Конец декабря это время для подведения итогов и составления некоторых планов на будущий год

Вид материалаДокументы
Спасибо большое.
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Савік Шустер

Спасибо большое.

Кисельов

Спасибо вам большое за ваши ответы.

Янукович

И вам спасибо.

Савік Шустер

Президент Украины Виктор Янукович подводил итоги года с моими коллегами Андреем Куликовым, Евгением Киселёвым. Это была такая беседа на четверых. А после рекламной паузы мы подведём итоги года вместе с гостями в студии.




(РЕКЛАМА).

Савік Шустер

Мы вновь в прямом эфире на телеканале "Украина". Напомню, что наши гости сегодня – Елена Бондаренко: народный депутат от партии Регионов, – Юрий Мирошниченко: представитель президента в Верховной Раде, – Сергей Соболев: премьер-министр оппозиционного правительства... Арсений Яценюк: лидер партии "Фронт змин", – Вадим Карасёв: один из лидеров партии "Единый центр"... Андрей Шевченко: председатель Комитета по вопросам свободы слова и информации в Верховной Раде... Ирина Геращенко: народный депутат, – Андрей Ермолаев: директор Национального института стратегических исследований... Михаил Погребинский: политический эксперт, – Владимир Фесенко: тоже политический эксперт... Виктория Сюмар: исполнительный директор Института массовой информации, – Виталий Портников: журналист "ТиВиАй", – Александр Мартыненко: генеральный директор агентства "Интерфакс-Украина"... Соня Кошкина: шеф-редактор "ЭлБэЮЭй", – Евгений Копатько: социолог, – Вадим Колесниченко: народный депутат от партии Регионов, – Владимир Олейник: народный депутат от партии Регионов... Итак, мы слышали большую беседу с президентом Украины Виктором Януковичем. Он подводил итоги года... Аудитория реагировала в течение всего выступления президента. И вот посмотрим, какие слова президента вызвали максимальную поддержку Украины...

Янукович (запис)

Європейська інтеграція України – це перш за все... Вона спрямована на модернізацію нашої країни. Вона спрямована на реформи, які наблизять Україну до європейських стандартів. Тобто це не самоціль...

Савік Шустер

Вот эти слова президента поддержало 88 процентов населения. Я начну с моих коллег перед тем, как приглашу к микрофону Арсения Яценюка... Ну, с моих коллег-журналистов, которые слушали интервью. Вот их мнение, да? Во-первых, о реакции народа, Соня Кошкина... И о словах президента.

Кошкіна

Ну, Виктор Фёдорович любит повторять, что он несёт ответственность за всё, что он говорит и делает. И честно говоря, у меня двойственное впечатление от этого его полуторачасового спича... Потому что он не сказал главного.

Савік Шустер

Это была беседа...

Кошкіна

Да, извините... Ну извините, Савик, это была беседа. Он не сказал главного. Он дал нам понять, что он своей царской милостью дал указ Генеральной прокуратуре не сажать Юлию Тимошенко... Это, конечно, очень мило и порядочно с его стороны – учитывая, что у нас президент не вмешивается в дела Генеральной прокуратуры. Но мне почему-то кажется странным, что Виктор Фёдорович, говоря о праве в этой стране, не вспомнил, что у нас уже почти полгода сидит 12 человек...

Савік Шустер

Там не совсем точно... Я не хочу защищать президента, но он сказал, что коллегиально было принято решение, да?

Кошкіна

Савик, мы понимаем... Да, понятно, что он не скажет, что "я сказал Пшонке не сажать Тимошенко, потому что политическая ответственность сядет (?) на меня"... Но извините, это было понятно. Да, это было понятно... То есть он об этом говорит на всю страну. И вся страна теперь, видимо, должна его за это благодарить.

Савік Шустер

Вот вы видите, я сейчас обязан дать слово Вадиму Колесниченку, потому что...

Кошкіна

Боже, если бы я это знала, я бы этого не говорила... Извините, но я хотела не об этом сказать. Савик, извините... Я хотела напомнить, что когда он говорил о политических репрессиях, когда говорил, что у нас их нет в стране, то в 2005-м году сидел один человек: Борис Колесников... И через четыре месяца он стал национальным героем – и слава Богу. А сейчас у нас сидит 12 человек... Причём уже больше чем 100 дней. И кому, как не Виктору Фёдоровичу знать, что это такое? Вот мне очень грустно, что он об этом не вспомнил.

Савік Шустер

Вадим Колесниченко...

Колесніченко

Уважаемые коллеги, свобода слова – это замечательная вещь, но передёргивать – это как минимум непорядочно... Президент Украины поступил как президент Украины. Он чётко сказал, что в стране существует право. И он неоднократно подчеркнул, что он не принимает решения... Принимают решение следственные органы. И определит это окончательно только суд. Не факт, что дело дойдёт до суда, поэтому давайте не вкладывать то, чего не было... Это первое. И второе: то, что сидит 12 человек, – это не вопрос политических репрессий. Это вопрос рассматриваемых уголовных дел... И только суд скажет свою точку зрения.

Савік Шустер

Александр Мартыненко, какие ваши впечатления от беседы с президентом?

Мартиненко

Значит, по поводу репрессий... Мне кажется, что я где-то такое уже слышал. Вот какое-то время назад... И каждый раз при смене власти у нас одно и то же. Но дело ведь не в этом... А знаете, впечатление такое, что, во-первых, по поводу выбора народа... Действительно, европейский выбор – он всем как бы греет душу, да? Потому что когда президент говорит о европейском выборе, то значит, в принципе, это уже будет поддержано... Правда, при этом народ не всегда понимает, что такое Европа сейчас. Она уже немножко не та, которая была пять лет назад, – куда стремился президент Ющенко, между прочим... А что касается в общем, в целом, то вы знаете, вот очень правильные и хорошие слова. Но потом, как мы понимаем, очень много заканчивается на деталях. Вот детали он не обязан, по идее, подтверждать... и рассказывать про эти детали, потому что это вопрос команды. Но мы все прекрасно знаем, что у нас есть декларация, а есть её реализация. И вот там-то начинаются вопросы.

Савік Шустер

Виталий Портников...

Портніков

Ви знаєте, Савік, це друга така зустріч з журналістами, яку я дивлюся сьогодні по телебаченню... Перша була вранці. Це була зустріч президента Росії Дмитра Медведєва з телевізійниками. І я знайшов там багато схожого.

Савік Шустер

Но там были руководители каналов...

Портніков

Ну, там були керівники каналів, але це все були теж знайомі нам і схожі люди... Майже з однаковими біографіями. Ось ті, які сьогодні були у президента України... Це теж можна провести паралелі, але я не буду їх проводити. Я хотів би говорити про президентів Росії та України, тому що було дуже багато схожих речей... Обидва президенти говорили про модернізацію, обидва президенти, коли їх запитували про Ходорковського чи про Тимошенко, говорили, що все вирішує суд... І я уявляю собі, що російська аудиторія приблизно так само вірила своєму президенту, як ми віримо своєму, коли він це казав. Обидва президенти були абсолютно неконкретними, коли мова йшла про якісь соціальні рішення... І обидва говорили про реформи, але є одна досить важлива відмінність, яку, мені здається, треба врахувати в Україні. Російське суспільство так чи інакше є гомогенним... Тобто достатньо єдиним. По-друге, в російському суспільстві більшість людей вважає все ж таки, що більшість рішень ухвалюється не в кабінеті президента Медведєва, а в кабінеті прем’єр-міністра Путіна... І тому президенту Росії не так важко розмовляти з телевізійною аудиторією. А у нас всі знають, що всі рішення ухвалюються в кабінеті номер один... Тобто в кабінеті президента України, а не в кабінеті прем’єр-міністра, генерального прокурора, голови Конституційного суду чи десь ще... Таке у нас враження від влади. І є ще одна проблема: що у нас є величезна кількість людей, яка не вірить Віктору Януковичу, що він би не сказав. І не треба думати, що ці люди повірять Віктору Януковичу, якщо Юлію Тимошенко буде звинувачено ще у 10-ти чи у 15-ти якихось гріхах... Тому мій висновок з цього виступу є єдиним: якщо влада дійсно бажає проводити реформи... Популярні чи не популярні – це вже інше питання. Якщо влада бажає йти до Європи, якщо вона бажає творити нормальну демократичну і квітнучу державу, то це можна робити тільки шляхом національного консенсусу... а не підштовхуванням суспільства до громадянської війни. Ось це і є те, що треба побажати президенту наступного року.

Савік Шустер

Лена Бондаренко...

Бондаренко

Я хотела бы обратить внимание наших зрителей и нашей аудитории на то, что на самом деле... Да, всё, что сказано Виталием Портниковым, – это хорошо, но это его личное мнение. И оно, слава Богу, не единое... Есть и другие точки зрения. Поэтому то, что сказано о модернизации и о всех других вещах, – то же самое мы можем слышать и у Обамы. А что ещё президенты крупных стран могут сказать? Какие ещё месседжи могут заложить? Они практически идентичны у каждого президента... Это первый момент. И не надо быть в этом, Виталий, популистом. И ещё один момент, о котором я хотела бы сказать... Вы знаете, сейчас мы говорим о каком-то доверии или недоверии к власти. И нужно понимать, что это не только заслуга – в кавычках – самого Януковича. Это заслуга – тоже в кавычках – всех нас... То есть и политиков, и тех, кто помогал политикам, и тех, кто мешал политикам. И журналистов в том числе...

Савік Шустер

Андрей Шевченко...

Шевченко

Ви знаєте, я побачив... Ну, перш за все я думаю, що сьогодні велика частина наших глядачів – або якась певна частина – святкує Різдво. Я думаю, що нам треба для початку побажати цим людям смачної куті... І всім нам треба побажати веселих свят і смачної куті. Може, до речі, це якось і вирівняє атмосферу в цій студії. Ви знаєте, я побачив людину, в якої все в житті склалося... Він задовольнив свої політичні амбіції. У нього точно все добре, але мені як громадянину цього безмежно мало. Тому що я від президента хочу двох речей: щоб він адекватно розумів, що зараз потрібно людям, щоб він сказав, куди ми йдемо далі... Я не почув, що ця людина зараз переймається тим, що у нас буде підвищуватися пенсійний вік, що у нас закривають роти журналістам, що люди втрачають робочі місця. Це те, що стосується адекватної оцінки сьогоднішнього дня... Що стосується майбутнього, то я не почув, за рахунок чого ми зробимо ривок наступного року, як у нас життя стане реально кращим... І головне – за рахунок чого Україна зможе бути конкурентоспроможною державою у майбутньому. Мені як громадянину цього безмежно-безмежно мало... Я чекаю набагато більше від президента. І я думаю, що наша країна – вона точно заслуговує того, щоб президент ставив набагато зрозуміліші цілі попереду... І щоб він адекватніше сприймав те, що відбувається зараз.

Савік Шустер

Ирина Геращенко...

Геращенко

Ви знаєте, телевізійне інтерв’ю – це ще дуже важлива картинка... От мені здається, що тут була дуже важлива та картинка, яку побачила вся країна. І вона дуже символічна... От скільки я бачила телевізійних інтерв’ю з президентами: і України, і Росії, і інших країн, – то вперше була така картинка, що стіл, який роз’єднував трьох журналістів... Він був такий широкий і безмежний, як Берлінський мур колись. Це був такий цар і ходаки, що прийшли до царя... І от мені здається, що ця картинка – вона дуже точно сьогодні характеризує той стан, в якому знаходиться влада і суспільство. От вони страшно далекі одне від одного... Між ними мур – і це якраз те, про що говорив мій колега. Тобто абсолютне нерозуміння того, що відбувається. Дуже показово... От я надзвичайно шаную трьох журналістів, які сьогодні були з президентом, тому що це професійні люди. Але двоє з них є не громадянами України... Вибачте, але це є дуже показово. Ось те, що сидить тут Віталій Портніков, от Соня Кошкіна... Коли ви востаннє бачили президента? А я скажу коли... Півроку тому була єдина за рік прес-конференція президента України з українською пресою. І ми говоримо про відкритість цієї влади? І дуже багато питань не було дотиснуто, Савік... Савік, вибачте, будь ласка, але, наприклад, вперше в України... Ви знаєте, я сама колись була журналістом. І я пам’ятаю, що коли приймали бюджет України, то журналісти цього дня боялися страшне... Бо ми тоді спали і ночували у парламенті. Там йшли дебати по кожному питанню, так? Вперше бюджет було прийнято за п’ять хвилин... От без обговорення, без опозиції – цього питання не було. І ви не знаєте, яка у вас буде пенсія, чому в цьому бюджеті не виконується жоден з пунктів президентської програми... А цього тижня було прийнято дуже важливе рішення: глава Нацбанку України... Його було прийнято теж без обговорення в парламенті. І так само цього питання не прозвучало у вас, Савік... А я хочу сказати чому. Та тому що у нас така картинка, як ось це інтерв’ю... От є цар-президент, є величезний стіл – і до нього не дотягнутися нікому. Навіть суспільству... І розумієте, ми стали статистами. От і опозиція, і журналісти, і суспільство. Хтось за командою Чечетова став із опозиції цими статистами добровільно... А хтось – як ми в опозиції – стали вимушено цими статистами. Ми ще сьогодні будемо говорити дуже багато про це... Єдине, що я хочу сказати, – що мені приємно, що президент говорив про Європу, що це підтримала Україна. Так, тому що те, де ми сьогодні живемо, – це не Європа, а рима до цього слова... Ми не хочемо жити тут, ми хочемо жити в Європі. І все, що президент буде робити для того, щоб Україна була в Європі, – тут його і опозиція підтримає... Ось ви, Савік, запитували про опозицію. П’ять років президент був там, у опозиції, але жодного разу жодного члена партії Регіонів так жорстоко не побили... І президент знає, що молотили члени партії Регіонів. Більше того: команда Януковича і призначені ним міністри... Ці люди мали бути звільнені, ці люди мали бути сьогодні... Мали бути призупинені їх повноваження до того, як закінчиться кримінальна справа. Я хочу сказати, що у мене двозначне ставлення до цього інтерв’ю... І враховуючи, що сьогодні свято, хочу щиро побажати президенту так само, щоб всі його реформи збулися, але хочу побажати жити в реальній Україні... Не в Україні за сімома замками на Банковій, а в тій Україні, в якій живемо всі ми. Дякую.

Савік Шустер

Владимир Олейник...

Олійник

Ви знаєте, кожен почув те, що хотів почути. Я навіть дивився за окремими, які взагалі не слухали виступ президента... Тобто я маю на увазі інтерв’ю. Але вони теж дають оцінки... От якась така заангажованість є. Була і критика, були і якісь такі коментарі, але це свобода слова. Я не здивуюся, що після цього всього ще скажуть, що у нас свободи слова нема... І в цьому відношенні є перевага. От що я почув і більшість громадян? Що президент сказав про серйозні речі, про серйозні ризики, які є сьогодні в Україні. Попередні президенти про що говорили? Що все хорошо... От 20 років країна не реформована. За 5 років хоч би одну реформу провели – і я би тоді аплодував. І в цьому відношенні я вам ще раз кажу, що президент сказав, що потрібно робити... І от я приведу вам приклад подвійних стандартів. От по бюджету... Ви сказали, що ми його прийняли швидко, а ми його прийняли практично за неділю. От в першому читанні – тоді попрацювали в комітеті, а вже сьогодні ми дійсно швидко прийняли... Так, бо це є загроза. А я вам приведу ваш приклад: 2007-й рік... Тоді Арсеній Яценюк був головою Верховної Ради. І ви знаєте, як ви прийняли бюджет? Ось цитую: "Голова Верховної Ради повідомив, що депутати збираються у залі після перерви для прийняття постанови про прийняття бюджету у першому читанні..." Пряма мова: "Учора ми погодили, що до обіду перше читання, а після обіду друге читання... Питання в цілому – і кінець". Тобто я ще раз кажу, що ви не критикуйте тих, хто сьогодні діє в інтересах держави... Тому що ви так само в той час діяли в інтересах держави. Бо якби ми не прийняли бюджет, то були би загрози соціальним виплатам, бо ви знаєте, за якою формою ідуть фінансування, якщо не приймається бюджет... Ви в 2010-му році взагалі не спромоглися... Ні, в 2009-му році ви не спромоглися прийняти бюджет на 2010-й рік – і ці люди постраждали в пенсіях і в заробітних платах.

Савік Шустер

Арсений Яценюк... Так вот, президент сказал, что европейская интеграция, что модернизация, что реформы... Вот это путь, по которому Украина пойдёт в следующем году.

Яценюк

Всім доброго вечора... Шановна аудиторія, я хотів би усіх привітати з наступаючими святами. І ви знаєте, зараз така обстановка, що у мене, відверто кажучи, навіть немає бажання створювати якусь конфліктну ситуацію... Тому я спробую зробити так, щоб ми з вами сьогодні поговорили виключно мовою цифр і фактів. От щойно президент дійсно виголосив доволі тривалу промову... Як на мене, у нього дуже хороші ініціативи, у нього дуже хороші бажання, тільки є одна дуже невелика проблема: бажання з діями розходяться... І я хотів би, щоб ми з вами зараз говорили не про президента. У нас в країні зараз вже є... Ось це четвертий президент – і це ще далеко не останній. Щоб ми говорили не про уряд, не про Верховну Раду... Давайте зараз поговоримо про наше життя. Ось про те, як живете ви, про те, як живе в цілому наша країна. І тоді ви кожен дасте самостійну оцінку того, чи говорив правду президент, чи ні, чи дійсно у нього справедливі наміри, чи дійсно ми якісно змінили країну за останній рік... Ось погляньте: пройшов рік. Всього рік... Це дуже великий термін для того, щоб зробити серйозні перетворення. Та давайте відверто скажемо, що це великий термін і в нашому житті. Ніхто не знає, скільки нам відведено... І тому дуже важливо, щоб кожен день, кожну годину, поки ми живемо, у нас щось відбувалося. І бажано, щоб це відбувалося щось позитивне, бажано, щоб у нас наше життя все ж таки не було в темних і сірих тонах... Щоб ми не очікували вічно, що колись це станеться. А коли? Коли настане це завтра? До речі, те завтра, яке пропонувала і партія Регіонів на виборах... Тому я хотів би, щоб ми з вами, дорогі телеглядачі, зробили дуже короткий екскурс в історію. От як це все починалося? Я не просто так взяв зараз передвиборчу програму партії Регіонів і президента Януковича... А щоб все ж таки зважити: так зробили те, що обіцяли? Чи все ж таки збрехали? Чи все ж таки взяли і просто вкрали голос? А зараз робляться, ви знаєте, начебто "ми казали, але трохи не те, ви щось не те зрозуміли, ми вам дякуємо, що ви за нас проголосували, але ми за вас забули до наступних президентських виборів 2015-го року"... Я змушений почати, напевно, з того, що турбує кожного з вас. Ось те, що турбує сьогодні кожного українця, – це ціни, це заробітна платня, це безробіття... Отож, почнемо з цін. Згадайте все, що говорилося перед президентськими перегонами, – і більшість з нас, з українців... Я вам скажу відверто, що навіть я як один з лідерів опозиції – не дивлячись на те, що ми переслідуємо зовсім різні цілі, зовсім різні цінності... Але я така сама людина. І я також щиро сподіваюся на краще. І я також довіряюся тому, що ці люди, напевно, дійсно хочуть щось добре зробити... Тому почнемо, напевно, з цін. Тобто з цін, які стосуються кожного з вас, тому що кожна ваша сім’я сплачує житлово-комунальні тарифи. Згадайте, що було перед президентськими перегонами... Нам сказали про те, що як тільки буде новий президент, як тільки ми влаштуємо наші стосунки з російськими партнерами... Яка тоді буде ціна на газ? Газ буде дешевший, ніж український борщ. Я не знав, що український борщ коштує 250... А якщо точніше, то навіть 260 доларів за тисячу кубічних метрів. До речі, це на 50 доларів дорожче, ніж – знаєте, хто сплачує сьогодні? Ніж німці... Так, Німеччина, яка багатша від кожного з вас в десятки разів. І від нашої країни... Вона сплачує за газ на 50 доларів менше. Це була перша перемога, так? І були так звані харківські угоди. Згадайте, як це все проходило... Була жорстка критика опозиції, тому що начебто опозиція права. І про те, що зменшили ціни на газ на 30 відсотків... Як можна отримати зменшення цін на газ на 30 відсотків, а в результаті в ваші рахунки, в ваші сім’ї принести збільшення на 50 відсотків в цьому році? І ще на 50 відсотків у наступному році... Хіба це не є брехня? Тому я хотів би, щоб будь-яка реформа, яка проводиться в країні, не проводилася заради реформи... Реформи проводяться заради людей. Реформи проводяться заради нації і заради країни. Але йдемо далі... Я не пригадую, щоб на президентських перегонах була така цікава дискусія про пенсії. І для того, щоб не бути голослівним, я підняв програму партії Регіонів і президента Януковича... Тобто те, що стосується пенсій, адже сьогодні в парламенті розглядалася пенсійна реформа. Я, шановна громадо, хочу вам сповістити те, що обіцяли, а що відбулося... Наприклад, дуже цікава цифра, тому що багато з вас зараз підуть на пенсію, багато буде отримувати її... Але якщо буде така пенсійна система і така пенсійна реформа, яка запроваджена, то я вам відкрию таємницю: на мене пенсії вже не вистачає. І на більшість молоді також... Не те що роботи, але й пенсії так само на них не буде. Отож, починаємо... Що обіцялося? Мінімальна пенсія на поточний рік – і на наступний, відповідно, – обіцялася на 20 відсотків вища, ніж прожитковий мінімум. І ще вища на розмір інфляції... Щоб не завантажувати вас складними розрахунками, я вам скажу, про що йдеться. Отож, мінімальна пенсія за цією програмою обіцялася 1 тисяча 400 гривень... А ви знаєте, яка реальна пенсія на 2011-й рік? 766 гривень. Тобто для кожного пенсіонера мінус 500 гривень... Навіть більше: мінус 600. У мене просте питання: навіщо брехали? А як йшли на вибори, то не могли порахувати і сказати правду? Тепер пішли далі... От щодо пенсійного віку, так? Я усвідомлюю те, що в країні дійсно необхідні реформи. І популізм знищив країну... Так, він її знищив. Тільки реформи не можуть здійснюватися за рахунок 12.5 мільйонів людей, які сьогодні за межею бідності. Це ті люди, які живуть на менше ніж тисячу гривень в місяць. Це ті люди, які жебрують... 12.5 мільйонів людей. Ось тут президент Янукович казав про європейську країну... Це в Європі живуть на 60 доларів у місяць? Це європейська країна – з якої виїхало за останні десять років 6.6 мільйона українців? Тобто нас з вами, наших громадян... Я вчора зустрівся з дітьми. Це діти з західних областей, чиї батьки є трудовими емігрантами. Це не просто економічна проблема, а це соціальна трагедія... Ці діти не мають батьків, цих дітей виховують старі дідусі і бабусі. І батьки цих дітей не збираються повертатися в нашу країну... Тому для мене індикатор реформ – це тоді, коли кажуть "ми любимо свою країну, ми повертаємося назад, ми будемо працювати на свою державу"... Але з нашої країни і далі тікають. Так от повертаючись до європейських стандартів, про які говорилося, скажу, що я підняв статистику... Підняв статистику того, як піднімався пенсійний вік у різних країнах світу. І повірте, що це стосується не тільки тих людей, які завтра вийдуть на пенсію. Я так само звертаюся і до молоді... Так, до молоді, яка сьогодні не має першого робочого місяця, до молоді, яка в цьому році вперше в історії України... От з 500-та тисяч студентів, яких ми випустили, 50 тисяч одразу пішли на біржу праці. От зразу... Тобто за державні кошти. Ось ми дали їм диплом і зразу зробили з них безробітних. Так от Європа... В Польщі, так? Це ж сусідня до нас країна – правда? Там середня тривалість... Ну, для жінок вихід на пенсію в 60 років. Тобто так, як зараз піднято, тому що дійсно підняли вік до 60-ти років... Але знаєте, яка середня тривалість життя жінок у Польщі? 80 років – на противагу України, де 72. Для чоловіків така сама ситуація: 65 років... Але яка там середня тривалість життя чоловіків? 72 роки – на противагу 62-м, які є в Україні. Тому, піднявши сьогодні пенсійний вік для українців – особливо для чоловіків – до 62-х років... Ця так звана реформа означає тільки одне: люди до пенсії просто не будуть доживати. І її не треба платити... Але це не реформа – це знущання над людьми. А далі я змушений все ж таки, щоб розгорнути ось цю картину... Я вам ще раз хочу відверто сказати, що мені прикро про це говорити. Мені було би набагато краще сказати так: "Слухайте, ми як опозиція програли цій владі... Вони сильніші, вони розумніші, вони кращі. Все, що вони пообіцяли, вони вже зробили, тому браво їм". Але я мушу говорити абсолютно інші речі... Адже коли вони пішли на вибори, коли вони в цьому році прийняли той бюджет – про який ви, до речі, говорите... Я готовий вести з вами довгу і тривалу дискусію про бюджет. Коли кожна пропозиція партії Регіонів, коли я був спікером парламенту, була задоволена... Треба на Донецьк – будь ласка. Треба на Луганськ на шахти – будь ласка... Так, тому що мені потрібні були голоси. Мені потрібно було, щоб бюджет був не тільки бюджетом однієї частини України, а країни в цілому... І не грає ролі, за кого голосували ці люди: за партію Регіонів, за "Фронт змін", за "Батьківщину" – за будь-кого... Але це люди, у яких є їхні сім’ї, у яких є їхнє життя, у яких є діти, які хочуть жити, а не існувати... Тому в цьому бюджеті – в цьому славнозвісному бюджеті... От скажіть: як мені їх не критикувати, якщо на Адміністрацію президента – на противагу минулому року... От в минулому році були витрати 900 мільйонів гривень, а в цьому році... Знаєте скільки? 1.3 мільярда. Тобто це плюс 400 мільйонів. Проте вони скорочують пенсійний вік для того, щоб не платити вам пенсії...