Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Содержание Коментарі аудиторів

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Вих. № 31/10 від 31.10.2007 р.


ОГЛЯД НОВИН ЗАКОНОДАВСТВА


З метою своєчасного врахування в бухгалтерському та податковому обліку, складанні фінансової та податкової звітності пропонуємо до Вашої уваги огляд новин законодавства за жовтень 2007 року.


Зміст

	Про втручання та здійснення тиску органів державних податкових інспекцій при нарахуванні сум податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом доведення показника податкового навантаження (Лист Державної податкової адміністрації України від 22.08.2007р. №10306/5/15-0215)	3-4
	Дотримання чинного законодавства (Лист Державної податкової адміністрації України від 05.09.2007р. №17525/7/28-0917/32)	4-5
	Про неправомірне декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету (Лист Державної податкової адмінстрації України від 19.09.2007р. №18727/7/16-1517)	5-10
	Деякі питання оподаткування (Лист Державної податкової адміністрації України від 03.10.2007 р. №4820/А/15-0214 (витяг))	10-13
	Сплата окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна (Лист Державної податкової адміністрації України від 27.09.2007 р. №9328/6/17-0316 )	13-15
	Оподаткування благодійної допомоги (Лист Державної податкової адміністрації України від 24.09.2007 р. №11620/5/17-0716 )	15-17
	Відображення у бухгалтерському обліку розрахунків з підзвітними особами (Лист Міністерства фінансів України від 28.08.2007 р. №31-34000-10-25/17266)	17-18
	Облік бланків довіреностей (Лист Міністерства фінансів України від 02.10.2007р. №31-34000-10-27/20001)	18-19
	Компенсация средств за приобретенные билеты на проезд на автобусных маршрутах общего пользования работникам (Письмо Министерства транспорта и связи Украины от 12.09.2007г. №2255-01/09/13-07)	19-20
	Відшкодування витрат на відрядження (Лист Міністерства фінансів України від 19.08.2007р. №31-03173-079/17641)	20
	Ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Лист Національного банку України від 10.08.2007 г. №11-113/3036-8220)	20-22
	Використання корпоративної платіжної картки (Лист Національного банку України від 03.08.2007р. №25-313/1474-7902)	22-23
	Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток (Лист Міністерства праці та соціальної політики від 06.09.2007р. №554/13/155-07)	23-25
	Подання звітності з врахуванням заборгованості з оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (Лист Пенсійного фонду України від 31.05.2007р. №8970/03-30)	25
	Застосування ставок страхових внесків до Фонду (Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.10.2007р. №02-13/Н-1813-281)	25-27
	Застосування ст.112 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 10.08.2007р. №04-06/Т-119/2з-246)	27-29
	Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік (Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007р. №6884/0/14-07/13)	29-31
	Реєстрація випуску акцій (Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 26.07.07р. № 1731)	31
	Заповнення форми державного статистичного спостереження (Наказ Державного комітету статистики України від 20.08.2007р. №305)	32-34
	Легалізація документів (Наказ Міністерства юстиції України від 11.09.2007р. №757/7)	34

1. Щодо втручання та здійснення тиску органів державних податкових інспекцій при нарахуванні сум податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом доведення показника податкового навантаження
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 22.08.2007р. №10306/5/15-0215


Державна податкова адміністрація України розглянула лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19.07.2007 N 5316 щодо втручання та здійснення тиску органів державних податкових інспекцій при нарахуванні сум податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом доведення показника податкового навантаження, і повідомляє наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Таким чином, контролюючі органи не можуть втручатися та здійснювати тиск при нарахуванні сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відображаються в будь-якій декларації платником податків самостійно.

Крім цього зазначаємо, що накази ДПА України від 31.07.2007 N 466 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання", а також від 11.12.2006 N 766 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток" затверджені з метою якісного відбору платників податків та визначення першочерговості для включення їх до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок.

Зазначені накази носять методично-рекомендаційний характер і призначені для використання в роботі підрозділів державної податкової служби України.


Коментарі аудиторів

 Таке поняття, як податкове навантаження, використовується при адмініструванні податку на прибуток і при складанні плану-графіка виїзних перевірок суб'єктів господарювання. Проте на місцях неви­конання доведеного до відома суб'єкта господарювання показника податкового навантаження часто розгля­дається як ухилення від сплати податків. Тому здати декларацію з податку на прибуток із показниками, що «не виправдали» очікувань податкового органу, стає складно.

Звичайно, це незаконно. Адже розмір податкового зобов'язання залежить виключно від результатів госпо­дарської діяльності. Об'єктом оподаткування є прибуток, тобто різниця між отриманим платником податків доходом і понесеними ним витратами (п. 3.1 Закону про прибуток).

Коментований лист має важливе значення. У ньому чітко вказано, що:

• по-перше, показник податкового навантаження використовується виключно для визначення черговості включення платників податків до плану перевірок. Документи, у яких зафіксований цей термін, носять рекомендаційний характер і призначені для працівників органів ДПС. Іншими словами, показник податко­вого навантаження не повинен впливати на дані податкових декларацій;

• по-друге, податкову декларацію повинні приймати без перевірок і будь-яких додаткових умов, як і при­писує пп. 4.1.2 Закону № 2181.

2. Щодо дотримання чинного законодавства
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 05.09.2007р. №17525/7/28-0917/32


Державна податкова адміністрація України повідом­ляє, що заяви від платників податків про відмову по­даткових органів <...> приймати податкову звітність у осіб інших ніж керівник та головний бухгалтер плат­ника податку продовжують надходити.

Порядок подання податкової звітності платниками податків до органів ДПС визначений статтею 4 Зако­ну України від 21.12.2000 р. № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Відповідно до підпункту 1.11 пункту 1.1 статті 1 Закону № 2181 у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

• податкова декларація, розрахунок (далі - подат­кова декларація) - документ, що подається плат­ником податків до контролюючого органу у стро­ки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу)©;

• платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримува­ти та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 наказу ДПА Украї­ни від 19.03.01 р. № 113 «Про затвердження Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону Украї­ни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільови­ми фондами» термін «посадові особи» вживається у значенні фізичні особи, які займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи органі­заціях (юридичних особах - платників податків) не­залежно від форм власності посади, пов'язані з ви­конанням організаційно-розпорядчих або адміністра­тивно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Перелік випадків, коли податкова звітність, отрима­на контролюючим органом від платника податків та заповнена останнім всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як подат­кова декларація, міститься у абзаці п'ятому підпунк­ту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181. До них, зокрема, відноситься:

• відсутність обов'язкових реквізитів;

• звітність не підписано відповідними посадовими особами платника податків;

• не скріплено печаткою платника податків.

При цьому Законом № 2181 не встановлено жод­них вимог щодо посади особи, яка подає (дос­тавляє) податкову декларацію до канцелярії податкового органу.

В зв'язку з вищевикладеним Державна податкова адміністрація України зобов'язує при прийманні податкової звітності платників податків дотриму­ватися вимог чинного законодавства.

3. Щодо неправомірного декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету
   

Лист Державної податкової адмінстрації України від 19.09.2007р. №18727/7/16-1517


Державна податкова адміністрація України з метою забезпечення ефективної роботи органів податкової служби щодо упередження неправомірного декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету повідомляє.

Аналіз правомірності формування платниками показників податкової звітності декларації з податку на додану вартість свідчить, що в порушення вимог Закону поширюється практика недекларування платниками сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Так, значна кількість платників, декларуючи суми податкового кредиту у великих розмірах, визначає його в повному обсязі як неоплачений (рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування дорівнює 0).

Крім того, низка платників при здійсненні оплати за придбані товари у тому ж звітному періоді, в якому отримано право на податковий кредит (рядок 3 Розрахунку бюджетного відшкодування), з різних причин не обчислюють суму бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування дорівнює 0). При цьому в деяких випадках сума від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, незважаючи на фактичну сплату податку постачальникам в одному звітному періоді, накопичується в деклараціях з ПДВ (в рядку 26) протягом кількох наступних звітних періодів, і надалі приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування.

Водночас органи податкової служби при проведенні документальних невиїзних чи позапланових виїзних перевірок не приймають до уваги вимоги пункту 9 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та підпункту 7.7.7 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". В результаті своєчасно не контролюється стан формування податкового кредиту та не виявляються факти заниження сум бюджетного відшкодування, і це дає змогу платникам проводити відповідні маніпулювання податковою звітністю з метою мінімізації поточних податкових зобов'язань та штучного створення "потрібної" суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи ситуацію, що склалася, Державна податкова адміністрація України зобов'язує органи податкової служби забезпечити якісну і результативну роботу по контролю за перевіркою податкової звітності та проведення роз'яснювальної роботи серед платників податку щодо необхідності чіткого та беззаперечного дотримання норм податкового законодавства.

При цьому слід врахувати, що порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту, у разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону).

В цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.2 декларації з податку на додану вартість.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону).

В цьому випадку сума визначеного платником бюджетного відшкодування (рядок 4 Розрахунку бюджетного відшкодування) відображається в рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, Законом передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування:

- зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних періодах;

- повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника.

При цьому платником в кожному звітному періоді може застосовуватися тільки один з цих шляхів, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість Законом не передбачена.

Отримана податкова звітність платника підлягає перевірці в терміни, визначені Законом (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Відповідно до абзацу "а" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Даний документ надсилається платнику податку на додану вартість згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок N 253) за формою, визначеною додатком 6 до цього Порядку (форма "В2")).

Таким чином, на підставі отриманих акта перевірки та податкового повідомлення-рішення, згідно з якими визначено заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування (у тому числі і не визначеної ним взагалі, тобто заявка дорівнює 0), платник податку повинен врахувати висновки, зроблені перевіркою, шляхом визначення у рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість поточного звітного періоду (періоду, в якому здійснювалася перевірка) заниженої суми бюджетного відшкодування, розмір якої вказаний в отриманому податковому повідомленні про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування, та подальшого врахування цієї суми у податковій декларації виключно у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Сума заниженого бюджетного відшкодування, самостійно обчислена податковим органом, згідно з податковим повідомленням не відображається в картці особового рахунку платника, а враховується платником в рядку 26 декларації як така, що не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 декларації) та перераховуватися на розрахунковий рахунок платника, а підлягатиме лише зарахуванню платником в податкових деклараціях у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах. Органам податкової служби необхідно забезпечити особливий контроль за такими сумами при проведенні документальних невиїзних (камеральних) або позапланових виїзних (документальних) перевірок.

Якщо при проведенні перевірки не встановлено інших порушень податкового обліку, крім визначення заниженої суми бюджетного відшкодування, то зазначені зміни у податковій звітності не можуть призводити до додаткового нарахування податкових зобов'язань у платника за наслідками такої перевірки та, відповідно, застосування штрафних санкцій.

При цьому необхідно враховувати, що з моменту декларування платником неправильно обчисленої суми бюджетного відшкодування (її заниження або ж декларування замість бюджетного відшкодування тільки від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту) і до моменту виявлення цього факту перевіркою занижена сума бюджетного відшкодування могла бути зарахована в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань або ж використана при розрахунку бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене слід взяти до уваги, що за результатами перевірки можуть бути виявлені такі ситуації:

- до початку перевірки від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування, повністю самостійно враховано ним в податковій декларації при визначенні платежів до бюджету в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою):

в такому випадку за результатами перевірки сума заниженого бюджетного відшкодування не визначається;

- до початку перевірки від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування, частково самостійно враховано ним в податковій декларації при визначенні платежів до бюджету в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою):

в такому випадку за результатами перевірки до суми заниженого бюджетного відшкодування, на яку складається податкове повідомлення, не включається частина суми від'ємного значення, яка врахована платником при визначенні платежів до бюджету;

- під час перевірки виявлено, що від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, яке в порушення вимог Закону раніше не декларувалось платником як бюджетне відшкодування у періоді його виникнення, в подальшому враховано платником при визначенні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в будь-якому з наступних податкових періодів (з моменту його виникнення і до моменту виявлення перевіркою):

в такому випадку ця сума від'ємного значення визнається сумою заниженого бюджетного відшкодування за результатами періоду його виникнення з відповідними наслідками, передбаченими законодавством.

Податковим органом має бути проведено перерахунок сум бюджетного відшкодування за податковий період, в якому в порушення норм Закону вперше не задекларовано суму бюджетного відшкодування (повністю чи частково), і за всі наступні податкові періоди.

При проведенні такого перерахунку розрахунок бюджетного відшкодування кожного наступного звітного періоду має бути перерахований органом податкової служби таким чином, щоб значення рядка 1 Розрахунку бюджетного відшкодування кожного наступного звітного періоду зменшувалося на виявлену суму заниженого бюджетного відшкодування відповідного попереднього звітного періоду.

Якщо до проведення такого перерахунку суми бюджетного відшкодування були підтверджені перевіркою, матеріали перевірки мають бути переглянуті та у відповідних випадках скасовані. Крім того, така ситуація має стати приводом для проведення службового розслідування та розгляду питання щодо організації вжиття заходів дисциплінарного впливу до відповідних посадових осіб.

Повідомляючи про викладене, Державна податкова адміністрація України зобов'язує проаналізувати показники податкової звітності платників податку та провести перевірки податкових декларацій, до яких подано розрахунок бюджетного відшкодування з нульовими значеннями рядків 3 та/або 4, а також декларацій (крім декларацій платників, які не мають права на бюджетне відшкодування згідно з Законом), в яких рядок 26 заповнено більше ніж 2 звітних періоди підряд.

Враховуючи те, що бюджетне відшкодування декларується платниками податку на додану вартість як юридичними, так і фізичними особами, а перевірки здійснюють також і підрозділи аудиту та податкової міліції, зазначений лист взяти до виконання всіма підрозділами, які здійснюють адміністрування податку на додану вартість (підрозділами оподаткування юридичних осіб, оподаткування фізичних осіб, підрозділами аудиту, податкової міліції та відомчого контролю).

4. Щодо деяких питань оподаткування
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.10.2007 р. №4820/А/15-0214 (витяг)


Державна податкова адміністрація України розглянула <...> лист щодо деяких питань оподаткування і повідомляє.

1. Статтею 15 Закону України від 25.06.91 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування» та статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 56-93 «Про місцеві податки і збо­ри» (із змінами та доповненнями) до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок, який є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за на­явності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Згідно із статтею 15 вищезазначеного Декрету комунальний податок справляється з юридич­них осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Абзацом і підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181-111 «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-111) визначено, що форма по­даткової декларації (розрахунку) вста­новлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відпо­відає за проведення податкової політики.

Форма податкового розрахунку комунального податку затверджена наказом Державної по­даткової адміністрації України від 24.12.2003 № 625 (із змінами та доповненнями) і зареєстро­вана у Міністерстві юстиції України 08.01.2004 за № 4/8603.

Приміткою «*» до форми податкового розра­хунку визначено, що кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. №1442/11722. При цьому, якщо рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку визначено базовий податковий (звітний) період календарний місяць, то в рядку 01 указується середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо календарний квартал (півріччя, рік) — сума середньооблікової кількості штатних працівників за кожен місяць кварталу (півріччя, року).

Відповідно до розділу 3 вказаної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників, яка використовується при обчисленні суми ко­мунального податку, розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового дого­вору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на під­ставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тоб­то з 1 по ЗО або 31 число (для лютого — по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, у тому числі і звіт­ності по сплаті комунального податку, встановлена статтею 17 Закону № 2181-111.

Зокрема, підпунктом 17.1.1 цієї статті встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені за­конодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Отже, підприємство, яке не має штатних працівників, у даному випадку - новостворене, повинно подавати розрахунок сплати кому­нального податку за місяць, на який припадає його державна реєстрація у разі, якщо воно взято на податковий облік у відповідному ор­гані державної податкової служби як платник цього податку, з про кресленнями.

Узяття на облік платника податків органами державної податкової служби провадиться не піз­ніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора, як вста­новлено пп. 4.15 - 4.18 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвер­дженого наказом ДПА України від 19.02.98 № 80 (із змінами та доповненнями).

Нараховувати і сплачувати комунальний по­даток підприємство повинно з дня прийняття на роботу першого штатного працівника. При цьому слід враховувати положення рішення орга­ну місцевого самоврядування про встановлення комунального податку на відповідній території, оскільки згідно зі статтею 18 Декрету Кабінету Мі­ністрів України від 20.05.93 № 56-93 «Про місцеві податки і збори» органи місцевого самоврядуван­ня самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних роз­мірів ставок.

2. Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про опо­даткування прибутку підприємств» (далі —Закон) визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) — це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цін­ностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону продаж това­рів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплат­ного надання товарів.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону ва­ловий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Якщо підприємство здійснює безоплатну пе­редачу малоцінних необоротних матеріальних активів, які були в експлуатації на підприємстві та списані з балансу, то у підприємства виника­ють валові доходи на вартість таких активів, яка визначається відповідно до законодавства.

4. Відповідно до статті 4 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами, унесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) за результа­тами господарської діяльності за звітний (подат­ковий) період (квартал) суб'єкти малого підпри­ємництва-юридичні особи до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою (далі - Розрахунок).

Якщо платником самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданому ним Розрахун­ку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою (далі - Розрахунок), то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» такий платник має право надати уточнюючий роз­рахунок за формою, встановленою передбаченою Порядком складання Розрахунку, затвердженого наказом ДПА України від 28.02.2003 № 98 та заре­єстрованого в Мін'юсті 19.03.2003 за № 221/7542 (із змінами та доповненнями).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазна­чаються ним у складі Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юри­дичною особою за будь-який наступний подат­ковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, у разі самостійного виявлення платником помилки, що міститься у раніше по­даному ним Розрахунку, яка призвела до зави­щення податкового зобов'язання та сплаченого 5 % штрафу, такий платник має право надати уточнюючий Розрахунок із виправленням вка­заних помилок.

5. Щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 27.09.2007 р. №9328/6/17-0316


Державна податкова адміністрація України розглянула Вашого листа <…> щодо сплати окремих податків та зборів при продажу фізичною особою об'єктів рухомого майна і повідомляє.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється прийнятим Верховною Радою України 22 травня 2003 року Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" N 889-IV (далі - Закон).

Згідно із підпунктом "ж" пункту 1.3 статті 1 Закону доходом з джерелом його походження в Україні, тобто об'єктом оподаткування є, зокрема, дохід від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню.

Пунктом 12.2 статті 12 Закону встановлено, що як виняток, при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Закону, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента (в тому числі комісіонера), така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону визначено, що податковий агент - це юридична чи фізична особа (резидент чи нерезидент), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Виходячи з наведеного, при укладенні угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю - фізичній особі (в тому числі і автотранспорту), за посередництвом юридичних осіб - комісіонерів, податковим агентом такого платника - фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є такі комісіонери.

Свої функції податкових агентів зазначені юридичні особи повинні здійснювати відповідно до статей 8, 12 та 16 Закону, тобто нараховувати оподатковуваний дохід, утримувати з нього податок за ставкою, встановленою у пункті 7.1 статті 7 Закону (15 % з 01.01.2007 р.), та перерахувати його до бюджету за місцем свого знаходження у порядку і у строки, визначені відповідними положеннями зазначених статей. Про одержані фізичними особами доходи та сплачені з них суми податку такі податкові агенти зобов'язані повідомити податкові органи за формою N 1-ДФ згідно із вимогами наказу ДПА України від 29.09.2003 N 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 за N 960/8281.

Що стосується державного мита, то його справляння в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 "Про державне мито" з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет). Порядок його обчислення та сплати - Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України Міністерства фінансів України від 22 квітня 1993 року №15 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за №50, із змінами і доповненнями.

Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Перелік найменувань документів і дій, за які сплачується державне мито, наведено у статті 2, а розмір ставок державного мита - у статті 3 Декрету.

Зокрема, державне мито за нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів дітям, одному з подружжя, батькам справляється у розмірі 1 відсотка суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму. За нотаріальне посвідчення договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів іншим особам державне мито справляється у розмірі 5 відсотків суми договору, яка для обчислення державного мита повинна бути не нижче дійсної вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму (підпункт "г" пункту 3 статті 3 Декрету).

Відповідно до статті 6 Декрету державне мито за вищезазначені дії сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

 

1. Щодо оподаткування благодійної допомоги
   

Лист Державної податкової адміністрації України від 24.09.2007 р. №11620/5/17-0716