Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ПЕРЕДМОВА:
За останні десятиліття на Україні посилено розвивались виробництва хімічної промисловості (більше 1500 хімічно небезпечних об’єктів), будувались атомні електростанції (5 АЕС, 14 діючих енергоблоків, один зруйнований і 3 в ста-дії будівництва), впроваджувались екологічно шкідливі технології, більше трьох тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві різноманітні радіоак-тивні препарати і виробляють радіоактивні відходи. В на-родному господарстві знаходиться більш ніж 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів, понад 2600 сховищ забруд-нених відходів, у тому числі 30 млн. тон радіоактивних від-ходів на 9-и складах в районі міста Дніпродзержинська та багато інших потенційно небезпечних виробництв. Не див-лячись на велику кількість заходів, які використовуються для забезпечення надійного їх функціонування, неможли-во повністю виключити ризик виникнення аварійних си-туацій техногенного характеру. Трагічним підтвердженням тому – транснаціональна катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році, аварія на Стебницькому калійному ком-бінаті у 1984 році з викидом забруднених речовин у річку Дністер, катастрофічна повінь в Закарпатті у 1999 році, та багато інших великих і малих НС і природних катаклізмів.
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам дер-жави, територіям та об’єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об’єктового призначення, у тому числі невоєнізова-них формувань забезпечення та обслуговування.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“РОЗГОРТАННЯ ТА ДІЇ РУХОМОГО ПУНКТУ ХАРЧУВАННЯ”.
Для забезпечення харчуванням сил цивільної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших не-відкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке потерпіло внаслідок надзвичайних си-туацій створюються спеціальні підрозділи громадського харчування - рухомі пункти харчування ЦО.
Рухомі пункти харчування ЦО створюються, як прави-ло, територіального призначення На великих підприєм-ствах, де чисельність невоєнізованих формувань складає понад 400 чоловік, можуть створюватися об’єктові рухомі пункти харчування. Базою створення таких пунктів є: їдальні громадського харчування, кафе, ресторани тощо.
До складу рухомого пункту харчування ЦО входять: дві ланки приготування і роздачі їжі (по 7 чол. кожна) і ланка забезпечення (10 чол.), загальна чисельність – 25 чоловік. Згідно табелю оснащення є: вантажних автомобілів – 3, авто рефрижераторів – 1, автоводоцистерн – 1, кухонь (котлів) –2, інше майно згідно табелізації.
Рухомий пункт харчування ЦО орієнтовочно за 10 го-дин роботи може забезпечити гарячою їжею (приготуван-ня і видача) біля 1200 чоловік.
Рухомий пункт харчування ЦО приводиться в готов-ність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО суб’єкта гос-подарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особо-вого складу (на робочому місці – 1 год., у нічний час до 3-4 год.); час на отримання і розконсервацію кухонь та майна згідно табелізації (із складу об’єкту до 3-4 год., із складу резерву органів місцевої виконавчої влади до 6-8 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який приписаний для роботи на пункті харчування (до 4-6 год.); отримання продуктів харчування та їх завантаження на автотранспорт (до 6-8 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту харчування в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 6-8 год. до 8-10 год., у нічний час до 12 (14) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Розгортується рухо-мий пункт харчування ЦО на місці, яке визначено старшим уповноваженим з локалізації і ліквідації наслідків надзви-чайної ситуації з урахуванням обстановки, що склалася і забруднення території радіоактивними і хімічними речови-нами, бактеріальними засобами та санітарно-епідемічним станом.
Для розгортання рухомого пункту харчування викорис-товуються будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зво-дяться намети, палатки для прийому їжі, встановлюються лавки для сидіння, місця для видачі їжі та зберігання про-дуктів і води, робиться освітлення місця розгортання та робочих місць, покажчики тощо.
Загальний час для рухомого пункту харчування на при-ведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі їжі не повинний перебільшувати 22-24 годин.
За роботою рухомого пункту харчування ЦО, продук-тами харчування і води встановлюється постійний вхідний і вихідний радіологічний, хімічний, біологічний (бактеро-логічний) та санітарно-епідемічний контроль.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого знайомить навчаємих з структурою і табельним оснащенням рухомого пункту харчування ЦО.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“РОЗГОРТАННЯ ТА ДІЇ РУХОМОГО ПУНКТУ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ”.
Для забезпечення продовольчими товарами сил цивіль-ної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке потерпіло внаслідок надзви-чайних ситуацій створюються спеціальні підрозділи тор-гівлі продовольчими товарами - рухомі пункти продоволь-чого забезпечення ЦО.
Рухомі пункти продовольчого забезпечення ЦО ство-рюються, як правило, територіального призначення На великих підприємствах, де чисельність працюючих складає понад 3-5 тисяч чоловік, можуть створюватися об’єктові рухомі пункти продовольчого забезпечення. Базою ство-рення рухомих пунктів продовольчого забезпечення є: ма-газини, оптові бази і склади продовольчих товарів, пере-робні підприємства сільськогосподарської продукції тощо.
До складу рухомого пункту продовольчого забезпечен-ня ЦО входять дві ланки фасування і видачі сухих пайків (по 5 чол. кожна), загальна чисельність пункту – 12 чоло-вік. Згідно табелю оснащення пункт має: вантажних авто-мобілів – 2, автомобільних причіпів –2, інше майно згідно табелізації.
Рухомий пункт продовольчого забезпечення ЦО орієн-товочно за 10 годин роботи може скомплектувати і видати до 5000 сухих пайків (для формувань, населення та дітей).
Рухомий пункт продовольчого забезпечення ЦО приво-диться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО суб’єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особо-вого складу (на робочому місці – 1 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який припи-саний для роботи на пункті продовольчого забезпечення (до 4-6 год.); отримання продуктів харчування та їх заван-таження на автотранспорт (до 4-6 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту продовольчого забезпе-чення в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 4 до 6 год., у нічний час до 8 (10) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год. Розгортується рухо-мий пункт продовольчого забезпечення ЦО на місці, яке визначено старшим уповноваженим з локалізації і ліквіда-ції наслідків надзвичайної ситуації з урахуванням обста-новки, що склалася і забруднення території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом.
Для розгортання рухомого пункту продовольчого забез-печення використовуються будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зводяться намети або палатки для зберігання, фасування та видачі сухих пайків, робиться освітлення робочих місць, встановлюються покажчики тощо (у разі необхідності видача здійснюється із автомашин).
Загальний час для рухомого пункту продовольчого за-безпечення на приведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі сухих пайків не повинний перебільшувати 12-14 годин.
За роботою рухомого пункту продовольчого забезпе-чення ЦО та продуктами харчування встановлюється пос-тійний вхідний і вихідний радіологічний, хімічний, бакте-ролоогічний та санітарно-епідемічний контроль.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого знайомить навчаємих з струк-турою і табельним оснащенням рухомого пункту продово-льчого забезпечення ЦО.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“РОЗГОРТАННЯ ТА ДІЇ РУХОМОГО ПУНКТУ РЕЧОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ”.
Для забезпечення промисловими товарами сил цивіль-ної оборони в умовах проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження і зонах зараження та населення, яке потерпіло внаслідок надзви-чайних ситуацій, створюються спеціальні підрозділи тор-гівлі промисловими товарами - рухомі пункти речового забезпечення ЦО.
Рухомі пункти речового забезпечення ЦО створюю-ться, як правило, територіального призначення. На великих підприємствах, де чисельність працюючих складає понад 3-5 тисяч чоловік, можуть створюватися об’єктові рухомі пункти речового забезпечення. Базою створення рухомих пунктів речового забезпечення є: магазини, оптові бази і склади промислових товарів, підприємства легкої промис-ловості та побутового обслуговування тощо.
До складу рухомого пункту речового забезпечення ЦО входять дві ланки забезпечення одягом і взуттям (по 6 чол. кожна), загальна чисельність пункту – 14 чоловік. Згідно табелю оснащення пункт має: вантажних автомобілів – 2, автомобільних причіпів –2, інше майно згідно табелізації.
Рухомий пункт речового забезпечення ЦО орієнто-вочно за 10 годин роботи може підвезти і видати пунктам санітарної обробки або загонам первої медичної допомоги до 1500 комплектів підмінного одягу і взуття.
Рухомий пункт речового забезпечення ЦО приводиться в готовність за рішенням начальника цивільної оборони району (міста обласного підпорядкування) або НЦО су-б’єкта господарської діяльності.
Час на приведення в готовність формування повинний враховувати: час затрачений на оповіщення і збір особо-вого складу (на робочому місці – 1 год., у нічний час до 3-4 год.); отримання і оснащення автотранспорту, який припи-саний для роботи на пункті харчування (до 4-6 год.); отри-мання та завантаження підмінного одягу і взуття на авто-транспорт (до 4-6 год.). Таким чином, час на приведення рухомого пункту речевого забезпечення в готовність для проведення маршу і розгортання на місці призначення складає: днем від 4 до 6 год., у нічний час до 8 (10) годин.
Час на проведення маршу розраховується за середньою швидкістю руху колони 30-40 км/год., а розвантажування та здавання підмінного одягу і взуття складає до 2 годин.
Для видачі промислових товарів першої необхідності населенню рухомий пункт речевого забезпечення ЦО роз-гортується на місці, яке визначено старшим уповноваже-ним з локалізації і ліквідації наслідків надзвичайної ситуа-ції з урахуванням обстановки, що склалася і забрудненням території РР, ХР, БЗ та санітарно-епідемічним станом.
Для розгортання рухомого пункту речевого забезпечен-ня можуть використовуються будівлі, які збереглися, а при їх відсутності зводяться намети або палатки для зберігання та видачі речового майна, робиться освітлення місця роз-гортання та робочих місць, встановлюються покажчики.
Загальний час для рухомого пункту речового забезпе-чення на приведення його в готовність, проведення маршу, розгортання на новому місці і готовністю до видачі товарів першої необхідності населенню не повинний перебільшу-вати 20-24 годин.
За роботою рухомого пункту речового забезпечення ЦО та продуктами харчування встановлюється радіологічний, хімічний, бактеролоогічний і санітарно-епідемічний контроль.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого знайомить навчаємих з струк-турою і табельним оснащенням рухомого пункту речевого забезпечення ЦО.
Т Е М А 6.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ
ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН І РОСЛИН ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань
захисту сільськогосподарських тварин і рослин при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 (2) години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Ветеринарна обробка тварин та надання їм ліку-вальної і профілактичної допомоги. 15 (30) хв.
2. Проведення заходів щодо захисту сільськогосподар-ських рослин. 15 (30) хв.
3. Обеззаражування продуктів тваринництва, рослин-ництва, води та фуражу. 10 (20) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
4. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
5. Типове положення про територіальну підсистему ЄДС НС, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.
6. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
7. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
8. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
9. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
10. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
11. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
12. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
13. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
14. Сильнодіючі отруйні речовини. Укртехногрупа, Київ, 1998 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Захист сільськогосподарських тварин і рослин у НС.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби захисту рослин і тварин при НС.
ПЕРЕДМОВА:
На території України знаходяться десятки тисяч промис-лових, енергетичних, транспортних та сільськогосподар-ських об’єктів (серед них більше 1500 хімічно небезпеч-них, понад 1200 вибухо- і пожежонебезпечних, 15 енерго-блоків АЕС, більш 3 тис. тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві різноманітні радіоак-тивні препарати і виробляють радіоактивні відходи та інші), що знаходяться у незадовільному стані: мають знач-ний знос основних фондів (від 60 до 85 %), часті від-ключення від енергоносіїв, незадовільний стан пожежної безпеки, відсутність резервів матеріально-технічних ре-сурсів, недотримання вимог техніки безпеки виробництва і санітарного стану. Все це та природні катаклізми при-водять до появи значної кількості аварій (катастроф) на об’єктах, що зачіпають не тільки працюючий персонал, а і населення, яке попадає у зони ураження, а також приз-водять і до значних екологічних катастроф, що охвачують значні території у всіх реґіонах держави.
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам дер-жави, територіям та об’єктам господарської діяльності, у тому числі можливе зараження значних територій сіль-ськогосподарського виробництва радіоактивними і хіміч-ними речовинами та біологічними (бактерологічними) засобами вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, тери-торіального, так і об’єктового призначення, у тому числі невоєнізованих формувань захисту сільськогосподарських тварин і рослин.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ВЕТЕРИНАРНА ОБРОБКА ТВАРИН
ТА НАДАННЯ ЇМ ЛІКУВАЛЬНОЇ І ПРОФІЛАКТИЧНОЇ ДОПОМОГИ”.
Основними способами захисту сільськогосподарських тварин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріаль-них засобів є: в умовах стійлового або табірного утриман-ня на пасовиськах – укриття тварин в обладнаних тварин-ницьких приміщеннях і захисних спорудах; в умовах від-гінного тваринництва, а також при відсутності спеціально підготовлених приміщень - укриття в ярах, лісах, штучних виїмках, перегін тварин на ділянки, що не заражені радіо-активними, хімічними речовинами і бактеріальними засо-бами, або на ділянки з допустимими рівнями зараження; забезпечення особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту органів дихання і травлення; евакуації тварин в безпечні господарства; специфічна профілактика інфекційних захворювань тварин і використання антидот-них засобів.
Пристосовані для захисту тварин приміщення дерев’я-ного типу зменшують ступінь опромінювання тварин, що укриті в них в середньому в 2-3 рази, в кам’яних і залізобе-тонних – в 10 раз. В вказаних приміщеннях створюються запаси кормів і води на 5-7 діб.
Заходи щодо ліквідації наслідків радіоактивного, хіміч-ного або бактеріального (біологічного) зараження тварин включають: організацію і терміни проведення охоронних і карантинних заходів, вимушеного прищеплення, сортуван-ня і ветеринарної обробки заражених тварин і надання їм лікувальної допомоги; визначення можливостей і термінів убою на м’ясо заражених тварин, ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів, отриманих від цих тварин; дезак-тивація, дегазація і дезинфекція місць розміщення тварин, фуражу, води, предметів догляду, інвентарю і т. д.; орга-нізація захисту особового складу формувань ЦО і установ служби, що працюють в осередках зараження; заходи, що пов’язанні з можливими вторинними факторами ураження.
Першу допомогу потерпілим тваринам роблять, на пло-щадках ветеринарної допомоги, організованих за межами осередку ураження. Тварини, виведені на ці площадки, повинні обов'язково знаходитися під наглядом.
Надання допомоги пораненим тваринам починають із припинення кровотечі безпосередньо в осередку ураження; для цього накладають джгут, закрутку (із ременя або мо-тузки) або пов'язку, що давить. Пов’язку або закрутку нак-ладають для притискування артерії в місцях вище рани; тримати джгут (закрутку) можна не більш 1,5 часу, щоб уникнути омертвіння ушкодженої конечності. При накла-денні пов'язки, що давить, рану закривають бинтом або марлевою серветкою; шкіру навколо рани змащують нас-тойкою йоду. Якщо в рані значні осколки або які-небудь вільно лежачі сторонні тіла, їх можна видалити. Пов'язку треба накладати щільно, щоб вона не зміщалася. Якщо пов'язка сильно промочується кров'ю, поверх її накладають іншу пов'язку. Під час надання допомоги треба дотриму-вати обережності, тому що тварини знаходяться в збуд-женому стані і можуть ударити ногами або вкусити.
Переломи у тварин бувають закриті і відкриті. При переломі тварина тримає постраждалу ногу у висячому положенні, ознаками закритого перелому є рухомість кіст-ки в місці перелому. При відкритих переломах у рані вид-но кінці зламаних кісток.
На зламану кістку накладають нерухому пов’язку. Якщо перелом відкритий то, насамперед потрібно зупини-ти кровотечу. Щоб накласти нерухому пов'язку, перелама-ну конечність обгортають ватою, клоччям або яким-небудь м'яким матеріалом, потім накладають шини (2-4 смужки дощечки) так, щоб їхні кінці захоплювали два сусідніх суглоби. Шини міцно скріплюють поверх, знизу й у сере-дині мотузками, ременями або бинтами. Після накладення нерухомої пов'язки тварин на автомашині перевозять у ветеринарний пункт або ветлікарню. При переломі однієї конечності тварин можна вести до ветеринарного пункту, якщо він недалеко розташований.
Забиті місця у тварин з'являються від ударів тупими предметами або падіння тварин на тверду поверхню. При забитих місцях, застосовують холодні примочки; садна змащують настойкою йоду. При важких забитих місцях потрібно допомога ветеринарного персоналу.
При вивихах накладають нерухому пов'язку і відправ-ляють тварину у ветеринарний пункт таким же порядком, як і при переломах.
Зовнішніми ознаками ураження ударною хвилею є: двигтіння кінцівок або всього тіла тварини, хитання при проводці, пригноблений стан. У цих випадках тварині тре-ба дати повний спочинок.
Незалежно від ступеня опіку обвуглені волосся вида-ляють сухими ватяними тампонами і декілька разів підряд опрацьовують обпалені ділянки шкіри багатими примоч-ками міцного розчину марганцевокислого калію; через 1-2 часу примочки повторюють.
При сильних опіках тварин необхідно терміново напра-вити у ветеринарний пункт або ветлікарню.
Якщо на шкіру тварини потрапили запальні речовини, у яких є фосфор (напалм або пірогель), обпалене місце може димітися. У цьому випадку, ділянки шкіри сильно змо-чують розчином мідного купоросу (5%); уражене місце можна також опрацювати сухим хлорним вапном або її кашкою.
В усіх випадках поразки отруйними і радіоактивними речовинами або бактеріальними засобами тварин варто спрямовувати на ветеринарну обробку, що проводиться на спеціально відведеній площадці. Якщо зробити це немож-ливо, то тварині роблять першу допомогу.
Перша допомога тваринам при уражені отруйними речовинам (СДОР). Бойові отруйні речовини і СДОР діють на тварин так само, як і на людей.
При дії ОВ і СДОР задушливої дії у тварин спостері-гається зволоження слизуватих оболонок очей і ніздрів і посилене дихання, потім з'являється черевний тип подиху, підвищується температура. З ніздрів виділяється велика кількість пінистої рідини, що вказує на набряк легенів, який розвивається.
Тварин, у котрих немає ще ознак набряку легенів, спрямовують на ветеринарний пункт своїм ходом (швид-кість прямування не більш 3-4 км/год.). Якщо вже з'яви-лися ознаки набряку легенів, то тварин перевозять на авто-машинах; у холодну погоду їх накривають попонами, ковдрами тощо.
При ураженні ОВ (СДОР) загальноотруйної дії відразу з'являються ознаки подразнення слизуватих оболонок, тва-рина знаходиться в збудженому стані, ринеться бігти. У цих випадках потрібно терміново вивести уражену твари-ну на чисте повітря, надавши повний спочинок і тепло.
ОВ і СДОР шкірнонаривної дії уражають у виді парів, а також у крапельно-рідкому і туманоподібному стані. Їхні пари викликають слабке подразнення: тварина починає фиркати, облизуватися, позіхати. Вдихання парів або тума-ну викликає важка поразка дихальних шляхів і легенів, що часто призводять до загибелі тварини.
Краплі ОВ або СДОР, попадаючи на шкіру, відразу ж офарблюють волосяний покров тварини в оліїстий-темний колір. Тварина починає бити ногами, намагається чесати або лизати уражені місця.
Отруєння тварин може наступити також при з’їданні зараженого корму або води, а також при облизуванні ка-пель отруйної речовини з заражених ділянок шкіри. У цих випадках у тварин з'являється слинотеча, набряклість язи-ку; вони відмовляються від корму і мало п'ють.
Тварин, уражених 0В і СДОР шкірнонаривного (типу іприту) і загальноотруйної дії (типу зарину) спрямовують на ветеринарну обробку.
До отруйних речовин подразної і сльозоточивої дії тварини значно менше дошкульні, чим людина. Після ви-ходу з зараженого повітря усі хворобливі явища в них швидко проходять.
Допомога тваринам, що уражені радіоактивними речовинами. Проникаюча радіація і радіоактивні речови-ни діють на тварину так само, як і на людей; у тварин розвивається променева хвороба.
Перші ознаки захворювання з'являються через декілька днів; тварини відмовляються від корму, спостерігається шлунково-кишковий розлад, пригноблений стан. Подаль-ший розвиток і вихід захворювання залежать не тільки від кількості радіоактивних речовин, що потрапили на твари-ну, але і від своєчасності надання першої допомоги.
Тварин, виведених із районів, заражених радіоактивни-ми речовинами, спрямовують на ветеринарну обробку. Якщо тварини виведені з району, що піддавався бактеріа-льному нападу (біологічному зараженню), їх теж спрямо-вують на ветеринарну обробку.
Якщо уражені тварини мають поранення, переломи, контузії, забиті місця і т.п., потрібно насамперед зупинити кровотечу, накласти шину при переломах або пов'язку при пораненнях і тільки після цього направити тварин у вете-ринарний пункт або лікарню.
Ветеринарна обробка тварин є одним із найважли-віших і ефективних заходів. Її проводять для того, щоб запобігти ураження тварин отруйними, радіоактивними речовинами і збудниками інфекційних захворювань. Ефек-тивність ветеринарного опрацювання тварин буде залежа-ти від її своєчасності і якості проведення.
Під ветеринарною обробкою розуміють видалення. (знезаражування) отруйних, радіоактивних речовин або бактеріальних засобів із шкірних покровів і зовнішніх сли-зуватих оболонок тварини.
Ветеринарне опрацювання тварин проводиться силами і засобами ветеринарних рухливих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сільськогосподарських тва-рин. До цих робіт залучаються також робітники сфери тва-ринництва об’єктів та власники тварин.
Успіх і якість проведення опрацювання залежить від своєчасного підготування особового складу ветеринарних закладів та формувань захисту сільськогосподарських тва-рин, робітників тваринництва, а також і від готовності до цієї роботи сільськогосподарських об'єктів і підсобних гос-подарств.
Опрацювання частково або в повному обсязі тварин проводиться після виведення їх із зараженого району.
Часткова ветеринарна обробка виконується групами або ланками захисту сільськогосподарських тварин і, робітни-ками сфери тваринництва при ураженні тварин краплинно-рідкими отруйними або радіоактивними речовинами, у тих випадках, коли не можна провести повну обробку. У тва-рин, уражених радіоактивними речовинами, шкірний пок-ров чистять щіткою, джгутом із соломи (сіна), дрантям, віниками. Нижні частини кінцівок і гриву обмивають во-дою; зовнішні слизуваті оболонки очей, носа і рота проми-вають чистою водою, а вушні раковини протирають воло-гою ватою, марлею або дрантям
У зимовий час часткове опрацювання можна проводити снігом за допомогою щітки або джгута.
Ділянки шкіри уражені отруйними речовинами, опра-цьовують сухим хлорним вапном, тампонами з марлі, вати, дрантя, змолоченими 5-10% розчином хлорного вапна, 0,5% розчином їдкого натрію, 10-15% розчином аміаку й інших засобів, що дегазують.
Повна ветеринарна обробка є найбільш ефективною і проводяться для видалення отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів із усієї поверхні тіла тва-рин і зовнішніх слизуватих оболонок. Вона організується і здійснюється силами і засобами ветеринарних рухливих і стаціонарних закладів, команд (груп, ланок) захисту сіль-ськогосподарських тварин з залученням усіх робітників тваринницьких ферм і господарств.
Площадку ветеринарної обробки тварин розгортають на території об'єкту по можливості на піднятому, пісочному місці, поза зараженим районом, поблизу джерел води (ріка, ставок, криниця, озеро) або при ветеринарному лікуваль-ному закладі.
На площадці, крім ветеринарної обробки тварин, можна робити знезаражування (дегазацію, дезинфекцію або дезак-тивацію) збруї, предметів догляду за тваринними. На цих же площадках після опрацювання тварин можна також проводити знезаражування транспорту. Іноді для цих цілей виділяється спеціальне місце поблизу площадки.
Розмір площадки встановлюється в залежності від кіль-кості тварин; предметів і засобів обробки та транспорту. Орієнтовно довжина її може бути 35-40 м, ширина 20-25 м.
Біля площадки необхідно мати вільне місце для прив'язі тварин, що очікують опрацювання, і тварин, які оброб-ленні.
Площадка розбивається на дві половини; брудну і чисту. Брудна половина площадки повинна бути розташована з підвітряної сторони, а чиста - із навітряної. Брудна поло-вина площадки призначається для ветеринарного опрацю-вання уражених тварин, а також для дезактивації, дегаза-ції і дезинфекції збруї предметів догляду за тваринними. На брудній половині обладнують місця для прив'язі тварин і для складання і знезаражування спорядження і предметів догляду за тваринними. У холодний час року ветеринарна обробка тварин повинна проводитися в пристосованих і утеплених помешканнях. На чистій половині площадки обладнують місця для прив'язі вже оброблених тварин і надання ветеринарної допомоги. Тут же провадиться конт-роль (шляхом огляду або дозиметрії) за повнотою опрацю-вання, а також надання тваринам необхідної хірургічної допомоги. Тваринам, ураженим різноманітними 0В і СДОР, роблять антидотну терапію, а при поразці бактеріальними засобами або токсинами - вводять антибіотики; при ура-женні радіоактивними речовинами усередину організму тварин дають відхаркувальні і проносні ліки.
У залежності від виду ураження при санітарному опра-цюванні застосовують різноманітні прийоми і засоби. Тва-рин, уражених радіоактивними засобами, обмивають теп-лою водою з милом. При поразці стійкими ОВ і СДОР опрацьовують сухим хлорним вапном або ж її кашкою з наступним (через 10-15 хв.) мийкою теплою водою. Тва-рин можна також опрацьовувати розчинами хлорного вап-на (10-20%), їдких лугів (0,5%), нашатирного спирту (10-15%), хлорамінів та інших речовин, що дегазують; при поразці бактеріальними засобами тварин опрацьовують тими ж речовинами або розчинами креоліну (3-4%), фор-маліну (2%), лизолу (3%) і т.п. Якщо тварини мають ком-біновані поразки, опрацювання проводять тими ж розчи-нами, з урахуванням характеру поразок. Перед опрацюван-ням шкірного покрову тварини варто промити зовнішні слизуваті оболонки 2% розчином соди або борної кислоти.
Для ветеринарної обробки тварин, знезаражування транспорту, збруї і предметів догляду можна використо-вувати: дезінфекційні установки (ДУК, ЛСД), пожежні насоси, гідропульти, цебра, тази і т.д.
На площадці ветеринарного опрацювання необхідно мати: щітки з душем або звичайні щітки, мотузки для прив'язування тварин, коли різних розмірів, сокири, лопа-ти, брухти, кружки, спринцівки, торби або валізи ветлікаря (ветфельдшера) або валізи з набором медикаментів, пере-в'язувальних засобів і інструментарію, мило й ін.
Ветеринарна обробка тварин, а також знезаражування транспорту, збруї та предметів догляду роблять у засобах індивідуального захисту.
На площадці в першу чергу опрацьовують тих тварин, що уражені ОВ (СДОР) і не піддавалися частковій ветери-нарній обробці. В другу чергу опрацьовують тварин, що мають комбіновані поразки, а потім уражених бактеріаль-ними засобами і радіоактивними речовинами.
Для того щоб почати опрацювання, тварин ставлять головою в навітряну сторону і коротко прив'язують; хвіст підв'язують до однієї з задніх кінцівок.
Опрацювання рекомендується проводити в такій послі-довності: спочатку промивають слизисті оболонки очей, носа і рота, протирають вушні раковини вологою ватою, марлею або дрантям, а потім приступають до опрацювання голови, шиї, тулубу, хвоста і вже після цього кінцівок.
Особливу увага варто звертати на ретельне опрацю-вання всіх ділянок тіла, а головне гриви, хвоста і підошов копит. В період опрацювання не можна переводити тварин з одного місця на інше. Необхідно також стежити за тим, щоб вони не стикалися з обробленими тваринними.
Тварини, уражені бактеріальними засобами, не повинні стикатися з іншими протягом 14-15 днів навіть після про-ведення ветеринарного опрацювання. (Цей термін відпові-дає середній тривалості інкубаційного періоду).
Якщо під час ураження тварини знаходилися в упряжі, то її перед повним ветеринарним опрацюванням знімають і складають на місці, відведеному для знезаражування.
Оброблених тварин переводять із брудної половини на чисту половину площадки, де їх старанно оглядають і піддають дозиметричному контролю. Якщо при ветеринар-ному огляді або дозиметричному контролі буде встанов-лено, що тварини погано оброблені або заражені вище при-пустимих норм, те їх повертають знову на брудну поло-вину для повторного опрацювання.
Оброблених тварин за вказівкою старшого ветеринар-ного начальника відправляють у господарство або залиша-ють на період карантину; а важко уражених тварин - забивають.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО
ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
РОСЛИН”.
Ураження сільськогосподарських рослин при виник-ненні надзвичайних ситуацій найбільш вірогідно при заб-рудненні територій радіоактивними і хімічними речови-нами та бактеріальними засобами, а також внаслідок агро-метеорологічних явищ (урагани, смерчі, зливи, засухи, сильний мороз та заморозки), повеней (затоплень) та при-родних пожеж.
Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшення можливостей додаткового збільшення заражен-ня їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні грунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з грунту і води в рослини шляхом проведення комплексу відповідних заходів.
Перелік основних заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від РР
| Заходи | Зони радіоактивного зараження місцевості | |||
| М і А | Б | В | Г | |
| Пониження переходу стронцію-90 і цезію-137 з грунту в рослини | Звичайна оранка грунту. | Внесення підвищеної кількості мінера-льних і органічних добрив в залежності від типу і хімічного складу грунтів; вап-нування кислих грунтів. | | |
| Внесення мінеральних і органічних добрив в встановлених нормах для різних типів грунтів. | Ретельний догляд за посівами, додатковий полив, зовні корінне підгодовування, про- міжрядна обробка. | При гибелі 50 % і більше посівів за- ражені рослини скошують, виво- зять в спеціально відведені місця. | | |
| | Переорання грунту на глибину 30 см з перевертанням пласту. | Переорання грунту на глиби-ну 60-70 см з перевертанням пласту. | | |
| Пересів іншими культурами. | | |||
| Використання земель для сільськогосподарського використання | Без обмежень | Без обмежень | Часткове використання для вирощування кормових і технічних культур, зерна на фураж. | |
| Заходи | Зони радіоактивного зараження місцевості | |||
| М і А | Б | В | Г | |
| Використання земель для сільськогосподарського виробництва | На периферії зони при щільності зараження стронцієм-90 до 2 Ки/ км2 землі переключа-ються на виробництво овочів. Дозволено роз-водити скот на влас-них кормах. В середи-ні зони можливо ви-рощування продово-льчих зернових і бо-бових культур. | На зовнішній межі зони можливо виро-щування насінних, кормових культур і овочів для м’ясного і робочого скота, на іншій території – вирощування тех-нічних і зернобо-бових культур. | Виробництво сільськогоспо-дарських куль-тур, заготовлен-ня фуражу і випас тварин не рекомендується. На периферії зони можливо вирощування технічних ку-льтур на насіння і фуражні цілі з дотриманням норм радіацій-ного контролю. | |
| Збирання врожаю і порядок використання сільськогосподарської продукції | Збирання проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням радіологічного контролю. | Приймаються заходи щодо недо-пущення вторинного зараження продуктів. В залежності від ступеню заражен-ня РР зібраний врожай відправляє-ться на дезактивацію з наступним використанням за призначенням. Виконується збирання технічних і маслянистих культур любого сту-пеню зараження і відправка їх на технічну переробку. | | |
Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських куль-тур від хімічних отруйних речовин залежить від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.
При летальному і сильному ступеню зараження радіоактив-ними речовинами (70-100 %) рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими куль-турами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.
При зараженні посівів біологічними засобами проводять об-роблення посівів пестицидами – інсектицидами і фунгіцидами.
Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення карантину з метою запобігання заносу збуд-ників хвороб, шкідників і бур’янів сільськогосподарських куль-тур, а також районування сортів сільськогосподарських культур.
При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних за-собів необхідно використовувати комплексний підхід і врахову-вати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.
Обробка посівів сільськогосподарських культур,
які заражені біологічними засобами
| Захворювання сільськогоспо-дарських культур | Сільськогос-подарська культура | Фунгіциди | Норма витрат фунгіциду, кг/га |
| Стеблова ржа | Пшениця, жито, овес | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Бура ржа | Пшениця, жито | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Жовта ржа | Пшениця | Цинеб 80 % | 4 |
| Полікарбацин 75 % | 4 | ||
| Фітофтороз | Картопля | Хлорокисьміді 90% | 2,2 |
| Цинеб 80 % | 2,5 | ||
| Полікарбацин 80 % | 2,5-3 | ||
| Купрозан | 3 | ||
| Цирам 86 % | 3 | ||
| Полікарбацин 80 % | 3 | ||
| Пірікуляріоз рису | Рис | Цинеб 80 % | 3-4 |
| Полікарбацин 75 % | 2,5-3 | ||
| Гомоз бавовнику | Бавовник | Фентиурам | 8-10 кг/т |
| Трихлор фенолят міді 20 % | 6-7 кг/т | ||
| Примітка: Для наземної обробки використовуються обприскувачі ОН-10, ОВ-1А, ОП-450, ОРР-ЕРА-1, для авіаційної обробки сільськогосподарських угідь використовуються літаки типу АН-2, АН-28. | |||
Для захисту сільськогосподарських рослин від затоплю-вань (підтоплювань) створюють водовідвідні канали (кана-ви) та насипні дамби, які одночасно є бар’єрами для роз-повсюдження вогню, а також створюють дренажні систе-ми, що можуть використовуватись для зрошування.
Для захисту рослин від природних (лісових, торф’яних та степових) пожеж, поля відокремлюють одне від одного протипожежними смугами, захисними валами, траншеями
Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу від зараження РР, ХР і БЗ використовують герметичні складські приміщення, різну тару та матеріали для укрит-тя. В герметичних складах штабеля з запасами сільсько-господарською продукцією і фуражу, що упаковані в тка-нинні мішки, необхідно укривати брезентом чи поліетиле-новою плівкою, а в складах, що не піддаються герметиза-ції подвійним шаром брезенту або поліетиленової плівки.
При зберіганні продукції на відкритому повітрі необ-хідно прийняти заходи до її складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.
Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підвищеною механічною міцністю. Можливо використан-ня бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей, що мають захисні властивості і здібні для зберігання сіль-ськогосподарської продукції і фуражу.
При зберіганні відкритим способом в полі сільськогос-подарську продукцію, що знаходиться насипом, укрива-ють брезентом, поліетиленовою плівкою або підручними матеріалами і буртують.
Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру відривають канаву глиби-ною не менше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і закріпляють дерев’яні щити, обшиті зовні руберойдом або іншим щільним матеріалом, затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок), після чого засипають туди 3 м шар зерна, який звер-ху покривають брезентом. При цьому під брезент кладуть шар соломи, що оберігають його від проникнення аерозо-лів. Кінці матеріалів для укриття ретельно закріплюють.
Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 см шаром соломи, а потім засипають 40-50 см шаром зем-лі, по периметру відривають стічні канави. Надійно можли-во захистити картоплю і коренеплоди укриттям їх в ямах.
Стоги сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або некормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів стоги необхідно обкласти тюка-ми соломи.
Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.
При перевезенні сільськогосподарської продукції і фура-жу в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози, муковози), а також спеціа-льну м’яку тару (мішки з тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).
В цих умовах також можуть бути використані суцільно-металеві залізничні вагони з ущільненням дверей і люків; суцільно-металеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і морські ізотермічні ємності та судна та інші транс-портні засоби.
При перевезенні зернофуражу насипом і в м’якій тарі бортовими автомобілями і причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів повинні використовуватися матеріали для укриття (бре-зент, плівка тощо).
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу, при необхідності робить додаткові роз’яснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОБЕЗЗАРАЖУВАННЯ ПРОДУКТІВ ТВАРИННИЦТВА, РОСЛИННИЦТВА, ВОДИ
ТА ФУРАЖУ”.
Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бак-теріальними засобами продукція переробки, сільськогоспо-дарська продукція і фураж підлягають обов’язковому обез-заражуванню і контролю ступеню зараження до відповід-них допустимих величин.
Продукти харчування, що підверглися радіоактивному зараженню, піддаються дезактивації, а що зберігаються в герметичній тарі, можуть бути використані після ретель-ного обмивання посуду теплою водою.
Найбільш інтенсивне природне зниження радіоактив-ності відбувається протягом перших 15-20 днів після ви-никнення радіоактивного забруднення, коли в суміші про-дуктів ділення переважають коротко живучі радіоізотопи.
Якщо природна дезактивація неефективна використо-вують штучні засоби, яка при необхідності може повторю-ватися декілька разів. В залежності від способу упаковки, властивостей продукції, характеру і ступеню зараження застосовуються наступні способи дезактивації: виведення з поверхні тари або товару радіоактивного пилу за допо-могою води (миючих засобів), мокрої ткані, пилососу; обмивання водою незатарених товарів; перенесення про-дукції із зараженої тари в чисту; видалення зовнішнього шару зараженої продукції; зняття оболонки (з ковбасних виробів, сира, масла та ін.) після попереднього обмивання водою.
Дезактивація продукції, що зберігається в тарі вищої та першої категорії зводиться до дезактивації наріжної по-верхні тари. Дезактивація продовольства, яке знаходиться в мішках з поліетиленовими вкладишами дезактивують шляхом зняття зовнішнього мішка і видалення радіоак-тивного пилу з внутрішнього за допомогою пилососу, м’якої щітки або обтирання змоченою у воді ганчіркою, після чого продукт переноситься в чистий склад.
Цукор, крохмаль, мука та інші сипучі продукти, що зна-ходяться в мішках дезактивують наступним способом: мішки обробляють пилососом, потім зволожують поверх-ню мішка і витирають ганчіркою. Знімають верхній проша-рок (2-5 см) і вставляють металевий циліндр без дна і кришки, а потім виймають продукт.
Продукцію у паперових крафт-мішках дезактивують наступним способом: знімають шар за шаром паперові мішки. Аналогічно дезактивують продукцію, упаковану в ящики, бочки, барабани.
Дезактивацію розфасованих продуктів проводять нас-тупним способом: дезактивують зовнішню тару і відкри-вають її, після чого перевіряють на радіоактивність. Якщо продукція в нормі її переносять в чисту тару, якщо ні-залишають для природної дезактивації або утилізації.
Тверді продукти промивають струменем води, знімають верхній прошарок, а якщо допускається варіння, то мі-няють воду декілька разів.
М'ясо, сир, олія, що знаходяться в негерметичній тарі, опрацьовують шляхом зняття ніжем зараженого прошарку товщиною не менше 2-3 см.
Картопля, морква, буряк і інші овочі та фрукти старанно миють струменем води, при двох - триразовому промиван-ні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів із наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне видалення радіо-нуклідів. Варто враховувати, що найвище в порівнянні з картоплею, морквою й іншими коренеплодами наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає найбільше ретельному опрацю-ванню.
Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у до-машніх умовах не вживається, воно підлягає переробці у творог або олію. Рослинну олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхній прошарок вживають у їжу.
Тару з під продукції знезаражують з використанням всіх способів, і якщо вона чиста її використовують, якщо ні – тоді підлягає утилізації.
Якість опрацювання продуктів харчування підлягає до-зиметричному контролю, при можливості необхідно пере-вірити їх у лабораторії цивільної оборони або СЕС.
Для очищення води від радіоактивних речовин застосо-вують декілька засобів: відстоювання, фільтрування, коа-гулювання з наступним відстоюванням, перегонка. Пер-ший засіб дозволяє видалити тільки нерозчинні радіонук-ліди. При використанні коагуляторів (глини, квасків, каль-цинованої соди, фосфатів) можна видалити до 40% радіо-нуклідів стронцію і цезію. Фільтрацією через пісок, торф, гравій можна досягти очищення до 70%.
У сільській місцевості, на дачних (садових) ділянках очищену воду з заражених водойм можна одержати шля-хом устрою спеціальних криниць на відстані 5-10 м від бе-регу водойми. Необхідно враховувати, що дно криниці по-винно бути нижче поверхні рівня води у водоймі. Якщо грунт берега не пропускає воду, то між водоймою і крини-цею улаштовують фільтруючу траншею або трубу.
Кращі результати при видаленні радіонуклідів із води досягаються при перегонці або пропусканні її через іоно-обмінні смоли.
При проведенні дезактивації проводиться постійний вхідний і вихідний радіологічний контроль у відповідності до діючих в Україні єдиних вимог допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді (Вимоги ДР-97).