Geum.ru

Зміст

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

Такі заліки можуть бути як між двома платниками, так і групою платників усіх форм власності однієї або різних галузей економіки. Групові заліки доцільно проводити за високого коефіцієнта заліку. Адже вони, як правило, потребують надання банківського кредиту на завершення заліку. На суми непогашеної внаслідок заліку заборгованості можуть видаватися прості або (що краще) переказні векселі.

Різновидністю розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості є розрахунки за поставлені товари, надані послуги чи виконані роботи у поєднанні з періодичними розрахунками за сальдо зустрічних вимог. Ці розрахунки доцільно проводити між суб'єктами господарювання, які здійснюють взаємну діяльність. Наприклад, підприємство хлібопродуктів і млин, сільськогосподарське підприємство і маслозавод, ремонтно-будівельна організація і підприємство - замовник ремонтно-будівельних робіт тощо. У такому випадку через обслуговуючі банки здійснюються розрахунки лише на сальдо взаємної заборгованості.

Для проведення зазначених розрахунків сторони укладають між собою угоду. У цій угоді вони повинні передбачити:

- сторону, яка вестиме сальдову відомість. Доцільно, щоб сальдову відомість вела сторона, яка завжди або переважно виступає боржником. Визначити таку сторону можна лише проаналізувавши сам порядок здійснення розрахунків. Наприклад, якщо протягом кількох заліків взаємних вимог між підприємствами А і Б виявлено, що підприємство Б у більшості випадків залишалося боржником, то сальдову відомість повинно вести підприємство Б;

- проведення наприкінці кожного вказаного в договорі терміну (тижня, декади, місяця, кварталу тощо) звірки взаємної заборгованості, що оформляється актом звірки, за результатами якої завершуються розрахунки;

- періодичність проведення заліку. Тут доцільно передбачити дату (дати), на яку сторони, що підписали угоду, будуть проводити заліки на підставі виявлених заборгованостей між собою відповідно до актів звірки;

- строк і порядок погашення боргу. Сторони визначають строк, протягом якого одна із сторін повинна погасити остаточну заборгованість, що залишилася, після проведення заліку, а також порядок погашення, наприклад, передачею в свій банк платіжного доручення, оформлення векселя або виставлення на іншу сторону платіжної вимоги-доручення тощо.

Розрахунки шляхом заліку взаємних вимог мають ту перевагу, що вони можуть здійснюватись минаючи банк і без наявності коштів на поточних рахунках їх учасників, а отже, ведуть до зниження обсягів дебіторсько-кредиторської заборгованості в державі. Проте владні структури не підтримують такі розрахунки, бо коли борги взаємозараховуються, кошти на поточні рахунки суб'єктів господарювання не надходять. Це часто викликає несвоєчасні платежі до бюджету та за іншими обов'язковими платежами. Відбувається щось подібне на те, якби хтось дуже хитрий хотів поза чергою отримати певні блага.


  1. Розрахунки в порядку планових платежів


1. Особливості використання планових платежів.
  1. Який порядок розрахунків у порядку планових платежів?


Одним із способів безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності та послуги є розрахунки в порядку планових платежів. За радянських часів банки такі розрахунки нав'язували своїм клієнтам, бо платіжні доручення або платіжні вимоги здавалися до банку відразу на всі платежі, які мали здійснюватися протягом місяця. За умов, що вони вели картотеки розрахункових документів, які підлягали оплаті, операціоністи банку напередодні дня оплати відбирали розрахункові документи для оплати з рахунка клієнта на наступний робочий день, щоб уже на початку робочого дня, до появи клієнтів, здійснити списання коштів з рахунків платників і зарахування їх на рахунки отримувачів. Тобто розрахунки плановими платежами спрощували роботу банку.

Порядок здійснення розрахунків як планових платежів подавався також у попередній інструкції Національного банку України №7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України (п. 26). У чинній Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.03 2001 р. №135, про ці розрахунки навіть не згадується. Це пояснюється тим, що наш центральний банк встановив форми безготівкових розрахунків (у цьому разі - розрахунки платіжними дорученнями), а вже способи платежів у межах цих форм можуть обирати самі клієнти банків.

Юридичною підставою для цих розрахунків може бути п. 11 розділу ІІІ цієї Інструкції, який допускає застосування платіжних доручень у довільній формі в разі періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим отримувачам коштів або інших випадків відповідно до чинного законодавства та/або укладених договорів.

Якщо тепер банки втратили інтерес до розрахунків у порядку планових платежів, то вони можуть представляти інтерес для тих суб'єктів господарювання, між якими здійснюються рівномірні і постійні поставки товарів чи надання послуг (наприклад, вугільна шахта та електростанція, вугільна шахта й аглофабрика, завод безалкогольних напоїв, хлібозавод, м'ясокомбінат чи молочний завод, з одного боку, і торговельне підприємство - з другого тощо). Адже такий спосіб розрахунків дає можливість працівникам фінансово-збутової служби і бухгалтерії підприємства-постачальника не підраховувати точну суму заборгованості, яку повинен сплатити покупець за кожну поставку. Це робиться один раз наприкінці місяця. Таким чином спрощується робота зазначених служб.

Увага!

Сам порядок розрахунків у порядку планових платежів полягає ось у чому. Між постачальником і покупцем укладається двосторонній договір про застосування таких розрахунків або цей порядок передбачається у договорі купівлі-продажу в розділі "Розрахунки за продукцію (послуги)". Залежно від рівномірності, частоти й розмірів поставок у договорі передбачається розмір і строки перерахування коштів, періодичність звіряння розрахунків і порядок проведення кінцевого розрахунку покупцем (чи допоставки продукції постачальником), а також санкції за несвоєчасне перерахування коштів і порядок їх сплати. Строк укрупненого платежу (за кілька днів поставок) зазвичай встановлюється на середній день розрахункового періоду. Наприклад, якщо планові платежі здійснюються один раз на тиждень, їх доцільно виконувати в середу.

Якщо протягом року поставки товарів чи надання послуг здійснюватимуться нерівномірно, то розмір кожного платежу в договорі не передбачається, а вказується "Відповідно до узгодженого сторонами розрахунку платежів на кожен наступний місяць (квартал)". Зрозуміло, чим більші коливання у поставках, тим коротшим має бути період, на який розраховується розмір планового платежу.

При розрахунку планового платежу вартість поставки за період (рік, квартал, місяць) ділять на кількість платежів за період. У договорі вказуються числа місяця або дні тижня, в які покупець повинен здійснювати планові платежі, а також число кінцевого (уточненого) платежу за місяць, що закінчується, щоб зменшити в балансі суму дебіторської або кредиторської заборгованості.

На кожен плановий платіж платник оформлює окреме платіжне доручення, яке в день перерахування коштів здає до свого банку (див. мал.).


 
 

Приклад 
Розглянемо відображення цієї операції на умовному прикладі. Наприклад, підприємство "Астра" підписало договір про розрахунки в порядку планових платежів з підприємством "Борис". Відповідно до цього договору, "Астра" постачає підприємству товар (напої) партіями по 10-15 упаковок протягом місяця за ціною 1200,00 грн за упаковку, в т. ч. ПДВ - 200,00 грн, а підприємство "Борис" оплачує ці поставки в середу щотижня в розмірі 3600,00 грн, в т. ч. ПДВ - 600,00 грн. Наприкінці місяця проводить остаточний розрахунок за неоплаченим товарам або зайво сплаченими коштами.