О. М. Соляник корпоративне управління для бакалаврів конспект

Вид материалаКонспект
7.2 Форми корпоративного капіталу
7.3 Економічна суть статутного капіталу
7.4 Порядок зміни розміру статутного капіталу
Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не допускається
Прядок зменшення статутного капіталу
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   29

7.2 Форми корпоративного капіталу


В Україні власність господарського товариства вважається колективною, а капітал може складатися із таких елементів:

- майна, що було передане йому у власність засновниками;

- продукції, виробленої товариством у результаті господарчої діяльності;

- отриманих доходів;

- іншого майна, що придбане у відповідності до законодавчих норм.

Як внески засновників при формуванні товариства можуть виступати:

- будівлі;

- споруди;

- обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами

- інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності);

- кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Для формування статутного капіталу забороняється використовувати:

- бюджетні кошти;

- кошти, одержані в кредит та під заставу.

З моменту передачі внесків до статутного капіталу акціонери набувають корпоративні права, а товариство – право розпоряджатися отриманими коштами на свій розсуд.

7.3 Економічна суть статутного капіталу


Статутний капітал складається із паїв (часток) учасників.

Економічна суть статутного капіталу полягає у створенні матеріальної бази для формування і розвитку товариства. За рахунок статутного капіталу створюються основні та оборотні фонди товариства.

На практиці роль статутного капіталу акціонерного товариства є важливою лише для його створення. Практично з перших днів функціонування товариства величина статутного капіталу починає відрізнятися від величини активів товариства. Наприклад, для створення товариства необхідні організаційні витрати, які здійснюються з коштів, переданих до статутного капіталу. Тому він одразу зменшується на цю суму організаційних витрат.

Капітал уже зареєстрованого АТ не є незмінним, товариство кожний день вступає у різні відносини з партнерами — споживачами продукції, постачальниками. Через нього проходять матеріальні та фінансові потоки, і при цьому активи підприємства увесь час змінюються. Тому поняття "статутний фонд" для економістів є лише тією величиною, яка показує стартові умови, з яких починало діяти АТ. При поганому веденні справ можна за короткий час "проїсти" статутний фонд, при доброму — збільшити капітал, зробити його набагато більшим, ніж статутний фонд.

Аналізуючи статутний фонд, завжди слід мати на увазі, що ефективність господарювання товариства впливає на його матеріальний стан і відмінності між реальними активами і статутним фондом: неефективне призводить до збитків і, отже, до зменшення активів щодо статутного капіталу, а ефективне — до перевищення власного (реального) капіталу над статутним фондом.

7.4 Порядок зміни розміру статутного капіталу


Збільшення статутного капіталу

Збільшення статутного капіталу відбувається у таких випадках:

- необхідності залучення додаткових коштів;

- для приведення статутного капіталу у відповідність до активів АТ.

Якщо товариство має гарні перспективи і хоче здійснити якісь інвестиційні проекти через залучення додаткових коштів і при цьому будуть змінюватися власники корпоративних прав на майно цього товариства, воно збільшує статутний фонд і за рахунок цього збільшення залучає гроші нових акціонерів. Можлива ситуація, за якої акціонерне товариство здійснює додаткову емісію для власних акціонерів, які хочуть додатково проінвестувати "своє" підприємство, при цьому застосовуються різні методи, щоб не втратити існуючого співвідношення власників і стану контролю над фірмою.

Рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій можна приймати лише у разі, якщо розмір власного капіталу дорівнює або більше статутного капіталу.

Право на збільшення статутного капіталу АТ має тільки після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не допускається:

- у разі наявності викуплених товариством акцій;

- якщо метою збільшення статутного капіталу є покриття збитків.

Зменшення статутного капіталу

Підстави для зменшення статутного капіталу

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку.

Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений законом, товариство зобов'язане впродовж 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Прядок зменшення статутного капіталу

Статутний капітал акціонерного товариства зменшується шляхом:

- зменшення номінальної вартості акцій;

- шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган впродовж 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою про таке рішення.

Кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави чи поруки, впродовж 30 днів після надходження йому повідомлення може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення впродовж 45 днів одного з таких заходів на вибір товариства: забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання забов’язань перед кредитором, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

У разі, якщо кредитор не звернувся у зазначений строк, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо забезпечення виконання зобов'язань.