Партнери для програми фінансової стабілізації Успівпраці з Організацією із економічного співробітництва та розвитку The
| Вид материала | Документы |
- Про стан виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку Петропавлівського, 80.72kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Р І шенн я, 88.72kb.
- Про підсумки виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку області, 2649kb.
- Про хід виконання програми соціально економічного розвитку Первомайського району, 1271.44kb.
- Проекту Програми економічного І соціального розвитку Сумської, 134.7kb.
- Програми соціально-економічного розвитку міста Рівного на 2011 2015 роки, затвердженої, 42.39kb.
- Програми економічного І соціального розвитку м. АвдіївкаДонецької області на 2012 рік, 103.43kb.
- Світова економіка, її структура та проблеми розвитку, 774.3kb.
- Програма стабілізації екологічного стану навколишнього середовища та підвищення рівня, 68.98kb.
(д) "учасник” означає особу, чия професійна діяльність надає чи надаватиме їй право на одержання пенсійних виплат відповідно до положень пенсійної схеми;
(е) "одержувач" означає особу, яка одержує пенсійні виплати;
(є) "компетентні органи" означають державні органи, призначені для виконання обов’язків, визначених цією Директивою;
(ж) "біометричні ризик" означає ризики, пов’язані зі смертю, втратою працездатності і довголіттям;
(з) "країна походження" означає країну-учасницю, в якій установа зареєстрована і має свої головні органи управління або, якщо не зареєстрована, – головні органи управління;
(и) "країна, у якій здійснюється діяльність" означає країну-учасницю, відповідне соціальне і трудове законодавств якої, що відповідає професійним пенсійним схемам, застосовується до взаємовідносин засновників і учасників.
Стаття 7
Діяльність установи
Кожна країна-учасниця вимагає від установ, розташованих на її території, обмежувати свою діяльність до видів діяльності, які пов’язані з пенсійними виплатами і виникають у зв’язку з ними.
Якщо відповідно до статті 4 страхова організація здійснює управління своєю професійною пенсійною діяльністю шляхом відокремлення її активів і зобов’язань, операції з цими активами і зобов’язаннями повинні бути обмежені до видів операцій, які пов’язані з пенсійними виплатами виникають у зв’язку з ними.
Стаття 8
Законодавче відокремлення засновників і установ професійного пенсійного забезпечення
Кожна країна-учасниця забезпечує законодавче відокремлення засновника і установи професійного пенсійного забезпечення з метою захисту активів установи в інтересах учасників і одержувачів виплат у разі банкрутства засновника.
Стаття 9
Умови для здійснення діяльності
1. Відносно кожної установи, розташованої на її території, кожна країна-учасниця забезпечує:
(a) її реєстрацію компетентним наглядовим або уповноваженим органом у державному реєстрі. У разі здійснення діяльності за кордоном відповідно до статті 20, реєстрація повинна відображати країну-учасницю, в якій установа здійснює діяльність;
(б) її ефективне управління особами з доброю репутацією, які повинні мати відповідну професійну кваліфікацію і досвід або наймати консультантів з такою кваліфікацією і досвідом;
(в) виконання належним чином складених правил для функціонування будь-якої пенсійної схеми, управління якою здійснює установа, і відповідну поінформованість учасників про них.
(г) розрахунок всіх технічних резервів і його засвідчення актуарієм або іншим спеціалістом у цій сфері, у тому числі аудитором, відповідно до національного законодавства та на основі актуарних методів, визнаних компетентними органами країни походження;
(д) виконання засновником зобов’язань щодо регулярного фінансування, якщо він гарантує здійснення пенсійних виплат;
(е) достатнє інформування учасників про умови пенсійної схеми, зокрема про:
(1) права і обов’язки сторін, які беруть участь у пенсійній схемі;
(2) фінансові, технічні та інші ризики, пов’язані з пенсійною схемою;
(3) характеристику і розподіл цих ризиків.
2. Відповідно до принципу вирішення господарських проблем у першу чергу на місцевому рівні і з належним урахуванням розмірів пенсійних виплат, які пропонують системи соціального забезпечення, країни-учасниці можуть прийняти рішення про те, що страхування ризику довголіття і втрати працездатності, забезпечення пенсій у разі втрати годувальника і надання гарантій повернення внесків у вигляді додаткових виплат можуть бути запропоновані учасникам, якщо роботодавці і працівники або їх відповідні представники погоджуються на це.
3. Для установи, розташованої на її території, країна-учасниця може встановити інші вимоги з метою забезпечення належного захисту інтересів учасників і одержувачів виплат.
4. Країна-учасниця може надавати дозвіл або вимагати від установ, розташованих на її території, передати управління цими установами, у повному обсязі або частково, іншим особам, які здійснюють діяльність від імені цих установ.
5. У разі здійснення діяльності за кордоном відповідно до статті 20, умови її здійснення установою підлягають першочерговому затвердженню компетентними органами країни походження.
Стаття 10
Щорічна фінансова та інша звітність
Кожна країна-учасниця вимагає від кожної установи, розташованої на її території, складати щорічну фінансову та іншу звітність з урахуванням кожної пенсійної схеми, яка знаходиться в її управлінні, а також у можливому випадку – щорічної фінансової та іншої звітності про кожну пенсійну схему. Щорічна фінансова та інша звітність повинна достовірно відображати стан активів, зобов’язань і фінансовий стан установи. Щорічна фінансова звітність та інформація в інших звітах повинні бути послідовними, всебічними, достовірними і належним чином засвідченими уповноваженими особами відповідно до національного законодавства.
Стаття 11
Інформація, яка надається учасникам і одержувачам виплат
1. Залежно від характеристики заснованої пенсійної схеми, кожна країна-учасниця забезпечує, що кожна установа, розташована на її території, надає щонайменше той обсяг інформації, який передбачається цією статтею.
2. Учасники і одержувачі виплат, а також, якщо це доречно, їх представники отримують таку інформацію:
(a) за вимогою – щорічну фінансову та іншу звітність відповідно до статті 10, і якщо установа є відповідальною за більш ніж одну схему, звітність, яка відноситься до їх конкретної схеми;
(б) упродовж прийнятного проміжку часу – будь-яку відповідну інформацію про зміни у правилах пенсійної схеми.
3. Інвестиційна декларація, передбачена статтею 12, надається у розпорядження учасникам і одержувачам виплат та/або, якщо це доречно, їх відповідним представникам за їх вимогою.
4. Окрім цього, за вимогою кожний учасник також отримує докладну і значну інформацію про:
(a) запланований розмір пенсійних виплат, якщо існує така можливість;
(б) рівень пенсійних виплат у разі припинення трудових відносин;
(в) напрямки інвестування, якщо це можливо, коли учасник приймає на себе інвестиційний ризик, фактичний склад інвестиційного портфелю, а також інформацію про рівень ризику і витрати, пов’язані з інвестуванням;
(г) умови передання пенсійних прав іншій установі професійного пенсійного забезпечення у разі припинення трудових відносин.
Кожного року учасники отримують стислий звіт про стан установи і поточний рівень фінансування їх накопичених індивідуальних прав.
5. Кожний одержувач виплат отримує у момент виходу на пенсію або у разі настання моменту здійснення інших виплат відповідну інформацію про належні до сплати виплати і відповідні варіанти їх здійснення.
Стаття 12
Інвестиційна декларація
Кожна країна-учасниця забезпечує підготування кожною установою письмової інвестиційної декларації і перевірку її установою щонайменше кожні три роки. Ця декларація має переглядатись відразу після внесення будь-яких значних змін до напрямків інвестування. Країни-учасниці забезпечують наявність у декларації щонайменше інформації про інвестиційний ризик, використовувані методі оцінки, запроваджений порядок управління ризиком і стратегічний розподіл активів відповідно до характеристики і тривалості пенсійних зобов’язань.
Стаття 13
Інформація, яка надається компетентним органам
Кожна країна-учасниця забезпечує наявність у компетентних органів, які розташовані на її території, необхідних повноважень і засобів для того, щоб:
(a) вимагати від установи, членів її правління та інших керівників або директорів чи осіб, які її контролюють, надавати інформацію про всі питання пов’язані зі здійсненням діяльності або направляти органам всі документи про результати діяльності;
(б) здійснювати нагляд за взаємовідносинами між установою та іншими компаніями чи між установами, якщо установи передають певні функції іншим компаніям або установам (делегування функцій), що має вплив на фінансовий стан установи або є істотним об’єктом ефективного нагляду;
(в) отримувати регулярно примірник інвестиційної декларації, щомісячну фінансову та іншу звітність, а також всі документи, необхідні для здійснення нагляду. До них можуть відноситись такі документи:
(1) внутрішні проміжні звіти;
(2) актуарні оцінки і докладні припущення;
(3) аналіз співвідношення активів і зобов’язань;
(4) підтвердження дотримання напрямків інвестування;
(5) підтвердження сплати внесків відповідно до запланованих цілей;
(6) звіти від осіб, відповідальних за проведення аудиту щорічної фінансової звітності відповідно до статті 10;
(г) проводити виїзні перевірки у приміщенні установи і, якщо це доречно, у приміщенні будь-якого підприємства, якому були делеговані певні функції, з метою перевірки відповідності здійснюваної ним діяльності відповідно до правил нагляду.
Стаття 14
Повноваження щодо втручання і обов’язки компетентних установ
1. Компетентні органи вимагають від кожної установи, розташованої на їх території, наявності належних адміністративних і облікових процедур, а також адекватних механізмів внутрішнього контролю.
2. Компетентні органи мають повноваження вживати будь-яких дій, у тому числі, якщо це доречно, адміністративних або фінансових санкцій як до будь-якої установи, розташованої на їх території, так і до осіб, які здійснюють управління нею, які є доречними і необхідними для попередження чи виправлення будь-яких порушень, що є шкідливими для інтересів учасників і одержувачів виплат.
Також, вони можуть обмежувати або забороняти вільне розпорядження активами установи, якщо зокрема:
(a) установа не сформувала достатні технічні резерви для всієї діяльності або має недостатньо активів для фінансування технічних резервів;
(б) установа не має можливості утримувати власний капітал на встановленому рівні.
3. Для захисту інтересів учасників і одержувачів виплат, компетентні органи можуть повністю або частково передавати повноваження, які мають особи, що здійснюють управління установою, розташованою на їх території, відповідно до законодавства країни походження спеціальному представнику, який відповідає вимогам, встановленим для реалізації таких повноважень.
4. Компетентні органи можуть забороняти або обмежувати діяльність установи, розташованої на їх території, зокрема якщо:
(a) установа не забезпечує відповідний захист інтересів учасників і одержувачів виплат;
(б) установа не дотримується умов здійснення діяльності;
(в) установа припустилась серйозних порушень своїх зобов’язань відповідно до правил, яких вона має дотримуватись;
(г) у разі здійснення діяльності за кордоном установа не дотримується соціального і трудового законодавства країни, у якій здійснюється діяльність, що відноситься до сфери професійного пенсійного забезпечення.
Будь-яке рішення про заборону діяльності установи повинне мати точне обґрунтування і повідомлятись їй.
5. Країни-учасниці забезпечують право оскарження у суді рішень, прийнятих відповідно до законів, нормативних актів і адміністративних положень, які були введені у дію відповідно до цієї Директиви.
Стаття 15
Технічні резерви
1. Країна походження забезпечує встановлення увесь час установами, в управлінні яких знаходяться професійні пенсійні схеми, адекватної величини зобов’язань відносно загальної структури пенсійних схем, що відповідає фінансовим зобов’язанням, які виникають залежно від портфелю існуючих пенсійних контрактів.
2. Країна походження забезпечує формування установами, в управлінні яких знаходяться пенсійні схеми і для яких вони забезпечують страхування біометричних ризиків і/або гарантії результатів інвестиційної діяльності або певного рівня виплат, достатніх технічних резервів відносно загальної структури цих схем.
3. Розрахунок технічних резервів повинен проводитись кожного року. При цьому, країна походження може дозволяти проведення розрахунку кожні три роки, якщо установа забезпечує учасників і/або компетентні органи підтвердженням або звітом про внесення змін за проміжні роки. Підтвердження або звіт повинні відображати зміни, внесені до технічних резервів або зміни у страхуванні ризиків.
4. Розрахунок технічних резервів проводиться і засвідчується актуарієм або іншим спеціалістом у цій сфері, у тому числі аудитором, відповідно до національного законодавства та на основі актуарних методів, визнаних компетентними органами країни походження, з дотриманням таких принципів:
(a) мінімальна величина технічних резервів повинна визначатись на основі достатньо обачної актуарної оцінки з урахуванням всіх зобов’язань з огляду на виплати і внески та відповідно до пенсійних структур установи. Вона повинна бути достатньою для створення умов для продовження сплати пенсій і виплат, які вже сплачуються одержувачам, і відображення величини зобов’язань, яка залежить від накопичених пенсійних прав учасників. Економічні і актуарні припущення, застосовані для оцінки зобов’язань, також повинні розраховуватись обачно з урахуванням, якщо це доречно, відповідних граничних величин для негативного відхилення.
(б) максимальні застосовані величини відсотків повинні розраховуватись обачно і визначатись згідно будь-яких відповідних правил країни походження. Ці обачні ставки відсотків повинні визначатись з урахуванням:
– доходу від відповідних активів, якими володіє установа , а також майбутніх інвестиційних доходів, і/або
– ринкового доходу високої якості або державних облігацій;
(в) біометричні таблиці, використані для розрахунку технічних резервів, повинні будуватись на основі принципів обачної поведінки з урахуванням основних характеристик групи учасників і пенсійних схем, зокрема очікуваних змін у відповідних ризиках;
(г) загалом методологія і основа для розрахунку технічних резервів залишаються постійними у кожному фінансовому році. Однак, певні модифікації можуть бути виправдані змінами у законодавчих, демографічних або економічних обставинах, на основі яких будуються припущення.
5. Країна походження може проводити розрахунок технічних резервів, які є об’єктом додаткових і більш докладних вимог із забезпечення адекватного захисту інтересів учасників і одержувачів виплат.
6. Беручи до уваги подальшу гармонізацію правил для розрахунку технічних резервів, що має бути виправданим, зокрема відносно відсоткових ставок та інших припущень, що впливають на рівень технічних резервів, Комісія кожні два роки або за вимогою країни-учасниці, складає звіт про ситуацію щодо результатів діяльності за кордоном.
Комісія пропонує будь-які необхідні зміни для попередження можливих перекручень, що виникають за рахунок різних рівнів відсоткових ставок, захисту інтересів одержувачів виплат і учасників будь-якої схеми.
Стаття 16
Фінансування технічних резервів
1. Країна походження вимагає від кожної установи наявності увесь час достатніх і відповідних активів для фінансування технічних резервів відносно всієї структури пенсійних схем, які знаходяться в управлінні.
2. Країна походження може на обмежений період часу дозволяти установі мати активи не у повному обсязі для фінансування технічних резервів. У такому випадку компетентні органи вимагають від установи прийняття конкретного і реально здійсненного плану відновлення, щоб забезпечити знову виконання вимог параграфу 1. Такий план повинен бути об’єктом виконання таких умов:
(a) установа повинна створити конкретний і реально здійсненний план для відновлення обов’язкової величини активів для фінансування технічних резервів вчасно і у повному обсязі. Цей план повинен надаватись у розпорядження учасникам або, якщо це можливо, їх представникам і/або повинен бути об’єктом схвалення компетентними органами країни походження;
(б) при розробці плану враховується конкретне становище установи, зокрема структура її активів і зобов’язань, рівні ризику, план ліквідації, вікова структура учасників, які мають право на отримання пенсійних виплат, схем, які вводяться у дію, і схем, які змінюються з нефондованих до частково або повністю фондованих;
(в) у разі припинення існування пенсійної схеми упродовж періоду, який визначається вище у цьому параграфі, установа повідомляє про це компетентні органи країни походження. Установа встановлює порядок для передання активів та відповідних зобов’язань іншій фінансовій установі або подібному закладу. Такий порядок оприлюднюється компетентним органам країни походження, а його загальна характеристика надається у розпорядження учасників або, якщо це можливо, їх представників відповідно до принципу конфіденційності.
3. У разі здійснення діяльності за кордоном відповідно до статті 20 технічні резерви повинні увесь час бути забезпечені фінансово відповідно до повної структури пенсійних схем, які знаходяться в управлінні. У разі невиконання цих умов компетентні органи країни походження здійснюють втручання відповідно до статті 14. Для виконання цієї умови країна походження може вимагати вилучення активів і зобов’язань.
Стаття 17
Регулівні власні кошти
1. У тому разі, коли установи, які здійснюють управління пенсійними схемами самостійно, а не засновники, беруть на себе зобов’язання щодо фінансування біометричного ризику або гарантують певні результати від інвестиційної діяльності чи певний рівень виплат, країна походження забезпечує постійне володіння ними додатковими активами, величина яких перевищує технічні резерви, щоб вони виконували роль буферу. Його величина відображає вид ризику, а активи формуються відповідно до загальної структури схем, які знаходяться в управлінні. Ці активи мають вільно використовуватись для всіх передбачуваних зобов’язань і виконувати роль компенсаційного капіталу для поглинання невідповідностей між очікуваними і фактичними витратами і прибутками.
2. Для розрахунку мінімальної величини зазначених додаткових активів застосовуються правила, визначені статтями 27 і 28 Директиви 2002/83/EC.
3. При цьому, параграф 1 не запобігає встановленню країнами-учасницями вимог до розташованих на їх території установ, які полягають у володінні ними коштами, величина яких встановлюється законодавчо, або встановленні більш докладних правил, якщо їх розробка виправдана стандартами обачної поведінки.
Стаття 18
Правила інвестування
1. Країни учасниці вимагають від розташованих на їх території установ займатись інвестиційною діяльністю відповідно до принципу “обачної особи” і, зокрема, відповідно до таких правил:
(a) інвестування активів проводиться в найкращих інтересах учасників і одержувачів виплат. У разі потенційного конфлікту інтересів установа або особа, яка здійснює управління її портфелем, забезпечує здійснення інвестування лише в інтересах учасників і одержувачів виплат;
(б) інвестування активів проводиться таким чином, щоб забезпечити безпеку, якість, ліквідність і прибутковість всього портфелю.
Інвестування активів, які призначаються для фінансування технічних резервів, проводиться таким чином, щоб воно було доречним відносно характеристики і тривалості очікуваних майбутніх пенсійних виплат;
(в) інвестування активів проводиться у першу чергу на регульованих ринках. Інвестування у активи, торгівля якими на регульованих фінансових ринках не дозволяється, повинне у будь-якому разі проводитись відповідно до правил обачної поведінки;
(г) інвестування у похідні інструменти проводиться у тому обсязі, в якому вони сприяють зменшенню інвестиційного ризику або допомагають ефективному управлінню портфелем. Вони повинні оцінюватись відповідно до правил обачної поведінки, враховуючи величину основних активів, і включатись до оцінки активів установи. Також, установа повинна уникати надмірного ризику відносин з єдиною стороною, а також участі в інших похідних операціях;
(д) належна диверсифікація активів здійснюється таким чином, щоб уникнути надмірної довіри до будь-якого особливого виду активів, емітенту або групи підприємств, а також нагромадження ризику у портфелі в цілому.
Інвестування в активи одного емітента або емітентів, які належать одному об’єднанню не повинне наражати установу на надмірний ризик концентрації;
(е) частка інвестицій у активи засновника не може перевищувати 5% портфелю в цілому, а якщо засновник належить до певного об’єднання, частка інвестицій у підприємства, що належать до одного об’єднання у формі засновника не може перевищувати 10% портфелю.
Якщо засновниками установи є кілька підприємств, інвестування у кошти цих засновників повинні здійснюватись за принципом обачності, враховуючи потребу у належній диверсифікації. .
Країни-учасниці можуть прийняти рішення не застосувати вимоги, визначені пунктами (д) і (е) для інвестування в державні облігації.
2. Країна походження забороняє установі позичати кошти або бути гарантом від імені третіх сторін. При цьому, країни-учасниці можуть надати дозвіл установам брати деякі позики лише в цілях ліквідності і на тимчасовій основі.
3. Країни-учасниці не вимагають від розташованих на їх території установ здійснювати інвестиції у конкретні категорії активів.
4. Не порушуючи положень статті 12, країни-учасниці не встановлюють будь-якого порядку попереднього схвалення інвестиційних рішень або вимог для їх систематичного повідомлення розташованою на їх території установою або її інвестиційним управляючим .
5. Відповідно до положень параграфів 1 – 4 країни-учасниці можуть визначати для розташованих на їх територіях установ більш докладні правила, у тому числі кількісні правила, якщо їх розробка є виправданою відповідно до принципу обачності, для того, щоб відобразити повну структуру пенсійних схем, які знаходяться в управлінні цих установ.
Зокрема, країни-учасниці можуть застосовувати положення про інвестиційну діяльність подібні до положень Директиви 2002/83/EC.
При цьому, країни учасниці не запобігають тому, щоб установи:
(a) інвестували до 70% активів, за рахунок яких утримуються технічні резерви, або весь портфель для схем, учасники яких приймають на себе ризик інвестування в акції, цінні папери з договірною ціною, які мають форму акцій, і корпоративні облігації, торгівля якими дозволена на регульованому ринку, а також приймали рішення про відносну частку таких цінних паперів в їх інвестиційному портфелі. За умови, що це виправдано відповідно до принципу обачності, країни-учасниці можуть застосовувати менше обмеження до установ, які забезпечують послуги з пенсійного забезпечення з довгостроковою гарантованою ставкою відсотку, приймають інвестиційний ризик на себе і самостійно надають гарантію;
(б) інвестували до 30% активів, за рахунок яких утримуються технічні резерви, в активи, виражені у валюті, іншій ніж валюта зобов’язань;
(в) інвестували у ризиковані фондові ринки.
6. Параграф 5 не виключає права країн-учасниць вимагати індивідуального застосування до розташованих на їх території установ більш суворих правил інвестування за умови, що їх застосування є виправданим відповідно до принципу обачності, зокрема відносно зобов’язань, які взяла на себе установа.
7. У разі здійснення діяльності за кордоном відповідно до статті 20 компетентні органи кожної країни, у якій здійснюється діяльність, можуть вимагати застосування правил, визначених другим підпунктом, до установи в країні походження. У такому разі ці правила застосовуються тільки до тієї частини активів установи, яка відповідає діяльності, що здійснюється у конкретній країні. Окрім цього, вони застосовуються лише тоді, коли такі ж суворіші правила також застосовуються до установ, розташованих у країні, у якій здійснюється діяльність
Підпунктом першим визначаються такі правила:
(a) установа не може інвестувати більше 30% цих активів в акції, інші цінні папери, що мають форму акцій, і боргові цінні папери, торгівля якими не дозволяється на регульованому ринку, або установа може інвестувати щонайменше 70% цих активів в акції, інші цінні папери, які мають форму акцій, і боргові цінні папери, торгівля якими дозволяється на регульованому ринку;
(б) установа може інвестувати не більше 50% цих активів у акції, цінні папери, які мають форму акцій, облігації, боргові цінні папери та інші грошові інструменти і інструменти фондового ринку, емітовані одним підприємством, і не більше 10% цих активів у акції, цінні папери, які мають форму акцій, облігації, боргові цінні папери та інші грошові інструменти і інструменти фондового ринку, емітовані підприємствами, що належать одному об’єднанню;
(в) установа не може інвестувати більше 30% цих активів у кошти, виражені у валюті, іншій ніж валюта зобов’язань.
Для виконання вищезазначених вимог, країна походження може вимагати відокремлення активів.
Стаття 19
Управління і зберігання
1. Країни-учасниці не можуть обмежувати свободу установ у призначенні для управління інвестиційним портфелем інвестиційних управляючих, заснованих у іншій країні-учасниці, які мають належні повноваження для здійснення цієї діяльності, відповідно до Директив 85/611/EEC, 93/22/EEC, 2000/12/EC і 2002/83/EC, а також визначених відповідно до статті 2(1) цієї Директиви.
2. Країни-учасниці не можуть обмежувати свободу установ у призначенні для зберігання свої активів зберігачів, заснованих у іншій країні-учасниці, які мають належні повноваження для здійснення цієї діяльності, відповідно до Директиви 93/22/EEC або Директиви 2000/12/EC або є визнаними депозитаріями в цілях Директиви 85/611/EEC.
Положення цього параграфу не запобігають праву країни походження встановлювати обов’язковість призначення депозитарію або зберігача.
3. Кожна країна-учасник вживає необхідних заходів для створення в рамках національного законодавства можливості для заборони, відповідно до статті 14, вільного розпорядження активами, які знаходяться у депозитарія або зберігача, розташованих на її території, за вимогою країни походження установи.
Стаття 20
Діяльність за кордоном
1. Не порушуючи національного соціального і трудового законодавства про організацію пенсійних систем, у тому числі про обов’язкову участь і колективні угоди, країни-учасниці можуть надавати розташованим на їх території підприємствам дозвіл виконувати роль засновників установ професійного пенсійного забезпечення, діяльність яких дозволена в інших країнах-учасницях. Також, вони можуть дозволяти установам професійного пенсійного забезпечення, діяльність яких дозволена на їх територіях, залучати до виконання ролі засновників підприємства, розташовані на території інших країн-учасниць.
2. Установа, яка має бажання залучити до виконання ролі засновника підприємство, розташоване на території іншої країни-учасниці, повинна отримати першочерговий дозвіл від компетентних органів країни походження відповідно до статті 9(5). Вона повідомляє про свій намір щодо залучення для виконання ролі засновника підприємства, розташованого на території іншої країни-учасниці, компетентні органи країни походження, у якій вона має дозвіл здійснювати діяльність.
3. Країни-учасниці вимагають від установ, розташованих на їх території, які мають бажання залучити за свого заснування підприємство, розташоване на території іншої країни-учасниці, надавати під час повідомлення про це таку інформацію :
(a) країна (ни), у якій (яких) здійснюється діяльність;
(б) назва підприємства-засновника;
(в) основні характеристики пенсійної схеми, управління якою буде здійснюватись для засновника.
4. Якщо компетентний орган у країні походження отримує повідомлення відповідно параграфу 2, має підстави сумніватись, що адміністративна структура або фінансовий стан установи, або репутація і професійна кваліфікація чи досвід осіб, які здійснюють управління установою, є несумісними з видом діяльності, що пропонується у країні, у якій здійснюється діяльність, він упродовж 3 місяців після отримання всієї інформації, передбаченої параграфом 3, повідомляє про це компетентні органи країни, у якій здійснюється діяльність, і відповідну установу.
5. До моменту початку здійснення установою управління пенсійною схемою для засновника у іншій країні-учасниці компетентні органи країни, у якій здійснюється діяльність, через 2 місяці після отримання інформації, передбаченої параграфом 3, повідомляють компетентні органи країни походження, якщо це доречно, про вимоги соціального і трудового законодавства, що відповідають сфері професійного пенсійного забезпечення, згідно з якими повинно здійснюватись управління пенсійною схемою, заснованою підприємством у країні, у якій здійснюється діяльність, і про будь-які правила, які повинні застосовуватись відповідно до статті 18(7) і параграфу 7 цієї статті. Компетентні органи країни походження повідомляють цю інформацію установі.
6. Після отримання інформації, передбаченої параграфом 5, або у разі неотримання інформації від компетентних органів країни походження про закінчення періоду, визначеного у параграфі 5, установа має право розпочати управління пенсійною схемою, заснованою підприємством з країни, у якій здійснюється діяльність, відповідно до вимог соціального і трудового законодавства країни, у якій здійснюється діяльність, що відноситься до сфери професійного пенсійного забезпечення, і будь-яких правил, які повинні застосовуватись відповідно до статті 18(7) і параграфу 7 цієї статті
7. Зокрема, стосовно відповідних учасників установа, заснована підприємством, яке розташоване в іншій країні-учасниці, також є об’єктом будь-яких вимог до надання інформації, встановлених компетентними органами країни, у якій здійснюється діяльність, для установ, розташованих у цій країні, відповідно до статті 11.
8. Компетентні органи країни, у якій здійснюється діяльність, повідомляють компетентні органи країни походження про будь-які істотні зміни у вимогах соціального і трудового законодавства, що стосуються сфери професійного пенсійного забезпечення, країни, у якій здійснюється діяльність, що можуть мати вплив на характеристики пенсійної схеми у тій частині, яка стосується управління пенсійною схемою, заснованою підприємством у країні, у якій здійснюється діяльність, а також про зміни в будь-яких правилах, які повинні застосовуватись відповідно до статті 18(7) і параграфу 7 цієї статті.
9. Установа є об’єктом постійного нагляду з боку компетентних органів країни, у якій здійснюється діяльність, для перевірки здійснення нею своєї діяльності відповідно до вимог соціального і трудового законодавства, що стосуються сфери професійного пенсійного забезпечення, визначених параграфом 7, і вимог до надання інформації, визначених параграфом 7. Якщо у результаті здійснення нагляду виявлені порушення, компетентні органи країни, у якій здійснюється діяльність, відразу повідомляють про це компетентні органи країни походження. За погодженням з компетентними органами країни, у якій здійснюється діяльність, компетентні органи країни походження вживають необхідних заходів для забезпечення усунення установою встановлених порушень соціального і трудового законодавства.
10. Якщо, не зважаючи на заходи, вжиті компетентними органами країни походження, або внаслідок відсутності відповідних заходів у країні походження, установа продовжує порушувати чинні положення соціального і трудового законодавства країни, у якій здійснюється діяльність, що відноситься до сфери професійного пенсійного забезпечення, компетентні органи країни, у якій здійснюється діяльність, можуть після повідомлення компетентних органів країни походження вжити відповідних заходів для попередження або покарання наступних порушень, у чому числі, якщо це необхідно, заходів для запобігання здійснення установою діяльності для засновника у країні, у якій здійснюється діяльність.
Стаття 21
Співробітництво між країнами-учасницями і Комісією
1. У відповідному порядку країни-учасниці забезпечують єдине застосування цієї Директиви шляхом регулярних обмінів інформацією і досвідом з метою розроблення найкращих зразків практичної роботи у цій сфері і тіснішого співробітництва і, таким чином, запобігання підриву конкуренції і створення умов, необхідних для членства без кордонів .
2. Комісія і компетентні органи країн-учасниць тісно співпрацюватимуть з метою поліпшення системи нагляду за діяльністю установ професійного пенсійного забезпечення.