Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Лист Державної податкової адміністрації від 27.04. Про штрафні санкції у випадку пред’явлення підзвітною особою товарного чека

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Огляд новин законодавства, 563.96kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Щодо обкладення податком на доходи фізичних осіб виплат зі стипендіального фонду


Лист Державної податкової адміністрації від 27.04.2011 р. № 8004/6/17-0715

Державна податкова служба України згідно із ст..52 Податкового кодексу України у межах компетенції розглянула лист <…> і повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), статтею 165 якого визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

Так, зокрема, згідно з пп.164.1.26 п.165.1 ст. 1654 Кодексу до розрахунку загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу (у 2001 році-1320 грн.). Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Що стосується сум будь-яких заохочень (премій, матеріальних допомог тощо), що виплачуються студенту (слухачу) з стипендіального фонду навчального закладу, а також сум індексації стипендії, то оскільки в ст..165 Кодексу відсутності прямі норми щодо їх не включення до оподатковуваного доходу платників податку, то вони підлягають оподаткуванню податковим агентом при їх нарахуванні (виплаті) згідно із відповідними нормами IV розділу Кодексу із застосуванням ставок п. 167.1 ст 167 (15 та 17%).

Крім того, податковий агент повинен повідомляти податковий орган про всі нараховані (виплачені) платником податку суми доходів та нарахований та перерахований з них до бюджету податок у податковому розрахунку ф.№1 ДФ (п.176.2 «б» ст..176 Кодексу).

24. Щодо відображення страхових та пенсійних внесків у формі № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»
    

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 05.05.2005 р. № 3439

На адресу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва надійшов лист щодо доцільності відображення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування, що нараховуються на фонд оплати праці, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. № 451.

Розглянувши в межах компетенції порушені у зверненні питання, повідомляємо наступне.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які є страхувальниками за визначеними законодавством видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нараховують та сплачують внески до фондів соціального страхування, а також подають до них відповідну звітність. Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" функції контролю стосовно збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи Пенсійного фонду України та органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зазначаємо також, що сума внесків до фондів соціального страхування, нарахованих на фонд оплати праці, що вносяться за рахунок його працедавця, фактично не є доходом фізичної особи та не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу (підпункт 4.3.7 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

З огляду на зазначене поділяємо думку авторів звернення щодо недоцільності відображення сум внесків до фондів соціального страхування, нарахованих на фонд оплати праці, окремим рядком під кодом 27 у податковому розрахунку.

Відповідно до статті 2 Закону України від 04.12.90 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами і доповненнями) та підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями) направляємо лист ТОВ "Баланс-Клуб" та просимо розглянути можливість внесення відповідних змін до Довідника ознак доходів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 р. № 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку". У разі прийняття позитивного рішення Держпідприємництво візьме участь в опрацюванні змін до зазначеного наказу.

Про результати розгляду просимо повідомити заявника та Держпідприємництво України.

25. Относительно особенностей ведения кассовых операций и в пределах компетенции
    

Письмо Государственной налоговой администрации Украины от 18.03.2011 г. № 5419/6/29-7015/278

Государственная налоговая администрация Украины рассмотрела письмо <...>, направленное Администрацией Президента Украины письмом от 18.02.2011 г. № 03-01/570, относительно особенностей ведения кассовых операций и в пределах компетенции сообщает следующее.

Частью второй статьи 19 Конституции Украины от 28.06.96 г. № 254к/96-ВР (с изменениями и дополнениями) предусмотрено, что органы государственной власти и местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины.

В соответствии с Налоговым кодексом Украины от 02.12.2010 г. № 2755 и Законом Украины от 04.12.90 г. № 509-XII "О государственной налоговой службе в Украине" задачей органов государственной налоговой службы является осуществление контроля за соблюдение плательщиками налогов налогового законодательства, достоверности, полноты начисления и уплаты налогов и сборов, а также другого законодательства, контроль за которым возложен на органы государственной налоговой службы.

При осуществлении проверок операций с наличностью органы государственной налоговой службы руководствуются нормами Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине, утвержденного постановлением Правления Национального банка Украины "Об утверждении Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине" от 15.12.2004 г. № 637 (зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 13.01.2005 г. за № 40/10320, далее - Положение), которым определены требования относительно ведения таких операций.

За установленные при проверке нарушения норм по регулированию обращения наличности в соответствии с Указом Президента Украины от 12.06.95 г. № 436/95 "О применении штрафных санкций за нарушение норм по регулированию обращения наличности" (далее - Указ № 436) органы государственной налоговой службы применяют к субъектам хозяйствования финансовые санкции в виде штрафа.

Что касается сроков применения административно-хозяйственных санкций, то они могут быть применены к субъекту хозяйствования в течение шести месяцев со дня выявления нарушения, но не позднее чем через год со дня нарушения данным субъектом установленных законодательными актами правил осуществления хозяйственной деятельности, кроме случаев, предусмотренных законом (статья 250 Хозяйственного кодекса Украины, далее - Хозяйственный кодекс).

Однако статьей 4 Хозяйственного кодекса указано, что финансовые отношения с участием субъектов хозяйствования, возникающие в процессе формирования и контроля исполнения бюджетов всех уровней, административные и другие отношения управления с участием субъектов хозяйствования, в которых орган государственной власти или местного самоуправления не является субъектом, наделенным хозяйственной компетенцией, и непосредственно не осуществляет организационно-хозяйственные полномочия в отношении субъекта хозяйствования, не являются предметом регулирования данного Кодекса.

Таким образом, считаем, что ограничения сроков применения штрафных санкций за нарушение норм по регулированию обращения наличности, предусмотренные статьей 250 Хозяйственного кодекса, не распространяются на финансовые санкции в виде штрафа, которые применяются органами государственной налоговой службы к субъектам хозяйствования за нарушение требований Положения № 637.

Что касается оприходования наличности, то в соответствии с пунктом 2.6 Положения вся наличность, поступающая в кассы, должна своевременно (6 день получения наличных средств) и в полной сумме оприходоваться.

Суммы оприходуемой наличности должны соответствовать суммам, определенным в соответствующих кассовых (расчетных) документах.

В случае проведения наличных расчетов с применением регистратора расчетных операции (далее - РРО) или использованием расчетной книжки (далее - РК) оприходованием наличности является осуществление учета указанных наличных средств в полной сумме их фактических поступлений в книге учета расчетных операций на основании фискальных отчетных чеков РРО (данных РК).

Согласно п. 1.2 Положения оприходование наличности - это проведение предприятиями и предпринимателями учета наличности в кассе на полную сумму ее фактических поступлений в кассовой книге, книге учета доходов и расходов, книге учета расчетных операций.

Пунктом 7.3 Положения определено, что ответственность за соблюдение порядка ведения операций с наличностью возлагается на предпринимателей, руководителей предприятий. Лица, виновные в нарушении порядка ведения операций с наличностью, привлекаются к ответственности в установленном законодательством Украины порядке.

В частности, Указом № 436 установлено, что в случае нарушения юридическими лицами всех форм собственности, физическими лицами - гражданами Украины, являющимися субъектами предпринимательской деятельности, норм по регулированию обращения наличности в национальной валюте к ним применяются финансовые санкции в виде штрафа: за неоприходование (неполное и/или несвоевременное) оприходование в кассах наличности - в пятикратном размере неоприходованной суммы.

Закон Украины от 06.07.95 г. № 265/95-ВР "О применении регистраторов расчетных операций в сфере торговли, общественного питания и услуг" (далее - Закон № 265) в соответствии с преамбулой определяет правовые основы применения регистраторов расчетных операций в сфере торговли, общественного питания и услуг, а действие данного Закона распространяется на всех субъектов хозяйствования и их хозяйственные единицы, которые осуществляют расчетные операции в наличной и/или безналичной форме.

В соответствии со статьей 3 Закона № 265 субъекты хозяйствования, осуществляющие расчетные операции в наличной и/или в безналичной форме (с применением платежных карточек, платежных чеков, жетонов и т. п.) при продаже товаров (предоставлении услуг) в сфере торговли, общественного питания и услуг, обязаны проводить расчетные операции на полную сумму покупки (предоставления услуги) через зарегистрированные, опломбированные в установленном порядке и переведенные в фискальный режим работы регистраторы расчетных операций с распечаткой соответствующих расчетных документов, подтверждающих выполнение расчетных операций, и выдавать лицу, получающему или возвращающему товар, расчетный документ установленной формы на полную сумму проведенной операции.

Статьей 9 Закона № 265 определен исчерпывающий перечень случаев освобождения субъектов хозяйствования от применения регистраторов расчетных операций и расчетных книжек при проведении расчетов, в том числе с оформлением приходных и расходных кассовых ордеров.

Следовательно, субъекты хозяйствования, за исключением случаев, установленных статьей 9 Закона № 265, обязаны проводить расчетные операции через регистраторы расчетных операций.

26. Щодо тривалості щорічної відпустки
    

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 14.04.2011 р. № 116/13/116-11

У Департаменті з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянуто звернення і повідомляється.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про відпустки" промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Формулювання "за кожних два відпрацьованих роки" означає, що час виконання зазначених робіт має підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі, у т. ч. і їх тривалості, та незалежно від того, в одному чи декількох підприємствах виконувалися ці роботи. При цьому слід мати на увазі, що стаж роботи, який дає право на збільшення тривалості щорічної основної відпустки, повинен обчислюватися з дати набрання чинності Закону України "Про відпустки", тобто з 1 січня 1997 року, оскільки раніше такої норми у законодавстві не було. Однак загальна тривалість щорічної основної відпустки для цієї категорії працівників не повинна перевищувати 28 календарних днів.

27. Щодо права на соціальні послуги особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатнеості від 17.06.2011 р. № 01-16-1789

У зв'язку з чисельними запитами, що надходять до виконавчої дирекції Фонду від виконавчих дирекцій відділень Фонду, та звернень на телефон "Гарячої лінії" стосовно надання роз'яснення з питань надання соціальних послуг застрахованим особам, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повідомляємо.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є платниками єдиного внеску. До того ж, ці особи вважаються застрахованими особами на підставі ч. 2 цієї статті.

Крім того, на підставі ч. 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі - Закон № 2240) для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та у порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Також, відповідно до п. 6 ч. 1 статті 34 Закону № 2240 Фонд здійснює надання соціальних послуг застрахованим особам у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків.

28. Щодо порядку врахування періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до страхового стажу для призначення пенсії та для оплати листка непрацездатності
    

Лист Міністерства соціальної політики України від 16.05.2011 р. № 166/18/99-11

Департамент соціального страхування та партнерства Міністерства соціальної політики розглянув ваш лист та повідомляє.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску для осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, які виплачують допомогу відповідно до законодавства.

Згідно із статтями 7 та 8 Закону № 2464 сума єдиного внеску, що сплачується зазначеною категорією платників з сум допомоги, спрямовується на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Незважаючи на те, що за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхові внески сплачуються органами праці та соціального захисту населення і не сплачуються самими особами (підпункт 4 пункту 1 статті 7 Закону № 2464), період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу для призначення пенсії.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не сплачуються, отже, зазначений період з 01.01.2011 не зараховується до страхового стажу для оплати листка непрацездатності.

29. Про путівки на санаторно-курортне лікування
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.04.2011 р. № 06-14/Г-151з-194

Розглянувши звернення з питання видачі суб'єкту підприємницької діяльності путівки на санаторно-курортне лікування, придбаної за кошти Фонду, повідомляємо.

Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі - Закон України № 2240), особи, які займаються підприємницькою діяльністю та сплачують єдиний податок, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше шести місяців протягом календарного року перед настанням страхового випадку.

Статтею 47 Закону України № 2240 передбачається, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Пунктом 2 ст. 47 Закону України № 2240 зазначено, що надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

При видачі путівок на санаторно-курортне лікування, придбаних за рахунок коштів Фонду, слід керуватися вимогами Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 за № 339/16355 (далі - Порядок).

Згідно з п. 4.3 Порядку фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, та фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, путівка видається за місцем обліку, згідно з наказом директора районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду за накладною за наявності особистої заяви, довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 № 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") та документа, що засвідчує фізичну особу.

Пунктом 4.4 Порядку передбачено, що застрахованій особі протягом календарного року може бути виділена лише одна путівка для санаторно-курортного лікування з урахуванням путівки, отриманої до санаторію-профілакторію або до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу, за винятком отриманої путівки для самостійного санаторно-курортного лікування дитини.

30. Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
    

Лист Пенсійного фонду України від 17.05.2011 р. № 9781/03-20

Пенсійний фонд України розглянув лист щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і, в межах своєї компетенції, повідомляє.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та здійснюють виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені платниками єдиного внеску.

Зазначені платники нараховують єдиний внесок - на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 33,2 відсотка (абзац другий пункту 1 частини першої статті 7 та частини шостої статті 8 Закону).

Згідно пункту 11 частини першої статті 4 та частини дванадцятої статті 8 Закону особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності визначені платниками єдиного внеску у розмірі 2 відсотки суми зазначеної допомоги. Обчислення та сплату єдиного внеску за зазначених платників здійснюють роботодавці.

Єдиний внесок нараховується на суми, які є базою нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п'ята статті 7 Закону).

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для роботодавців є календарний місяць.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та або не сплачена у строки, встановлені Законом, вважається недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Частиною сьомою статті 9 Закону передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Враховуючи зазначене, платник може здійснити сплату (перерахування) єдиного внеску з будь-якого свого банківського рахунку.

31. Щодо страхового стажу
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 04.05.2011 р. № 04-29-1068

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464) були внесені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі - Закон № 2240). З 01.01.2011 року, згідно із внесеними змінами до ст. 7 Закону № 2240, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховувався до страхового стажу відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2240 в редакції, що діяла до 01.01.2011 року. Після 01.01.2011 року період перебування застрахованої особи у зазначеній відпустці не зараховується до страхового стажу за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, оскільки зарахування такого періоду не визначено Законом № 2240. Також не враховується до страхового стажу період отримання виплати застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку здійснюють органи праці та соціального захисту населення, оскільки зазначений вид допомоги не належить до виплат, які передбачені окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

32. Щодо порядку здійснення фінансування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01.04.2011 р. № 03-28-738

<...>

Исполнительная дирекция Фонда социального страхования по временной утрате трудоспособности, рассмотрев Ваше обращение, сообщает.

К вопросу 1

Финансирование страхователей-работодателей для предоставления материального обеспечения наемным работникам осуществляется в соответствии со статьей 21 Закона Украины от 18.01.2001 г. № 2240 "Об общеобязательном государственном социальном страховании в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными погребением" (далее - Закон № 2240) и Порядком финансирования страхователей для предоставления застрахованным лицам материального обеспечения за счет средств Фонда социального страхования по временной утрате трудоспособности, утвержденным постановлением правления Фонда от 22.12.2010 г. № 26, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 25 января 2011 года [за] № 111/18849.

Указанным Порядком утверждена форма заявления-расчета, которое подается страхователем в рабочий орган Фонда для осуществления финансирования материального обеспечения за счет средств Фонда.

В заявлении-расчете необходимо указывать полную начисленную сумму пособия с учетом обязательных удержаний (налог с доходов физических лиц, единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, которые удерживаются из суммы пособия по временной нетрудоспособности).

После поступления суммы средств, указанной в заявлении-расчете на отдельный счет, страхователь обязан осуществить выплату соответствующего материального обеспечения в сроки, определенные статьей 52 Закона № 2240. Часть страховых средств, полученных на отдельный счет, направляется в уплату налога с доходов физических лиц, единого взноса и других обязательных платежей.

Финансирование страхователями-работодателями материального обеспечения застрахованным лицам за счет собственных средств с последующим возмещением (погашением этих расходов) Законом № 2240 и Законом Украины от 08.07.2010 г. № 2464 "О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование" (далее - Закон № 2464) не предусмотрено.

Согласно статье 116 Кодекса законов о труде Украины при увольнении работника выплата всех сумм, надлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, осуществляется в день увольнения.

В соответствии со статьей 35 Закона Украины № 2240 пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве и профессиональным заболеванием, выплачивается Фондом застрахованным лицам начиная с шестого дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности или до установления медико-социальной экспертной комиссией инвалидности (установление другой группы, подтверждение ранее установленной группы инвалидности) независимо от увольнения застрахованного лица в период утраты трудоспособности в порядке и размерах, установленных законодательством.

Следовательно, застрахованное лицо при увольнении должно получить все суммы, надлежащие ему от предприятия. Поскольку суммы материального обеспечения страхователь получает от Фонда социального страхования по временной утрате трудоспособности, то и выплата материального обеспечения застрахованным лицам должна осуществляться после поступления средств от Фонда.

К вопросу 2

В соответствии с Законом № 2464 на пособие по временной нетрудоспособности начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование.

Работодатель обязан уплатить в Пенсионный фонд единый взнос в размере 33,2 %, начисленный на всю сумму пособия по временной нетрудоспособности, за счет средств работодателя. После получения средств от Фонда страхователь перечисляет с отдельного счета налог с доходов физических лиц, единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, которые удержаны из суммы пособия по временной нетрудоспособности. То есть Фондом осуществляется финансирование начисленной суммы пособия с учетом обязательных удержаний.

33. Щодо надання допомоги під час простою підприємства не з вини працівника
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 13.05.2011 р. № 04-29-1157

Керуючись роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України (листи № 108/18/99-10 від 16.04.2010 р., № 201/18/99-10 від 08.07.2010 р.), повідомляємо, що незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240.

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 20 Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника.

Отже, листки непрацездатності, які припадають на період простою, працівникам має бути оплачено за робочі дні (години) за графіком роботи цих працівників, що пропущені через хворобу.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (у тому числі тимчасова непрацездатність), протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Отже, умовою для оплати листків непрацездатності є наявність у розрахунковому періоді застрахованої особи заробітної плати, за винятком коли у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин.

Враховуючи зазначене, час простою не з вини працівника не виключається з розрахункового періоду і, відповідно, оплата за цей час простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

34. Щодо застосування фінансових (штрафних) санкцій по Державному соціальному страхуванню
    

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 17.05.2011 р. № 01-16-1181

У зв'язку з численними зверненнями органів Фонду та страхувальників Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) надає роз'яснення щодо окремих питань застосування фінансових (штрафних) санкцій до страхувальників за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240, із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2240), страхувальник несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів.

Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій до страхувальників приймаються органами Фонду у разі виявлення порушень відповідно до законодавства та оформляються за встановленими формами згідно з Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 29, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за № 393/19131 (далі - Інструкція № 29).

Так, відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 29 за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій до страхувальника.

Під час проведення перевірок страхувальників у 2011 році органами Фонду також можуть виявлятися порушення чинного законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що мали місце до 01.01.2011, які тягнуть за собою відповідальність страхувальника (неправильність нарахування, несвоєчасність або неповнота сплати страхових внесків, порушення порядку використання страхових коштів Фонду).

У таких випадках порушення, допущені страхувальниками як у 2011 році, так і у попередніх роках, відображаються у рішенні про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій, яке складається за формою, наведеною у додатку 3 до Інструкції № 29.

Зазначені порушення відображаються у рішенні деталізовано із зазначенням періоду, у якому вони були допущені. Крім цього, у разі виявлення порушень по коштах Фонду за період до 01.01.2011 у рішенні має бути відображено посилання на законодавчу норму, яку порушено, що діяла на момент вчинення порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Аналогічно у рішенні окремо відображаються суми застосованих фінансових (штрафних) санкцій за період після 01.01.2011.

Слід зазначити, що у разі несвоєчасного виконання страхувальником рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій щодо повернення коштів Фонду та сплати фінансових санкцій або виконання його не в повному обсязі на страхувальників накладається штраф та нараховується пеня відповідно до статті 30 Закону № 2240.

Розрахунок фінансових санкцій здійснюється після закінчення строку виконання рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за даними довідки, яка складається в довільній формі, на підставі рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій на базі копій платіжних документів про перерахування зазначених коштів, виписок банку про надходження коштів на рахунки органів Фонду. Довідка, що фіксує факт несвоєчасного повернення страхових коштів і фінансових санкцій або повернення їх не в повному обсязі, із відповідним розрахунком, є підставою для прийняття Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів, передбачених статтею 30 Закону № 2240, за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції № 29. При цьому, штраф у розмірі 10 відсотків за несвоєчасно повернуті або неповернуті у повному обсязі кошти, передбачений абзацом другим частини першої статті 30 Закону № 2240, застосовується і до коштів зазначених у рішеннях робочих органів Фонду прийнятих у 2011 році за період до 01.01.2011.

Загальні суми страхових коштів (внесків, штрафів, пені, не прийнятих до зарахування витрат) на підставі вищезазначених рішень мають бути перераховані до органу Фонду та відображені страхувальником у відповідних рядках звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Щодо прийняття за результатами перевірок рішень згідно з Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженою постановою правління Фонду від 19.09.2001 № 38, то з набуттям чинності Інструкцією № 29 у разі прийняття рішень за результатами перевірок застосування Інструкції № 38 буде неправильним.

35. Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
    

Закон Верховної Ради України від 12.05.2011 р. № 3332-VI

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести зміни до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2000 р., № 32, ст. 255, № 38, ст. 318, № 46, ст. 391; 2006 р., ст. 26, ст. 210; 2010 р., № 48, ст. 564, із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI):

1) статтю 1 доповнити абзацом чотирнадцятим такого змісту:

"міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності";

2) абзац другий частини п'ятої статті 8 викласти в такій редакції:

"визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства";

3) доповнити статтею 121 такого змісту:

"Стаття 121. Застосування міжнародних стандартів

1. Для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України.

2. Публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

3. Підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

4. Підприємства інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі статистики про складання ними фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами.

5. Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність, складені за міжнародними стандартами, подаються у порядку, визначеному цим Законом";

4) частину четверту статті 14 викласти в такій редакції:

"4. Публічні акціонерні товариства, підприємства - емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємств і сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком шляхом розміщення на власній веб-сторінці з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпунктів 3 і 4 пункту 1 цього Закону, що набирають чинності з 1 січня 2012 року.

36. Щодо питання необхідності наявності відбитка печатки на рахунку (Invoice), складеному нерезидентом
    

Лист Державної митної служби України від 29.04.2011 р. № 11.1/2-12.2/7000-ЕП

 В доповнення до листа Держмитслужби від 01.03.2011 № 11/3-10.10/3339-ЕП з питання необхідності наявності відбитка печатки на рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, повідомляємо.

Оскільки законодавством України з питань митної справи не встановлено вимог щодо обов'язкової наявності відбитка печатки на рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, відсутність відбитка печатки на рахунку (Invoice), складеному нерезидентом та поданому митним органам для здійснення митного контролю й оформлення товарів, не є підставою для відмови в митному оформленні.

Разом з цим, відповідно до вимог пункту 4 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 № 1864 (зі змінами), якщо декларант (крім випадків, у яких є обов'язковим подання сертифіката про походження товару) визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі декларації про походження товару, зробленої у формі заяви на комерційному рахунку (Invoice), для цілей належного підтвердження країни походження товару цей рахунок має бути засвідчений виробником, або експортером, або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

Якщо при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товару країна походження, заявлена в митній декларації відповідно до Класифікації країн світу, затвердженої наказом Держкомстату від 22.12.2010 № 527, визнається невідомою згідно з відповідним рішенням митного органу (за винятком товарів, наведених у статті 282 Митного кодексу України), посадовою особою митного органу оформлюється картка відмови в митному оформленні, а для здійснення митного оформлення товару митному органу подається нова вантажна митна декларація з інформацією, що відповідає відомостям, зазначеним у винесеному митним органом рішенні про визначення країни походження товару.

37. Щодо направлення працівників у службові відрядження, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів
    

Лист Міністерства фінансів України від 03.06.11 р. № 31-07230-16-25/13720 (Витяг)

<...> Норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 13.03.98 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів від 17.03.2011 р. № 362) (далі - Інструкція), визначають порядок направлення у відрядження та відшкодування витрат, зазнаних у зв'язку з таким відрядженням, для державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

<...> Виходячи з норм Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету в межах відповідних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів. При цьому таке використання має здійснюватися із дотриманням вимог бюджетного законодавства.

Тому, якщо суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, є одержувачем бюджетних коштів, при направленні працівників у службові відрядження, які здійснюються за рахунок бюджетних коштів у рамках виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, повинна дотримуватися норм Інструкції.

На підприємства, які не є одержувачами бюджетних коштів, норми Інструкції не поширюються.

38. Про штрафні санкції у випадку пред’явлення підзвітною особою товарного чека
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 р. № 7966/6/23-7015/515

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Порядок оформлення розрахункових документів при проведенні розрахункових операцій за готівку в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265. При цьому законодавчо визначено випадки звільнення продавця від обов'язкового надання покупцю оформлених за встановленою формою касових чеків, надрукованих реєстратором розрахункових операцій, або розрахункових квитанцій, заповнених вручну.

Водночас пунктом 15 статті 3 Закону № 265 передбачено, що чеки, накладні та інші письмові документи, які засвідчують передачу права власності на товари (послуги) від продавця до покупця, повинні видаватися покупцю таких товарів (послуг) на його вимогу. Тобто такі документи видаються за вимогою покупця.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом № 265, є правомірним.

Разом із тим, якщо форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначена підпунктом 3.2 пункту 3 наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - наказ № 614), то форма та зміст товарного чека на теперішній час законодавчо не визначена.

Таким чином, суб'єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

Разом із тим, виходячи із змісту терміна "розрахункові документи", до яких належать товарні чеки відповідно до Закону № 265, вважаємо, що товарний чек для визначення його як розрахункового документа має відповідати вимогам підпункту 3.2 пункту 3 наказу № 614 в частині зазначення в такому чеку: назви господарської одиниці, адреси господарської одиниці, загальної суми податку на додану вартість за усіма зазначеними в чеку товарами (для суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість), кількості, вартості придбаних товарів, вартості одиниці виміру товарів, найменування товарів, загальної вартості придбаних товарів, дати (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, підпису особи, що здійснює розрахунки.

<…>

Водночас, згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. № 436/95 у разі проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до суб'єктів господарювання застосовуються штрафні (фінансові) санкції у розмірі сплачених коштів.

39. Щодо визначення підстав допуску до перевірки посадових осіб контролюючих органів
    

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.05.2011 р. № 4497

Государственный комитет Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства рассмотрел Ваше письмо <...> (направленное письмом Минэкономики от 13.04.2011 г. № 3602-25/173) относительно определения оснований допуска к проверке должностных лиц контролирующих органов и в пределах своей компетенции сообщает следующее.

Правовые и организационные принципы, основные принципы и порядок осуществления государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности, полномочия органов государственного надзора (контроля), их должностных лиц и права, обязанности и ответственность субъектов хозяйствования в ходе осуществления государственного надзора (контроля) определены в Законе Украины от 05.04.2007 г. № 877 "Об основных принципах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности" (далее - Закон).

Так статьей 7 Закона предусмотрено, что перед началом осуществления мероприятия должностные лица органа государственного надзора (контроля) обязаны предъявить руководителю субъекта хозяйствования или уполномоченному им лицу удостоверение (направление) и служебное удостоверение, удостоверяющее должностное лицо органа государственного надзора (контроля), и предоставить субъекту хозяйствования копию удостоверения (направления).

Должностное лицо органа государственного надзора (контроля) без удостоверения (направления) на осуществление мероприятия и служебного удостоверения не имеет права осуществлять государственный надзор (контроль) субъекта хозяйствования.

Субъект хозяйствования имеет право не допускать должностных лиц органа государственного надзора (контроля) к осуществлению мероприятия, если они не предъявили документы, предусмотренные данной статьей.

Однако Законом Украины от 01.06.2010 г. № 2299 "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно осуществления государственного надзора в сфере связи" часть вторая статьи 2 Закона была изложена в новой редакции, в соответствии с которой действие Закона не распространяется на отношения, возникающие в ходе осуществления мер контроля за соблюдением налогового законодательства.

Условия и порядок допуска должностных лиц органов государственной налоговой службы к проведению документальных выездных и фактических проверок определены статьей 81 Налогового кодекса Украины.

Согласно части 81.1 статьи 81 Налогового кодекса Украины должностные лица органа государственной налоговой службы вправе приступить к проведению документальной выездной проверки при наличии оснований для ее проведения, определенных данным Кодексом, и фактической проверки, проводимой по основаниям, определенным данным Кодексом, и при условии предъявления направления на проведение такой проверки, в котором указываются дата выдачи, название органа государственной налоговой службы, реквизиты приказа о проведении соответствующей проверки, наименование и реквизиты субъекта (объекта), проверка которого проводится (фамилия, имя, отчество физического лица - проверяемого плательщика налога), цель, вид (плановая или внеплановая), основания, дата начала и продолжительность проверки, должность и фамилия должностного (служебного) лица, которое будет проводить проверку. Направление на проверку в таком случае является действительным при наличии подписи руководителя органа государственной налоговой службы или его заместителя, скрепленной печатью органа государственной налоговой службы.

Непредъявление плательщику налогов (его должностным (служебным) лицам или лицам, которые фактически проводят расчетные операции) направления на проведение проверки или предъявление направления, оформленного с нарушением требовании, установленных данным пунктом, является основанием для недопуска должностных (служебных) лиц органа государственной налоговой службы к проведению документальной выездной или фактической проверки.

Отказ плательщика налогов и/или должностных (служебных) лиц плательщика налогов (его представителей или лиц, которые фактически проводят расчетные операции) в допуске к проверке на иных основаниях, нежели определенные в абзаце втором данного пункта, не разрешается.

40. Щодо застосування пені в разі самостійного виявлення помилок
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.06.2011 р. № 10407/6/16-1515-26

Державна податкова адміністрація України розглянула лист редакції газети "Все про бухгалтерський облік" <...>, надісланий на розгляд ДПА України Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 20.05.2011 р. № 04-39/10-470, щодо застосування пені в разі самостійного виявлення помилок і повідомляє.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, розрахунку (далі - податкова декларація) (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

- або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

- або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно із підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу пеня нараховується, зокрема, у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Кодексу, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абз. 2 п. 129.4 ст. 129 Кодексу).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Кодексу).

Таким чином, при самостійному виявленні платником податків заниження суми податкового зобов'язання пеня нараховується на суму заниження та за весь період заниження (з дня настання строку погашення податкового зобов'язання по день фактичної сплати (включно) суми заниженого податкового зобов'язання) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

41. Щодо нарахування пені
    

Лист Державної податкової адміністрації України від 11.05.2011 р. № 4866/10/31-606

<...>

Державна податкова адміністрація в м. Києві <... > щодо нарахування пені в межах своїх пов­новажень повідомляє.

Відповідно до статті 50 Податкового кодек­су України від 02.12.10 р. № 2755-VІ (далі — ПК України) у разі якщо у майбутніх подат­кових періодах (з урахуванням строків дав­ності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помил­ки, що містяться у раніше поданій ним по­датковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розра­хунок до такої податкової декларації за фор­мою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати та­кий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були са­мостійно виявлені.

Платник податків, який до початку його пере­вірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний пе­ріод платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення гра­ничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно Порядку заповнення і подання по­даткової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 р. № 41 (далі – Наказ № 41), по­дання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі — уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періо­дах з урахуванням строків давності, визначе­них статтею 102 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декла­рації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II ПК України.

Таким чином, з метою виправленням само­стійно виявлених помилок, в раніше поданій податковій декларації з податку на додану вар­тість платник податків керується статтею 50 розділу II ПК України, згідно якої повинен:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання та- кого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповід- ним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, формою уточненого розрахун­ку з податку на додану вартість, затверджено­го Наказом № 41, нарахування пені платником податку непередбачено.

Щодо нарахування пені за актами доку­ментальних перевірок слід зазначити, що роз'яснення із зазначеного питання було на­дано листом Державної податкової адміністрації України від 31.01.11 р. № 2518/7/23-4017/89 (копія витягу додається), згідно якого: при складанні актів перевірок в актах перевірок суми пені не нараховуються і не зазначають­ся. Про обов'язок сплати платником податків сум пені зазначено у відповідних формах по­даткових повідомлень-рішень, які вручають­ся платнику під розписку. Передбачається нарахування зазначеної пені в автоматично­му режимі та на підставі розрахунку податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до п.131.3 ст 131 розділу II ПК України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

<…>


З повагою


Директор з аудиту, к.е.н.

Аудитор (серт. А № 3816) Л.О. Кошембар


Вик.: С.В. Буняк, 332-77-50