Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях

Вид материала

Содержание

Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту
Дезинфекція сировини, продуктів її переробки та продо-вольства
В осередках ураження та зонах зараження”.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
Перше навчальне питання

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту

радіонуклідів в продуктах харчування

та питній воді (Бк/кг, Бк/л)

№ пп.	Найменування продуктів	¹³⁷С_s	⁹⁰S_г
1.	Хліб, хлібопродукти	20	5
2	Картопля	60	20
3.	Овочі (листові, коренеплоди, столова зелень)	40	20
4.	Фрукти	70	10
5.	М'ясо і м'ясні продукти	200	20
6.	Риба і рибні продукти	150	35
7.	Молоко і молочні продукти	100	20
8.	Яйця (шт.)	6	2
9.	Вода	2	2
10.	Молоко згущене і концентроване	300	60
11.	Молоко сухе	500	100
12.	Свіжі дикоростучі ягоди і гриби	500	50
13	Сушені дикоростучі ягоди і гриби	2500	250
14.	Лікарські рослини	600	200
15	Інші продукти	600	200
16.	Спеціальні продукти дитячого харчування	40	5

Дегазація продуктів харчування, продукції рослин-ництва та її переробки – це видалення отруйних речовин і нейтралізація їх. Існують наступні способи дегазації:

механічний – для обеззаражування невеликих ділянок території шляхом видалення зараженого ОР прошарку і його ізолювання;

фізичний – виведення ОР з поверхні шляхом змивання розчинами, обробкою гарячим повітрям або паром, випа-ровування на відкритому повітрі, в дезкамерах, а також шляхом штучної дегазації під впливом вітру, повітря, сонячного тепла;

хімічний – перетворення ОР в нешкідливі сполуки при їх взаємодії з дегазуючими засобами (окислювачі, хлоруючі, хлорне вапно, двітретіголовна сіль гіпохлориту кальцію, хлорамін тощо).

Спочатку дегазується територія, зовнішні поверхні буді-вель, споруд, транспорту, а потім сільськогосподарська си-ровина, продукція її переробки, продовольство.

Дегазація сільськогосподарської сировини, продукції її переробки та продовольства, зараженого рідкими отруйни-ми речовинами, пов’язана з великими труднощами і не завжди надійна. Виходячи з фізично-хімічних властивос-тей ОР і особливостей зараження ними продуктів, для дегазації продовольства приміняють головним чином про-вітрювання і зняття зовнішнього зараженого прошарку. Провітрювання ефективно при поверхневому заражені па-рами ОР, коли вони не розчиняються в продуктах (крупи, цукор та інші) і воно не ефективне для жирів (вершкового масла, маргарину тощо), так як ОР знаходяться у верхньо-му прошарку у розчиненому стані і при звичайній темпе-ратурі не випаровуються.

Дегазація продовольства, сільськогосподарської сирови-ни та продукції її переробки, що знаходиться в тарі вищої категорії, зводиться до дегазації тари, яка захищає від РР, ОР і БЗ.

Продовольство, сировина та продукти її переробки, що зберігаються у герметичній тарі дегазуються обмиванням тари гарячими миючими розчинами, після водою і просу-шуються на повітрі, або за допомогою гарячого повітря від електрокалориферів, після чого вони рахуються обеззара-женими і використовуються за призначенням.

Дегазація сипучих продуктів в тканинних і паперових мішках (крупа, мука, крохмаль, цукор та інші), при зараженні окремими краплями ОР здійснюється шляхом усунення зараженої частини (вирізання частини мішка з видимими плямами ОР і видалення за допомогою циліндра без дна і кришки прошарку продуктів: крупи – 8-10 см, цукру - 5-7 см, муки - 3-5 см).

При зараженні сировини і продукції її переробки та про-довольства краплями або парами ОР:

мішки з мукою можна полити водою (4 л води на 1 кв. м поверхні), після висихання через 5-6 годин і утворення корки мішок розв’язують і беруться проби в різних місцях. Якщо зараженість в межах норм, мішок розшивають і муку переносять в чисту тару, а при зараженості вище норм муку провітрюють від декілька діб до місяця (в залежності від виду ОР);

цукор, крупа, сіль вибирається із мішків і розсипається на чистій поверхні прошарком 5-7 см і провітрюється протягом 2-5 діб (в залежності від пори року);

тверді жири після обеззаражування тари виймаються з неї і знімається зрізанням верхнього прошарку товщиною 1 см, після чого кладуть в чисту тару і використовують за призначенням; тверді жири, які розфасовані в брикети після дегазації тари, їх направляють на переробку;

ковбасні вироби і напівфабрикати після дегазації тари виймаються з неї і обслідуються вироби, що стикалися зі стінками тари; при наявності ОР вони дегазуються розчи-ном перманганату калію, після чого знімається оболонка; оброблені таким чином продукти складаються у чисту тару і вживаються у їжу при проварюванні в воді протягом 2-3 годин і температурою 90°С; напівкопчені і сирокопчені ковбаси після обробки перманганатом калію промивають водою і висушують, після чого опускають в теплу воду (50-60 °С) і вимочують протягом 30-40 хвилин та знімають оболонку; оброблені таким чином напівкопчені і сирокоп-чені ковбаси піддають тепловій обробці при температурі 85 °С протягом 90-120 хвилин (в залежності від діаметру);

рибу мілку заражену ОР знищують, а велику проми-вають водою, потім очищають і зрізують прошарок товщи-ною в 1 см, голову викидають і знову промивають водою (або вимочують в воді протягом 1,5-2 год.), нарізають кусочками і варять, після першого закипання воду слива-ють і замінюють на чисту. Рибу в тарі дегазують після обеззараження тари, чистять, промивають і варять. У незакритій тарі верхні два-три рядки риби знищують;

м’ясо, яке заражене ОР, дегазують наступним образом: зрізають весь жир, покриваючий тушу. Поражені ділянки мороженого м’яса зрізають на глибину 1-2 см, захищене м’ясо промивають декілька разів у воді і варять протягом 2 годин, першу воду після закипання замінюють чистою. Тривалість варіння для свинини – 1,5 години, для ялови-чини – 3 год., а для баранини – 2,5 години. М’ясо, яке зара-жене великою кількістю краплиннорідкими ОР підлягає знищенню. Дегазація тушок птиці здійснюється чисткою уражених місць, ретельною промивкою і варкою протягом 1,5-2,5 годин з добавкою солі 0,5%, сир і бульйон знищу-ють, а при значних запасах м’яса птиці воно перероб-ляється на кулінарно-ковбасні вироби після дегазації;

хліб заражений краплями і туманом ОР знищують, а заражений парами прогрівають при температурі 200-220 °С протягом 20-30 хвилин;

олія рослинна дегазується здійсненням рафінації (луго-винними сорбентами і паром);

овочі і фрукти дегазуються зніманням верхніх прошар-ків, промиванням водою, провітрюванням, а сильно зара-жені клубні картоплі, помідор, огірків тощо – знищують;

тару дегазують з використанням всіх способів і засобів, а при сильному зараженні її знищують.

Дезинфекція – це обеззаражування і знищення збуд-ників інфекційних хвороб (бактерій, вірусів, грибків, ток-синів тощо), а також знищення членистоногих (комах, кліщів) збудників хвороб, шкідників запасів сировини, продуктів її переробки та продовольства (дезинсекція).

Дезинфекція сировини, продуктів її переробки та продо-вольства, що знаходиться в тарі, зводиться до дезинфекції тари (вживаються хлораміни, хлорне вапно). Через 1,5-2 години після обробки тари дезінфікуючими розчинами її обмивають чистою і по можливості теплою водою. Зага-льну тару відкривають, а розфасовану продукцію, в тару, протирають ганчірками змоченими в дезінфікуючому роз-чині, а після через 30 хв. обмивають гарячою водою. Продукція в тарі вищої і першої категорії допускається для вживання після дезинфекції тари кип’ятінням у 3% розчині соди протягом 30 хвилин, і протягом 1 години, якщо мік-роби створили спори.

Дезинфекція може проводитися в дезкамерах або авто-клавах при температурі 106-110 °С, протягом 40 хвилин, а при зараженні споровими мікробами 90 хвилин.

Дезинфекція цукру, жирів, хліба, овочів здійснюється наступним образом:

цукор можна використовувати для виготовлення чаю і компоту при кип’ятінні розчину протягом 2-х годин;

тверді жири перетоплюють при температурі 130-135°С протягом 1 години;

вершкове масло кусками (до 1 кг) кип’ятять протягом 2 годин з початку закипання;

м’ясо заражене споровими формами мікробів обеззара-жується протягом 24 год. шляхом занурення його на 15 хв. в кип’ячу воду з добавкою 1 % соляної або оцтової кис-лоти; на підприємствах м’ясопереробної промисловості його обеззаражують стерилізацією в закритих котлах в шмат-ках 2-3 кг під тиском 1,5 атмосфери протягом 2,5 годин;

тушки птиці дезінфікують варінням протягом 45-120 хвилин або прожаркою повністю залитих жиром тушок протягом 1-1,5 год. при температурі 120°С, перед тим м’ясо розрубають і промивають в проточній воді;

хліб обеззаражується висушуванням на сухарі при тем-пературі 120°С, а хліб запакований в 3-х шаровий папір дезінфікують термічною обробкою при температурі 110-115°С протягом 1-ї години;

овочі і фрукти дезінфікують кип’ятінням, обробкою та-ри вологим гарячим повітрям. Картопля і свіжі овочі обез-заажуються у розчинах препаратів хлору шляхом змочу-вання і витримки протягом 40 хвилин з наступною обмив-кою водою.

Тара дезінфікується з використанням всіх доступних способів і засобів, а картонна і паперова тара спалюється.

У випадках неможливості або безрезультатне обеззара-ження сировини і продукції її переробки та продоволь-ства, вони передаються підприємствам для утилізації (тех-нічної переробки), невеликі запаси знищуються.

При проведенні дегазації і дезинфекції сировини і про-дукції її переробки та продовольства, здійснюється постій-ний вхідний і вихідний контроль за станом зараженості.

Особовий склад команд (груп, ланок) захисту сільсько-господарських рослин і працівники об’єктів господарської діяльності при проведенні дезактиваційних, дегазаційних та дезінфекційних робіт з обеззаражування продукції сіль-ськогосподарської сировини, продукції її переробки та продовольства ці роботи повинен виконувати їх у засобах індивідуального захисту з дотриманням особистої безпеки.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого робить короткі підсумки про-веденого заняття і ставить завдання на самостійну підго-товку навчаємих до наступного заняття.

Т Е М А 7.

“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ПРОТИПОЖЕЖНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР

В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.

Навчальна ціль:

Вивчити основні завдання та дії протипожежних формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.

Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 1 (2) години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.

Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:

Передмова 2/3 (5) хв.

1. Протипожежні профілактичні заходи на об’єкті. Пожежно-технічне спорядження. Вогнегасні речовини та область їх застосування. 20 (40) хв.

2. Локалізація та гасіння лісових, торф’яних та степо-вих пожеж. Особливості гасіння пожеж на об’єктах госпо-дарської діяльності. 20 (40) хв.

Підсумки. 3/2 (5) хв.

Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.

2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

3. Закон України “Про пожежну безпеку.” ВРУ, № 3745-Х11, 1993 р., Київ.

4. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

5. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.

6. Типове положення про територіальну підсистему ЄДС НС, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.

7. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.

8. Періодичні видання МВС України, 1998-2000 рр., Київ.

9. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.

10. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.

11. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.

12. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.

13. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.

14. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.

15. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.

Матеріальне забезпечення

1. Стенди або схеми в класі:

1. Структура сил цивільної оборони.

2. Нормативна база цивільної оборони України.

3. Засоби і способи гасіння пожеж при НС.

5. Організація проведення РіНАВР при НС.

6. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.

11. Засоби пожежогасіння на об’єкті господарської діяльності.

ПЕРЕДМОВА:

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною части-ною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного богатства і навколишнього природ-ного середовища.

За останні десятиліття на Україні посилено розвивались виробництва хімічної промисловості, будувались атомні електростанції, об’єкти газової, нафтової промисловості та їх переробки, впроваджувались екологічно шкідливі техно-логії. В народному господарстві знаходиться більш ніж 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів. Не дивлячись на велику кількість заходів, які використовуються для забез-печення надійного їх функціонування, неможливо повніс-тю виключити ризик виникнення аварійних ситуацій з ви-бухами і пожежами, десятки яких виникають щодня на території держави, завдають значної шкоди і приводять до людських втрат, особливо небезпечні такі аварії на хімічно і радіаційно небезпечних об’єктах.

Слово "Пожежа" завжди викликає у людини велику тривогу і хвилювання. І це зрозуміло, тому що вогнем нерідко знищується майно, руйнуються і згоряють житлові будинки, школи, громадські будівлі, страждають люди, зазнаючи опіків, травм, а іноді і гинучи.

З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж на об’єктах господарської діяльності і в побуту значно збільшується. Велика кількість можливих техно-генних та природних надзвичайних ситуацій, які притаман-ні всім регіонам держави, територіям та об’єктам госпо-дарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил протипожежних формувань ЦО як територіального, так і об’єктового призначення.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ ПРОТИПОЖЕЖНІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ НА ОБ’ЄКТІ. ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ СПОРАДЖЕННЯ. ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ ТА ОБЛАСТЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ”.

Протипожежні заходи на об’єктах господарської діяль-ності провадяться з метою зменшення можливості виник-нення і розповсюдження пожеж.

Для того, щоб звести до мінімуму кількість пожеж після виникнення надзвичайних ситуацій, обмежити їх поширен-ня і забезпечити необхідні умови для їх локалізації та лік-відації, необхідно завчасно провести відповідні пожежо-профілактичні заходи.

Відповідальними за проведення заходів по забезпечен-ню пожежної безпеки є керівники об'єктів (підпри-ємств, організацій, установ). Вони повинні:

організувати вивчення працюючим персоналом і інже-нерно-технічними працівниками протипожежних заходів;

призначити відповідальних за пожежну безпеку цехів,

відділів, складів, майстерень і службових приміщень;

вимагати від начальників цехів (відділів, складів і т.д.) суворого додержання протипожежного режиму, вжиття заходів до виявлення і усунення причин, що можуть вик-ликати пожежу, проведення бесід з робітниками і служ-бовцями на протипожежні теми, а також утримання засобів пожежогасіння у справності і бойовій готовності;

своєчасно і повністю забезпечити об'єкт засобами поже-жогасіння, зв'язку та сигналізації;

широко запроваджувати автоматичні засоби оповіщення про пожежі і стаціонарні автоматичні системи пожежо-гасіння;

забезпечити цехи (склади, установки і окремі пожежо-вибухонебезпечні агрегати і приміщення) інструкціями про заходи пожежної безпеки.

Основними інженерно-технічними заходами цивіль-ної оборони по підвищенню протипожежної безпеки об'єк-тів господарської діяльності є:

підвищення вогнетривкості нових будівель, а також споруд, що реконструюються та розширюються; знос ма-лоцінних легкозаймистих будівель; просочування вогне-небезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами;

зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблю-вальних матеріалів і покриттів;

розробка неперервних технологічних процесів вироб-ництва, що виключають наявність проміжних ємкостей з з пожежовибухонебезпечними продуктами;

зниження ємності виробничої апаратури і складів поже-жовибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;

захист ємкостей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і амбарів з направ-леним стоком);

захист технологічного устаткування, апаратів, ємкостей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів);

розробка і впровадження автоматичних систем вияв-лення і гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності.

На об'єктах господарської діяльності, окрім вказаних заходів по підвищенню протипожежної стійкості, можливе проведення наступних заходів:

збільшення запасів води для цілей пожежогасіння шля-хом будівництва відкритих водоймищ, заплав на мілких ріках, струмках; заповнення водою природних і штучних котлованів, виробничих складських ємкостей;

улаштування додаткових під'їздів до рік, природних і штучних водоймищ;

спорудження для подачі води тимчасових насосних станцій з двигунами внутрішнього згоряння на берегах морів, річок, озер, ставків, на причалах, паромах і судах річкового і морського флоту;

вивільнення від легкозаймистих і спалимих рідин резер-вуарних парків і окремих резервуарів, що створюють у випадку руйнування ємкостей загрозу для житлових райо-нів або об'єктів господарської діяльності тощо.

Крім проведення профілактичних заходів кожній лю-дині необхідно знати елементарні правила гасіння пожеж. Цим правилам слід активно навчатися на заняттях з цивільної оборони і в інших можливих випадках.

На об’єктах господарської діяльності оборудуються протипожежні водопроводи, пожежні крани з рукавами, гідранти та резервуари, щити з протипожежним інвента-рем та засобами первичного пожежогасіння (вогнегасники, кошма, пісок тощо), засоби протипожежної сигналізації.

Для протипожежних формувань прийбаються пожежні автоцистерни, автонасоси і станції, мотопомпи, автомобілі пінного гасіння або пристосовується для гасіння пожеж народногосподарська техніка (пересувні насосні станції, автоцементовози, паливозаправники, водоцистерни та інші).

На об’єктах можуть створюватися резерви порошкових сумішей для гасіння вогню (бікарбонат натрію з добавками – для гасіння газів, що горять і розлитих рідин, елект-роустановок під напругою; фосфорамонійні солі з добав-ками – для гасіння деревини і розлитих рідин; вуглекислий натрій з добавками – для гасіння лугових металів натрію і калію та їх сплавів; силікагель з наповнювачем – для гасін-ня розлитих нафтопродуктів і твердих горючих речовин, крім лужних металів) і суміші, що створюють піну (ПО-1, ПО-1А і ПО-1Д – для гасіння рідин в резервуарах і розли-тих, а також для придушення горіння твердих речовин і матеріалів; ПО-6 – для гасіння нафтопродуктів, а при вве-дені в розчин альгінату натрію для гасіння спиртів, аце-тону, органічних кислот), газові і аерозольні рідкі суміші (вуглекислий газ – газообразний для гасіння в промисло-вих установках, а снігоподібний для гасіння пожеж на невеликій площі; склад 3,5, склад БФ-1, склад БФ-2, склад БМ – для гасіння твердих і рідких горючих речовин і мате-ріалів (за винятком металів і речовин, що горять без дос-тупу повітря); фреон 13В1, рідкий азот, водоброметилова емульсія – для гасіння етилового спирту, триизолбутил-алюмінію, бензину і ацетону (бензолу, толуолу, метилово-го спирту), поверхневі активні речовини (сульфанол НП-1, сульфонат, некаль (НБ), змочуватель ДБ - для гасіння речо-вин і матеріалів, що погано змочуються (хлопок, деревина тощо).

Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.

Всі громадяни, незалежно від місця знаходження, зобо-в’язані:

виконувати правила пожежної безпеки, забеспечувати будівлі та споруди, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами пожежогасіння і проти-пожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;

повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей та майна.

Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого знайомить навчаємих з засо-бами пожежогасіння на об’єкті господарської діяльності.

Blog

Содержание