Київський національний економічний університет

  1   2

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу найбільш рельєфно проявила себе при переході більшості з них від неокейнсіанської до неоліберальної моделі. Гіперконцентрація ділової активності у найбільших містах світу та столицях, створення локалізованих інноваційно-інвестиційних центрів швидкого зростання зумовлювали посилення асиметрії у соціально-економічному розвиткові територій, як на міжкраїновому, так і на внутрішньорегіональному рівні. До числа депресивних наприкінці ХХ ст. стали відносити ті регіони, які ще донедавна вважалися локомотивами національної економіки. На зламі тисячоліть практично всі старопромислові регіони країн-лідерів виявилися неспроможними конкурувати з локальними інноваційними моделями і стрімко занепадали. Процес поляризації регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку в межах певної країни почали називати локальною (регіональною) асиметрією, яка у багатьох випадках загрожувала територіальній цілісності держави. Назрілою стала проблема регулювання диспропорцій в постіндустріальних державах світу через відбір та використання найбільш ефективних механізмів та інструментів регіонального розвитку з метою створення такого гомогенного економічного простору, в якому існуючі зараз асиметрії не будуть призводити до руйнації регіональної структури господарства та гіпертрофованого руху капіталу і робочої сили. Беззаперечним лідером регулювання регіональних асиметрій в глобальній економіці останнім часом став Європейський Союз.

Безпрецедентне розширення Євросоюзу відразу на десять країн (травень 2004 р.) створює хороші умови для подальшого зближення держав Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) у першу чергу на регіональному рівні, асиметрія на якому є доволі великою. Проте значні кошти, які виділив ЄС через свої структурні фонди та Фонд Згуртування, а також фінансування цілого ряду європейських ініціатив на «дорозширення» та «построзширення» суттєво впливатимуть на стабілізацію регіонального розвитку держав ЦСЄ та їх поступовий перехід до інноваційного способу відтворення. Потребує суттєвих змін, виходячи з європейських і світових тенденцій розвитку регіонів, також вітчизняна регіональна модель, насамперед з погляду на позитивний досвід Європейського Союзу щодо регулювання регіональних асиметрій, розробки різнорівневих стратегій регіонального розвитку, селектування європейських механізмів та інструментів конвергенції, забезпечення високої надійності системи регіональної безпеки.

Теоретичні аспекти регіоналізації в умовах глобалізації світового господарства, а також особливості європейської економічної інтеграції достатньо глибоко досліджувалися в працях вітчизняних вчених, зокрема О.Білоруса, І.Бураковського, В.Будкіна, В.Геєця, В.Герасимчука, Б.Губського, Д.Лук’яненка, В.Новицького, О.Мозгового, А.Мокія, Ю.Макогона, Є.Панченка, Ю.Пахомова, Л.Поліщук, А.Поручника, В.Рокочої, А.Рум’янцева, В.Сіденка, С.Сіденко, С.Соколенка, А.Філіпенка, В.Чужикова, І.Школи і багатьох інших. Різні аспекти дослідження регіональної асиметрії і можливості їх регулювання в межах Європейського Союзу та створюваного ним спільного європейського економічного простору знайшли своє відображення в працях зарубіжних вчених: Ю.Ваннопа, Б.Йохансона, М.Кітінга, М.МакДжиніса, М.Портера, А.Родрігеса-Посе, В.Салета, М.Сторпера, Р.Хадсона, С.Харді, М.Харта. Вагомий внесок в розвиток сучасного регіонального аналізу був зроблений також представниками «регіональної школи» як вітчизняної, так і зарубіжної, зокрема Е.Алаєвим, З.Варналієм, Дж.Лессінджером, О.Гранбергом, Б.Данилишиним, М.Долішнім, Р.Кларком, І.Івановим, Б.Лавровським, Н.Мікулою, В.Пилою, С.Романюком, В.Симоненком та цілим рядом інших науковців.

Разом з тим, як у науковій літературі минулих років, так і в працях сучасних вчених не знайшли достатньо обґрунтованого і всебічного аналізу дослідження сучасних моделей регулювання асиметрій та методики їх ідентифікації, причин та наслідків маргіналізації регіонів в межах інтеграційного угруповання, особливостей регіональної адаптації нових членів ЄС, переваг та прорахунків політики регіональної конвергенції в ЄС та пов’язаного з цим регулювання різнорівневих асиметрій, етапності регіональної динаміки в Україні, дослідження зовнішньоекономічної у т.ч. транскордонної асиметрії України та ЄС, а також розробки ефективних механізмів та інструментів регіональної безпеки, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Автором в рамках дисертаційної роботи, що виконувалась на кафедрі економіки та підприємництва Луцького державного технічного університету за темою «Організаційно-економічні засади регіонального енергозбереження» (0104U000533), розроблені рекомендації щодо оптимізації транскордонного співробітництва та розвитку трансферту електроенергії в межах спільного україно-польського енергетичного простору. Здобувачем особисто підготовлено підрозділ «Енергетична безпека у транскордонному співробітництві». Також дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана в рамках міжкафедральної теми «Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0101U002948), де автором підготовлено підрозділ «Шляхи та напрями регіонального зближення України та ЄС».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження механізмів і інструментів регулювання регіональних асиметрій в Європейському Союзі через необхідність імплементації найбільш ефективних з них в існуючу зараз в Україні регіональну модель.

Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи визначено такі конкретні завдання:

• розкрити суть та основні чинники посилення регіональних асиметрій в світовій економіці та моделі їх регулювання в провідних постіндустріальних державах світу;
  
• проаналізувати основні методичні підходи до ідентифікації регіональних асиметрій в глобальній економіці в цілому та в європейській зокрема;
  
• оцінити стан, динаміку та перспективи регіональної конвергенції в Європейському Союзі та з’ясувати особливості регіональної трансформації нових учасників ЄС та аплікантів на вступ;
  
• виявити за допомогою селективних індикаторів особливості регіональної динаміки в Україні та особливості трансформації її регіональної моделі в умовах входження до спільного європейського економічного простору;
  
• визначити рівні зовнішньоекономічної у т.ч. транскордонної асиметрії регіонів України та основні напрями їх регулювання за допомогою адаптованих європейських механізмів та інструментів конвергенції;
  
• обґрунтувати комплекс організаційних заходів, скерованих на підвищення ефективності регіональної безпеки в умовах посилення відкритості національної економіки, глобалізації світового господарства та імплементації європейської моделі регулювання регіональних асиметрій.
  

Об’єкт дослідження – процес регулювання регіональних асиметрій на локальному, національному та наднаціональному рівнях в межах мегарегіонального економічного союзу.

Предмет дослідження – сутність та особливості механізму регулювання регіональних асиметрій в Європейському Союзі і напрями конвергенції регіонів різного ієрархічного рівня у форматі спільного європейського економічного простору.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, які розкривають сутність та характер регулювання регіональних асиметрій в умовах глобалізації світового господарства взагалі та європейської економічної інтеграції зокрема.

У дисертації застосовані діалектичний, історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ, а також кількісно-якісний аналіз. Метод порівняльного аналізу був використаний автором при визначенні асиметричних складових сучасних регіональних теорій; гравітаційний метод – при розробці селективних моделей дослідження регіональної динаміки; система статистичних методів (середнього лінійного відхилення, середнього квадратичного відхилення, коефіцієнту асиметричності, коефіцієнту варіації) для визначення асиметричності у рівнях доходах населення та прогнозування розвитку регіонів у першому та третьому розділах; метод економіко-математичного моделювання був застосований при дослідженні зовнішньоекономічних відмінностей у розвиткові регіонів та виявлені їх швидкісної асиметрії; прогнозний метод застосовувався при розробці механізмів та інструментів регіональної безпеки (розділ 3) та при визначенні конвергентної динаміки регіонів рівня NUTS-2 у Європейському Союзі (розділ 2). Принцип єдності теорії та практики покладено в основу розробки основних заходів щодо трансформації регіональні моделі України та її конвергенції з аналогічною в ЄС в межах спільного європейського економічного простору.

Джерельною та статистичною базою дисертації є закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Держкомстату України, офіційні публікації Європейської Комісії, МВФ, Світового банку, Представництва Європейської Комісії в Україні, Центру документації ЄС, Українсько-Європейського консультативного центру (UEPLAC), Інституту «Єврорегіо», монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців.

Використання різноманітних методів та прийомів дослідження, розробка та практичне застосування новітніх аналітичних моделей, використання методичного апарату ряду соціально-економічних наук дозволили дійти адекватних висновків та розробити рекомендації, що мають високий рівень вірогідності та обґрунтованості.

Наукова новизна одержаних результатів:

Уперше:

– визначено сучасну диспозицію внутрішніх регіонів України в рамках спільного європейського економічного простору, що характеризується високою зовнішньою відкритістю внутрішніх таксономічних одиниць, самостійним виходом їх на світові ринки, приєднанням до багатьох трансконтинентальних проектів, початком імплементації європейських механізмів та інструментів регулювання асиметрій; основними чинниками таких змін є: неефективна радянська модель розподілу та перерозподілу суспільних благ, відсутність дієвого механізму та інструментарію вирівнювання, невизначеність індикативної моделі сучасного стану та динаміки розвитку регіонів, швидка деформації регіонально-галузевої структури виробництва, низька якість виробничої інфраструктури, системне лобіювання регіональних інтересів тощо;

• розроблено найбільш ймовірні прогнози (децентралізації управління регіональним розвитком; подальшої конвергенції регіональних моделей в ЄС; маргіналізації депресивних територій) зовнішньоекономічного розвитку регіонів України на основі розрахунків нового системного індикатора – коефіцієнту швидкісної асиметрії, який являє собою співвідношення між змінами у співставленній валовій доданій вартості до змін у чисельності населення та аналогічного співвідношення прямих іноземних інвестицій, які надходили в економіку регіону рівня NUTS-2 упродовж стандартизованого (за відношенням до ЄС) часового лагу у сім років, що дало можливість визначити правосторонню і лівосторонню асиметрії регіонального розвитку України, а відтак передбачити можливі рівні конвергенції моноспеціалізованих металургійних регіонів та Києва з іншими областями, варіації макроекономічних показників в яких є незначними; визначено шляхом розрахунку внутрішнього міграційного потенціалу демоекономічні кластери під якими розуміються погрупування регіонів України в залежності від диференціації у рівнях доходів регіонів, геометричної відстані від регіону – абсолютного лідера та оцінки сукупної робочої сили, внаслідок чого виявлені, регіональні рівні «столичного тяжіння»; спрогнозовано, що найближчим часом (3-5 років) матиме місце переорієнтація зовнішньої міграції українців з країн СНД (передусім Росії) на ринок робочої сили Європейського Союзу, при цьому існуючий обсяг легальної та нелегальної міграції має зрости в 1,5-1,7 разів;
  
• наведено сутнісну характеристику регіонального компонента національної моделі економічної безпеки, яка передбачає виокремлення в них енергетичної, продовольчої, фінансової, транспортної, екологічної, демографічної та інших видів безпеки, а також обґрунтовано необхідність розробки нової системної моделі розвитку регіонів рівня NUTS-2, зовнішньоекономічний блок якої включає модернізацію інфраструктури із залученням на спільні дії коштів ЄС, що випливає із прикордонного статусу України, створення умов для диверсифікації господарської бази окремих регіонів на новій технологічній основі, розвитку людського потенціалу, внутрішньої та зовнішньої кооперації регіонів та поступового переходу до їх інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.
  

Отримали подальший розвиток:

• аргументація еволюції системи регіонального регулювання в Європейському Союзі, яка являє собою, з одного боку, процес стандартизації соціально-економічних показників розвитку регіонів рівнів NUTS-1, NUTS-2, NUTS-3 з метою ідентифікації їх активності (депресивності), з іншого – уніфікацію цілей, спрямованих на конвергенцію різних за ієрархією територій та розробку ефективних механізмів та інструментів регіонального зближення. Регулювання асиметрій в ЄС має прояв насамперед у співфінансуванні регіональних грантів, програм, компенсації відсоткових ставок, дотацій на створення нових робочих місць, а також численних європейських ініціатив через системну дію структурних фондів ЄС і Фонду Згуртування; спрогнозовано, що упродовж наступних семи років (2007-2013 рр.) будуть переглянуті концептуальні підходи до компліментарної моделі трансрегіональної кооперації, уникнення споживацького відношення регіонів нових членів ЄС до використання фінансових ресурсів з консолідованого бюджету;
  
• припущення щодо існування в ЄС маргінальних та маргіналізованих регіонів в Південній Італії, Північній Греції, а також в Іспанії, Португалії, заморських департаментах Франції, а з 2004 р. – у більшості країн ЦСЄ, в яких системна дія національних та наднаціональних структур не тільки не призвела до вирівнювання економічної ситуації в них, а у деяких випадках навіть погіршила їх стан, що викликало дистанціювання за основними індикаторами з іншими регіонами NUTS-2 Євросоюзу при наявності позитивної в цілому конвергентної динаміки ЄС, яка свідчить про значний успіх європейської регіональної політики;
  
• напрями посилення процесу регіональної трансформації країн Центральної та Східної Європи, що включають: адміністративно-територіальну реформу, яка мала на меті зміну територіального устрою країн у відповідності до європейської системи NUTS; запровадження європейських індикаторів регіональної динаміки; інституціювання регіональних реформ, внаслідок чого з’явилися агенції регіонального розвитку, ради структурної політики, а у деяких країнах – навіть Міністерства регіонального розвитку (Польща, Чехія, Латвія); новий розподіл «регіональних» повноважень серед міністерств та відомств, що зумовив перехід від командної до регулятивної функції державного менеджменту; імплементацію цілей, механізмів та інструментів регулювання в ЄС, максимальну допомогу малому і середньому бізнесу в регіонах; фінансову підтримку процесу коінтеграції з боку наднаціональних структур.
  

Удосконалено:

• дефініцію «регіон», яку слід розуміти з двох позицій: зовнішній регіон, що являє собою мега- та метарегіони, транскордонні території, які мають національні, а в деяких випадках і наднаціональні структури управління та спільні інструменти та механізми регулювання пропорцій з метою підвищення їх глобальної конкурентоспроможності. До внутрішніх регіонів відносяться локальні утворення, мікро-, мезо- та макрорегіони, що мають спільне географічне положення, територіальну єдність, подібну економічну і соціальну інфраструктуру і відповідну організаційно-управлінську різнорівневу таксономічну модель регулювання пропорцій в межах певної держави. Також визначено суть регіональної асиметрії, яка являє собою процес диференціації локальних та глобальних таксономічних одиниць, що відбувається під впливом посилення нерівномірності руху факторів виробництва, конкуренції місцевих фірм і ТНК та реалізації компліментарної різнорівневої (локальної, регіональної, національної та наднаціональної) політики долання диспропорційності соціально-економічного розвитку та забезпечення його сталості.
  

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в реальних можливостях їх використання в Україні та державах Центральної та Східної Європи для оцінки теоретичних та практичних аспектів регіонального регулювання в умовах посилення глобалізації світового господарства взагалі та європейської економічної інтеграції зокрема, що врешті-решт сприятиме зменшенню регіональних асиметрій в межах спільного європейського економічного простору, посиленню гомогенності у розвиткові активних та депресивних територій у середньо- та довготерміновій перспективі. Узагальнення та окремі пропозиції автора сприятимуть кращій ідентифікації регіональних диспропорцій з метою попередження національних конфліктів та створення дієвих механізмів блокування негативних наслідків глобалізації світового господарства.

Висновки і окремі рекомендації дисертації використано у своїй практичній діяльності Волинською обласною державною адміністрацією для удосконалення механізмів та інструментів регіональної безпеки, оптимізації міграційного потенціалу Волинської області; аналізу наслідків транскордонної асиметрії України та ЄС, у т.ч. в єврорегіоні «Буг» (довідка № 3545/12/2005 від 24.10.05 р.), Інститутом Європейської інтеграції при розрахунках регіональної асиметрії районів та міст області і проведенні їх порівняльного аналізу між Волинською областю та Підкарпатським воєводством (довідка № 1225/05 від 20 жовтня 2005 р.); Фондом ім. Ф.Еберта (ФРН) при аналізі екстремальних параметрів розвитку регіонів рівня NUTS-2 в Європейському Союзі; особливостей досвіду країн Центральної та Східної Європи щодо імплементації регіональної моделі ЄС – під час проведення тренінгів з державними службовцями (довідка № 2005-10 від 2 листопада 2005 р.). Матеріали дослідження використовуються також у навчальному процесі Луцького державного технічного університету (довідка № 2801/І-10 від 25.10.05) та Волинського державного університету ім. Лесі Українки (довідка № 015341 від 24 жовтня 2005 р.) при викладанні дисциплін «Міжнародна економіка», «Міжнародна економічна діяльність України» студентам, що навчаються на факультеті міжнародних відносин.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до регулювання регіональних асиметрій в умовах посилення європейської інтеграції.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і теоретичні висновки дисертації обговорювалися на 4 міжнародних конференціях, зокрема: науково-практичній «Європейський Союз та Україна» (17 червня 2004 р., м. Київ, Київський національний економічний університет, Товариство «InWent» (ФРН)); науковій «Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації» (9 лютого 2005 р., м. Київ, Національний авіаційний університет); науковій «Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку» (13-15 травня 2005 р., м. Тернопіль, Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій, Університет Щецина (Польща)); а також на науковій конференції «Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство» (20 жовтня 2005 р., м. Київ, Науково-дослідний інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 4,2 др.арк., у т.ч. 7 у провідних фахових виданнях – 3,75 др.арк., з яких 3,25 др.арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок. У дисертації розміщено 20 таблиць на 10 сторінках, 6 рисунків на 4 сторінках, 6 додатків на 6 сторінках. Список використаних джерел налічує 173 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Методологія дослідження регіональних асиметрій в глобальній економіці» розкривається суть регіональних асиметрій і чинники їх посилення наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст., виявляються особливості їх регулювання в різних типах країн. Автором виділяється п’ять площин дослідження суті регіональної асиметрії, яка ідентифікується на: глобальному, наднаціональному, країновому, локальному, інтеграційному рівнях.

В умовах посилення глобалізації світового господарства регіони будь-якої країни перестали бути закритими економічними системами, а увійшли до складу більш ємких поліструктурних таксонів, що характеризуються високим ступенем самоорганізації, який пов’язаний з дією екзогенних та ендогенних факторів розвитку та високою динамікою руху капіталу. Таким чином з позиції нового глобально-локального тлумачення поняття «регіон» можна розглядати як окрему дефініцію, якій притаманні такі властивості: конгруентність, ієрархічність, динамічність, системність, відкритість, циклічність.

Зміни в регіональній динаміці, що мали місце упродовж останніх двадцяти п’яти років, суттєво змінили уявлення науковців про суть та основні напрямки сучасного регіонального аналізу, який зараз охоплює не тільки внутрішні таксономічні одиниці (табл. 1).

Таким чином, з позиції теорії сучасної міжнародної економіки регіональна асиметрія являє собою процес диференціації локальних та глобальних територіальних таксономічних одиниць, який відбувається під впливом посилення нерівномірності руху факторів виробництва, конкуренції місцевих фірм і ТНК та реалізації компліментарної різнорівневої (локальної, регіональної, національної, наднаціональної) політики зниження диспропорційності соціально-економічного розвитку та забезпечення його сталості. У авторському баченні основними чинниками посилення регіональних асиметрій в глобальній економіці виступають: перехід більшості країн світу від неокейнсіанської моделі розвитку до неоліберальної, активний вплив ендогенних факторів на структуру господарства регіонів, збільшення обсягів та динаміки руху капіталу, скорочення тривалості економічного циклу з 70-75 років до 10-15, виникнення та стрімкий розвиток локалізованих інноваційно-інвестиційних форм економічного зростання (кластери, технопарки, технополіси, іннотехи), імплементація принципів субсидіарності та компліментарності в регіональні моделі зростання, що призвело до виникнення наднаціональних систем регулювання диспропорцій, маргіоналізації глобальної периферії та деяких внутрішніх регіонів країн-лідерів.

Таблиця 1

Класифікація сучасних регіональних теорій

Назва	Автори	Основна ідея	Асиметрична складова
1	2	3	4
1. Конкуренції європейських міст	К.Джексон-Батлер, Шачер, Л.Висент	Диверсифікація соціально-економічного розвитку провідних європейських міст призводить до виникнення суперактивних центрів	Столичний пік інвестицій та ділової активності посилює диспропорції між столицею країни з іншими центрами та європейською периферією
2. Циклічної сенситивності регіонів	Я.Гордон	Відбувається скорочення до 10-15 років ділових циклів в регіонах, зростає нерівномірність в їх розвиткові; слабкодиверсифіковані регіони та їх господарство більшою мірою залежать від коливань світової кон’юнктури	Реакція регіонів на зміну кон’юнктури призводить до їх диференціації, швидкість таких змін є високою
3. Нового регіоналізму	М.Кітінг	Фундаментальна теорія, яка передбачає відхід від політики нівелювання регіонального розвитку і перехід до підтримки слабкорозвинутих регіонів; обґрунтовується створення нової моделі «Європа регіонів»	Асиметрія регіонів виникатиме внаслідок глобального руху капіталу і є закономірним явищем, головним завданням урядів є уникнення протистояння регіонів-донорів до реципієнт них територій
4. Регіонального планування	У.Ванноп	Внутрішнє та зовнішнє регулювання розвитку регіонів є необхідним з метою усунення екстремальних ситуацій	Посилення асиметрії регіонального розвитку призводить до загрози розвалу територіальної єдності країни та інтеграційного угруповання в цілому
5. Локального партнерства	М.Гедес	Між активними і депресивними регіонами мають бути встановлені партнерські відносини, які передбачають зменшення суперечностей між ними	Шляхами долання асиметрії можуть бути спільні проекти та «європейський» розподіл фондів у відповідності до політики конвергенції
6. Стратегії просторового планування	В.Солет, А.Фалуазі	З метою уникнення формування екстремальних регіонів слід розробити адекватний механізм та інструментарій підтримки відсталих регіонів	Інструментами регіональної гармонізації може бути створення локальних та континентальних вісей економічного зростання