Огляд новин законодавства

Вид материала

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.04.
Щодо подання форми № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утрим

Подобный материал:

1 2 3

Щодо продажу (реалізації) товарів та доходу від надання послуг та виконання робіт

Лист Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 7233/6/15-0315

<...>

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується доходу від надання послуг та виконання робіт, то він визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Про надання податкової консультації

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.05.2011 р. № 5675/5/15-0316

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.04.2011 № 21-10/3091/0/6-11 щодо визначення сум добових витрат на відрядження працівників в межах України і повідомляє.

Згідно з абзацом четвертим пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) сума добових, визначена в наказі про відрядження, не може перевищувати суму, встановлену цим абзацом, а саме:

для відряджень у межах території України не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу;

для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац дев'ятий пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Кодексу).

Згідно з п. 4 розділу "Порядок відрядження в межах України" Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362 (із змінами та доповненнями)), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (далі - Інструкція), визначено, що за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - Постанова). Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Відповідно до п. 16 розділу "Загальні положення" Інструкції визначено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені Постановою.

Постановою передбачено, що в разі коли працівники відряджені в межах України, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються для відповідної держави згідно з додатком 1 до цієї постанови (в межах України: сума добових витрат - 30 гривень; гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 250 гривень).

Таким чином, сума добових витрат в межах України для державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, складає 30 гривень згідно з додатком 1 Постанови. Для платника податків, які фінансуються за рахунок власних коштів, сума добових витрат в межах України повинна не перевищувати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

При цьому сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами, що підтверджують відповідні витрати, за відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Щодо подання форми № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»

Лист Державної податкової адміністрації України від 09.06.2005 р. № 5264/6/17-2116

Державна податкова адміністрація України розглянула ваш лист від 28.03.2005 р. № 103, що надійшов для розгляду з Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності листом від 12.05.2005 р., та лист від 28.03.2005 р. № 105, що надійшов для розгляду з Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 05.05.2005 р. № 3439, щодо порядку заповнення та подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, і в доповнення до листа Державної податкової адміністрації України від 29.04.2005 р. № 3762/6/17-2116 повідомляє.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема, від інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та органів державної податкової служби.

Прикінцевими положеннями Закону встановлено, що вимоги (положення), які стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня запровадження законом порядку перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Враховуючи наведене, а також необхідність у майбутньому удосконалення обліку суми збору на державне пенсійне страхування, що вносяться за рахунок працедавця у розмірах, визначених законом, та обліковуються в індивідуальній картці застрахованої особи (найманого працівника), зазначена інформація відображатиметься у податковому розрахунку після набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб матеріальної допомоги

Лист Державної податкової служби України від 26.03.2011 р. № 6005/6/17-0715

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Кодекс), розглянула ваш лист від 16.02.2011 р. № 162 щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб матеріальної допомоги і повідомляє, що наш лист містить недостатньо конкретної інформації щодо видів допомоги, яка виплачується платникам податку на доходи фізичних осіб.

Водночас повідомляємо, що згідно з абзацом першим статті 11 Кодекс законів про працю від 10.12.71 р. № 322-VIII (далі - Кодекс про працю) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, укладається колективний договір.

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (стаття 10 Кодексу про працю).

Підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, для цілей розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" цього Кодексу заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Отже, якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу, з урахуванням вимог пункту 164.6 статті 164 Кодексу.

Якщо працедавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їх заявами у зв'язку з особистими обставинами, яка має разовий характер, наприклад, на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 статті 170 Кодексу, згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 якого встановлено, що нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року, тобто в 2011 році - 1320 грн. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу і підлягає оподаткуванню джерела виплати за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

При цьому у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу (абзац четвертий підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу).

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Кодексу встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності (абзац третій підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу). Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за ознакою доходу "169" відповідно до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784.

Щодо оподаткування ПДФО дивідендів від нерезидента

Лист Державної податкової адміністрації України від 13.04.2011 р. № 7127/6/17-0715

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула в межах своєї компетенції <...> лист <...> щодо оподаткування іноземних доходів у вигляді дивідендів, які будуть отримані у 2011 році резидентом від нерезидента з місцем реєстрації в Республіці Кіпр і повідомляє.

Згідно із ст. 7 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, яка діє на підставі Закону України від 12.09.91 р. № 1543 "Про правонаступництво України", дивіденди, що виплачуються особою з постійним місцем перебування в одній Договірній Державі особі з постійним місцем перебування в іншій Договірній Державі, не оподатковуються в першій Державі.

При цьому відповідно до ст. 2 цієї Угоди вказана Угода поширюється на податки, що справляються у відповідності із законодавством кожної Договірної Держави як загальнодержавного, так і місцевого характеру незалежно від методу їх стягування.

Таким чином, такі дивіденди звільнені від оподаткування в Республіці Кіпр і підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до норм Податкового кодексу України.

З 01.01.2011 р. оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), згідно із пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 якого до складу загального місячного/річного оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Кодексу), порядок оподаткування яких регулюється п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

При цьому згідно із пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Кодексу доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у т. ч. від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента також є і іноземні доходи, тобто доходи, отримані з джерел за межами України, оподаткування яких регулюється п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Підпунктом 170.11.1 вказаного пункту та статті Кодексу визначено (з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Підпунктом "б" пункту 171.2 статті 171 Кодексу встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є платник податку.

Щодо визначення резидентського статусу фізичної особи

Лист Державної податкової адміністрації України від 05.04.2011 р. № 6506/6/17-0715

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула в межах своєї компетенції ваш лист від 22.03.2011 № 1143/02-14, і повідомляє.

Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування нерезидентом вважається фізична особа, яка не є резидентом. Фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі, якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до пп. 34.1.4 п. 34.1 ст. 34 Кодексу чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Також відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

При цьому видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 № 2491 "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні. Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування на території України понад 183 дні протягом календарного року).

Крім того, Кодекс не містить норми щодо необхідності одержання іноземцями від податкових органів документів, що підтверджують статус резидента України. Оскільки, нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку фізичною особою - іноземцем, то обов'язок визначення статусу резидента України у платника податку - іноземця покладається на нотаріуса, що посвідчує договори дарування, купівлі-продажу майна, видає свідоцтво про спадщину.

<...>

Щодо порядку заповнення податкового розрахунку та застосування штрафних санкцій

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.05.2011 р. № 8882/6/17-0215

Державна податкова служба України, згідно з ст. 52 Податкового кодексу України та за дорученням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики (лист від 13.04.2011 р. № 04-39/10-240), розглянула звернення <...> щодо заповнення податковими агентами податкового розрахунку та застосування штрафних санкцій і повідомляє.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який набрав чинності з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до частини 4 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) справляння єдиного внеску здійснюється із суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), не зменшеної на суму утриманих податків та інших обов'язкових платежів, які сплачуються згідно із чинним законодавством, та із суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів і виплат, виконуваних за дорученням отримувача.

Відповідно до частини першої ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон) органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Разом з тим, Прикінцевими положеннями Закону встановлено, що вимоги (положення), які стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня запровадження законом порядку перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

Враховуючи наведене, а також необхідність у майбутньому удосконалення обліку суми збору на державне пенсійне страхування, що вносяться за рахунок працедавця у розмірах, визначених законом, та обліковуються в індивідуальній картці застрахованої особи (найманого працівника), зазначена інформація до набрання чинності законом про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду у Податковому розрахунку ф. № 1ДФ ознака "133" не відображається.

Щодо коштів, виданих фізичним особам під звіт, слід зазначити наступне. Кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт, відображаються у Податковому розрахунку ф. 1ДФ за ознакою доходу "118".

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ, не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

За ознакою доходу "118" відображаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, які не були повернуті платником податку у встановлений строк, і які є доходом, що оподатковується.

Застосування штрафних санкцій за порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб - платників податків встановлено статтею 119 Кодексу, зокрема, за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Blog

Огляд новин законодавства