Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
КУРС ЛЕКЦІЙ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ОБ’ЄКТАХ ЕКОНОМІКИ ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Частина 1У.
ДОДАТКОВА ТЕМАТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Курс лекцій з тематики підготовки працюючого персо-налу і невоєнізованих формувань цивільної оборони суб’єк-тів господарської діяльності та непрацюючого населення рекомендується для керівників навчальних груп та самос-тійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, еколо-гічного та воєнного характеру. При використанні Курса лекцій необхідно враховувати особливості і стан ведення цивільної оборони суб’єктом господарської діяльності та його місцем розташуванням і територіальними особливос-тями даної території. Складається із 3 частин:
Частина 1. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об’єктах господар-ської діяльності.
Частина 11. Спеціальна тематика для підготовки особо-вого складу невоєнізованих формувань на об’єктах госпо-дарської діяльності.
Частина 111. Тематика для підготовки робітників та служ-бовців, працівників сільського господарства та непрацюю-чого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Частина 1У. Додаткова тематика для підготовки особо-вого складу невоєнізованих формувань ЦО, робітників та службовців, працівників сільського господарства та непра-цюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Успішне вирішення багатопланових і складних завдань, які покладені на Цивільну оборону України, у значному ступеню будуть залежати від рівня підготовки населення держави до дій у складній обстановці, яка може скластися внаслідок виникнен-ня надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологіч-ного та воєнного характеру.
Внаслідок вивчення тематики кожний громадянин повинен:
твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;
знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;
знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обо-в’язки і дії при проведенні евакозаходів;
уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-відновлю-вальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах сти-хійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях;
уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихан-ня, проводити герметизацію свого житла та виконувати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд.
Завдання підготовки населення з цивільної оборони можуть бути якісно виконанні тільки тоді, коли керівники за-нять ясно представляють можливу обстановку, яка може скластися на об’єкті, в районі (місті обласного підпорядкування) внаслідок НС і способи ліквідації їх наслідків.
Підготовка до занять включає: особисту підготовку керівни-ка; вибір і підготовку місця проведення заняття; підготовку за-собів матеріального забезпечення; підготовку тих, кого навчають.
Відправні дані з організації і методики проведення занять керівники отримують під час навчання на обласних (міських, районних, міжрайонних) курсах цивільної оборони і на інструк-торсько-методичних заняттях, які проводяться начальниками штабів цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій об’єктів господарської діяльності.
Інструкторсько-методичні заняття, в залежності від ступеню підготовленості керівників, можуть проводитися перед кожним або одночасно з декілька занять. На них роз’яснюються особли-вості проведення наступних занять, виходячи з специфіки орга-нізації і ведення цивільної оборони на даному об’єкті.
Готуючись до заняття, керівники повинні:
уяснити тему і її зміст;
вивчити рекомендовану програмою і іншу, що відноситься до теми, літературу;
визначити навчальні питання і час на вивчення кожного із них;
підібрати місце проведення занять;
визначити засоби матеріального забезпечення і порядок їх підготовки до заняття;
скласти план-конспект.
Особлива увага при підготовці керівники повинні приділяти визначенню навчальних питань.
План-конспект – це робочий документ керівника, який дозво-ляє йому твердо проводити заняття, нічого не пропускаючи і дотри-мувати послідовність при вивченні матеріалу.
Докладність викладення у плані-конспекті матеріалу і мето-дики проведення заняття залежить від опиту і ступеню підго-товки керівника.
План-конспект затверджується начальником штабу ЦО та з НС суб’єкта господарської діяльності.
Досягнення цілей заняття у більшому ступеню залежить від місця проведення і матеріального забезпечення. При недостат-ній забезпеченості матеріальними засобами начальник штабу ЦО та з НС об’єкту повинен спланувати заняття навчальних груп у різні строки для того, щоб кожна із них була забезпечена всім необхідним для практичного навчання. Всі засоби матеріального забезпечення повинні бути підготовлені для занять завчасно.
Кожне заняття керівник починає з докладу старшого групи про готовність до заняття, перевірки наявності навчаємих та готовності засобів матеріального забезпечення.
Після цього він називає тему, навчальну ціль (мету) і прис-тупає до відпрацювання навчальних питань у послідовності, передбаченій план-конспектом. При необхідності керівник пос-тановкою 2-3 контрольних питань перевіряє ступінь освоєння раніше вивчених тем.
В ході заняття керівник повинен прививати навчаємим тверді практичні навики щодо дій в умовах аварій, катастроф та стихійних лих, підвищувати їх психологічну підготовку.
Керівник повинний виховувати у навчаємих готовність пере-борювати трудності і чутливість страху, витримувати нервово-психологічні навантаження, які будуть виникати при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, але при цьому необхідно суво-ро дотримувати заходи безпеки, особливо при проведені ряту-вальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Кожне заняття закінчується коротким підсумком, де керівник нагадує тему і мету заняття, позитивні сторони і недостатки, вказує як їх ліквідувати, називає тему наступного заняття і рекомендує літературу для підготовки за темою.
Рекомендована навчальна література і посібники:
- Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ,
№ 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ,
№ 1281-Х1У, 1999 р., Київ.
3. Закон України “Про надзвичайний стан”, ВРУ,
4. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
5. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ,
№ 1198, 1998 р., Київ.
6. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.
7. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.
8. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.
9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.
10. Періодичні видання МНС Росії, 1995-2000 рр., Москва.
11. Періодичні видання міністерств і відомств України, Київ, 1995-2000 рр.
11. Проект Положення про невоєнізовані формування цивіль-ної оборони, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
12. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
13. Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, 1998 р, Київ.
14. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 1, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
15. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 2, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
16. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 3, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
17. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією гене-рал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
18. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
19. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
20. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.
21. Типове положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
22. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, районної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
23. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
24. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування (ДР-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
25. Кодекс законів України про працю, ВРУ, Київ,1990-2000 рр.
26. Безпека труда, Ю.В. Борисповец, В. Е. Геращенко, Будівельник , Київ, 1981 р.
27. Охорона праці у будівництві, В.І. Русин, Г.Г. Орлов, М. М. Неделько, Будівельник, Київ, 1990 р.
28. ДБН В 2.2.5-97 “Захисні споруди цивільної оборони”, Держмістобудування, 1997 р., Київ.
29. Опит використання технічних засобів і способів лікві-дації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
30. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
31. Інструкція з користування індивідуальними фільтруючи-ми засобами захисту органів дихання, Воєнвидав, 1985 р., Москва.
32. Методичний посібник з ЦО і НС, РВЦ ЦО, Київ, 1997 р.
Рекомендоване матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Концепція захисту населення і територій від НС.
6. Структура ЦО України.
7. Структура ЦО суб’єкта господарської діяльності.
8. Класифікація надзвичайних ситуацій.
9. Основні характеристики надзвичайних ситуацій.
10. Структура плану цивільної оборони.
11. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
12. Сигнали цивільної оборони.
13. Сили цивільної оборони.
14. Захист населення і територій в НС.
15. Інженерний захист населення в НС.
16. Засоби індивідуального захисту населення.
17. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
18. Евакуаційні заходи в надзвичайних ситуаціях.
19. Дії органів управління і сил ЦО та населення в НС.
20. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи.
21. Засоби і способи боротьби з пожежами.
22. Само- і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
11. Засоби індивідуального захисту органів дихання.
111. Засоби індивідуального захисту шкіри.
1У. Медичні засоби захисту.
У. Засоби колективного захисту (сховища, ПРУ).
У1. Засоби матеріально-технічного забезпечення особового
складу формувань ЦО.
У11. Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар.
У111. Навчальне містечко (навчальні місця, класи і т.п.).
Методичні розробки не слідує приймати за шаблон. Вони мають за мету дати керівникам відправні дані з підготовки і проведення занять. Матеріал методичних розробок необхідно використовувати з урахуванням специфіки роботи кожного суб’єкта господарської діяльності і особливостей організації і ведення ЦО на ньому, рівня підготовки навчаємих, матеріальної забезпеченості занять та інших місцевих умов.
У1-А. ДОДАТКОВА ТЕМАТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.
Т Е М А 1.
“ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ЙОГО ДІЇ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ. “
Навчальна ціль:
Вивчити функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань та його дії при приведенні формувань в готовність.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 година.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони. 10 хв.
2. Функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань ЦО. 10 хв.
2. Дії особового складу невоєнізованих формувань ЦО при приведенні їх в готовність. 15 хв.
Підсумки. 5 хв.
ПЕРЕДМОВА
У відповідності з Законом України “Про Цивільну обо-рону України” створюються невоєнізовані формування ЦО в областях, містах, районах, на підприємствах, в установах і орга-нізаціях незалежно від форм власності і підпорядкування, які є складовою частиною сил цивільної оборони.
За підпорядкованістю невоєнізовані формування поділяються на територіальні та об’єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення.
Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях цивільної оборони розробляються:
територіальних формувань загального призначення та забез-печення – управліннями з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які затверджуються відпо-відними органами виконавчої влади;
об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів гос-подарської діяльності за погодженням з відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районів (міст обласного підпорядкування) і затверджуються місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“СКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”
Територіальні невоєнізовані формування створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сіль-ських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими формуваннями та підпорядковуються на-чальникам цивільної оборони відповідних територій.
Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єк-тами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівни-кам і за рішенням органів виконавчої влади і місцевого само-врядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуа-цій на інших об’єктах.
Формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) створюються в районах, містах обласного та районного підпорядкування, на об’єктах господарської діяль-ності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допо-моги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я.
Формування забезпечення створюються на базі підпри-ємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності, на базі відповідних служб та структур-них підрозділів підприємств) для вирішення спеціальних зав-дань, всебічного забезпечення невоєнізованих формувань ЦО загального призначення.
До невоєнізованих формувань ЦО забезпечення входять:
розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хімічного спостереження - для ведення розвідки в осередках ура-ження і зонах лиха, місцях розміщення формувань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіа-ційною, хімічною та біологічною обстановкою;
команди, групи і ланки зв'язку - для забезпечення зв’язком начальників та їх органів управління ЦО;
медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, сані-тарні дружини і пости - для ведення медичної і бактеріологіч-ної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепі-демічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження;
протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки - для локалізації та гасіння пожеж на об’єктах, маршрутах висування, районах масових лісових пожеж;
інженерні команди, групи і ланки - для ведення інженерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, від-будови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт;
аварійно-технічні команди - для ведення аварійно-техніч-них робіт на мережах і спорудах комунального енергетичного господарства;
загони, команди, групи, станції і пункти протирадіацій-ного та протихімічного захисту - для ліквідації наслідків радіоактивного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та населення, обез-зараження території, споруд і техніки, організації спостере-ження за радіаційною і хімічною обстановкою);
автомобільні загони і колони - для перевезення у поза-міську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз мате-ріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, доставка матеріальних засобів;
команди і групи охорони громадського порядку - для несен-ня комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об’єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха;
підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) - для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допо-моги;
підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пунк-ти продовольчого постачання) - для забезпечення особового складу формувань сухим .пайком у разі відсутності гарячої їжі;
підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пунк-ти речового постачання) - для забезпечення санітарно-обмива-льних пунктів і загонів першої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям;
рухомі автозаправні станції - для забезпечення техніки не-воєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами;
ланки підвозу води – для забезпечення особового складу формувань і населення водою;
підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-від-новлювальні та евакуаційні групи) - для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації;
команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогоспо-дарських тварин – для ведення ветеринарної розвідки, ветери-нарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, обеззараження фуражу, продуктів тваринного по-ходження, місць розміщення худоби, проведення профілактич-них ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів;
команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогоспо-дарських рослин - для ведення фітопатологічної і ентомологіч-ної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і про-дуктів рослинництва, обеззараження сільськогосподарських угідь та продуктів рослинництва.
У разі необхідності, за рішенням відповідних начальників цивільної оборони, можуть створюватися невоєнізовані форму-вання ЦО іншого профілю.
До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відно-сяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення :
розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідки;
зв’язку (команди, групи),
медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої ме-дичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі про-тиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);
інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);
аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електромере-жам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж);
протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);
автомобільні (загони, колони);
охорони громадського порядку (команди, групи);
технічного забезпечення (рухомі групи);
захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бри-гади, групи);
інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов.
Територіальні формування, як правило, створюються на базі суб’єктів господарської діяльності з чисельністю працюю-чих більше 100-150 чоловік.
Територіальні формування забезпечення створюються на базі споріднених підприємств, організацій, установ та учбових закладів з урахуванням профілю їх діяльності, наявності відпо-відних фахівців, матеріальних і технічних засобів.
У сільських районах територіальні формування створю-ються на базі районних організацій та підприємств, а також най-ближчих до районних центрів об’єктів сільськогосподарського призначення.
Об’єкти, на базі яких розгортаються територіальні форму-вання загального призначення або забезпечення, створюють, крім того, об’єктові формування для вирішення завдань ЦО безпосередньо на своїх об’єктах.
Об’єктові формування створюються на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в організаціях, установах та учбових закладах, які і складаються з формувань загального призначення та забезпечення.
На об'єктах господарської діяльності з чисельністю працюю-чих до 100 чоловік, школах, ПТУ, вищих та середніх учбових закладах формування загального призначення не створюються.
Об’єкти, що не мають матеріальних та людських ресурсів для створення власних формувань, прикриваються, згідно планів цивільної оборони, територіальними формуваннями цивільної оборони.
Основними формуваннями ЦО на промислових підприєм-ствах є формування загального призначення. Крім них, у залеж-ності від наявності відповідної бази, можуть створюватися формування забезпечення: розвідувальні, зв’язку, медичні, аварійно-технічні, протипожежні, охорони громадського поряд-ку, обслуговування сховищ, обеззаражування, СОП, СОО, СОТ, інші формування.
На підприємствах лісного господарства створюються лісотехнічні та лісопожежні формування (команди, відділення).
В установах і на об’єктах водного транспорту додатково створюються морські (річкові) аварійно-рятувальні загони (групи), призначені для ведення рятувальних та інших невідк-ладних робіт на акваторіях, водних шляхах та прибережних об’єктах.
На підприємствах енергетики, залізничного, повітря-ного транспорту, зв’язку для рішення завдань ЦО безпо-середньо на власних об’єктах крім спеціальних відомчих фор-мувань створюються рятувальні, аварійно-відновлювальні та аварійно-технічні команди, а також інші формування ЦО в залежності від наявності бази створення.
На базі будівних та будівельно-монтажних організацій, незалежно від відомчої приналежності та форм власності, крім територіальних формувань ЦО загального призначення, ство-рюються такі територіальні формування забезпечення: групи інженерної розвідки; команди по ремонту та відновленню доріг та мостів; команди підривних робіт.
На підприємствах сільського господарства створюються такі формування : зведені команди (групи), пости РХС, СД, про-типожежні (команди, відділення, ланки), команди (групи) захис-ту тварин і рослин, інші формування.
У державних установах та організаціях для виконання завдань ЦО, при наявності відповідної бази створюються такі формування : зведені загони, команди, групи, ланки, пости РХС та інші.
В учбових закладах (в залежності від профілю) створюю-ться формування забезпечення (медичні, зв’язку, захисту тварин і рослин, розвідувальні, охорони громадського порядку та інші).
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ”.
По-перше нам необхідно знати, а які невоєнізовані форму-вання створені на території нашого підприємства (установи чи організації) і їх основне призначення.
За рішенням начальника цивільної оборони створені наступні невоєнізовані формування (перечислити формування, їх чисель-ність, оснащення технікою та засобами малої механізації, їх призначення, хто командир): ______________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Невоєнізовані формування цивільної оборони комплек-туються робітниками та службовцями без звільнення їх від основної роботи.
До складу формувань зараховуються працездатні громадяни України - чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки - від 18 до 65 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов’язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціа-лізованих професійних формувань підприємств.
Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих формувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років з їх особистої згоди.
Зарахування громадян до складу формувань обумовлюється окремим пунктом при укладанні трудової угоди з адмініст-рацією підприємства.
Успішне вирішення завдань цивільної оборони буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованих формувань своїх обов’язків.
Командир невоєнізованого формування ЦО зобов’язаний:
1. Знати організацію, призначення та можливості форму-вання, порядок забезпечення технікою та майном.
2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості під-леглих.
3. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, нав-чання, тренування.
4. Уміло керувати роботою формування, постійно підтриму-вати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР).
5. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необхідності, самос-тійно приймати рішення у відповідності з обставинами.
6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за виконанням мір безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своє-часно приймаючи заходи щодо захисту від вторинних факторів ураження.
7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби інди-відуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обеззараження та сані-тарної обробки людей.
8. Постійно знати наявність особового складу формування, наявність та стан техніки, паливно-мастильних та інших мате-ріальних засобів.
9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення фор-мування ЦО.
10. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періо-дично особисто перевіряти їх справність та зберігання.
11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих.
Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони.
Громадяни України, які зараховані у склад невоєнізова-них формувань ЦО зобов’язані :
проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборо-ни об’єкту та при підвищенні кваліфікації;
брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони;
утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані;
знати стан техногенної безпеки на об’єкті;
знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяльності;
підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психо-логічну підготовку;
брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування.
Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляються від виконання обов’язків з питань ЦО, притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству.
Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України".
Штати формувань та табелі їх оснащення розробляються формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблизних норм осна-щення невоєнізованих формувань матеріально-технічними засо-бами", та затверджуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вищестоящими територіальними органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Для комплектування формувань використовується справна автомобільна, шляхо-будівельна та інша техніка, що не припи-сана до Збройних Сил України по мобілізації.
Допускається припис одного комплекту техніки до двох-трьох однотипних формувань у різних змінах.
Потреба невоєнізованих формувань цивільної оборони у матеріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах майна задо-вольняється згідно “Положення про ЦО України”.
Забезпечення формувань спеціальним майном, а також техні-кою, майном і матеріально-технічними засобами народногоспо-дарського призначення здійснюється постачальницькими струк-турами формувача з оплатою заявником вартості матеріальних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ресур-сами, які є на підприємстві.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ДІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ”.
Постійна готовність НФ цивільної оборони досягається:
завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань;
високим морально-психологічним станом особового складу;
забезпеченням формування засобами індивідуального захис-ту та іншим майном;
високим ступенем готовності автотранспорту, спеціальної техніки та засобів малої механізації;
високими навичками командно-начальницького складу і осо-бового складу формування ЦО;
знанням командно-начальницьким та особовим складом не-воєнізованого формування ЦО особливостей об’єктів можливих пошукових та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт;
безперервним та стійким управлінням, наявністю необхідних запасів та своєчасним їх поповненням.
Для проведення заходів цивільної оборони органи управ-ління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі реко-мендацій територіальних органів управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони.
Приведення формувань у готовність до дій за призначенням здійснюється згідно з планами, які розробляються на підприє-мствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і виконавці, необхідні документи, які вико-ристовуються під час приведення в готовність. Відпрацьовую-ться, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. Плани завчасно вивчаються з усіма виконавцями.
В планах ЦО передбачається:
порядок і строки оповіщення і збору особового складу невоє-нізованих формувань;
порядок і строки видачі табельного майна та інших мате-ріальних засобів;
строки готовності;
питання управління формуванням в період збору, приведен-ня в готовність, висування в райони зосередження або в райони рятувальних робіт, організація комендантської служби;
питання взаємодії з іншими формуваннями;
порядок забезпечення та інші питання.
Строки приведення формувань в готовність встановлюється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні перебільшувати 12 годин.
Готовність формувань перевіряється у ході планових пере-вірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одно-го разу на три роки. При цьому визначається :
час збору формувань, приведення їх у готовність, вихід у райони зосередження, до об’єктів рятувальних робіт;
готовність і здатність формувань вирішувати завдання циві-льної вборони згідно призначення;
забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх зберігання та готов-ність до використання;
реальність усіх розрахунків;
відповідність кількості, чисельності, організаційної структу-ри оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з ура-хуванням особливостей виробництва, специфіки міста, району, області, регіону.
Додатки до плану приведення в готовність невоєнізова-ного формування :
1. Штат та табель до штату, узгоджений з територіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та циві-льного захисту населення, затверджений начальником ЦО райо-ну (міста обласного підпорядкування).
2. Штатно-посадовий список.
3. Функціональні обов'язки командно-начальницького складу формування.
4. Схема організації формування ЦО.
5. Схема оповіщення.
6. Витяг із графіка отримання майна ЦО (або накладні).
7. Схема (маршрут) висування в вихідний район або район проведення РіНАВР.
8. Схема шикування формування на марші.
9. Орієнтовні можливості за 10 годин роботи.
10. Список посадових осіб і їх номери телефонів.
11. Схема об'єкта, на якому будуть проводитись аварійно-рятувальні роботи.
12. Відомість видачі вимірювачів дози опромінення та зняття показників.
13. Журнал контролю опромінення.
14. Режими радіаційного захисту при проведенні рятувальних робіт в осередках ураження.
15. Довідкові матеріали.