Geum.ru

Ірина Максименко

Вид материалаДокументы

Содержание


Перспективні напрями взаємодії
Стратегія України в ОЧЕС
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Перспективні напрями взаємодії


Існує цілий ряд пріоритетних напрямів співробітництва держав-членів Організації ЧЕС. В першу чергу необхідно надати увагу наступним питанням: - створення режиму вільного руху товарів, послуг і капіталів для стимулювання економічних контактів і розширення меж виробничої та інвестиційної співпраці; - формування банківської інфраструктури і мережі ділових центрів з метою фінансування і інформаційної підтримки як державних інвестицій, так і приватного бізнесу в інфраструктурних проектах; - уніфікація митної системи країн регіону, створюючи тим самим повноцінну систему багатосторонніх розрахунків і організувавши в майбутньому Чорноморський платіжний союз; - підтримка співробітництва країн Причорномор’я в процесах приватизації, підприємництва, зміцнення малого і середнього бізнесу, комплексне використовування і охорона біологічних, мінеральних і водних ресурсів Чорного моря; - формування транспортної інфраструктури шляхом модернізації та створення нових транспортних комунікацій і розширення залізничного та повітряного сполучення між країнами ЧЕС; - розвиток сучасної системи телекомунікацій, забезпечення надійного телефонного зв'язку між країнами Причорномор’я, зокрема в рамках реалізації проекту про створення єдиної волоконно-оптичної лінії зв'язку між Італією, Туреччиною, Болгарією, Румунією і Україною і підключення до євроазійського кабелю, що сполучає Європу з Японією і Кореєю.

Серед інших ключових напрямів, які останнім часом набули особливу гостроту і важливість, є процес налагодження співпраці в розвитку паливно-сировинної бази регіону з тим, щоб раціонально використовувати енергію, спільно фінансувати енергетичні об'єкти, перебудовувати газо- і нафтопроводи, модернізувати нафтопереробні підприємства, побудувати термінали на березі Чорного моря для ухвалення нафти і зрідженого газу, ввести в дію нові та реконструювати діючі вугільні підприємства, упровадити нове покоління гірських машин, використати нетрадиційні джерела енергії. А беручи до уваги прагнення і ініціативи всіх країн-учасниць ОЧЕС грати помітну роль в Чорноморському регіоні, у тому числі і в питаннях безпеки, держави прагнуть провести конверсію своєї оборонної промисловості, перевести її на масове виробництво конкурентноздатних високоякісних товарів.

В рамках Чорноморського регіону і Організації Чорноморського економічного співробітництва розробляються стратегічно важливі транспортні проекти, які передбачають об'єднання енергосистем країн регіону в єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Заслуговують уваги проекти створення євроазійської магістралі і Чорноморської кільцевої автостради. Ці проекти сприятимуть розвитку співробітництва між ОЧЕС, новими регіональними структурами, що розвивають економічну складову взаємодії, і організаціями держав Європи і Азії, в першу чергу Європейським Союзом, ЦЄІ, ГУАМ, Співдружності демократичного вибору і т.д.

Стратегія України в ОЧЕС


Окремі ініціативи України в рамках ОЧЕС є достатньо важливими. Разом з тим, масштабність і стратегічне значення цих ініціатив явно не адекватні завданню підвищення ролі і місця України в системі ОЧЕС та її діяльності. Як найбільша держава серед учасників ОЧЕС з позиції потенційних економічних можливостей, Україна повинна рішуче виступати з великомасштабними ініціативами, реалізація яких мала б не тільки загальнорегіональне значення, але і впливала б на сприятливі для України зміни загальноєвропейського економіко-правового клімату. Наприклад, на сьогоднішній день правова база участі України в ОЧЕС спирається всього лише на чотири документи: Статут ОЧЕС (від 5 червня 1998 р.), Декларація Ялтинської конференції на вищому рівні (від 5 червня 1998 р.), Додатковий протокол про привілеї та імунітет ОЧЕС (від 30 квітня 1999 р.) і міжурядова Угода про співпрацю в наданні надзвичайної допомоги і ліквідації надзвичайних ситуацій, які виникли унаслідок бід природного і техногенного характеру (від 15 квітня 1998 р.). У нинішніх умовах величезне значення придбаває формування універсальної міжнародно-правової бази, яка дозволяла б ефективно і оперативно реагувати на нові умови, стимулювати ділову активність, економічний підйом на основі структурно-інноваційних перетворень, сучасної соціальної інфраструктури і упровадження ефективних механізмів соціально-ринкової економіки. І в цьому відношенні українське законодавство не відповідає сучасним вимогам в більшості економічних, технічних і інформаційних сфер співробітництва.

Основні задачі участі України в Чорноморському регіоні в цілому і ОЧЕС зокрема полягає в наступних напрямах.
  1. Необхідно виробити переоцінку системи пріоритетів у відносинах з державами регіону в межах ЧЕС, знайти прийнятні шляхи узгодження інтересів країн-членів ЧЕС з іншими міжнародними структурами, відповідні механізми подолання політичних протиріч. Україна повинна побудувати адекватну систему пріоритетів щодо окремих країн згідно із специфікою власних національних інтересів. Наприклад, інтереси України в Чорноморському регіоні багато в чому співпадають з інтересами Турецької Республіки. Ці дві великі чорноморські держави повинні обов'язково координувати свою діяльність і, об'єднуючи зусилля, створювати динаміку розвитку всієї системи чорноморської співпраці.
  2. Продовжити роботу над зміною української законодавчої бази, що відповідає за міждержавне і регіональне співробітництво і створює сприятливий інвестиційний клімат в регіоні. А також проводити політику залучення всіх країн-учасниць ОЧЕС для детальної розробки і узгодження внутрідержавного законодавства між країнами, вироблення спільних підходів до здійснення зовнішньоекономічної діяльності ОЧЕС. Здійснення цього напряму можна включити в роботу засідань Ділової Ради ОЧЕС, які, проте, слід проводити частіше, ніж двічі на рік. Така пропозиція з боку України, може привести до підвищення ефективності діяльності ОЧЕС, що є глобальною задачею для організації в цілому.
  3. Скоординувати свою політику досягнення європейських стандартів економічного розвитку в країні і перевести економіку на нову інноваційну базу розвитку. Необхідність цього підкреслюється складною ситуацією з російськими енергоносіями і залежністю України від них, що знаходить своє віддзеркалення в зниженні економічних показників і підвищенню собівартості продукції. З цією метою Україна повинна продовжувати розробляти і пропонувати до розгляду і реалізації в рамках ОЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для приймання нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використовування нетрадиційних енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств і багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства. Також Україні слід проводити політику активного розвитку інноваційних проектів, направлених на формування інноваційної виробничої інфраструктури регіонального економічного співробітництва.
  4. Розробляти моделі взаємодії існуючих інституційних механізмів (в т.ч. міжурядових, міжпарламентських, банківських, академічних і т.д.) для посилення євроінтеграційних процесів, економічного розвитку і забезпечення економічної безпеки і зниження рівня економічної залежності в регіоні. Для найпродуктивнішої реалізації проектів необхідно привертати можливості Фонду розвитку проектів ОЧЕС, удаватися до взаємодії з Чорноморським Банком торгівлі і розвитку, також як і з міжнародними структурами – МВФ, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком.

Слід зазначити, що самі країни-члени в ході зустрічей і саммітів різного рівня роблять акцент на особливому значенні, яке може надати регіональний підхід ЄС в розвитку безпечного і стабільного Чорноморського регіону шляхом здійснення послідовних дій. В цьому відношенні, пріоритет повинен бути зроблений на розробку збалансованої, взаємовигідної та орієнтованої на результат співпраці між ОЧЕС і ЄС, заснованої на додатковій взаємодії і координації, розвиваючи вже існуючий формат спільних дій.

Сьогодні, коли динаміка нового європейського політичного оточення відкриває потенціал для ефективного співробітництва, держави-члени ОЧЕС додають специфічну важливість розвитку конструктивних відносин з ЄС. Декларація міністрів закордонних справ ОЧЕС «Посилення співпраці з Європейським Союзом» (Кишинів, 28 жовтня 2005) підкреслює, що «посилення відносин з ЄС, зокрема в економічній сфері, створило б додатковий поштовх для організації ОЧЕС у напрямі посилення співробітництва в регіоні і сприяло б тісній взаємодії з іншим регіональними організаціями».

Окрім цього, поглиблення взаємовідносин між країнами регіону і структурами безпеки Євросоюзу може збільшити стабільність в регіоні. У тому числі і відносно розширення ЄС наступного року, коли членами ЄС стануть ще Румунія і Болгарія. Важливість цього положення полягає у тому, що деякі чорноморські країни є (Греція) або стануть частиною ЄС в той час, як інші (Україна, Туреччина) залишаться поза його межами, формуючи, таким чином, Чорноморський регіон як перехідну зону між ядром і периферією Європи.

У цьому контексті Україна повинна розробляти і пропонувати на розгляд в рамках засідань Рад з питань співпраці Україна – ЄС проекти взаємодії між Європейським Союзом і Україною безпосередньо в Чорноморському регіоні з можливістю залучення для їх реалізації інших членів ОЧЕС. Це можуть бути проекти демократичного контролю, протидії протиправним діям на кордоні (як, наприклад, Місія ЄС з надання допомоги Україні і Молдові на кордоні) і т.д.
  1. Велику увагу українській державі при виробленні своєї стратегії участі в ОЧЕС слідує приділити питанню створення зони вільної торгівлі на території країн-учасниць, що може бути здійснене в руслі формування європейського економічного простору. Беручи до уваги юридичні зобов'язання деяких країн-учасниць ОЧЕС перед ЄС і бажання більшості стати повноправними членами Євросоюзу, будь-яка конструктивна дія по створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні стає, таким чином, можливим тільки в рамках діалогу ОЧЕС-ЄС. У його основі повинне лежати розуміння того, що зона вільної торгівлі ОЧЕС може стати свого роду «проміжним» торговим об'єднанням, яке підготує країни-учасниці до інтеграції до розширеної Європи. Проект створення зони вільної торгівлі ОЧЕС є важливий, отже, не стільки через прямі економічні вигоди, скільки як крок, який підготує ОЧЕС до того, щоб стати невід'ємною частиною ширшого економічного простору. В зв'язку з цим країни-члени чорноморської організації завжди розглядали створення зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні як істотний компонент Євро-Чорноморського співробітництва, в якому ОЧЕС виступала б як доповнююча підсистема ЄС. Для цього у будь-якому випадку повинні бути враховані існуючі угоди між ЄС і країнами-учасницями ЧЕС, а саме: членство в ЄС Греції; участь в митному союзі з ЄС Туреччини; Європейські угоди Болгарії і Румунії; Угоди про співпрацю і партнерство, припускаючи можливість формування в перспективі двосторонніх зон вільної торгівлі з ЄС Росії, України і Молдови. Єврокомісія неодноразово підкреслювала, що створенню зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні повинне передувати приєднання відповідних країн-учасниць ЧЕС до СОТ. У цьому контексті Україна має нагоду не тільки якнайповніше використовувати свій потенціал і реалізовувати свої національні інтереси в рамках чорноморського регіону, але і продемонструвати широту своїх підходів і креативність в процесі того, що збалансує європейських і регіональних відмінностей на загальному шляху.
  2. Беручи до уваги той факт, що передумовою підвищення ефективності роботи ОЧЕС є проведення її рєїнстітуалізації, тобто приведення у відповідність до нових умов розпорядних і виконавчих механізмів організації, а також зміну принципу і методик ухвалення рішень в ОЧЕС з тим, щоб важливі питання потрапляли в повістку в обхід попередніх процедур. В той же час посилення ОЧЕС відповідатиме інтересам України тільки у тому випадку, коли Україна зможе добитися посилення свого впливу на процеси функціонування і розвитку організації. Оскільки підвищення ролі ОЧЕС на користь багатьох держав, Україна повинна щонайшвидше приступити до закріплення своїх позицій в її структурах і розробляти проекти, які дозволять добитися цього.
  3. З цією метою Україні слід винести на розгляд ряд ініціатив по підвищенню ефективності роботи ОЧЕС як регіональній організації. По-перше, наполягати на створенні експертної групи, яка повинна проводити апробацію проектів, що висуваються, і розраховувати їх бюджет. По-друге, виносити на обговорення в рамках засідань Ради Міністрів закордонних справ проектів з питань економіки, політики і безпеки. По-третє, в рамках роботи робочих груп Постійного Секретаріату ОЧЕС виробити підходи і механізми поліпшення ситуації в країнах-учасницях ОЧЕС, особливо в нових незалежних державах чорноморського регіону, і створити на їх базі загальну Програму дій по здійсненню економічних і соціальних реформ. Метою Програми може бути досягнення збалансованого і стійкого розвитку територій Чорноморського регіону, забезпечення його економічної і соціальної стабільності, збереження природних ресурсів і культурної спадщини, збалансованої конкурентоспроможності країн регіону. Також ця Програма може виконувати функції стійкої регулюючої структури для відповідних структур ЄС та ОЧЕС, країн-членів і місцевих органів управління. Нарешті, в економічному плані необхідно запропонувати освітлювати динаміку експортно-імпортних операцій і добиватися диверсифікації зовнішньоторгівельних операцій, що продемонструє слабкі місця, дозволить провести над ними роботу і, відповідно, поліпшить економічну ситуацію в країнах регіону.
  4. Одним з перспективних напрямів може стати зміцнення ролі України у формуванні регіональної системи безпеки, зокрема шляхом активізація української політики, направленої на об'єднання зусиль по забезпеченню стабільності в країнах регіону і на досягнення важливішої ролі в існуючих конфліктах. Існування в геополітичному просторі ОЧЕС ряду міжетнічних конфліктів значною мірою стримує розвиток економічного співробітництва і створює загрозу регіональної стабільності. Беручи до уваги той факт, що загрози в регіоні мають як зовнішнє, так і внутрішнє походження, їх подолання передбачає комплекс заходів і узгоджених дій всіх державних і недержавних структур. Серед головних загроз можна виділити: неврегульованість локальних конфліктів і можливість їх загострення; посилення геополітичних впливів інших держав, інтереси яких можуть суперечити регіональним; слабкість регіональних сил формувати ефективні механізми реалізації і захисту власних інтересів в регіоні; політична нестабільність у ряді країн регіону.
  5. Враховуючи значний транзитний потенціал регіону, маючи на увазі майбутній інтенсивний розвиток транспортно-енергетичних комунікацій і відповідної інфраструктури, об'єднуючих Європу і Азію, для української політики доцільно вже зараз серйозно опрацьовувати питання про їх безпеку і виносити його на обговорення в рамках ОЧЕС. Важливість формування ефективних структур безпеки транспортно-енергетичних комунікацій обумовлена наявністю ряду загроз, що є в регіоні — конфліктні ситуації, прояви міжнародного тероризму, організована злочинність, слабкий контроль деяких місцевих урядів над власними територіями. Саме розвиток транспортно-комунікаційних мереж регіону сприятиме його інтеграції в світову економічну систему, а також підсилюватиме внутрішні регіональні інтеграційні процеси. Тому Україна могла б ініціювати процес розробки цілеспрямованої програми забезпечення безпеки стратегічних транспортних і енергетичних шляхів і привернути до її реалізації всі регіональні та субрегіональні сили. Серед ключових напрямів діяльності така програма може передбачати упровадження моделі моніторингу за станом безпеки комунікаційних ліній, формування особливих мобільних підрозділів з функціями їх захисту і попередження терористичних актів і т.д.

Одним з можливих напрямів зміцнення безпеки в регіоні може стати ініціатива ОЧЕС на запрошення ОБСЄ з метою надання допомоги по встановленню демократичного контролю і нагляду військових, воєнізованих і поліцейських сил в регіоні (як частина ширшої програми демократичного розвитку, що будується). Правова основа для такої ініціативи вже є, оскільки всі держави-члени ОЧЕС – це також члени ОБСЄ. Також необхідно привертати до цієї роботи Європейський Союз і НАТО. Обидві ці структури зацікавлені в енергетичній стабільності континенту. Загальна європейська політика у сфері безпеки направлена на співпрацю саме в таких питаннях, а схеми співробітництва НАТО в рамках «Партнерство заради миру» можуть бути істотною підтримкою регіону в плані напрацьованого досвіду та успішних тренувальних програм.
    1. У той же час ОЧЕС доцільно узяти на себе більший вантаж відповідальності за формування ситуації стабільності та безпеки в регіоні. Маючи механізми проведення багатосторонніх консультацій на вищому рівні та на рівні міністрів закордонних справ, ОЧЕС потрібно постійно тримати в зоні особливої уваги і включати до порядку денного питання врегулювання конфліктів в геополітичному просторі Чорноморського регіону. Доцільно виробити узгоджену позицію щодо будь-якої з конфліктних ситуацій, а також запропонувати конфліктуючим сторонам посередництво в процесі врегулювання. Оскільки Україна має значний досвід таких операцій вона може стати лідером цього процесу в ОЧЕС і піднімати надалі питання про формування регіональних спільних миротворчих сил, які можуть бути поступово введені в конфліктні зони під відповідними мандатами Ради Безпеки ООН або ОБСЄ.

Особливу роль в підтримці миру і стабільності в регіоні можуть виконувати спільні морські сили BLACKSEAFOR з участю прибережних чорноморських держав — Туреччини, України, Росії, Болгарії, Румунії та Грузії. Оскільки учасники BLACKSEAFOR є одночасно і членами ОЧЕС, логічно було б інтегрувати цю структуру в ОЧЕС. На сьогодні їх функції обмежені і мають переважно символічне значення. Україна повинна підняти питання про підвищення ролі BLACKSEAFOR шляхом створення єдиного командування і надання ширших функцій щодо патрулювання акваторії Чорного моря з метою запобігання нелегальній діяльності, попередженню екологічних катастроф, наданню допомоги в аварійних ситуаціях і т.п. та запропонувати свої ресурси для досягнення цієї мети.
  1. Підтримка демократичних процесів в країнах регіону також повинна стати одним з головних стратегічних напрямів участі України в Організації Чорноморського економічного співробітництва. Як вже наголошувалося вище, нерівномірний розвиток економік країн регіону є значним гальмуючим чинником процесів чорноморської інтеграції. Внутрішня політична нестабільність або наявність авторитарних тенденцій роблять зовнішньополітичну поведінку деяких країн регіону слабо прогнозованою і нетранспарентною. Слід підсилити роботу з міжнародними організаціями для підтримки демократичних процесів в регіоні, сприяння розгортанню інтенсивного діалогу демократично набудованих політичних партій і рухів країн-членів. На користь демократичного розвитку місцевого самоврядування необхідно ефективніше використовувати можливості таких підструктур ОЧЕС, як Міжнародний Чорноморський клуб, об'єднуючий ключові міста і порти Чорного моря, а також систему «круглого столу» мерів і губернаторів столиць країн Чорноморського регіону, оскільки місцеві органи влади більше за всіх зацікавлені в вирішенні питань спільної протидії можливим екологічним катастрофам, в боротьбі з організованою злочинністю та нелегальною міграцією, у взаємодії на випадок аварійних ситуацій.


У субрегіональному вимірі за Україною залишається статус великої регіональної держави із значним потенціалом. Як стратегічний транзитний маршрут в паливно-енергетичному і сировинному забезпеченні Західної Європи Україна стає місцем регуляції глобальних геоекономічних інтересів. Проте останнім часом значення нашої держави як вигідний транзитний регіон значно зменшилося. Для придушення цього чинника дуже важливо працювати над створенням сприятливих умов транзиту сировинних і енергетичних ресурсів через свою територію одночасно з розробкою альтернативних шляхів їх транспортування. Як спадкоємець частини інтересів, цілей і проблем колишнього СРСР, зокрема в Чорноморському регіоні, Україна повинна виконувати значну роль в організації тут нової системи стабільності і безпеки. Для неї є життєво важливим розв’язання конфліктних ситуацій в регіоні, рівноправне партнерство з Польщею, Румунією, Туреччиною і Росією.

Таким чином, перед Україною сьогодні стоїть декілька задач середньострокового періоду по імплементації стратегії участі в Організації Чорноморського економічного співробітництва:

- створити робочу експертну групу на базі дослідницького центру або інституту або Вузу (як, наприклад, ініціатива України від 2004 р. про відкриття учбового центру країн-членів ОЧЕС на базі одного з Одеських ВУЗів), яка займатиметься уніфікацією підходів по реформуванню організації та підвищення її ролі й ефективності діяльності.

- підсилити діалог ОЧЕС з різними регіональними і субрегіональними структурами, в першу чергу, Європейським Союзом, Європейськими банками з метою сприяння економічним і соціальним перетворенням в країнах регіону. Слід зазначити, що невеликий бюджет ОЧЕС є однією з першорядних перешкод на шляху до повноцінної регіональної співпраці. На сьогоднішній день Чорноморський банк торгівлі і розвитку має ряд угод з міжнародними фінансовими інститутами, проте ці механізми не працюють через відсутність проекту повноцінного регіонального співробітництва, відсутність адекватної правової бази, неучасті ділових і бізнес верств.

- більшу увагу надати питанням безпеки і демократичного контролю. Наприклад, створити експертну робочу групу з вивчення оптимальних шляхів розв’язання конфліктних ситуацій, які склалися в регіоні, привертати до її роботи міжнародні дослідницькі центри, які займаються цією тематикою.

- створити експертну робочу групу з пошуку шляхів і механізмів реалізації інформаційної політики ОЧЕС, зокрема в рамках співпраці з міжнародними організаціями, залучення грантів і спонсорів з різних країн, зацікавлених в таких проектах. Річ у тому, що всупереч думці, що затвердилася, про відсутність інформаційної політики ОЧЕС така політика існує. Проте, як показує досвід, коли в березні 2004 р. в Одесі відбулася конференція громадських організацій, учасники обговорювали безліч цікавих і перспективних проектів і програм підвищення ролі ОЧЕС, а також обміну інформацією між країнами-учасницями. Але всі ці проекти так і залишилися на папері, оскільки у цих організацій немає фінансів для їх реалізації, а комерційні засоби масової інформації не хочуть брати участь в цьому безкоштовно. А держави не готові узяти на себе відповідальність за реалізацію цих проектів, а бюджет ОЧЕС не дозволяє включати значні витрати на інформаційну політику.

Успіх або неуспіх регіонального співробітництва причорноморських держав багато в чому залежатиме від вирішення проблем економічного і політичного характеру, від того, наскільки країни-учасниці будуть готові до широкомасштабної взаємодії в інтересах все членів, і від того, хто стане лідером усередині ОЧЕС. Тому Україна повинна максимально повно концентруватися на ключових пунктах зміцнення своєї ролі в організації та значенні ОЧЕС на міжнародній арені, долаючи бюрократичні та фінансові перешкоди шляхом застосування європейського досвіду та механізмів співробітництва.


Ирина Максименко,

научный сотрудник Одесского регионального филиала

Национального института стратегических исследований


Перспективы регионального сотрудничества в Черноморском регионе и стратегия участия Украины в ОЧЭС