податковий агент.

Таким чином, якщо податок з доходів фізичних осіб з матеріальної допомоги, наданої особі, був, на порушення наведених норм Закону, утриманий зайво, то за його поверненням слід звернутися до комерційної структури, яка провадила таку виплату.

Крім наведеного, слід додати, що з урахуванням положень підпункту 22.2 статті 22 Закону, у разі, якщо норми інших законів чи законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, та згідно підпункту 22.11 цієї статті Закону, інші нормативно-правові акти та закони, що містять норми оподаткування або надання пільг з оподаткування, в тому числі Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" повинні бути приведені у відповідність з цим Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України N 1251-XII "Про систему оподаткування", який був прийнятий 25.06.91 р., ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Дану норму Закону підтверджено Рішенням Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 р. у справі N 1-16/2001 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки). 

Відповідно, в преамбулі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зазначено, що цей закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тобто, цей закон не є законом про оподаткування і не може встановлювати пільги щодо оподаткування.

Дана норма підтверджена Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист від 18.09.2006 р. N 06-10/12-425 щодо податкових пільг учасникам бойових дій) та Міністерством фінансів України (лист від 06.12.2006 р. N 31-20030-4-18/26102 про впорядкування проблемних питань щодо пільгового оподаткування ветеранів Другої світової війни).

Право на соціальний захист не може включати право на пільгу щодо оподаткування, оскільки така пільга не може гарантуватися загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

10. Щодо відображення у формі N 1ДФ виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 10.02.2007 р. № 1305/6/17-0216


Державна податкова адміністрація України на ваш лист від 24.01.2007 р. №ДК 01-06 стосовно відображення у формі 1-ДФ виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повідомляє таке.

Призначення і виплата цих двох видів допомоги з 1 січня 2007 року здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Але у I кварталі 2007 року передбачено, що страхувальниками-роботодавцями буде продовжуватися виплата допомоги своїм найманим працівникам, яким зазначена допомога призначена і виплачувалася в 2006 році. Кошти для цих виплат страхувальникам, за їх заявками, будуть перераховуватися органами праці та соціального захисту населення на їх рахунки.

Незважаючи на те, що кошти за цими видами допомоги будуть транзитом проходити через підприємство, все ж відповідно до п. 1.2 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) ці кошти вважаються доходом. І тому працедавці, які виплачують такі суми допомоги своїм найманим працівникам, відповідно до п. 1.15 Закону є податковими агентами і повинні відобразити кошти за цими видами допомоги у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1-ДФ).

До того ж слід зауважити, що для таких коштів у Довіднику ознак доходів до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку (ф. N 1-ДФ) передбачена ознака доходу "22".

11. Про проведення перерахунку податку з доходів фізичних осіб
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.01.07 р. №30/10/17/-107.


Державна податкова адміністрація у місті Киеві на ви­конання доручення Державної податкової адміністраці'і Украiни від 25.12.06 р. № 24329/7/17-0717 розглянула Вашого листа від 18.12.06 р. № 864 і в межах своеї ком­петенції повідомляє наступне.

<...>

Законом України "Про внесення змін до Закону Украї­ни "Про податок з доходів фізичних осіб" від 01.07.04 р. № 1958-IV внесено, зокрема, зміни до пункту 22.6 статті 22 Прикінцевих положень Закону №889, згідно з яки­ми доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 1 січня 2004 року, оподаткову­ються за ставками, що діяли до 1 січня 2004 року, неза­лежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Щодо питання проведення перерахунку податку з до­ходів фізичних осіб, передбачених пп. 6.5.2 п. 6 ст. 6 Законом України №889 Державною податковою адмі­ністрацією України було надано роз'яснення листом від 18.02.05 р. № 3059/7/17-3117.

12. Щодо відображення в бухгалтерському обліку надходження коштів за отримані путівки, що були надані співробітникам на пільгових умовах
    

Лист Державного казначейства України від 26.02.2007р. №3.4-04/641-2563.


Державне казначейство України <...> щодо відображення в бухгалтерському обліку надходження коштів за отримані путівки, що були надані співробітникам на пільгових умовах, роз'яснює таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 р. N 659 затверджений Перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання.

Відповідно до наведеного Переліку до власних надходжень бюджетних установ відноситься плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетної установи, від господарської та/або виробничої діяльності визначеними переліками послуг, що можуть надаватись бюджетними установами, за плату, затвердженими Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі.

При нарахуванні плати за послуги дебетується субрахунок 364 або 675 та кредитується субрахунок 711.

При надходженні коштів за отримані співробітниками пільгові путівки до санаторно-курортних та оздоровчих закладів у касу установи дебетується субрахунок 301 та кредитується субрахунок 364, 675. Зарахування коштів на спеціальний реєстраційний рахунок здійснюється за дебетом субрахунка 323 та кредитом субрахунка 301. Витрачання коштів на цілі, визначені в кошторисі, відображається за дебетом субрахунка 811.

Взаєморозрахунки між установами вищого та нижчого рівня регулюються нормативно-правовими документами з цього питання, які затверджуються головним розпорядником бюджетних коштів.

Санаторно-курортним та оздоровчим закладам, які є установами нижчого рівня, надходять кошти на утримання відповідно до кошторису.

 

13. Щодо індексації грошових доходів населення
    

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 20.01.07 р. №3/10/136-07.


Департамент стратегії соціального розвитку Міні­стерства праці та соціальної політики України розглянув Ваш запит від 18.12.06 р. №868 щодо індексації грошо­вих доходів населення і в межах своєї компетенції по­відомляє.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповіднодо Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.03 р. №491-IV та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. №1078 (з урахуванням внесених змін поста­новою Кабінету Міністрів України від 17.05.06 р. №690).

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: заробітна плата, пенсії, стипендії, грошове забезпечення військовослужбовців, соціальні виплати.

Сума індексації нараховується на частину грошового доходу в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп насе­лення у разі, коли величина індексу споживчих цін пере­вищує встановлений поріг індексації 101 відсоток.

Індексація нараховується і виплачується одночасно з нарахуванням і виплатою заробітної плати за місяць, до­ходи за який згідно з Порядком підлягають індексації.

За порушення законодавства про індексацію грошо­вих доходів населення винні особи притягаються до відповідальності відповідно до закону.

3 питань надання роз'яснень щодо нарахування со­ціальних внесків на суми донарахувань за попередні пе­ріоди рекомендуємо Вам звернутися до відповідних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

14. Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
    

Закон України „Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007р. №717-V.


Коментарі аудиторів

1. Законодавці остаточно звільнили Фонд від обов'язку відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва. Для цього із Закону № 1105 виключені відповідні норми. Адже особи, які раніше постражда­ли, подавши відповідну заяву i медичний висновок, мали право розраховувати на отримання разової стра­хової виплати, сума якої визначалася в судовому порядку i могла досягати 66 400 грн.
   
2. Добровільно від нещасних випадків на виробництві можуть застрахуватися приватні підприємці, адвокати, нотаріуси, члени фермерських господарств та ін. Для цього їм слід укласти з Фондом договір про добро­вільну участь у страхуванні. А раніше достатньо було письмової заяви.
   
3. Фонд братиме участь у розслідуванні будь-яких нещасних випадків на виробництві. Раніше Закон № 1105 (ст. 22) зобов'язував Фонд брати участь у розслідуванні тільки «важких» нещасних випадків - групових, зі смертельним наслідком із можливою інвалідністю.
   
4. Страхові експерти з охорони набули право запрошувати у працедавців інформацію (у тому числі письмову) про види здійснюваної ними діяльності. Раніше такого права Закон № 1105 не давав.
   
5. У випадках коли при повторному обстеженні МСЕК установлюється більш високий ступінь втрати стійкої профпрацездатності (з урахуванням іншого профзахворювання або іншого каліцтва), потерпілому належить разова виплата. Розмір виплати розраховується виходячи із середньомісячного заробітку потерпілого - за кожний відсоток збільшення ступеня втрати працездатності порівняно з попереднім обстеженням МСЕК. Тепер гранична сума такої виплати обмежена чотирикратним розміром максимальноі величини зарплати, з якоі сплачуються страхові внески (з 01.01.07 р. - 31 500 грн.).
   

6) Страхові внески слід нараховувати на виплати, що входять до ФОП та обкладаються ПДФО, без зменшення їx на суми податків, внесків та інших платежів, що утримуються із цих виплат згідно із законодавством. Крім того, у Законі № 1105 (ст. 47) тепер чітко вказано, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежім (справляється в порядку, передбаченому цим 3аконом), не включаються до складу податків та інших обов'язкових платежів, що формують систему оподаткування, і на них не поширюється податкове законодавство.

15. Про окремі положення Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік"
    

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.01.2007 р. N 01-16-13.


У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489 (далі - Закон N 489), офіційно опублікованого в газеті "Урядовий кур'єр" від 23.12.2006 р. N 243, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності роз'яснює наступне.

Статтею 93 Закону N 489 змінено розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (далі - страхові внески), для роботодавців. З 1 січня 2007 року роботодавці сплачуватимуть до Фонду страхові внески в розмірі 1,5 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Розмір страхових внесків, що сплачують наймані працівники, та пільгові розміри страхового тарифу для окремих категорій страхувальників - роботодавців (0,5 % та 0,7 %) залишаються без змін.

Розмір страхових внесків для осіб, які беруть участь у соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на добровільних засадах, на 2007 рік становить 2,0 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку).

2. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2007 рік (стаття 62 Закону N 489) затверджено з 1 січня в сумі 525 гривень, з 1 квітня - 535 гривень, з 1 жовтня - 548 гривень. Відповідно до статті 81 Закону N 489 з 1 січня 2007 року максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників або оподатковуваного доходу (прибутку), з яких справляються страхові внески, встановлено на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, з 1 січня максимальна сума заробітної плати (доходу), з якої справляються страхові внески, складе 7875 гривень, з 1 квітня - 8025 гривень, з 1 жовтня - 8220 гривень в розрахунку на місяць.

3. Cтаття 112 Закону N 489 передбачає надання матеріального забезпечення в залежності від терміну сплати страхових внесків. У разі, якщо застраховані особи, які працюють на умовах трудового договору, сплачували страхові внески менше шести місяців протягом останніх дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, то допомога по тимчасовій непрацездатності і допомога по вагітності та пологах виплачується їм виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку. Особи, які застраховані у Фонді на добровільних засадах, та фізичні особи - підприємці, що сплачують єдиний податок, матимуть право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше шести місяців протягом календарного року перед настанням страхового випадку.

4. Допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які надавалися у 2006 році за рахунок коштів Фонду, відповідно до статті 56 та пункту 7 статті 71 Закону N 489, у 2007 році виплачуються за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Починаючи з січня 2007 року страхувальники не мають права здійснювати призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (форма Ф4-ФСС з ТВП). Відповідні зміни до форми звітності Ф4-ФСС з ТВП будуть внесені після закінчення звітної кампанії за 2006 рік. Віднесення витрат на виплату допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду в 2007 році слід розглядати як порушення порядку використання страхових коштів і, відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 та статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240, мають не прийматися до зарахування із нарахуванням штрафу у розмірі 50 відсотків неправомірно використаної суми страхових внесків.

Зазначені роз'яснення просимо довести до районних, міжрайонних та міських виконавчих дирекцій відділень Фонду та страхувальників для використання у роботі.

16. Про порядок оподаткування внесками доходів 2006 року в 2007 році
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.02.2007 р. N 02-24-201


Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) розглянула лист щодо порядку справляння страхових внесків до Фонду у зв'язку із зміною розміру страхового тарифу для роботодавців і повідомляє.

Статтею 93 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489, офіційно опублікованого в газеті "Урядовий кур'єр" від 23.12.2006 р. N 243, змінено розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців. З 1 січня 2007 року роботодавці сплачуватимуть до Фонду страхові внески в розмірі 1,5 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (в 2006 році розмір страхових внесків для роботодавців становив 2,9 %).

Порядок справляння страхових внесків до Фонду визначається Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 (далі - Закон N 2240), "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. N 2213 (далі - Закон N 2213) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. N 16 (далі - Інструкція N 16).

Відповідно до ст. 1 Закону N 2213 базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Нарахування та утримання страхових внесків до Фонду, відповідно до частини другої ст. 21 Закону N 2240 та п. 3.2 розділу 3 Інструкції N 16, здійснюється в межах граничної суми заробітної плати (доходу).

Положеннями ст. 23 Закону N 2240 та п. 4.1 розділу 4 Інструкції N 16 визначено, що нарахування страхових внесків до Фонду страхувальники здійснюють щомісячно.

Пунктом 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996 встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Пунктом 1.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5 (далі - Інструкція N 5), визначено особливості обліку та відображення фонду оплати праці. Згідно з пп. 1.6.2 п. 1.6 Інструкції N 5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, то вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування. Таким чином, законодавчо визначено період відображення фонду оплати праці у первинному документі бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення.

Враховуючи зазначене, сума донарахованої заробітної плати у зв'язку зі змінами розмірів заробітної плати, виправленням помилок, уточненням кількості відпрацьованого часу, включається в базу для нарахування страхових внесків до Фонду в тому місяці, у якому здійснено донарахування. На такі виплати слід нараховувати та з них утримувати страхові внески до Фонду в межах граничної суми заробітної плати (доходу) із застосуванням розміру страхового тарифу, що діє у момент їх нарахування. Тобто із заробітної плати, нарахованої починаючи з 1 січня 2007 року, страхувальники-роботодавці сплачують страхові внески до Фонду у розмірі 1,5 %, незалежно від того, за який період вона нараховується.

Водночас, донарахування заробітної плати за попередні періоди не впливатиме на розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачена за попередній період, оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266, при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги включається лише сума оплати праці, з якої у розрахунковому періоді сплачені страхові внески до Фонду. Це підтверджується роз'ясненнями Міністерства праці та соціальної політики, наданими листом від 25.05.2006 р. N 332/020/99-06.

У випадку, якщо заробітну плату було нараховано до 1 січня 2007 року, але помилково не включено до бази для нарахування та утримання страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, то страхові внески до Фонду слід справляти у розмірі, який діяв на момент нарахування заробітної плати, тобто 2,9 %.

При відображенні у звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП таких операцій слід керуватися Порядком виправлення помилок минулих звітних періодів у звітності страхувальників по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженим постановою правління Фонду від 25.12.2003 р. N 123. Помилки минулих років (донараховані або нараховані помилково суми страхових внесків, страхові внески, донараховані внаслідок зайво нарахованих раніше сум допомоги тощо) у звітності відображаються в рядку 3.1 таблиці III форми Ф4-ФСС з ТВП.

У разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків до Фонду страхувальники зобов'язані не тільки донарахувати відповідні страхові внески, але також нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення помилки повідомити про це орган Фонду у письмовій формі та відобразити донараховані страхові внески у рядку 3.1, а нараховану пеню у рядку 3.2 таблиці III звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП у тому звітному періоді, коли помилку виявлено.

Штраф за неповне перерахування страхових внесків до Фонду, передбачений ст. 30 Закону N 2240, у такому випадку не застосовується.


Лист Пенсійного Фонду України від 15.02.2007 р. N 2582/03-20


Пенсійний фонд України розглянув лист щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і повідомляє.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) встановлено, що страхові внески, які перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Обчислення страхових внесків здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування заробітної плати.

Враховуючи положення частини третьої ст. 20 Закону, при нарахуванні страхових внесків за минулі періоди застосовується розмір страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Таким чином, якщо страхувальник самостійно здійснює донарахування заробітної плати у 2007 році за минулі періоди, то ставка страхового внеску застосовується у розмірах, що діють на момент їх нарахування, тобто 33,2 %; 0,5 %; 2 %. Якщо нарахування заробітної плати за даними бухгалтерського обліку страхувальником здійснено у 2006 році, при цьому страхові внески не нараховані та не утримані, то ставка страхового внеску застосовується у розмірах, що діяли у 2006 році, тобто 31,8 %; 1 - 2 %.

Самостійно виявлене платником заниження сум страхових внесків в поданих ним Розрахунках за попередні звітні періоди відображається у рядку 6 Розрахунку "Сума, на яку збільшено внески у зв'язку з виправленням помилки у період після 01.01.2004 р.". Причину збільшення нарахованих страхових внесків необхідно зазначити у рядку Розрахунку "Зміст помилки".

17. Щодо нарахування внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування
    

Лист Пенсійного фонду України від 11.01.07 р. №501/03-30.


Пенсійний фонд України розглянув лист щодо нарахуван­ня внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування на індексацію заробітної плати за період 2003­-2006 роки і повідомляє.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування регу­люються виключно Законом України "Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону при на­рахуванні страхових внесків за минулі періоди засто­совується розмір страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Порядок нарахування та сплати страхових внесків ви­значений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фондуУкраїни від 19.12.03 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за № 64/8663 (із змінами).

Згідно підпункту 5.1.1 пунктy 5.1 розділу 5 Інструкції об­числення страхових внесків здійснюється щомісячно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної пла­ти (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу). Страхові внес­ки нараховуються у межах максимальної величини, що встановлюється законом (пункт 5.5 Інструкції).

Враховуючи зазначене, якщо в грудні 2006 року нара­хована індексація заробітної плати за період 2003-2006 роки, то ставка страхового внеску та максимальна величина застосовується у розмірах, що діють у момент їх нарахування, а саме 31,8 % та 5050 грн. відповідно.

Вищезазначена індексація відображається у відомостях персоніфікованого обліку.

18. Про порядок справляння страхових внесків
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.01.07 р. №04-29-40.


На ваш запит повідомляємо, що порядок справляння страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі-Фонду) визначаєть­ся Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.01 р. № 2240 (далі-Закон№2240), "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.01 р. №2213 (далі - Закон №2213) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвер­дженою постановою правління Фонду від 26.06.01 р. № 16 (далі - Інструкція № 16).

Відповідно до статті 1 Закону № 2213 базою для нараху­вання страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші за­охочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натy­ральній формі, які визначаються згідно з нормативно-пра­вовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" відносяться до фонду оплати праці та згідно із підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатy України від 13.01.04 р. № 5 (далі - Інструкція № 5), включаються до фонду додат­кової заробітної плати.

Згідно із пунктом 5 статгі 9 Закону України "Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Пунктом 1.6 Інструкції №5 визначено особливості обліку та відображення фонду оплати праці. Зокрема, згідно з пп. 1.6.2 Інструкції № 5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'яз­ку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому було здійснено нарахування.

Таким чином, законодавчо визначено період відобра­ження фонду оплати праці у первинному документі бух­галтерського обліку, який містить відомості про госпо­дарську операцію і підтверджує ії здійснення.

Положеннями статті 23 Закону № 2240 та пункту 4.1 роз­ділу 4 Інструкції № 16 визначено, що нарахування страхових внесків до Фонду страхувальники здійснюють щомісячно.

Отже, на суми виплат, пов'язаних з індексацією заробіт­ної плати працівників, мають нараховуватися (утримувати­ся) внески до Фонду соціального страхування з тимчасовоі втрати працездатності у тих розмірах, які діють на момені кориryвання фондуоплати праці узв'язку із виявленням по­милок. Нарахування та утримання страхових внесків до Фон­ду, відповідно до частини другої статті 21 Закону №2240 та пункту 3.2 розділу 3 Інструкції № 16, здійснюється в межах граничної суми заробітної плати (доходу).

Крім того, суми виплат, пов'язаних з індексацією заро­бітної плати працівників, ураховуються для розрахунку се­редньої заробітної плати для розрахунку виплат за лист­ком непрацездатності. Отже, переобчислювати та допла­чувати суми по листках непрацездатності за попередні пе­ріоди не потрібно.

19. Щодо нарахування страхових внесків
    

Лист Міністерства праці та соціальної політики України, Державний центр зайнятості від 16.01.2007р. №ДЦ-03-125/0/6-07.


Державний центр зайнятості - виконавча дирекція Фон­ду загальнообов'язкового державного соціального стра­хування України на випадок безробіття, розглянувши Ва­шого листа щодо нарахування страхових внесків до Фон­ду на суми індексації заробітної плати за 2003-2006 роки, повідомляє.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових до­ходів населення" від 06.02.03 р. №491 та Порядку прове­дення індексації грошових доходів населення, затвердже­ного постановою Кабінету Міністрів Украіни від 17.07.03 р. №1078 (далі - Порядок).

Базою для нарахування та утримання страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найма­них працівників, що включають витрати на виплату основ­ної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які підлягають обкладанню по­датком з доходів фізичних осіб.

Оскільки індексація прямо пов'язана з оплатою праці (є додатковою зарплатою), то страхові внески до Фонду на суму індексації нараховуються та утримуються.

Звертаємо Вашу увагу на те, що нараховувати індекса­цію потрібно вчасно і правильно, оскільки у разі несвоєчас­ної виплати сум індексації грошових доходів громадян про­водиться їх компенсація відповідно до законодавства (п. 4 Порядку).

Таким чином, якщо на підприємстві не проводили індек­сацію заробітної плати за минулі роки, то її потрібно нара­хувати, при цьому страхові внески до Фонду нараховують­ся в розмірах, які діють в місяці нарахування індексації.

20. Про подання звітності та штрафні санкції
    

Лист Міністерства праці та соціальної політики України, Фонд соціального захисту інвалідів від 28.02.2007 р. N 1/6-110


Фонд соціального захисту інвалідів розглянув ваше звернення та на поставлені питання повідомляє наступне.

1. Чи дійсно приватні підприємці мають право самостійно вирішувати: чи подавати їм звіт за існуючою формою, чи не подавати взагалі?

У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року N 70 "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" був зареєстрований наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 N 42 "Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", в якій зазначено, що даний звіт заповнюють всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у яких працює, за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (п. 1.1). Даний звіт подається не пізніше 1 березня після звітного періоду (п. 2.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 11 статті 19 зазначеного Закону визначено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому приватні підприємці, у яких працює, за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб, повинні подавати звіт за існуючою формою.

2. Чи дійсно дані рядка 01 мають збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми N 1-ПВ термінова - квартальна за I - IV квартали звітного року?

Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 N 42 "Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", де зазначається, що у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 N 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

Відповідно до п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-ПВ термінова - квартальна "Звіт з праці", затвердженого наказом Держкомстату України N 463 від 05.10.2006 року, заповнення показників у формі N 1-ПВ здійснюється відповідно до положень Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 N 286.

Таким чином, методологія розрахунку цих показників базується на міжнародних стандартах і може застосовуватись в залежності від цілей розрахунків та аналізу. (Копія листа додається).

3. Як повинні вирішуватися питання щодо сплати санкцій "за рахунок прибутку" бюджетними підприємствами, що не мають прибутку (чи розповсюджуються на них вимоги сплати санкцій до Фонду з урахуванням того, що вони не відносяться до суб'єктів, що мають прибуток)?

Згідно з ч. 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

4. Для виконання нормативу враховуються працевлаштовані інваліди, для яких це місце роботи є основним, чи сумісники враховуються також?

Відповідно до п. 3.3 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 42 від 10.02.2007 р., у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Відповідно до п. 2.6 та підпункту 2.6.1 наказу Державного комітету статистики України "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників" N 286 від 28.09.2005 р. не включаються до облікової кількості штатних працівників особи, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа.

Виходячи з вищенаведеного, для виконання нормативу не враховуються працевлаштовані інваліди, для яких це місце роботи є неосновним (тобто, які працюють за сумісництвом).

5. Який саме розмір штрафу передбачений статтею 1881 КУпАП?

Відповідно до ст. 1881 КУпАП невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з вищенаведеного, розмір штрафу встановлюється судом.

6. Яким саме Законом на цей час встановлено механізм проведення атестації робочих місць для інвалідів?

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (ЗП України, 1995 р., N 7, ст. 181), якою був встановлений механізм проведення атестації робочих місць для інваліда, втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови КМУ N 70 від 31.01.2007 року.

На сьогоднішній день Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначає такі поняття як:

робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1836 "Про реалізацію статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний (далі - інвалід), спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

21. Про передачу документів органам праці та соціального захисту населення для продовження виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.03.2007 р. № 01-16-526


З метою прискорення передачі страхувальниками документів органам праці та соціального захисту населення для продовження виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та забезпечення своєчасної її виплати вважаємо за можливе передавати документи без акта передачі у випадку, якщо документи за власним бажанням подає безпосередньо застрахована особа. При цьому у страхувальника повинні залишитися розписка застрахованої особи про отримання нею документів та їх копії, які зберігаються в установленому порядку.

У випадках, коли справи по застрахованих особах не передані органам праці та соціального захисту населення, просимо повідомити страхувальників-роботодавців про необхідність невідкладного надання документів органам праці та соціального захисту населення, що розташовані за місцем проживання таких осіб.

При прийманні звітів по коштах Фонду за перший квартал 2007 року просимо отримати від страхувальників інформацію про передачу документів (справ) органам праці та соціального захисту населення і надіслати її Виконавчій дирекції Фонду одночасно з поданням фінансового звіту за формою.

_________________________________________________________________________                                                                         (назва підприємства, установи, організації)
Кількість осіб, яким виплачувалась допомога	Кількість переданих справ	Кількість справ, які необхідно передати	Причини, з яких не передані справи

Список осіб, документи яких не передані до органів праці та соціального захисту населення
№ п\п	П. І. Б.	Адреса проживання (реєстрації)	Контактні телефони	Примітка