Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Конституційне право України
Конституційно право України
Конституційний статус особи. класифікація ііі»ав людини і громадянина
Конституційне право України
Невід'ємні прала
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23
оержавноїмови. Зміст ст. 10 про державну мову в Україні був об'єктом дискусій в парламенті. Зва­жаючи на полісі ііічішїі склад України, наявність значної кількості російськомовного населення, ліві дсиу гаї в парламенту пропонува­ли надані статус офіційної не .інше українській але й російській мові. Були відповідні посилання на мовну політику Швейцарії, де, зокрема, офіційно визнаються 4 мови: італійська, німецька, фрап-И) и.ка і ретороманська.

Сьоіодіи статус української мови визначається Конституцією, а також Законом «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 19X9 р. як державної мови.

63

Р.С. Балакірєва

Положення про державну мову с новацією в Конституції Укра­їни. Попередні Конституції радянскнх часів гакої правової норми не шали. Застосуванням цієї норми законодавець прагнув зміцни-ш громадянську злагоду, ковсо іідуватв націю на базі єдиної дер­жавної мови, сприяти формуванню національної самосвідомості українського народу, ііоіо національного менталітету, збереженню української національної культури. Крім Констнтуцй України (її 10), питанням мовної пепінки присвячено і ніші нормативні акти. Обов'язкове володіння і користування державною мовою передбачено Конституцією для Президента, суду, суддів Верховно­го і Коне і ііі\ цінного С\д\.

Крім визначення української мови як державної, Конституція України забезпечує вільний розвиток, використання і захист російської мови, ІНШИХ моп національних меншин України. Зако­ном України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня ІУ')2 р. стверджується, шо держава гарантує всім націоналі.ним меншинам право па ваціонадьио-кудьтури] автономію, користу­вання і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мини в дер­жавних навчальних складах, або через національні культурні то-варнства, розвиток національних культурних градацій, внкоряс-і an ня національної символіки, задоволення інших культурних по-ірсб.

В місцях компактного проживання національних меншин їх мо­ва може викорпсіовуваіись поряд з державною українською мо­вою. Громадяни України можуть обирані іа відновлювані національність.

Проіолоснвніи українську мову державною, держава дбає про розвиток української культури за кордоном, сприяє задоволенню національно-культурних мовних потреб українців, які проживають за межами України і не є її громадянами.

Ця конституційна норма вперше відіворюс національно-куль­турні інтереси української діаспори, сі нічних українців* які за різних часів і обставин опинились за межами України. Ця значна истина людей, близько II мільйонів українців, мас на сьогодні культурні, націона H.iio.ivxoBiii зв'язки і еі нічною батьківщиною і потребує державної опіки в задоволенні націона.н.по-ку.іьі \ріш.ч. мовних погреб. Вони задовольняю і ься через і ромадеько-к\ и.иріїї об'єднання, українські громади, які зберігають українські традиції, звичаї, мов\ і культуру.

64

Конституційне право України

Держання символіка України

Серед атрибу і їв держави в сучасних умовах особливого значен­ня набувас державна символіка. У відповідності до світової гра­дини Конституція України визначила державну символіку України.

Державна символіка не система знакових, образних або му­зикальних форм, які закріплюються правовими конституційними нормами і маю 11. уособлювали державу, вирізняти її серед піших держав. Цс атрибутика, то відіворюс певні історичні традиції і е\ шість громадянських уявлень про державу. Державна символіка незалежної України конституйована є і 20, як одна з ознак незалеж­ної суверенної держави.

Державними символами України с Державний Прапор Украї­ни, Державний Герб України. Державний Гімн України.

Державний Прапор України цс стяг із двох рівновеликих го-ризоніалмінх емм синього і жовтою кольорів.

Конституційному затвердженню нього державного символу пе­редувала тривала деп) гатська дискусія у Верховній Раді. Посилаю­чись на козацьку традицію, на звичайні для радянських часів ко­льори, ліві деіп іаіи пропонували узаконити червоний колір, який був властивий військовим стягам багатьох військових формувань на критерії України. Так. «Радзнвішвськвй іпопнс» на своїх сторінках лаг мініатюрне зображення 213 стягів, серед них 11>о ма­ють червоний колір. Все цс, звісно, військові стяги.

Козаки йшли у військові походи під червоною корогвою. Тра-дипіпіїніі прапор у них червоне полотнище з білим хрестом. Ок­ремі полки мали свої знамена, де червоний колір поєднувався з синім, білим, зеленим га золотим. Червоний колір військових пра­порів був виправданий: його було видно здалеку і вважалось, то військо не переможе, доки ворог не здобув його прапор.

Вперше жовто-блакитний стяі було виголошено прапором Ук­раїнської Народної Республіки. Сьогодні прапор синьо-жовтий, бо у відповідності з вимогами всксилолоііі (науки про стяги) кольори називаю і і.ся зі ори донизу. Цей прапор бчло затверджено Верхов­ною Радою України 1992 p.. після гривалнх парламентських дебатів.

19 лютою 1992 р. було затверджено Державний Герб України
у формі тризуба. Існує близько 40 версій виникнення і суті цього
державного знака. Не розглядаючи жодну з них. констатуємо, що
іризуб. як символ козацької влади, був відомий па території Цент­
ральної України ніс з VIII ст.
54' 65



Р.С. Балакірєва

Конституційно право України


У Київській Русі гризуб був великокняжим знаком, пою відіво-piOBu.ni на княжич псчаїкач. на древках знамен дружтіннпкін. ва монсіах. Цсіі знак княжої Держави Володимира Меткою с го­ловним елементом великою Державною Герба України. Верховна Рала Украпіп 1992 р. затвердила Державний Гімн України на м\зп-к\ М. Всрбннькою, на слова поста XIX сі. II. Чубшіською «Ще не вмерла Україна, і слава і воля, ще нам. ораї ія молодії, усміхнеться имя. Згинуть нами вороженьки як роса на сонні, запануємо МИ, брагтя, у своііі сторонці». Проте, не зважаючи на Конституційне затвердження цієї символіки, у Верховній Раді час від часу пунають пропозиції про необхідність удосконалите Герб, оголосити кон­курс на кращий зразок Державною Гімн) України, з гам, щоб тексі гімн) більше відповідав сучасном) етану незалежної України.

Верховна Рада IV скликання у березні 2003 р. знову поверну-шсьдо питання продержавшій гімн України.

Виголошувались думки про невідповідність гексп пми\ істо­ричному оптимізм) молодої незалежної держави. Серед різно-члшіііич варіантів гекст) гімну Верховна Рада віддала переваг) гексту, запропонованому Президентом, відповідно до якою змиїю-нався І рядок старого гексту.

Закон України «Про Державшій Гімн України» від 6 березня 2OD3 р. затвердив Державним Гімном України національний гіми на музику М. Вербппькоіо зі словами першою куплеї \ іа вріСПІВ) івор\ II. Чубписького в такій редакції:

«Ще не вмерла Украй/;/1 слана, і воля,

Ще нам, браня молоди, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонні.

іапануем і ми. браття, у своїй сторонні.

Приспів:

Душ) н п іо ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браня, козацькою роду».

Таким чином, можна зробиш висновок, щор.1 Конституції Ук­раїни «Загальні засади» легітимізує найважливіші основи громад­ського життя по ііііічн\ систему суспільства і. перш за все, осно-ііи держави перехідного періоду, визначає форми правління, форми адміністративно-територіальної о устрою, принципи функціону­вання влади, економічну основ) держави га основні її атрибути (мов\. і ромадянство, держави) символіку).

66

Питання дія СЛМЯСОШНролМ
  1. Як визначено в Конституції України с) пік п, української держа­
    ви?
  2. Яка мета конституційного запровадження розподі.п владі?
  3. Що означає і забезпечує проголошений Конституцією принцип
    політичної, економічної та ідеологічної багатоманітноеті?
  4. Які форми власності леїппмізовано (визнано законними) кон-
    сіиіуціііним законодавством?
  5. Яка форма власності є пріоритетною в ринкових умовах еко­
    номіки і якими правовими нормами забезпечено процеси прива­
    тизації?
  6. Які шляхи наб\ і ія і ромадянотва характерні для України'
  7. З якою метою КОНСТИТУЦІЙНО запроваджено єдину державну мо-
    в) українську в багатоетнічній українській державі?

( писок рекомендованої. іітератури
  1. Конституція України, ііріііпіяіа на V есси ВРУ 28 червня 19% р.
  2. Коментар до Конституції України. К., 1996. — 376 с.
    V Іакови України в 14-ти т. К.. 1991 2001 pp.



  1. Загальна ісорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчікова. —
    К.: Юрінком Інтер, 2000. 312 с.
  2. Кравченко В.В. Конституційне право України. К.: Атіка,
    2000. 317 с.
  3. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Поюрілко. К.:
    Наукова думка, 2000.
  4. Основи конституційного права України. — К.: Юрінком Інгср,
    2000. -- 287 с
  5. Василев Г. Конституційний аспеп політичної реформи // Голос
    України. 2003 р. 28 березня С 3.
  6. Новіков В., Хара В. Побудова соціальної держави загальне
    національне завдання // Голос України. 2003 р. 28 берез­
    ня С.6.

ІО.ІІроекі Закон) України «Про внесення змін до Комсінімш Ук­раїни»: На всенародне обювореиня. К.: Преса України. 2О03. - - 80 с

67

Р.С. Балакірєва


Конституційне право України


КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ОСОБИ. КЛАСИФІКАЦІЯ ІІІ»АВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
  1. Конституція України про невід'ємні права людини.
  2. Соиіальїіо-скоиомічіїі права людини 11 ромадяннна, їх державні
    і арап пі.
  3. Політичні права громадян України.
  4. Право :ііолшіп на юридичний захист.

5. Громадянські права людини і громадянина,
б Право людини на юридичний захист.
  1. Культурні іа екологічні права людини.
  2. Конституція України про обов'язки .подими і громадянина.

Центральном розділом Конституції України є розділ II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»). її 161 статті Коистн-іунії 48 міститься саме в ньому розділі, крім того деякі положення щодо прав і свобод людніш закріплено і в інших статтях Консти­туції України

Така увага до них проблем визначається перш за все природою Конституції як Основною Закону держави. Вш не дише регламен­тує принципи організації державної влади га її функціонування, .і к її визначає правовніі статус людини, принципи її відносин з державою і держави з людиною, громадянином

Правовніі статус особи — не юридично оформлене і закріплене становище людини в державі і суспільстві, юридично визначений зв'язок особи з державою.

Правовій*! сіаі\с існує як конституційний статус людини і іро-мадянина, як спеціальний статус і ля окремих категорій громадян (молоді, дней, пенсіонерів, військовослужбовців), статус іноземців та окремих і\ категорій га інше.

Правовий статус конкретної особи ис співпадає з її факіпчинм соціальним статусом, який пов'язаний з її майновим сіапом. соціальним становищем, реальними можливостями і гарантіями реалізації і забезпечення конституційних прав і свобод.

Соціальна природа суспільства, йоіо економічні, політичні га ідеологічні засади реально визначають можливості забезпечення і проголошених прав, свобод і обов'язків, і визначають правовий статус особи.

Основний зміст правового статусу людини і громадянина віп-начає система прав і свобод, встановлена конституцією.

68

Будуючи нову, демократичну державу, законодавець керувався \ створенні Конституції України принципом демократизму, пріори і сту особи, людини \ відношенні до держави. Тому в Кон-с і ні уші України з'явились нові правові норми, які більш повно виповідаю і ь міжнародним документам і перш за все Загальній декларації з прав людини. Міжнародному пакту про іромадянські і політичні права, Європейській конвенції про захист прав і основ­них свобод людини. У відповідності зі евповою конституційною традицією в Конституції України значно розширено коло прав і свобод людини.

В Конституції УРСР 1978 р. визначалось іри групи прав люди­ни: особисті, соціа.іьно-скоиомічні і а по и пічні СЬОГОДНІ Коне і и-і\іця України визначає п'ять груп прав і свобод людини і іромадя-іінна, які складанні, цілісну систему правових норм, шо регламен­том, відносини поднни і демократичної, правової держави. Крім того, значно розширено межі прав людини v кожній з груп прав і свобод. Гак, наприклад, більш різноманітними стали проголошені Консмшціпо політичні прана. До того ж 22 статтею Конституції визначається, шо закріплені нею права не с вичерпними. Зі зміною сошальио-иоиіичніїх умов в Україні, зі стабілізацією економіки і соціальної сфери життя, буде можливим внесения іакпх змін в Кон­ституцію і чинне законодавство, які значно розширять межі прав і свобод громадян України.

Перш ніж розглядати основні права і свободи ЛЮДИНИ і ірома-дянина України, зушшемось на ана па самих понять «людина» і «громадянин», якими користується законодавець у Конституції України. Ці поняття не однозначні, що визначено існуючою право­вою граднціею. Так, Конституція США 1787 p. визнавала нетрів людьми, але не визнавала громадянами і не поширювала на них цілий ряд громадянських і подіти чип прав.

В Конституції України людиною вважасіься кожен, хто прожи­ває на території України іноземець, людина без громадянства. Громадянин України цс людина, що маг українське, або подвійне громадянство (біпатрид), хоча українське право не визнає бшатрнзм) і рекомендує громадянам оформляш єдине українське і ромадявство.

Права людини і права громадянина України не співпадають. Права іромадянпна України ширші, ніж права людини, бо вони включають права людніш та ще іакі прана, якими користується ли­ше і ромадяни України (політичні, соціальні). При тому деякі етапі

69

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Конституції Украпім частково проголошують права кожною, а ча­стково адресовані лише громадянам України (сг.43).

Доречно більш конкретно визначні н поняті я «право» і «свобода».

Конституційне право шоднвл і іромадяшіна непевні можли­вості суб'єкта консінппншо-правових відносин, юридичні можли­вості особи задоволення своїх інтереси і потреб, виходячи з рівня розвшку суспільсіва. цс МОЖЛИВІСТЬ одержані від держави певне матеріальне чи иемаїеріальііе благо (право на працю, на соціаль­ний захист, на левіту, прамову допомоі> га піше).

Свобода людини і громадянина не можливість вибору пнп соціальної поведінки для досятнення своєї мені, яка деіерчіїїонаил соціально-по.и пічним середовищем, певними сипі її,ними праііи.іа-ми. Тому реальна міра свободи полини і громадянина історичнокон­кретна і обумовлена. Цс сфера підпоєної авюномп суб'єкта, якніі ре­алізує свое волевиявлення, узі оджуючи йото з існуючими правовими нормами, не завдаючі шкоди суспільств) в ш ю.м\ та іншим людям.

Тому права і свободи діалекінчпо пов'язані з обов'язками лю-днин і громадянина і становлять мір) поведінки людини. Система прав, свобод і обов'язків обумовлена рівнем розвитку суспільсіва. його об'єктивними потребами га інтересами з одного боку га інте­ресами і потребами людини з іншої о боку.

Проголошені Конституцією України права і свободи можуть оми класифіковані кі кількома кріперіямп. які мають не абсолют­ний, а відносний характер. ( аме гам) одне і геж право може роз-ГЛЯДатиеь, наприклад, як економічне і як соціальне (право на пра­цю і право приватної власності), нешд'сміп права можуть розгля­датись і як громадянські і як право на юридичний захист.

Виходячи зі сфери реалізації прав і сфери жіп гедіяльності осо­би можна Bii.li.ні і п іакі групи прав:
  1. Невід'ємні або особнеп права людини.
  2. Соніа.іьно-скономічш прана ЛЮДИНИ і і ромадянпна.
  3. ПОЛІТИЧНІ права тромадян України.
  4. Право людний і громадянина на юридичний захист.
  5. Еколопчні і культурні права людини і і ромадянпна.

Конституція України про невід'ємні права людини

Щодо визначення самою поняті я невід'ємних прав людний не існує одностайності, Іноді і\ називають фізичними (життєвими) (Кнсншок Л.А.), іноді природними, органічними. Новий Циві.іь-

70

кип кодекс України (2003 p.). в кинзі другій «Особисті немайиові права фізичної особи» в ст.269 та 271) дає визначення та перелік цн\ прав, посилаючись на Конституцію України.

Особисіе немаііновс право розі.ія ьк іься як такс що не мас еко­номічною зміст) і яким особа воло;цс довічно. А далі у ст.27() внзиа-чаются нили особнсіич веманновнх прав. В ч. І зазначається: «відпо-иі ВОДО Конституції України фізична особа має право на ЖИ1 ія. пра­во на охороігу здоров'я, право на безпечне .ця жш і я і здоров'я дов­кілля, право на свободу і особисн недоторканність і право на недо­торканність особистої о і сімейної о жіі ті я, право на повагу до гідвосі і і честі право па гаемнищо листування, гелефонних розмов, телеграф­ної та іншої кореспонденції, право на недоторканність життя, право на ВІЛЬНИЙ вибір місця проживання га па свободу пересування. Право на свобод) літературної, художньої, наукової і гехнічноі гворчоеті».

В переліку вемайнових особистих прав фізичної особи (люди­ни) не всі права справді «не мають економічною змісту» (ст.269). 1} умовах ринкової економіки та запровадження платної і стархової медицини право па охорону здоров'я набуває явною сокномічиого змісту і реалізація ното залежнії, від майнового статус) фізичної особи. Хоча реалізація такої о невід'ємного права як право на жит­тя безумовно значною мірою залежить від існуючої в суспільстві системи охорони здоров'я і доступності її дія кожної поліпні.

Тому І конституційному праві використовуються дещо інші критерії для визначення невід'ємних прав.йодний, як гаких. Що за­безпечують реалізацію всіх інших прав людини, гарантують її біо­логічне і соціальне існування

До невід'ємних, абсолютних, особистих прав людини можна віднести:
  1. Вільність і рівність у правах і своболах (статті 21 24);
  2. Право на ВІЛЬНИЙ розвиток свосїособистосіі (ст.23);
  3. Право на жні ія (ст.27);
  4. Право на повагу до людської гідності (сг.28):
  5. Право на свободу і особнеп* недоторканність (ст.29);
  6. Право па недоторканність житла (ст.ЗО);
  7. Право таємниці листування, телефонних розмов, телеграф­
    ної га іншої кореспонденції (ст. З І);

X. Право невтручання в особисте життя (ст.32);
  1. Свобода пересування, вибір місця проживания (сг.33);
  2. Свобода ivMKii і слова (сі.34); свобода світогляду і вірос­
    повідань (ст.35).

71

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Безумовною новацією в Конеіні \ ци України с етапі 21 і 24, які проголошують рівність людей, як їх природне невід'ємне право. Ці етапі заперечують будь-які привілеї та обмеження за ознаками раси, сіаіп, етнічного, соціального походження, майновою етану, полі-іпчипми, ре.іііііііпіми. мовними та іншими особливостями. Ці сип гі псрсдбачаюіі. відсииісіь будь-якої дискримінації людніш, рівність всіх перед законом. Але така рівніегь в умовах ринкової економіки і поілію ісішя процес) поляризації суспільства не означає майнової рівності людей, однакового ступеню їх соціальної захищеності.

Невід'ємні прала конституційно визнаються за будь-якою осо­бою, незалежно ВІД юіо мас вона громадянство України чи ні. Цс перш за все право людей б\ ш ні п.іїимії і рівними в своїй гідності іа правах і іншими людьми (сі.21). Ця норма забороняє будь-ЯК) дискримінацію .поліпні, незалежно під її соціальною статус) і сприйняття її іншими людьми. Права і свободи людний с иевщчу-жуваїшми і НеПОруШИИМИ.

Цс положення відповідає принципам міжнародних правових до-кумснив і перш за все Загальній Декларації прав люди ни, де етап і ею 2 стверджує і ься, що кожна людина повинна мати всі права і всі сво­боди, незалежно ви раси, кольор) шкіри, пан. мови, решті ііо.піпч-пп\ або інших переконань, національної о чи соціальної о походжен­ня, майновою, скіповою або іншою сіановиша (ООН, 1948 p.).

Невідчужуваність невід'ємних прав людини пов'язана з пш, що вони мають органічний, природний характер і притаманні людині від народження, вони не можуть бути вилучені або обмежені дер­жавою, крім випадків передбачених законом (за рішенням суду, або в умовах військового чи надзвичайною стану).

Серед невід'ємних прав людини Конституція України проюло-IHU право людний на життя.

Вже в Конституції США 1789 p. серед основних прав полини б) ю проголошено право на життя, на свобод) і щастя, В ст. 27 Кон­ституція України спирається па світову конституційну градацію і на сучасні міжнародні правові документ, зокрема на Міжнарод­ний Паю про громадянські і політичні прана.

Реалізація иьою права безпосередньо залежнії, від діяльності і і арап і ні держави, передбачає виконання певних умов, які відобра­жені сіапями 16, 17,18,48,49,50 які можна розглядати у контексті зі статтею 27.

Справи, не можна забезпечити збереження ЖИТТЯ ЛЮДИНИ, якщо держава ие дбає про екологічну безпеку і підтримання екологічної

72

рівноваги на ісрніоріїУкраїни (сг.16). Обов'язок держави-- збере­ження генофонд) України, кіхнсі ЖИТТЯ кожної людини від ісхио-і енних катастроф, від ісхної енних і Природних каїаклізмів.

Статтею 17 регламентується захист суверенітету України, забез­печення державної безпеки, соціальний захнеї військовослуж­бовців: статтею 18 передбачено підтримання мирного і взасмо-вшідною співробітництва з пішими країнами, визначається статус України як нейтральної держави. Саме через ці статті мас бути за­безпечено мир і безпеку, збережено жиі ія і здоров'я людей.

Зі статтею 27 органічно пов'язано змаі статті 48, де мова йде про достатній ЖИТТЄВИЙ рівень, на який мас право кожен, змісі СТ.50, яка гарантує кожному право на безпечне для здоров'я довкілля, на вільний доступ до інформації про екологічну ситу­ацію, СТ.49 про медичну допомогу.

Достатній життєвий рівень включає достатні харчування, одяг, житло. Для характеристики життєвого рівня більшості громадян України і іч можливості реалізувати конституційне право невжиття і ні звернутись до послання Президента України до Верховної Ра­да «Про ви) грішне і зовнішнє становище України в 2()()(> році», де визнається існування бідності, в якій живуть 85% населення країни «До бідніших версів населения належан, п. хіо «не з власної волі позбавлені найнеобхіднішого: належного житла, іжи, одягу, здо­ров'я. Бідність це ще іі страх перед майбутнім, зумовлений не­впевненістю людини захистити себе і своїх близьких. Крайнім про­явом бідності і злиденність... Україна належнп.до країн ислишез високим, а іі зростаючим рівнем бідності». Останніми роками в Ук­раїні сформувались передумови «спадкової бІДНОСТІ», коли дпп бідних сімей приречені на бідність н майбутньом) дорослом>

ЛІН II

Ja нормами ООН поіодинна оплата праці має бути екшва лепі-поіо 3-м доларам США на годину. ІЗ Україні вона становить 45 центів на годину, якщо рахувати середню зароби ну плату в 400 гривень, а якщо рахувати мінімальну (185 гр. з І січня 2003 p.), to ие будемо мати і гакої мізерної погодинної оплати.

Зміст СТ.27 кореспондується зі ст.49, яка проюлошус право