Міністерство освіти І науки України Київський національний економічний університет Фінансовий облік – 1
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 325kb.
- Міністерство освіти І науки України Київський національний торговельно-економічний, 510.06kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни, 59.16kb.
- Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана, 270.86kb.
- «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 277kb.
- «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 436.12kb.
- Київський національний економічний університет, 405.85kb.
- Міністерство освіти та науки україни київський національний економічний університет, 3064.12kb.
- Програма вступних іспитів з основ економіки магістерська програма (мба та інші спеціалізовані, 174.15kb.
Примітка: Л – лекції; П – практичні заняття; ІР – індивідуальна робота; ПК – підсумковий контроль; СР – самостійна робота.
3. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТРОДИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Тема 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ
1.1. Методичні поради до вивчення теми
Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:
1. Бухгалтерський облік у системі управління і користувачі облікової інформації.
2. Методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю.
3. Організація бухгалтерського обліку. Облікова політика підприємства.
4. Загальна характеристика фінансового та управлінського обліку
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базується на даних бухгалтерського обліку.
Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності – надання користувачам (керівнику, акціонерам, інвесторам, кредиторам, аудиторам та ін.) для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Користувачі облікової інформації представлені на рис.1.1.
Починаючи роботу над темою необхідно ознайомитися з нормативною літературою. Так, правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996- ХІУ із змінами.
Принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначають Положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Затверджено і введено в дію двадцять вісім П(С)БО. Зверніть увагу, що в П(С)БО були внесені зміни.
Перелік рахунків бухгалтерського обліку, їх призначення і порядок ведення встановлюють План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків від 30.11.99 № 291. Для суб’єктів малого підприємництва затверджений спрощений план рахунків (наказ МФУ від 19.04.01 № 186).
В План рахунків і Інструкцію № 291 були внесені зміни за наказами МФУ.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій із змінами подається в додатку № 1, а План рахунків для суб’єктів малого підприємництва – в додатку № 2.
Під час вивчення теми необхідно звернути увагу на розкриття сутності основних понять, які використовуються в професійній та науковій лексиці, ознайомитися з основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності (статті 1, 4 Закону № 996).
Рис. 1.1. Користувачі облікової інформації та їх інформаційні потреби
Особливу увагу необхідно приділити державному регулюванню бухгалтерського обліку та фінансової звітності (розділ ІІ Закону № 996). Найбільші повноваження у сфері державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать Міністерству фінансів України, яке затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
Для забезпечення наукового обґрунтування та гармонізації національної системи бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку була створена Методологічна рада, яка діє як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України. Головні завдання Методологічної ради викладені в ст.7 Закону № 996.
Загальна схема регулювання бухгалтерського обліку на фінансової звітності наведена на рис.1.2.
Особливу увагу необхідно приділити питанням організації та ведення бухгалтерського обліку (розділ Ш Закону № 996). Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від багатьох факторів: форми власності, організаційно-правової форми підприємства, характеру технології і обсягів його діяльності, чисельності персоналу, структури управління тощо.
Власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років. Облікові регістри, рекомендовані МФУ, подаються в додатку № 3.
Терміни зберігання первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерських звітів в архіві підприємства визначаються згідно з Переліком, який затверджено наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 № 41 і наведені в додатку № 4.
Для забезпечення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає структуру, форми, методи, технічні засоби, процедури тощо (рис.1.3.).
Вивченню питань організації бухгалтерського обліку повинно передувати повторне ознайомлення з такими складовими бухгалтерського обліку, як документація; регістри; форми бухгалтерського обліку; документооборот; інвентаризація.
Особливу увагу необхідно приділити одному із найважливіших документів, що визначає правильність організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві – наказу «Про облікову політику підприємства».
Орієнтовна форма цього наказу приведена в посібнику Чабанової Н.В., Василенко Ю.А. «Бухгалтерський фінансовий облік» (с. 106-109); книзі «Бухгалтерский учет в Украине» / Под ред. А.Н.Коваленко (с. 62-64).
Рис. 1.2. Регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності
підприємств і організацій [ 95, с. 19] .
Рис. 1.3. Права підприємства щодо організації бухгалтерського обліку
[ 95, с. 22 ]
Залежно від масштабу діяльності підприємства чисельність працюючих у бухгалтерії може бути дуже різноманітна – від «одного» до декількох десятків. При наявності декількох осіб уже вимагається наукова система організації їх праці, яка поєднує комплекс організаційних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних заходів.
Розподіл облікової праці можливий при двох формах організації та побудови бухгалтерської служби – централізованій та децентралізованій.
При централізованій формі побудови апарату, усі працівники облікової служби зосереджені в центральній бухгалтерії та підпорядковані головному бухгалтеру. При децентралізованій – частина апарату знаходиться у складі лінійних (функціональних) служб – цехів, магазинів, дільниць тощо та адміністративно підпорядкована керівникам цих служб.
Чисельність працюючих, яка потрібна для виконання облікових робіт, визначають методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт.
Головний бухгалтер (бухгалтер) відноситься до посадових осіб. Він відповідає за ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Задачі і обов’язки головного бухгалтера регламентовані ст. 7 Закону України № 996. Кваліфікація головного бухгалтера визначається Кваліфікаційними характеристиками професій працівників бухгалтерського обліку, які є обов’язковими до застосування на підприємствах, організаціях усіх форм власності. Головний бухгалтер також розробляє посадові інструкції для працівників бухгалтерії. Для цього використовуються Кваліфікаційні характеристики професій працівників бухгалтерського обліку. Посадові інструкції затверджуються керівником підприємства.
При розгляді питання загальної характеристики фінансового та управлінського обліку, звернути увагу на те що до сфери управлінського обліку належать облік і контроль:
- витрат підприємства;
- доходів підприємства;
- фінансових результатів.
Підприємства організують управлінський облік, виходячи з особливостей діяльності, структурних розмірів підприємства, потреб управління. Інформація управлінського обліку є суворо конфіденційною і охороняється від конкурентів.
Суть фінансового обліку – накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства. Це офіційний облік, який обов’язково ведеться на підприємствах відповідно до чинних нормативних та інструктивних документів.
Фінансовий облік має забезпечити:
- повне й неперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися у звітному періоді;
- складання встановленої фінансової звітності;
- надання користувачам інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Між фінансовим та управлінським обліками існує тісний взаємозв’язок, що полягає у єдності принципів, методів, системи первинного обліку та єдиного професійного середовища.
Різні завдання, що стоять перед фінансовим та управлінським обліком, спричиняють цілу низку розбіжностей між ними (див. Управлінський облік: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За ред.. В.М.Добровського – К.: КНЕУ, 2003. – 253 с., с. 14).
1.2. Навчальні завдання
На підставі вивчення основних теоретичних положень бухгалтерського обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції щодо його застосування, а також інших нормативних документів, визначити сутність, завдання бухгалтерського обліку у системі управління; методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю, організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.
У тестових завданнях серед трьох-чотирьох відповідей потрібно вибрати одну правильну (позитивну) відповідь.
Т Е С Т И
1. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
А. Обачність.
Б. Безперервність.
В. Автономність.
Г. Усі наведені вище.
2. Метою ведення бухгалтерського обліку є:
А. Надання інформації внутрішнім і зовнішнім користувачам для
прийняття управлінських рішень.
Б. Управління підприємством.
В. Отримання статистичної інформації.
Г. Складання податкових декларацій.
3. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:
А. Створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку.
Б. Створення єдиних правил складання фінансової звітності.
В. Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Г. Усіх вище перелічених позицій.
4. Орган, який затверджує Положення(стандарти) бухгалтерського обліку:
А. Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві
фінансів України.
Б. Міністерство фінансів України.
В. Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України.
Г. Кабінет міністрів України.
5. За організацію бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає:
А. Головний бухгалтер.
Б. Фінансовий директор.
В. Власник або уповноважена ним особа.
Г. Усі наведені вище.
6. Форми організації бухгалтерського обліку:
А. Створення бухгалтерської служби на чолі з головним
бухгалтером.
Б. Самостійне ведення бухгалтерського обліку власником
Підприємства.
В. Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку
аудиторською фірмою.
Г. Усі вище перелічені.
7. За несвоєчасне складання первинних документів відповідають:
А. Особи, які склали ці документи.
Б. Особи, які підписали ці документи.
В. Особи, які склали та підписали ці документи.
Г. Особи, які перевірили ці документи.
8. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік на підприємстві ведеться згідно з:
А. Положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку.
Б. Галузевими положеннями.
В. Листами Державної податкової адміністрації України.
Г. Жодна відповідь не є правильною.
9. Компонентом фінансової звітності є:
А. Примітки до фінансових звітів.
Б. Аудиторський висновок.
В. Звернення Ради директорів до акціонерів.
10. Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності визначаються:
А. Законом України № 996.
Б. П (С)БО 1.
В. П(С)БО 2.
11. В Плані рахунків клас рахунків визначає:
А. Перша (одна) цифра коду.
Б. Дві цифри.
В. Три цифри.
12. Підприємство самостійно не обирає:
А. Облікову політику підприємства.
Б. Форму обліку з використанням регістрів обліку.
В. Форми фінансової звітності.
Г. Порядок обробки облікової інформації.
13. За порушення в професійній сфері бухгалтер як найманий працівник може бути притягнутий до:
А. Дисциплінарної відповідальності.
Б. Матеріальної.
В. Адміністративної.
Г. Усіх вище перелічених.
14. Облікова політика підприємства не змінюється:
А. Якщо змінюються статутні вимоги.
Б. Якщо зміни забезпечать достовірне відображення операцій у
фінансовій звітності.
В. За змінами, внесеними МФУ в П(С)БО.
Г. За подій або операцій, які не відбувалися на підприємстві раніше.
15. Інформацію про зміни у власному капіталі підприємства містить:
А. Баланс.
Б. Звіт про фінансові результати.
В. Звіт касира.
Г. Жодна з наведених позицій.
1.3. Програмні питання
1. Визначення терміну «бухгалтерський облік».
2. Органи, які здійснюють регулювання бухгалтерського обліку в Україні.
3. Основні принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність.
4. Визначення термінів «фінансова звітність», «користувачі фінансової звітності».
5. Принципи побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.
6. Права підприємства щодо організації бухгалтерського обліку.
7. Основні функції, які виконує головний бухгалтер підприємства.
8. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік, його основні завдання.
9. Визначення термінів «облікова політика», «положення (стандарт) бухгалтерського обліку».
10. Документооборот, його організація.
11. Організація архіву бухгалтерії.
12. Форми бухгалтерського обліку, їх суть.
13. Перспективи подальшого розвитку і вдосконалення бухгалтерського обліку.
14. Загальна характеристика фінансового обліку.
1.4. Література
1 (розділ ІІ); 2 (розділ 1, розділ 2, розділ 5 гл.27, гл.28); 3 (ст.9, ст.21, ст.40, ст.41, ст.116, ст.117, ст.128, ст.130-135, ст.139, ст.141, ст.147- 149, ст.225, ст.233); 4 (ст.14, ст.22, ст.35-36, ст.164-165, ст.186); 5 (ст.39, ст.212, ст.366-367); 6 (ст.332); 8 (розділ 1, розділ 2, розділ 3); 11 (ст.2, ст.11); 29; 31; 36; 42; 43; 44; 45; 46; 48; 53; 56; 60; 63 (с.72-77); 64 (с.10-50); 65 (с.40-46; 68-70); 66; 67 (с.11-58); 68 (с.4-44); 69 (с.126-153); 70 (с.9-16, 92-118).
Тема 2. ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ
2.1. Методичні поради до вивчення теми
Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:
1. Грошові кошти: їх економічна сутність та визначення.
2. Облік наявності і руху грошових коштів в касі та контроль порядку
ведення операцій з готівкою.
3. Облік операцій на поточних рахунках в банках.
4. Особливості обліку коштів на поточних рахунках в іноземній валюті.
Облік змін валютних курсів.
5. Облік наявності і руху коштів на інших рахунках банку.
Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану є ліквідність – можливість перетворення активів підприємства на грошові кошти.
До грошових коштів належать: касова готівка, кошти на рахунках в банку, інші кошти, які відповідають визначенню грошових коштів (п.4 П(С)БО 4).
Для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів в касі, на поточних та інших рахунках в банках, що можуть бути використані для поточних операцій, призначені рахунки класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи»:
- Рахунок 30 «Каса»
- Рахунок 31 «Рахунки в банках»
- Рахунок 33 «Інші кошти»
Зверніть увагу, що не включаються до складу грошових кошти, які обмежені у використанні протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу. Такі грошові кошти слід відображати у складі необоротних активів і для обліку використовувати рахунок 18 «Інші необоротні активи».
Порядок ведення касових операцій в національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регламентуються Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.
Положення № 637 регламентує вимоги до організації готівкових розрахунків, порядок оформлення касових операцій, порядок ведення касової книги і обов’язки касира, порядок здачі готівкової виручки і розрахунку ліміту каси, особливості організації банками роботи з готівкою, контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою.
Необхідно пам’ятати, що готівкові розрахунки одного підприємства (підприємця) з іншим на протязі одного дня за одним або декількома платежами документами можуть здійснюватись тільки в межах граничної суми, яку встановлює Правління НБУ. Платежі зверх граничної суми проводяться виключно в безготівковій формі.
Відповідальність за дотримання вимог Положення № 637 відносно встановлення ліміту каси і за достовірність відповідних показників розрахунку ліміту залишку готівки в касі несуть керівники підприємств.
Готівкові грошові кошти, які надходять в касу підприємства (виручка, позареалізаційні надходження або з банка), оформляються прибутковим касовим ордером (ф. № КО-1) (додаток № 5).
На підприємствах, що здійснюють розрахунки в безготівковому порядку, гроші до каси надходять з поточного рахунку в банку через касира (або іншу уповноважену особу) за грошовими чеками(додаток № 7).
Видача готівки з каси підприємства здійснюється з використанням видаткових касових ордерів (ф. № КО-2) (додаток № 6) або платіжних (розрахунково-платіжних) відомостей, підписаних керівником і головним бухгалтером підприємства або уповноваженими на це особами.
Заповнені ф.№ КО-1, ф.№ КО-2 обов’язково реєструються бухгалтером в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (ф.№ КО-3 або № КО-3а) або за допомогою комп’ютерних засобів і передаються касиру для виконання.
Видача готівки з метою передачі її в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства, також оформляється ф.№ КО-2 і виписуванням Заяви на переказ готівки (додаток № 8).
Типові форми і порядок заповнення касових ордерів затверджено наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».
Надходження і видачу готівки підприємства відображають в Касовій книзі (ф.№ КО-4) (додаток №9).
Форма касової книги встановлена наказом Міністерства статистики України за № 51.
Касову книгу можна вести і в електронній формі за допомогою комп’ютерних засобів. Касова книга є регістром аналітичного обліку касових операцій. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або робітника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Вся готівкова виручка в день одержання коштів в касу в повній сумі має бути оприбуткована. Особливості для підприємств, які застосовують РРО, РК і книги ОРО регламентовані п.2 Положення № 637, Законом України від 16.07.95 р. за № 265/95, Постановою КМУ № 1333 від 23.08.2000 р.
Якщо підприємства (підприємці) приймають, з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг, платіжні картки, то необхідно керуватися Положенням № 637 і Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням (постанова правління НБУ від 27.08.2001 р. № 367).
З метою контролю за збереженням готівкових коштів на підприємстві проводиться інвентаризація каси за наказом керівника з оформленням акта. Порядок проведення інвентаризації каси встановлений п.4.10. Положення № 637, Інструкцією МФУ № 69. Порядок проведення інвентаризації каси наведено на рис. 2.1.
Перевірка правильності і повноти заповнення прибуткових і видаткових документів
Підрахунок фактичної наявності
Перевірка своєчасності і повноти оприбуткування готівки в касі
Перевірка законності списання готівкових коштів і дотримання ліміту залишку готівки
Складання акта інвентаризації грошових коштів і регулювання інвентаризаційних різниць
Рис. 2.1. Порядок проведення інвентаризації каси.
Національні Стандарти обліку не визначають спеціальних правил обліку готівки або операцій з готівкою, а розглядають готівкові грошові кошти тільки як складову частину іншого об’єкта обліку – грошових коштів.
Для узагальнення інформації про наявність і рух готівкових грошових коштів призначений рахунок 30 «Каса». За дебітом рахунка 30 «Каса» відображається надходження грошових коштів у касу підприємства, за кредитом – виплата грошових коштів із каси підприємства. Рахунок 30 «Каса» має наступні субрахунки:
301 «Каса в національній валюті»;
302 «Каса в іноземній валюті»;
Узагальнюється інформація про наявність і рух готівкових грошових коштів в журналі 1 (кредит рах.30»Каса») та відомості 1.1 (дебет рах.30 «Каса»). Записи здійснюються на основі первинних і зведених облікових документів (звітів касира з касовими ордерами, платіжних відомостей і т.п.) в розрізі кореспондуючих рахунків в хронологічному порядку. Сальдо на кінець місяця звіряється із звітом касира. Схема документообороту касових операцій наведена на рис. 2.2.
Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів
Квитанція від прибуткового касового ордера
Видатковий касовий ордер
Прибутковий касовий ордер
На руки
фізичній особі
АКасова книга
До банківської виписки
Звіт касира
Б
Журнал 1 (за кредитом рах.30) та Відомість 1.1.(за дебетом рах.30)
Баланс
Головна книга
Рис. 2.2. Схема документообороту касових операцій (100, с.48)
Типові кореспонденції рахунків до рахунка 30 «Каса» (субр. 301, субр. 302) подаються в додатку № 10.
Питання контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою регламентовані законодавчими, нормативними документами (Указ Президента України № 436/95 від 12.06.95 р., Постанова Правління НБУ № 637 від 15.12.04 р., Закон України № 509-ХІІ від 04.12.90 р., Закон України № 2939-ХІІ від 26.01.93 р., Закон України №565-ХІІ від 20.12.90 р. та ін.).
У касі підприємства можуть зберігатися не лише готівка, а й грошові документи (путівки до будинків відпочинку та санаторіїв, поштові марки тощо). Ці кошти обліковують на субрахунках 331 «Грошові документи в національній валюті» і 332 «Грошові документи в іноземній валюті».
В балансі грошові документи відображають у статті «Інші оборотні активи».
Регістри обліку: журнал № 1 (К-т 331, 332) та відомість 1.3 (Д-т 331,332).
Порядок відкритті банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», затвердженою постановою Правління НБУ 12.11.2003 р. № 492.
Загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління НБУ 21.01.2004 р. № 22.
Інструкція № 22 встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:
- меморіального ордера;
- платіжного доручення(додаток № 11);
- платіжної вимоги-доручення;
- платіжної вимоги;
- розрахункового чека;
- акредитива.
Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.
Розрахункові документи складають на бланках, форми яких наведені в додатках до Інструкції № 22. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї інструкції та відповідних її глав.
При відкритті поточного рахунка в банку відкривають особовий рахунок підприємства. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: перший – для банку, другий видається підприємству як виписка з рахунка (додаток № 12).
Виписка – основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є регістром аналітичного обліку та підставою для бухгалтерських записів.
Облік наявності та руху коштів, що знаходяться на рахунках у банку і можуть бути використані лише для поточних операцій, здійснюють на рахунку 31 «Рахунки в банках». Рахунок 31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:
- 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
- 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
- 313 « Інші рахунки в банку в національній валюті»;
- 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Підставою для бухгалтерських записів за рахунком 31 «Рахунки в банках» є виписки банка. Під час обробки банківських виписок слід брати до уваги, що з точки зору банку всі кошти підприємств (внески) є борговими зобов’язаннями банку, тому залишки коштів та їх надходження на поточний рахунок підприємства банки відображають на кредиті, а видачу або перерахування коштів – на дебеті рахунка. Бухгалтер підприємства записує ці операції на рахунку 31 «Рахунки в банках» у зворотному порядку: надходження – на дебеті, а видачу або перерахування коштів – на кредиті.
Синтетичний облік операцій за поточним рахунком в національній валюті здійснюють на субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті». На дебеті субрахунку 311 відображають надходження (збільшення) грошових коштів, на кредиті – їх списання (використання). Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошових коштів на поточному рахунку в банку в національній валюті на певну дату.
Типові кореспонденції рахунків до рахунку 31 (субр.311) подаються в додатку № 13.
Узагальнюється інформація про наявність і рух грошових коштів в національній валюті в журналі № 1 (кредит субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті») та відомості № 1.2. (дебет субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті»).
Порядок відкриття рахунків у іноземній валюті регулює Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затверджена постановою Правління НБУ 12 листопада 2003 р. № 492.
Використання коштів за поточними рахунками в іноземній валюті детально описано в п. п. 5.3 - 5.8 Інструкції № 492.
Для обліку операцій за рахунками в іноземній валюті підприємства використовують субрахунки рахунка 31 «Рахунки в банках»:
- 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
- 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».
Формування інформації про операції в іноземній валюті в бухгалтерському обліку здійснюють згідно з вимогами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
Статті балансу в іноземній валюті перераховують у грошову одиницю України залежно від того, чи є ці статті монетарними або немонетарними ( п.4 П(С)БО 21).
Внаслідок зміни валютних курсів виникає курсова різниця. Особливу увагу необхідно приділити обліку змін валютних курсів.
Нарахування курсової різниці при збільшенні валютного курсу відображається таким чином:
1) по рахунках активів:
Дебет 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість»;
Дебет 302 «Каса в іноземній валюті»;
Дебет 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
Дебет 362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;
Кредит 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;
Кредит 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці».
2) по рахунках зобов’язань:
Дебет 945 «Втрати від операційної курсової різниці»;
Дебет 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»;
Кредит 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
Кредит 55 «Інші довгострокові зобов’язання»;
Кредит 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній
валюті»;
Кредит 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»
тощо.