Огляд новин законодавства

Вид материала

Закон

Подобный материал:

• Огляд новин законодавства, 895.35kb.
• Огляд новин законодавства, 578.91kb.
• Огляд новин законодавства, 892.46kb.
• Огляд новин законодавства, 524.35kb.
• Огляд новин законодавства, 528.22kb.
• Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування, 469.63kb.
• Огляд новин законодавства, 843.3kb.
• Новинні змі І ліберально-демократична політика, 319.41kb.
• Право громадян на свободу мирних зібрань (огляд законодавства україни та місцевих нормативно-правових, 588.73kb.
• Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження, 2274.39kb.

Державна податкова адміністрація України розглянула ваш лист <…> щодо оподаткування благодійної (в тому числі матеріальної) допомоги і повідомляє.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), яким регулюється оподаткування доходів фізичних осіб і яким встановлено (п. 1.3 ст. 1), що доходом фізичних осіб з джерел на території України є будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного оподатковуваного періоду, до якого, зокрема відноситься і благодійна допомога (пп. "и" п. 1.3 ст. 1). Згідно із пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (тобто не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) суми державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Оподаткування нецільової благодійної, в тому числі матеріальної допомоги регулюється пп. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону, відповідно до якого не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного рівня доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 (у 2007 році - 740 грн.), за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

У всіх випадках виплати нецільової благодійної, в тому числі матеріальної допомоги, у розмірах, що не перевищує у 2007 році 740 грн. на рік зазначеній у вашому листі категорії громадян, незалежно провадилась така виплата колишнім працедавцем чи іншою особою - не працедавцем, така допомога не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати.

Оскільки встановлені цим Законом застереження щодо одержання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, то у непрацюючих громадян, в тому числі і пенсіонерів, які не одержують заробітну плату (заробітна плата дорівнює 0 грн.), незалежно провадиться їм виплата нецільової благодійної (матеріальної) допомоги колишнім працедавцем, чи іншою особою - не працедавцем, в тому числі благодійною (неприбутковою) організацією, така допомога у визначеному у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону розмірі сукупно на рік (у 2007 році - 740 грн.) не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати. Сума перевищення допомоги над вказаним розміром підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (15 % з 01.01.2007 р.).

Щодо застосування податкової соціальної пільги до виплат нецільової благодійної допомоги, то повідомляємо, що податкова соціальна пільга (ст. 6 Закону) застосовується лише до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Визначення поняття "заробітна плата" наведено у п. 1.1 та п. 1.3 "д" ст. 1 Закону.

До доходів, відмінних від заробітної плати, застосування податкової соціальної пільги для будь-якої пільгової категорії платників Законом не передбачено.

Відповідно до ст. 17 Закону особою, відповідальною за правильність нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, є податковий агент, тому про всі випадки виплати нецільової благодійної (матеріальної) допомоги податковий агент (Національний банк України) повинен повідомити податковий орган у податковому розрахунку за формою № 1-ДФ.

Коментарі аудиторів

Згідно з п.п. 9.7.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ (далі - Закон № 889) не підлягає оподаткуванню сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юри­дичними або фізичними особами на користь плат­ника податків протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, який не перевищує граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 6.5.1 Закону № 889 (у 2007 році - 740 грн.), за умови, що на такого платника податків поширюється право на отримання податкової соціальної пільга згідно з п.п. 6.5.13акону№ 889. У свою чергу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого як заробітна плата.

Закономірно виникає запитання: як обкла­дається нецільова благодійна допомога, якщо її одержувач не працює, тобто в нього немає такого доходу, як заробітна плата? До цих категорій осіб, зокрема, належать такі непрацюючі особи, як пенсіонери, студенти тощо.

На це запитання ДПАУ в листі, що коменту­ється, відповіла досить ліберально. ДПАУ вважає, що оскільки встановлені Законом № 889 умови щодо отримання податкової соціальної пільги стосуються тільки розміру заробітної плати, а в не­працюючих громадян, у тому числі й пенсіонерів, зарплата дорівнює 0 грн., то незалежно від того, проводиться їм виплата нецільової благодійної до­помоги колишнім роботодавцем чи іншою особою - не роботодавцем, нецільова благодійна допомога в межах 740 грн. на рік не обкладається податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, як зазначила ДПАУ, сума нецільової благодійної допомоги не включа­ється до загальної суми заробітної плати з метою визначення, чи має право працівник на податкову соціальну пільгу.

7. Щодо відображення у бухгалтерському обліку розрахунків з підзвітними особами
   

Лист Міністерства фінансів України від 28.08.2007р. №31-34000-10-25/17266


Міністерство фінансів України на запит щодо відображення у бухгалтерському обліку розрахунків з підзвітними особами повідомляє.

Правові питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань регулюються статтями 1159, 1160 Цивільного кодексу України.

Відносини між працівником та роботодавцем визначені Кодексом законів про працю, згідно з яким працівник має виконувати обов'язки, обумовлені трудовим договором (посадовою інструкцією).

Відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Щодо інших витрат, то підтвердженням того, що вони були здійснені за дорученням керівництва, можуть бути розпорядчі документи (наказ, розпорядження).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У разі придбання працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, використання власних коштів у відрядженні, подається у визначені законодавством строки до бухгалтерської служби Звіт за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 року N 440 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту", підтверджувальні використання коштів документи та придбані запаси.

У Звіті не заповнюються графи попереднього одержання авансу "Одержано (від кого, N та дата документа)", "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Якщо керівник підприємства підтвердив доцільність та обґрунтованість здійснених працівником витрат та затвердив Звіт, бухгалтерська служба відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291, відображає у бухгалтерському обліку зобов'язання перед підзвітною особою, визнане підприємством, за кредитом субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами".

 

7. Щодо обліку бланків довіреностей
   

Лист Міністерства фінансів України від 02.10.2007р. №31-34000-10-27/20001


Міністерство фінансів України <...> щодо обліку бланків довіреностей по­відомляє.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 облік наявності та руху бланків суворого обліку та суворої звітності, зокрема довіреностей на одержання цінностей, ведеться на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Бланки суворого обліку відображаються за умовною вартістю, в установленому порядку. Збільшення залишку рахунку 08 відбувається при надходженні (прийнятті на облік) бланків суворого обліку. Нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку переоцінка бланків суворого обліку, зо­крема довіреностей на одержання цінностей, що обліковуються на позабалансовому рахунку 08, не передбачена. Списання з балансу суми бланків довіреностей на одержання цінностей, зарахованих на позабалансовий рахунок, про­водиться за ціною придбання.


Коментарі аудиторів

З моменту набуття чинності наказом Мінфіну від 04.07.2007 р. № 787, тобто з 22.07.2007 р., бланк довіреності на позабалансовому рахун­ку має обліковуватися виходячи з ціни за 1 бланк не меншої від 0,1 мінімального розміру заробітної пла­ти. Оскільки розмір мінімальної зарплати регулярно збільшується, виникає запитання: чи не потрібно «дооцінювати» вартість бланка, що відображається на забалансі (рах. 08)? Причому запитання це не да­ремне. Річ у тім, що п'ятикратний розмір відшкоду­вання в разі псування, втрати бланка суворої звіт­ності, яким є довіреність, прив'язаний до вартості такого документа, установленої законодавством.

Мінфін відповідає на це запитання. Довіреності на забалансі переоцінювати не потрібно. Отже, умовна вартість бланка визначається на рівні встановленої законодавством на дату придбання. Нагадаємо, що до 22.07.2007 р. це було 1,5 грн., з 22.07.2007 р. по 30.09.2007 р. — 44 грн., а при придбанні бланків починаючи з жовтня на забалансовому рахунку їх умовна вартість складе 46 грн. Отже, якщо було загублено бланк, придбаний до 22.07.2007 р., то розмір відповідальності складає 7,50 грн. (1,50 грн. х 5).

7. Компенсация средств за приобретенные билеты на проезд на автобусных маршрутах общего пользования работникам
   

Письмо Министерства транспорта и связи Украины от 12.09.2007 г. № 2255-01/09/13-07

Государственный департамент автомобильного транспорта, в связи с некоторыми проблемными вопросами относительно применения положений приказа Министерства транспорта и связи Украины от 25.05.2006 г. N 503 "Об утверждении Типовых форм билетов на проезд пассажиров и перевозку багажа на маршрутах общего пользования", зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 21 сентября 2006 г. под N 1065/12939, связанными с компенсацией средств за приобретенные билеты на проезд на автобусных маршрутах общего пользования работникам, которые отбывают в командировку, доводит до сведения свою позицию по этому поводу.

Вышеупомянутый приказ является общеобязательным для выполнения предприятиями, учреждениями и организациями независимо от форм собственности и подчинения.

В то же время приказом не регламентирован вопрос использования билетов старого образца, изготовленных до введения его в действие. Следовательно, Укравтотранс считает возможным применение билетов старого образца автоперевозчиками до полного их использования.

Кроме того, для возмещения стоимости проезда главное значение имеет достоверность предоставленной информации, а не форма билета. Гражданин, который претендует на компенсацию ему стоимости билета, не несет ответственности за неиспользование автоперевозчиками билетов установленной формы.

Учитывая изложенное, Укравтотранс считает, что работникам, которые отбывают в командировку, компенсация стоимости билета на проезд на автобусных маршрутах общего пользования может осуществляться по билетам старого образца, до полного их использования.

7. Про відшкодування витрат на відрядження
   

Лист Міністерства фінансів України від 19.08.2007р. №31-03173-079/17641


Міністерство фінансів розглянуло лист <...> щодо надання роз'яснень з питань відшкодування витрат при направленні працівника у службове відрядження, який має можливість щоденно повертатися до місця проживання, і повідомляє.

Згідно з Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів від 10.06.99 р. N 146, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється за наказом (розпорядженням) керівника підприємства [із зазначенням], куди відряджається працівник, строку та мети відрядження.

Вважаємо, що керівник підприємства цим же наказом може прийняти рішення про можливість щоденного повернення відрядженого працівника до місця його постійного проживання.

Якщо керівником таке рішення прийняте, у посвідченні про відрядження щоденні відмітки про прибуття і вибуття відрядженого з місця постійної роботи не проставляються.

У цьому випадку працівникові відшкодовуються витрати на проїзд в розмірі проїзду транспортом загального користування (за наявності транспортних квитків, що підтверджують такі витрати) та добові витрати.

У разі якщо працівник самостійно вирішить не повертатися до місця проживання, а скористатися послугами готелю, витрати на проживання йому не відшкодовуються.

7. Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні
   

Лист Національного банку України від 10.08.2007 г. N 11-113/3036-8220


Национальный банк Украины рассмотрел <...> обращение <...> относительно толкования законодательства в сфере регламентации наличного обращения и разъяснения отдельных норм Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине, утвержденного постановлением Правления Национального банка Украины от 15.12.2004 N 637 и зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 13.01.2005 за N 40/10320 (далее - Положение), и в пределах компетенции сообщает.

На сегодня вопрос возмещения предприятием собственных наличных средств работника, использованных им для решения производственных (хозяйственных) вопросов предприятия, урегулирован на законодательном уровне, в частности, Гражданским кодексом Украины (статьи 1159 - 1160).

В соответствии с пунктом 2.3 Положения наличные расчеты одного предприятия (предпринимателя) с другим предприятием (предпринимателем) в течение одного дня по одному или нескольким платежным документам ограничены предельной суммой в размере 10000 (десять тысяч) гривень (постановление Правления Национального банка Украины от 09.02.2005 N 32). При этом количество предприятий (предпринимателей), с которыми осуществляются расчеты, в течение дня не ограничивается.

Согласно указанным выше законодательно установленным требованиям предприятие должно возместить своему работнику его денежные средства, израсходованные им на нужды предприятия, даже в случае превышения им предельной суммы наличного расчета.

Вместе с тем, с учетом того что в приведенном в письме случае физическое лицо действовало от имени предприятия, в случае приобретения таким лицом для нужд предприятия у другого предприятия товарно-материальных ценностей за собственные денежные средства на такую операцию распространяются указанные выше ограничения относительно суммы расчета, при нарушении которых к предприятию-плательщику может применяться штрафная санкция как за превышение установленного лимита кассы (пункт 2.3 Положения).

Применение и размер штрафной санкции за превышение установленного лимита кассы предусмотрены требованиями Указа Президента Украины от 12.06.95 N 436/95 "О применении штрафных санкций за нарушение норм по регулированию обращения наличности". Предусмотренные данным Указом штрафы в полном объеме взимаются в Государственный бюджет в порядке, установленном законодательством.

В соответствии со статьей 239 Хозяйственного кодекса Украины (далее - Кодекс) органы государственной власти и органы местного самоуправления в соответствии со своими полномочиями и в порядке, установленном законом, могут применять к субъектам хозяйствования административно-хозяйственный штраф, который уплачивается субъектами хозяйствования в соответствующий бюджет в случае нарушения ими установленных правил осуществления хозяйственной деятельности (статья 241 Кодекса).

Таким образом, штрафы, определенные Указом Президента, являются административно-хозяйственной санкцией, поскольку они применяются к субъектам хозяйствования в случае нарушения ими норм по регулированию обращения наличности в национальной валюте и взимаются в соответствующий бюджет.

Что касается сроков применения административно-хозяйственных санкций, то они определены статьей 250 указанного Кодекса и могут быть применены к субъекту хозяйствования в течение шести месяцев со дня выявления нарушения, но не позднее чем через один год со дня нарушения данным субъектом установленных законодательными актами правил осуществления хозяйственной деятельности, кроме случаев, предусмотренных законом.

Вместе с тем в соответствии с требованиями действующих нормативно-правовых актов Украины применение штрафных санкций, их виды, сроки наложения и контроль за соблюдением предприятиями норм по регулированию обращения наличности в национальной валюте являются прерогативой соответствующих контролирующих органов (государственной налоговой службы, государственной контрольно-ревизионной службы и т. п.) и не относятся к компетенции Национального банка Украины.

7. Щодо використання корпоративної платіжної картки
   

Лист Національного банку України від 03.08.2007р. №25-313/1474-7902


Розглянувши лист щодо використання корпора­тивної платіжної картки, Національний банк Ук­раїни повідомляє таке.

Положення про порядок емісії платіжних кар­ток і здійснення операцій з їх застосуванням, зат­верджене постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. № 137 (далі - По­ложення), встановлює загальні вимоги до поряд­ку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх засто­суванням, і порядок розрахунків за цими опера­ціями.

Особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних си­стем регулюються відповідними нормативно-право­вими актами Національного банку та правилами платіжних систем з урахуванням вимог цього По­ложення.

Пунктом 1.16 Положення передбачено, що банк зобов'язаний у порядку, встановленому законодав­ством України, ідентифікувати клієнтів, які відкри­вають карткові та інші рахунки в банку, та держа­телів платіжних карток, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками.

Відповідно до пункту 2.13 Положення вид пла­тіжної картки, що емітується членом платіжної сис­теми, тип її носія, ідентифікаційних даних (маг­нітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що на­носяться на неї в графічному вигляді, визначають­ся платіжною організацією відповідної платіжної системи, у якій ця картка застосовується, з ураху­ванням вимог, установлених відповідними держав­ними стандартами України та міжнародними стан­дартами, прийнятими Міжнародною організацією із стандартизації (180). Платіжна картка має містити реквізити (у графічному та/або електронному вигляді), що дають змогу ідентифікувати її держателя.

Таким чином, платіжна картка має містити рек­візити, що ідентифікують держателя (згідно з ли­стом - це директор).

Згідно із пунктом 2.3 Положення, фізичним осо­бам, які не є суб'єктами підприємницької діяль­ності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним і фізичним особам - підприємцям - корпоративні платіжні картки.

Держателем корпоративної платіжної картки є довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для ініціювання пе­реказу коштів.

Пунктом 3.15 Положення передбачено, що дер­жатель платіжної картки зобов'язаний використо­вувати її відповідно до вимог законодавства Украї­ни і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це право або повноважень, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Відповідно до пункту 3.13 Положення, якщо до­вірені особи юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців не мають корпоративних карток, то грошові аванси на відрядження їм можуть видава­тися через особисті платіжні картки.

Кошти, які зараховані на особистий картрахунок працівника, вважаються виданими йому під звіт. Вико­ристання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами (у тому числі документами за операціями із застосуванням платіжних карток).

Таким чином, у разі відсутності у працівника юри­дичної особи корпоративної платіжної картки кошти на відрядження йому можуть бути зараховані на осо­бисту платіжну картку.

7. Щодо обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток
   

Лист Міністерства праці та соціальної політики від 06.09.2007р. №554/13/155-07


Відповідно до статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодав­ством, колективним договором або угодою сторін. Тобто працівник має право виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

Право працівників, які працюють за трудовим дого­вором (в т. ч. і сумісників), на відпустку визначено статтею 2 Закону України «Про відпустки», де сказа­но, що громадяни України, які перебувають у тру­дових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, мають право на відпустку.

Частиною третьою статті 56 КЗпП України визначено, що робота на умовах неповного робочого часу (в т. ч. робота сумісників, які працюють неповний робочий день) не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника. Тобто до стажу, що дає право на щорічну відпу­стку за сумісництвом, зараховуються відпрацьо­вані працівником-сумісником дні, незалежно від тривалості зайнятості працівника протягом робо­чого дня (зміни).

Оплата відпусток провадиться згідно зі статтею 21 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку, а порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток та виплати компенсації за невико­ристані дні відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середньої заробітної плати працівникам для оплати часу відпусток та виплати компенсації за невикористані дні відпустки провадяться відповідно до положень Порядку обчислення середньої заро­бітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (зі змінами), далі - Порядок. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення серед­ньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпу­стки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за не­використані відпустки провадиться виходячи з вип­лат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після офор­млення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток враховуються: основна заробі­тна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; роз­ширення зон обслуговування, високі досягнення в праці тощо); премії, які не носять разового характеру; вина­города за підсумками роботи за рік та вислугу років (при виконанні умов, що ці винагороди нараховані в поточному році за попередній календарний рік); індек­сація; виплати за час, протягом якого за працівни­ком зберігався середній заробіток (за час поперед­ньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непра­цездатністю (пункт 3 Порядку).

Нарахування виплат за час щорічної відпустки про­вадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням 12 календарних місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або мен­шого відпрацьованого періоду, за винятком святко­вих і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат пе­ремножується на число календарних днів відпустки.

Одночасно звертаємо увагу, що обчислення серед­ньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпу­стки провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.

 

7. Щодо подання звітності з врахуванням заборгованості з оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
   

Лист Пенсійного фонду України від 31.05.2007р. №8970/03-30


У зв'язку з численними запитами щодо подання звітності до Пенсійного фонду України платниками страхових внесків повідомляємо.

При здійсненні камеральних перевірок звітів платників (додаток 23 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. N 64/8663) необхідно враховувати таке:

у показнику розділу I додатка до звіту "Сума заборгованості з виплати заробітної плати на початок звітного періоду" платники, які своєчасно не розрахувалися з працівниками по заробітній платі на 1 число звітного місяця, відображають суми простроченої заборгованості з виплати заробітної плати, тобто суми заробітної плати, термін виплати якої настав до 1 числа звітного місяця. Платники, які своєчасно здійснюють розрахунки з працівниками по заробітній платі, зазначений рядок прокреслюють;

у показнику "Сума заборгованості з виплати заробітної плати на кінець звітного періоду" відображаються суми заборгованості з виплати заробітної плати з урахуванням невиплачених сум заробітної плати, строк сплати яких настав у звітному місяці.

У зазначених показниках враховується заборгованість з виплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності. Заборгованість з виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та інших видів виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, депонована заробітна плата у зазначені показники не включаються.

Формування інформації до Пенсійного фонду України за даними показниками необхідно здійснювати з урахуванням цього роз'яснення.

7. Про застосуванняя ставок страхових внесків до Фонду
   

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.10.2007р. №02-13/Н-1813-281


Порядок справляння страхових внесків до Фонду визначається законами України «Про загальнообо­в'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 р. № 2240 (далі - Закон № 2240), «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р. № 2213 (далі - Закон № 2213) та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.01 р. № 16 (далі - Інструкція № 16). Базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих пра­цівників, які підлягають обкладанню податком з до­ходів фізичних осіб. Згідно із статтею 23 Закону № 2240 та пунктом 4.1 Інструкції № 16 нарахування страхових внесків до Фонду страхувальники здійснюють щомісячно.

Пунктом 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтер­ський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Враховуючи зазначене, сума донарахо­ваної заробітної плати у зв'язку зі змінами розмірів заробітної плати, виправленням поми­лок, уточненням кількості відпрацьованого часу включається в базу для нарахування та утриман­ня страхових внесків до Фонду в тому місяці, у якому здійснено донарахування (аналогічна нор­ма передбачена підпунктом 1.6.2 Інструкції зі стати­стики заробітної плати, затвердженої наказом Дер­жавного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5 (далі - Інструкція № 5). При цьому якщо сума донарахованої за попередні періоди заробітної пла­ти застрахованої особи разом з нарахованою заро­бітною платою за цей місяць перевищують вста­новлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то страхові внески до Фонду утримуються в розмірі 1 %, якщо менше або до­рівнює - 0,5 відсотка.

У таких випадках донарахування заробітної плати за попередні періоди не впливатиме на розрахунок до­помоги по тимчасовій непрацездатності, що могла бути виплачена за попередній період. В свою чергу, це відповідає нормам Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним стра­хуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 р. № 12660, яким виз­начено, що при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги включається лише сума оп­лати праці, з якої у розрахунковому періоді сплачені страхові внески до Фонду. Аналогічне роз'яснення з цього питання надане Міністерством праці та соціаль­ної політики листом від 25.05.06 р. № 332/020/99-06.

Разом з тим слід зазначити, що у разі самостійного виявлення своєчасно не нарахованих і не сплачених сум страхових внесків до Фонду із заробітної плати, нарахованої працівнику у.минулих періодах, стра­хувальники зобов'язані не тільки донарахувати відповідні страхові внески, але також нарахувати пеню на всю суму недоїмки за весь період про-строчки платежу, протягом п'яти робочих днів з дня виявлення помилки повідомити про це орган

Фонду у письмовій формі та відобразити дона­раховані страхові внески у рядку 3.1, а нарахова­ну пеню у рядку 3.2 таблиці III звіту по коштах Фонду за формою Ф4-ФСС з ТВП у тому звітному періоді, коли помилку виявлено.

Що стосується виплат за наступні періоди, то відпо­відно до підпункту 1.6.1 Інструкції № 5 та пункту 2.2 Інструкції щодо заповнення форми державного ста­тистичного спостереження № 1-ПВ термінова - місяч­на «Звіт з праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.10.06 р. № 463, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від по­рядку їхньої фактичної виплати, розподіляються про­порційно часу, що припадає на дні відпустки у відпо­відному місяці. Таким чином, кошти, нараховані для оплати щорічної та додаткової відпустки, включа­ються до фонду оплати праці звітного місяця лише в сумі, що нараховується за дні відпустки звітного місяця, а виплати, що нараховуються за дні відпустки наступного місяця, включаються до фонду оплати праці наступного місяця. У такий же спосіб, відповідно до-пункту 3.2 Інструкції № 16, здійснюється нарахування за утримання страхових внесків до Фонду. Враховуючи зазначене, утримання страхових внесків до Фонду (1 або 0,5 %) здійснюєть­ся в залежності від суми заробітної плати (відпуск­них), що припадають на відповідний місяць, та роз­міру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на цей місяць.

Щодо нарахування та утримання страхових внесків до Фонду із сум допомоги по тимчасовій непраце­здатності, то необхідно зазначити, що відповідно до чинного законодавства зазначені виплати не нале­жать до фонду оплати праці і відповідно на них не нараховуються та з них не утримуються стра­хові внески до Фонду.

7. Про застосування ст.112 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”
   

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 10.08.2007р. №04-06/Т-119/2з-246


Рассмотрев Ваше обращение относительно применения нормы ст. 112 Закона Украины от 19.12.2006 г. N 489-V "О Государственном бюджете Украины на 2007 год" (далее - Закон N 489) при выплате пособия по временной нетрудоспособности, беременности и родам, сообщаем, что норма абзаца первого ст. 112 Закона N 489 распространяется на всех работников, которые за последние 12 месяцев перед наступлением страхового случая уплачивали страховые взносы за период менее 6 месяцев, кроме тех, которые не имели возможности уплачивать страховые взносы в связи с временной нетрудоспособностью, отпуском по беременности и родам, отпуском по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста (разъяснения работников Министерства труда и социальной политики о применении норм статьи 112 Закона N 489 (газета "Все о бухгалтерском учете" от 15.02.2007 г. N 16, газета "Праця і зарплата" за февраль 2007 г. N 6)).

В соответствии с разъяснением Министерства труда и социальной политики (письмо от 28.03.2007 г. N 2235/0/14-07/020) при применении ст. 112 Закона N 489, в случае если страховые взносы уплачены застрахованным лицом [за период] меньше шести месяцев в течение последних двенадцати месяцев перед наступлением страхового случая, оплата первых пяти дней временной нетрудоспособности за счет работодателя и выплата пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам осуществляются исходя из фактической заработной платы, с которой были уплачены страховые взносы, исчисленной в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы (дохода) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. N 1266 (далее - Порядок), но не выше размера минимальной заработной платы, установленной на момент наступления страхового случая, в расчете на каждый месяц. При этом среднедневная заработная плата не может превышать размер минимальной заработной платы в расчете на один день (час), исчисляемой путем деления установленного на момент наступления страхового случая размера минимальной заработной платы на норму рабочего времени данного месяца.

Следовательно, при расчете пособия лицам, на которых распространяется действие ст. 112 Закона N 489, размер [одно]дневного пособия, исчисленного в соответствии с Порядком (с учетом размера пособия в зависимости от страхового стажа), сравнивается со среднедневным размером минимальной заработной платы (исчисленной указанным способом). Если размер [одно]дневного пособия выше размера среднедневной минимальной заработной платы, для расчета пособия применяется именно последний.

Норму ст. 112 Закона N 489 следует применять для страховых случаев, предусмотренных статьями 35, 38 Закона Украины от 18.01.2001 г. N 2240-III "Об общеобязательном государственном социальном страховании в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными рождением и погребением", наступивших начиная с 1 января 2007 года.

Запись в трудовой книжке удостоверяет период трудовых отношений между физическим лицом (работником) и предприятием, учреждением, организацией или физическим лицом - субъектом предпринимательской деятельности. Поэтому для решения вопроса относительно применения ст. 112 Закона №489 при расчете пособия недавно принятому работнику необходима информация об уплате данным работником страховых взносов за период 12 месяцев перед наступлением страхового случая. Такая информация предоставляется с предыдущего места работы работника по запросу страхователя или по требованию самого работника в форме справки об уплате страховых взносов. Если работник сменил несколько мест работы за период 12 месяцев перед наступлением страхового случая, уплата страховых взносов учитывается по всем местам работы работника в указанный период.

Периоды уплаты страховых взносов суммируются по всем месяцам (дням) работы работника в течение последних 12 месяцев. Суммарный период уплаты страховых взносов должен быть не меньше 180 календарных дней, что равняется шести месяцам (30 х 6 = 180), где 30 - среднемесячное количество дней. Например: если за период 12 месяцев перед наступлением страхового случая работник работает и уплачивает страховые взносы 2 месяца 10 календарных дней, а по предыдущему месту работы работал и уплачивал страховые взносы 3 месяца 20 дней, то в сумме период уплаты страховых взносов равен 6 месяцам. В данном случае на работника действие ст. 112 Закона N 489 не распространяется.

7. Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік
   

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007р. №6884/0/14-07/13


Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керува­тися таким.

Як передбачено статтею 50 Кодексу законів про пра­цю України (далі - КЗпП), нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації під час укладення колек­тивного договору можуть встановлювати меншу нор­му тривалості робочого часу, ніж передбачено в ча­стині першій цієї статті. При встановленні меншої норми тривалості робочого часу слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Відповідно до частини першої статті 51 КЗпП скоро­чена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 го­дин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період кані­кул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протя­гом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної трива­лості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 го­дин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163.

Крім того, законодавством встановлюється скороче­на тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встанов­люватись за рахунок власних коштів на підприєм­ствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Згідно зі статтею 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх пра­цівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу слід мати на увазі, що згідно зі статтею 53 КЗпП напередодні святко­вих і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи пра­цівників, крім працівників, зазначених у статті 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, а напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП у 2008 році на підпри­ємствах, в установах, організаціях робота не прово­диться у такі святкові і неробочі дні:

• 1 січня - Новий рік;

• 7 січня - Різдво Христове;

• 8 березня - Міжнародний жіночий день;

• 27 квітня - Пасха (Великдень);

• 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих;

• 9 травня - День Перемоги;

• 15 червня - Трійця;

• 28 червня - День Конституції України;

• 24 серпня - День незалежності України.

Згідно із частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п'ятиденного робочого тижня із вихідними днями у суботу та неділю у 2008 році вихідний день у суботу 8 березня має бути перенесений на понеділок 10 березня, вихідний день у неділю 27 квітня - на поне­ділок 28 квітня, вихідний день у неділю 15 червня - на понеділок 16 червня, вихідний день у суботу 28 червня -на понеділок 30 червня, вихідний день у неділю 24 серпня - на понеділок 25 серпня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю.

У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перене­сення робочих днів приймається роботодавцем, що призводить до зміни графіка роботи підприєм­ства. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу та оплати лікарняних мають відбуватись на підставі прийнятого на підприємстві рішення щодо перенесення робочих днів, тобто по зміненому у зв'язку перенесенням робочих днів графіку роботи підприємства. При цьому слід мати на увазі, що у разі перенесення робочого дня, який передує свят­ковому чи неробочому дню на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи у цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Законодавством не встановлено єдиної норми три­валості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень ус­тановлений на підприємстві (п'ятиденний чи шести­денний), яка тривалість щоденної роботи, коли вста­новлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в уста­новах і організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог статей 50 - 53, 67 і 73 КЗпП.

Наводимо приклад розрахунку норми .тривалості робочого часу на 2008 рік (додається), розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості робо­ти напередодні святкових та неробочих днів.

За зазначених умов, залежно від тривалості робочо­го тижня, норма робочого часу на 2008 рік стано­витиме:

• при 40-годинному робочому тижні - 2 011 годин;

• при 39-годинному робочому тижні -1 965,6 години;

• при 38,5-годинному робочому тижні -1 940,4 години;

• при Зб-годинному робочому тижні - 1 814,4 години;

• при 33-годинному робочому - 1 663,2 години;

• при 30-годинному робочому тижні -1 512,0 години;

• при 25-годинному робочому тижні -1 260,0 години;

• при 24-годинному робочому тижні - 1 209,6 години;

• при 20-годинному робочому тижні -1 008,0 години;

• при 18-годинному робочому тижні - 907,2 години.

7. Щодо реєстрації випуску акцій
   

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 26.07.07р. № 1731. Зареєстровано в Мін'юсті України 25.09.07р. за № 1092/14359. Набирає чинності 06.10.07 р.


Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України внесла поправки до Положення про порядок реєстрації випуску акцій, з а­твердженого її рішенням від 26.04.07 р. № 942. У ньому зафіксували, що коли в реєстрації випуску ак­цій, випуску та проспекту емісії акцій, змін до проспекту емісії акцій, звіту про відкрите (публічне) розміщення акцій або звіту про закрите (приватне) розміщення ак­цій відмовили з мотивів, які емітент вважає необґрун-тованими, він може звернутися до суду. Цим документ привели у відповідність до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прак­тики Європейського суду з прав людини.

7. Щодо заповнення форми державного статистичного спостереження
   

Наказ Державного комітету статистики України від 20.08.2007р. №305.Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 28.08.2007р. за №983/14250


ІНСТРУКЦІЯ
щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-Б "Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість"


1. Загальні положення

1.1. Форма складається усіма респондентами, перелік яких визначається органами державної статистики відповідно до чинного законодавства та чинної статистичної методології.

1.2. При заповненні форми використовуються первинні документи, регістри синтетичного й аналітичного обліку, План рахунків та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповідними нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України.

1.3. Показники форми заповнюються в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

2. Розділ I "Фінансові результати"

2.1. Цей розділ заповнюється усіма респондентами за перший і другий місяці кожного кварталу та за рік наростаючим підсумком з початку року. Виняток становлять:

- банки, які заповнюють цей розділ щомісяця;

- сільськогосподарські підприємства (коди за КВЕД 01.1, 01.2 та 01.3), які наводять дані тільки за рік.

2.2. У рядку 001 або 002 відображається прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, який визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків). Зазначена інформація у бухгалтерському обліку узагальнюється на рахунках класів 7 "Доходи і результати діяльності", 8 "Витрати за елементами", 9 "Витрати діяльності".

Довідково: підприємства, які складають форму N 2 "Звіт про фінансові результати", прибуток або збиток наводять з урахуванням методології заповнення аналогічних показників цієї форми, що відображаються в рядках 170 або 175. Підприємства, які складають скорочену за показниками фінансову звітність, для розрахунку прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування можуть використовувати приклад, побудований на підставі форми N 2-м "Звіт про фінансові результати": рядок 070 - рядок 060 - рядок 180 + рядок 160 + рядок 170 зазначеної форми.

2.3. Контрольний рядок 003 дорівнює різниці рядків 001 та 002 і заповнюється органами державної статистики.

3. Розділ II "Дебіторська та кредиторська заборгованість"

3.1. Розділ II "Дебіторська та кредиторська заборгованість" складається з двох підрозділів і заповнюється щокварталу (на 1 січня, 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня).

3.2. У рядку 010 відображається загальна сума заборгованості (підрозділ I рядок 020 + підрозділ II рядок 100).

3.3. У рядках 010 - 130 у графах 1 і 4 наводяться обсяги довгострокової заборгованості, у графах 2 і 5 - обсяги поточної заборгованості, у графах 3 і 6 - обсяги простроченої поточної заборгованості.

3.4. Дані граф 3 і 6 за всіма рядками повинні бути меншими або дорівнювати даним граф 2 і 5 відповідно.

3.5. У підрозділі I наводяться дані щодо заборгованості за розрахунками підприємств у межах України, які виділяються із загальної суми дебіторської та кредиторської заборгованості, і заповнюються з урахуванням методології складання аналогічних показників форм фінансової звітності N 1 та N 1-м "Баланс". Структура цієї заборгованості поділяється на такі складові:

рядок 030 "за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 160, 470, 530 форми N 1 або в рядках 070, 160, 480, 530 форми N 1-м у частині заборгованості за товари, роботи, послуги відповідно);

рядок 040 "за векселями" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 150, 450, 470, 520 форми N 1 або в рядках 070, 160, 480, 530 форми N 1-м у частині заборгованості за векселями відповідно);

рядок 050 "з бюджетом" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 170, 470, 550 форми N 1 або в рядках 070, 170, 480, 550 форми N 1-м у частині розрахунків з бюджетом відповідно);

рядок 060 "із внутрішніх розрахунків" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 200, 470, 600 форми N 1 або в рядках 070, 210, 480, 610 форми N 1-м у частині заборгованості із внутрішніх розрахунків відповідно);

рядок 070 "зі страхування" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 210, 470, 570 форми N 1 або в рядках 070, 210, 480, 570 форми N 1-м у частині заборгованості зі страхування відповідно);

рядок 080 "з оплати праці" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядку 580 форм N 1 або 1-м);

рядок 090 "інша заборгованість" (дані цього рядка наводяться з урахуванням методології складання аналогічних показників, що відображаються у рядках 050, 180, 190, 210, 450, 470, 510, 540, 560, 590, 610 форми N 1 або в рядках 070, 210, 480, 510, 610 форми N 1-м у частині розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами відповідно). Сальдо субрахунків 643 "Податкові зобов'язання" та 644 "Податковий кредит", а також поточна заборгованість за довгостроковими кредитами банку в цьому рядку не наводяться.

3.6. У підрозділі II відображається заборгованість у розрахунках, які стосуються взаємовідносин із суб'єктами господарської діяльності країн СНД та інших країн. Заборгованість з суб'єктами господарської діяльності країн Балтії слід відносити до заборгованості з іншими країнами та відображати в рядку 100.

3.7. Обсяги простроченої заборгованості визначаються згідно зі статтею 530 "Строк (термін) виконання зобов'язання" Цивільного кодексу України.

4. Пояснення

4.1. У разі суттєвих змін обсягів показників I та II розділів порівняно з попереднім періодом звітного року слід надавати письмові пояснення причин таких змін із зазначенням рядка та графи показника (відповідно до Закону України "Про державну статистику").

7. Щодо легалізації документів
   

Наказ Міністерства юстиції України від 11.09.2007р. №757/7


Міністерство юстиції України наказом від 11.09.2007 р. № 757/7 устано­вив такі терміни розгляду доку­ментів для проставлення апостилю:

• один робочий день - для документів, поданих безпосеред­ньо фізичною особою, якої вони стосуються, або її родичами, за умови документального підтверд­ження родинних чи шлюбних відносин;
  
• п'ять робочих днів - для документів, поданих іншими осо­бами.
  

У зв'язку з потребою отриман­ня зразка підпису, відбитка печат­ки та/або штампа, додаткової інформації або роз'яснень термін розгляду документів на простав­лення апостилю може бути про­довжено за рішенням заступника Міністра до 20 робочих днів.

З повагою,


Директор з аудиту

Аудитор (серт. А № 3816) Л.О. Кошембар


Вик.: Н.В.Женунтій, 332-77-50