Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік
| Вид материала | Документы |
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2559.27kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2554.88kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 9781.47kb.
- Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного, 5262.49kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
- Про підсумки виконання Програми економічного та соціального розвитку м. Білозерське, 16.55kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
- Програма розроблена з урахуванням завдань І положень наступних документів: Програми, 2595.57kb.
- Програма економічного І соціального розвитку сумської області на 2012 рік та основні, 1097.56kb.
- Програма економічного І соціального розвитку Бобровицького району на 2012 рік, 1499.69kb.
3.4. Забезпечення природної і техногенної безпеки та подолання
наслідків Чорнобильської катастрофи
Ситуацію у сфері забезпечення природної і техногенної безпеки та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в останні роки можна охарактеризувати як стабільну, що формує позитивні очікування на середньострокову перспективу. Головним завданням цієї сфери є забезпечення цивільного захисту населення від техногенних та природних надзвичайних ситуацій шляхом запобігання виникненню таких ситуацій та гарантування високого рівня захисту населення і територій від їх наслідків.
У рамках удосконалення політики у сфері цивільного захисту населення необхідно виконати такі завдання:
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру шляхом створення та впровадження системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;
оснащення сил цивільного захисту сучасною технікою і засобами шляхом придбання спеціальної пожежно-рятувальної техніки й обладнання.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
Реалізація поставлених завдань дасть змогу створити систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, оснастити сучасною пожежно-рятувальною технікою та обладнанням підрозділи цивільного захисту.
3.5. Охорона навколишнього природного середовища
Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні в кілька разів перевищує відповідні показники в розвинених країнах світу.
Ситуацію у сфері охорони навколишнього природного середовища загалом можна охарактеризувати як загрозливу: водокористування здійснюється переважно нераціонально, практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені, стан земельних ресурсів близький до критичного – на всій території поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабним є ерозія.
Проте в останні роки спостерігається тенденція до покращення ситуації шляхом стабілізації та зменшення викидів забруднюючих речовин, започаткування процесу вивезення на знешкодження небезпечних відходів та пестицидів, поступове збільшення площі природно-заповідних територій.
Головними завданнями у цій сфері є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища з метою гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, упровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем. У рамках удосконалення проведення екологічної політики Кабінету Міністрів України необхідно виконати такі завдання:
удосконалення державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, зменшення викидів забруднювальних речовин та парникових газів в атмосферне повітря шляхом упровадження інноваційних технологій у системі екологічного моніторингу із застосуванням сучасних технічних засобів та інформаційних систем, реалізації пілотних проектів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря;
охорона земель та відтворення вод (поверхневих, підземних, морських), раціональне використання водних ресурсів та забезпечення раціонального використання надр шляхом запобігання зростанню антропогенного впливу на екосистему басейнів Азовського і Чорного морів, річок та водойм, оцінки такого впливу та проведення робіт із геологічного вивчення надр, здійснення консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель і рекультивації порушених земель та проведення робіт, спрямованих на боротьбу з опустелюванням;
здійснення протипаводкових заходів та ліквідація наслідків підтоплення територій у містах і селищах України шляхом проведення робіт із попередження забезпечення захисту населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод та створення безпечних умов для життєдіяльності населення;
збереження і відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття, створення системи біобезпеки генетично модифікованих організмів, формування екомережі шляхом розроблення нормативно-правової бази щодо збереження флори та фауни та їх середовища існування, створення правової та інституційної основи державного регулювання і контролю у сфері поводження з генетично модифікованими організмами та генетично-інженерної діяльності, створення нових та розширення існуючих його територій та об’єктів, розташованих на суходолі і в морській акваторії.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, млн. тонн | 4,13 | 4,48 | 4,62 |
| Загальне відведення зворотних вод, у тому числі | 8141 | 8650 | 9160 |
| забруднених, млн. куб. метрів | 1744 | 1780 | 1820 |
3.6. Покращення здоров’я населення
За останнє десятиліття стан здоров’я населення помітно погіршився. Середня тривалість життя громадян на 10–12 років нижча, ніж у країнах з розвиненою економікою, і становить 69,3 року, причому найбільше відносне скорочення тривалості життя спостерігається серед громадян працездатного віку.
Водночас саме показник очікуваної тривалості життя репрезентує стан здоров’я населення та інші фактори, що впливають на нього, оскільки в переважній більшості випадків у людини, яка має безперешкодний доступ до висококваліфікованої медичної допомоги, тривалість життя, як правило, довша.
Високими порівняно із середньоєвропейськими показниками залишаються рівні материнської, малюкової та дитячої смертності. Тільки третина дітей віком до 18 років здорові. Високою є також смертність унаслідок нещасних випадків, травм та отруєнь, причому 76 відсотків постраждалих гине на догоспітальному етапі. Зростає потреба в медичній допомозі, тому що перебіг хвороб стає більш важким і тривалим. Збільшується питома вага запущених патологій, лікування яких вимагає значних витрат.
Головні завдання політики у сфері охорони здоров’я – забезпечення доступності медичних послуг, профілактика та раннє виявлення захворювань, особливо у жителів сільської місцевості.
У рамках удосконалення політики у сфері охорони здоров’я постають такі завдання:
пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги через структурно-організаційне та фінансово-економічне розмежування рівнів надання медичної допомоги шляхом створення центрів первинної медико-санітарної допомоги; запровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) надання медичної допомоги та індикаторів якості роботи закладів охорони здоров’я; розвиток інституту сімейних лікарів; активну реалізацію заходів медико-соціальної профілактики та типових профілактичних програм; проведення інформаційної та освітньо-роз’яснювальної роботи серед населення щодо формування здорового способу життя;
удосконалення організації надання екстреної медичної допомоги шляхом розроблення механізму створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги та регулювання її функціонування, упровадження уніфікованих технологій надання екстреної медичної допомоги різних рівнів;
проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві з метою відпрацювання нових організаційно-правових та фінансово-економічних механізмів, спрямованих на підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування населення, а також створення економічних стимулів для медичних працівників з урахуванням обсягу та якості виконаної роботи;
розвиток сучасної системи надання медичної допомоги дітям і матерям, структурна реорганізація акушерсько-гінекологічної і неонатологічної служб та розвиток перинатальної допомоги, поліпшення санаторного забезпечення шляхом створення мережі перинатальних центрів, забезпечення проведення лікування безплідності жінок методами допоміжних репродуктивних технологій;
удосконалення кадрової політики шляхом удосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників сфери охорони здоров’я та запровадження механізмів підвищення оплати праці працівників цієї сфери з урахуванням єдиної тарифної сітки, обсягу, якості, складності та ефективності медичних послуг і соціального захисту;
загальне зниження рівня захворюваності та смертності населення від усіх хвороб, раннє виявлення захворювань, передусім соціально значимих: серцево-судинних, онкологічних, туберкульозу, СНІДу; забезпечення імунопрофілактики, здійснення інших заходів щодо профілактики і боротьби із соціально небезпечними захворюваннями шляхом реалізації низки державних цільових програм.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
Реалізація поставлених завдань надасть змогу: підвищити ефективність роботи закладів охорони здоров’я; сформувати систему надання населенню доступних та високоякісних медичних послуг на всіх рівнях медичної допомоги.
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Кількість лікарняних закладів, тис. одиниць | 2,8 | 2,8 | 2,8 |
| Кількість лікарcьких амбулаторно-поліклінічних закладів, тис. одиниць | 9,0 | 9,0 | 9,0 |
| У розрахунку на 10 000 населення: | | | |
| кількість лікарів усіх спеціальностей, осіб | 49,3 | 49,0 | 48,5 |
| кількість середнього медичного персоналу, осіб | 102,4 | 101,0 | 100,0 |
| кількість лікарняних ліжок, одиниць | 94,0 | 94,0 | 93,0 |
| Середня тривалість перебування хворого у стаціонарі, днів | 12,5 | 12,3 | 12,2 |
| Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими | 11,0 | 10,9 | 10,8 |
| Рівень смертності дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими | 9,1 | 9,1 | 9,0 |
| Рівень материнської смертності, кількість материнських смертей на 100 000 народжених живими | 23,5 | 15,4 | 15,1 |
| Рівень абортів, кількість абортів на 1000 жінок фертильного віку | 15,1 | 15,1 | 15,0 |
| Темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу, відсотків | 3,7 | 3,7 | 3,6 |
| Кількість померлих від хвороби, зумовленої ВІЛ, на 100 тис. населення | 12,3 | 9,0 | 8,6 |
| Кількість осіб з вперше встановленим діагнозом туберкульозу (у тому числі органів дихання) на 100 000 населення | 68,5 | 68,3 | 68,0 |
| Кількість померлих від туберкульозу на 100 000 населення | 16,6 | 16,3 | 16,0 |
3.7. Політика у сфері житлово-комунального господарства
Ситуацію у сфері житлово-комунального господарства в останні роки можна охарактеризувати як складну, яка характеризується незадовільним технічним та фінансовим станом підприємств, неефективною системою управління житлово-комунальним господарством та неефективною тарифною політикою.
Водночас у найближчі роки є реальна можливість здійснити основні перетворення у сфері житлово-комунального господарства, пов’язані з його переходом на ринкові засади функціонування. Основними напрямами робіт повинні стати: розвиток приватної ініціативи та конкуренції в управлінні та обслуговуванні житлового фонду; залучення приватного бізнесу до управління та інвестування в комунальний комплекс при переважному збереженні публічної (муніципальної) власності на комунальну інфраструктуру; оптимізація бюджетних витрат у житлово-комунальному комплексі, підвищення адресності та ефективності соціальної підтримки населення щодо оплати житлово-комунальних послуг; розроблення нових ефективних механізмів державної підтримки процесів модернізації житлових будинків та інженерно-комунальної інфраструктури міст.
У рамках реалізації зазначених пріоритетів у сфері житлово-комунального господарства необхідно виконати такі завдання:
розвиток житлово-комунального господарства шляхом технічного переоснащення галузі, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг, створення системи ефективного управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, розвиток системи державного регулювання природних монополій у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг, розвиток конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;
удосконалення тарифоутворення на житлово-комунальні послуги, зокрема запровадження єдиного підходу до формування тарифів та порядку ведення окремого обліку доходів і витрат на підприємствах, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, зменшення податкового навантаження на них.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
Реалізація поставлених завдань забезпечить технічне переобладнання, підвищення ресурсо- та енергоефективності житлово-комунального господарства, залучення фінансових ресурсів вітчизняних і міжнародних організацій для реалізації інвестиційних проектів у сфері житлово-комунального господарства; забезпечить населення питною водою належної якості, високоякісними послугами з перевезення трамвайними вагонами та тролейбусами; зменшить негативний вплив побутових відходів на навколишнє природне середовище.
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Рівень відшкодування доходами витрат операційної діяльності підприємств з виробництва та надання послуг, відсотків: | | | |
| централізованого водопостачання та водовідведення | 85 | 100 | 100 |
| централізованого теплопостачання | 78 | 98 | 100 |
| утримання будинків і прибудинкової території | 90 | 100 | 100 |
| Рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням відсотків: | | | |
| централізованого водопостачання та водовідведення | 97 | 95 | 98 |
| централізованого теплопостачання | 99 | 94 | 98 |
| утримання будинків, споруд і прибудинкової території | 98 | 98 | 98 |
| Питомі витрати енергоресурсів: | | | |
| питомі витрати електроенергії на очищення і транспортування 1 м³ стічних вод (кВт. год/м3) | 0,74* | 0,539 | 0,518 |
| питомі витрати електроенергії на 1 м³ поданої води (кВт-год/м3) | 0,747 | 0,66 | 0,613 |
| Питомі витрати умовного палива на відпуск тепла (кг/Гкал) | 166,6 | 167,2 | 164,6 |
* За оперативними даними
3.8. Ринок праці
Високі темпи економічного зростання неможливі без розвитку гнучкого ринку праці та створення ефективних робочих місць, для чого необхідно вдосконалити трудове законодавство; підвищити якість зайнятості та якість надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення.
Істотним чинником, що впливає на якість зайнятості та конкурентоспроможність продукції вітчизняних виробників, є умови праці. Близько 30 відсотків робочих місць в економіці пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Виробничий травматизм збільшує чисельність громадян з обмеженою працездатністю і, у свою чергу, державні витрати на реабілітацію інвалідів.
З метою формування ефективного ринку праці необхідно забезпечити підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили шляхом сприяння підприємствам у здійсненні професійного навчання працівників протягом трудової діяльності;
Важливим завданням залишається раціоналізація структури зайнятості на базі поліпшення якості робочої сили, розвитку її професійної мобільності, удосконалення політики оплати праці та створення сучасних високотехнологічних робочих місць відповідно до завдань модернізації економіки.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Рівень зайнятості у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), відсотків | 58,5 | 58,7 | 59,0 |
| Рівень безробіття населення у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), відсотків | 8,1 | 7,6-8,1 | 7,2-7,7 |
| Кількість зайнятих економічною діяльністю у віці 15 – 70 років, млн. осіб | 20,3 | 20,6-20,4 | 20,7- 20,5 |
| Кількість безробітних у віці 15 – 70 років (за методологією МОП), млн. осіб | 1,8 | 1,7-1,8 | 1,6-1,7 |
| Продуктивність праці, у відсотках до попереднього року, відсотків | 103,8 | 104,1 | 105,7 |