М.І. Пирогова Міністерство охорони здоров’я України Реорганізація методики післядиплом
| Вид материала | Диплом |
- Міністерство охорони здоров'я україни професійна спілка працівників охорони здоров'я, 111.65kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 3409.57kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни вінницький національний медичний університет, 2694.66kb.
- Скрипников Петро Миколайович, Вищий Державний навчальний заклад України «Українська, 1373.08kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни нака, 1116.44kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни наказ, 1196.85kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни нака, 1199.6kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни, 5153.63kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни нака, 1248.35kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни нака, 354.54kb.
Майстер-клас як форма післядипломної підготовки хірургів
Багато лікарів прагнуть підвищити свою професійну підготовку, отримати теоретичні і практичні знання з актуальних питань ендокринної патології. Однією з форм післядипломної освіти лікарів є майстер-класи.
Основна мета майстер-класу - надати учасникам можливість навчитися на практиці застосувати отриману раніше (або в процесі занять) теоретичну інформацію і перетворити цю інформацію у власні знання. А також - учасникам надається можливість обговорити виниклі при цьому питання: як з іншими учасниками, так і з ведучим.
В майстер-класі три основних напрямки роботи:
- отримання та систематизація інформації по актуальним питанням, перетворення її в особисті знання та вміння;
- ведення діалогів по питаннях і проблемах, які зацікавили лікарів, аналіз складних ситуацій, можливість вислухати різні точки зору і поділитися власною думкою;
- диспути, обмін досвідом, думками, враженнями та ін.
На базі кафедри ендокринології та хірургічного відділення Вінницького обласного ендокринологічного диспансеру було проведено майстер-клас по діагностиці та лікуванню синдрому діабетичної ступні (СДС). Головна мета майстер-класу - обмін досвідом, а також обговорення інноваційних підходів до консервативного та хірургічного лікування СДС хірургами, судинними хірургами, подіатрами. Майстер-клас дозволив лікарям отримати актуальні практичні навички по діагностиці та лікуванню СДС.
Спеціалісти, які проводили майстер-клас не робили секрету з своїх знань і поділилися отриманим досвідом, навичками і знаннями.
У творчій атмосфері учасники майстер-класу розглянули різні питання, пов'язані з підвищенням ефективності діагностики та сучасних підходів до лікування СДС.
Спеціалісти-подіатри не лише розкрили актуальність проблеми, а й дали практичні рекомендації, що стосуються діагностики та лікування з урахуванням сучасних стандартів ведення хворих з даною патологією. Ще однією перевагою спілкування у форматі майстер-класу є зворотній зв'язок від аудиторії в режимі реального часу. Переглянувши майстер-клас, лікарі зрозуміли, як це робиться, і зможуть робити це самостійно. Так, цікавим є те, що серед учасників майстер-класу поряд з хірургами були присутні неврологи, ендокринологи і сімейні лікарі.
В ході заходу лікарі одержали відповіді на всі запитання й висловили бажання проводити такі зустрічі в подальшому. Організатори майстер-класу запросили всіх учасників до творчої взаємодії, адже у співпраці робота завжди успішніша і ефективніша.
Учасники, які прослухали лекцію і практичне заняття отримали сертифікат про проходження майстер-класу.
Пипа Л.В., Філик А.В., Гришило М.С., Пілюйко Н.В., Руда В.І., Войт О.В.
“ Оптимізація післядипломної підготовки лікарів зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» на кафедрі педіатрії ФПО”
Здоров’я дитячого населення є одним із найважливіших елементів економічного, соціального та культурного розвитку будь - якої країни. За останні роки ситуація із здоров’ям дітей значно погіршилась. Результати проведених спеціальних досліджень переконливо свідчать про значну поширеність хронічної патології у дітей.
Надзвичайно важливим є питання подальшого вдосконалення системи охорони здоров’я дитячого населення. В умовах реформування системи охорони здоров’я України першочерговим завданням залишається забезпечення доступності та високої якості медичної допомоги дітям, а також наближення її до міжнародних стандартів.
Особливого значення набувають концептуальні аспекти медичної допомоги дитячому населенню, зокрема:
- запровадження якісно нових заходів щодо профілактики захворювань та діяльності з формування здорового способу життя,
- подальший розвиток галузі перинатології, зокрема будівництво та оснащення новітнім обладнанням перинатальних центрів, як вирішальної ланки зменшення малюкової смертності та інвалідизації дітей,
- нової ролі педіатра як консультанта в поліклініках нового типу з акцентами на сімейну медицину,
- поліпшення імунологічного захисту дитячого населення, спрямованого на захист дітей від інфекційних захворювань,
- підвищення можливостей служби швидкої допомоги з потужним фінансовим підсиленням на використання ліків невідкладної дії,
- прогресу клінік, дружніх до молоді, основним завданням яких є пропаганда здорового способу життя та охорона репродуктивного здоров’я підлітків.
Для вирішення цих завдань необхідні фахівці високого рівня. В цьому аспекті набуває великого значення безперервна післядипломна освіта лікарів.
Для оптимізації післядипломної підготовки лікарів зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина» на кафедрі педіатрії необхідно проводити диференційований підхід при складанні програми їх спеціалізації в залежності від вихідної спеціальності, а саме, навчання педіатрів на кафедрі педіатрії можна проводити протягом 1-2 тижнів, де викладати нові зміни і доповнення в Протоколах щодо діагностики та лікування дітей, ознайомити з новими фармпрепаратами в педіатрії, з діючими Указами і Державними програмами, іншими регламентуючими документами з педіатрії. Для лікарів терапевтів навчання на кафедрі педіатрії слід продовжити до 3-х місяців, оскільки під час занять потрібно повторити (або засвоїти) розділ пропедевтики (вікові особливості фізичного, статевого, психічного розвитку здорових дітей, внутрішніх органів та систем, вигодовування дітей, календар щеплень, тощо), госпітальну педіатрію, дитячі інфекційні хвороби.
Як і в даний час, післядипломну освіту планувати один раз в п’ять років, узгоджуючи до періодичної атестації лікарів. Протягом цього п’ятирічного циклу доцільно сімейним лікарям проходити ТУ по педіатрії тривалістю 2 тижні, а педіатри, які виконуватимуть в подальшому функції консультантів, - 4 тижні.
Важливе місце в новій системі організації медичної допомоги надається невідкладній допомозі. Тому необхідне постійне вдосконалення лікарів цієї ланки з питань невідкладної допомоги шляхом самоосвіти, викладання даних питань на передатестаційних циклах, проходження ТУ по невідкладній терапії 1 раз в 5 років тривалістю 2 тижні, в тому числі на кафедрі педіатрії ФПО Вінницького національного медичного університету.
Звернути увагу на засвоєння курсантами тих методів лабораторних, інструментальних досліджень, які можуть бути застосовані в амбулаторних умовах, вміння інтерпретувати отримані результати (ЕКГ, Ro-ОГК, загально - клінічні аналізи крові, сечі, біохімічні аналізи крові, ІФА крові та ін.).
Постійно надавати інформацію про можливість сучасних методів діагностики, покази до їх призначення:.
При викладанні розділу «Лікування» дитячих хвороб керуватись Протоколами та літературними даними, які мають доказову базу.
Піскун Р.П., Ващук А.А., Горбатюк С.М.
Біологічні основи діагностики і профілактики спадкової патології
Вивчення біологічних основ діагностики та профілактики спадкових хвороб людини озброює лікаря не тільки теоретичними знаннями, але й розширює можливості практичного лікаря в проведені заходів, щодо попередження вроджених вад розвитку людини. Спосіб життя сучасних людей пов’язаний з високим нервовим і психічним напруженням, шкідливими звичками, низькою культурою праці та відпочинку, негативними змінами оточуючого середовища, що супроводжуються змінами мутагенного фону призводять до зростання генних і хромосомних мутацій. Проявом цих процесів є помітне зростання народження дітей зі спадковими хворобами, які в структурі вроджених вад розвитку складають 2-4 % в екологічно забруднених регіонах України.
На кафедрі медичної біології велика увага приділяється вивченню сучасних методів діагностики (в тому числі пренатальної), а також основним принципам профілактики спадкових хвороб. Причиною спадкових хвороб можуть бути мутації, що виникають заново в соматичних і статевих клітинах, або ж такі, що не репаруються, а тому зберігаються в популяціях людей і передаються нащадкам через статеві клітини. Заново виникають в основному хромосомні мутації (анеуплоїдії) і дуже рідко генні. Основна причина цих мутацій є порушення мейозу і мітозу. Наглядним прикладом цього можуть бути різні форми хвороби Дауна: проста, мозаїчна, транслокаційна. При розгляді цього роду хвороб слід виділити два аспекти. Перший – порушення поділу клітин безпосередньо пов’язане із загальним станом організму, його благополуччям, тому слід акцентувати увагу на тому, що всі фактори які негативно впливають на організм людини, являються і причиною різних хромосомних хвороб. Звідси є очевидним, що основна профілактика хромосомної патології у людини пов’язана із здоровим способом життя, який включає раціональне харчування, високу фізичну культуру, оптимальний режим праці і відпочинку та відсутність шкідливих звичок. Другий аспект - це важливість своєчасної та точної діагностики різних форм хромосомних хвороб, тому що прогноз важкості протікання цих хвороб буде різний, при їх простих формах (повної трисомії) і мозаїчних. Особливо слід також підкреслити те, що при транслокаційних формах хромосомних хвороб виникає необхідність ретельного дослідження каріотипу батьків і пренатальної діагностики. Тому, що при наявності транслокації хромосом в одного із батьків імовірність народження дитини хворої на хромосомну хворобу буде становити 33%.
Причиною генних хвороб, в основному є мутації, що не репаруються і передаються нащадкам через статеві клітини. Такі мутації в викликають фізичні мутагени (радіація та інші), хімічні мутагени в тому числі і ліки, а також і біологічні мутаген (віруси та інші паразитичні організми). Діагностика цих хвороб проводиться в медико-генетичних консультаціях, де використовуються сучасні медико-генетичні методи. Слід відмітити, що використання досягнень в ДНК – діагностиці дає можливість виявити практично будь-яку генну мутацію, в тому числі і ту, що знаходяться в гетерогенному стані.
Погорілий В.В., Конопліцький В.С., Якименко О.Г.
Місце дитячої хірургії в реорганізації методики післядипломної підготовки лікарів в умовах пілотного проекту реформування медицини у Вінницькій області
Вінницька область один з чотирьох регіонів нашої держави, яка на своїх теренах впроваджує пілотний проект реформування медичної галузі.
Згідно до мети реформування, а саме покращення якості надання медичних послуг всім верствам населення, найбільш важлива ланка в наданні доступної та своєчасної медичної допомоги припадає на діяльність лікаря за фахом «загальна практика – сімейна медицина». Вже з самої назви спеціальності стає очевидним необхідність широкого медичного кругозору таким фахівцям. І однією з важливих складових діяльності цих лікарів є розуміння та володіння питаннями дитячої хірургії. Важливість цього напрямку практичної діяльності лікарів загальної практики зумовлена насамперед тим моментом, що в своїй повсякденній роботі вони стикаються з дитячим контингентом населення, який є невід’ємною складовою кожної повноцінної сім’ї.
Тому при підготовці даних спеціалістів необхідно враховувати декілька важливих моментів, які притаманні лише хірургії дитячого віку. Насамперед, це глибоке розуміння патогенезу того чи іншого захворювання, що має своєрідний перебіг на тлі зростаючого організму. Володіння такою інформацією забезпечить лікаря сучасними відомостями про терміни хірургічного надання допомоги. Особливо це важливо при діагностиці у маленьких пацієнтів вроджених вад розвитку, які згідно існуючих сучасних протоколів лікування повинні бути скореговані в ранньому дитячому віці, про що повинні знати батьки.
Друга важлива частина успішної діяльності лікаря загальної практики полягає в своєчасній діагностиці невідкладних станів. В зв’язку з тим, що будь яке гостро виникле хірургічне захворювання в дитячому віці потребує негайної спеціалізованої допомоги, динамічне спостереження за такими пацієнтами негативно впливає на якість подальшого одужання, а в багатьох випадках може призводити до гнійно-септичних ускладнень та летальності.
Третьою складовою діяльності лікаря відповідно до хірургічної патології дитячого віку є робота з так званою диспансерною групою. До цієї групи спостереження відносяться діти, які знаходяться на різних етапах хірургічної корекції існуючої, іноді множинної, патології, та діти які перенесли корегуючі оперативні втручання з різними негативними наслідками. Такий контингент має бути під особливою увагою, з метою надання своєчасної етапної хірургічної допомоги, профілактики можливих ускладнень перебігу основного захворювання, періодичному санаторно-курортному оздоровленню.
Особливе місце в підготовці лікарів повинно бути приділено такому важливому розділу, як практичні навички, що дозволить максимально наблизити діагностичну та лікувальну допомогу безпосередньо до пацієнта.
Пономарьова Л.М.
Про основні підходи у справі реорганізації методики підготовки медичних фахівців на факультеті післядипломної освіти.
Реформування системи охорони здоров'я на Вінниччині, у якому беруть участь провідні науковці нашого університету, представники державних установ Вінниччини, обласної ради та мерії міста – розпочато. Як стверджує часопис «Ваше здоров'я» [ від 24 червня (№ 23) 2011 р., с. 1-2], реформування розпочато успішно: президент України В.Ф. Янукович відвідав новостворену амбулаторію загальної практики сімейної медицини у с. Черепашинці, колишньої «глибинки», Вінницької області. У цьому ж виданні [«Ваше здоров'я» від 2012 року – 17.02.№ 6 – с. 4] вже про констатовано факт створення 27 центрів первинної медичної допомоги на Вінниччині. Законом України № 3612- VI від 07.07. 2011 р.[1] впроваджено «пілотний» проект і порядок проведення реформування рівнів системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій області та місті Києві. Наказом МОЗ України № 646 від 05.10. 2011 р. [2] затверджено нормативно – правові акти Міністерства охорони здоров'я України щодо реалізації вищезгаданого Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я [1] у обраних для пілотного проекту областях та м. Києві.
Вінниччина іде у авангарді медичної реформи: «Медичний світ» від 09.02. (№ 3) 2012 – с. 3. повідомив, що наш край відзвітував про створення Центрів ПМСД в усіх районах області, про що поінформувало видання Обласне управління охорони здоров'я Вінницької облдержадміністрації [3]. Очільник області, М. Джига, повідомив широку громадськість про те, що «Здоров'я громадян є головним національним інтересом держави» [5], а центри первинної медико-санітарної допомоги [ЦПМ СП] Вінниччини вже функціонують з 4 січня 2012 року [4]. Як повідомила Л. Діденко [за інформацією прес-центру управління охорони здоров'я та курортів Віноблдержадміністрації], «перший етап реформування медичної галузі на Вінниччині завершено [6].
На реформи охорони здоров'я у Вінницькій області у 2012 р. Держбюджетом передбачено 189 млн. гривень, як повідомило «Ваше здоров'я» від 03.02.2012 р. (№ 4) с. 2. Почався конструктивний діалог щодо шляхів і засобів реформування між фахівцями медичної галузі різних областей України: вивчається досвід, іде обмін ідеями. Так, у січні 2012 р. відкритий діалог відбувся під час робочої поїздки делегації з Миколаївської області до Гайсинського району Вінницької області з метою ознайомлення з досвідом Вінниччини щодо реформування первинної ланки медичної галузі області. Активно вивчається і досвід Дніпропетровщини, залученої до пілотного проекту.
В обласній та загальнодержавній пресі з'явилося досить багато відгуків провідних фахівців медицини та державних діячів щодо впроваджуваної реформи. Так, на Вінниччині відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я під гаслом: «Реформі – бути!» [7,8]. «Про реформу медичної галузі у нас в області сьогодні не говорять хіба що німі або ті, хто не вміє говорити», - констатує «Вінниччина медична» № 6-7 (23-24 квітня 2011 р.). Але, головне, що турбує не одне шановне періодичне видання, щоб обговорення реформи галузі велося фахово і компетентно. На думку Т.І. Іванець – головного лікаря дитячої обласної лікарні, відомого на Вінниччині реформатора, громадського діяча, депутата обласної ради 4-х скликань, - «з реформи буде толк»: гарні схеми, гарно розписаний алгоритм дій того що, де і як робити; світлих голів, людей, що орієнтуються в цій темі, фахівців у нас достатньо». Кінцевим результатом реформи передбачається покращення медичного обслуговування, підвищення доступності і якості медичних послуг, і в кінцевому рахунку – надання цих послуг, це означає, що люди будуть більше задоволені медициною, будуть менше хворіти і значно покращаться показники здоров'я населення.
У зв'язку із вищесказаним, колектив кафедри українознавства ВНМУ, як і інші підрозділи нашого провідного медичного навчального закладу України, вважає за потрібне зробити свій конкретний внесок у справу підготовки кваліфікованих фахівців медичної галузі, керуючись трьома основними підходами: 1. якісний, 2. функціональний, 3. морально-етичний та ситуаційний. На нашу думку і думку вінницьких медиків, саме такі підходи забезпечать країну кадрами фахівців, здатними виконувати поставлені державою завдання. Перш за все, головними пріоритетами підготовки молодих фахівців мають стати навчання і виховання: розуму, мужності, ініціативи, людяності, справедливості тощо, щоб молоді люди були здатні усвідомлювати, вирішувати проблеми, керувати процесами, долаючи перешкоди і труднощі. Для цього потрібно не лише визначати функції організаторів охорони здоров'я, але й навчати молоді кадри забезпечувати виконання безпосередніх цілей та завдань. На певну висоту мають бути підняті питання морально – етичного виховання молоді, практичного фізичного виховання для здатності діяти відповідно нормам у різних ситуаціях: орієнтуватися в обставинах, що склалися на певний момент, у кризових та надзвичайних ситуаціях. Тому, на наш погляд, молода людина без належної психолого-педагогічної, мовної, морально – етичної та фізичної підготовки, що покладається виключно лише на медичні знання, навряд чи буде здатною вирішувати найскладніші питання, що постають сьогодні перед медичною галуззю в період її реформування в Україні.
Пшук Н.Г.
Особливості післядипломної підготовки сімейних лікарів з основ психіатрії та медичної психології
Вдосконалення медичної допомоги в Україні потребує широкого впровадження біопсихосоціальної моделі її надання. З цих позицій особливого значення має набуття знань з основ психіатрії та медичної психології лікарями усіх рівнів реформування, особливо лікарями загальної практики-сімейної медицини.
В умовах, коли лікарі загальної практики -сімейної медицини повинні надавати психіатричну допомогу пацієнтам, які перебувають на спеціальному (психіатричному) обліку нагальним є питання навчання лікарів основам психолого-психіатричних знань. Знання психологічного змісту є необхідним тому що, в процесі міжособистісного спілкування, під час формування терапевтичного альянсу у стосунках з хворими використовуються основні принципи, які дозволяють досягти максимального комплаєнсу, а саме: принцип партнерства (повага до кожного хворого); принцип різнобічного впливу (тобто визначення особливостей щоденного способу життя); принцип оптимальної стимуляції (заохочення до активної діяльності, психологічна корекція астено-невротичних станів).
Серед основних проблем психіатричної допомоги слід акцентувати увагу на діагностиці маскованих (соматизованих) депресій, аффективного дебюту шизофренії, невротичних (тривожно-депресивних та тривожно-фобічних) розладів, використання психофармакологічних препаратів, хворобах залежної поведінки.
Зважаючи на вищевикладене, вважаємо доцільним проводити навчання лікарів-інтернів з сімейної медицини основам психіатрії та медичної психології та лікарів, які направлені на перекваліфікацію, на базі однієї кафедри, що дозволить, шляхом порівняння та аналізу, віддиференціювати та окреслити основні проблеми, які виникають у лікарів сімейної практики в повсякденній роботі та викласти необхідний матеріал ще під час навчання лікарів-інтернів. Необхідною умовою роботи лікаря будь-якого фаху є здатність підвищити рівень соціального функціонування особистості та якість життя пацієнтів, що є можливим лише за умови оволодіння лікарем навичок позитивної міжособистісної комунікації (комунікативний тренінг).
На кафедрі медичної психології та психіатрії ВНМУ в 2011 році вперше в Україні спільно з головним спеціалістом з сімейної медицини УООЗ та курортів було проведено курси тематичного навчання для сімейних лікарів «Медико-психологічний супровід хворих на хронічні соматичні хвороби (психолого-психіатричні аспекти).» Це дало змогу виділити основні завдання та потреби оволодіння знаннями та навичками з психіатрії та медичної психології лікарями загальної практики-сімейної медицини.
Редчіц М.А., Яцина О.В.
Потреба правових знань з питань інтелектуальної власності для науковців післядипломної освіти
Наукова діяльність аспірантів, магістрантів та клінічних ординаторів в ланці їх післядипломної спеціалізації не може залишатися осторонь глибокого вивчення загальних питань інтелектуальної власності та патентознавства. Саме ця освіта визнана нагальною потребою для науковців юридичних знань з даної проблеми.
Тематика лекційного курсу з інтелектуальної власності і патентознавства, розроблена кафедрою загальної гігієни та екології, передбачає три лекції з правових питань.
Перша лекція тему: “Система інтелектуальної власності” розглядає слідуючі юридичні проблеми: набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, роль інтелектуальної власності в економічному та соціальному розвитку суспільства, об’єкти і суб’єкти інтелектуальної власності України та за кордоном, правова охорона авторських прав і патентне право.
Друга лекція на тему: “Авторське право і суміжні права” визначає права та обов’язки власників авторського права, систему захисту авторського і суміжних прав, її призначення та основні завдання.
Нарешті, третя лекція на тему: “Захист прав інтелектуальної власності”, в якій розглядаються права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності та власників авторського права, система захисту прав інтелектуальної власності.
Відповідно до законодавства України суб’єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземні. Це, в першу чергу, стосується іноземних громадян – науковців,які, отримуючи післядипломну освіту в нашій країні,виконують дисертаційні роботи. Саме вони користуються захистом авторського законодавства в Україні, якщо їх наукові роботи знаходяться в якісь об’єктивній формі на території України,а якщо ні – то відповідно до міжнародних договорів України і спільних конвенцій по авторському праву (Женевської, Бернської).
Слід відзначити значну зацікавленість аспірантів, магістрантів та клінічних ординаторів питаннями юридичної основи інтелектуальної власності та патентознавства, що значно підвищить рівень їх правової підготовки до наукової діяльності, а в подальшому і ефективність результатів наукових досліджень.
Римша С.В., Серебреннікова О.А., Жученко І.І.
Актуальність вивчення особливостей психічних розладів сімейними лікарями для подолання стигматизації людей з психічними захворюваннями