Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік
| Вид материала | Документы |
| Iv. пріоритетні напрями економічної і соціальної політики 1.2. Цінова політика 1.3. Грошово-кредитна політика 1.4. Інвестиційна політика 1.5. Регуляторна політика та розвиток підприємництва |
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2559.27kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 2554.88kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік, 9781.47kb.
- Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного, 5262.49kb.
- Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік та основні, 1251.4kb.
- Про підсумки виконання Програми економічного та соціального розвитку м. Білозерське, 16.55kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Лозова на 2011 рік, 2181.91kb.
- Програма розроблена з урахуванням завдань І положень наступних документів: Програми, 2595.57kb.
- Програма економічного І соціального розвитку сумської області на 2012 рік та основні, 1097.56kb.
- Програма економічного І соціального розвитку Бобровицького району на 2012 рік, 1499.69kb.
IV. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО
ЗРОСТАННЯ
1.1. Адміністративна реформа та поліпшення якості державного управління
Протягом 2010–2011 років Уряду вдалося відновити дієву вертикаль виконавчої влади, реорганізувати роботу міністерств на засадах плановості та системності, розпочати процес упровадження інструментів стратегічного планування у діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
На законодавчому рівні врегульовані питання діяльності Кабінету Міністрів України, визначено види центральних органів виконавчої влади, їх повноваження і порядок діяльності. Оптимізовано й упорядковано систему центральних органів виконавчої влади, затверджено Схему їх організації та взаємодії. З метою реформування системи державної служби розроблено проект Закону України “Про державну службу” (нова редакція).
З метою подальшого проведення адміністративної реформи та вдосконалення державного управління необхідно виконати такі завдання:
модернізація інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади шляхом нормативно-правового та методичного забезпечення реалізації Закону України “Про державне стратегічне планування”, модернізації інструментів та процедур діяльності центральних органів виконавчої влади та оптимізації структури місцевих державних адміністрацій і розподілу функцій між територіальними органами центральних органів виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями;
реформування системи надання адміністративних послуг, зокрема шляхом ліквідації посередницьких структур, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій під час їх надання, приведення законодавчих актів, а також актів Кабінету Міністрів України та органів державної влади у відповідність із Законом України “Про адміністративні послуги”;
удосконалення інституту державної служби та здійснення заходів з питань запобігання та протидії проявам корупції шляхом створення нормативно-правової бази, необхідної для імплементації Закону України “Про державну службу” (нова редакція), розроблення професійно-кваліфікаційних характеристик посад державної служби в органах виконавчої влади, реформування системи підготовки і перепідготовки фахівців у галузі знань “Державне управління”, організації підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання та протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
упровадження цілісної взаємоузгодженої системи державного стратегічного планування;
приведення функціональної та організаційної структури кожного органу виконавчої влади у відповідність із визначеними цілями його діяльності;
створення збалансованої, функціонально узгодженої системи територіальних органів центральних органів виконавчої влади та структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади;
підвищення якості та рівня надання адміністративних послуг органами державної, зокрема виконавчої влади.
1.2. Цінова політика
Проведення виваженої цінової політики сприятиме розвитку ринкових відносин, зменшенню рівня інфляції та пом’якшенню її негативних соціально-економічних наслідків та сприятиме розвитку конкуренції і, як наслідок, підвищить ефективність національної економіки.
За умов економічного зростання державне втручання в ціноутворення поступово зменшуватиметься шляхом обмеження впливу на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. Однак зазначене передбачатиме збереження державного регулювання цін на товари та послуги природних монополій та тих, що мають особливе значення для підтримки життєвого рівня населення (електроенергія, газо- та водопостачання, поштові, телекомунікаційні та транспортні послуги, окремі соціально значущі споживчі товари).
У рамках удосконалення політики ціноутворення Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України належить виконати такі завдання:
утримання індексів цін виробників промислової продукції та споживчих цін у межах визначених прогнозних макропоказників шляхом удосконалення ціноутворення, зокрема методів та обсягів державного цінового регулювання та спостереження; зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки; розвитку конкуренції; товарної насиченості на споживчому ринку в умовах прогнозованого зростання виробництва в галузях, орієнтованих на споживчий ринок;
удосконалення методології ціноутворення шляхом розроблення та запровадження методології “стимулюючого ціноутворення”.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
Створення базису для спільної антиінфляційної політики держави, яка спрямована на координацію грошово-кредитної політики і політики управління державним боргом та забезпечення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства.
1.3. Грошово-кредитна політика
Ситуацію у сфері проведення грошово-кредитної політики в останні роки можна охарактеризувати як стабільну, що формує позитивні очікування на середньострокову перспективу. Головним завданням грошово-кредитної політики буде утримання цінової стабільності в державі шляхом послідовного зниження інфляції та підтримки її на низькому рівні, що створюватиме базові макроекономічні умови для максимально можливих темпів економічного зростання.
З метою вдосконалення проведення грошово-кредитної політики Кабінету Міністрів України разом з Національним банком України належить виконати ряд завдань:
стабілізація роботи фінансового сектору шляхом підвищення ефективності функціонування системи державного регулювання фінансового ринку, подальшої розбудови інфраструктури фондового ринку та посилення системи захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
відновлення кредитування реального сектору економіки та сприяння зменшенню вартості кредитних ресурсів шляхом урегулювання питань щодо забезпечення виконання зобов’язань позичальників за кредитними договорами та підвищення якості кредитного аналізу платоспроможності позичальників.
У сфері валютно-курсової політики важливим завданням залишиться згладжування різких коливань обмінного курсу гривні, не обумовлених об'єктивними економічними чинниками, що сприятиме формуванню в економічних агентів стійких орієнтирів у виробленні господарських рішень і стимулюванні попиту на активи, номіновані в національній валюті.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Монетарна база, відсотків до попереднього року | 15,8 | 14-18 | 12-16 |
| Грошова маса, відсотків до попереднього року | 22,7 | 20-24 | 19-23 |
| Рівень монетизації, відсотків | 50,0 | 56,4 | 58,3 |
| Зростання обсягів депозитів до банківської системи, відсотків | 26,3 | 27,0 | 25,5 |
| Обсяг активів небанківських фінансових установ, млрд. грн. | 69,9 | 87,8 | 90,7 |
| Приріст обсягів довгострокових кредитів, млрд. грн. | -2,27 | 58,8 | 137 |
1.4. Інвестиційна політика
Розвиток взаємодії держави та бізнесу є однією з найважливіших умов для формування ефективної інвестиційної політики, підвищення інноваційної активності в економіці, розвитку економічної та соціальної інфраструктури.
Несприятливий бізнес-клімат є одним з основних чинників, що негативно впливають на обсяг надходження інвестицій в Україну. За результатами рейтингової оцінки, проведеної Світовим банком, Україна займає 142 позицію із 183 країн світу за рівнем інвестиційної привабливості.
Головним завданням інвестиційної політики буде розвиток державно-приватного партнерства, активізація науково-технічної та інноваційної діяльності в інтересах розвитку національної економіки, спрямування інвестиційних потоків у пріоритетні сектори (агропромисловий, оборонно-промисловий та гірничо-металургійний комплекси, хімічну промисловість, машинобудування), створення та вдосконалення функціонування територій пріоритетного розвитку.
З метою вдосконалення проведення інвестиційної політики належить виконати такі завдання:
удосконалення системи функціонування інститутів спільного інвестування, створення корпоративних та пайових інвестиційних фондів, що забезпечать обсяг випуску цінних партерів інститутів спільного інвестування на загальну суму 45 млрд. гривень;
створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі власних коштів підприємств і організацій, та впровадження інновацій у визначені базові галузі, оптимізація державної підтримки та підвищення її ефективності шляхом здійснення державної підтримки реалізації інвестиційних та інноваційних програм та проектів у реальному секторі економіки та реалізації національних проектів, поліпшення інвестиційного іміджу України у сфері залучення інвестицій;
сприяння забезпеченню реалізації місцевими органами виконавчої влади узгодженої регіональної інвестиційної політики в реальному секторі економіки шляхом реорганізації регіональних центрів з інвестицій та розвитку; організації формування та розвитку кластерів; проведення моніторингу інвестиційних проектів, які реалізуються у діючих спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку.
удосконалення формату функціонування територій пріоритетного розвитку із запровадженням на них спеціального режиму інвестування для залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності для вирішення соціально-економічних проблем територій, економіка яких зазнала суттєвих втрат унаслідок структурних змін, а також регіонів, населення яких найбільш постраждало від техногенних та екологічних катастроф, що надасть змогу протягом перших п’яти років: залучити інвестицій на суму близько 4,0 млрд. доларів США; створити близько 250 тис. робочих місць; реалізувати продукції (робіт, послуг) на суму близько 200 млрд. гривень, у тому числі на експорт – близько 120 млрд. гривень; надходження до бюджетів усіх рівнів від реалізації інвестиційних проектів становитимуть близько 10,6 млрд. гривень;
підвищення інституційної спроможності забезпечувати реалізацію політики у сфері державно-приватного партнерства та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства шляхом проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо особливостей здійснення державно-приватного партнерства в Україні та запровадження державної реєстрації інвестиційних проектів, які претендують на отримання державної підтримки та експертної оцінки їх економічної ефективності.
Реалізація Державної програми передбачає започаткування низки інвестиційних проектів інноваційної спрямованості, реалізація яких потребує державної підтримки шляхом надання державних гарантій, здешевлення кредитів, співфінансування, прямого бюджетного фінансування. Усі форми надання державної підтримки реалізації інвестиційних проектів будуть надаватися виключно на конкурсних засадах та в межах видатків, установлених державним бюджетом на 2012 рік.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Валове нагромадження основного капіталу, млрд. гривень | 208,3 | 270,0 | 329,8 |
| відсотків до попереднього року | 104,9 | 111,8 | 107,9 |
| Структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування, відсотків | | | |
| власні кошти підприємств та організацій | 55,7 | 56,8 | 56,2 |
| кредити банків та інші позики | 13,7 | 15,1 | 16,0 |
| кошти населення на індивідуальне житлове будівництво | 10,7 | 5,1 | 5,0 |
| кошти населення на будівництво власних квартир | 3,1 | 3,3 | 3,3 |
| кошти іноземних інвесторів | 2,3 | 4,8 | 5,0 |
| Інші джерела фінансування | 14,5 | 14,9 | 14,5 |
| Прямі іноземні інвестиції, млрд. доларів США | 44,7 | 50,3 | 56,3 |
| Іноземні інвестиції на одну особу, доларів США | 978,5 | 1 100,8 | 1 232,5 |
Реалізація поставлених завдань надасть можливість проводити конкурсні відбори за видами підтримки; забезпечити перевищення обсягу позабюджетних коштів, які будуть залучені на реалізацію проектів (програм); привести базу даних інноваційних та інвестиційних програм та проектів у відповідність із міжнародними стандартами.
1.5. Регуляторна політика та розвиток підприємництва
Протягом останніх років активізовано роботу із спрощення регуляторного середовища для бізнесу: знижено адміністративні бар'єри "входу" підприємців на ринок, відкрито 678 єдиних реєстраційних офісів, які здійснюють державну реєстрацію суб’єктів господарювання за принципом “єдиного вікна”, діють спеціальні податкові режими, розширено доступ суб'єктів малого підприємництва до кредитних і фінансових ресурсів, скорочено кількість і впорядковано процедуру державного контролю за проведенням контрольно-наглядових заходів.
На виконання вимог Закону України “Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування” у 2011 році органами місцевого самоврядування переглянуто майже 58,6 тисячі регуляторних актів, з яких: відповідають принципам державної регуляторної політики – 23,2 тис. актів (40 відсотків загальної кількості); 35,4 тис. регуляторних актів (60 відсотків) – не відповідають принципам державної регуляторної політики, які було скасовано чи до яких було внесено зміни.
У 2010 році кількість малих підприємств збільшилася до 341,7 тисячі, а кількість зайнятих на них становила близько 2,2 млн. осіб, або 24 відсотки всіх зайнятих працівників. Галузева структура малого підприємництва характеризується переважанням малих підприємств у сфері торгівлі та послуг. Крім того, здійснюють діяльність понад 2,4 млн. фізичних осіб – підприємців.
Пріоритетами державної політики підтримки розвитку бізнесу стануть:
дерегулювання підприємницької діяльності та усунення адміністративних бар'єрів за рахунок удосконалення державного нагляду (контролю) за підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання у різних сферах, на законодавчому рівні буде встановлено відповідальність посадових осіб органів державного нагляду (контролю) за недотримання ними процедури здійснення державного нагляду (контролю) та завдання збитків;
удосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності шляхом законодавчого врегулювання питань щодо скасування документів дозвільного характеру, запровадження видачі дозволів за принципом “організаційної єдності”;
активізація фінансово-кредитної та інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва. Передбачається, що державна підтримка реалізації бюджетної програми мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва та Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні становитиме близько 19,3 млн. гривень.
Основними завданнями у сфері технічного регулювання як одного з пріоритетних напрямів забезпечення безпеки та підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку є:
розроблення та прийняття національних стандартів, гармонізованих з міжнародними, зокрема європейськими;
створення системи оперативного обміну інформацією між органами державного нагляду (контролю) та митними органами про виявлені небезпечні, неякісні та фальсифіковані товари.
Кількісні та якісні критерії ефективності політики
| Показники | 2010 факт | 2011 очікуване | 2012 прогноз |
| Проведення аналізу регуляторного впливу проектів регуляторних актів (відсотків загальної кількості), відсотків | 97,1 | 97,4 | 97,7 |
| Оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій (відсоток від загальної кількості), відсотків | 95,5 | 96,0 | 96,5 |
| Відстеження результативності регуляторних актів (відсотків від загальної кількості), відсотків | 37 | 40 | 45 |
| Кількість малих підприємств, тис. одиниць | 341,7 | 348,3 | 355,9 |
| Кількість фермерських господарств, тис. одиниць | 43,0 | 45,0 | 47,0 |
| Кількість фізичних осіб–суб’єктів підприємницької діяльності, тис. осіб | 2471,7 | 2570,0 | 2700,0 |
| Кількість суб’єктів малого підприємництва, тис. одиниць | 2856,4 | 2963,3 | 3102,9 |
| Кількість національних стандартів, гармонізованих з міжнародними і європейськими, одиниць | 6809 | 7209 | 7721 |
| Зменшення кількості небезпечної нехарчової продукції на споживчому ринку, відсотків | 3 | 4 | 6 |