Ірина Максименко
| Вид материала | Документы |
СодержаниеІнтереси найбільших гравців в роботі ОЧЕС Проблеми ефективної роботи ОЧЕС |
- Максименко Ірина Володимирівна, 175.74kb.
- Освіта. Виховання. Навчання, 274.87kb.
- А. О. Максименко «Уроки навчання грамоти» (част2)-2шт. А. О. Максименко «Урок, 157.38kb.
- Успішність у вищій школі та розвиток особистості, 43.95kb.
- Богданова Эмма Васильевна Гронь Вера Александровна Максименко Людмила Семеновна Степанов, 554.03kb.
- К. е н., доц. Воробйова Ірина Аркадіївна, студ., 39.08kb.
- Українське/національне в радянській офіційній політиці пам’яті про примусову працю, 342.65kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет імені, 302.36kb.
- Ирина Максименко, 63.81kb.
- Максименко Евгения Игоревна, 65.41kb.
Інтереси найбільших гравців в роботі ОЧЕС
Інтереси Туреччини в створенні такої організації полягали в особливостях ситуації в регіоні. Після розпаду Радянського Союзу в Чорноморському регіоні з'явилася група держав, які потрапили в сферу зовнішньополітичних і економічних інтересів Туреччини. Той факт, що Туреччина прагне стати регіональним лідером, сьогодні не є секретом. І ослаблення Росії в перші роки після зникнення СРСР дало первинну можливість реалізувати цю ідею. На додаток до політичних інтересів велике значення має і питання про захист прав тюркських народів, захисниками і представником яких проголосила себе Туреччина. І прагнучи об'єднати ці держави в рамках єдиної структури, Анкара намагалася найзручнішим способом вирішити всі питання: встановити свій вплив, забезпечити стабільність і безпеку в регіоні, створити умови для успішної економічної трансформації держав Чорного моря. Покладаючи великі надії на власне геополітичне положення і економічну потужність, що зростає, в умовах посилення кризових явищ в сусідніх постсоціалістичних державах, Туреччина прагнула реалізувати ці переваги шляхом створення під своєю егідою стабільної структури, яка виступала б регіональним центром тяжіння. Значний вплив на позицію Туреччини мав і той факт, що ринкові реформи в країнах регіону були акцентовані не на розвиток малого і середнього бізнесу, а на модернізацію і трансформацію державного сектора за рахунок міжнародної фінансової допомоги.
В рамках ОЧЕС Туреччина прагне вирішити питання подальшого розширення експорту за рахунок активізації торгових відносин з східно-європейськими та євразійськими країнами, які входять до складу СНД, а також пошуку нових торгових партнерів.
Проте, сьогодні Анкара, яка свого часу виступила з ініціативою створення ЧЕС і забезпечила як її політичне оформлення, так і вирішення організаційних проблем формування, проявляє помітні ознаки розчарування.
Болгарія і Румунія визначили для себе пріоритетним напрямом приєднання до ЄС і саме через цю призму розглядають процеси чорноморського співробітництва. Ці держави прагнуть використовувати в регіональному контексті переваги, які пов'язані з застосовуванням ролі «посередника» у взаємостосунках з ЄС і регіоном, в першу чергу шляхом ініціації власних конкретних проектів і залучення фінансових можливостей міжнародних організацій, у тому числі й Євросоюзу, для їх реалізації, а також намагаються вирішувати питання регіональної співпраці шляхом взаємодії з різними міжнародними і регіональними структурами євроінтеграційного характеру. Прикладом в цьому відношенні може стати ініціатива Болгарії про проведення спільної Конференції Міністрів транспорту країн-членів ОЧЕС і Центральноєвропейської ініціативи в рамках підготовки до третьої Загальноєвропейської Конференції Міністрів транспорту.
Регіон Чорного моря, об'єктивно є дуже перспективним в геополітичному і геоекономічному значенні і для Російської Федерації, що підтверджується словами міністра закордонних справ Росії С.В. Лаврова турецьким ЗМІ в травні 2006 р. Президент Росії В. Путін в 2003 р. дав вказівку: використати і підсилити роль ОЧЕС для розвитку південних регіонів Російської Федерації, а також розвивати прибережні зони, інфраструктуру прибережних і курортних регіонів. Одним з проектів в цьому відношенні є створення міжнародної чорноморської курортної зони, в рамках якої відбулося б посилювання екологічних транспортних правил і сприяло б поліпшенню обстановки в регіоні, і можливо, стало додатковою сходинкою на шляху до повноцінної регіональної співпраці в рамках ОЧЕС.
Ще більше розширити свій вплив в регіоні і в рамках ОЧЕС Москва постарається під час свого головування з травня по жовтень поточного року шляхом максимальної практичної реалізації різних проектів. Згідно одному з них Чорне море може найближчими роками бути «окольцьоване» причому двічі: регіональною енергосистемою і високоякісними автомагістралями. Також Росія виявляє цікавість до старої української ініціативи, яка так і не була реалізована – відновлення пасажирського поромного сполучення між чорноморськими портами. Зацікавленість Росії полягає також і в тому, щоб не дати можливість порушити її стратегічні інтереси в цьому регіоні, тобто диктувати свої умови, нав'язувати своє відношення до подій і розв’язання проблем. РФ робить все, щоб зберегти політичне, економічне і військове домінування в Закавказзі і не допустити посилення в цьому регіоні ролі третіх держав (перш за все, Туреччини, США, Великобританії, ФРН, Ірану).
В першу чергу, Росія концентрує зусилля на збереженні контролю над нафто- і газопроводами і основними вантажопотоками на залізницях, авто- і авіамагістралях країн Центральної і Середньої Азії. Особливу цікавість Москва виявляє до того, щоб примусити азербайджанську та інші зацікавлені сторони згодитися на те, щоб саме через російський нафтопровід і порти в майбутньому йшов потік каспійської нафти, що здобувається Азербайджаном. У другу чергу, Росія останнім часом надає велику увагу питанням безпеки, розширення сфер діяльності BLACKSEAFOR, а також, що не повинен залишитися без уваги української сторони, Москва прагне приєднатися до турецької ініціативи «Чорноморська гармонія».
Проблеми ефективної роботи ОЧЕС
В той же час, робота ОЧЕС сьогодні оцінюється як мало ефективна. Ця чорноморська організація є унікальною у своєму роді в басейні Чорного моря. Вона єдина має інституційну структуру і лише в її форматі існує і працює міжпарламентський механізм взаємодії завдяки Парламентській Асамблеї ОЧЕС. Проте існування цілого ряду важливих чинників є перешкодою для подальшого розвитку організації і регіонального співробітництва в цілому. Аналізуючи історію організації і політику країн-членів цієї організації, що проводиться, можна виділити наступні ключові моменти.
По-перше, держави, які об'єднує ця структура, дуже сильно відрізняються рівнем економічного розвитку. У свою чергу, вплив економічного потенціалу Організації Чорноморського економічного співробітництва на подолання кризових явищ в національних економіках країн-членів є дуже слабким і не дозволяє розв'язати існуючі проблеми на регіональному рівні шляхом кооперації та взаємодії.
По-друге, в більшості країн-учасниць спостерігається слабкість демократичних тенденцій: реформування, політичні інститути, демократичні цінності.
По-третє, політична складова. Йдеться, в першу чергу, про існування проблем і протиріч у відносинах між окремими країнами регіону. Тут слід зазначити недостатню ефективність співробітництва, що пов'язано з існуванням територіальних претензій деяких країн до інших в цьому регіоні і відсутністю можливостей їх політичного врегулювання. Негативним моментом в цьому контексті є і певне політичне протистояння між Росією і Туреччиною, а також Румунією і Україною, які прагнуть стати регіональним лідером. Загострення відносин між окремими членами ОЧЕС в контексті існуючих локальних конфліктів (Туреччиною і Грецією, Азербайджаном і Вірменією, територіальні претензії Росії і Румунії до України, грузино-абхазський конфлікт, проблема Ічкерії тощо) також є однією з істотних перешкод на шляху до ефективної регіональної співпраці.
По-четверте, специфіка регіону й орієнтація його держав на економічну трансформацію й інтеграцію до європейських структур зумовлює ряд проблем, від вирішення яких залежить як подальша діяльність об'єднання, так і збереження його як такого. Більшість країн регіону має достатньо відсталий, слабо структурований і фактично незахищений інформаційний простір. Виходом з ситуації може стати загальна перебудова цього простору, ліквідація науково-технічної відсталості, особливо створення комп'ютерних мереж, інтеграція в світове інформаційне поле і тому подібне.
На жаль, досягнення співробітництва країн-учасниць ОЧЕС в сферах створення регіональних ринків збуту і налагодження співпраці в інвестиційній діяльності поки що також залишають сподіватися на краще. Не дивлячись на проблеми, які значно уповільнюють процес інтеграції в Чорноморському регіоні, співробітництво як на двосторонній, так і на багатосторонній основі продовжує розвиватися завдяки своїй перспективності і зацікавленості всіх учасників системи чорноморських регіональних відносин.