Зміст
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВиди векселів Простий вексель Форма векселя |
- Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
- Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
- Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
- Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
- Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
- Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
- Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
- Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
- Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
- План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.
Види векселів
Відповідно до законодавства, в Україні між господарюючими суб'єктами, застосовуються два види векселів - переказні і прості.
Переказний вексель (тратта) - наказ кредитора (трасанту) боржнику (трасатові) про сплату в зазначений термін і у визначеному місці зазначеної у векселі суми третій особі (ремитенту) чи самому кредитору, тобто кредитор одночасно може виступати і як ремітент.
В операціях з переказним векселем, як правило, беруть участь три сторони: кредитор - трасант, боржник - трасат і одержувач - ремітент. Виписує і підписує переказний вексель кредитор. Щоб такий вексель мав чинність закону, боржник - трасат повинен підтвердити свою згоду заплатити за векселем у письмовій формі на лицьовій стороні векселя, тобто акцептувати вексель. Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є головним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у встановлений термін. Це так названий боржник першого порядку. Передача права за переказним векселем або гарантія платежу за векселем у випадку неплатежу з боку платника (прийняття на себе відповідальності в платежі в порядку регресу) оформляється передатним написом - індосаментом. Він повинен бути простим і нічим не обумовленим. Причому частковий індосамент не допускається. Індосамент здійснюють на зворотній стороні векселя чи на додатковому листі (алонжі), якщо зворотна сторона векселя повністю пописана. Алонж приєднується до векселя клейовим способом. При цьому індосамент, розташовуваний першим на алонжі, повинен починатися на векселі і закінчуватися на алонжі, а печатка повинна ставитися на з'єднанні векселя та алонжа.
Простий вексель - письмове, суворо установленої форми абстрактне і безперечне боргове зобов'язання векселедавця векселедержателю сплатити названу в ньому суму в зазначений термін і у визначеному місці.
Таким чином, у розрахунках простим векселем звичайно беруть участь дві особи. Його виписує і підписує боржник. Однак до простого векселя можуть застосовуватися, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, положення, що відносяться до переказного векселя і стосуються індосаменту, терміну платежу, регресу у випадку неакцепта або неплатежу, платежу в порядку посередництва, копій, змін, терміну давнини, святкових днів, числення термінів і заборони грационных днів (днів відстрочки). Також до переказного векселя, що підлягає оплаті у третій особі в іншому, чим місцезнаходження платника, місці можуть застосовуватися такі положення. як умови про відсотки, розбіжності у вказівці підлягаючої до оплати суми й інші положення, передбачені ЕВЗ. Абстрактність векселя полягає в тому, що, виникнувши на основі конкретної угоди, він від неї відокремлюється та існує як самостійний договір. У текст векселя не можна включати зведення про саму угоду. Однак допускається можливість введення в текст векселя посилання на номер зовнішньоторговельного контракту, банківської гарантії, акредитива, що не позбавляє вексель юридичної чинності, але полегшує процедуру розрахунків.
Безперечність векселя полягає в тім, що сумлінний держатель векселя вільний від заперечень, що могли б висунути інші учасники вексельного договору. Це пояснюється тим, що вексель - не тільки форма кредиту, не тільки засіб одержання платежу, але і важливий трансферабельний (тобто такий, за допомогою якого передається право власності на вексель як цінний папір) документ, який виступає як засіб платежу, що може бути врахований (куплений банком до закінчення терміну платежу за векселем) чи закладений у банку.
У залежності від емітента векселя підрозділяються на комерційні (торгові), казначейські і фінансові. Комерційні векселі застосовуються при розрахунках між господарюючими суб'єктами, за поставлені товари, виконані роботи і зроблені послуги (саме їм присвячена дана стаття). Казначейські векселі випускаються казначейством для мобілізації засобів у бюджет. Ними господарюючі суб'єкти, можуть розраховуватися по обов'язкових платежах у бюджет, платежам по акцизним зборам і державному збору. В основі видачі фінансового векселя лежить одержання грошової позики проти виданого боргового зобов'язання. Його різновидом є переказний вексель, виставлений одним банком на іншій.
Якщо за фінансовим векселем немає реальної товарної угоди, то його відносять до дружнього (приятельського) чи бронзового. Бронзовий (дутий) вексель є без валютним (тобто який не підлягає відшкодуванню), що не має майнового забезпечення. Його видача має на меті облік й одержання грошей у третьої особи (зазвичай кредитної установи), не приймаючої участі в складанні векселя.
Іноді він використовується з метою штучного збільшення боргів платника (надписьменника) у випадку його неспроможності (тобто створюються фальшиві кредитори, за рахунок яких частина майна боржника, по праву приналежна дійсним кредиторам, може зберігатися в збанкрутілої особи чи компаньйонів). Такі векселі недійсні і можуть оспорюватись зацікавленими особами. Дружні векселі також є без валютними і не мають майнового забезпечення. На відміну від бронзових векселів вони видаються з полегкості дружніми фірмами на користь один одного (при простому векселі) або акцептуються дружньою фірмою (при переказному векселі) для одержання товарного або грошового кредиту у третьої особи. По миновании необхідності або у разі настання строку векселя він повертається в тім же матеріальному стані, у якому був виданий.
Форма векселя
У країнах з розвиненим вексельним зверненням, вексельне законодавство не регламентує форму складання векселя і його реквізитів. Однак це не відноситься до України. Векселя (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним рівнем захисту від підробок і не можуть бути переведені в бездокументарну форму.
Постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. №528 (з наступними змінами) були затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків. Відповідно до них, вексельні бланки стандартної форми виготовляються способом офсетного і високого друку, розміром 297 х 105 мм. Бланки можуть скріплюватися в блоки за допомогою клея по 25 або 50 екземплярів.
Законом України від 05.04.2001 р. "Про звернення векселів в Україні" затвердження форми і порядку виготовлення бланків векселів покладено на Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку за узгодженням з Національним банком України з урахуванням норм ЕВЗ.
Форми векселів і порядок їхнього використання відповідають вимогам ЕВЗ, тобто в них зазначені всі головні складові частини - реквізити, іменовані ще істотними приналежностями векселя. Документ, у якому не заповнений хоча б один з реквізитів, не є, згідно ЕВЗ, векселем, за винятком випадків:
- якщо в переказному чи простому векселі термін платежу не вказаний, то він розглядається як підлягаючій оплаті за пред'явленням;
- при відсутності особливої вказівки місце складання векселя вважається місцем платежу і разом з тим місцезнаходженням платника;
- простий чи переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, розглядається як підписаний у місці, визначеним поруч з найменуванням векселедавця;
- при відсутності особливої вказівки місце, визначене в переказному векселі поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і разом з тим місцезнаходженням платника.
Крім істотних, вексель може містити і несуттєві приналежності, частково встановлені законодавством як складові частини векселя, а частково законодавством не встановлені і не визнані необхідними. До них, наприклад, відносяться аваль, посередницька адреса, формула "не наказу", касаційне застереження про оплату зразків і ін.