Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Конституційне право України Конституційне право України Питання для самоконтролю Історичні іікркдумови державотворення Конституційне право України Конституційне право України Iii і овськоі шляхи!.

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

економічна система суспільства. Через відповідні стат-іі про форму власності Конституція фіксує пануючі в суспільстві фор­ми економічних відносин, виголошує їх законність, їх легітимність. Захищаючи певну економічну систему, конституція відкриває право­вий простір для й ствердження і розвитку. По-друге, Конституція легітимізує, проголошує законність існуючої політичної системи сус-пільсіва. Співвідношення соціальних сил суспільства відтворюється в сталях про органи влади. їх компетенцію і прерогативи, про вибор­че право, як метод формування представницьких органів влади.

По-третє, Конституція фіксує історично-конкретну міру аободи людний через відповідні стані про права і свободи громадян. Ма­гістральним напрямком цього процесу є розширення загальноде­мократичного змісту цих статей та відтворення в них заіальпо-

дюдських цінностей.

Але не можна розглядати Конституцію України, Основний за-

13

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


кои держави, ляше як фіксуючий документ, то відображає і ствер­джує ііоніі\ социі.іі.но-ісіоріїчііу реальність.

Конституції мас прогностичний, програмний характер. її нор­ма інвіїо-правовс регулювання громадського житія не ляше легітимізує існуючі соціально-іюлннчні явища, воно створює умо­ви для реалізації певних суспільних тенденцій. Так, проголошуючи приватну ілаеніеть приори і стною формою власності і в Украпи, Коне і її і чия пракшчио видала правові гарантії приватному підприємництву і утвердженню приватної власності як панівної форми власності в суспільстві ринкової економіки визначила за-га іі.іи напрямки формування середнього класу, шляхи досягнення світових стандартів якості жнт ія широких верств суспільства.

Він олосившн широкий спектр особистих і соціально обумовле­них прав і свобод людини і громадянина Конституція в багатьох випадках спроектувала і\ реалізацію на майбутнє, анзначи ш за-гальні орієнтири соціальної, економічної, правової і культурної полапки держави.

Характеризуюча конституцію як Основний Закон держави, слід підкреслиш, що на різних етапах суспільною розвіпку коисгитуцй мали рІЗНИЙ конкрсніо-к горіїчнпй ЗМІСТ.

Сама поява консініуин пов'язана з переходом від феодального суспі н.11 на, заснованою па пануванні монархи і а ГСОЛОІ ічііііх догм, до буржуазних республік. їх правовою базою були коне і ні унії. >а-енонапі на зі оді громадян делегувати свої повноваження представ­ницьким органам влади, ш<> комплектувались шляхом виборів.

Зміст конституційних норм змінювався навіть тоді, коли шорні конституцій намагались палаш їм певну стабільність. Американсь­ка Конституція існує понад 2(H) років, відома як зразок «жорсткої», стабільної Конституції, а іе зміст й з часом змінювався, бо змінюва­лись соиіальио-полііпчні реали американського суспільства.

Через систему численних поправок в Конституції США ві,ггво-реио сучасне політичне і економічне жни я. реалізовано ідею стати* запії конституційних норм, що легітимізус втручання держави в економіку крапці іа в політичне життя.

Таким чином, можна зробити висновок, шо:

1. Конституція "^е система правових норм, які захищають
   політичну систему та систему економічних відносин:
   
2. це інструмент захист) прав поший, громадянина;
   
3. не правовий документ, що відкриває історичн) перспективу
   розвіпку суспільства
   

14

Всі пі осооліівосі і при і амашп і а кож і Коне і ні \ ції України 1996 р. Але вона мас і свої історично, соціально і національно обумовлені ознаки. Особливості перехідною періоду дсісрмінували і природу Консгіпуни, як «і иучкоі» а не «жорсткої», хоча більшість науковців кваліфікують Конституцію 1996 р. як «жорстку». Полемізуючи з ни­ми, можна перш за все послатись на наявність в текси Конституції розділ) XIII. який сіапямн І54, 155, 156. 157, 158, 159 реїламсніус порядок внесення змін до Конституції України, визначає суб'єкт законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Конституції. Зшщійований Президентом України Л. Кучмою квпневий референ­дум 2(><ш р. мав на мен внесшая е\ і и них змш до Конституції і перш u все до питання про статус депутата, як представника народу, про повноваження Президента, про структуру і кількісний склад ЄДИНОГО законодавчого органу країни Верховної Ради України.

Сьою;ин активізувались ініціативи Президент і парившиц щодо внесення змін ДО Копсіншш з метою проведення політичної реформи.

Указом Президента «Про винесення на всенародне обюворен-ня проекі\ Закон) України «Про внесення змін до Конституції Ук­раїни», передбачається організація всенародною обговорення, соціологічних досліджень ставлення громадян України до питань перерозподілу конституційних повноважень між Президеапом Ук­раїни. Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України, переходу від президентсько-парламеїпської форми правління до парла-чснісі.ко-прежденіеької республіки.

Оскільки пропоновані Президентом зміни горкаються р.І, III. IV, \. VI і означають суттєві зміни в прерогативах основних гілок влади і Президента, іо скоріш за все Конституцію України можна вважаш ■<і пучкою», розрахованою на подальші зміна і трансформації.

Ча структурою і змістом основних правових норм Конституція України відповідає еталон) сучасинх конституцій і міжнародним правовим документам. Вона у відповідності до коне і и і мийної і ра­ниш мас «Преамбулу» і п'ятнадцять розділів.

У преамбулі (вступній частиш) визначено:

правову основу Конституції, якою с Акт проголошення неза-яежності N країни під 24 серпня 1991 p.. схвалений І ірудня 1991 р. всенародним голосуванням;

історичні засади Конституції багатовікову історію боро і ь-би українською народ) іа державний суверенітет;

визначено с\б'екі права, джерело влади, яким < український народ. Від ііоіо імені Верховна Рада, як представницький оріаи

15

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


влади, приймає Конституцію, яка две визначення і тлумачення соціологічної категорії ■-- український народ.

Українській народ це сукупність всіх громадян України, неза­лежно від ііашоїіалі.ііосп або расових ознак, всіх людей, що маюп. через громадяни во. правовая зв'язок з українською державою.

В Преамбулі визначено моральну і правову мету прийняття Конституції — «забезпечення прав і свобод людини га і і.іііпх умов її життя», «зміцнення громадянської злагода на землі України», розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

В Преамбулі законодавець декларує конституційну відпові­дальність за реалізацію і запровадження в життя нової Коне і и і \ ци. відповідальності «перед Бої ом, власною совістю, попередніми, піннішими і прийдешніми поколіннями».

Крім Преамбули, Конституція складається з 15 розділів, з яких 11 присвячено визначенню природи держави, форми правління, політичного режиму, викладено і легітимізовано конституційний принцип розподілу влади, прсроіаінвн всіх плок влади. їх взаємодію, механізми і принципи формування оріанів влади, ха­рактер державного територіального устрою.

Другий розділ Конституції визначає правовий статус особи, регламентує взаємовідносини людини і держави, людини і суспільства. Порівняно з конституціями радянських часів значно ширшим сіав перелік прав і свобод громадян, більш конкретним сі ало визначення їх обов'язків перед державою. В цьом) переліку з'явились іакі новації як право приватної власності, підприємниць­кої ДІЯЛЬНОСТІ, право на страйк, на уїворенпя політичних партій, право на життя, на здорове і безпечне довкілля та інше.

Суттєва проблема сьогодення — посилення державних і арап і пі реалізації проголошених Конституцією прав і свобод громадян.

Три останні розділи Конституції с новацією в цьому документі Так, розділ XIII передбачає можливість внесення змін до Коисти-іуції, що обумовлено характером перехідного періоду, періоду пе­реходу до ринкової економіки, до суспільства економічної і політичної багатоманітності

Зміст Коне тіуни України багатоплановий, бо вона має не ли­ше констатуючий, але іі програмний характер. Виходячи з загаль­нолюдських цінностей і світових правових стандартів вона відгво-рюс загальні тенденції суспільного розвшк) сьогодення, втілює певні конституційні ідеали: рівіїіеп. всіх людей, достатній соціаль­ний захист, гідний людини рівень життя, здорове екологічне

16

довкілля, працю, то відповідає здібностям людини і виваї ороду за працю, користування всіма надбаннями цивілізації в сфері ма-геріальної і духовної культури.

Конституція України мас політичний і правовий зміст, бо вона не лише легітимізує політичну систему країни, але й регулює на рівні права економічні, політичні, соціальні і особнем відносний.

Таким чином, можна зробиш висновок, що Конституція це основа конституційного права, яка регламентує найбільш суттєві сіороии економічною, соціальною, полі пічної о га духовного життя країни.

Процес створення нової Конституції України органічно пов'я­заний > розбудовою суверенної, незалежної держави Він протікав шляхом вивчення і аналіз) світового досвіду конституціоналізм) і йшов шляхом парламентських дискусій, внаслідок чого Копсін-гуція України має деякою мірою консеисуальний, компромісний, компілятивний (бо враховано різні проекти) характер.

Основна проблема сьогодні цс проблема конституційних га­рантій ) здійсненні основних положень Конституції України. Запо­рука нього — стабілізація економічною, соціальною і політично­го жиі ія країни.

Питання для самоконтролю

1. Що становить предмет конституційного прана як науки і галузі
   права?
   
2. Чим була обумовлена необхідність прийняття нової Конституції
   після проголошення незалежності України¹
   
3. Які суттєві відмінності Конституції України 1996 р. від Консти-
   гуціїУРСР 1978 р.?
   
4. Чому Конституцією 1996 р. передбачено можливість внесення
   змін до Конституції?
   

С 'писок рекомендованої. іітершнури

1. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості
   Верховної Ради України. 1996. •№ ЗО.
   
2. Коментар до Конституції України. • К.:Ін-і >ак-ва ВРУ, 1996.
   
3. Грабовський С, Ставрояні С Шкляр Л. Нариси з історії укра­
   їнського державотворення. - К., 1995.
   
4. Посілії незалежності: 1991 рік // Голос України. 2001.
   22.1Ю1. С. 4.
   
5. Поступ незалежності: 1994 рік // Голос України. 2001.
   25 травня. — С 5.
   

2» ₁₇

Р.С. Балакирева

Конституційне право України


ІСТОРИЧНІ ІІКРКДУМОВИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

І РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

В УКРАЇНІ

Немаючії па мсп дсіа іьншї ром іч.і коик)ні ного персону істо-рнчиих полім \ XX сі., зосередимо уваг) П аналізі історичних правових доклмсіїпн, що започаткувала українську кояституцівн) і раднцио і роя ВПЄМО і акі ми і аиия:

1. Київська Русь і «Руська Прав іа»
   
2. Переяславська мода Б. \мс.іі.іиіці.кого. «Березневі сіаі гі».
   
3. Копсіиіуція І Іи піна Орлика.
   
4. Ідеї консінтіїа изм\ в Украпи XIX ПОЧатК} XX сіоппя.
   
5. Люшсва 1917 р. революція. Універсали Центра іміоі Ради. Геїь-
   манаї і Дирсклорія.
   
6. Коисіііімш ра.чянського періо і\ 1919, 1929 1937. 1978 pp.
   

Київська Русь і «Руська правда»

Мапсмра іі.ниіі ні ія\ poJBVlK) української лсржавіюсп почи­най ься з Кіішсі.коі Русі, мворення якої проходило в умовах роз-к.іад\ родоплемінного суспільства, виникнення класів, об'єднання моден не .nunc за стічними, а іе н \л ісріїїоріа.п.ііііми ознаками. В VI-IX ст. йде процес створення давньоруської народное 11. яка пиніпіс переросла \ російську, украшськ) і білоруська народное 11. Проіодсржавною формою організації шеї пародносіі були кия пне і на окремих племен (полян, древлян, кривичів, вяпічи». во-лппян). Пожвавлення іорювпх відносин, шмчасові потреби за.хпе-і\ свой кріїїорііі пд норопв. військові походя князів призводи пі до об'єднаная східнослов'янських племен у союзи. Злиття кількох східнослов'янських племен стало вирішальним кроком у сівореніи наприкінці V11I на поч. IX сі Київського князівства. Першим князем, який об'єднав північні і південні слов'янські землі, був князь Олег. Він \ Х82 р. проголосив Київське городище столицею новомворсіюі держави. Ола підкорив владі Києва племена кри­вичів, словенів, древлян, сіверян радимичів і неслов'янські племе­на чудь і мер (угро-фіяська група). Починаючи з ХХ2 р. Ола зміцнював Киюськ) державу, послідовно проводив політику інкор­порації (входження) слов'янських і неслов'янських народів східної Європи до Давньоруської держави Київської Русі. Київські князі Ігор, Святослав, Яроію.ік. княгиня Ольга вели послідовій попш-

18

ку розширення іеріпорп держави шляхом військових походів. ШІЦНСННЯ іоріовс.іьних зв'язків з ІНШИМИ державами, зокрема з Иізанппо. шляхом заміс і \ власних земель від кочових п кмен пс-ченсі їв і половцев.

На кінець X ст. Київська Русь була найбільшою державою се­редньовічної ("кропи Вона мала міцні зв'язки з Візаніісю. що підтримувались я княжіння великою Київського князя Володими­ра родинними стосунками (Впанписі.кин імператор Василь віддав з;і Володимира свою сестру Ганнч)

[снували дипломатичні зв'язки з країнами Західної Європа, які іакож підтримувались шлюбами членів княжої родини з євро­пейськими королівськими НННаетІЯМИ. Одна гочжа Ярое лана Муд­рої о Ганна була одружена з французьким королем, друга — • виааста була норвезькою королевою, трети Аиасіасія — ко­ролевою угорською. Сестра Ярослава Мудрого Добронсга б\ a дружиною польською князя Казимира. Орі анізація державної вла-ін базувалась на засадах шнчасвою права, але одночасно йшло створення перших правових акин, які мані на мои регламентации суспільного жиі ія країни За часів Володимира Великого в X ст. цс був поки що усний «Заков іемельииіі». а пізніше буде складено славнозвісну «Руську правду».

• Іахоя Земельний» «впроваджував єдину релііію язичників з верховним богом Перуном, хоча пізніше з'ясувалось, шо племена збсрнаїоп. нір\ і своїх власних племінних бонн.

Володимир здійснив адмінісіраіпвну реформу, якою іаміпин місцевих племінних вождів (князьків) великокняжими посадника* ми. своїми родичами і найближчими боярами.

Апоіесм могутності Київської Русі було князювання Ярослава Мудрою, енна князя Володимира.

Саме Іом) належнії, слава створення першою писаного норма-іивно-праізовоіо акі\ «Руської правди», яку сьогодні можна роз-і.іядаїи як протоконсіиімию. Загальноприйняті j гі часи звичаї і закони було зведено в систему, яка стада правовим кодексом нер­авна. Закони і\і не піше систематизувались, але іі змінювались •■ нідпонідносії до реальних імін суспільною ЖИІ ія.

«Риька пранда» регламентувала ПОІНИЧН1. економічні, мо-ральпо-сіпчіи. родинні вцносиин між людьми в умовах переход] Bui паіріархалыю-обншиною лад\ до феода іим\.

В основу санкцій за будь-який злочин проти йодний, князя і суспільства «Руська правда» іюк ншя матеріальну компенсацію і

:• 19

Р.С. Балакірєоа

Конституційне право України


скасувала право кровної помст. Вся система примусу і покарання бужі побудована на компенсаційному принципі, але його ре­алізація передбачала врахування особливості соціального стату­су людини. За однаковий їлочип п залежності вы соціальної прина­лежності людина осуджувалась до різного виду покарання.

і текст) «Руської правди» можна зробити висновок про couiaлі.іп структуру Київської Русі XI -XII ст. На вершині соціаль hoi «піраміди)» був Київський князь, від якою безпосередньо за ге-кали удільні князі і намісники князя на нових землях.

Далі Гни.їй «моди», вільні общинники, які по юді.іи землею за колективним, общинним принципом

Безземельні смерди орендувала землю у князя і бояр, за що сплачували податок. Представники нього прошарку мали мож­ливість для особистого соціальною утвердження. ІЗ разі особливої довіри князя або боярина смерд ми Покращити свое синільне ста­новище, служиш в дружині князя.

Особлив) групу складали «закупи», люди, що потрапили в бор­гову залежте і ь від кредитора

В Київській Русі 6v.hi гак звані ізгої, люди, що втратили свое звичне становище, свій соціальний статус і не знайшли свою місця в суспільстві, своєї соціальної «піші». Ізгоями с і апаш колони, що викупились на волю, але не мали юмлі і майна, боярські діти, що не одержали у спадок майна.

Найнижчим соціальним прошарком була челядь і холопи. Цс були люди особисто залежні від господаря, князя, бояр, креди­торів, їх можна було продавати, міняні, дарувати.

Особливий статус мали дружинники князя цей прообраз майбутньої армії. Через правові норми «Руська правда» визначала юридичний статус представника певною соціальною прошарку через систему привілеїв або обмежень.

«Руська правда» мала значення конституційного акту, вона рег­ламентувала державний устрій феодальної держави, принципи ор-іанпапи влади Великий князь Київський був верховним правителі м держави, але найбільш відповідальні нпіашія (ВІЙСЬКОВИЙ похід, во­рожа напала, нові подачки) князь вирішував, радячись з Думою радою князів. Для зміцнення влади київських князів ще з часів Во­лодимира Великої о місцевих киязькш замінили намісниками, пред­ставниками княжої влади па місцях, на нові землі князь призначав місячних, соцьких, дссяїників.Час від часу Київський князь скли­кав феодальні з'їзди, куди запрошувались бояри, намісники.

20

З часів Ярослава Мудрого Київська Русь \рбашзувалась. На місці невеликих поселень з часом утворювались городища. потім і міста, як центри ремісництва і юрпвлі. Великий Київський князь міі продавати таким містам грамоти на право створювані органи місцевого самоврядування гак звані віче.

Це були збори всіх вільних громадян міста, які вирішували пн-іампя і осподарськоіо життя, податків, організації оборони міста, ополчення в часи військової негоди.

менти самоврядування мала іакож сільська община. Орга­ном місцевою сільського самоврядування була вервь, принципом існування якої була кругова порука, ню впроваджувала колектив­ну відповідальність за індивідуально скоєний злочин.

У відповідності з нормами «Руської правди» князеві належала і судова влада. Періодично він виконував функції суду.

Подібно (о справжньої Коне пі і мш «Руська правд» рсіламсн-гувала і іахищала право приватної феодальної власності. Оскільки об'єктом права фсода.п.іюі власності була перш та все земля 11

ька правда» прагнула захистити примішу власність на зем­лю та інше майно. Гак, право спадкоємниці на убезпечувало кон­центрацію майна н руках небагатьох (і во заповіт) і по закону).

Право н.і спа іох мав іе сип. дочки одержували посаг і не мої ш

успадкувати майно померлих родичів. Виняток» однак, робився і a княжих дочок. Якщо у померлого немає сина. ЙОІ о майно успадко-в\с брат, при шдс\ гності бра і а князь.

«Руська правда» проголошувала систем) штрафів (за знищення

знаку власності на бортному дереві, куди дикі бджоли носили

12 гривень), за крадгжк\ худоби (в залежное 11 від кількості

ж), за приорану чужу землю, або перенесення межового знак) малась відповідна сума штрафу.

Штрафи і компенсації призначались не лише аа майнові злочи­
ни. Будь-який кримінальнії; в і навіть вбивсіво комиспеував-
ся пеаші і штрафом, і аі <а вбивство вільною чоловіка призначав­
ся штраф) 80 гривень, вільної жінки 20 гривень. Половина суми
ііпі і: однчам, половина в казну князя.

«Руська правда» конкретно передбачала певн) суму штр«|

-я (відірвана рука, нокі, вухо, ніс). Наіі-
ання передбачалось » мідна... вбив* розбої»,

конокрадсті яганняі ійяо князя. Тоді призна-

чай іфіскація і общини і держави,

шмаиня людини ; в'язниці не передбачалось

21

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України



Латентність (прихованість) цього процесу полягала в і ому, що пі національна с п і а, ні народ не були законодавцем, всі вн\ ірніпії державні проблеми вирішувались зовнішніми силами.

Правовим документом, що регулював жння українців j складі польсько-лпіовськоїо князівства, був «Литовський Стат) і» XVI сг. Деякою мірою він зберігав зв'язок з «Руською правдою», регламен-гував громадське жаття країни, але мав цілком відмінний від «Русь­кої правди» зміст, бо нерпі за все конституював привілеї шляхтн і дискримінував місцеве населення. «Литовський Статут» був більш схожим на сучасні конституції, він більш детально регламентував прана цілями і обов'язки українця, захищав конституційні основи протекторату, як форми правління на українських землях.

«Литовський Статуті» досить об'ємним документ, він скла­дався з 243 пунктів, де розглядались основи державності у польсь­ко- литовському князівстві, питання військової служби шлях і и і іемської оборони українців, основи судочинства, система санкцій за певні злочини, яка мала явний антиукраїнський характер. «Ли­товський (ким» шконодавчо закріплював запроваджену польсь­кими та литовськими магнатами на гериторіі України найтяжчу форм\ кріпосною права панщину.

Разом з тим «Литовський Статут» зрівняв \ правах s no гьсько-литовською шляхтою українське дворянство. Знищено було остан­ні ознаки української автономії, готується груні для національно-визвольної боротьби українського народ) проти польсько-

III І ОВСЬКОІ ШЛЯХИ!.

Наприкінці XVI початк) XVII сі. в ісюрії української держав­ності починаєтеся ноші доба — доба козацької республіки і національно-визвольної війни українською народу.

Переяславська угода Б. Хмельницького. «Березневі статті»

[сторично важливим етапом в розвіпку української держав­ності було створення своєрідної козацької республіки Запорізь­кої Січі.

В І половині XVI ст. на українських землях, що були під протек­торатом Ліпви, йшло кілька взаємопов'язаних процесів. Лиювськт магнати закріпачили українське селянство, запровадили панщину, як найбільш жорстк) і прннизлив) форму кришеною права. У піс­ки селян призводили до тою, що частина їх j пошуках кращої до гі викала в порубіжні землі нижньої гечії Дніпра.

24

Литовські маїнаш нраїт.іи 11 землі кодонізуваїи і щоб їх ос­воїш, надсилали гуди кріпосних, звільняючи їх від податків на К) 20 років. В умовах постійної заірозн татарських набп їв селяни не інше обробляли зем по, а н весля військову службу, боронили ті ч-млі силою зброї. Віддаленії-11. під меірополїі, наявність великих плош нсосвосиої землі, військом маііеісрнісіь. підносно високий рівень життя, відсутність панщини формувала \ переселенців свідомість вільних незалежних людей. Так починалось формуватись козацтво. Етнічний склад його був різнобарвний. Там були і росіяни і білоруси, поляки, молдавани, і навіть іаіарн, але основну масу ко-закін склада ли \крашці. Російське козацтво формувалось на Дону.

Щоб уникнути контролю і піску властей, козаки подавались да а на південь «за пороїн» Дніпра. На початку XVI ст. вони починають будувати гам укріплені городки, то їх називали «січчю», які пізніше об'єднались j сіп іі.ііч Іапорвьк) С іч. Спочатку вона розташува іасі. () 1540р.) на острові Томаківка. ні інііііс неодноразово змінювала міс­це роианімкишя (о. Хорішія. о. Базавлук). У 1553 1954 pp. Д. Biiui-вевецький (Байда) на малій Хортиці збудував козацький форі.

С шорки ГЬСЯ по ліінчно-військова оріашзація \краінського ко-іацтва, своєрідна козацька республіка.

На чолі республіки с гоя в виборний кошовим отаман, йому бу-пі підпорядковані курінні оіамапи. що керували «куренями». На військовій козацькій раді обирались козацькі старшини. Хоча формально всі козаки мали право обирані козаньк\ адміністрацію, фактично цей процес знаходився під контролем кіможиьої частина козацтва, яка підкупом і иоі розами проводила в старшини погрібних їй людей.

U часи між походами козаки займались полюванням, рнбальеі-
вом, бор шитвом, торгівлею. Воскові суспільних підноснії лежали
принципи братерства і рівв • їх ис можна перебільшувати га

ідеалізувати. Поступово між заможною козацькою старшиною і рядовим козацтвом визрівали соціальио-еконо.мгпи протиріччя, зроста и і оціальна напруженість, яка час від часу виливалась \ »а-ворушення. Гак. у 1597 році спалахнуло велике козацько-се.іяисі.кс повстання під приводом Севериш Наливайко.

У пошуках методів приборкання і управління на землях, іаселе-
них козаками, польський королі. Сигізмунд Дві сі j 1572 році за-
провадив козацький pet і іагон) в 300 козаків. За часів Сте-

фана Баторія їх було 600, а в 1589 рощ реєстрових козаків налічу­валось 3 тисячі

25

Р.С. Балакирева