Зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


Особливості українського вексельного законодавства
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Особливості українського вексельного законодавства


Українське вексельне право встановлює такі, на відміну від ЕВЗ, особливості заповнення і використання векселів:

- використовувати вексель, а також виступати векселедателями, акцептантами, індосантами и авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визнані такими відповідно до чинного законодавства України. Однак Законом України від 05.04.2001 р. "Про звернення векселів в Україні" установлено, що з 01.01.2002 р. ними можуть бути і фізичні особи;

- умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково передбачається у відповідному договорі. У випадку видачі (передачі) векселя, відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання по платежах за даним договором і виникають зобов'язання платежу за векселем. Особи, винні в порушенні цих вимог, несуть відповідальність відповідно до закону;

- вексель може видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трассат, чи векселедавець простого векселя, повинна мати перед трассантом або особою, яка чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого повинна бути не менше суми платежу за векселем. Векселі Мінфіну, НБУ і комерційних банків України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також установ і організацій, які фінансуються за рахунок держбюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, емітуються і звертаються в порядку, визначеним діючим законодавством або встановленим КМУ;

- стаття 10 ЕВЗ не застосовується. Вона говорить: якщо переказний вексель, не заповнений до моменту видачі, був заповнений у протиріччі з угодами, що відбулися, то недотримання цих угод не може бути протипоставлено векселедержателю, якщо тільки він не придбав переказний вексель чи несумлінно або ж, здобуваючи його, не допустив грубої необережності;

- векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженим Держкомісією по цінних паперах і фондовому ринку;

- забороняється використовувати векселя як внесок у статутний фонд господарчого товариства;

- резиденти можуть видавати і індосувати векселя як переказні, так і прості, в іноземній і національній валюті для розрахунків з нерезидентами по зовнішньоекономічних договорах (контрактам) відповідно до валютного законодавства України (до прийняття Закону України "Про звернення векселів в Україні" видача й індосамент векселів за межі України не допускалися). Умова проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково передбачається у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті і проведення розрахунків між резидентами по такому векселю здійснюється відповідно до валютного законодавства України;

- юридичні ситуації, викладені в статті 41 ЕВЗ, українське законодавство дозволяє таким чином: сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання терміну платежу (якщо боржник прострочить платіж - на розсуд власника векселя - на день здійснення платежу) чи в іноземній валюті з дотриманням вимог валютного законодавства України. Дане положення застосовується й у тому випадку, якщо векселедавцем (трасантом) обговорено, що платіж здійснюється в зазначеній у векселі валюті (застереження про здійснення платежу в іноземній валюті);

- платежі по векселям на території України здійснюються тільки в безготівковій формі;

- у господарському обороті можуть використовуватися простий і переказний векселі;

- вексельний бланк можна заповнювати друкованим способом і від руки;

- сума платежу за векселем обов'язково заповнюється цифрами і прописом;

- вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником і головним бухгалтером (якщо ця посада передбачена штатним розкладом юридичної особи) чи уповноваженою ними особою, підписи завіряються печаткою. Від імені фізичних осіб - власноручно зазначеним у векселі фізичною чи уповноваженою особою і завіряється печаткою, якщо вона існує;

- вексельні бланки, що мають відповідний захист, купуються підприємствами в комерційних банках України. При придбанні вексельних бланків покупці в обов'язковому порядку, крім вартості бланка, сплачують у доход державного бюджету держмито за кожен бланк у розмірі 10% не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачено законодавством України;

- зміни в текст векселя можуть вноситися з ініціативи його власника винятково векселедавцем (трасантом) шляхом закреслювання старого реквізиту і написання нового з указівкою дати внесення зміни і підписами осіб, які мають право підписувати вексель. Власник векселя повинен дати згоду на внесення змін у текст векселя шляхом написання на зворотній стороні векселя слів "відповідно до змін" із указівкою дати внесення змін і підпису.

У випадку зміни терміну платежу за переказним векселем власник векселя повинен дістати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя в новий термін. Якщо акцепт уже був зроблений раніше, власник векселя повинен дістати додаткову згоду акцептанта щодо нового терміну. Якщо ж власник векселя, який згоден на внесення змін у текст векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен отримати їхню згоду. Інакше попередні індосанти несуть відповідальність, як і до внесення змін;

- хоча вексель є безперечним зобов'язанням, Законом України "Про звернення векселів в Україні" передбачено, що КМУ повинен підготувати проект Закону України про порядок розгляду спірних питань, пов'язаних зі зверненням векселів в Україні;

- відповідно до Закону України "Про звернення векселів в Україні", юридичні ситуації, викладені в абзаці третьому статті 44 ЕВЗ, у нашій країні застосовуються слідуючим чином: протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на певну дату чи у визначений термін від дати складання чи пред'явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;

- векселедержатель має право регресу у випадку порушення справи про банкрутство трасата, а також у випадку визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель. Це ж право настає й у випадку визнання банкрутом трасанту за векселем, не підлягаючому акцепту. Для використання цього права власнику векселя досить пред'явити судове рішення про визнання такого трасата чи трасанту банкрутом;

- власник може вимагати з особи, проти якого він використовує своє право регресса, суму неакцептованого чи неоплаченого векселя з відсотками, якщо вони були обговорені у векселі, а також витрат, зв'язаних із протестом векселя, і інших. У випадку якщо право регресу використане до настання терміну платежу (наприклад при банкрутстві боржника), то з вексельної суми утримуються облікові відсотки по діючій на дату використання права регресу офіційної (банківської) ставці по місцю проживання власника.

Якщо у векселі обговорена сплата відсотків, то власник може стягнути відсотки з особи, до якого він використовує своє право в порядку регресу, від дати настання терміну платежу на суму векселів як виданих, так і підлягаючих оплаті на території України, у розмірі дисконтної ставки НБУ на день пред'явлення позову і від дня настання терміну платежу (із дня платежу) до дня пред'явлення позову відповідно. У такому ж розмірі утримує відсотки особа, що прийняла переказний вексель і здійснила платіж по ньому, з інших зобов'язаних перед ним особами з дня здійснення їм платежу до дня пред'явлення позову. В інших випадках, відповідно до ЕВЗ, утримуються 6% річних;

- якщо вексель видається на території України і місце платежу по ньому також знаходиться в Україні, то він складається державною мовою. Найменування трасанту чи векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється на тій мові, на якій визначене офіційне найменування в їхніх установчих документах.