Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
Перенесення потерпілого на носилках
(ланкою із чотирьох чоловік)
Для ураженого велике значення має положення на но-силках, найкраще покласти його на спину або на здоровий бік.
При ушкодженні верхньої конечності її вкладають на груди; ушкоджену ногу злегка - згинають і вкладають на скатку одягу, подушку. Людей, уражених у щелепу, варто вкладати на носилки особою униз, підклавши під чоло ва-лик із одяги. Уражених у хребет переносять на жорсткій підкладці, якщо її нема - животом униз, підклавши під ньо-го валик з одягу. Ураженим у груди надають напівсидяче положення.
Якщо - носилки обслуговує ланка носіїв із чотирьох ря-тівників (звичайний варіант), - двоє з них за ручки несуть носилки, двоє інших - підтримують носилки з боків. Потім носії змінюються місцями.
Для полегшення перенесення можуть застосовуватися носилкові лямки. Кожний носій надіває лямку вісімкою так, щоб її петлі лягали ближче до ручок носилок; у петлі просмикують ручки носилок.
При переносі ураженого носіям варто йти не в ногу, нести ураженого головою вперед тільки на підйомах; при перенесенні треба зберігати весь час горизонтальне поло-ження носилок. Потрібно постійно стежити за станом ура-женого, при необхідності надавати йому допомогу.
Знімати ураженого з носилок необхідно у зворотному порядку; робиться це за командою старшого: «Стій», «Опускай», «Берися», «Піднімай» і т.д.
При переносі ураженого на відстань більш 500 м доціль-но застосовувати естафетний засіб. Носилкові ланки роз-ставляють на такій відстані друг від друга, щоб час на його подолання не перевищував 10 - 15 хв. Цей засіб забезпечує більш раціонально чередування роботи і відпочинку рятів-ників.
Завантаження (розвантаження) потерпілих на автотранс-порт проводять з дотриманням правил безпеки: головне не допустити переклонів носилок (необхідно враховувати пошкодження у потерпілих) та випадання ураженого; важливо правильно закріпити носилки на транспорті з потерпілим; голова потерпілого повинна бути за ходом руху автомобіля; не перевантажувати автомобіль. Роботи, як правило, виконуються ланкою рятівників у складі чотирьох чоловік.
Основним видом транспорту для перевезення уражених є автомобільний (санітарний і вантажний). Для перевезен-ня потерпілих у вантажних автомобілях їх необхідно підго-тувати: у кузові зробити підстилку із сіна, соломи, гілок, лапника (хвої) або іншого підхожого матеріалу, підстилку покрити брезентом (ковдрою). Звичайно застосовують комбіновані перевезення: легко уражених - сидячи, носил-кових уражених - лежачи. У залежності від погоди потер-пілих укутують ковдрами або прикривають брезентом. Машину ведуть на невеличкій швидкості, плавно, без рив-ків, поштовхів і різкого гальмування.
Під час перевезення уражених в обов'язку супровідних рятівників входить спостереження і догляд за ними, своє-часне надання їм допомоги, контроль за станом пов'язок і шин. За тими, що знаходяться в несвідомому стані ураже-ними встановлюється особливе спостереження, у них може наступити раптова задуха – западе язик або дихальні шля-хи закриються блювотними масами. При перших ознаках задухи (синіє обличчя, подих стає хрипким, нерівномір-ним, із перервами) ураженого піднімають, відкривають йому рот, витягають язик і пальцем обстежують порожни-ну рота і горла, видаляють блювотні маси, слиз або кров; таких уражених при можливості покладіть на живіт або на бік.
Стан уражених під час руху може погіршитися від кро-вотечі, що відновилася. Тому необхідно періодично огля-дати пов'язки; якщо вони сильно промочилися кров'ю, то вживають заходів зупинки кровотечі.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додат-кові роз’яснення, після чого приступає до практичного заняття з перенесення потерпілих, завантаження та розван-таження потерпілих на автотранспорт.
Після робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 2.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ІНЖЕНЕРНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії інженерних
формувань при проведенні РіНАВР в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Проведення інженерних робіт в осередках ураження і зонах зараження. 20 (40) хв.
2. Участь інженерних формувань в ліквідації масових пожеж та проведенні аварійних робіт на пошкоджених будівлях, транспортних та інших спорудах. 20 (40) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
4. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
5. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
6. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС Украї-ни, № 387, 1998 р., Київ.
7. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
8. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
9. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
10. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
11. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
12. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
13. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Дії органів управління і сил ЦО та населення у НС.
6. Засоби індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного контролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки та доз-контролю.
111. Засоби матеріально-технічного забезпечення осо-бового складу формування.
ПЕРЕДМОВА:
Проблема запобігання виникненню надзвичайних ситуа-цій техногенного походження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.
За останні десятиліття тут посилено розвивались вироб-ництва хімічної промисловості, будувались атомні елект-ростанції, впроваджувались екологічно шкідливі техно-логії, Не дивлячись на велику кількість заходів, які вико-ристовуються для забезпечення надійного їх функціону-вання, неможливо повністю виключити ризик виникнення аварійних ситуацій техногенного характеру. Трагічним під-твердженням тому - катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 році, аварія на Стебницькому калійному комбінаті у 1994 році з викидом забруднених речовин у річку Дністер, катастрофічна повінь в Закарпатті у 1999 році та багато інших надзвичайних ситуацій і природних катаклізмів. Але і сьогодні на території України знаходиться 5 діючих АЕС (14 енергоблоків, будуються ще 3), більше трьох тисяч під-приємств і організацій, які використовують у виробництві різноманітні радіоактивні препарати і виробляють радіоак-тивні відходи. В народному господарстві знаходиться більш ніж 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів, 1500 хі-мічно небезпечних об’єктів в зоні розташування яких про-живає більш 22 млн. чоловік, понад 2600 сховищ забруд-нених відходів, у тому числі 30 млн. тон радіоактивних відходів на 9-и складах в районі міста Дніпродзержинська. Не являється виключенням із списку потенційно небезпеч-них виробництв і виробництва гірничо-добувної та нафто-газової галузей промисловості, транспорту та інші.
Все це вимагає створення ефективної і надійної системи захисту населення від наслідків можливих аварій і катаст-роф техногенного походження, високої готовності керівно-го складу і сил цивільної оборони до подолання ситуацій і ліквідації їх наслідків,
Не випадково в Законі України про Цивільну оборону України підкреслено, що адміністрація підприємств, уста-нов і організацій незалежно від форм власності і господа-рювання:
- надає своїм працівникам сховище;
- забезпечує засобами індивідуального захисту;
- сприяє здійсненню евакозаходів;
- сприяє створенню сил для подолання наслідків надзви-чайних ситуацій та їх готовності до практичних дій;
- сприяє виконанню заходів цивільної оборони.
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам дер-жави, територіям та об’єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об’єктового призначення, у тому числі невоєнізова-них інженерних формувань.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПРОВЕДЕННЯ ІНЖЕНЕРНИХ РОБІТ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ І ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ ТА КАТАСТРОФІЧНОГО ЗАТОПЛЕННЯ”
Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони складають формування територіальні і формування служб, що призначенні для проведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зара-ження) і зонах катастрофічного затоплення, серед яких значну роль мають інженерні формування.
До них відносяться, зведені загони (команди) механі-зації робіт, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди (групи, ланки) інженерної розвідки, ко-манди (групи) підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів.
Головне призначення інженерних невоєнізованих фор-мувань (територіальних і об’єктових) – проведення запо-біжних робіт при загрозі виникнення надзвичайних си-туацій, пошуку та визволення потерпілих з під завалів в осередках ураження, проведення інженерних і невідк-ладних аварійно-відновлювальних робіт.
Пошуково-рятувальні роботи в осередках ураження внаслідок надзвичайних ситуацій включають:
пошук потерпілих і визволення їх із під завалів, пош-коджених, затоплених (підтоплених), задимлених будинків і споруд та що горять;
відкопування зруйнованих, пошкоджених і завалених захисних споруд і підвальних приміщень;
подавання повітря у зруйновані, пошкоджені і завалені захисні споруди і підвальні приміщення;
надання першої допомоги потерпілим і їх евакуація в лікувальні заклади;
вивід населення із небезпечних зон в безпечні райони;
проведення санітарної обробки людей, дезактиваційних і дегазаційних робіт.
Інші невідкладні роботи в осередках ураження (заражен-ня) та зонах катастрофічного затоплення (підтоплення) включають:
прокладання колонних шляхів і устрій проїздів (прохо-дів) у завалах і зонах зараження;
локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопро-відних, каналізаційних і технологічних мережах з метою створення необхідних умов для проведення пошуково-рятівних робіт;
закріплення або обвал конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і не дозволяють безпечному руху транспорту і проведення рятівних робіт;
ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв’язку і комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення пошуково-рятівних робіт, а також захисних споруд на випадок нових надзвичайних ситуацій;
виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпеч-них предметів.
Всі пошуково-рятувальні та інші невідкладні роботи починаються з інженерної оцінки обстановки на від-повідній території (місті, населеному пункті, об’єкту гос-подарської діяльності), що склалася внаслідок техногенних або природних надзвичайних ситуацій.
Вихідними даними для прогнозування і оцінки мож-ливої обстановки на визначеній території, в місті, населеному пункту, на об’єкті господарської діяльності в результаті дії факторів ураження надзвичайних ситуацій є:
план (мапа) визначеної території, міста населеного пункту, суб’єкта господарської діяльності;
характеристика селітебної, промислової, комунальної, побутової та соціально-культурного призначення забудови міста, населеного пункту;
кількість суб’єктів господарської діяльності та їх харак-теристика за ступенем техногенної небезпеки;
характеристики і схеми об’єктів енерго-, газо-, тепло-, водозабезпе-чення і каналізації;
характеристики систем управління, оповіщення насе-лення і зв’язку;
характеристика маршрутів, що плануються для вводу сил ЦО та виводу (вивозу) населення з осередків можли-вого ураження;
метеорологічні умови та особливості визначеної тери-торії, міста, населеного пункту та суб’єктів господарської діяльності, які оказують вплив на організацію та прове-дення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
довідкові, статистичні та інші додаткові дані і доку-менти.
Прогнозування та оцінка можливої обстановки здійс-нюється у три етапи:
Перший етап – попередня завчасна оцінка можливої надзвичайної ситуації. Розрахунки проводяться з метою прогнозування можливої обстановки території, міста, насе-леного пункту та суб’єктів господарської діяльності та виявлення слабких, вузьких ланок і місць, планування і проведення профілактичних і попереджувальних заходів, направлених на пониження можливого ущербу і виклю-чення (або пониження) втрат людей, а також визначення сил і засобів для проведення аварійно-рятувальних і невід-кладних робіт в осередках ураження.
Визначення вірогідних об’ємів рятувальних і невідк-ладних робіт на визначеній території, у місті, населеному пункті, на суб’єктах господарської діяльності проводиться, виходячи з можливих ступенів ураження за спеціальними методиками, розрахунковими таблицями та довідниками.
Розрахунки проводяться з урахуванням факторів ура-ження прямої та побічної дії джерел ураження техногенних надзвичайних ситуацій, для найпоганого з можливих ва-ріантів з максимальним ущербом, при цьому використо-вуються дані паспортизації міста, населеного пункту чи суб’єкта господарської діяльності.
Другий етап – це прогнозування та оцінка обстановки після отримання органами управління з питань НС та ЦЗН даних про виникнення надзвичайної ситуації.
Оперативні розрахунки проводяться відразу після виник-нення НС з метою прогнозування обстановки, що склалася, визначенні сил і засобів для проведення аварійно-рятува-льних і невідкладних робіт та підготовки даних для прий-няття рішення керівником відповідного органу управління ЦО щодо проведення дій для локалізації і ліквідації нас-лідків надзвичайної ситуації.
Третій етап – остаточна оцінка обстановки, що виникла внаслідок надзвичайної ситуації, проводиться з урахуван-ням даних розвідки осередку ураження.
Результати оцінки обстановки на цьому етапі дають найбільш достовірну картину, що склалася на визначеній території, в місті, населеному пункті та на суб’єктах гос-подарської діяльності після виникнення НС та її наслідків.
Тривалість третього етапу і достовірність оцінки обста-новки, що склалася, зависять від якості і повноти зазда-легідь проведених розрахунків, урахування факторів пря-мої та побічної дії факторів ураження, від оперативності і ефективності розвідки осередків ураження.
У цій роботі поруч з проведенням загальної та спе-ціальної розвідки, велика роль відводиться інженерній розвідці, яка повинна визначити стан руйнування будинків, споруд і об’єктів господарської діяльності.
При визначенні ступеню руйнування враховується ха-рактер руйнування, ущерб і можливості подальшого вико-ристання і можливості відновлення функціонування бу-динків, споруд та інженерно-технологічних систем.
Інженерна розвідка, це як правило група інженерної розвідки (21 чол.), оцінює стан доріг, мостів, шляхопро-водів, ліній і об’єктів зв’язку, гідротехнічних, комуналь-них і енергетичних споруд та комунікацій, визначення сту-пеню їх руйнування і можливостей відновлення; визна-чення ступеню і характеру руйнування об’єктів і завалів, вияснення умов проведення невідкладних аварійно-відно-влювальних робіт, використання інженерної техніки і фор-мувань в осередку ураження згідно з прийнятою методи-кою оцінки інженерної обстановки.
За 10 годин група інженерної розвідки може провести розвідку: 2-3 маршрутів протяжністю 75-100 км; осередку ураження на площі 1 кв. км; 20-30 завалених сховищ (ук-риттів).
Прийняті наступні ступені руйнування: повне, сильне, середнє і слабке. Кожній ступені руйнування відповідає своє значення ущербу, об'єму рятувальних і невідкладних аварійних робіт, а також об'єми і терміни проведення від-новлювальних робіт.
Повне руйнування - руйнування і обвалення всіх еле-ментів будинків, включаючи підвальних приміщень, ура-ження людей, що знаходяться в них. Ущерб складає більше 70 % вартості основних виробничих фондів (більше 70 % балансової вартості будинків, споруд, комунікацій), пода-льше їх використання не можливо. Відновлення можливо тільки в порядку нового будівництва.
Сильне руйнування - руйнування частини стін і перекриття верхніх поверхів, виникнення тріщин в стінах, деформація перекриття нижніх поверхів, ураження більшої кількості людей, що знаходилися в них. Ущерб складає від ЗО до 70 % вартості основних виробничих фондів (балан-сової вартості будинків, споруд і комунікацій), можливо обмежено використання потужностей, що збереглися. Від-новлення можливо в порядку капітального ремонту.
Середнє руйнування - руйнування головним чином другорядних елементів (покрівлі, перегородок, віконних і дверних заповнень), виникнення тріщин в стінах. Пере-криття, як правило, не обрушені, підвальні приміщення збереглися, ураження людей головним чином уламками конструкцій. Ущерб складає від 10 до ЗО % вартості ос-новних виробничих фондів (балансової вартості будинків, споруд і комунікацій). Промислове обладнання, техніка, засоби транспорту відновлюються в порядку середнього ремонту, а будинки і споруди після капітального ремонту.
Слабке руйнування - руйнування віконних і дверних заповнень та перегородок. Можливо ураження людей улам-ками конструкцій. Підвали і нижні поверхи повністю збе-реглися і придатні для тимчасового використання після поточного ремонту будинків, споруд, обладнання і кому-нікацій. Ущерб складає до 10 % вартості основних вироб-ничих фондів (балансової вартості - будинків і споруд). Відновлення можливе в порядку середнього або поточного ремонту.
При оцінці матеріального ущербу і величини втрат населення в містах (населених пунктах) після виникнення НС, що викликані вибухами і виникненням ударної повітряної хвилі, за узагальнений критерій приймається ступінь ура-ження міста (населеного пункту).
На основі загальної і спеціальної розвідки приймається рішення на проведення РіНАВР і ставиться завдання відповідним силам цивільної оборони, у тому числі і інже-нерним формуванням.
Для вводу військ і формувань цивільної оборони в осе-редки ураження, підвозу води і продовольства, а також для вивозу потерпілих, як правило, будуть використовуватися існуючі шляхи, але в окремих випадках при виході з строю існуючих шляхів та виникненні значних зон ураження (зараження), внаслідок надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного та воєнного характеру, буде виникати потреба в прокладці нових колонних тимчасових шляхів.
Профілювання проїжджої частини дороги шириною до 6 м можна виконати автогрейдером (або причіпним грей-дером до трактору потужністю 100 к. с.). За 10 годин мож-на виконати профілювання 2-х км грунтового шляху авто-грейдером і до 3-5 км причіпним грейдером.
При плануванні 1 пог. км смуги проїзду шириною 3,5-4 м на нерівній місцевості автогрейдером необхідно затра-тити 1 годину часу.
Для очищення дороги від снігу використовуються автомобільні і тракторні снігоочищувачі. Для очищення дороги протяжністю 1 км від снігу шириною 5-6 м при товщині шару до 30 см автоснігоочищувачем необхідно затратити 20-30 хвилин, а тракторним снігоочищувачем при товщині шару до 80 см – 2 години.
За 20 хвилин бульдозером можна зробити один перехід через рви (канави) шириною до 4-5 м з його засипкою грун-том або 3 переходи через рви (канави) шириною до 1,5 м.
Для ямкового ремонту вручну 1 пог. км дороги шири-ною до 6 метрів за 10 годин роботи необхідно: для гравій-ного покриття – 120 чол.; щебеневого покриття – 240 чоловік.
При використанні інженерної техніки за одну годину можливо прокладання колонних шляхів довжиною: БАТ – 1-8 км; БАТ-М – 1,5-10 км; ПКТ – 2-3 км; ІМР – 6-10 км; бульдозерами (різних марок) від 2,5-3 до 5-6 км.
Так, зведена команда механізації робіт ЦО за 10 годин роботи може зробити проходи в завалах шириною 3-3,5 м до 12-15 км, а команда механізації робіт до 6-8 км.
Для устрою переправ використовуються табельні пере-правні засоби: надувні (НЧ-5, НЧ-8, НЧ-10, НЧ-15, НЧ-20, НЧ-30) човни вантажопідіймальністю відповідно 500 кг (5 чол.), 650 (8), 1200 (10), 1500 (15), 2500 (27) і 3400 кг (30 чол.); складний фанерний човен ДЛ-10 (ДЛ-10Н) вантажо-підіймальністю 3000 (4000) кг або 25 чоловік. Всі човни можуть рухатися на веслах і з використанням моторів для човнів “Москва”, “Вихор” за винятком човна НЧ-5.
Для устрою переправ сил і засобів цивільної оборони можливо використання:
гусеничного плаваючого транспортеру К-61 (50 чол. або один автомобіль масою до 5 тн), гусеничного плаваючого транспортеру ПТС (72 чол. або 12 потерпілих на носилках або один автомобіль масою до 10 тн), гусеничного само-хідного поромів ГСП (одна одиниця спецтехніки до 52 тн);
мостових і паромних переправ на базі парків: ПМП, ТПП і ЛПП (у залежності від типу переправ: час збирання від 30 до 150 хв., довжина від 64 до 506 м, вантажопідій-мальність від 12 до 60 тн);
народногосподарських засобів переправ: теплоходів типу “О”, “Р” і “Л”, катерів і поромів типу “Р” з різною пасажиромісткістю і водотоннажністю.
Для устрою переходів через перешкоди можуть вико-ристовуватися: колійний механізований міст КММ – для перешкод до 35 м з вантажопідіймальністю до 15 тн, важкий механізований міст ВММ – до 42 м і 60 тн відповідно, танковий мостоукладач МТУ – до 11 м і 50 тн відповідно.
До інженерних робіт, крім прокладка колонних шля-хів руху і організації переправ, відносяться: розбирання завалів, відкопування і відкриття завалених підвалів і схо-вищ (укриттів), подання повітря в заваленні (сховища) ук-риття і підвали, організація тимчасової подачі електро-енергії, води та її фільтрації, знаходження і рятування лю-дей, аварійно-відновлювальні роботи на комунальних і енергетичних мережах та інші аварійні роботи на пошкод-жених будівлях, транспортних та інших спорудах.
Відкопування і розкривання завалених сховищ, укриттів і підвалів залежить від типу входів, аварійних виходів та характеру завалів і можливі наступні варіанти цих робіт:
відкопування входу або люку аварійного виходу;
розбирання завалу над перекриттям сховища (укриттям, підвалом) з наступним пробиванням в ньому отвору;
розбирання завалу у зовнішньої стіни будинку над приямком аварійного виходу;
пробивання пролому в стіні із сусіднього підвального приміщення;
розбирання завалу у стіни будинку з наступним відко-пуванням приямку в грунті і пробиванням пролому в зов-нішній стіні;
розбирання завалу в приямку сходової клітки з нас-тупним відкриванням дверей або пробивання в них про-лому.
Для переміщення завалу висотою до 1,5-2 м викорис-товуються бульдозери на тракторах С-100 або Т-140, які за 10 годин можуть перемістити з проїжджої частини вулиці 400-500 куб. м уламків. За допомогою бульдозера можливо відкопати вхід при висоті завалу до 2 м за 20 хвилин, люк за 2 години, при висоті завалу до 3 м відповідно за 1,1 і 3,8
години, а при висоті завалу до 4 м відкопати вхід можливо за 2,7 годин а люк за 7 годин. При екскаваторів викорис-танні для відкопування входів і люків необхідно затратити в залежності від висоти завалу (2-4 м) і ємністю ковша від 0,35 до 0,65 куб м від 1 до 6 годин, при чому на продук-тивність роботи техніки будуть впливати розміри та маса уламків конструкцій.
Ланка із 3 чоловік при наявності бульдозера або екска-ватора зі зворотною лопатою і різака на гасу може відко-пати один оголовок або люк аварійного виходу при висоті завалу від одного до 4 м від 1 до 5 годин в залежності від розмірів уламків.
Відкопування одного оголовку або люку аварійного ви-ходу при висоті завалу над оголовком (люком) від 1 до 4 м ланкою із 4-6 чол. вручну і різаком на гасу може виконати цю роботу від 2 до 32 годин. Відкопування приямку в грунті біля стіни споруди об’ємом 10-11 куб. м вручну ланка із 6 чоловік може виконати цю роботу за 6-7 годин.
Пробивання пролому розміром 0,7х0,7 м у цегляній стіні товщиною до 80 см (бетонній стіні до 60 см, залізо-бетонній стіні до 40 см) ланка із 3 чоловік при наявності компресорної станції з використанням бетонолому (від-бійного молотка) може виконати цю роботу від 1,5-2 до 3,5-4 годин відповідно.
Пробивання пролому розміром 0,7х0,7 м у цегляній (бу-тобетонній) стіні товщиною до 80 см вручну 2 чол. можуть виконати за 8-10 годин, а вирізання отвору розміром 0,6х0,8 м в полотні металевих дверей вручну різаком на гасу за 20-40 хвилин.
Відкопування ланкою із 4 чоловік потерпілих з під зава-лів шляхом розбирання зверху вручну при висоті завалу до 0,5 м складає 45-50 хвилин, при висоті завалу до 1 м скла-дає 2-2,5 години, при висоті завалу до 1,5 м складає 4-4,5 години, при висоті завалу до 2 м складає 7,5-8 години. Прокладка галереї ланкою із 6 чоловік протяжністю 5 м з встановленням кріплення потребує 10-12 годин.
Подача повітря в завалені сховища, укриття або підвали здійснюється через заборні повітряні отвори (піс-ля розчищення завалів), через отвори, що вирізані в дверях або просвердлені в несущих конструкціях, а також через проломи чи відкопані вікна. Розмір отвору залежить від об’єму і швидкості повітря, що подається в сховище (ук-риття чи підвал). Засоби подачі повітря повинні забезпечу-вати подачу повітря із розрахунку 2 м3/г на одну людину.
Для розбирання завалу, буріння отвору в залізобетоні товщиною до 40 см для подачі повітря при висоті завалу від 1 до 3 м, ланкою із 4 чоловік з використанням компре-сорної станції з мотоперфоратором, різаку на гасу і комп-лекту трубчатого бура може бути виконана від 2,5-3 до 14-15 годин відповідно, а при бурінні отвору через завал висо-тою 1,5-2 з використанням бурової установки УГБ-50А за 1,5 години.
Інженерні формування також застосовуються при зве-дені дамб, водовідводних каналів, при ліквідації підтоп-лень будівель та споруд.
За 10 годин роботи: зведена команда механізації робіт може розібрати завал із зруйнованого будинку (споруди) об’ємом 300-450 куб. метрів при висоті завалу від 1 до 4 метрів; відкопати і відкрити входи (люки) в завалених сховищах (укриттях, підвалах) – 60-70 шт.; відкопати водовідвідний канал шириною до 1 м і глибиною до 1,5 м довжиною 1,8-2,7 км; команда механізації робіт може відкопати і відкрити входи (люки) в завалених сховищах (укриттях, підвалах) – 25-30 шт.; відкопати водовідвідний канал шириною до 1 м і глибиною до 1,5 м довжиною 0,6-0,9 км.
При проведенні пошуково-рятувальних та інших невідк-ладних робіт використовуються засоби механізації, які умовно можна розділити на п’ять груп:
основні засоби механізації інженерно-рятувальних робіт (МДК-2, ИМР, БТМ, шляхопрокладачі, екскаватори, буль-дозери, автомобільні крани, електричні і компресорні стан-ції і т.д.);
механізований інструмент і засоби малої механізації (електро-, мото-, пневмоперфоратори, відбійні молотки, різаки на бензині та гасу, домкрати, талі, лебідки і т. д.);
засоби відкачування води і гасіння пожеж (насоси, мото-помпи, пожежні автомобілі, цистерни, поливомийні маши-ни і т. д.);
засоби для переправ (понтонно-мостові парки, баржі, пороми і човни);
транспортні, ремонтні і допоміжні засоби (ремонтні майстерні, автомобілі, паливозаправники, освітлювальні електростанції і т.д.).
Інженерна машина розгороджування (ІМР) призначена для виконання аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і районах стихійного лиха. Максимальна швид-кість для пересування 50 км/г, загальна маса – 37,5 т, ван-тажопідіймальність стріли – 2 т.
Технічна продуктивність при прокладання колонних шля-хів 6-10 км/ч, при розчистці завалів – до 2 км/г, при устрої проходів в кам’яних завалах – 250-300 м/ч, при створенні протипожежних смуг – 4-6 км/г, при відкритті завалених входів в споруди і відриванні приямків – 1 од./г.
ІМР має робоче обладнання: універсальний бульдозер, стріловидний робочий орган, скребок-розрихлювач, шесте-ренчасту таль. Екіпаж–2 чол. Кратність послаблення гамма-випромінювання на радіоактивній місцевості рівна 40.
Машина для відривання котлованів (МДК-2) виконує відривання котлованів, що необхідні в інтересах захисту особового складу, техніки і проведення РНАВР в осеред-ках ураження і районах стихійного лиха. Профіль котло-вану складає: глибина – до 4,5 м, ширина – 3,5-14 (3,5; 7; 10,5; 14) м. Технічна продуктивність до 450 м3/г (до 64 пог. м при глибині котловану м до 2 м). Транспортна швидкість до 36 км/г, маса – 28 т, база – АТТ, екіпаж – 2 чол.; крат-ність послаблення гамма-випромінювання на радіоактив-ній місцевості рівна 2.
Траншейна машина (БТМ) призначена для відривання траншей і ходів сполучення. Базова машина – тягач АТТ. Розміри траншеї, що відривається: ширина поверху – 0,9-1 м, ширина по дну – 0,6 м, глибина – до 1,5 м. Продуктивність при відриванні траншеї глибиною до 1 м – 500 пог. м/г, глибиною до 1,5 м – 300 пог. м. Потужність силової уста-новки 415 л.с. Найменший радіус повороту при відриванні траншей до 25 м. Маса 26,5 т, екіпаж – 2 чол., транспортна швидкість до 36 км/г, робоча швидкість 265-1120 м/г.
Керівник ставить декілька запитань навчаємим щодо перевірки стану засвоєння ними матеріалу і при необхід-ності робить додаткові роз’яснення.