Програма дій Федерації профспілок України (2006-2011), прийнята V з’їздом фпу; > Рішення виборних органів фпу, галузевої профспілки, територіального профоб’єднання;
| Вид материала | Документы |
- Профспілка працівників охорони здоров’я україни, 28.97kb.
- Про стан реалізації міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади пропозицій, 477.44kb.
- Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, 48.06kb.
- Проект Галузевої угоди від профспілок, 1973.55kb.
- Інформація про хід виконання протокольних доручень, наданих за результатами проведених, 3879.94kb.
- Ячні профспілкові членські внески в розмірі 1,2 від моєї заробітної плати на розрахунковий, 8.61kb.
- Програма Уряду «Український прорив», 435.62kb.
- Розділ I, 1291.15kb.
- Програма навчальної дисципліни «Основи територіального проектування І районного планування», 172.99kb.
- Структурні І функціональні характеристики системоутворюючих правоохоронних органів, 396.59kb.
Підготовлено департаментом з питань економічного захисту за матеріалами структурних підрозділів ФПУ
Додаток 1
до інформаційної записки
Основні прогнозні макропоказники
економічного і соціального розвитку України на 2010 рік
Постанова Кабінету Міністрів України «Про схвалення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2010 рік»
від 12.09.2009 № 973
| Показник | 2010 рік |
| ВВП: номінальний (млрд. грн.) відсотків до попереднього року | 1178,6 103,7 |
| Індекс споживчих цін (%): грудень до грудня попереднього року | 109,7 |
| Індекс цін виробників промислової продукції (%): грудень до грудня попереднього року | 113,6 |
| прибуток прибуткових підприємств (млрд. грн.) | 252,2 |
| Фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців, млрд. грн. | 331,0 |
| Середньомісячна заробітна плата працівників, номінальна, грн. номінальна, скоригована на індекс споживчих цін, у % до попереднього року | 2197 103,0 |
| Кількість зайнятих економічною діяльністю віком 15-70 років, (у середньому за рік) (млн. осіб) | 20,3 |
| Рівень безробіття, визначений за методологією МОП | 8,1 |
| Сальдо торговельного балансу, визначене за методологією платіжного балансу (млн. дол. США) | 1836 |
| Експорт товарів і послуг (млн. дол. США) у % до попереднього року Імпорт товарів і послуг (млн. дол. США) у % до попереднього року | 65079 109,5 63243 106,3 |
Додаток 2
до інформаційної записки
Витяг із листа
Міністерства праці та соціальної політики України
від 3 вересня 2009 року № 1007/0/15-09/18
| Про стан укладення колективних договорів | Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольські міські державні адміністрації (за списком) |
Зважаючи на вищевикладене, рекомендуємо центральним та місцевим органам виконавчої влади посилити організаційну роботу щодо укладення угод на галузевому і регіональному рівні та колективних договорів на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності, приведення їх положень у відповідність з Генеральною угодою, виконання законодавства про колективні договори і угоди, посилити вимогливість до керівників підвідомчих підприємств, установ і організацій за стан колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин, винних у порушеннях Закону України «Про колективні договори і угоди», притягти до відповідальності у встановленому порядку.
Заступник Міністра В. Іванкевич
Додаток 3
до інформаційної записки
Рекомендації
громадських слухань у Федерації профспілок України
«Україна: перехід до сталого розвитку після кризи»
25 листопада 2009 року
Заслухавши доповіді Національної академії наук України «Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави», Міністерства економіки України щодо Стратегії переходу України до сталого розвитку на період до 2020 року, учасники громадських слухань відзначають, що економічне зростання попередніх років було не результатом системних внутрішніх реформ, а дією сприятливих чинників короткострокового характеру. За показниками валового внутрішнього продукту на душу населення, конкурентоспроможності, індексу людського розвитку Україна погіршила свої позиції у світовому рейтингу.
Світова фінансова криза поглибила існуючі суперечності між подальшою капіталізацією економіки та її соціальною спрямованістю. Тому особливої актуальності набула проблема підпорядкування економіки інтересам розвитку людини і суспільства, як того вимагає стаття 3 Конституції України. Її вирішення потребує переорієнтації пріоритетів соціального та економічного розвитку, структурної перебудови економіки, спрямування зусиль влади і бізнесу на стимулювання економічного зростання за рахунок внутрішніх чинників і нарощування частки інтелектуального продукту у національному виробництві, визначення інноваційності домінантною моделлю економічного розвитку.
Від рішення цих завдань залежить, зокрема, чи ввійде Україна в світову спільноту як повноправний суб'єкт, прискорено здійснивши економічну і соціальну модернізацію, чи лише залишиться лише територією, що постачає сировинні й трудові ресурси. Своєчасно не перебудувавши систему соціальних та економічних відносин, вона може випасти з процесу глобалізації і зрештою опинитися на периферії світової економіки.
Головним інноваційним ресурсом країни є наявність досвідчених фахівців, бо їх освіченість і кваліфікація грають провідну роль у забезпеченні конкурентоздатності. Це значною мірою змінює характер конкуренції на світових ринках і визначає місце країни в міжнародному поділі праці. По суті, йдеться про конкуренцію людських потенціалів різних країн.
Для розвитку України у зазначеному напрямі необхідні глибокі структурні зміни в економіці, де домінує промислове виробництво з переважанням низько- та середньотехнологічних укладів. Сукупна частка середньо- та низькотехнологічних галузей у структурі переробної промисловості країни складає понад 70%. Така структура виробництва обумовлює повільність якісного відтворення трудового потенціалу та підвищення кваліфікації працівників. Частка галузей, які для виробництва продукції залучають низькокваліфіковану працю, залишається домінуючою і складає понад 50%. Натомість частка галузей, що формують попит на висококваліфікованих працівників, має тенденцію до скорочення.
Сучасні темпи оновлення основних засобів у промисловості на рівні 5% за рік при ступені зношеності близько 60% не здатні забезпечити їх швидку модернізацію. Не сприяє цьому й застосування застарілих технологій та високий рівень енергоємності більшості галузей промисловості.
Посилюється орієнтація виробництва на зовнішній попит, який для деяких видів промислової діяльності має визначальне значення. Динаміка зростання імпорту більшості товарних груп промисловості є значно вищою, ніж вітчизняного виробництва. Тому переорієнтація розвитку національної економіки має здійснюватися у напрямі всебічного розвитку внутрішнього ринку, адже власне виробництво забезпечує лише 2/3 товарних ресурсів країни.
Універсальною умовою для розв`язання широкого комплексу проблем України, яка прагне з позитивними результатами інтегруватися в ЄС і поліпшити соціально-економічну ситуацію в країні, є значне підвищення конкурентоспроможності національної економіки через забезпечення конкурентоздатності національного працівника, вітчизняних підприємств, організацій і установ.
Учасники слухань підтримують напрацьовані вченими Національної академії наук України, Міністерством економіки України, Національною радою із сталого розвитку України напрями подальшого розвитку країни та зазначають гостроту невідкладного вирішення проблем покращення умов та якості життя людей, гармонізації людського і природного середовища на основі кардинального підвищення техніко-технологічного рівня виробництва та темпів оновлення виробничих потужностей, істотного підвищення показників наукоємності виробництва, продуктивності капіталу і праці, динаміки інвестицій та інновацій.
За підсумками обговорення учасники Громадських слухань вважають, що для сталого розвитку економіки України необхідно:
- Здійснити структурну перебудову національної економіки:
- переозброєння базових галузей і виробничої інфраструктури на основі досягнутого світового техніко-технологічного рівня та з його перевершенням;
- забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах економічного зростання;
- поступове згортання діяльності економічно неперспективних і екологічно шкідливих виробництв;
- освоєння нових перспективних і конкурентоздатних виробництв для використання переваг міжнародного поділу праці і поглиблення інтеграції до світової економічної структури;
- закріплення за державою частки власності , що гарантує національну та економічну безпеку держави.
Завдання, які необхідно вирішити для досягнення цієї мети, зводяться до розроблення та запровадження:
- довгострокової Стратегії економічного і соціального розвитку України;
- Національної програми системного забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва і національного працівника, сформованої на засадах інвестиційно-іноваційної моделі економічного зростання;
- Концепції технологічної модернізації промисловості, спрямованої на інноваційне оновлення технологій.
2. Стратегічні орієнтири економічної політики держави мають бути спрямовані на підвищення ефективності розвитку національної економіки України шляхом:
- законодавчого закріплення послідовності та правонаступництва дій урядів з виконання довгострокової Стратегії економічного і соціального розвитку України;
- визначення пріоритетних напрямів технологічного розвитку промисловості, нарощування наукомісткості та технологічної ефективності вітчизняного виробництва;
- зміцнення та розбудови внутрішніх ринків з метою заміщення імпорту через упорядкування сфери державних закупівель та забезпечення їх орієнтації на вітчизняних товаровиробників для мінімізації ризиків від коливань кон’юнктури на зовнішніх ринках;
- посилення соціальної орієнтації виробництва – забезпечення внутрішнього споживача товарами і послугами, які сьогодні поставляються по імпорту;
- реалізації енерго- та ресурсозберігаючої моделі зростання виробництва;
- економічного стимулювання підприємств, що забезпечують техніко-технологічне оновлення виробництва та створюють високотехнологічні робочі місця через механізми податків, митних преференцій, субсидій тощо;
- формування сучасної стратегії еколого-техногенного розвитку регіонів.
- Створення умов для підвищення продуктивності праці до рівня розвинутих країн
Це потребує:
- технічного переоснащення вітчизняних виробництв;
- створення високотехнологічних робочих місць, які відповідатимуть критеріям гідної праці;
- модернізації існуючих стандартів і норм продуктивності, їх гармонізації з міжнародними стандартами якості;
- забезпечення безперервного професійного навчання протягом трудової діяльності, спрямовуючи на ці потреби кожним підприємством не менше 3% від фонду оплати праці;
- забезпечення підвищення кваліфікації найманих працівників не менше одного разу на три роки;
- забезпечення державою фінансування галузей освіти та науки на рівні, не меншому від визначених законодавством;
- прийняття закону про систему національних кваліфікацій та про професійний розвиток працівників з метою наближення системи професійного навчання в Україні до стандартів ЄС.
- в цілях забезпечення підприємств робітничими кадрами, розроблення закону для врахування всього комплексу взаємовідносин на ринку праці між зацікавленими сторонами. Механізм має засновуватись на ринкових принципах і бути спрямованим на збалансування інтересів роботодавців з пропозиціями послуг професійно-технічних закладів.
- для подолання диспропорції між попитом ринку праці на працівників певного професійного рівня і кваліфікації та структурою їх підготовки у професійно-технічних закладах надання державної підтримки системі навчання на виробництві.
- для підвищення мотивації професійного навчання на виробництві у період фінансово-економічної кризи для підприємств, на яких здійснюється підготовка і перепідготовка кадрів, відміни встановленого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» обмеження стосовно включення до валових витрат у розмірі 3% фонду оплати праці, що спрямовуються на професійну підготовку, навчання і перепідготовку, підвищення кваліфікації робітників.
4. Забезпечення справедливого розподілу результатів праці та усунення надмірної диференціації доходів соціальних груп
4.1. Трансформація політики в сфері оплати праці
В Україні необхідне поетапне реформування оплати праці у напрямі її підвищення до рівня, характерного для країн соціально орієнтованої ринкової економіки, що передбачає:
- підвищення частки витрат на оплату праці до рівня розвинутих країн – 60% у валовому внутрішньому продукті, близько30% - у собівартості, відновлення з цією метою з 2011 року докризової динаміки щорічного зростання реальної заробітної плати темпами, не меншими ніж 10-12%;
- встановлення державної гарантії в оплаті праці на годину робочого часу з розрахунку не менше еквіваленту 3 доларів США для забезпечення простого відтворення робочої сили з подальшим підвищенням до розміру, прийнятого у європейських країнах з рівною продуктивністю праці;
- вирівнювання розмірів заробітної плати між галузями і регіонами, формування їх оптимальних співвідношень відповідно до ефективності праці;
- вирівнювання оплати праці в бюджетному секторі, зокрема щодо співвідношення середньої заробітної плати у сфері освіти, охорони здоров’я та культури з відповідним показником у сфері промисловості та державного управління.
- забезпечення ратифікації Верховною Радою України Європейської соціальної хартії у повному обсязі, відповідно до статті 1 якої формування гарантій у сфері оплати праці має здійснюватись, виходячи з обсягу ресурсів, необхідного для забезпечення належного рівня життя як працівника, так і непрацездатних членів його сім’ї;
- покладення в основу методології розрахунку мінімальної заробітної плати у післякризовий період замість прожиткового мінімуму більш високого соціального стандарту розширеного відтворення працівника.
4.2. Усунення надмірної диференціації доходів соціальних груп
Згладжування надмірної диференціації доходів можливе за рахунок запровадження:
- відновлення прогресивної ставки оподаткування доходів громадян, з поміркованим підвищенням оподаткування високодохідних категорій громадян при зниженні податкового навантаження на малозабезпечені прошарки населення;
- запровадження оподаткування нерухомості (з обов’язковим визначенням соціальної пільги), а також нерухомості невиробничого призначення, яка належить юридичним особам;
- диференційованого оподаткування транспортним збором та оподаткування предметів розкоші;
- впорядкування розрахунку величини та сплати рентних платежів за використання надр, аграрних, природно-кліматичних, рекреаційних ресурсів, проведення інвентаризації об’єктів державної власності;
- введення громадського контролю над доходами й видатками природних монополій.
5. Розширення сфери зайнятості населення та підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу
Пріоритетними завданнями в сфері зайнятості населення є якнайшвидша адаптація ринку праці до структурних змін в економіці та підвищення ефективності використання трудового потенціалу регіонів і країни в цілому. Забезпечення можливостей ефективної зайнятості економічно активного населення, гідних умов праці, підвищення його конкурентоспроможності, протидія безробіттю.
Для цього необхідно:
- підвищення рівня зайнятості до середнього в країнах ЄС (65%);
- забезпечення дієвого процесу реструктуризації зайнятості, трансформації її галузевої структури в бік збільшення частки зайнятих у високотехнологічних сферах промисловості, пов’язаних з виробництвом товарів народного споживання, сфері послуг, інформатизації;
- розроблення довго- та середньострокових державних програм зайнятості населення та Генеральної схеми створення робочих місць у галузевому та регіональному розрізі;
- сприяти збільшенню попиту на робочу силу шляхом державного замовлення на створення об’єктів соціальної інфраструктури.
- запровадження нормативу неоподаткованого реінвестування у розширення або модернізацію робочих місць диференційовано по галузях та регіонах.
- забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на ринку праці на основі прогнозування його розвитку на 5 - 10 - річний період, забезпечення підготовки кадрів відповідно до потреб ринку, підвищення ефективності державної служби зайнятості у працевлаштуванні безробітних;
- розвивати систему професійної орієнтації населення, в т.ч. незайнятих осіб, молоді, яка навчається або закінчила навчання, проведення всебічної роботи щодо популяризації робітничих професій.
- стримання аграрного безробіття шляхом стимулювання агропромислової кооперації, розбудови інфраструктури виробничого і соціального призначення, системи агросервісу, переробних підприємств, доступної для виробників торгівельної мережі;
- мінімізація негативних наслідків зовнішньої трудової міграції, здійснення заходів щодо заохочення повернення трудових мігрантів на Батьківщину та забезпечення їхньої адаптації, розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист, у т. ч. щодо пенсійного страхування, їх укладення та моніторинг виконання за участю профспілок.
6. Покращення стану охорони праці
Необхідно здійснити такі заходи:
- забезпечити впровадження економічних методів управління охороною праці, в тому числі економічну зацікавленість та відповідальність роботодавців за створення здорових та безпечних умов праці, недопущення аварій, нещасних випадків і професійних захворювань;
- відновити комплексну систему ефективного управління охороною праці, яка поєднає участь усіх ланок системи виконавчої влади, державного, інтегрованого нагляду і громадського контролю;
- законодавчо посилити адміністративну і кримінальну відповідальність посадових осіб за приховування нещасних випадків на виробництві від розслідування та обліку;
- відновити промислову медицину на підприємствах для надання медичної допомоги та профілактики професійних захворювань;
- створити безпечні і здорові умови праці, що забезпечують збереження фізичного та психічного здоров’я, забезпечення своєчасної атестації робочих місць з метою виявлення і усунення дії негативних чинників на здоров’я працівників;
- затвердити Загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2010-2015 роки, яку спрямувати на створення умов фактичного зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності, усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях на основі об’єктивної атестації робочих місць;
7. Забезпечення практичного утвердження в Україні засад сучасної соціальної держави
Для цього потрібно забезпечити стабільне зростання реальних доходів населення та зниження майнового розшарування, згортання масштабів бідності та ліквідацію крайньої форми бідності, реалізацію соціальних прав і гарантій громадян, визначених Конституцією України, ефективний соціальний захист працівників і членів їх сімей.
7.1. Підвищення ефективності соціальної політики
Насамперед необхідно:
- провести інвентаризацію існуючого соціального законодавства, оскільки багато різних соціальних виплат та послуг переплітаються, є незрозумілими для громадян і виконавців, у зв’язку з чим права не завжди реалізуються повною мірою;
- зробити систему надання соціальних виплат та послуг ефективною, оптимізувавши їх за структурою, чітко визначивши джерела фінансування та механізми контролю за наданням. При цьому окремі з них слід перенести на регіональний рівень з урахуванням регіональних відмінностей в доходах та рівнях споживання населення, зберігши мінімальні державні гарантії на національному рівні;
- провести кодифікацію правових норм, наприклад, шляхом прийняття Соціального кодексу, яким встановити скоординовані засади правового регулювання і державного гарантування соціальних прав, систематизувати і впорядкувати чинні нормативні правові акти у сфері соціального захисту. Передбачити права місцевих органів влади щодо соціальної підтримки окремих категорій громадян, які її потребують;
- поставити в основу визначення державних соціальних виплат та гарантій реальний прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт. При цьому нагальною потребою є постійне осучаснення методики визначення цього державного соціального стандарту задля максимальної відповідності реальній структурі споживання та обсягам встановлених законами соціальних прав людини. До стандарту необхідно включити податок з доходів фізичних осіб, оплату придбання чи оренди житла, послуг освіти, медичного обслуговування тощо. Враховувати регіональні відмінності при формуванні прожиткового мінімуму для того, щоб використати для соціального захисту фінансові можливості регіонів;
- переглянути механізм індексації грошових доходів населення для запобігання падінню купівельної спроможності трудових та соціальних доходів в умовах інфляції, зокрема проведення індексації грошових доходів громадян в межах двократного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп.
7.2. Завершення реформування системи пенсійного забезпечення
У солідарній системі необхідно забезпечити справедливий підхід при визначенні розмірів пенсій, посиливши їх залежність від страхового стажу, запровадження мінімальної пенсії на рівні реального прожиткового мінімуму, справедливий механізм зростання пенсійних виплат. Для фінансової стабільності солідарної пенсійної системи слід забезпечити зростання надходжень до Пенсійного фонду України шляхом значного підвищення заробітної плати та її легалізації, зменшення невиправданих пільг по сплаті пенсійних внесків. Сприяти мотивації відкладення виходу на пенсію та подовження тривалості трудового періоду, зокрема шляхом перегляду прогресивної шкали підвищення пенсії за кожен рік відстрочки (за перший рік підвищення має становити хоча б 10-20%).
Необхідно забезпечити просування гендерної рівності у трудових і пенсійних правах, розширення можливостей жінок щодо реалізації права на працю та гідний життєвий рівень завдяки встановленню рівної межі пенсійного віку для жінок і чоловіків.
Належний розвиток має отримати система недержавного пенсійного забезпечення, а в подальшому запроваджено обов’язкову накопичувальну пенсійну систему. Потребує вдосконалення нормативно-правова база з питань пенсійного забезпечення. Реформування пенсійної системи має забезпечити функціонування багаторівневої системи пенсійного забезпечення на принципах справедливості, рівності та державних гарантій реалізації громадянами своїх пенсійних прав, створення умов для гідного життя людей похилого віку.
7.3. Завершення становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування
Відповідно до вимог міжнародних норм та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно завершити становлення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. У першу чергу це стосується структури цієї системи, досягнення фактичної самоврядності всіх страхових фондів та зміцнення їх фінансового стану, відокремлення страхових коштів від Державного бюджету України та виконання нестрахових державних функцій, належного забезпечення прав громадян на отримання усіх гарантованих соціальних виплат і послуг з дотриманням положень про мінімальний рівень матеріального забезпечення.
7.4. Підвищення якості та ефективності надання послуг соціальної сфери
Потрібно посилити адресність та дієвість програм соціальної допомоги, більш ефективне витрачання бюджетних коштів, забезпечити більшу їх соціальну справедливість. Для цього необхідно:
- перейти до єдиної адресної допомоги як основного інструмента прямого впливу на бідність сімей. Тобто, ті допомоги, метою яких є захист від бідності об’єднати в єдину соціальну виплату на домогосподарство (або сім’ю). Така допомога має забезпечити, як мінімум, рівень доходів не менше прожиткового мінімуму для певних соціально-демографічних груп;
- забезпечити поетапне реформування програми соціальних пільг шляхом їх трансформації у діючу систему соціальної допомоги; переведення звільнених коштів на адресні програми допомоги нужденним, зокрема, на допомогу малозабезпеченим сім’ям;
- враховувати регіональної диференціації вартості життя;
- забезпечити стандартизацію у системі надання соціальних послуг за всіма їх видами і категоріями отримувачів з урахуванням характеристик адресності, критеріїв відбору клієнтів, доступності та якості послуг;
- запровадити моніторинг та оцінювання у секторі соціальних послуг.
Має бути радикально підвищено якість та ефективність надання послуг соціальної сфери з активним залученням до цього недержавного сектору. Крім надання базових соціальних послуг за рахунок державного та місцевих бюджетів слід розширювати можливості споживачів самостійно оплачувати послуги залежно від їхньої спроможності.
Потрібно підвищити доступність та якість комунальних послуг для населення, забезпечивши для цього впровадження енергоощадних технологій, технічне переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та їх беззбиткове функціонування. Підвищити ефективність й доступність Програми житлових субсидій.
Необхідно розробити та реалізувати Державну програму забезпечення доступним житлом населення з різним рівнем доходів.
Особливої уваги потребує державна підтримка та стимулювання підприємств і організацій у підвищенні технічного рівня та якості продукції, удосконаленні систем забезпечення якості та управління якістю. При цьому необхідна активна підтримка професійних і громадських формувань та рухів, а також окремих вчених і фахівців, що беруть участь у розв’язанні проблеми якості в інтересах України.