О. М. Соляник корпоративне управління для бакалаврів конспект

Вид материала

Конспект

Содержание 11.8 Фондові індекси в Україні Котирувальний список Мінімальні вимоги для акцій, які вносяться до першого рівня лістингу Мінімальні вимоги для акцій, які вносяться до першого рівня лістингу 12 Інформація в системі корпоративного управління Цінність інформації Основні характеристики управлінської інформації Обсяг інформації Цінність (корисність) Насиченість інформації 12.2 Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела Зовнішні джерела Внутрішні джерела 12.3 Формування інформаційної системи корпорації Забезпечення прийняття управлінських рішень. Забезпечення стратегічної переваги. Людські ресурси Технічні ресурси. Програмні ресурси. Ресурси даних. ... Полное содержание

Подобный материал:

• У березні – квітні 2012 р. Міб та cipe проведе серію круглих столів «Корпоративне управління, 35.35kb.
• Робоча програма дисципліни " Корпоративне управління" для спеціальності 050201 менеджмент, 674.92kb.
• Навчальна програма з навчальної дисципліни " Корпоративне управління" Спеціальність, 177.57kb.
• Конспект лекцій для підготовки бакалаврів напряму 051401 "Біотехнологія", 37.05kb.
• Положення про корпоративне управління публічного акціонерного товариства, 293.31kb.
• Конспект лекцій з курсу «управління якістю», 1392.08kb.
• Затверджено, 480.02kb.
• Робоча програма по курсу «Корпоративне управління» для студентів спеціальності 03060101, 683.7kb.
• І всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених, 67.94kb.
• Конспект лекцій з дисципліни „ Управління інноваційним розвитком" для студентів факультету, 2082.69kb.

11.8 Фондові індекси в Україні

Індекс українських акцій «Ukrainian Equities Index» скорочено «UX», індикатор, який розраховує ВАТ "Українська біржа". Індекс розраховується протягом торговельної сесії кожні 15 секунд. Перше значення індексу є значенням відкриття, останнє значення індексу - значенням закриття.

На вітчизняному фондовому ринку від 1997 р. розраховують дві модифікації фондового індексу КАС-20 — простий і зважений. Методика його розрахунку відповідає світовим стандартам і ґрунтується на зміні ринкової капіталізації компаній, які входять до бази індексу. Даний індекс відбиває динаміку розвитку ринку цінних паперів України, його зростання або спад.

Компанія «Альфа-капітал» розраховує індекси для металургійної, хімічної, енергетичної, нафтогазової, машинобудівної галузей відповідно.

Фахівці інвестиційної компанії «Проспект Інвестментс» розраховують ще один індекс українського ринку цінних паперів — РroU-50. В основу розрахунку індексу покладено стандартну методику капіталізованих індексів. Капіталізація кожного емітента визначається множенням загальної кількості акцій цього емітента на ціну, розраховану як середньозважена ціна попиту учасників ринку, які котирують ці акції.

Індекс ПФТС — це середнє для найліквідніших українських акцій, що мають найбільшу ринкову капіталізацію. Його розраховують щотижня у гривнях і доларах на підставі реальних угод і твердих котирувань у ПФТС. Частка акцій компаній, що включається до індексу та обертається на ринку, має перевищувати 10% від їхньої загальної кількості. Компоненти індексу зважують на підставі ринкової капіталізації, однак частку держави і стратегічного інвестора, як правило, виключають. Склад індексу переглядають на відповідність зазначеним критеріям щомісяця, а в разі потреби вносять певні зміни.

Лістинг – це внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладення угод в торговельно-інформаційній системі, якщо це передбачено їх правилами.

Котирувальний список - частина біржового реєстру, що містить інформацію щодо цінних паперів відповідного рівня лістингу. Розрізняють котирувальний список першого рівня лістингу та котирувальний список другого рівня лістингу.

Внесення цінних паперів до біржового реєстру здійснюється лише за ініціативи емітента цих цінних паперів.

Мінімальні вимоги для акцій, які вносяться до першого рівня лістингу:

- емітент існує не менше трьох років;

-вартість чистих активів емітента становить не менше 100 000 000 грн.;

- річний дохід від реалізації товарів, робіт, послуг за останній фінансовий рік становить не менше 100 000 000 грн;

- ринкова капіталізація емітента становить не менше
100 000 000 грн;

- кожен з останніх 6 місяців з цінними паперами емітента
укладалось не менше 10 біржових угод та виконувалось не менше 10 біржових контрактів, при цьому середньомісячна вартість біржових угод з цінними паперами емітента протягом останніх 6 місяців становить не менше 1 000 000 грн;

- загальна кількість акціонерів емітента становить не менше 500 осіб.

Мінімальні вимоги для акцій, які вносяться до першого рівня лістингу:

- емітент існує не менше трьох місяців;

- вартість чистих активів емітента становить не менше 50 000 000 грн;

- ринкова капіталізація емітента становить суму, не меншу 50 000 000 грн;

- кожен з останніх трьох місяців з цінними паперами емітента укладалося не менше 10 біржових угод та виконувалося не менше 10 біржових контрактів, при цьому середньомісячна вартість біржових угод з цінними паперами емітента впродовж останніх трьох місяців
становить не менше 250000 грн.

Емітентам рекомендується дотримуватися Принципів
корпоративного управління.

Цінні папери, що не відповідають вимогам лістингу, заносяться до біржового списку як позалістингові цінні папери.


12 ІНФОРМАЦІЯ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ


12.1 Визначення та характеристики управлінської інформації

Інформаційні системи, інформаційні технології, координація та контроль інформаційних потоків стали ключовими поняттями теорії та практики корпоративного управління наприкінці XX — почат­ку XXI століть.

За даними американських дослідників, 90 % свого часу менеджери витрачають на обмін інформацією. Інформація стає життєво важливим ресурсом організації, на базі якого приймаються рішення щодо структури, технологій, клієнтів, фінансів, персоналу у виробничо-економічних системах.

Справжня інформаційна революція почалася в 1991 році, коли вперше американські інвестиції в інформаційні технології (112 млрд доларів) перевищили інвестиції у виробництво (107 млрд доларів). Поступово інформація витісняє постійний капітал в активах компаній, частка якого поступово зменшується.

Первісне визначення інформації (від латинського «informatio»), яке має декілька значень:

• роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
  
• представлення, поняття;
  
• ознайомлення, просвіта.
  

Під управлінською інформацією розуміють нові корисні дані, що надходять в інформаційні канали та підтверджують або змінюють управлінські рішення менеджерів.

Закон України «Про інформацію» визначає її як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається забезпеченням можливості досягнення мети, поставленої перед отримувачем інформації.

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності навколишнього світу. У властивості достовірності виділяються безпомилковість та істинність даних.

Під безпомилковістю розуміється властивість даних не мати прихованих випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, неумисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.

Недостовірність інформації може бути обумовлена декількома причинами. Основна — це ненадійність джерела і самого змісту інформації. Зростання надійності може бути досягнуте за рахунок:

• підвищення надійності даного джерела;
  
• підвищення надійності каналів передачі інформації;
  
• використання додаткових альтернативних джерел;
  
• дублювання інформаційних каналів.
  

Ці прийоми реалізуються за допомогою технічних, організаційних, психологічних та інших методів.

Актуальність — це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному часу (певному часовому періоду).

Існує безліч класифікацій управлінської інформації, що ґрунтуються на її властивостях і характеристиках.

Основні характеристики управлінської інформації

Обсяг інформації - кількісна характеристика даних, переданих, одержаних, перероблених в організаційних системах

Обсяг інформації що надходить і циркулює в корпорації, визначається характером та встановленими правилами взаємодії із зовнішнім і внутрішнім середовищем.

Цінність (корисність) – ступінь впливу інформації на виробничі і управлінські процеси, на функціонування організації в цілому.

Таблиця 12.1 – Класифікація управлінської інформації

Ознака	Види інформації
Функціональний зміст	економічна, правова, технічна, соціаль­на й ін.
Форма подання	візуальна, аудіоінформація, паперова
Призначення	одноцільова, пов'язана з рішенням однієї кон­кретної проблеми, багатоцільова — для вирішення декількох різних проблем
Ступінь готовності для використання	первинна, проміжна, кінцева інформація для прийняття управлінських рішень
Ступінь важливості	важлива, бажана, фонова
Повнота	часткова, комплексна
Характер використання	універсальна, індивідуалізована
Ступінь надійності	недостовірна, імовірна
Джерела	зовнішня, внутрішня
Засіб розповсюдження	особистий контакт, телефон, доку­мент, повідомлення через мережу Internet, інші засоби теле- , відео-, медіакомунікацій)
Терміни використання	постійна, змінна, оперативна, прогнозна

Якість інформації - здатність інформації давати правильне і найбільш повне уявлення про об'єкти або процеси і не мати прихованих помилок.

Насиченість інформації — обсяг корисних відомостей, що міститься в загальному обсязі інформації, переданої, прийнятої та обробленої за одиницю часу.

До методів підвищення насиченості інформації віднесемо:

• угруповання;
  
• візуальність;
  
• розподілений доступ;
  
• дублювання важливих відомостей;
  
• акцентування;
  
• скорочення часу доступу.
  

Оперативність (своєчасність) - властивість інформації втрачати свою цінність і згодом старіти.

Інформація, як і будь-який інший продукт життєдіяльності організації, підлягає процесу старіння. Цей процес у зв'язку з впровадженням нових інформаційних технологій, підвищенням обсягу, швидкості і частоти зміни інформації значно прискорюється. Оперативність відбиває пропорційну залежність між «віком» управлінської інформації та її цінністю.

Захищеність (закритість) - належність інформації «господарю» та її захист від несанкціонованого доступу.


12.2 Зовнішні та внутрішні інформаційні джерела

Процес управління корпорацією за всіх часів зводився до прийняття управлінських рішень на основі збору, обробки й аналізу існуючої інформації.

Зовнішні джерела

Джерелами зовнішніх інформаційних каналів для корпорації є:

- органи законодавчої влади;

- органи виконавчої влади;

- конкуренти;

- постачальники;

- споживачі;

- фінансові установи;

- громадськість.

Зовнішні інформаційні канали:

1. спеціальні і загальні публікації, бази даних;
   
2. інформація, отримана через контакти з клієнтами, постачальниками, банкірами, дилерами;
   
3. консультації, експертні і маркетингові дослідження сторонніх організацій і консалтингових фірм;
   
4. особисті контакти на ярмарках, презентаціях, конференціях, салонах;
   
5. контакти з представниками законодавчих і виконавчих органів влади;
   

6) інформація з випадкових, непостійних джерел.

Існують дві основні стратегії управління зовнішніми інформаційними каналами:

1. Інформація з каналів надходить постійно, без обмежень і одразу піддається аналізу. У цьому випадку необхідні значні ресурси для підтримки системи моніторингу навколишнього середовища, але при цьому досягається максимальна повнота інформаційної картини.
   
2. Інформація з каналів надходить «до запитання» і аналізується відповідно до поставленої мети. У даному випадку інформаційні канали знаходяться ніби в «холодному резерві» і вимагають набагато менших витрат на підтримку їх у працездатному стані.
   

Внутрішні джерела

До внутрішніх джерел інформації відносять звітність корпорації.

Головним і найбільш інформативним джерелом у міжнародній практиці є річний звіт корпорації, який дозволяє акціонерам оцінити підсумки діяльності акціонерного товариства за рік.

Річний звіт має висвітлювати:

- загальні питання діяльності товариства (опис основних напрямків діяльності товариства, досягнуті за рік результати, вирішення стратегічних завдань товариства, перспективи його розвитку, відносини з конкурентами, огляд найбільш істотних угод, укладених товариством за минулий рік);

- інформація про цінні папери товариства (відомості про випуск акцій і рух капіталу за рік, зміни в списку акціонерів, що володіють великими пакетами акцій товариства, про виплату дивідендів, а якщо дивіденди не були виплачені, — про причини їх невиплати);

- дані про членів правління, розмір винагороди і критерії її визначення, а також інформацію про угоди між даними особами і товариством;

- основні фінансові показники діяльності товариства.


Окрім фінансової звітності та звітності щодо роботи з цінними паперами, в акціонерному товаристві існують інші види звітності, що також можуть розглядатися як внутрішні інформаційні джерела. Акціонерне товариство періодично подає звіти до:

- органів статистики — звіти про заборгованість із заробітної плати, звіти щодо екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточні платежі на охорону природи, про зовнішню трудову міграцію та інші;

- державної служби зайнятості — звіти про кількість працівників в акціонерному товаристві, про наявність робочих місць, звільнених та прийнятих на роботу працівників та інші;

- пенсійного фонду — бухгалтерська документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша документація;

- інших органів — відповідно до чинного законодавства України.


12.3 Формування інформаційної системи корпорації

Інформаційна система існує для виконання трьох життєво важливих функцій у корпорації:

1. Забезпечення ділових операцій. Скрізь, від бухгалтерії до виконання замовлень клієнтів, інформаційні системи забезпечують підтримку в щоденних операціях. Оскільки швидке реагування на зміну ситуації стає все більш важливим, здатність інформаційних систем збирати й інтегрувати інформацію щодо усіх функцій бізнесу є винятково важливою.
   
2. Забезпечення прийняття управлінських рішень. Інформаційні системи повинні бути здатні об'єднувати інформацію, що може допомогти менеджерам у визначенні майбутніх тенденцій і оцінці результатів попередньо прийнятих рішень.
   
3. Забезпечення стратегічної переваги. Інформаційні системи, побудовані відповідно до стратегічних цілей визначеної компанії, сприяють створенню конкурентної переваги на ринку.
   

Інформаційна система формується на основі таких принципів:

- досягнення «прозорості» фінансово-економічного, господарського, кадрового, адміністративно-управлінського й організаційного стану організації для забезпечення високоефективного керівництва;

- безперервності діяльності;

- формування порівняльних показників внутрішньої звітності при оцінці діяльності підрозділів і посадових осіб;

- глибини аналізу (до кожного співробітника включно) і його періодичність.

До складу інформаційної системи входять [13]:

1. Людські ресурси, включають як фахівців зі створення й експлуатації інформаційної системи, так і кінцевих користувачів. Фахівцями є люди, що розробляють інформаційні системи і приводять їх у дію. Кінцеві користувачі використовують інформаційну систему або інформацію, що ця система створює.
   
2. Технічні ресурси. До них відносять усе технічне обладнання і матеріали, які використовуються при обробці інформації. Це не лише комп'ютери й інше устаткування, але й усі носії даних, тобто всі матеріальні об'єкти, на яких ці дані записуються, — від паперу до електронних носіїв.
   
3. Програмні ресурси. Це сукупність програм, що забезпечують функціонування комплексу технічних засобів. Універсальна концепція програмного забезпечення включає базовий (операційні системи, сервісні програми, транслятори) і прикладний (бази даних, експертні системи, редактори, електронні таблиці і т.п.) рівні.
   
4. Ресурси даних. Ресурси даних інформаційних систем організовані в бази даних, що зберігають створені й оброблені бази даних і знань. Тут у різноманітних формах містяться знання, такі, як факти, правила і приклади випадків успішного застосування ділової практики.
   

5. Мережні ресурси. Телекомунікаційні мережі типу Internet, інтранет (внутрішні мережі) та екстранет (зовнішні міжорганізаційні мережі) стали необхідними для успішних дій усіх типів організаційних та інформаційних систем. Системні ресурси включають засоби зв'язку і мережну підтримку.

Значний вплив на ефективність інформаційної системи має співвідношення формальної і неформальної структури організації. Формальна структура в основному підтримує регламентовану документовану інформацію, що циркулює в організації. Неформальна структура підтримується прийнятою системою комунікацій, міжособистісних і міжгрупових відносин.

Формальний інформаційний потік реалізується в рамках кор­порації шляхом створення і поширення різного роду документів: наказів, інструкцій, службових записок, розпоряджень і т.п. Основною властивістю такого обміну інформацією є закріпленість її на матеріальних носіях і, як наслідок, збереженість і вірогідність.

Слід зазначити, що формальні інформаційні потоки зв'язують між собою посади або підрозділи, а неформальні — приватних осіб. Формальними каналами здійснюється передача лише офіційної інформації, неформальними — як офіційної, так і особистої. Неформальний інформаційний потік іноді служить каналом поширення чуток. Типовою інформацією, переданою каналами поширення чуток , є інформація на теми: майбутнього скорочення або розширення штатів, заходи щодо покарань за невиконання роботи, зміни у структурі організації, переміщення і підвищення, викладення думок керівників, особисті зв'язки, симпатії й антипатії.

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про інформацію» основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення, захист та зберігання інформації.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Захист інформації - це комплекс правових, організаційних, інформаційно-телекомунікаційних засобів і заходів, спрямованих на запобігання неправомірним діянням щодо інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

12.4 Розкриття та захист інформації

Для регулювання інформаційного поля в корпорації, визнання частини інформації комерційною таємницею рада АТ затверджує перелік інформації, відкритої для ознайомлення акціонерів. Іноді розробляються положення, які регулюють інформаційні потоки в корпорації. Вони часто мають назву "Про ознайомлення з інформацією в АТ", "Про комерційну таємницю в АТ". Практично в усіх товариствах документами, відкритими для ознайомлення акціонерів, є свідоцтво про реєстрацію АТ, статут із змінами та доповненнями; установчий договір, ліцензії, що дозволяють АТ займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами, фінансовий звіт та баланс з додатками за підсумками кварталів та року, внутрішні нормативні акти. Для регулювання цих відносин розробляють і затверджують положення, яке встановлює право акціонера на отримання інформації про діяльність АТ, обов'язки правління та структурних підрозділів щодо надання такої інформації акціонерам, обмеження доступу до інформації.

Кожен акціонер повинен бути повідомлений про те, яка інформація є відкритою для ознайомлення, а також де, коли і на яких умовах він може ознайомитися з нею. Крім того, слід ознайомити усіх акціонерів з переліком даних, які є комерційною таємницею.

Практика показала доцільність використання такої форми для надання інформації, як подання акціонером заяви, хоча це не є обов'язковим для всіх видів інформації. Заява у письмовій формі може подаватися як особисто, так і через уповноважену особу, яка необов'язково має бути акціонером АТ. У положенні часто визначають вимоги до форми заяви, термінів її подання і форм надання інформації. Частина інформації має бути підготовлена для того, щоб акціонер міг з нею ознайомитися в зручний для нього час і доступному місці без письмової заяви.

Перелік інформації, яка є комерційною таємницею АТ, визначається у положенні згідно з чинним законодавством. Крім того, в положенні можуть міститися деякі додаткові пункти щодо надання інформації реєстратором. Звичайно, зміст такого положення не повинен виходити за межі, встановлені чинним законодавством України.

Питання отримання, використання, поширення і збереження інформації в економіці і суспільстві в цілому набуває все більшого значення. Від того, як організація використовує і захищає інформацію, залежить її виживання в ринковому середовищі.

З одного боку, розкриття інформації про діяльність акціонерного товариства дозволяє акціонерам оцінити результати цієї діяльності, а товариству одержати довіру та додатковий капітал для розвитку. Акціонерам та інвесторам потрібна доступна, регулярна і надійна інформація, у тому числі з метою контролю за виконавчими органами товариства і винесення компетентних рішень про оцінку їхньої діяльності.

З іншого боку, зайва відкритість інформації може завдати шкоди корпорації, вступити в протиріччя з інтересами власників, управлінців і працівників, розкрити конфіденційну інформацію і комерційну таємницю.

У зв'язку з цим досягнення балансу між захищеністю (відкритістю) та поширенням (прозорістю) інформації стає діючим механізмом управління корпорацією у ринкових умовах.

Основними принципами розкриття інформації про товариство є:

- регулярність надання;

- оперативність надання;

- доступність для акціонерів та інших зацікавлених осіб;

- надійність інформації;

- повнота її змісту;

- рівні права при наданні інформації для усіх груп одержувачів.

Відповідно до вимог законодавства товариство повинне розкривати інформацію :

- щодо випуску цінних паперів;

- регулярну інформацію про емітента;

- особливу інформацію про емітента.

В інформацію про емісію цінних паперів мають бути включені такі відомості:

1) інформація про емітента (назва, адреса, предмет діяльності, кількість акціонерів, кількість працівників, фактори ризику);

2) інформація про цінні папери (кількість та види акцій, перелік та результати попередніх емісій, заплановані емісії);

3) інформація про юридичних осіб, послугами яких користується емітент (реєстратор емітента, зберігач цінних паперів, депозитарій емітента, торговці цінними паперами, аудитори);

4) інформація про фінансовий стан емітента (дані балансу, дані фінансового звіту, результати аудиту).

Регулярна інформація про емітента надається раз на рік і включає загальні відомості про емітента, цінні папери товариства, терміни проведення останніх зборів акціонерів, дати виплати дивідендів, перелік юридичних осіб, з якими працює емітент, основні показники фінансово-господарської діяльності.

Особлива інформація стосується змін в акціонерному товаристві, які можуть мати істотний вплив на вартість цінних паперів або розмір доходу за ними. Згідно з діючим законодавством треба оголошувати інформацію про зміну прав власників цінних паперів, зміну в персональному складі службових осіб емітента, арешт ба­нківських рахунків, реорганізацію або припинення діяльності, отримання кредитів на суму, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу, та інше.

Уся інформація, яка підлягає оприлюдненню, друкується в офіційних виданнях Верховної Ради України (газета «Голос України»), Кабінету Міністрів України (газета «Урядовий кур'єр») та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (вісник «Цінні папери» або WEB-cтopiнкa ДКЦПФР).

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (Ст. 29-30 ЗУ «Про інформацію».)

Інформація, що складає комерційну або службову таємницю, повинна бути захищена.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні чи розпорядженні особи, поширюються за її бажанням та відповідно до встановлених нею умов та правил.

Таємна інформація — це відомості, які становлять державну та іншу, передбачену законом таємницю, їх розголошення завдає шкоди особі, суспільству, державі.

Комерційна таємниця товариства — це відомості, які пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Згідно з українським законодавством держава визначає:

- перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці (KM);

- відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства (BP);

- порядок охорони відомостей, які становлять комерційну та­ємницю (BP).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. №611, комерційну таємницю не становлять:

- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

- інформація за всіма встановленими формами державної зві­тності;

- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- відомості про кількість та склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

- документи про платоспроможність;

- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.


БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Господарський кодекс України. [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України № 436-IV від 16.01.2003. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15
   
2. Закон України “Про господарські товариства” [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України № 1576-XII від 19.09.1991. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12
   
3. Закон України “Про акціонерні товариства” [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України N 514-VI від 17.09.2008. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514-17
   
4. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”. [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України № 3480-IV від 23.02.2006. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15
   
5. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України N 3659-XII від 26.11.1993. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3659-12
   
6. Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”. [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України № 710-97-ВР від 10.12.1997. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=710%2F97-%E2%F0
   
7. Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» [Електронний ресурс] №210/93 від 15.06.1993. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=210%2F93
   
8. Закон України „Про управління об'єктами державної власності” [Електронний ресурс] / Постанова Верховної Ради України N 185-V від 21.09.06. — Режим доступу до ресурсу: da.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=185-16
   
9. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия / И. А. Бланк.  - К. : Ника-центр, Эльга, 2003.- 448 с. — (Серия: Энциклопедия финансового менеджера).
   
10. Грідчіна М. В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика): навч. посіб. / М. В. Грідчіна. — Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2002. — 232 с.
    
11. Гуленко А. Этапы развития акционерного дела в странах развитого рынка / А. Гуленко // Акционер. — 2001. — №2 — С.60-65.
    
12. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: навч. посіб./ В. А. Євтушевський— К.: Знання-Прес, 2002. — 317 с.
    
13. Задихайло Д. В. Корпоративне управління: навч. посіб. / Д. В. Задихайло,  О. Р.Кібенко, Г. В. Назарова. — Харків : Еспада, 2003. — 688 с.
    
14. Зайцев И. Мажоры, миноры и мелкие пакости /И. Зайцев // Контракты. — 2005. — №47
    
15. Козаченко Г. В. Корпоративне управління: підруч. [для вузів] / Г.В. Козаченко, А. Е. Воронкова. — Київ: Лібра, 2004. — 368 с.
    
16. Мащенко В. Е. Системное корпоративное управление / В. Е. Мащенко. — М.: Сирин, 2003. — 251 с.
    
17. Небава М. І. Теорія корпоративного управління: вузлові питання: навч.посібник / М. І. Небава. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 295 с.
    
18. Шевелевич В. В. Корпоративный сектор рыночной экономики: тенденции и перспективы развития : дис. ... канд. экон. наук : 08.00.05 / В. В. Шевелевич. — Москва, 2004. — 198 c.