Geum.ru

Актуальні проблеми сучасної економічної науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Попадич І.В.
Попович Ю.І.
Подобный материал:
1   ...   44   45   46   47   48   49   50   51   ...   73

Попадич І.В.

ст. гр. ФУПФм-51

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Собко О.М.

Формування капіталу малих підприємств в умовах фінансової кризи


Ринковий напрямок розвитку економіки України полягає у забезпеченні стійкого конкурентного середовища шляхом створення сприятливих умов для розвитку малого підприємства. В умовах світової фінансової кризи мале підприємство стикається з проблемами управління його капіталом. Це пояснюється обмеженістю отримання фінансових ресурсів для малих підприємств. Особливої уваги заслуговують питання формування капіталу малих підприємств. Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають перегляду не лише сутності та змісту капіталу, як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним. Саме тому проблема формування капіталу малих підприємств набуває особливої актуальності на сучасному етапі розвитку економіки України.

Основним надбанням наукової думки в галузі розуміння сутності капіталу малих підприємств можна назвати таких вчених: А. Сміт, Д.Рикардо, А. Маршалл, Дж. Б. Кларк, С. Сисмонді, Дж. Р. Хікс, Т. Мілль, Д.М. Кейнс, Д. Стоун, К. Хітчинг, Д. Бегг, Б. Мінц, М. Шварц, Дж. Робінсон, Г.Беккер, Дж. Мінцер, Т. Шульц, С.Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі та ін. Належне місце в проведенні науково-теоретичного обґрунтування основ управління капіталом малих підприємств посідають праці вітчизняних вчених-економістів: В. Баліцька, В. Бондарук, Т. Г. Майборода, В.П. Савчук, О. Ю Руденко, В.І. Рибчак та ін. Проте у сучасних дослідженнях капіталу малого підприємства увага спрямовується в основному на аналіз окремих аспектів, характеристик капіталу, а цілісна концепція формування капіталу , на жаль, відсутня.

Можливості використання різних джерел формування капіталу малого підприємства значною мірою впливають на ефективність управління його структурою. Сьогодні більшість вітчизняних промислових підприємств не має можливості використовувати внутрішні джерела для формування додаткового капіталу. Залучення додаткового капіталу пов’язано із використанням зовнішніх джерел його формування.

Процес формування структури капіталу малого підприємства в країнах з найбільш розвиненими ринковими економіками відбувається в умовах різкого зростання впливу великої кількості різних ризиків на діяльність підприємства, зокрема кредитних ризиків. Обмеженість кредитних коштів, високі процентні ставки та великий кредитний ризик не можуть сприяти збільшенню фінансових ресурсів для розвитку малого підприємництва.

Для удосконалення організації формування капіталу розроблено методику оптимальної структури капіталу на основі збільшення обсягів банківського кредитування. Методика передбачає використання моделі визначення оптимальної структури капіталу та служить для розв’язання задачі планування залучення банківських кредитів. Залучення позичкового капіталу за оптимальною програмою дозволить підприємству сформувати оптимальну структуру капіталу і одержати загальний економічний ефект [3].

Але на жаль, в зв’язку з світовою фінансовою кризою зменшилaсь довіра до банків і тим самим кількість депозитів, а це в свою чергу призвело до того що банківське кредитування для суб’єктів малого бізнесу стало занадто дорогим.

Для забезпечення організації формування капіталу малого підприємництва необхідним є вдосконалення механізмів фінансової підтримки: створення системи податкових пільг сектору малого бізнесу, створенню спеціалізованих регіональних галузевих кредитних спілок, зниження процентної ставки, мінімізація кредитних ризиків, створення Державного банку у розвитку малого підприємництва, на основі використання зарубіжного досвіду. Це допоможе підвищити конкурентоздатність, створити більшу кількість робочих місць, вивести більшу частину малих підприємств із тіньового сектору і підвищити загальний рівень добробуту громадян і держави загалом, примноживши ВВП [2].
Література

1. Господарський кодекс України.

2. Майборода Т.Г. Як подолати фінансову кризу? // Цінні папери України. – 2008 рік. - № 42. – С. 25 – 26.

3. Рудченко, О. Ю. Формування власного капіталу як складова розвитку малого підприємництва // Фінанси України. - 2008. - № 6. – С. 54-62.

4. Рибчак, В.І. Регіональні аспекти фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні / В.І. Рибчак // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №1. – С. 137-140.

УДК 330.131.7

Попович Ю.І.

cт.гр. ФУПФмз-52

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Кнейслер О.В.

Підходи до побудови категоріального апарату ризику


Сучасне економічне середовище характеризується швидкими темпами зміни, випереджальним розвитком інноваційних технологій та значними коливаннями фінансових процесів. Відповідно нестабільними стають внутрішні економічні процеси підприємства навіть при сталій технології та відносно сталих обсягах виробництва. Невизначеність позначається на фінансовому стані підприємств, на фінансовому результаті підприємств, на динаміці та структурі грошових потоків.

Ризик є неодмінним елементом, що супроводжує діяльність підприємства в будь-якому економічному середовищі. Проте існує багато основних форм визначень ризику, основні з яких наголошують на випадковому характері явища. У сучасній науковій літературі існує безліч підходів до тлумачення поняття «ризик». Найбільш поширеним є імовірнісний підхід, відповідно до якого ризик розглядається як невпевненість у можливому результаті або ймовірність втрати частини власних ресурсів. Тобто представники цього підходу продовжують дослідження у напрямі, який визначили вчені класичної школи економічної теорії.

Так, П.Г. Грабовий, Л.Г. Мельник під ризиком розуміють «ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення визначеної виробничої і фінансової діяльності» [1, 58; 2, 389]. За Б.А. Райзбергом: «Ризик – це небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим за раціонального використання ресурсів» [3, 561]. В.А. Єпіфанов пропонує наступне визначення ризику: «Ймовірність (загроза) втрати ринковим суб’єктом частини доходів у результаті здійснення певної виробничої і/або фінансової діяльності» [4, 148].

Доцільно відзначити кілька недоліків у представників цієї позиції. Першим з них виступає однобоке трактування ризику, як події, що приносить лише негативні результати. Тобто відкидається одна з головних властивостей ризиків – спекулятивність, яка у багатьох випадках виступає спонукаючим фактором для підприємців при прийнятті ризикованих рішень. Другим недоліком є розгляд ризику як ймовірності подій, чим вчені фактично свідомо роблять неможливим процес управління ризиками, оскільки управляти ймовірністю неможливо.

Інша плеяда вітчизняних та зарубіжних науковців розвивають позицію, яка підтримує спекулятивне поняття ризику. Зокрема, В.В. Шахов визначає ризик як небезпеку несприятливого результату очікуваного явища, а можливість позитивного відхилення при заданих параметрах зветься «шанс». Таким чином, ризик – це збиток, негативне відхилення; а шанс – позитивне відхилення, прибуток [5, 34]. А.Н. Асаул розуміє під ризиком ймовірність втрати частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появи додаткових витрат і (або) неможливість отримання значної вигоди (доходу) в результаті здійснення певної цілеспрямованої діяльності [6]. На його думку, ризик має об’єктивну основу через нестабільність зовнішнього середовища і невизначеності його впливу на підприємця. Р.Л. Дафт наступним чином пояснює суть поняття: «Ризик – це ситуація, коли рішення приймається на основі достатнього обсягу інформації, направлене на досягнення конкретної цілі, але майбутні результати різноманітних альтернатив можуть змінюватись» [7, 808].

Існує напрямок, який розглядає ризик з математичної точки зору, використовуючи поняття теорії ймовірності. До представників цього напрямку можна віднести О.І. Волкова [8], В.В. Черкасова [9]. Останній, зокрема, пропонує наступне визначення ризику: міра очікуваного неблагополуччя при неуспіхові в діяльності, обумовлена сполученням імовірності неуспіху та ступеня несприятливих наслідків у цьому випадку.

Більш детальніше необхідно зупинитися на підходах до трактування ризику, що об’єднують вищезазначені напрями дослідження.

За В.В. Вітлінським, П.І. Верченко: «ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням непевності і конфліктності в ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення очікуваних результатів, невдач та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих факторів» [10, 10]. Таке визначення інформативно переобтяжене, друге – не враховує спекулятивності ризиків.

Є.В. Сєрьогін стверджує: «ризик – це діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації необхідного вибору, в процесі якого є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі, відхилення від цілі, що існує у альтернативах, що вибираються» [11, 9]. Ризик у даному визначенні розглядається як діяльність, однак ризики можуть виступати атрибутами діяльності, виникати в її процесі, однак ні в якому разі не бути діяльністю.

З точки зору О.І. Ястремського, О.Г. Гриценко [12] ризик має об’єктивну природу, внутрішні зв’язки, що лежать в його основі постійно протистоять зовнішнім зв’язкам, за допомогою яких пов’язуються між собою економічні процеси. Згідно досліджень І. Бланка, «об’єктивна природа прояву ризику залишається незмінною, незважаючи на залежність ряду параметрів цього явища від суб’єктивних управлінських рішень» [13, 494].

На нашу думку, доцільнішою є теорія, що характеризує ризик як об’єктивну категорію, ставить певні межі для діяльності суб’єкта господарювання, який, у свою чергу, внаслідок своєчасно прийнятих адекватних рішень може впливати на ризик. Цієї теорії притримуються вітчизняні вчені В.В. Вітлінський [14], Н.І. Машина [15].

Враховуючи вищезазначені теорії щодо визначення ризику, наведемо авторське тлумачення цього поняття: ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка внаслідок впливу множини факторів характеризує багатоваріантність результатів діяльності суб’єкта господарювання або його бездіяльності, причому коли існує невпевненість у досягненні будь-якого конкретного варіанту.
Література

1. Риски в современном бизнесе / П.Г. Грабовый, С.Н. Петрова, С.И. Полтавцев, К.Г. Романова, Б.Б. Хрусталев, С.М. Яровенко. – М.: Изд-во «Аланс», 1994. – 200 с.

2. ссылка скрыта

3. Райзберг Б.А. Курс экономики. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 716 с.

4. Епифанов В.А., Паньковский А.А. Финансовый менеджмент: понятие, направления и практика реализации. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 160 с.

5. Шахов В.В. Страхование. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 311 с.

6. Асаул А.Н., Войнаренко М.П. Организация предпринимательской деятельности: учебное пособие.– Санкт-Петербург-Хмельницкий: Изд-во «Универ» ТУП, 2001. – 392 с.

7. ссылка скрыта

8. ссылка скрыта

9. Черкасов В.В. Деловой риск в предпринимательской деятельности. – К.: Либра, 1996. – 160 с.

10. Вітлінський В.В., Верченко П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 292 c.

11. Серегин Е.В. Предпринимательские риски. – М.: Финансовая академія, 1994. – 157 с.

12. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки / Підручник. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 714 с.

13. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002.

14. Вітлінський В.В., Верченко П.І., Сігал А.В., Наконечний Я. С. Економічний ризик: ігрові моделі. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 446 с.

15. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання. – К.: ЦУЛ, 2003. – 188 с.

УДК 330.131.7:336.7