Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2792.72kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
ВИСНОВКИ
Успішне та своєчасне проведення заходів цивільної оборони багато залежить від підготовки командно-начальницького скла-ду, особового складу невоєнізованих формувань, від знання та уміння виконувати свої обов'язки у важких умовах під час лікві-дації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, по керів-ництву підлеглими.
Високий рівень професійної підготовки, добрі організатор-ські здібності, сильна воля, особлива сміливість, вміння швидко та вірно оцінювати обстановку, приймати рішення та наполег-ливо втілювати їх в життя - це головні якості, які необхідні як командиру так і рятівнику в екстремальних умовах НС.
Т Е М А 2.
“МОЖЛИВА ОБСТАНОВКА, ЩО МОЖЕ СКЛАСТИСЯ НА ОБ’ЄКТІ ВНАСЛІДОК СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ І КАТАСТРОФ“.
Навчальна ціль:
Вивчити можливі надзвичайні ситуації
техногенного, природного, екологічного та
соціально-політичного і воєнного характеру
та їх наслідки.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість заняття – 1 (2) години.
Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки. 10 (20)хв.
2. Надзвичайні ситуації природного і екологічного характеру та їх наслідки. 10 (20) хв.
3. Надзвичайні ситуації соціально-політичного та воєнного характеру та їх наслідки. 10 (20) хв.
4. Надзвичайні ситуації, що притаманні суб’єкту господар-ської діяльності. 10 (20) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
ПЕРЕДМОВА
Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім реґіонам держави, вимагають мати для боротьби з надзвичай-ними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх нас-лідками сучасну систему запобігання та реагування на них, значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська, аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО та досконалу підготовку населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологіч-ного та соціально-політичного характеру притаманні кожному місту, населеному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіоактивних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибухи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промис-ловості та в інших галузях економіки, а також метеорологічні, гідрологічні та геологічні надзвичайні ситуації.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.
В останній час в системі цивільної оборони з'явились визна-чення основних термінів, що характеризують ту чи іншу надзви-чайну ситуацію, основні із них які:
Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Класифікація надзвичайних ситуацій - система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.
Класифікаційна ознака НС - технічна або інша характерис-тика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзви-чайної.
Порогові значення класифікаційної ознаки НС – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої харак-теристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.
Екстремальна подія техногенного, екологічного або природ-ного характеру - подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів або явищ.
Під нормою треба розуміти таке проходження процесів або явищ, до якого населення і виробництво пристосувались шля-хом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних розробок.
Потенційно небезпечний об’єкт –це об’єкт, на якому викорис-товуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хі-мічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транс-портні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних влас-тивостей визначає собою небезпеку для життя і здоров’я людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Зона ураження – територія чи акваторія, в межах якої розпов-сюджені або куди привнесені небезпечні радіоактивні, хімічні чи біологічні речовини в об’ємах, що створюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тварин і рослин на протязі визна-ченого часу.
Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслід-ків поділяються з урахуванням територіального поширення, ха-рактеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків, на:
загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація розвиває-ться на території двох та більше областей (Автономної Респуб-ліки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскор-донним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що переви-щують власні можливості окремої області (Автономної Респуб-ліки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного від-сотка обсягу видатків відповідного бюджету;
реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст об-ласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, облас-тей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у об-сягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюд-жету;
місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що пере-вищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;
об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”.
Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, вико-ристання у виробництві потенційно небезпечних речовин у вели-ких кількостях, великий знос основних фондів на об’єктах еко-номіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхід-ності захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.
Техногенна надзвичайна ситуація – це стан, при якому внас-лідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються норма-льні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, наноситься шкода майну населення, економіці і дов-кіллю.
Джерело техногенної надзвичайної ситуації - це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.
Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа – це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Техногенна небезпека – це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у виді дії ураження джерела техногенної надзви-чайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.
Фактор ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації – це складова небезпечної події, що характеризується фізич-ними, хімічними і біологічними діями і проявленнями, які вира-жені відповідними параметрами.
Дія ураження джерела техногенної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільсько-господарських тварин і рослин, суб'єкти господарської діяль-ності та навколишнє природне середовище.
Зона техногенної надзвичайної ситуації – це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполу-чених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.
Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поді-ляються на: транспортні аварії, пожежі (вибухи), наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимих концентрацій), аварії з загрозою викиду (викидом) СДОР і біо-логічних небезпечних засобів, аварії з загрозою викиду (вики-дом) радіоактивних речовин, раптове руйнування будівель і спо-руд, аварії на системах життєзабезпечення, аварії на електро-енергетичних спорудах, аварії на очисних спорудах, гідроди-намічні аварії.
Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобільному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транспорті; транспорті в які потрапили керів-ники держави та народні депутати.
Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні про-мислових об’єктів; на об’єктах розвідки, видобування, перероб-ки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і ви-бухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірни-чих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призна-чення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.
Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речо-вин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.
Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та розповсюд-ження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на під-приємствах промисловості і науково-дослідних установках.
Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних стан-ціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослід-ного призначення; на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джерелами іонізуючого вип-ромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактив-ними відходами, які не виробляються атомними станціями.
Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транс-портних комунікацій, виробничого призначення, громадського призначення.
Аварії на електроенергетичних системах: атомних елект-ростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автоном-них електроенергетичних станціях; інших електро-енергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електрич-них контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єд-наної енергосистеми України.
Аварії на системах життєзабезпечення: на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теп-лових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газопроводах; на нафто-проводах і продуктопроводах; на системах зв’язку та телеко-мунікацій.
Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.
Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спра-цюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспо-руди.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних си-туацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – це виникнення і наступний розвиток факторів ураження.
Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуа-цій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первин-ні; побічної дії або вторинні.
Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.
Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуа-цій за механізмом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хіміч-ної дії.
До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну удар-ну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.
До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.
Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні пара-метри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску.
Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів лег-козаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збіль-шення тиску до максимуму.
Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потуж-них вибухів вибухових речовин і має наступні параметри фак-тору ураження: швидкість розповсюдження хвилі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.
Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внас-лідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні пара-метри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.
Уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозай-мистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламків, осколків.
Екстремальний нагрів середовища, що виникає при по-жежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має нас-тупні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екстремальних тем-ператур.
Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибу-хах і має наступні параметри фактору ураження: енергія тепло-вого випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випромінювання.
Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (ка-тастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має наступні параметри фактору ураження: активність радіонуклідів в дже-релі; щільність радіоактивного забруднення місцевості; концент-рація радіоактивного забруднення; концентрація радіонуклідів.
Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоактив-ність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтер-валу.
Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це сту-пінь радіоактивного забруднення місцевості.
Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з вики-дом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зараження місцевості і об’єк-тів.
Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.
Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.
НС техногенного характеру притаманні кожному місту, насе-леному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіо-активних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибу-хи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промисловості та в інших галузях економіки.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО
ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ
МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”
Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами мож-ливих природних явищ, що приводять до їх виникнення: небез-печні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісно-водні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогос-подарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.
Кожний клас стихійних лих класифікується за характерис-тиками явища, які визначають особливості дії факторів уражен-ня на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності.
Природна надзвичайна ситуація – це обстановка на визначе-ній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла людські жертви, нанести шкоду здоров'ю людей і дов-кіллю, а також привести до значних матеріальних втрат і пору-шення життєдіяльності людей.
Джерело природної НС – це небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого на визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.
Фактор ураження джерела природної НС – це складова небез-печного природного явища або процесу, що викликана дже-релом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявляннями, які визначені або виражені відповідними параметрами.
Дія джерела ураження природної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільсько-господарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вра-жати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Стихійне лихо - це руйнівне природне або природне антро-погенне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися руйнування чи знищення матеріальних цінностей і ком-понентів довкілля.
Природно-техногенна катастрофа - руйнівний процес, що розвивається внаслідок порушення нормальної взаємодії техно-логічних об'єктів з компонентами довкілля, який приводить до масової загибелі людей, знищення і руйнування об'єктів еконо-міки і компонентів довкілля.
Зона природної надзвичайної ситуації - територія чи аква-торія, на якій внаслідок виникнення джерела природної надзви-чайної ситуації або розповсюдження його наслідків з інших районів виникла природна НС.
Зона можливої природної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, на якій існує або не виключена можливість виникнення природної надзвичайної ситуації.
Екологічна надзвичайна ситуація – це обстановка на визна-ченій території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела екологічної надзвичайної ситуації, яка привела до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Фактор ураження джерела екологічної НС - це складова небезпечного стихійного лиха, великої виробничої або транс-портної аварії, що привели до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Дія ураження джерела екологічної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогос-подарських тварин і рослин та навколишнє природне середовище.
Зона екологічної надзвичайної ситуації - територія чи аква-торія, на якій внаслідок виникнення джерела екологічної НС або розповсюдження його наслідків із других районів виникла екологічна НС.
Зона можливої екологічної надзвичайної ситуації - територія чи акваторія, на якій уже існує або не виключена можливість виникнення екологічної надзвичайної ситуації.
Економічні збитки від НС - оцінені відповідним чином втра-ти, спричинені цією ситуацією.
Загальні ознаки надзвичайних ситуацій: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану дов-кілля.
Всі природні надзвичайні ситуації характеризуються нас-тупними термінами та визначеннями:
Небезпечне геологічне явище – це подія геологічного поход-ження або наслідок дії геологічних процесів, що виникають в земній корі під дією різних природних і геодинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки і довкілля.
Сейсмічна безпека - стан захисту населення, об'єктів еконо-міки і навколишнього природного середовища від небезпеки, що виникає від наслідків землетрусу.
Забезпечення сейсмічної небезпеки - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних і сейсмічних захисних правил і вимог, а також виконання комплексу організаційних, прогнозних, інженерних, технічних, сейсмічних захисних і спе-ціальних заходів, що спрямовані на забезпечення захисту от дії факторів ураження внаслідок землетрусу людей, об'єктів госпо-дарської діяльності і довкілля.
Сейсмічне районування - виділення областей, районів або окремих ділянок місцевості на поверхні Землі за ступенем по-тенційної сейсмічної небезпеки, що проводиться на базі комп-лексного аналізу геологічних і геофізичних даних.
Сейсмічна область - гірська складчаста область або активна платформа, в межах якої можуть пройти землетруси, ступінь потенційної небезпеки яких характеризується макросейсмічною інтенсивністю і максимально можливим прискоренням коливан-ня ґрунту при землетрусу.
Сейсмічна хвиля - пружні коливання, що розповсюджуються в Землі від осередків землетрусів і вибухів.
Сейсмічна шкала - шкала для оцінки інтенсивності земле-трусу на поверхні Землі.
Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у виді пружних коливань.
Осередок землетрусу - область виникнення підземного удару в товщі земної поверхні або верхньої мантії, що є причиною землетрусу.
Вулкан -геологічне утворення, що виникає над каналами і трі-щинами в земній корі, по яким на земну поверхню виливається лава, попіл, гарячі гази, пари води і уламки гірських порід.
Обвал - відрив і падіння великих мас гірських порід на крутих і обривистих схилах гір, річних долин і морському побережжю, які виникають головним чином за рахунок послаблення зв'язу-вання гірських порід під впливом процесів вивітрювання, діяль-ності поверхневих і підземних вод.
Зсув - переміщення мас гірських порід по схилу під дією влас-ної ваги і додаткового навантаження внаслідок підмиву схилу, перезволожування, сейсмічних поштовхів та інших процесів.
Протизсувний захист - комплекс охоронних, обмежувальних і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникнення і розвитку зсувного процесу, захисту людей і тери-торій від зсувів, а також своєчасне інформування органів вико-навчої влади або місцевого самоврядування і населення про заг-розу його виникнення.
Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного поход-ження або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних природних або гідродинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти еконо-міки і довкілля.
Повінь - щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води території місцевості, що прилягає до ріки, озера або водосховища, яке повторюється в один і той же період сезону.
Паводок - фаза водного режиму ріки, яка може багатократно повторюватися в різні сезони року, що характеризується інтен-сивним, короткочасним збільшенням витрат і рівнів води, які викликаються дощем або інтенсивним таненням снігу під час відлиги.
Підтоплення - підвищення рівня ґрунтових вод, що порушу-ють нормальне використання території, будівництво і експлуа-тацію розташованих на ній об'єктів.
Зона затоплення - територія, що покривається водою в резуль-таті перевищення притоку води у порівнянні з пропускною мож-ливістю русла.
Зона вірогідного затоплення - територія, в межах якої мож-ливо або прогнозується виникнення зони затоплення.
Зона катастрофічного затоплення - зона затоплення, на якій сталася загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також причинена шкода навколишньому природному середовищу.
Зона вірогідного катастрофічного затоплення - зона вірогід-ного затоплення, на якій очікується або можлива загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також спричинення шкоди довкіллю.
Сель (селевий потік) - стрімкий русловий потік, який виникає раптово, складається із води, піску, грязі та уламків гірських порід і характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, коротким терміном дії, значним ерозійним і кумуля-тивним ефектом, що створює загрозу життю і здоров'ю людей, шкоду об'єктам і довкіллю.
Селенебезпечна територія - територія, що характеризується інтенсивністю розвитку селевих процесів, які створюють небез-пеку для людей, об'єктів економіки і довкілля.
Захист проти селю - комплекс охоронних, обмежувальних і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання ви-никнення і розвитку селевих процесів, захисту людей і тери-торій від зсувів, а також своєчасного інформування органів вико-навчої влади і місцевого самоврядування та населення про загрозу виникнення селів.
Лавина - швидкий, що раптово виникає рух снігу і (або) льоду вниз по крутим схилам гір, який представляє загрозу життю і здоров'ю людей та спричиняє шкоду об'єктам економіки і довкіллю.
Лавинонебезпечна територія - гірська місцевість, на якій є реальна потенційна небезпека сходу лавин, які приводять або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкіллю.
Протилавинний захист - комплекс охоронних, обмежуваль-них і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникненню процесів, що утворюють лавини, а також своєчас-не інформування органів виконавчої влади або місцевого само-врядування і населення про загрозу виникнення лавин.
Небезпечне метеорологічне явище - природні процеси і яви-ща, що виникають в атмосфері під дією різних природних факторів і їх комбінацій, які приводять або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкілля.
Сильний вітер - рух повітря відносно земної поверхні з швид-кістю більше 14 м/с.
Вихор - атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо вертикальної або нахиленої осі.
Ураган - вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/с.
Циклон - атмосферне утворення з зниженим тиском повітря і ураганними швидкостями вітру, що виникає в тропічних широ-тах і викликає великі руйнування і загибель людей.
Шторм - тривалий дуже сильний вітер з швидкістю більше 20 м/с, який викликає сильне хвилювання на морі і руйнування на суші.
Смерч - сильний малий за масштабами атмосферний вихор діаметром до 1000 м, в якому повітря обертається з швидкістю до 100 м/с, що має велику руйнівну силу.
Шквал - різке не тривале посилення вітру до 20-30 м/с і біль-ше, що супроводжується зміною його напрямку, яке поєднано з конвективними процесами.
Протяжний дощ - рідкі атмосферні опади, що випадають безперервно або почти безперервно на протязі декілька діб, які можуть визвати повені, затоплення і підтоплення.
Гроза - атмосферне явище, що пов'язано з розвитком сильних купчастих дощових хмар, що супроводжується багатократними електричними розрядами між хмарами і земною поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко з градом.
Град - атмосферні осадки, що випадають в теплу пору року, у виді часток щільного льоду діаметром от 5 мм до 15 см, звичай-но разом з зливовим дощем при грозі.
Сніг - тверді атмосферні опади, що складаються з льодяних кристаликів або сніжинок різної форми, які випадають з хмар при температурі повітря нижче 0 °С.
Ожеледь - шар щільного льоду, що утворюється на земній поверхні і на предметах при намерзанні переохолоджених ка-пель дощу або туману.
Сильний снігопад - тривале інтенсивне випадання снігу із хмар, що приводить до значного погіршення видимості і перешкоджує руху транспорту.
Сильна завірюха - переніс снігу над поверхнею землі сильним вітром, можливо в сполуці з випаданням снігу, що приводить до значного погіршення видимості і заносу транспортних засобів.
Туман - скупчення продуктів конденсації в виді капель або кристалів в повітрі безпосередньо над поверхнею землі, що суп-роводиться значним погіршенням видимості.
Пильна буря - перенесення великої кількості пилі або піску сильним вітром, що супроводжується погіршенням видимості, видуванням верхнього шару ґрунту разом з насінням і молодими рослинами, засипанням посівів і транспортних магістралей.
Засуха - комплекс метеорологічних факторів у виді тривалої відсутності опадів в поєднанні з високою температурою і пони-женням вологості повітря, що приводить до порушення водного балансу рослин і викликає їх пригноблення або загибель.
Природна пожежа - неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в довкіллі, який супровод-жується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об'єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу.
Лісна пожежа - неконтрольований процес горіння в лісах, що виникає стихійно або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем і розповсюджується на території лісу.
Степова пожежа - неконтрольований процес горіння, що виникає стихійно або внаслідок штучного палу в степу.
Торф'яна пожежа - загорання торф'яного болота, осушеного або природного, при перегріві його поверхні променями сонця або внаслідок зневажливого поводження людей з вогнем.
Зона пожежі - територія, в межах якої в результаті стихійного лиха, аварій, катастроф або необережної дії людей виникають і розповсюджуються пожежі.
Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація - стан, при якому в результаті виникнення джерела біологічно-соціальної надзви-чайної ситуації на визначеній території порушуються нормальні умови життя і здоров'я людей, існування сільськогосподарських тварин і рослин, виникає загроза життю і здоров'ю людей, широ-кого розповсюдження інфекційних захворювань, втрати сіль-ськогосподарських тварин і рослин.
Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації – особ-ливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захво-рюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзвичайна ситуація.
Біологічна безпека - стан захисту людей, сільськогосподар-ських тварин і рослин, навколишнього природного середовища від небезпеки, що викликана або буде викликана джерелом біологічно-соціальної НС.
Особливо небезпечна інфекція - стан зараження організму людей або тварин, що проявляється в виді інфекційних захво-рювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров'я людей і сільськогосподарських тварин або їх загибель.
Збудник інфекційного захворювання - патогенний мікроорга-нізм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і потенційно здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.
Джерело збудника інфекційної хвороби - організм зараженої людини або тварини, в якому іде природний процес зберігання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудника інфекційної хвороби.
Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних, адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфітотичних осередків і наступну їх ліквідацію.
Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які передбача-ють разом з посиленням медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних, профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації.
Епідемія - масове, прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного реґіону розповсюдження інфекційної хвороби людей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на даній території рівень захворюваності.
Епідемічний осередок - місце зараження і перебування лю-дей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в ме-жах якої за певний відрізок часу можливо зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.
Епізоотія - одночасне прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного реґіону розповсюдження інфекційної хворо-би серед великої кількості одного або значних видів сільсько-господарських тварин, що значно перевищує звичайно зареєст-рований на даній території рівень захворюваності.
Панзоотія - масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин з високим рівнем захво-рюваності на великій території з охоплюванням цілих реґіонів, декілька держав або материків.
Ензоотія -одночасне розповсюдження інфекційної хвороби серед сільськогосподарських тварин в визначеній місцевості, на-селеному пункті або на об'єкті господарської діяльності, природ-ні і господарсько-економічні умови яких виключають повсюди розповсюдження даної хвороби.
Епізоотичний осередок - місце знаходження джерела збудни-ка інфекційної хвороби сільськогосподарських тварин, який ізо-льовано таким чином, що становиться неможливим передача збудника тваринам, які мають до неї сприйняття.
Епіфітотія - масове, прогресуюче за часом і в просторі інфек-ційне захворювання сільськогосподарських рослин і (або) різке підвищення чисельності шкідників рослин, що супроводжується масовою гибеллю сільськогосподарських культур і зниженням їх продуктивності.
Енфітотія - одночасне розповсюдження інфекційної захворю-ваності серед сільськогосподарських рослин у визначеній міс-цевості, населеному пункті або на об'єкті господарської діяль-ності, природні і господарсько-економічні умови яких виклю-чають повсюди розповсюдження даної хвороби.
Панфітотія - масове захворювання рослин і різке збільшення шкідників сільськогосподарських рослин на території цілих реґіонів, декілька держав або материків.
Сейсмічність характерна для сейсмоактивних зон, які ото-чують Україну: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.
Зонами сейсмічності обхвачені Закарпатська, Івано-Франків-ська, Чернівецька і Одеська області та Автономна Республіка Крим де сила землетрусів може складати до 7-8 балів та ряд інших областей з силою землетрусів до 5-6 балів.
Грязьовий вулканізм характерний для південної частини Ук-раїни (Автономна Республіка Крим і прилегла акваторія Азов-ського моря), викиди якого супроводжуються вибухами та лока-льними землетрусами. Особливо за останні роки активізувалися грязьові вулкани в зоні Південно-Азовського розлому, що приз-водить до виникнення нових островів та мілин в акваторії Азов-ського моря і Керченської протоки.
Селі найбільш широкого поширення набули у гірських райо-нах Карпат та Криму, та в деяких місцях на правому березі Дніпра. До катастрофічних відносяться селі з об'ємом виносу 10-100 тис. куб. м та періодичністю 1-5 років. В Криму вони поширюються на 9% території. В Закарпатській області - на 40 %; в Івано-Франківській - 33%; в Чернівецькій - 15%.
Карстові процеси розвиваються майже на 60% території Ук-раїни, в тому числі найбільш небезпечні процеси відкритого карсту. У деяких областях України ступінь ураженості карсто-вими процесами сягає 60-100% території, при цьому характер-ними є явища карбонатного, сульфатного та соляного карсту. Карстові різновікові породи (від силуру до неогену включно) розвинуті на 60% території України. А відкритий карст вияв-ляється на 27% всієї площі.
Зсуви поширені на 50% території України. Найбільшого по-ширення вони набули в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській, Дніпропет-ровській областях і Автономній Республіці Крим. Типологічно найбільше зустрічаються зсуви видавлювання (довжиною до 5 км) та зсуви-потоки. У Кримських горах зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5-2,5 км та шириною 0,3-1,5 км. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ, де найбільш поширені зсуви спливання, а також фронтальні зсуви циркоподібної форми. На узбережжі Азов-ського і Чорного морів поширені фронтальні зсуви.
Обвали, осипи характерні для деяких районів Карпатських і Кримських гір.
Абразійні процеси найбільш поширені на Чорноморському узбережжі. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% - Чорного морів. Швидкість абразії в середньому складає 1,3-4,2 м/рік.
Небезпечні гідрологічні явища, які мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град на всій тери-торії України; сильна спека - Степова зона; суховії, засухи -Сте-пова та східна Лісостепова зони; урагани, шквали, смерчі – біль-ша частина України; пилові бурі - південний схід Степової зони; сильні тумани - південний схід Степової зони; сильні заметілі - південний схід Степової зони; снігові заноси - Карпати; значні ожеледі – Степова зона; сильний мороз - північ Полісся та схід Лісостепової зони; повені - басейни річок; снігові лавини – Кар-патські і Кримські гори; маловоддя - річки України; узбережжя та акваторії Чорного і Азовського морів - шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд і суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі, небезпечні підйоми та убування рівня моря.
Повені мають місце майже на всіх річках України, а в Кар-патах і Криму мають виражений паводковий режим стоку. Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут та інші) фор-муються дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб. Високі повені властиві і річкам Дніпро, Дністер, Дунай і Сіверський Донець, які створюють небезпеку виникнення катастрофічного затоплення при прориві дамб і гребель водосховищ.
Циклони характерні для Чорноморсько-Азовського басейну і виділяються своїми руйнівними наслідками та часто супровод-жуються місцевим підняттям рівня моря.
Природні пожежі найбільш характерні для Степової, Полі-ської та Лісостепової зон, Кримських гір. Найбільш поширені лісові та торф'яні пожежі.
Інфекційні захворювання людей і тварин та біологічного ураження рослин характерно для всіх територій України, особ-ливо вони притаманні південним областям та Автономній Рес-публіці Крим.
Надзвичайні ситуації екологічного характеру, що пов'язані з змінами стану суші (катастрофічні провали, зсуви, обвали зем-ної поверхні, ерозія, дефляція; хімічне забруднення ґрунтів важ-кими металами; інтенсивна деградація ґрунтів; не поновлення природних ресурсів), складу і властивостей атмосфери (різкі зміни погоди або клімату в результаті антропогенного фактору; перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих домішок в атмосфері; температурна інверсія над містами і недостаток кисню в атмосфері над містами; значне перевищення гранично допустимого рівня міського шуму; виникнення зон кислотних опадів; руйнування озонового шару атмосфери; знач-ні зміни прозорості атмосфери), гідросфери (виснаження водних ресурсів; забруднення морського середовища) та біосфери при-таманні всій території України, кожному реґіону, області, району, населеному пункту.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО І ВОЄННОГО ХАРАКТЕРУ
ТА МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”
Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, які пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконс-титуційного спрямування діляться на наступні надзвичайні си-туації: здійснення або реальна загроза збройних нападів і утри-мання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких акцій щодо: органів державної влади, дипломатичних та кон-сульських установ, правоохоронних органів, телерадіоцентрів та вузлів зв’язку, військових гарнізонів, державних закладів, атом-них електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики; вик-радення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, напад, замах на членів екіпажу повітряного або мор-ського (річкового) судна; знищення або викрадення з об’єктів зберігання, використання, переробки та під час транспорту-вання: вогнепальної зброї, боєприпасів, бронетахніки, артозб-роєння, вибухових речовин, радіоактивних і сильнодіючих речо-вин, наркотичних речовин, препаратів і сировини; аварії на арсе-налах, складах боєприпасів та на інших об’єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних боєприпасів, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру мо-жуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або реґіоні України.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру, які пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичай-них засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення, внаслідок зруйнування атомних і гідро-електричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсич-них речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспорт-них та інженерних комунікацій тощо.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру з ураженням насе-лення вторинними факторами внаслідок руйнування об'єктів економіки і військової інфраструктури можливі тільки в воєн-ний час на території держави.
Перед нами виникає цілком закономірне запитання: “Які над-звичайні ситуації техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру можуть ви-никнути на нашому об’єкту?”.
Із всіх названих вам НС на нашому об’єкту можливі наступні (керівник заняття перераховує можливі надзвичайні ситуації, які притаманні об’єкту):_____________________________________ _______________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення, після чого підводить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на са-мостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 3.
“ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОЇ ОБРОБКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ, СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА ТЕХНІКИ І МАЙНА ПРИ ЗАРАЖЕННІ РАДІОАКТИВНИМИ, ОТРУЙНИМИ ТА БАКТЕРІОЛОГІЧНИМИ ЗАСОБАМИ.”
Навчальна ціль:
Вивчити: організацію санітарної обробки особового складу формувань і організацію спеціальної обробки техніки і майна при зараження РР, ОР і БЗ.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Організація санітарної обробки особового складу форму-вань. 15 (40) хв.
2. Організація спеціальної обробки техніки і майна при зара-женні РР, ОР і БЗ. 20 (40) хв.
Підсумки. 5 хв.
ПЕРЕДМОВА
Внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру велика кількість населення крім отримає ураження різного типу, від поранень, переломів, вивихів, ударів та інших пошкоджень отримає ще зараження радіоактивними, хімічними речовинами та бактеріальними засобами. В зонах ра-діоактивного, хімічного і бактеріального зараження окажеться велика кількість населення, техніки та майна і виникне необ-хідність проведення спеціальних робіт із знезараження радіоак-тивних і хімічних речовин та бактеріальних засобів.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНОЇ ОБРОБКИ
ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ.”
Санітарною обробкою називається віддалення радіоактив-них речовин, знешкодження або віддалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покровів людей (особового складу), а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути як повною так і частковою.
Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин безпо-середньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.
При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна обробка поводиться негайно.
При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними ре-човинами і бактеріальними засобами в першу чергу знешкод-жуються отруйні речовини, а після проводяться дії, які перед-бачені для оброблення при зараженні радіоактивними речови-нами і бактеріальними засобами.
Особовий склад сил ЦО і населення використовує для про-ведення часткової санітарної обробки індивідуальні протихі-мічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструк-ції прикладаються до нього.
Повна санітарна обробка заключається в обмиванні тіла теплою водою з милом. При зараженні радіоактивними речо-винами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку, якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: прове-дення її після 10-12 годин практично не ефективно. Одяг замі-нюється, якщо після його оброблення зараження остається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-рідинними отруйними речовинами і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з гігіє-нічними цілями.
При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того, використовувалися засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений одяг підлягає дезинфекції або заміні.
Для проведення повної санітарної обробки використовую-ться: санітарні пункти обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66 та ДДП.
Комплект санітарної обробки КСО призначається для пов-ної санітарної обробки особового складу сил ЦО в теплий час року і часткової обробки в холодний час року. Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.
Пропускна здібність за 10-12 чол. за годину, продуктивність за гарячою водою (38-42 °C) при роботі від автомобіля ГАЗ 3-4 л/хв., від автомобіля ЗІЛ 5-6 л/хв., час розгортання (згортання) комплекту 8-10 хв., маса комплекту з ящиком для упакування – 40 кг.
Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття людей і дезинфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезінфекційних камер – 2 (1), об’єм одної камери – 1,8 м3 (2,5 м3), витрати дизельного палива – 21-29 кг/год., дров – 60-85 кг/год., ємність котла і водонагрівачу – 277 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі – 315 кг/год., при роботі на сухих дровах – 205 кг/год., робочий тиск в котлі – 4 кгс/см2, час роз-гортання установки: літом – 35-40 хв., зимою – 50-60 хв., час згортання установки - 13-15 хв., розрахунок – 4 (3) чол.
Пропускна здібність установки за годину (при роботі котла на рідкому паливі): миття людей з одночасною дезинсекцією одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 48 (32) чол.; миття людей з одночасною дезинфекцією одягу, зараженого вегетативними формами мікробів, літом -72 (40) чол., зимою – 48 (28) чол.; миття людей з одночасною дезинсекцією одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 48 (32) чол.; миття людей без обробки одягу літом - 96 (56) чол., зимою – 64 (56) чол.; дезинфекція суконнопапе-рового одягу, зараженого вегетативними формами мікробів (без миття людей), літнього – 128 (80) комплектів, зимного – 72 (44) комп.; дезинсекція суконнопаперового одягу (без миття людей), літнього – 154 (120), зимного – 90 (66) комплектів.
Основні технічні характеристики ДДП: кількість дезінфек-ційних камер – 1, об’єм одної камери – 1,4 м3, витрати дизель-ного палива – 15 кг/год., дров – 40 кг/год., ємність котла –130 л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі – 150 кг/год., при роботі на сухих дровах – 100 кг/год., робочий тиск в котлі – 4 кгс/см2, витрати води при роботі установки – 3000 л/год. , розрахунок – 2 чол.
Пропускна здібність установки за годину: миття людей без обробки одягу літом - 48 чол., зимою – 36 чол.; миття людей з одночасною дезинфекцією одягу літом -36 чол., зимою – 30 чол.; миття людей з одночасною дезинсекцією одягу, зараже-ного вегетативними формами мікробів, літом – 24 чол., зимою – 16 чол.
Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для проведення санітарної обробки.
Санітарний обмивочний пункт включає: першу роздягальню; другу роздягальню; душову; одягальню; санітарний вузол; склад зберігання чистого одягу; санітарний пропускник; кімната пер-соналу.
Пропускна здібність СОП, що має 10 душових сіток, 1600 чол. за добу при роботі 20 годин в добу. На одного чоловіка витрачається 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до темпе-ратури 38-40 °C.
Після теоретичної частини керівник з навчаємими приступає до практичного заняття з проведення часткової санітарної об-робки особового складу.
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки ста-ну засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ОРГАНІЗАЦІЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ТЕХНІКИ
І МАЙНА ПРИ ЗАРАЖЕННІ РАДІОАКТИВНИМИ
І ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА БАКТЕРІАЛЬНИМИ
ЗАСОБАМИ”.
Дезактивація, дегазація і дезинфекція техніки і транспорту може бути частковою і повною.
Часткова дезактивація проводиться з метою зниження сту-пеню зараження техніки і транспорту. Проводиться звичайно після виходу з зараженого району, коли позволяє обстановка. Для її проведення в першу чергу використовують підручні засоби, а також розчини для дезактивації і дегазаційні комплек-ти і прибори.
Повна дезактивація проводиться з метою повного вида-лення радіоактивних речовин з всієї поверхні техніки і транс-порту до допустимих величин зараження.
Способи дезактивації техніки і транспорту:
змивання радіоактивних речовин розчинами для дезактива-ції, водою і розчинниками з одночасною обробкою зараженої поверхні щітками дегазаційних машин і приборів дозволяє зни-зити зараженість в 50-80 разів;
змивання радіоактивних речовин струменем води під тиском дозволяє знизити зараженість в 10-20 разів;
видалення радіоактивних речовин переривистим газокра-пельним потоком з використанням спеціальної техніки з турбо-реактивними двигунами;
видалення радіоактивних речовин обтиранням заражених поверхонь тампонами з мотлоху (з клоччя), змоченими розчи-нами для дезактивації, водою або розчинниками; використо-вується, в основному, для внутрішніх поверхонь техніки і транс-порту;
замітання (змивання) радіоактивного пилу віниками, щітка-ми, мотлохом та іншими підручними засобами; використовує-ться, в основному, при проведенні часткової дезактивації;
видалення радіоактивного пилу методом відсмоктування пилу, здійснюється за допомогою спеціальних комплектів (ДК-4).
При частковій дегазації і дезинфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).
Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні техніки і транспорту отруйних речо-вин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчин-ники і розчини для дезактивації. Для протирання використо-вуються щітки дегазаційних машин, комплектів і приборів або мотлох (клоччя).
Повна дезинфекція виконується тими же способами, що і дегазація, але тільки з використанням активних розчинів для дегазації і дезинфекції. Якщо можливо, то доцільно провадити відразу повну, а не часткову дезактивацію, дегазацію і дезин-фекцію техніки і транспорту.
Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авторозли-вальна станція АРС-12У (АРС-14), комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна тех-ніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обез-заражування.
Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезинфекції техніки і транспорту, дегазації і дезин-фекції території рідкими розчинами, транспортування і тимча-сового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, пере-качування рідин з одної тари в іншу.
Можливості АРС-12У (АРС-14) з спеціальної обробки техніки і транспорту одною зарядкою
| Найменування техніки | Дезактивація, одиниць техніки | Дегазація (дезинфекція) | |
| Струменем води | Розчином для дезактивації | ||
| Техніка на гусеничному ході | 2-3 | 25 | 105 (138) |
| Вантажні і спеціальні автомобілі | 4 | 33 | 105 (138) |
АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне обладнання, а станція АРС-14 змонто-вана на шасі автомобіля ЗІЛ-131. Основні тактико-технічні дані АРС-12У (АРС-14): маса неспорядженої машини 6135 (6970) кг; маса рідин, що перевозяться – 2500 кг; повна ємність цистерни 2600 (2700) л, робоча ємність цистерни 2500 л; час спорядження цистерни механічним насосом 8-12 хв., ручним насосом – до 45 хв.; потужність механічного насосу 300-400 л/хв.; час розгор-тання (на 4 робочі місця) 6-8 хв.; час згортання 9 - 15 хв.; число одночасно місць, що обслуговуються: при дезактивації стру-менем води до 5, при дезактивації, дегазації і дезинфекції за допомогою брандспойтів до 8; розрахунок 2-3 чол.
Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції авто-мобільної техніки і включає: газорідинний прибор, комплект для дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індиві-дуальні протихімічні пакети, порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і транспор-тування комплекту.
Основні тактико-технічні дані: маса комплекту 32,3 кг, час розгортання (згортання) 3-4 хв., витрати розчину на обробку ав-томобілів типу ЗІЛ- 50-60 л, типу ГАЗ-30-40 л, час на обробку відповідно 40-50 і 30-40 хв., витрати 0,075 % водяного розчину порошку СФ-2У 1,5 л/хв., максимальне розрідження в лінії ежек-тора 5000 мм вод. ст., температура струменю на виході 55-65 °C.
Індивідуальний комплект для спеціальної обробки авто-тракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту вкладаються в сумку з хлопкочатопаперової ткані. Основні технічні дані ІДК-1: робочий тиск при роботі з ежек-торною насадкою 3-4 кгс/см2, при роботі з ручним насосом – 1-1,2 кгс/см2, витрати розчинів при дезактивації (ковпачок з отвором 2 мм без сердечника) 2 л/хв., при дегазації або дезин-фекції (ковпачок з отвором 1,5 мм без сердечника) при створені тиску ручним насосом 0,4-0,6 л/хв., а при створені тиску за допомогою пневмосистеми автомобіля – 0,5-1,5 л/хв., час роз-гортання 3-4 хв., маса (без бідону і насоса) 5 кг.
Комплект пристосувань до автомобільних водо-, мастило- і паливозаправників ДКЗ призначається для дезактивації, дега-зації і дезинфекції автотракторної техніки з використанням авто-паливозаправника АТЗ-3-157, механізованої автоцистерни АЦМ-4-150 або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також для миття особового скла-ду). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для дезактивації. Маса комплекту ДКЗ 26 кг, час розгортання 5-10 хв., кількість одночасно об’єктів, що обробляються, 1-2.
Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовува-тися для дезактивації, дегазації і дезинфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три насадки, два по-жежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу. Основні тактико-технічні дані ПМ-130: тип базового шасі ЗІЛ-130, ємність цистерни 6000 л, ширина смуги миття до 8 м, ширина смуги поливки до 18 м, ширина смуги підмітання 2,3 м, витрати води при митті 1 л, при поливці – 0,25 л, робоча швид-кість при митті (поливі) 20 км/г.
Мотопомпа М-600 використовується для дезактивації стру-менем води великої техніки, а також для подання води з від-критих джерел води на площадки оброблення. Основні тактико-технічні дані М-600: продуктивність при напорі 55 м вод. ст. 530 л/хв., висота забору води 5 м, висота нагнітання води до 55 м, час розгортання в робочий стан 5 хв., кількість одночасно об’єктів для дезактивації 1-2, розрахунок 1-2 чол.
Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для прове-дення повної санітарної обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезинфекції озброєння, техніки, дезактивації і дезинфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту. Розгортається на незараженій місцевості близь-ко або безпосередньо в районі дій сил ЦО, що підлягають спе-ціальній обробці.
Станція обеззаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного обеззаражування техніки і автотранс-порту невоєнізованих формувань ЦО. СОТ формується на базі автомобільних колон, гаражів, міських автохазяйств, станцій технічного обслужування автомобілів, мийних відділень трам-вайних і тролейбусних депо.
Можливості СОТ: по дезактивації вантажних автомобілів струменем води з брандспойтів – 90 од.; по дегазації проти-ранням змоченим мотлохом – 60 од. (з розрахунку роботи 20 годин за добу).
Дезактивація одягу, взуття і індивідуальних засобів за-хисту проводиться вибиванням і витрушуванням, миттям або протиранням (прогумованих і кожних виробів) водяними роз-чинами миючих засобів або водою, а також стиркою за спеціа-льними режимами з використанням речовин для дезактивації.
Дезактивація хлопчатопаперового, суконного і шерстяного одягу і в’яленого взуття проводиться витрушуванням і виби-ванням, а також чисткою щітками. Якщо названими способами ступінь зараження одягу не можливо понизити до допустимих величин, то він підлягає дезактивації шляхом стирки за відпо-відною технологією.
Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійс-нюється кип’ятінням, пароаміачною сумішкою, стиркою і про-вітрюванням.
Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не мож-ливо).
Дегазація способом стирання основана на розкладу і зми-ванню отруйних речовин водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації стиркою підвергаються ви-роби з хлопчатопаперових тканин, а також ватяний одяг. В якос-ті миючого розчину використовується 0,3 %-й водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).
Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття і індивідуальних засо-бів захисту, особливо в випадках їх зараження отруйними речо-винами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при температурі 18-25 °C.
Дезинфекція одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється обробкою пароповітряною або пароформаліновою сумішкою, кип’ятінням, замочуванням в розчинах для дезин-фекції (або протиранням ними), стиркою.
Обробка пароповітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які підля-гають обробці пароформаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями експлуатації дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових причепів (ДДП).
Обробка кип’ятінням використовується для дезинфекції виро-бів з хлопчатопаперових тканин і індивідуальних засобів захис-ту, виготовлених з резини і прогумованих тканин. Дезинфекція кип’ятінням проводиться в бучильній установці БУ-4М, дезін-фекційних бучильниках і в різних під-ручних засобах (баках, котлах, бочках і т. д.).
Дезинфекція замочуванням в розчинах для дезинфекції під-вергаються вироби з хлопчатопаперових тканин і індивідуальні засоби захисту. Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів за-хисту, заражених вегетативними формами мікробів, проводи-ться замочуванням в 5%-му водяному розчині фенолу, лізолу або нафталізолу (при зараженні вірусом натуральної віспи кон-центрація збільшується до 8%), 3%-му розчині монохлораміну або в 2,5 %-му розчині формальдегіду протягом 1 год. При зараженні споровими формами мікробів замочування проводи-ться в10 %-му розчині формальдегіду протягом 2 год.
Дезинфекція одягу і індивідуальних засобів захисту методом стирки проводиться за спеціальними технологіями.
Для дегазації і дезинфекції хлопчатопаперового одягу, індиві-дуальних засобів захисту і брезентів, а також предметів домаш-нього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.
Основні тактико-технічні характеристики БУ-4М: ємність бу-чильного чану 450 л, об’єм ємності для води 2570 л (бак для води на 570 л і резервуар з тканини на 2000 л), вантажо-підйомність підйомного пристосування 300 кг, продуктивність насосу БКФ-4 60 л/хв., час розгортання (згортання) без вста-новлення сушила 28-32 хв., середня продуктивність по дегазації (дезинфекції) хлопчатопаперового одягу за 10 год. роботи літом 320 компл., зимою – 240 компл., розрахунок – 4 чол.
Станція обеззаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень самообслуговування, фабрик і ате-льє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних про-пускників. Призначаються для обеззаражування одягу і індиві-дуальних засобів захисту. Заражених радіоактивними, отруйни-ми речовинами і бактеріальними засобами.
Розчин для дезактивації приготовляється на основі по-рошку СФ-2У (СФ-2) шляхом розчинення останнього в воді з розрахунку отримання 0,15%-го розчину (на двадцяти літровий бідон (каністру) – 30 г, на сто літрову бочку - 150 г, на цистерну ємністю 6000 л – 9 кг).
Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6) або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДТХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину – 35 °C.
Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний роз-чин 2% їдкого натру, 5% моноетаноламіну і 20% аміаку і приз-начається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Темпера-тура замерзання розчину – 40 °C.
Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і 25% моноетаноламіну; призна-чається для дегазації отруйних речовин типу зоман. Тем-пература замерзання розчину – 30 °C.
При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і техніки, які заражені отруйними речови-нами типу зоман, може використовуватися 20-25%-ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.
Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.
Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезинфекції грубих металевих, гумових і дере-в’яних виробів. Кашки готуються шляхом ретельного перемі-шування двох об’ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об’є-мом води.
Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: діхлоретан, бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3%-і водяні розчини миючих порошків СФ-2У, “Дон”, “Ера” і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують от-руйні речовини, а тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.
Речовини, які використовуються для виготовлення розчи-нів для дегазації: гексахлормеламін, діхлорамін, діхлоретан, їдкий натр, аміачна вода, моноетаноламін, ДТС ГК, хлорне вапно.
Гексахлормеламін (ДТ-6) – кристалічний порошок білого або слабо-жовтого кольору з запахом хлору. Не розчиняється в воді, добре розчиняється в діхлоретані. Температура плавлення 125-135 °C. Зберігається в мішках з поліхлорвінілу, що поміщені в дерев’яні ящики. Маса продукту в ящику 30-40 кг.
Діхлораміни (ДТ-2, ДТХ-2) – білі або злегка жовтуваті кристалічні порошки з запахом хлору. В сухому виді стійкі, в воді не розчиняються, добре розчиняються в діхлоретані. В сухому виді зберігається в фанерних штампованих бочках масою 25 кг.
Діхлоретан – летуча, безцвітна або злегка жовтувата рідина з запахом спирту або хлороформу. Температура кипіння 84 °C, температура замерзання –35 °C. В воді не розчинюється, при підпалюванні горить. При попаданні в організм людини викли-кає сильне отруєння або смерть, його пари шкідливі при трива-лому диханні. Діхлоретан використовується в якості розчинника речовин ДТ-6, ДТ-2, ДТХ-2 для дегазації; зберігається і перевозиться в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Їдкий натр (каустична сода) – білі куски або мілкі лусочки. На повітрі поглинає вологу, зберігається в герметичній тарі. Добре розчиняється в воді. Концентровані розчини (більше 3-5%) роз’їдають шкіру людини і викликають порчу тканин і взут-тя. Зберігається і транспортується в залізних барабанах ємністю 100 л.
Аміачна вода являє собою 20-25 %-й розчин аміаку в воді. Вона викликає роздратування слизистих оболонок очей і носа, на шкіру людини практично не діє. Температура замерзання аміачної води залежить від наявності в ній аміаку і складає для 8 %-го розчину –10 °C, для 12 %-го розчину –17 °C, для 25 %-го розчину –40 °C. Зберігається аміачна вода в залізних бочках ємністю 100-250 л і інших ємностях.
Моноетаноламін – в’язка рідина жовтого кольору, що воло-діє слабким аміачним запахом, добре змішується з водою, не діє на шкіру людини. Технічний продукт має не менше 80 % голов-ної речовини. Зберігається і транспортується в залізних бочках ємністю 100 і 250 л, а також в залізничних цистернах.
Дві треті головна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК) яв-ляє собою білий порошок з запахом хлору. В воді розчиняється помірно, в органічних розчинниках не розчиняється; при попа-данні на шкіру може викликати роздратування. Під дією тепла, вологи і вуглекислоти повітря розкладається, чому і повинна зберігатися в герметичній тарі в прохолодному місці, укритому від прямих променів сонця. Зберігається і транспортується в заліз-них оцинкованих або покрашених барабанах ємністю 25 і 50 л.
Хлорне вапно – речовина білого або злегка жовтого кольору, подібне за властивостями з ДТС ГК, від якого відрізняється декілька меншою активністю для дегазації і дезинфекції. В воді розчиняється погано, не розчиняється в органічних розчин-никах, гігроскопічна. Зберігається і транспортується в дерев’я-них бочках ємністю 50 і 100 л.
Для дезинфекції озброєння і техніки використовуються роз-чини формальдегіду, фенолу і його похідні (крезол, лізол і наф-тазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).
Водні розчини миючих засобів в відношенні до хворобо-творних мікробів володіють слабкою дією і використовуються тільки для пониження засівання мікробами поверхонь і нейтра-лізації токсинів.
Для дезинфекції озброєння і техніки, що заражена вегета-тивними формами мікробів, використовується 3-5 %-й розчин формальдегіду, 1 %-а суспензія ДТС ГК, 2 %-й розчин монох-лораміну.
Для дезинфекції озброєння і техніки, що заражена споро-вими формами мікробів, найбільш ефективним є 17-20 %-ий водяний розчин формальдегіду (формаліну), що тримає 10 % за масою монохлораміну Б. З початку готується 20 %-ий водяний розчин монохлораміну (20 кг монохлораміну на 80 л води); суміш ретельно перемішується до повного розчинення монохлораміну. Потім перемішуються рівні об’єми отриманого розчину і формаліну.
Формальдегід – безкольоровий задушливий газ, що розчиняє-ться в воді. На забезпечені знаходиться 35-40 %-й водяний розчин формальдегіду, який називається формаліном. Зберігає-ться і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутилах, які вставляються в плетені корзини.
Фенол – тверда речовина рожево - коричневого кольору, доб-ре розчинюється в воді. В практиці частіше використовується покрашена в рожевий колір рідка карболова кислота, що складається з 90 % фенолу і 10 % води.
Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабко розчиняється в воді, добре розчиняється в кислотах і лугах; використовується в виді 3-5 %-их гарячих мильних крезолових розчинах.
Лізол - розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червону-буру маслянисту рідину, що добре розчинюється в воді; для дезинфекції озброєння і техніки використовується у виді 3-5 %-их водяних розчинів.
Нафтазол – суміш 65 % нафтенового милу і 35 % крезолу, що володіє дією при дезинфекції і митті, в виді 5-10 %-их водяних розчинів використовується для тих же цілей що і лізол.
За погодженням з місцевими санепідемстанціями з метою дезинфекції об’єктів навколишнього середовища можливо вико-ристання відходів промисловості типу метасилікату, препаратів побутової хімії, що мають властивості для дезинфекції (підбі-лювання, миття, чищення).
Керівник ставить декілька запитань щодо перевірки стану засвоєння матеріалу і при необхідності робить додаткові роз’яс-нення, після чого приступає до практичного заняття з прове-дення часткової дезактивації, дегазації і дезинфекції.
Після робить короткі підсумки проведеного заняття і ставить завдання на самостійну підготовку навчаємих до наступного заняття.
Т Е М А 4.
“ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ
РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ
РОБІТ ПРИ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ
СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ ТА КАТАСТРОФ.”
Навчальна ціль:
Довести до навчаємих основні заходи безпеки при слідуванні та проведенні аварійно-рятувальних робіт при ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1-2 години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальна площадка або містечко.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Заходи безпеки особового складу формувань цивільної оборони при висуванню в район проведення аварійно-ряту-вальних робіт. 15 (35) хв.
2. Заходи безпеки особового складу формувань ЦО при про-веденні аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зо-нах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій. 20 (45) хв.
Підсумки. 5 хв.