Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік

Вид материала

1.6. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери
1.7. Податково-бюджетна політика
1.8. Управління об’єктами державної власності та корпоративними правами держави
1.9. Розвиток внутрішньої торгівлі
2. Модернізація виробництва та інфраструктури

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 14

Реалізація поставлених завдань надасть можливість скоротити час підприємців на входження та вихід з бізнесу, скоротити витрати на ведення бізнесу за рахунок усунення необґрунтованих адміністративних бар’єрів.

1.6. Розвиток науково-технічної та інноваційної сфери

Конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках визначається темпами впровадження новітніх науково-технічних рішень та розвитком наукоємних виробництв, а використання інновацій у господарській діяльності стає запорукою стабільного економічного зростання.

В Україні протягом останніх років спостерігається суттєве падіння інноваційної активності промислових підприємств, зокрема за період 1994 – 2009 років майже у 2,5 раза, а саме: з рівня 26 відсотків у 1994 році до рівня 10,7 відсотка у 2009 році. Наукоємність промислового виробництва в Україні, яка наприкінці 90-х років становила близько 3 відсотків, зараз не перевищує 1 відсотка, що у десятки разів менше рівня високорозвинених країн. Разом з тим, за глобальним індексом конкурентоспроможності згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму в Давосі Україна обіймає у 2010–2011 роках 89 позицію серед 139 країн порівняно з 82 позицією серед 133 країн у 2009–2010 роках.

Як підтверджує вітчизняний досвід, а також практика провідних країн світу, науковий сектор без інтеграції та тісної взаємодії з реальним сектором економіки втрачає дієздатність і стає все менш самодостатнім. Система формування пріоритетів бюджетного фінансування недостатньо ефективна - за рахунок коштів державного бюджету фінансується велика кількість прикладних розробок, які не мають перспективи попиту на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Розв’язання зазначених проблем потребує реалізації таких ключових завдань:

запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію шляхом розроблення та внесення змін до законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти в частині формування державного замовлення на впровадження наукоємної (інноваційної) продукції;

підвищення конкурентоспроможності сектору наукових досліджень і розробок, забезпечення розвитку державного сектору науки, зокрема розвитку науково-технічної та інноваційної експертизи;

поліпшення ефективності бюджетного фінансування наукової сфери шляхом упровадження інструментів державної підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності, оптимізації мережі бюджетних наукових установ на основі об'єктивних критеріїв оцінювання результативності їх науково-технічної діяльності.

Повільні темпи створення ефективної системи стимулювання інноваційної діяльності призводять до низького рівня сприйняття вітчизняними компаніями інновацій, а зниження конкурентоспроможності продукції, що випускається, зумовлює низьку рентабельність підприємств.

Для розвитку національної інноваційної системи та інфраструктури інноваційної діяльності будуть ужиті заходи щодо:

забезпечення проведення досліджень на антарктичній станції “Академік Вернадський”;

створення на базі вищих навчальних закладів 20 малих підприємств;

формування інноваційної інфраструктури, що надасть змогу створити, зокрема у вищих навчальних закладах, цілісну систему інфраструктурного забезпечення інноваційної діяльності.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники	2010 факт	2011 очікуване	2012 прогноз
Частка інноваційної продукції в обсязі реалізованої промислової продукції, відсотків	3,8	5,0	7,0
Рівень інноваційної активності підприємств у промисловості, відсотків	13,8	14,0	15,0
Частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, відсотків	11,5	12,5	14,0
Питома вага інноваційної продукції в експорті промислової продукції, відсотків	16,0	17,0	18,0

1.7. Податково-бюджетна політика

Протягом останніх двох років ситуацію у сфері податково-бюджетної політики вдалося стабілізувати, були розроблені та прийняті Бюджетний та Податковий кодекси України. Бюджетна політика була спрямована на формування сприятливого макроекономічного середовища, забезпечення стабільності державних фінансів, подальше вдосконалення нормативної бази у податково-бюджетній сфері, формування бюджету на 2012 рік за принципом середньострокового бюджетного планування з чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами.

У рамках удосконалення проведення податково-бюджетної політики Кабінету Міністрів України належить виконати такі завдання:

забезпечення збалансованості державних фінансових ресурсів, у тому числі утримання дефіциту державного бюджету на економічно безпечному рівні шляхом проведення виваженої бюджетної політики відповідно до Основних напрямів бюджетної політики на 2012 рік;

формування фундаменту розвитку держави на основі стабілізації державних фінансів шляхом забезпечення прозорості системи державних фінансів та поліпшення управління ними;

створення сприятливих умов для бізнесу шляхом зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку через подальше вдосконалення системи оподаткування та зменшення навантаження на платників податків;

поліпшення управління державним боргом шляхом ефективного управління ризиками, оптимізації структури державного боргу.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Реалізація поставлених завдань надасть можливість забезпечити утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету у 2012 році на рівні 2,5 відсотка ВВП та вдосконалити податкове законодавство, що сприятиме підвищенню ефективності його застосування та розвитку податкової культури.

1.8. Управління об’єктами державної власності та
корпоративними правами держави

На сьогодні в цілому сформоване правове поле діяльності підприємств державного сектору економіки, відповідно до якого державні підприємства перебувають у сфері управління галузевих органів виконавчої влади, а переважна більшість суб’єктів господарювання з корпоративними правами держави у статутному капіталі – в управлінні Фонду державного майна України.

Державний сектор економіки залишається досить значним – його частка у ВВП країни становить 37 відсотків, що не дає змоги повною мірою задіяти нові ефективні механізми управління.

Поступове доведення частки державного сектору економіки до економічно доцільного рівня та забезпечення ефективного управління цією державною власністю передбачає виконання таких завдань:

забезпечення прозорості та посилення контролю за діяльністю підприємств державного сектору економіки шляхом запровадження стратегічного планування підприємств державного сектору економіки, контролю за діяльністю об’єктів державної власності та ефективним виконанням державою функцій власника;

оптимізація структури державного сектору економіки через забезпечення прозорості процесу приватизації буде здійснюватись шляхом упровадження приватизації об’єктів стратегічних галузей з урахуванням галузевих програм та створення умов ефективного розвитку підприємств після приватизації, скорочення переліку об’єктів, заборонених до приватизації, законодавчого забезпечення спрощених процедур продажу об’єктів, які не користуються попитом у покупців, запровадження процедури ліквідації непрацюючих суб’єктів господарювання державного сектору економіки з подальшою приватизацією їх майна;

запровадження нової моделі управління об’єктами державної власності, зокрема уточнення переліку суб’єктів управління та чітке визначення їх повноважень щодо управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, шляхом удосконалення механізмів управління державними активами;

належне забезпечення державою функції власника через виконання функцій орендодавця, удосконалення нормативного забезпечення оціночної діяльності та недопущення незаконного відчуження державного майна.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники	2010 факт	2011 очікуване	2012 прогноз
Зростання обсягів реалізації продукції державних підприємств, відсотків	11,5	12,3	13,1
Зростання прибутковості державних підприємств, відсотків	3,0	3,5	4,5
Зростання активів державних підприємств, відсотків (з урахуванням індексу інфляції)	8,9	7,5	7,0
Зменшення дебіторської заборгованості державних підприємств, відсотків	3,0	2,5	2,5
Зменшення кредиторської заборгованості державних підприємств, відсотків	2,5	3,0	3,0
Зростання штатної чисельності працюючих, відсотків	2,0	3,5	4,0

1.9. Розвиток внутрішньої торгівлі

Зростання рівня реальної заробітної плати є основою для активізації внутрішнього споживчого ринку та зумовило позитивну динаміку збільшення обороту роздрібної торгівлі. Тенденції у цій сфері позитивні, проте їх динаміка є недостатньою, ураховуючи відсутність єдиного підходу до вирішення питань, пов’язаних із діяльністю суб’єктів господарювання підприємств роздрібної торгівлі; стихійним закриттям діючих та відкриттям нових торговельних об’єктів без приведення документації на їх розміщення відповідно до генеральних планів населених пунктів; неврегульованістю на законодавчому рівні питань щодо взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі, що призводить до необґрунтованого зростання цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари.

Головним завданням у сфері внутрішньої торгівлі є стабілізація цін на споживчому ринку, в тому числі на соціально значущі продовольчі товари.

У рамках розвитку внутрішньої торгівлі Кабінету Міністрів України належить виконати такі завдання:

сприяння розвитку конкуренції у сфері оптової та роздрібної торгівлі шляхом проведення виваженої державної політики щодо розвитку внутрішньої торгівлі, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій з метою розширення мережі сучасних об’єктів торгівлі та ресторанного господарства, адаптованих до європейських та світових стандартів, упровадження на українському ринку передових торговельних технологій;

оптимізація соціальної, організаційної, функціональної і територіальної структури торгівлі, посилення розвитку і зміцнення торгівлі як ефективного каналу реалізації товарів та послуг шляхом забезпечення високого рівня обслуговування населення, сприяння товарному насиченню споживчого ринку, розширення асортименту товарів та поліпшення їх якості з урахуванням попиту.

Важливим завданням залишається врегулювання на законодавчому рівні питань щодо взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування в процесі реалізації державної політики у сфері торгівлі.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники	2010 факт	2011 очікуване	2012 прогноз
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність із роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, млрд. гривень	280,9	330,8	390,0
у тому числі:
продовольчих	110,9	127,4	154,0
непродовольчих	170,0	203,4	236,0
Темпи у порівнянних цінах, відсотків
Обсяг роздрібного товарообороту підприємств, які здійснюють діяльність роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, відсотків	110,1	114,5	115
Частка вітчизняних товарів у роздрібному товарообороті, відсотків	62,1	64,7	65,0
Роздрібний товарооборот ресторанного господарства, млрд. гривень	9,5	10,9	12,5
Темпи у порівнянних цінах, відсотків
Обсяг роздрібного товарообороту ресторанного господарства	108,3	110,0	111,5

2. МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ІНФРАСТРУКТУРИ

2.1. Використання промислово-технологічного потенціалу

Макроекономічний ефект від реалізації промислової політики багато в чому залежатиме від зміни структури виробництва, що відбуватиметься тільки за умови реалізації комплексу регулюючих заходів щодо підвищення конкурентоспроможності та темпів зростання окремих секторів економіки, у першу чергу тих, які формуватимуть потенційний внесок у ВВП наукоємної продукції та “економіки знань”. При цьому, якісний внесок цих секторів буде значно вищим від кількісного ефекту, що свідчить про їх можливу більшу віддачу в середньостроковому періоді.

Комплекс заходів включає такі основні напрями:

підтримка розвитку базових високо- та середньотехнологічних виробництв:

закупівля 8 літаків АН-148 та проведення технічного переоснащення виробничих потужностей підприємств літакобудування;

розвитку ракетно-космічної галузі сприятиме реалізація домовленостей щодо співпраці з країнами – основними партнерами в цій сфері (Російська Федерація, Бразилія, країни Південно-Східної Азії та Близького Сходу);

додатковою підтримкою для розвитку високотехнологічних виробництв стане запровадження компенсації відсотків за кредитами, взятими для такого виробництва;

просування промислової продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринку:

виготовлення технологічного обладнання для модернізації базових галузей промисловості – електротехнічного обладнання (замовники – Росія та Таджикистан), енергоблоків теплових електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових насосів, котлів та двигунів;

формування та розвиток на інноваційній основі машинобудівної підгалузі з виробництва побутової техніки, зокрема виготовлення побутових холодильників на ЗАТ “Норд”;

модернізація промислових виробництв та технологій:

спорудження на існуючих підприємствах нових сучасних конвертерних та електросталеплавильних цехів і прискорення виводу з експлуатації фізично зношених та морально застарілих мартенівських агрегатів;

модернізація підприємств суднобудування (Херсонська, Миколаївська, Донецька області) та виконання заходів з підготовки серійного виробництва корабля класу “Корвет”;

уведення в експлуатацію нового енергоефективного та екологічно безпечного виробництва полівінілхлоридної смоли суспензійної (ПВХ) за технологіями передових європейських фірм потужністю 300 тис. тонн на рік, що забезпечить випуск за світовими стандартами конкурентного високорентабельного продукту (полівінілхлориду суспензійного), який має прогнозований та широкий рівень збуту;

упровадження високих технологій у провідних галузях економіки та збільшення обсягів випуску високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції:

відродження виробництва елементної бази і комплектувальних виробів, створення науково-виробничих комплексів з реалізації галузеутворюючих технологій мікроелектроніки та доведення їх структурного складу до рівня замкнених макротехнологій;

підтримка вітчизняних виробників елементів та систем сонячної електроенергетики з метою досягнення обсягів виробництва потужністю не менше 150 МВт на рік шляхом створення пільгових умов увезення високопродуктивного технологічного обладнання;

запровадження технологій утилізації твердого ракетного палива;

додатковою підтримкою стане виконання Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2008–2012 роки;

створення серійних виробництв енергоефективних джерел та систем освітлення на основі над’яскравих світодіодів вітчизняного виробництва.

З метою впровадження інструментів підтримки експортних можливостей вітчизняних виробників будуть діяти механізми гарантування та страхування експортних операцій через Акціонерний комерційний банк “Укрексімбанк”.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники	2010 факт	2011 очікуване	2012 прогноз
Темпи зростання обсягів продукції промисловості, усього (відсотків)	111,2	107,5	108,3
у тому числі:
металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	112,2	106,0	106,0
хімічна та нафтохімічна промисловість	122,5	105,0	105,0
машинобудування	136,1	115,0	120,0
легка промисловість	108,9	107,0	106,0
оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів	109,6	110,0	118,0
целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність	102,8	106,5	117,0

Blog

Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік