Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Щодо оподаткування позики, отриманої від підприємства, витрат, здійснених на користь нерезидента та понесених на отримання і кор Лист Державної податкової адміністрації України від 14.04. Щодо подання форми № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утрим Лист Державної податкової адміністрації від 27.04. Про штрафні санкції у випадку пред’явлення підзвітною особою товарного чека

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Огляд новин законодавства, 563.96kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

ОГЛЯД НОВИН ЗАКОНОДАВСТВА


З метою своєчасного врахування в бухгалтерському та податковому обліку, складанні фінансової та податкової звітності пропонуємо до Вашої уваги огляд новин законодавства за червень 2011 року.

Зміст

1.	Про податок на додану вартість Лист ДПАУ від 26.05.2011 р. № 14839/7/16-1517 (печатка на ПН)	5
2.	Щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість Лист Мінфіну України від 19.05.2011 р. № 31-08410-07-25/12852	5-6
3.	Щодо виправлення помилок та коригування податкового кредиту з ПДВ Лист ДПАУ від 03.06.2011 р. № 5903/10/31-606	6
4.	Щодо порядку подачі уточнених декларацій з податку на прибуток Лист ДПАУ від 26.05.2011 р. № 14847/7/15-0317	6-7
5.	Щодо визначення об'єкта оподаткування Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 11956/7/15-0317 (витрати по п. 140.1 ПКУ)	7-8
6.	Щодо обчислення об'єкта оподаткування Лист ДПАУ від 13.05.2011 р. № 13401/7/15-0217 (транспортно-експедиторські послуги)	8-9
7.	Щодо витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 11957/7/15-0317	9
8.	Щодо оподаткування доходів від реалізації товарів Лист ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12815/7/15-0317	9-10
9.	Щодо правил визначення витрат платника податку Лист ДПАУ від 02.06.2011 р. № 10233/6/15-0416 (Витяг)	10-11
10.	Щодо оподаткування позики, отриманої від підприємства, витрат, здійснених на користь нерезидента та понесених на отримання і користування безпроцентною позикою Лист ДПАУ від 06.05.2011 р. № 12818/7/15-03-17	11-12
11.	Щодо обліку витрат на відрядження Лист Мінфіну України від 04.05.2011 р. № 31-07230-16-25/11433	12-13
12.	Щодо порядку нарахування амортизаційних відрахувань Лист ДПАУ від 20.05.2011 р. № 14218/7/15-0317	13-14
13.	Щодо податкового обліку витрат на придбання нематеріального активу Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 11964/7/15-0317	14-15
14.	Щодо нарахування амортизації Лист ДПАУ від 29.04.2011 р. № 8263/6/15-0315	15-16
15.	Щодо витрат на операційну оренду та послуги з перевезення вантажу фізособою Лист ДПАУ від 14.04.2011 р. № 7230/6/15-0315	16-17
16.	Щодо продажу (реалізації) товарів та доходу від надання послуг та виконання робіт Лист ДПАУ від 14.04.2011 р. № 7233/6/15-0315	17-18
17.	Про надання податкової консультації Лист ДПАУ від 12.05.2011 р. № 5675/5/15-0316 (визначення суми добових витрат)	18-19
18.	Щодо подання форми № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» Лист ДПАУ від 09.06.2005 р. № 5264/6/17-2116	19
19.	Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб матеріальної допомоги Лист ДПАУ від 26.03.2011 р. № 6005/6/17-0715	19-20
20.	Щодо оподаткування ПДФО дивідендів від нерезидента Лист ДПАУ від 13.04.2011 р. № 7127/6/17-0715	21
21.	Щодо визначення резидентського статусу фізичної особи Лист ДПАУ від 05.04.2011 р. № 6506/6/17-0715	21-22
22.	Щодо порядку заповнення податкового розрахунку та застосування штрафних санкцій Лист ДПАУ від 12.05.2011 р. № 8882/6/17-0215 (ПДФО)	22-23
23.	Щодо обкладення податком на доходи фізичних осіб виплат зі стипендіального фонду Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 8004/6/17-0715	23-24
24.	Щодо відображення страхових та пенсійних внесків у формі № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.05.2005 р. № 3439	24-25
25.	Относительно особенностей ведения кассовых операций и в пределах компетенции Письмо ГНАУ от 18.03.2011 г. № 5419/6/29-7015/278	25-26
26.	Щодо тривалості щорічної відпустки Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 14.04.2011 р. № 116/13/116-11	27
27.	Щодо права на соціальні послуги особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною Лист ФСС з ТВП від 17.06.2011 р. № 01-16-1789	27
28.	Щодо порядку врахування періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії та для оплати листка непрацездатності Лист Міністерства соціальної політики України від 16.05.2011 р. № 166/18/99-11	27-28
29.	Про путівки на санаторно-курортне лікування Лист ФСС з ТВП від 01.04.2011 р. № 06-14/Г-151з-194	28-29
30.	Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Лист ПФУ від 17.05.2011 р. № 9781/03-20	29
31.	Щодо страхового стажу Лист ФСС з ТВП від 04.05.2011 р. № 04-29-1068	29-30
32.	Щодо порядку здійснення фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду Лист ФСС з ТВП від 01.04.2011 р. № 03-28-738	30-31
33.	Щодо надання допомоги під час простою підприємства не з вини працівника Лист ФСС з ТВП від 13.05.2011 р. № 04-29-1157	31-32
34.	Щодо застосування фінансових (штрафних) санкцій по Державному соціальному страхуванню Лист ФСС з ТВП від 17.05.2011 р. № 01-16-1181	32-33
35.	Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Закон ВРУ від 12.05.2011 р. № 3332-VI	33-34
36.	Щодо питання необхідності наявності відбитка печатки на рахунку (Invoice), складеному нерезидентом Лист Державної митної служби України від 29.04.2011 р. № 11.1/2-12.2/7000-ЕП	34-35
37.	Щодо направлення працівників у службові відрядження, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів Лист Мінфіну України від 03.06.2011 р. № 31-07230-16-25/13720	35
38.	Про штрафні санкції у випадку пред’явлення підзвітною особою товарного чека Лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 7966/6/23-7015/515	35-36
39.	Щодо визначення підстав допуску до перевірки посадових осіб контролюючих органів Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.05.2011 р. № 4497	36-37
40.	Щодо застосування пені в разі самостійного виявлення помилок Лист ДПАУ від 03.06.2011 р. № 10407/6/16-1515-26	37-38
41.	Щодо нарахування пені Лист ДПАУ від 11.05.2011 р. № 4866/10/31-606	38-39

1. Про податок на додану вартість
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 26.05.2011 р. № 14839/7/16-1517

Державна податкова адміністрація України у зв'язку з надходженням запитів органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на додану вартість, переглянула Пам'ятку про адміністративні процедури виписування, видачі і отримання податкових накладних (далі - Пам'ятка), надіслану в адресу регіональних ДПА листом ДПА України від 06.04.2011 р. № 9497/7/16-1517 в якості методичних рекомендацій для підготовки податкових консультацій платникам податку, та повідомляє про внесення змін до пункту 33 Пам'ятки.

Графу 3 "Правила виконання" пункту 33 Пам'ятки викласти в такій редакції:

"Податкова накладна скріплюється основною печаткою продавця (тією ж, що використовується для платіжних документів); для скріплення податкових накладних може бути використана спеціальна печатка "Для податкових накладних", порядок її використання та перелік осіб, які уповноважені виписувати податкові накладні, визначається документами платника податку, які визначають його облікову політику.

Для філій, яким делеговано право виписування податкових накладних, можуть бути виготовлені такі ж печатки, але вони мають містити в собі слово "Філія" та назву філії.

Печатки "Канцелярія", "Для документів", "Для довідок" та інші, які мають спеціальне призначення, - на податкову накладну ставитися не можуть".

2. Щодо бухгалтерського обліку розподіленого податку на додану вартість
   

Лист Міністерства фінансів України від 19.05.2011 р. № 31-08410-07-25/12852

Департамент податкової, митної політики, доходів, адміністрування платежів та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України на запит щодо бухгалтерського обліку розподілено­го податку на додану вартість повідомляє.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджено­го наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, якщо суми непрямих податків (у тому числі податку на додану вартість) у зв'язку з придбанням (створен­ням) основних засобів не відшкодовують­ся підприємству, то зазначені суми вклю­чаються до їх первісної вартості.

Відповідно до статті 198 розділу V Податкового кодексу України (далі — Кодекс) право на віднесення сум подат­ку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будів­ництво, спорудження, створення) необо­ротних активів, у тому числі основних за­собів, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах гос­подарської діяльності платника податку.

Якщо придбані основні засоби частково використовуються в оподатковуваних опе­раціях, а частково — ні, то до сум податку, які платник має право віднести до податко­вого кредиту, включається та частка спла­ченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відпові­дає частці використання таких товарів/ послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 ко­дексу для віднесення сум податку на до­дану вартість до податкового кредиту за підсумками календарного року необхідно провести перерахунок частки використан­ня товарів/послуг в оподатковуваних опе­раціях виходячи з фактичних обсягів про­ведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних господарських опе­рацій. Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за результатами 12, 24 і 36 місяців їх використання.

Якщо за результатами перерахунку не­обхідно збільшити податковий кредит на частину суми, включеної раніше у вар­тість основних засобів, то відповідно до Інструкції про застосування Плану рахун­ків бухгалтерського обліку активів, капі­талу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зазначена операція відображається за дебетом субрахунку 641 "Розрахунки за податками" і креди­том рахунку обліку розрахунків, за яким така операція відпочатку була відобра­жена при надходженні основних засобів. Одночасно первісна вартість основних засобів корегується способом сторно на частину суми, яку необхідно віднести до податкового кредиту за результатами пе­рерахунку, у кореспонденції за рахунками, за якими відображалася операція з форму­вання первісної вартості основних засобів. Зокрема, зазначена операція на суму, яка підлягає віднесенню до податкового кре­диту, відображається за дебетом субра­хунку 641 "Розрахунки за податками" і кредитом рахунку 63 "Розрахунки з поста­чальниками та підрядниками". Одночасно способом сторно ця сума відображається за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" і кредитом рахунку 15 "Капітальні інвес­тиції" та дебетом рахунку 15 і кредитом рахунку 63.

3. Щодо виправлення помилок та коригування податкового кредиту з ПДВ
   

Лист Державної податкової адміністрації в м. Києві від 03.06.2011 р. № 5903/10/31-606

<…>

Отже, податкова консультація надається платнику для правильності застосування норм податкового законодавства в його податковому обліку.

Враховуючи зазначене вище, для одер­жання податкової консультації платники податків повинні індивідуально звернути­ся до органів державної податкової служ­би за місцем своєї реєстрації.

Разом із тим повідомляємо, що згідно з Порядком заповнення і подання податковоі звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.11 р. № 41 (далі — Порядок № 41):

- у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого періоду, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється:

- у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення;

- у графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

4. Щодо порядку подачі уточнених декларацій з податку на прибуток
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 26.05.2011 р. № 14847/7/15-0317

 У зв'язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на прибуток Державна податкова адміністрація України надає методичну допомогу стосовно подачі уточнених декларацій з податку на прибуток в рамках дії Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

 Абзацем 5 пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Кодексу встановлено, що розділ III "Податок на прибуток підприємств" набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Згідно пункту 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу платники податку на прибуток в 2011 році складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди:

 1. другий квартал;

 2. другий і третій квартали;

 3. другий - четвертий квартали.

 Податкові декларації подаються за календарний квартал протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

 Абзацем 2 пункту 46.6 статті 46 Кодексу встановлено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

 Відповідно до п. 46.5 Кодексу Державною податковою адміністрацією України розроблено нову форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за № 397/19135 (далі - наказ № 114).

 Пунктом 4 наказу № 114 передбачено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Зазначений наказ офіційно опублікований 11.04.2011 в газеті "Офіційний вісник України".

 Виходячи з викладеного, для складання звітності наказ № 114 набуває чинності "з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення", тобто з 01.07.2011. Відповідно:

- звітність з податку на прибуток за I кв. 2011 року в строк до 10.05.2011 подається за формою, встановленою наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271.

- звітність з податку на прибуток за податкові періоди, починаючи з податкового періоду "II квартал" 2011 року подається за формою податкової декларації, визначеною наказом № 114. Вперше подання податкової звітності за такою формою здійснюватиметься до податкових органів з 01.07.2011.

- виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється до 01.07.2011 за формою декларації, передбаченої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271.

• виправлення самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданих платником податкових деклараціях, шляхом подання нової декларації за минулі податкові періоди здійснюється після 01.07.2011 за формою декларації, передбаченої наказом № 114 (абзац 1 п. 50.1 ст. 50 Кодексу).

 До введення в експлуатацію нового програмного забезпечення по алгоритмах контролю для приймання та автоматизованої обробки податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та додатків до них, звітна та уточнююча податкові декларації з податку на прибуток з додатками подаються по формі, встановленій наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за № 271, та застосовуються діючі алгоритми контролю для приймання та автоматизованої обробки податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та додатків до них.

 Головам Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначені методичні рекомендації до відома підпорядкованих підрозділів і платників податків.

5. Щодо визначення об'єкта оподаткування
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 11956/7/15-0317

Згідно з пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

При цьому цим пунктом встановлено, що до складу витрат платника податку не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 нарахувань, що здійснюються суб'єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а також у випадках якщо виконується будь-яка з умов, передбачених цим пунктом, зокрема, роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України. При цьому у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно визначення особи, у якої вперше виникли (були набуті) права інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, такі податкові органи зобов'язані звернутися до спеціально уповноваженого органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, для отримання відповідного висновку.

Таким чином, платники податку на прибуток підприємства не мають права включати до складу витрат роялті, нараховані на користь нерезидента, якщо роялті виплачуються щодо об'єктів, права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України (пп. "в" п. 1 пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140).

6. Щодо обчислення об'єкта оподаткування
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 13.05.2011 р. № 13401/7/15-0217

Відповідно до п. 138.1 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

До витрат при визначенні об'єкта оподаткування згідно з пп. 138.10.3 Кодексу відносяться витрати на збут, які зокрема, включаються витрати на транспортно-експедиційні послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" учасниками транспортно-експедиторської діяльності є клієнти, перевізники, експедитори тощо.

Транспортно-експедиторська послуга здійснюється за договором транспортного експедирування, відповідно до якого одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Оплата клієнта включає суму, яка є оплатою експедитору та суму, яка в подальшому перераховується експедитором для оплати третій особі - перевізнику.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору та порядок розрахунків. Тобто, договір транспортного експедирування чітко розмежовує що є оплатою експедитору, а що є оплатою третій особі - перевізнику.

Отже, якщо експедитор для виконання доручень клієнта залучає перевізника, який є фізичною особою - підприємцем, що сплачує єдиний податок, то враховуючи положення пп. 139.1.12 Кодексу клієнт не має права включити до складу витрат витрати, понесені на оплату послуг такого перевізника.

7. Щодо витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 11957/7/15-0317

Згідно п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод, крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Таким чином, платники податку на прибуток підприємств за наявності на підприємстві лише трудових договорів (угоди) з працівниками мають право включати до складу витрат лише витрати на оплату праці, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру за умови документального підтвердження відповідних витрат. Будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, яка встановлюється за домовленістю сторін, у разі відсутності колективного договору, не включається до вкладу витрат такого платника податку.

8. Щодо оподаткування доходів від реалізації товарів
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 06.05.2011 р. № 12815/7/15-0317

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що до доходів від операційної діяльності відноситься дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 137.1 ст. 137 Кодексу визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Підпунктом 138.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пункту 7 підрозділу 4 розділу XX Кодексу встановлено, що дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг), відвантажених (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплата) до такої дати, у тому числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг) отриманих (наданих) після дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, у частині вартості таких товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі якщо аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх оплати, а також у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Пунктом 140.2 ст. 140 Кодексу встановлено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така заміна суми компенсації.

Таким чином, якщо договір був укладений до набрання чинності розділу III Кодексу і по ньому платник податку отримав кошти в якості авансу, то після дати набрання чинності розділом III Кодексу дохід не визначається в частині вартості товарів (робіт, послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати по договорам на виготовлення поліграфічної продукції. У разі якщо підприємство розриває договір після 01.04.2011 і контрагент повертає грошові кошти, отримані ним в якості авансу (передоплати) до 01.04.2011, то підприємство-покупець здійснює відповідний перерахунок доходів або витрат у звітному періоді, в якому сталося таке повернення грошових коштів згідно з п. 140.2 ст. 140 Кодексу. Після 01.04.2011 податковий облік за договором на виготовлення поліграфічної продукції ведеться відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 та 138.1 ст. 138 Кодексу.

9. Щодо правил визначення витрат платника податку
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 р. № 10233/6/15-0416 (Витяг)

<...>

Згідно із вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV визначено поняття первинного документа, як такого, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, абзацом першим пункту 10 Порядку та умов подання періодичної митної декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1985, зі змінами та доповненнями, встановлено, що товари, ввезені на митну територію України за періодичною митною декларацією підприємствами з безперервним виробничим циклом, можуть бути використані для виробництва або за призначенням після виконання в установленому порядку митних процедур, пов'язаних з контролем за доставкою таких товарів і видань та здійснення передбачених статтею 27 Митного кодексу України необхідних видів контролю.

Товари, крім зазначених в абзаці першому цього пункту, можуть бути використані підприємствами із заявленою метою лише після здійснення у повному обсязі їх митного оформлення.

У разі здійснення платником операцій з особами, які є нерезидентами, відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку визначалась дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Таким чином, у разі імпорту товарів на митну територію України у період до 1 квітня 2011 року (до набрання чинності III розділу Податкового кодексу України), такі товари підлягали включенню до складу валових витрат за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", у тому звітному періоді, у якому відбулось оприбуткування таких товарів.

Податковим кодексом України змінено правила визначення витрат платника податку.

Так, пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Порядок оподаткування податком на прибуток операцій з розрахунками в іноземній валюті визначено пунктом 153.1 Податкового кодексу України, згідно із пп. 153.1.2 якого витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких витрат згідно з цим розділом, а в частині раніше проведеної оплати - за курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Таким чином, в умовах дії Податкового кодексу України валові витрати з придбання товарів, що включаються до собівартості, в податковому обліку слід врахувати в національній валюті за офіційним курсом на дату визнання доходів від реалізації таких товарів, а у разі здійснення передоплати - на дату оплати таких товарів.

10. Щодо оподаткування позики, отриманої від підприємства, витрат, здійснених на користь нерезидента та понесених на отримання і користування безпроцентною позикою
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 06.05.2011 р. № 12818/7/15-03-17

1. Щодо оподаткування позики, отриманої від підприємства.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Пунктом 2 цього розділу встановлено визнати такими, що втратили чинність, зокрема, з 1 квітня 2011 року - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 Кодексу позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Кодексу встановлено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Статтею 141 Кодексу встановлені особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, встановлений підпунктом 153.4.1 пункту 153.4 статті 153 Кодексу, передбачає, що з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

Одночасно з цим підпунктом 153.4.2 цього пункту передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, у тому числі субординованого боргу, позики, частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам - кредиторам, процентної позики, а також з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам - дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону.

Таким чином, якщо позика відповідає критеріям встановленим підпунктом 14.1.267 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу, то облік доходів і витрат здійснюється у відповідності до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, статті 141, підпунктів 153.4.1 і 153.4.2 пункту 153.4 статті 153 Кодексу.

3. Щодо витрат, здійснених на користь нерезидента.

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також цим підпунктом обумовлено, що платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.13 пункту 139.1 статті 139 Кодексу визначені витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема це витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.

При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу.

4. Щодо витрат, понесених на отримання і користування безпроцентною позикою.

Податковим кодексом України не передбачено включення витрат на отримання і користування безпроцентною позикою до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

11. Щодо обліку витрат на відрядження
    

Лист Міністерства фінансів України від 04.05.2011 р. № 31-07230-16-25/11433

Міністерство фінансів України розглянуло лист <...> і щодо порушених в ньому питань повідомляє.

1. Норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів від 17.03.2011 р. № 362) (далі - Інструкція), визначають порядок направлення у відрядження та відшкодування витрат, зазнаних у зв'язку з таким відрядженням, виключно для державних службових, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

2. Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім працівників бюджетної сфери) встановлені підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України.

Тому за роз'ясненнями щодо того, який мінімальний розмір добових витрат діє для працівників госпрозрахункових підприємств, установ та організацій, які взагалі не утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, рекомендуємо звернутися до Державної податкової служби України.

3. Відповідно до Інструкції сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. Під первинними документами розуміють документи, які підтверджують перебування працівника у місці відрядження: транспортні квитки, рахунки, отримані з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника тощо.

У разі, якщо працівник під час перебування у відрядженні не здійснював жодних витрат, пов'язаних із таким відрядженням, і як наслідок - відсутні вказані первинні документи, сума добових в даному випадку буде визначатися лише згідно з наказом.

12. Щодо порядку нарахування амортизаційних відрахувань
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 20.05.2011р. № 14218/7/15-0317

У зв'язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби та платників податків, а також з метою належної організації адміністрування податку на прибуток Державна податкова адміністрація України надає методичну допомогу стосовно проведених операцій з нарахування амортизаційних відрахувань в рамках дії Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 145.1.3 ст. 145 Податкового кодексу України при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті Податкового кодексу України.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку станом на 01.04.2011, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років та відображається в графах 3 та 4 рядку Т1 Таблиці 1 "Інформація щодо нарахованої амортизації" додатка АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28.02.2011 № 114, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 р. за № 397/19135.

При цьому, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, то різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах у складі вартості груп основних фондів.

Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності.

Крім того, для об'єктів основних засобів, що обліковуються станом на 01.04.2011 обмеження термінів корисного використання згідно п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України діє щодо загального терміну корисного використання.

У 2011 р. нові правила з податку на прибуток застосовуються починаючи з періоду 2 кв., тому вартість, що амортизується, визначається станом на 01.04.2011 р.

У разі нарахування амортизації основних засобів із застосуванням прямолінійного методу сума амортизації визначається діленням вартості, яка підлягає амортизації за результатами інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (арифметична різниця між загальним строком корисного використання об'єкта основних засобів, визначеного наказом по підприємству з урахуванням вимог п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, та строком, протягом якого об'єкт знаходився в експлуатації станом на 01.04.2011).

Не підлягає амортизації вартість основних засобів виробничого призначення, отриманих безоплатно та за рахунок бюджетного фінансування (капітальні трансферти), оскільки у вартості об'єктів безоплатно отриманих або наданих за рахунок бюджетного фінансування відсутні витрати (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), крім випадків передбачених п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України.

Головам Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначені методичні рекомендації до відома підпорядкованих підрозділів і платників податків.

13. Щодо податкового обліку витрат на придбання нематеріального активу
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 11964/7/15-0317

Відповідно до пп. 14.1.120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс) нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Згідно пп. 145.1.1 пункту 145.1 статті 145 Кодексу визначено 6 груп нематеріальних активів. До другої групи "Права користування майном" відноситься право користування земельною ділянкою крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень, тощо.

Цим же підпунктом зазначено, що облік вартості, яка амортизується, нематеріальних активів ведеться за кожним з об'єктів, що входить до складу окремої групи.

Порядок формування первісної вартості нематеріального активу передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 року № 242 (далі - Положення).

Відповідно до статті 10 Положення придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Фінансові витрати не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати") (стаття 11 Положення).

Пунктом 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Таким чином, об'єктом права користування земельною ділянкою є право орендаря користуватися орендованою земельною ділянкою, яка взята у користування. Якщо витрати безпосередньо пов'язані з придбанням (оформленням) нематеріального активу (право користування земельною ділянкою) та доведенням його до стану, у якому він придатний для користування за призначенням, то вони відносяться до витрат, які формують первісну вартість нематеріального активу за умови документального підтвердження відповідних витрат (стаття 11 Положення).

Що стосується оренди земельної ділянки то згідно підпункту 14.1.136 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пп. 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Кодексу суми нарахованих податків та зборів, установлених Кодексом, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю.

Отже при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку має право відносити до складу витрат витрати на орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності за умови належного документального оформлення договору придбання землі або договору користування землі.

14. Щодо нарахування амортизації
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 29.04.2011 р. № 8263/6/15-0315

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> стосовно нарахування амортизації і повідомляє.

<...>

Згідно з пп. 145.1.3 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) при визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати фізичний та моральний знос, що передбачається.

Відповідно до пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Кодексу амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єкта його ліквідаційної вартості.

<...>

Отже, починаючи з 01.04.2011 р. амортизація пасажирського вагону у податковому обліку буде розраховуватися з 3 років, тобто виходячи з фактичного залишкового строку корисного використання.

<...>

Відповідно до п. 146.2 ст. 146 Кодексу амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку. але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію, і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

<...>

Отже, починаючи з 01.04.2011 р. амортизація будівлі у податковому обліку буде розраховуватися з урахуванням мінімально допустимого терміну - 10,5 років.

<...>

Слід зазначити, п. 146.4 ст. 146 Кодексу передбачено, що придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Відповідно до п. 6 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Кодексу для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію. модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Згідно з пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Кодексу амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єкта його ліквідаційної вартості.

Отже, з 01.04.2011 р. залишкова вартість об'єкта у податковому обліку включається до балансової вартості відповідної групи основних засобів і амортизується до досягнення ліквідаційної вартості.

<...>

Згідно з пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Відповідно до п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, станом на 01.04.2011 р. залишкова вартість об'єктів, що амортизуються, визначається з урахуванням ліквідаційної вартості.

<...>

Згідно з пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 Кодексу нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). але не менше ніж визначено в пункті 145.1, і призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Пунктом 4 наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" передбачено, що строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Отже, в податковому обліку строки корисного використання обмежені (мінімально допустимі), а в бухгалтерському - обмеження відсутні.

15. Щодо витрат на операційну оренду та послуги з перевезення вантажу фізособою
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 7230/6/15-0315

Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо включення до складу витрат підприємства операційної оренди та надання послуг з перевезення вантажу при укладанні договорів з фізичними особами, які не мають статусу підприємця, і повідомляє.

Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Кодексу при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток серед загальновиробничих витрат враховуються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Також при визначенні об'єкта оподаткування серед адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, враховуються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда) (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів (абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу).

Згідно з пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (окрім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Виходячи з викладеного вище, при укладенні договору оренди нежитлових приміщень підприємства з фізичною особою (яка не має статусу підприємця) підприємство має право віднести витрати щодо цієї оренди до складу своїх витрат відповідно до абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу.

Щодо віднесення до витрат підприємства послуг з перевезення вантажу фізичною особою.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

Окрім того, щодо включення до складу витрат підприємства витрат на перевезення фізичною особою вантажу, які зумовлені виконанням працівником трудової функції відповідно до трудового договору, слід зазначити, що згідно з п. 142.1 ст. 142 Кодексу до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники). Вони включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яку іншу оплату у грошовій або натуральній формі, встановлену за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), окрім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, у разі компенсації фізичній особі, що не сплачує єдиного податку, вартості витрат з перевезення вантажу власним автомобілем, то зазначена компенсація включається до складу витрат платника податку на прибуток відповідно до ст. 142 Кодексу за умови її надання як складової оплати праці працівника, наданої з дотриманням норм трудового законодавства.

16.