Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“УЧАСТЬ ІНЖЕНЕРНИХ ФОРМУВАНЬ В ЛІКВІДАЦІЇ МАСОВИХ ПОЖЕЖ ТА
ПРОВЕДЕННІ АВАРІЙНИХ РОБІТ НА ПОШКОДЖЕНИХ БУДІВЛЯХ, ТРАНСПОРТНИХ
ТА ІНШИХ СПОРУДАХ”.
Лісові пожежі, за характером горіння, бувають трьох видів:
- низові, коли горить надгрунтовий покров, тобто росли-ни (мохи, трава, чагарники, хвойний підлісок) і рослинні залишки (опалі листи, хвоя, кора, трусок);
- верхові, коли вогонь переходить на полог (крону) де-рев. Без супутньої низової пожежі верхова пожежа, як пра-вило, довго продовжуватися не може;
- грунтові (підземні або торф'яні), коли вогонь поши-рюється по товщі пального матеріалу (торфу). Частіше усього ці пожежі є слідством лісових пожеж, але можуть виникнути і поза зв'язком із ними, наприклад, у районі тор-форозробок і на торф'яних болотах.
По швидкості поширення вогню (просування кромки пожежі) і висоті полум'я лісові пожежі підрозділяються на сильні, середні і слабкі. Найбільша швидкість поширення вогню при сильній лісовій пожежі складає: низової пожежі - до 1 км/год., верхового - до 25 км/год., грунтового – декі-лька метрів за добу.
Низова лісова пожежа слабкої інтенсивності гаситься шляхом поливки водою кромки пожежі, за допомогою хі-мікатів, а також шляхом нахльостування вогню різнома-нітними підручними засобами і засипанням його грунтом.
Якщо - пожежа поширилася на значну площу, його оціплюють і кожній людині відводять для гасіння частина його кромки. При малій кількості людей їх розбивають на три групи. Найбільша по чисельності група ставиться проти фронту - пожежі, а дві інші просуваються по його флангах (починаючи з тилу) убік фронту поширення пожежі.
Гасіння пожежі засобом нахльостування здійснюється шляхом сколочування полум'я за допомогою гілок, мітел, мішковини або шматків товстого брезенту, ременя. Удари робляться похило в напрямку вигорілої площадки з наступ-ним замітанням часток, що горять, убік пожежі. При гасін-ні пожежні випливають ланцюжком з інтервалом 5-10 м.
Пересування вперед здійснюється системою переходів (закінчивши гасіння на своїй ділянці, пожежний перехо-дить у голову групи). Останній у групі повинний старанно переглядати кромку пожежі і гасити осередки тління.
При гасінні пожежі засобом засипання вогню грунтом двоє пожежних рухаються один за іншим - перший приду-шує кромку пожежі, розкидаючи уздовж її грунт і засипаю-чи смугу вогню, другий придушує тліючі ділянки горіння.
Основним засобом гасіння верхових і низових пожеж є пуск зустрічного низового вогню від опорної смуги.
У якості опорної смуги вибирається або створюється смуга місцевості шириною не менше 30- 40 см, очищена від пальних матеріалів, а також використовуються ріки, озера, дороги з покриттям і інші протипожежні смуги.
Засіб пуску зустрічного низового вогню полягає у випа-люванні лісового надгрунтового покрову (підстилки) між опорною смугою і кромкою пожежі, що насувається. Цим досягається збільшення ширини перешкоди, що утрудняє перекидання вогню, або іскор через смугу.
Опорна смуга повинна цілком оточувати осередок поже-жі (бути замкнутої) або своїми кінцями упиратися в переш-коди, що можуть затримати просування вогню (ріки, доро-ги, озера й ін.).
Пуск зустрічного низового вогню провадиться двома групами. Групи починають його проти центру фронту по-жежі, а потім продовжують, розходячись по опорній смузі в протилежні сторони. Кожна група спочатку запалює над-грунтовий покров на ділянці 20-30 м. Така ділянка запа-люється після того, як вогонь відійде від опорної смуги на 2-3 м.
Верхова лісова пожежа локалізується також водою за допомогою насосів, якщо в районі пожежі є джерела води.
Для локалізації підземної (торф'яної) пожежі необхідно навколо осередку прокопати огороджену канаву шириною 0,7-1,0 м і глибиною до мінерального грунту або грунтових вод, зрубати і відтягнути убік від пожежі дерева, що рос-туть уздовж канави, і чагарники, краї (укоси) канави зат-русити грунтом. Щоб вогонь не поширився за межі кана-ви, а також для гасіння знову виникаючих осередків горін-ня виставляється патрульна служба.
Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місце-вості при наявності сухої трави або дозрілих хлібів. Фронт вогню з найбільшою швидкістю, переміщається в напрямку вітру. При сильному вітрі швидкість переміщення фронту вогню степової пожежі досягає 25-30 км/год. Швидкість поширення пожеж зернових культур у 2-3 разу менше швидкості степової пожежі.
Слабкі степові пожежі гасяться нахльостуванням кром-ки вогню мітлами, застосуванням води і хімікатів. Більш сильні пожежі локалізуються шляхом устрою загороджу-вальних смуг шириною до 20 м, краї яких обвіваються (об-копуються), а середина - випалюється. Степові пожежі, що поширюються з великою швидкістю (15-20 км/год.), лока-лізуються і тушкуються шляхом пуску зустрічного вогню. Пуск зустрічного вогню провадиться одночасно по усьому фронті.
Для гасіння лісових і степових пожеж широко викорис-товується інженерна та народногосподарська техніка, що знаходиться на озброєнні інженерних формувань цивільної оборони і яка пристосована для гасіння пожеж та засоби пожежогасіння (при роботі в засобах індивідуального захисту):
запалювальні апарати фітільно-крапельні та іншого типу (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
грунтообробні знаряддя і агрегати: лісопожежний само-хідний агрегат (продуктивність до 15 км за 10 год. роботи);
трактор з плугом (продуктивність до 16 км за 10 годин роботи);
трактор з бульдозерним обладнанням (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
трактор з плугом-канавокопачем (продуктивність до 4 км за 10 годин роботи);
трактор з прокладачем смуг фрезерного типу (продук-тивність до 14 км за 10 годин роботи);
пожежні автоцистерни АЦ-30, АЦ-40, АЦ-50, лісопо-жежні самохідні агрегати, цистерни пожежні лісні трак-торні – гасіння кромки вогню до 25 м за хвилину при пода-чі води (речовин) безпосередньо із цистерни, а подачі води із рукавної лінії при заборі із води до 2 км і 15 чоловік особового складу;
мотопомпа і торф’яний ствол - до 400 п. м.;
при використанні вибухових речовин: при виконанні робіт вручну (10 чол.) – 1 пог. км, а при виконанні робітза допомогою мотобура і електродетонаторів до 1,8 пог. км.
За 10 годин роботи інженерні формування можуть вико-нати: зведена команда механізації робіт – розчищення сму-ги шириною до 4,5 м в лісних завалах до 6 км; створення загороджувальних смуг шириною до 10 м -9 км; створення загороджувальної канави в торф’яниках шириною до 1 м і глибиною до 1,5 м – 1,8-2,7 пог. км; команда механізації робіт - розчищення смуги шириною до 4,5 м в лісних зава-лах до 3 км; створення загороджувальних смуг шириною до 10 м – 4-5 км; створення загороджувальної канави в тор-ф’яниках шириною до 1 м і глибиною до 0,6-0,9 пог. км.
Міри безпеки, яких необхідно додержуватися при гасін-ні пожеж. Так, при боротьбі з лісовими пожежами, із ме-тою охорони від впливу диму і високих температур, осо-бовий склад у безпосередній близькості від вогню повин-ний знаходитися безупинно не більше півгодини, після цього йому необхідно надавати відпочинок (20-30 хвилин) поза межами задимлення і теплового впливу пожежі. Ба-жано забезпечити особовий склад касками, масками проти диму і протигазами з гопкалитовими патронами.
При устрої загороджувальних смуг поблизу працюючих машин і механізмів повинна знаходитися машина, що забез-печує витягування техніки при відказі і її екіпажів в без-печне місце.
Забороняється використання в робах машин і механізмів з несправними двигунами і при протіканні в їхній паливній системі. Заправка двигунів поблизу вогню категорично забороняється.
При ліквідації підземної пожежі всі пересування людей і техніки повинні провадитися дуже обережно, щоб уникну-ти провалу в прогорілий грунт.
Обрушення нестійких конструкцій будинків (споруд) проводиться з дотриманням наступних правил:
проведення розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем демонтажу;
створення кордонів небезпечних зон потенційно небез-печних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;
створення місця безпечного складування конструкцій, деталей тощо;
використання раціональних вантажних захоплюючих пристосувань і засобів тимчасового закріплення конструк-цій, деталей тощо;
дотримання безпечної послідовності демонтажних робіт;
розрахунків з перевірки конструкцій на демонтажну стійкість і засобів для її забезпечення;
наявності засобів безпечного проведення демонтажних робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;
створення штучного освітлення робочого місця демон-тажних робіт.
До проведення демонтажних робіт допускається особо-вий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструк-таж на робочому місці.
На місці проведення демонтажних робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під’їздом (від’їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на від-тяжках.
Внаслідок ударної хвилі або природних катаклізмів у населеному пункті може бути зруйноване або ушкоджене значна кількість житлових будинків, у результаті чого ве-лика кількість населення залишиться без притулку. Тому основною задачею інженерних формувань, після порятун-ку людей, є локалізація аварій і проведення невідкладних відбудовних робіт у тих будинках, що можна буде вико-ристовувати як тимчасове житло. Підсилення стін і пере-криттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небезпечних місцях, закрит-тя зруйнований отворів та інші заходи, які повинні забез-печити нормальну роботу рятувальників і громадян, вико-нуються за допомогою конструкцій та деталей із залізобе-тону, тимчасових дерев’яних конструкцій, використанням різного роду домкратів, підпірок та інші заходи, що повин-ні забезпечити нормальну роботу і попередити замерзання будинкових водопровідних, каналізаційних і опалюваль-них мереж у холодний час року.
Аварійні і відновлювальні роботи на комунальних та енергетичних мережах включають роботи, які спрямовані:
на системах водозабезпечення - знаходження колодязів (камер), їх відкопуванню і відключенню вводів в будинки або часток мережі;
на мережах каналізації – на запобігання загрози затоп-лення об’єктів, відводу в безпечні місця стічних вод, що витікають на поверхню землі, устрою перепусків в обхід зруйнованих часток мереж;
на мережах теплозабезпечення – знаходження і відкри-вання оглядових колодязів і камер близько розташованих біля теплоелектростанцій або котельних та відключення мереж теплозабезпечення;
на системах газозабезпечення – відключення подавання газу шляхом закриття засувок на магістральних та газо-розподільчих магістралях, газгольдерах та домових вводах;
на системах електрозабезпечення – відключення розпо-дільчих мереж (сітей) або окремих дільниць мереж елект-розабезпечення та домових вводів.
У короткий термін не можна усунути погрозу завалення у всіх будинках. Тому небезпечні місця обов'язково захи-щають, щоб виключалася можливість нещасливих випад-ків. Такі ж огородження роблять на сходових клітинах і балконах із заваленими бильцями, а також у прорізах - це виключить небезпеку падіння людей. Особливо важлива наявність таких огороджень у темний час доби, тому що в багатьох випадках через ушкодження електричних мереж буде відсутнє освітлення.
У тих випадках, коли будинки одержали слабкі руйна-ції й ушкодження (зруйноване скло, або вибиті вікна і две-рі), роботи з їхньої заміни виконують інженерні підрозді-ли. Особливо важливо швидко закрити зруйновані прорізи в холодний час року, щоб не заморозити системи централь-ного опалення, водопроводи і каналізацію і тим самим за-безпечити нормальну експлуатацію дому. Прорізи можна забити збереженими полотнинами дверей, фанерними щи-тами або щитами із дощок. У крайньому випадку для тим-часового закриття можуть бути використані ковдри, по-душки або інші предмети домашнього ужитку. Якщо всі прорізи швидко закрити неможливо, те треба закрити ган-чірками і ковдрами радіатори і труби центрального опален-ня, які розташовані в квартирах, де зруйновані вікна і две-рі; топку котлів потрібно форсувати з тим, щоб через труби і радіатори можна було б пропускати воду з високою тем-пературою. Якщо зруйнована лише частина вдома, виклю-чати всю систему центрального опалення небажано. У та-ких випадках потрібно відключити ту частину системи опалення, що обслуговує ушкоджену частину дома; на чинній ділянці системи опалення необхідно забезпечити циркуляцію води.
У тому випадку, коли ушкоджений будинок не опалює-ться, варто охоронити від замерзання системи водопоста-чання і каналізації. Для цього в холодний час року систе-му водопостачання відключають і воду з її спускають; у системі каналізації воду спускають або викачують із сифо-нів. При місцевих ушкодженнях систем водопостачання і каналізації, коли немає небезпеки їхньому замерзанні, об-межуються лише відключенням ушкоджених ділянок.
У ушкоджених будинках варто відключити також систе-ми электро- і газопостачання. Включати їх можна лише після того, як буде встановлено, що вся система в порядку або що відключені ушкоджені ділянки або усунуті не-справності.
Якщо на зруйнованій мережі газопостачання утвориться вогненний смолоскип, варто обережно перекрити газопро-від, зменшуючи поступово тиск у мережі так, щоб полум'я не втягувалося в трубу. Потім мокрими ганчірками або піском збити полум'я, а вже потім остаточно відключити ушкоджену ділянку.
Ліквідація тріщини на трубопроводі за допомогою
гуми, притискуючої планки і хомутів
У ряді випадків інженерним підрозділам може бути до-ручено проведення аварійних робіт на зовнішніх кому-нально-енергетичних мережах. Такі роботи зводяться головним чином до відключення ушкоджених ділянок.
Але в деяких випадках прийдеться виконувати і невідк-ладні, відбудовні роботи, пов'язані з проведенням рятува-льних робіт і наданням допомоги постраждалим.
Мережі водопостачання відключають за допомогою за-сувок: у першу чергу потрібно відключати засувку, що зна-ходиться з боку насосної станції, а потім засувку, розташо-вану з іншої сторони ушкодженої ділянки. Засувки варто перекривати повільно, інакше гідравлічний удар, що утво-риться при різкому припиненні прямування води, може зруйнувати нові ділянки трубопроводів.
Якщо на ділянках трубопроводів, від безперебійної ро-боти яких залежить успіх рятувальних робіт, є незначні ушкодження, то їх ремонтують. Щоб ліквідувати тріщини, ушкоджені ділянки трубопроводів обгортають брезентом або гумою, а потім установлюють хомути або старанно обмотують дротом.
Щоб відключити ушкоджені ділянки каналізації, уста-навлюють пробки у вище розташованому оглядовому ко-лодязі.
Відбудовні роботи на мережах теплопостачання прово-дяться так само, як і на мережах водопостачання.
Аварійні роботи на мережах енергопостачання потре-бують спеціального підготування і тому виконуються, як правило, спеціалізованими підрозділами. Інженерні фор-мування можуть залучатися лише для виконання підсоб-них робіт.
Інженерні формування можуть забезпечувати, у разі необхідності:
електричною енергією від пересувних електростанцій потужністю до 50 кВт і напругою 230 В;
водою від автофільтрувальних станцій: МАФС-2 до 8 куб. м води за годину; МАФС-3 до 4 куб. м води за годину; ВВС-25 до 2,5 куб. м води за годину;
водою за допомогою опріснювальних установок: ПОУ-4 до 320 л на годину; ОПС до 1800 л на годину;
водою при підвозі поливомийними машинами: ПМ-6 4 куб. м води за один рейс; ПМ-8 до 5,5 куб. м; МПМ-1 до 3,5 куб. м; МПМ-2 до 5 куб.м; МПМ-5 до 8 куб. м води за один рейс;
проводити бурові роботи на воду глибиною від 15-25 до 100-250 м (у залежності від марки станків і машин).
Успіх усього комплексу рятувальних робіт значною мі-рою залежить від їх правильної і вмілої організації, а також від активної участі інших сил ГО і населення.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 3.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ АВАРІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії аварійно-відновлювальних формувань при проведенні РіНАВР
в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 (2) години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Ймовірний характер руйнування та пошкодження на комунально-енергетичних мережах та технологічних лініях. 15 (30) хв.
2. Способи ліквідації аварій на комунально-енергетич-них мережах та технологічних лініях з нейтралізацією СДОР. 15 (30) хв.
3. Поновлення ліній електропередач та енергетичних споруд. Відновлення тепло- і водопостачання. 10 (20) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
4. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
5. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
6. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС Украї-ни, № 387, 1998 р., Київ.
7. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
8. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
9. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
10. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
11. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
12. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
13. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Засоби індивідуального захисту.
6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки і доз-контролю та матеріально-технічного забезпечення.
ПЕРЕДМОВА
Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспорт-них та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім реґіонам держави, вимагають мати для бороть-би з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслідками сучасну систему запобігання та реагування на них, значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська, аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО та досконалу підготовку населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного, природного, еколо-гічного та соціально-політичного характеру притаманні кожному місту, населеному пункту, району, області або реґіону держави, суб’єктам господарської діяльності. Най-більш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з вики-дом радіоактивних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибухи і пожежі, прорив водосховищ, на транс-порті, в промисловості та в інших галузях економіки, а також метеорологічні, гідрологічні та геологічні надзви-чайні ситуації.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпеч-них об'єктах. Тільки у цьому році (2000 р.) аварія з вики-дом ціанідів на золотовидобудівній шахті в Румунії, друга після Чорнобиля транснаціональна аварія в Європі за ос-танні 15 років, привела до сильного забруднення навко-лишнього природного середовища в центральній Європі (Румунія, Угорщина, Україна, Югославія), особливо в ба-сейнах річок Тиса і Дунай, що призвело до отруєння рос-линного і тваринного світу, забруднення запасів прісної питної води, а на ліквідацію її наслідків потребується більше десятиліття.
За останні роки внаслідок таких природних явищ як урагани, бурі, зливи, повені, сильний мороз стали частими порушення енергозабезпечення цілих районів і сотень на-селених пунктів на тривалий час (до одного тижня). Крім цього необхідно враховувати техногенні аварії (катаст-рофи) з вибухами, пожежами, обваленням, зсувами, на транспорті, що призводять до порушення роботи систем життєзабезпечення або їх виводу із строю і це при знач-ному зносу основних фондів (більше 60-70%), нестачі па-лива і матеріалів для ремонту, відключеннях електроенер-гії значно збільшили кількість аварій на системах тепло-, водо-, газо-, електрозабезпечення і каналізації.
Кожного дня на території держави на системах жит-тєзабезпечення населення і суб’єктів господарської діяль-ності виникають десятки великих, середніх, малих та побу-тових аварій з якими ведуть боротьбу аварійно-відновлю-вальні формування на системах електро-, газо-, тепло-, водозабезпечення і каналізації.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ЙМОВІРНИЙ ХАРАКТЕР РУЙНУВАННЯ
ТА ПОШКОДЖЕННЯ НА КОМУНАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ МЕРЕЖАХ ТА
ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЛІНІЯХ”
Всі населенні пункти від великого до малого, будинки і споруди, суб’єкти господарської діяльності опутані систе-мами життєзабезпечення (електро-, газо-, тепло-, водоза-безпечення і каналізації) протяжність яких вимірюється тисячами км, що потребують щоденного догляду, ремонту та відновленню окремих вузлів, систем та ділянок, які ока-зують суттєвий вплив на життя і здоров’я громадян та функціонування виробничої та іншої діяльності суб’єктів господарської діяльності.
Всі аварії (катастрофи) та інші надзвичайні ситуації, що виникають на об’єктах, в населених пунктах та на інших територіях, оказують суттєвий вплив на роботу систем життєзабезпечення.
Вихідними даними для прогнозування і оцінки можли-вої обстановки на системах життєзабезпечення на терито-рії міста (населеного пункту, суб’єкта господарської діял-ьності) в результаті дії факторів ураження надзвичайних ситуацій є:
план (мапа) міста (населеного пункту, суб’єкта госпо-дарської діяльності);
характеристика забудови міста (населеного пункту, су-б’єкта господарської діяльності);
кількість суб’єктів господарської діяльності та їх харак-теристика за ступенем техногенної небезпеки;
характеристики і схеми об’єктів енерго-, газо-, тепло-, водозабезпечення і каналізації;
характеристики систем управління, оповіщення насе-лення і зв’язку;
можливості аварійно-відновлювальних сил на об’єктах життєзабезпечення;
метеорологічні та гідрологічні умови міста (населеного пункту, суб’єктів господарської діяльності).
Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійснюється у три етапи:
Перший етап – попередня завчасна оцінка можливих надзвичайних ситуацій і вплив їх наслідків на роботу систем електро-, газо-, тепло-, водозабезпечення і кана-лізації. Розрахунки проводяться з метою виявлення слаб-ких, вузьких ланок і місць, планування і проведення профі-лактичних і попереджувальних заходів, направлених на пониження можливого ущербу і виключення (або пони-ження) втрат людей, а також визначення сил і засобів для проведення аварійно-рятувальних і невідкладних робіт на системах життєзабезпечення.
Другий етап – це прогнозування та оцінка обстановки на системах життєзабезпечення населення і су’єктів гос-подарської діяльності після отримання органами управ-ління інформації про масштаби та фактори ураження над-звичайної ситуації, що виникла.
Третій етап – остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок надзвичайної ситуації, що проводиться з ураху-ванням даних спеціальної розвідки та прийняття рішення на проведення аварійно-відновлювальних робіт, а якщо необхідно то і пошуково-рятувальних.
Об'єми і терміни проведення аварійно-відновлювальних робіт залежать від ступенів руйнування будинків, споруд і об'єктів народного господарства (міста, населеного пунк-ту). При визначені ступеню руйнування враховується ха-рактер руйнування, ущерб і можливості подальшого вико-ристання і відновлення.
Прийняті наступні ступені руйнування: повне, сильне, середнє і слабке. Кожному ступеню руйнування відповідає своє значення ущербу, об'єму аварійно-відновлювальних робіт.
Повне руйнування - руйнування і обвалення всіх еле-ментів системи, включаючи надземні і підземні. Ущерб складає більше 70 % вартості основних виробничих фондів (більше 70 % балансової вартості комунікацій), подальше їх використання не можливо. Відновлення можливо тільки в порядку нового будівництва.
Сильне руйнування - руйнування частини надземних і підземних елементів системи. Ущерб складає від З0 до 70 % вартості основних виробничих фондів (балансової вар-тості комунікацій), можливо обмежено використання по-тужностей, що збереглися. Відновлення можливо в поряд-ку капітального ремонту.
Середнє руйнування — руйнування головним чином другорядних елементів системи. Ущерб складає від 10 до З0 % вартості основних виробничих фондів (балансової вартості комунікацій). Робота системи відновлюються в порядку середнього ремонту, а окремі елементи після капітального ремонту.
Слабке руйнування - руйнування окремих другоряд-них елементів системи. Ущерб складає до 10 % балансової вартості комунікацій. Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.
При оцінці матеріального ущербу в містах (населених пунктах) після виникнення НС, що викликані вибухами і виникненням ударної повітряної хвилі, за узагальнений критерій приймається ступінь ураження міста (населеного пункту), який Су визначають як відношення площі міста (населеного пункту, що опинилася в зоні повних і сильних руйнувань будинків, споруд, комунікацій і об'єктів госпо-дарської діяльності Sп.с.р. до всієї площі міста (населеного пункту) Sм(н.п.) . Су = Sп.с.р. / Sм (н.п.)