Ірина Максименко
| Вид материала | Документы |
- Максименко Ірина Володимирівна, 175.74kb.
- Освіта. Виховання. Навчання, 274.87kb.
- А. О. Максименко «Уроки навчання грамоти» (част2)-2шт. А. О. Максименко «Урок, 157.38kb.
- Успішність у вищій школі та розвиток особистості, 43.95kb.
- Богданова Эмма Васильевна Гронь Вера Александровна Максименко Людмила Семеновна Степанов, 554.03kb.
- К. е н., доц. Воробйова Ірина Аркадіївна, студ., 39.08kb.
- Українське/національне в радянській офіційній політиці пам’яті про примусову працю, 342.65kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет імені, 302.36kb.
- Ирина Максименко, 63.81kb.
- Максименко Евгения Игоревна, 65.41kb.
Ірина Максименко,
науковий співробітник Регіонального філіалу
Національного інституту стратегічних досліджень в м. Одеса
Перспективи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні та стратегія участі України в ОЧЕС
Причини появи регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні
З точки зору геоекономічного значення Чорноморський регіон є потенційно об'ємним ринком, який має значні природні ресурси, науково-технічний потенціал та може стати ключовим місцем торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Вже тільки ці чинники стали основою для виникнення регіональної співпраці між країнами, інтереси яких пов'язані з цим регіоном. Фундаментальні зміни після розпаду біполярної системи привели до звільнення старих джерел напруги, які раніше стримувалися двостороннім протистоянням між СРСР та США. Зникнення старої геополітичної системи, проте, не було заповнене формуванням нової.
Серед основоположних геополітичних змін слід виділити наступні чинники. По-перше, зростання міжнародного впливу НАТО, що є об'єктивним результатом розширення кількості учасників цієї євроатлантичної організації за рахунок країн регіону. Більш того, приєднання України та Грузії до цієї організації може послужити причиною зміни системи міждержавних відносин в регіоні в цілому. По-друге, зростання гарячих точок в умовах, коли класичні механізми, як ОБСЄ, ООН, зокрема, виявилися безсилими в їх вирішенні. Нарешті, поява нових суперечностей і спірних питань, що може збільшити напругу в регіоні: наявність російського військового флоту в Криму, українсько-румунські протиріччя, прохід іноземних військових кораблів через Чорне море, позиції чорноморських країн відносно цього питання і наявність угоди Монтре, яка багато в чому застаріла і неадекватна сучасної ситуації, невирішеність питання про використовування природних ресурсів регіону та забруднення Чорного моря, захист міжнародних транспортних коридорів.
Зміна системи міжнародних відносин і необхідність самостійно відстоювати свої інтереси об'єктивно спровокували появу різних регіональних організацій: Вишеградськая група, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У випадку з ОЧЕС йшлося про створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Це було перше значне інтеграційне утворення нового, постконфронтаційного етапу розвитку світової економіки, яке здатне об'єднати країни з різними політичними і економічними формами орієнтації. Тому розвиток системи чорноморської співпраці став одним з важливих механізмів входу причорноморських країн в загальноєвропейську інтеграцію.
Таким чином, ОЧЕС із самого початку привертала увагу різних держав, як нинішніх учасників, так і світової спільноти. Для нових незалежних держав з розваленою економікою було важливим, по-перше, те, що ОЧЕС базується на рівноправній багатосторонній співпраці з урахуванням інтересів всіх держав з метою зміцнення безпеки, миру і добробуту кожного учасника організації. По-друге, що в цій організації беруть участь такі країни, як, наприклад, Туреччина, яка вже не тільки виробила, але і на певному етапі успішно запровадила в життя модель ринкової економіки. І ця модель є для них привабливою. По-третє, колишні радянські республіки, тепер незалежні держави Причорномор’я, сподіваються, що через чорноморську інтеграцію вони зможуть реалізувати свої євроінтеграційні устремління і, в результаті, інтегруватися в світову спільноту.
Інтереси України
Після отримання незалежності українська економіка була повністю дезорієнтована. Українське керівництво стояло перед необхідністю трансформувати економіку і перевести її в русло переходу до ринкових законів. Разом із здійсненням внутрішніх економічних, політичних і законодавчих перетворень необхідно було шукати шляхи для спільних дій з іншими державами, формувати нові рівноправні, взаємовигідні партнерські відносини на регіональному рівні.
У геополітичному відношенні Чорноморський регіон є надзвичайно важливим для України як з погляду її економічних інтересів (вирішення проблеми енергоносіїв, збільшення об'ємів зовнішньої торгівлі, чіткої роботи транспортних комунікацій), так і з позицій національної безпеки держави. Для нашої країни велике значення мають широкомасштабні комунікаційні проекти в рамках ОЧЕС з будівництва кільцевої автомагістралі навколо Чорного моря і системи магістральних трубопроводів для транзиту нафти і газу з Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу до Європи. Достатньо сказати, що використовування території України дає можливість більш ніж удвічі скоротити довжину шляху транспортування нафти з регіону Близького Сходу до Європи. Таким чином, з погляду України, система ОЧЕС є важливим елементом розвитку стратегії довгострокової співпраці з країнами Центральної Азії, Закавказзя, Близького і Середнього Сходу.
Отже, участь України в такому регіональному інтеграційному об'єднанні як ОЧЕС обумовлена транзитним характером її економіки, якій крім захисту від загроз і викликів глобалізаційних процесів також необхідна інтеграція в світовий економічний простір на паритетних умовах. Проте цього може бути досягнуто тільки при реалізації національного економічного і політичного потенціалу і напрацьованим інтеграційним зв'язкам. Отже, головними стратегічними інтересами України в регіоні Чорного моря є: - диверсифікація джерел енергоресурсів за рахунок запасів Каспійського моря, які за своїм об’ємом значно перевищують запаси країн Близького Сходу; - використовування території України для їх транспортування за маршрутом Схід-Захід і Захід-Схід; - вихід на ринки Близького Сходу за рахунок транспортних коридорів по осі Північ-Південь і у зворотному напрямі; - ліквідація загроз власної безпеки за рахунок загроз східного походження: нелегальна міграція, наркоторгівля і торгівля людьми, розповсюдження зброї і т.д.
Важливим моментом щодо інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процес в двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому і широкому. У вузькому вимірі Україна прагне стати регіональним лідером. Тут передбачається співпраця територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря і в господарському відношенні тісно з ним пов'язані. Цей рівень регіонального співробітництва обумовлюється традиціями взаємостосунків прибережних територій, що історично склалися. Широкий вимір полягає в реалізації зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію. І для цього українське керівництво створює сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і регіональних системах міжнародних відносин. В цьому відношенні йдеться про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України.
Таким чином, в ОЧЕС Україна бачить, перш за все, важливий міжнародно-правовий інструмент розвитку всього спектру відносин між країнами регіону. У ширшому, загальноєвропейському, контексті ОЧЕС розглядається Україною як механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, який повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць з метою повноцінного входу в економічний і правовий простір європейського континенту. Саме цим критерієм і слід оцінювати ефективність діяльності ОЧЕС і важливість участі в ньому України.