Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях
| Вид материала | Курс лекцій |
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5398.07kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 4125.44kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5524.43kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 2580.69kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 3726.97kb.
- Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників, 5311.98kb.
- Типові програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах,, 1248.48kb.
- Черкаська обласна рада, 58.32kb.
- Чернігівська обласна державна адміністрація, 139.44kb.
- Програма забезпечення населення Здолбунівського району засобами радіаційного та хімічного, 105.1kb.
КУРС ЛЕКЦІЙ
З ТЕМАТИКИ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО, РОБІТНИКІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ, ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ОБ’ЄКТАХ ЕКОНОМІКИ ТА НЕПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
Частина 11.
СПЕЦІАЛЬНА ТЕМАТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦО НА ОБ’ЄКТАХ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Курс лекцій з тематики підготовки працюючого персоналу і невоєнізованих формувань цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності та непрацюючого населення рекомендується для керівників навчальних груп та самос-тійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах над-звичайних ситуацій техногенного, природного, екологіч-ного та воєнного характеру. При використанні Курса лек-цій необхідно враховувати особливості і стан ведення цивільної оборони суб’єктом господарської діяльності та його місцем розташуванням і територіальними особливос-тями даної території.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Успішне вирішення багатопланових і складних завдань, які покладені на Цивільну оборону України, у значному ступеню будуть залежати від рівня підготовки населення держави до дій у складній обстановці, яка може скластися внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій техногенно-го, природного, екологічного та воєнного характеру.
Внаслідок вивчення тематики кожний громадянин пови-нен:
твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;
знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;
знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обов’язки і дії при проведенні евакозаходів;
уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-від-новлювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях;
уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, проводити герметизацію свого житла та викону-вати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд.
Завдання підготовки населення з цивільної оборони мо-жуть бути якісно виконанні тільки тоді, коли керівники за-нять ясно представляють можливу обстановку, яка може скластися на об’єкті, в районі (місті обласного підпоряд-кування) внаслідок НС і способи ліквідації їх наслідків.
Підготовка до занять включає: особисту підготовку ке-рівника; вибір і підготовку місця проведення заняття; під-готовку засобів матеріального забезпечення; підготовку тих, кого навчають.
Відправні дані з організації і методики проведення за-нять керівники отримують під час навчання на обласних (міських, районних, міжрайонних) курсах цивільної обо-рони і на інструкторсько-методичних заняттях, які прово-дяться начальниками штабів цивільної оборони та з над-звичайних ситуацій об’єктів господарської діяльності.
Інструкторсько-методичні заняття, в залежності від сту-пеню підготовленості керівників, можуть проводитися пе-ред кожним або одночасно з декілька занять. На них роз’яс-нюються особливості проведення наступних занять, вихо-дячи з специфіки організації і ведення цивільної оборони на даному об’єкті.
Готуючись до заняття, керівники повинні:
уяснити тему і її зміст;
вивчити рекомендовану програмою і іншу, що відноси-ться до теми, літературу;
визначити навчальні питання і час на вивчення кожного із них;
підібрати місце проведення занять;
визначити засоби матеріального забезпечення і порядок їх підготовки до заняття;
скласти план-конспект.
Особлива увага при підготовці керівники повинні при-діляти визначенню навчальних питань.
План-конспект – це робочий документ керівника, який дозволяє йому твердо проводити заняття, нічого не пропус-каючи і дотримувати послідовність при вивченні матеріалу.
Докладність викладення у плані-конспекті матеріалу і методики проведення заняття залежить від опиту і ступе-ню підготовки керівника.
План-конспект затверджується начальником штабу ЦО та з НС суб’єкта господарської діяльності.
Досягнення цілей заняття у більшому ступеню залежить від місця проведення і матеріального забезпечення. При недостатній забезпеченості матеріальними засобами началь-ник штабу ЦО та з НС об’єкту повинен спланувати заняття навчальних груп у різні строки для того, щоб кожна із них була забезпечена всім необхідним для практичного нав-чання. Всі засоби матеріального забезпечення повинні бути підготовлені для занять завчасно.
Кожне заняття керівник починає з докладу старшого групи про готовність до заняття, перевірки наявності нав-чаємих та готовності засобів матеріального забезпечення.
Після цього він називає тему, навчальну ціль (мету) і приступає до відпрацювання навчальних питань у послі-довності, передбаченій план-конспектом. При необхідності керівник постановкою 2-3 контрольних питань перевіряє ступінь освоєння раніше вивчених тем.
В ході заняття керівник повинен прививати навчаємим тверді практичні навики щодо дій в умовах аварій, катаст-роф та стихійних лих, підвищувати їх психологічну підго-товку.
Керівник повинний виховувати у навчаємих готовність переборювати трудності і чутливість страху, витримувати нервово-психологічні навантаження, які будуть виникати при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, але при цьому необхідно суворо дотримувати заходи безпеки, особливо при проведені рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Кожне заняття закінчується коротким підсумком, де ке-рівник нагадує тему і мету заняття, позитивні сторони і не-достатки, вказує як їх ліквідувати, називає тему наступного заняття і рекомендує літературу для підготовки за темою.
Методичні розробки не слідує приймати за шаблон. Во-ни мають цілю дати керівникам відправні дані з підготовки і проведення занять. Матеріал методичних розробок необ-хідно використовувати з обліком специфіки роботи кожно-го суб’єкта господарської діяльності і особливостей органі-зації і ведення ЦО на ньому, рівня підготовки навчаємих, матеріальної забезпеченості занять та інших місцевих умов.
Т Е М А 1.
“ЗАВДАННЯ ТА ДІЇ ФОРМУВАНЬ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РіНАВР В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ ТА ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ”.
Навчальна ціль:
Вивчити основні завдання та дії формувань
загального призначення при проведенні РіНАВР
в осередках ураження та зонах зараження.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 (2) години.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас, навчальне містечко або площадка.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Проведення пошукових робіт в осередках ураження і зонах зараження. 20 (40) хв.
2. Евакуація потерпілих, людей і майна із осередків ура-ження і зон зараження. 20 (40) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
Навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
3. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.
4. Проект Положення про невоєнізовані формування ЦО, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
5. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС Украї-ни, № 387, 1998 р., Київ.
6. Періодичні видання МНС України, журнал “Надзви-чайна ситуація”, 1998-2000 рр., Київ.
7. Довідник з ЦО, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
8. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стан-дартвидав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
9. Цивільна оборона, Воєнвидав, Москва, 1986 р.
10. Опит використання технічних засобів і способів лік-відації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
11. Управління ЦО. Під редакцією генерал-полковника В.М. Кожбахтеєва, Воєнвидав, 1986 р., Москва.
12. Взаємодія при виконанні завдань цивільної оборони. Під редакцією генерал-полковника А.І. Безотосова, Воєн-видав, 1988 р., Москва.
13. Організація проведення рятувальних робіт при сти-хійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
Матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Структура сил цивільної оборони.
2. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
3. Організація проведення РіНАВР при НС.
4. Способи і засоби боротьби з пожежами при НС.
5. Засоби індивідуального захисту.
6. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозиметрич-ного контролю.
11. Засоби індивідуального захисту, розвідки та доз-контролю.
111. Засоби матеріально-технічного забезпечення осо-бового складу формування.
ПЕРЕДМОВА:
Зростання масштабів господарської діяльності і кіль-кості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої по-тужності, використання у виробництві потенційно небез-печних речовин у великих кількостях, великий знос основ-них фондів на об'єктах економіки - все це збільшує віро-гідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхідності захисту людей від дії шкідливих для здоров'я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуа-ційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.
Велика кількість можливих техногенних та природних надзвичайних ситуацій, які притаманні всім регіонам держави, територіям та об’єктам господарської діяльності, вимагають створення та підтримання у високій готовності сил цивільної оборони як центрального, територіального, так і об’єктового призначення, у тому числі невоєнізо-ваних формувань загального призначення.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ПРОВЕДЕННЯ ПОШУКОВИХ РОБІТ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ І ЗОНАХ
ЗАРАЖЕННЯ”.
Основу невоєнізованих формувань цивільної оборони складають формування загального призначення (терито-ріальні і формування служб), які призначенні для ведення пошуково-рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження (зараження) і зонах катастрофічного затоплення.
До них відносяться зведені загони (команди, групи), загони (команди, групи), рятувальні загони (команди, групи) ЦО, групи загальної розвідки.
Головне призначення невоєнізованих формувань (тери-торіальних і об’єктових) загального призначення – пошук та визволення потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин тощо.
Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій - це про-ведення РіНАВР з усуненням безпосередньої загрози жит-тю та здоров’ю людей, відновленням життєзабезпечення населення. Слід відзначити, що відбудова об’єктів, що потерпіли до компетенції органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення не входять,
При виконанні РіНАВР здійснюються наступні заходи:
- проведення розвідки, установлення обсягу та ступеню руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження ураження або пожежі.
- виявлення об'єктів і населених пунктів, яким безпосе-редньо загрожує небезпека,
- визначення необхідного угрупування сил і засобів для запобігання і локалізації небезпеки - рятування людей, тва-рин і матеріальних цінностей із районів ураження (зара-ження), осередків пожеж і катастрофічного затоплення;
- проведення інших невідкладних робіт в інтересах за-безпечення рятівних робіт.
- організація комендантської служби, охорона матеріа-льних цінностей;
- відновлення життєздатності населених пунктів і об’єк-тів;
- пошук, розпізнавання і поховання загиблих.
На першому етапі вирішуються завдання: з екстре-ного захисту населення; запобіганню розвитку чи змен-шення впливу наслідків; підготовці до виконання РіНАВР. Основними заходами з екстреного захисту населення є:
- оповіщення про небезпеку,
- використання засобів захисту,
- додержання режимів поведінки,
- евакуація з ділянок і районів в яких існує загроза ура-ження людей,
- застосування засобів медичної профілактики і надання потерпілим медичної та інших видів допомоги.
Для зменшення впливу наслідків вирішуються наступні задачі:
- локалізація аварії;
- зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;
- попередження і гасіння пожеж.
Заходи з підготовки до виконання РіНАВР включають:
- приведення в готовність органів управляння і сил циві-льної оборони,
- проведення розвідки і оцінки обстановки, яка склалася.
На другому етапі проводяться РіНАВР, які вклю-чають: проведення рятувальних (пошук та витягнення по-терпілих із завалів, палаючих будівель, пошкоджених транс-портних засобів, евакуація (винос, вивід, вивіз) людей із зони аварії, катастрофи чи стихійного лиха, надання пер-шої медичної та інших видів допомоги) та невідкладних (локалізація аварій, розбирання завалів, укріплення конст-рукцій, які загрожують обвалам, відновлення комунально-енергетичної мережі, відновлення ліній зв’язку, доріг і споруд в інтересах рятівних робіт, проведення санітарної обробки людей, проведення дегазації, дезактивації і дезин-фекції одежі, транспорту, техніки, доріг, будівель, тери-торії) робіт.
На третьому етапі вирішуються завдання щодо за-безпеченню життєдіяльності населення, які потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій (відновленню житла чи будуванню нового, відновлення енерго- і водопостачання, об’єктів комунального обслуговування, ліній зв’язку, орга-нізація медичного обслуговування населення, постачання продовольства і предметів першої необхідності, дезакти-вація або дегазація, дезинфекція території, об’єктів.
Формування загального призначення можуть залучатися до проведення пошуково-рятувальних та інших невідклад-них робіт з метою пошуку та визволенню потерпілих з під завалів будівель і споруд, оповзнів, снігових лавин, заносів тощо відразу після отримання даних розвідки.
Визначення місць знаходження потерпілих можливо шляхом оклику через вентиляційні канали та отвори, використанням ліній зв’язку і радіотрансляційної мережі, що збереглися, за допомогою звуколокації та використання службових собак.
Перед проведенням робіт з пошуку та звільненню лю-дей із завалів необхідно провести гасіння пожеж, знест-румлення ліній електромереж, відключення систем газо-, тепло-, водозабезпечення та каналізації
Роботи з пошуку та звільненню людей розпочинаються з розчистки завалів на входах в будівлі, споруди, сховища, укриття та підвали, пробивання отворів в стінах і на пере-криттях, а якщо необхідно то і устрою підземних галерей. Якщо швидко не вдається звільнити людей із завалених сховищ (укриттів, підвалів тощо), тоді в першу чергу необ-хідно організувати подачу свіжого повітря через пробиті отвори, які можна використовувати для передачі води, про-дуктів харчування та медикаментів. Подачу повітря у за-хисні споруди та підвали можливо також через розчищен-ні та відновлені повітряні забірні шахти використовуючи для подачі повітря вентилятори та компресорні установки.
Для розбирання завалів, коли завали дуже великі і розчищення неможливо зробити швидко, використовують техніку (бульдозери, екскаватори, крани, грейдери тощо).
У тих випадках, коли полотно дверей або ставні лаза розчистити важко або вони деформовані, необхідно їх зняти з петель і видалити, у крайньому випадку можна прорізати у них отвір для проходу.
Для того, щоб входи або запасні лази було легше найти під завалом, їх місцезнаходження, як правило, їх визначають за допомогою плану об’єкту і найбільш міцних споруд або предметів (постаменти, стовпи огорожі, світові ліхтарі, фундаменти тощо).
Якщо необхідно відкривати захисну споруду шляхом пробивання отвору у перекритті або стіні, то до початку робіт необхідно визначити, у якому місці ці роботи можливо виконати найшвидше, і при цьому не пошкодити стан людей, які знаходяться в ньому.
Щоб пробити отвір в покритті (перекритті), до нього розчищають зверху підхід. Підхід до стін захисних споруд можна зробити із сусідніх суміжних приміщень шляхом розчищення завалу або устроєм підземної галереї.
Найшвидше можна розчистити завали за допомогою бульдозера або екскаватора, а в місцях малодоступних для підходу і роботи механізмів за допомогою кранів і лебідок. Ця робота може виконуватися вручну, а при наявності компресора отвори в перекритті і стінах пробивають за допомогою пневматичних інструментів, а при їх відсут-ності - вручну.
Якщо виник великий завал, розчищення якого займе багато часу, роблять підземну штольню. Але ці роботи дуже важкі, і для їх виконання необхідні опитні спеціалісти. Ось чому такий спосіб використовують дуже рідко.
Якщо конструкції укриттів пошкоджені або частково зруйновані, то всі роботи необхідно проводити дуже обережно, щоб не викликати нових обрушень.
Потерпілих, які можуть опинитися в завалах внаслідок обрушення будинків і споруд, дуже важко знаходити. Ось чому роботи з надання допомоги потерпілим в завалах, повинні починатися з огляду і прослуховуванню завалів, а також з опитування навколишніх. Одночасно з цим приймаються заходи, які повинні не допустити наступних обрушень; відключенню від газової і електричної мережі, призупинення подачі води. Тільки після цього приступають до витягування потерпілих. Такі роботи, як правило, виконують шляхом устрою проходу в завалу збоку або зверху з одночасним закріпленням навколишніх частин завалу. Розбирати завал можна лиш у тих випадках, коли є повна впевненість, що при цьому не виникне переміщення завалу, що може негативно вплинути на стан потерпілих і утруднить їх спасіння.
Устрій проходів в завалах полегшується тим, що вели-комасштабні елементи конструкцій при обрушенні, часто займають нахилене положення, стаючи розпіркою з інши-ми конструкціями або ділянками стін, які збереглися; внас-лідок чого під ними зберігаються порожнини. У цих по-рожнинах люди можуть зберігатися навіть у тих випадках, коли будинок (споруда) повністю зруйнована. Вільні по-рожнини можуть виникати в завалі також під найбільш міцними меблями або іншими предметами домашнього вжитку (стіл, ліжко, холодильник тощо).
При переміщенні в завалах необхідно більше викорис-товувати порожнини, щоб мінувати великих робіт з про-бивання стін (перекриття). При цьому важливо старанно закріплювати конструкції, що створили порожнини, щоб не допустити їх просідання і завалу проходу. При набли-женні до потерпілого роботи необхідно проводити з великою обережністю.
Прохід в завалі повинен мати розміри(0,5х0,6 м), які дозволяли б проповзти людині. Безпосередньо біля потер-пілого завал убирають дуже обережно, щоб не нашкодити потерпілому. Звільняти потерпілого необхідно, як правило, руками, щоб не нанести йому нових ран.
Якщо потерпілий придавлений глибою або важкою кон-струкцією, то в ряду випадків необхідно користуватися домкратами (рейковими, гідравлічними та пневматич-ними).
У тих випадках, коли потерпілий не втратив свідомість, у нього необхідно узнати, були біля нього другі люди і де вони приблизно знаходилися.
Порядок надання першої допомоги і спосіб виносу по-терпілого із завалу залежить від того у якому стані зна-ходиться потерпілий і яка частина тіла у нього пошкод-жена.
Якщо потерпілий знаходиться у напівзруйнованому бу-динку (споруді), виходи із якого зруйновані або завалені, то його необхідно як можливо швидше винести звідти, так як можливо нове обрушення або розповсюдження пожежі.
Спасіння потерпілих із верхніх поверхів напівзруйнова-них будинків (споруд), якщо нема безпосередньої небез-пеки нового обрушення, виконується за допомогою при-ставних або металевих драбин, автовишек, пожежних дра-бин, кранів, альпіністського спорядження, колисок, брезен-ту, який використовується для вільного падіння людини тощо.
У ряді випадків можливо винесення потерпілого через суміжні квартири, за допомогою пробивання отвору в стінах квартир, в яких збереглися входи.
Обрушення нестійких конструкцій будинків (споруд) проводиться з дотриманням наступних правил:
проведення розрахунків щодо підбору монтажних машин і механізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем демонтажу;
створення кордонів небезпечних зон потенційно небез-печних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;
створення місця безпечного складування конструкцій, деталей тощо;
використання раціональних вантажних захоплюючих пристосувань і засобів тимчасового закріплення конструк-цій, деталей тощо;
дотримання безпечної послідовності демонтажних робіт;
розрахунків з перевірки конструкцій на демонтажну стійкість і засобів для її забезпечення;
наявності засобів безпечного проведення демонтажних робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;
створення штучного освітлення робочого місця демон-тажних робіт.
До проведення демонтажних робіт допускається особо-вий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструк-таж на робочому місці.
На місці проведення демонтажних робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під’їздом (від’їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.
Підсилення стін і перекриттів, що можуть обрушитися і створити ще більший завал, створення огороджень у небез-печних місцях, закриття зруйнований отворів та інші захо-ди, які повинні забезпечити нормальну роботу рятуваль-ників та громадян, виконуються за допомогою конструк-цій та деталей із залізобетону, тимчасових дерев’яних конструкцій, використанням різного роду домкратів, під-пірок тощо.
Для проведення пошуково-рятувальних робіт можуть використовуватися наступна техніка та механізми: екска-ватори на всіх типів на колісному і гусеничному ходу; бульдозери; крани автомобільні і на пневмоходу; компре-сори всіх марок та інша народногосподарська техніка.
А. Ручні лебідки
| П о к а з н и к и | Т-68А | Т-69 | ЛР-0,5 | ЛР-1 | ЛР-2 | |
| Вантажопідйомність, т | 1 | 3 | 0,5 | 1 | 2 | |
| Канатоємність, м | 150 | 150 | 100 | 150 | 150 | |
| Габаритні розміри, мм | Довжина | 600 | 790 | 600 | 820 | 1060 |
| Ширина | 785 | 816 | 730 | 810 | 1000 | |
| Висота | 810 | 1013 | 780 | 820 | 1200 | |
| Маса, кг | 218 | 369 | 160 | 280 | 450 | |
Б. Ручні домкрати
| Показники | Рейкові | Гвинтові | ||||
| ДРМ-5 | ОДМ-5 | Д Р -7 | Б О-3 | БО - 5 | БТ - 100 | |
| Вантажопідйом-ність, т | 5 | 5 | 7 | 3 | 5 | 10 |
| Висота підйому, мм | 400 | 330 | 350 | 130 | 300 | 330 |
| Маса, кг | 29 | 36 | 47 | 6,2 | 17 | 37 |
Примірний склад сучасного інструменту
А. Інструмент з пневмоприводом
| Види інструменту | Типові зразки |
| Машини відрізні дискові | ІП-2203А, ІП-2018 |
| Ножиці ручні | - |
| Молотки (ломи) | ІП-4609, МО-7П, МПС-2 |
| Перфоратори | П163 (ПР30) |
Б. Інструмент з електроприводом
| Види інструменту | Типові зразки |
| Машини відрізні дискові | МЕС-2203, ІЕ-2203 |
| Ножиці ручні | - |
| Молотки (ломи) | ІЕ-4211А |
| Перфоратори ручні | ІЕ-4709Б, ІЕ-4707А |
| Лебідки барабанні | ЛУР-05, ТЛ-9, ЛМ-05 |
| Талі | - |
| Насоси занурювання і перекачування | “Улитка”, “Гном” |
| Піли цепні для дерева | - |
В. Інструмент з мотоприводом (ручний)
| Види інструменту | Типові зразки |
| Мотопіли цепні для дерева | “Урал” |
| Машини відрізні дискові | МПД-125 |
| Мотоперфоратори | МП-1 “Зміна” |
| Мотобетоноломи | ИМ-4606, С-406М |
| Мотолебідки | МЛ-200М |
| Універсальний комплект мотоінструменту | УКМ |
Г. Інструмент з гідроприводом
| Види інструменту | Типові зразки |
| Циліндри однобічної дії | ЦГС-750-2,5-160 |
| Циліндри двобічної дії | ДГ-100 |
| Розжими | ЦГ-11 |
| Різаки (кусачки) | - |
| Розжими – різаки подвійної дії | - |
| Ножиці | НГ-16 |
Д. Рятувальні еластичні мірні силові конструкції
| Види інструменту | Типові зразки |
| Еластичні мірні домкрати і підйомники | СЕД-500 і ЕСП-50 |
| Еластичні заглушки для труб | ЕЗТ-250 |
| Еластичні мірні пластирі | ЕПП-0,2, ЕПБ-0,02 |
Норми стійкості інструмента і обладнання до
небезпечних і хімічно активним речовинам
З урахуванням коефіцієнту забезпечення захисту при перебільшені ГДК в 100 раз встановлені наступні вимоги до стійкості інструменту і обладнання:
- концентрація хлору 0,2 г/м3;
- концентрація аміаку, сірководню 2,0 г/м3;
- концентрація окислів азоту 0,3 г/м3;
- концентрація сірчаного газу 0,2 г/м3;
- з’єднувальні шланги і другі елементи з резини і пластмас повинні бути стійкі до дії компонентів палива і витри-мувати 4-кратну дію дегазуючих розчинів № 1 і № 2 і полідегазуючої рецептури РД-2 з щільністю зрошення 0,5 л/м3;
- кислотостійкість матеріалів повинна перевищувати 80 %;
- стійкість до розплавів і розчинів лугів повинна переви-щувати 20 %;
- використані в конструкціях матеріали повинні бути стійкі до радіаційного випромінювання;
- інструмент і обладнання повинно забезпечувати можли-вість проведення дезактивації;
- немеханізований, а також пневмо- і гідроінструменти повинні бути працездатні в умовах виникнення вибухо-небезпечного середовища.
Можливості команди ЦО об’єкту за 10 годин роботи складають: устрій проїздів шириною 3-3,5 м в завалах до 1 км; відкривання завалених сховищ – 3-4 шт.; визволення потерпілих з під завалів і укриттів до 500 чоловік.
Можливості рятувальної групи ЦО об’єкту за 10 годин роботи складають: при посиленню засобами механізації робіт визволення потерпілих з під завалів і укриттів до 100-200 чоловік.
При оповзнях до початку земляних робіт, перш за все, необхідно провести відведення води із схилів. Земляні роботи проводити з використанням землерийної техніки і вручну. Роботи вести там де є можливість відкопати по-терпілих у завалених або засипаних спорудах.
При заваленні людей сніговими лавинами рятувальні роботи необхідно проводити з розвідки місць можливого знаходження людей за допомогою спеціально навчених собак та за допомогою звукометричних приладів, а також за свідченнями очевидців. Спочатку необхідно у місцях можливого знаходження потерпілих пробивати вентиля-ційні отвори за допомогою штирів (багрів, труб, бурінням вручну льодобурами тощо). Розкопування проводити за допомогою снігоочищувальної техніки та вручну.
При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаю-ться вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДСТів), галузевих стандартів, галузевих і об’єктових пра-вил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які заключаю-ться з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників цивільної оборони територій та суб’єктів господарської діяльності.
Керівник ставить декілька запитань навчаємим щодо перевірки стану засвоєння ними матеріалу і при необхід-ності робить додаткові роз’яснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ЕВАКУАЦІЯ ПОТЕРПІЛИХ, ЛЮДЕЙ І МАЙНА
ІЗ ОСЕРЕДКІВ УРАЖЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ) І
ЗОН ЗАТОПЛЕННЯ”
Формування загального призначення можуть викорис-товуватися для проведення евакуації людей та майна із зон затоплення (підтоплення) осередків пожеж та забруднених територій радіоактивними та хімічними сильнодіючими речовинами.
У зонах катастрофічного затоплення формування зай-маються виносом майна потерпілих та його завантаженням на вантажні автомобілі, виводом людей із небезпечних дільниць. У першу чергу надається допомога людям зрілого віку та дітям, які евакуються у першу чергу. При цьому формування слідкують за дотриманням населенням, що потребує евакуації, вимог евакоорганів, встановленого порядку дій, у тому числі при необхідності надають інфор-мацію з:
переліку документів, що необхідно взяти з собою;
переліку основних речей та їх найбільшу вагу;
переліку продовольчих товарів на 2-3 доби;
порядку нанесення ярликів на речі;
оформлення записок дітям з фамілією, іменем та по батькові, адресою, роком народження і т.п.
Всі громадяни під час проведення евакозаходів повинні додержувати дисципліну, порядок, витримку та вико-нувати всі розпорядження органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та рятівників, які надають допомогу.
Завантаження автомобілів домашнім майном проводи-ться окремо на кожну сім’ю.
Якщо автомобільний транспорт подається до під’єїдів будинків, необхідно крім надання допомоги громадянам зайняти місце в автотранспорті, перевірити всі квартири на наявність в них громадян, виключення електронагріва-тельних приладів та опечатування квартир і здачу їх під охорону органів охорони громадського порядку.
У разі, якщо автотранспорту не вистачає людей треба виводити на підвищені місця, щоб уникнути можливого затоплення, причому престарілих та дітей підвозити авто-транспортом.
У разі радіоактивного або хімічного забруднення тери-торії (населених пунктів) евакуацію населення проводити критими автомобілями (автобусами та автомобілями з бре-зентовим верхом). При цьому найкращим способом є подача автотранспорту до під’їздів будинків, що дає змогу уникнути додаткового забруднення радіоактивними або отруйними речовинами (автотранспорт повинний бути підготовлений для перевезення людей в умовах хімічного і радіоактивного забруднення). Крім надання послуг престарілим людям та дітям у посадці в автотранспорт, необхідно вимагати від населення мати з собою засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри.
Якщо посадка людей в автотранспорт проводиться на відстані від під’їздів будинків, перед посадкою, у разі необхідності, надавати допомогу у проведенні часткової санітарної обробки, дезактивації або дегазації.
Евакуацію населення із осередків ураження і зон зара-ження, у разі необхідності, проводять за межі цих зон, що дозволяє, у разі нестачі автотранспорту, збільшити про-пускну можливість наявного автотранспорту.
При виході із зон радіоактивного або хімічного зара-ження еваконаселення (у тому числі і рятівники, що суп-роводжують автотраспорт) і евакотранспорт підлягають частковій (у залежності від обставин - повній) санітарній обробці, дезактивації або дегазації.
Майно, яке вивозиться із зон радіоактивного або хімічного забруднення повинно перевірятися на наявність радіоактивних (хімічних) речовин і у разі необхідності знезаражуватися, з обов’язковим наступним контролем на наявність РР і ОР.
Постраждалі, яким надана перша допомога в осередку ураження (зараження), підлягають евакуації на медичні пункти або в лікувальні заклади.
Засоби евакуації залежать від обстановки, що склалася в осередку ураження (зараження), кількості уражених і від-стані до медичних пунктів (лікувальних закладів). З осе-редків ураження внаслідок вибухів або інших руйнувань з утворенням завалів через обмеження використання авто-транспорту, широко буде застосовуватися винос уражених; з осередків хімічної поразки постраждалих можна вивози-ти на різноманітних видах транспорту безпосередньо з місць поразки. У важкодоступних місцях можливо відтя-гування уражених на підстилках, листах фанери і т.д.
Один із надійних засобів перенесення ураженого - на лямці, складеної каблучкою або вісімкою. При відсутності лямки ураженого можна винести на спині або на руках - засобом «замком із трьох рук» або «замком із чотирьох рук» .
Найбільше спокійним і надійним засобом евакуації, що щадить уражених, є санітарні носилки. Вони складаються із двох дерев'яних або металевих брусів, що закінчуються з кінців ручками, двох шарнірно сталевих розпірок із ніжка-ми і замками-засувками і знімного полотнища з узголів'ям; довжина носилок-221,5 см, ширина - 55 см, маса - 9-10 кг. Для розгортання носилок розстібають ремні, який вони скріплені, потім, узявшись за ручки брусів, розкривають носилки, випрямляють розпірки до відмови і ставлять но-силки - на землю. Після цього перевіряють, чи добре зак-рилися замки-засувки.
а
в
Способи перенесення потерпілих:
(а - за допомогою лямки; б - на собі; в – на руках замком із трьох або чотирьох рук)
Ураженого на носилки вкладають так: установлюють носилки поруч з ураженим; носії стають на одне або два коліна з іншої сторони ураженого і підводять руки під його голову, плечі, таз і ноги; одночасно обережно піднімають ураженого, пересувають його убік носилок і вкладають на них. Можна брати ураженого і за одяг. Всі дії рятівники роблять за командою старшого: «Обережно», «Піднімай», «Опускай».
