Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет г. Швецова-Водка

Вид материала

Содержание

Галузеві та тематичні ретроспективні НДБП
Таблиця 3.2. Система науково-допоміжних бібліографічних посібників
Питання для самоконтролю
Перша група
Третя група поглядів на суспільне призначення РБ
Поняття системи РБП
Організаційним і методичним центром РБ в Україні

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

§ 3.4. Система науково-допоміжних

бібліографічних посібників (НДБП)

НДБП розрізняються за багатьма ознаками. Вони можуть бути: поточними або ретроспективними; багатогалузевими, галузевими, тематичними, біобібліографічними або персональними; мономовними або полімовними, міжнародними або загальнодержавними і т.д. Але при всій різноманітності окремих НДБП всі вони створюються для задоволення інформаційних потреб спеціалістів, котрі можна звести до таких конкретних цілей:

Забезпечити поглиблені дослідження з конкретної теми.
Підбити підсумки розвитку науки.
Інформувати про новини наукової літератури.
Познайомити з основною проблематикою науки та її досягненнями, з основними працями в даній галузі.

Виконання цих конкретних цілей приводить до формування двох груп НДБП: реєстраційних бібліографічних посібників, які відбивають документи з найбільшою повнотою, та вибіркових бібліографічних посібників, які активно орієнтують читача в наявній літературі, тобто пропонують тільки кращі чи найголовніші праці. Реєстраційні НДБП створюються, як правило, при забезпеченні перших трьох цілей, а вибіркові — в основному, при задоволенні четвертої мети.

До першої групи — реєстраційних НДБП — належать такі типи НДБП:

галузевий або тематичний ретроспективний БП;
персональний або біобібліографічний БП;
допоміжний покажчик до видання (наприклад, до зібрання творів класика науки);
поточний сигнальний бібліографічний бюлетень;
реферативний журнал;
автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС);
галузевий покажчик бібліографічних посібників (ретроспективний або поточний).

До другої групи — вибіркових НДБП — належать такі типи НДБП:

покажчик основної літератури;
путівник по літературі (або по бібліографічних посібниках);
реферативний збірник;
бібліографічний (аналітичний або критичний) огляд;
біобібліографічний словник;
бібліографічний відділ у науковому або науково-практичному чи виробничому журналі.

Для НДБП першої групи характерно відображення документів з найбільшою повнотою, майже вичерпно, наскільки це можливо в даних умовах; для НДБП другої групи характерною рисою є суворий відбір найбільш важливої в науковому відношенні літератури. Не можна сказати, що те чи інше завдання є більш важливим, оскільки обидва відповідають потребам спеціалістів. Конкретний перелік типів НДБП тієї чи іншої групи не є усталеним. Наприклад, реферативний журнал може виконувати завдання орієнтації фахівців у головних працях галузі, тобто належати до вибіркових НДБП, а реферативний збірник — навпаки, прагнути до найповнішого відображення документів, тобто бути реєстраційним НДБП, хоча інші РЖ є реєстраційними, а реферативні збірники — вибірковими.

Систему НДБП можна представити також в іншому розрізі — за хронологічною ознакою — як поєднання двох підсистем: поточної та ретроспективної.

Найбільш розвинута в системному відношенні підсистема поточного бібліографічного інформування в сфері науки та виробництва. Ця підсистема складається з трьох рівнів поточного бібліографічного інформування.

Перший рівень — сигнальна інформація, або сигнальні БП. До них належать, головним чином, поточні бібліографічні бюлетені, які містять бібліографічні описи літератури, в основному без анотацій, частково — з короткими довідковими анотаціями або перекладами назв іноземної літератури. Різновидом сигнальної інформації можуть бути копії змісту наукових журналів (головним чином, іноземних). Головне завдання НДБП сигнального рівня — оперативність, скорочення інформаційного інтервалу (проміжку між виходом видання в світ та його відображення у БП).

Другий рівень поточної підсистеми НДБП — реферативна інформація. Вона існує у вигляді реферативних журналів, реферативних збірників або так званої “експрес-інформації” (термінової публікації окремих розширених рефератів). Відмітна риса цього рівня: бібліографічні описи обов’язково супроводжуються рефератами або поширеними анотаціями. Довідкове значення реферативної інформації вище, ніж сигнальної, тому що в ній можна знайти не тільки відомості про наявність документа, але й конкретні дані про його зміст. Знайомство спеціаліста з рефератом може інколи замінити безпосереднє звертання до первинного документа, тому що в рефераті викладені методи дослідження та основні його результати. Але реферативні видання, безумовно, запізнюються в порівнянні із сигнальними.

Третій рівень поточної підсистеми — оглядова інформація, або аналітичні огляди. Головне в змісті таких видань — порівняльний аналіз літератури, виявлення найбільш перспективних напрямів досліджень. Бібліографічні описи документів, що аналізуються, подаються, як правило, окремо, після огляду, у вигляді списку літератури. Аналітичні огляди можуть охоплювати літературу за один рік або більший хронологічний період. Вони належать до НДБП, що активно орієнтують читача (тобто вибіркових НДБП).

Підсистема ретроспективних НДБП менше піддається систематизації. Річ у тім, що частіше за все ретроспективні НДБП створюються у відповідь на якусь конкретну потребу в інформації про літературу з певної галузі знання або теми, якщо є відповідний центр НТІ. Ця діяльність менш піддається плануванню, ніж поточна науково-допоміжна бібліографія.

Галузеві та тематичні ретроспективні НДБП часто створюються та видаються галузевими науковими бібліотеками, інститутами-центрами НТІ.

Персональні та біобібліографічні НДБП готуються установами, у яких працювали діячі науки (науково-дослідними та учбовими інститутами, Академією наук) чи установами, що вивчають життя та праці видатних діячів або сприяють такому вивченню.

Обласні УНБ, іноді у співпраці з музеями та науково-дослідними установами, готують краєзнавчі НДБП.

У створенні НДБП значна роль належить також авторам наукових праць, які складають бібліографічні покажчики як частину довідкового апарату наукових видань.

При загальному аналізі НДБП треба звертати увагу на те, яку галузь знань обслуговує БП; до якої підсистеми належить БП за хронологічною ознакою; поточний БП — до якого рівня інформування; ретроспективний — до якої групи типів БП за характером відбору документів. Подаємо таблицю 3.2. “Система науково-допоміжних бібліографічних посібників”, яка може допомогти у визначенні того БП, який аналізується.

Таблиця 3.2. Система науково-допоміжних бібліографічних посібників

Підсистеми	Поточні НДБП			Ретроспективні НДБП
	Рівні поточного інформування			Групи типів
Галузі	Сигнальний	Рефера-тивний	Оглядо-вий	Реєстраційні БП	Вибіркові БП
1. Суспільні науки	1.1	1.2	1.3	1.4	1.5
2. Природничі та технічні науки	2.1	2.2	2.3	2.4	2.5
3. Сільськогосподарські науки	3.1	3.2	3.3	3.4	3.5
4. Літературознавство, мовознавство	4.1	4.2	4.3	4.4	4.5
5. Мистецтво, культура	5.1	5.2	5.3	5.4	5.5
6. Комплекс галузей	6.1	6.2	6.3	6.4	6.5

***

На закінчення треба ще раз підкреслити, що НДБП створюються, головним чином, у галузевих бібліографіях. Тому в кожній галузевій бібліографії складається своя система НДБП, яка залежить від особливостей галузі, її документів, її читачів, наявності центрів НТІ та інших факторів. Тому більш докладну інформацію з питань науково-допоміжної бібліографії подають галузеві бібліографічні навчальні дисципліни. Мета курсу загального бібліографознавства — дати в цілому характеристику даного виду бібліографії, показати особливості його організації та системи бібліографічних посібників.

Питання для самоконтролю

В чому полягає суспільне призначення науково-допоміжної бібліографії?
Як визначаються категорії читачів-спеціалістів, що їх обслуговує науково-допоміжна бібліографія?
Назвіть особливості інформаційних і бібліографічних потреб (запитів, інтересів) споживачів інформації-фахівців.
Яка частина науково-інформаційної діяльності належить до науково-допоміжної бібліографії?
Назвіть основні завдання національної системи НТІ.
На які профілі поділяються центри системи НТІ?
Назвіть універсальні, багатогалузеві та галузеві центри системи НТІ колишнього всесоюзного рівня. Чому їхня бібліографічна продукція може стати у пригоді при бібліографічному обслуговуванні спеціалістів України?
Які установи виконують функції універсальних, багатогалузевих та галузевих центрів всеукраїнського рівня національної системи НТІ України?
Які установи належать до регіонального та низового рівнів системи НТІ України? В чому полягають особливості їх бібліографічної діяльності на допомогу науці та виробництву?
Які конкретні цілі забезпечують науково-допоміжні бібліографічні посібники?
Чим відрізняються реєстраційні науково-допоміжні бібліографічні посібники від вибіркових?
Чим відрізняються поточна та ретроспективна підсистеми посібників науково-допоміжної бібліографії?
Яку структуру має поточна підсистема посібників науково-допоміжної бібліографії?
Які види бібліографічних посібників створюються у межах ретроспективної підсистеми посібників науково-допоміжної бібліографії?
Проаналізуйте науково-допоміжний бібліографічний посібник з метою визначення його приналежності до певної підсистеми посібників науково-допоміжної бібліографії та його конкретного цільового та читацького призначення.

Розділ 4. РЕКОМЕНДАЦІЙНА БІБЛІОГРАФІЯ

§ 4.1. Суспільне призначення рекомендаційної бібліографії

та її завдання на сучасному етапі розвитку суспільства

Рекомендаційна бібліографія (РБ) — це один із видів бібліографії, що виділяються за ознакою суспільного призначення. Традиційне визначення РБ — те, що було подано в ГОСТі 7.0—77: “Бібліографія, призначенням якої є сприяння освіті, самоосвіті, вихованню та пропаганді знань”. Тут названо цільове призначення РБ.

Але таке формулювання дозволяє різні тлумачення. Головне питання, що викликає дискусію: чи повинна РБ обслуговувати потреби професійної освіти та самоосвіти? Існують різні погляди на це питання. Умовно їх можна поділити на три групи.

Перша група. Її головна теза: РБ має обслуговувати тільки потреби непрофесійної, тобто загальної, освіти та самоосвіти, які пов’язані із загальнокультурними, загальногромадянськими інтересами всебічного гармонійного розвитку особистості. У такому разі цей вид бібліографії краще називати не “рекомендаційною”, тому що в такій назві не підкреслено, для чого здійснюється рекомендація. Пропонувалося назвати цей вид “науково-популярною” бібліографією, за аналогією з типом літератури, який присвячено росповсюдженню наукових знань серед читачів-неспеціалістів певних галузей знань (А. І. Барсук); або просто “популярною” чи “просвітницькою”, “просвітительською”, тому що не завжди популяризується наука, об’єктом популяризації може бути й мистецтво, і інші знання.

Якщо залишити за даним видом бібліографії тільки обслуговування непрофесійних потреб особистості, виникає необхідність окремо розглядати завдання професійної освіти та самоосвіти. Для їх виконання тоді потрібний самостійний вид бібліографії — виробничо-допоміжна, або професійно-виробнича.

Але традиційно завдання допомоги спеціалістам у пропагандистській та виховній діяльності виконувала РБ. Крім того, окремий напрям РБ був присвячений на допомогу професійній самоосвіті та освіті масових кадрів промисловості та сільського господарства.

Тому друга група поглядів на суспільне призначення РБ передбачає обслуговування як потреб непрофесійної освіти та самоосвіти, так і професійної освіти та самоосвіти масових кадрів промисловості, сільського господарства та інших галузей економіки, а також допомогу спеціалістам, які займаються вихованням і пропагандою знань. Таке тлумачення завдань РБ та її меж — найбільш розповсюджене. Воно знайшло відображення у планах створення рекомендаційних бібліографічних посібників (РБП), особливо — у зведених планах розвитку рекомендаційної бібліографії в межах країни.

Третя група поглядів на суспільне призначення РБ: вона повинна обслуговувати всі потреби освіти та самоосвіти (як непрофесійної, так і професійної), усіх груп читачів (у тому числі — спеціалістів). Призначення РБ тут пов’язується з оціночною функцією бібліографічної інформації (БІ), із завданнями допомоги читачам у виборі кращих творів друку (в ідеологічному, науковому, художньому відношенні).

РБ в такому розумінні дуже подібна до “спеціальної бібліографії” в концепції О. П. Коршунова, яка охоплює не тільки завдання допомоги освіті та самоосвіті, але й допомоги науковим дослідженням і виробництву. Постає питання про відмежовування РБ від науково-допоміжної бібліографії, що також в свій час викликало дискусію.

Є ще інші погляди на визначення того виду бібліографії, який забезпечує потреби освіти та самоосвіти.

Найбільш розповсюдженим, загальноприйнятим є другий підхід з тих, що охарактеризовані вище. Його ми й візьмемо за основу.

Друге питання, пов’язане із визначенням РБ, стосується її завдань на сучасному етапі розвитку суспільства, в умовах вільного демократичного суспільства, правової держави, в якій не може бути будь-якого тиску на особистість, примушування до якихось офіційних поглядів.

У період зруйнування адміністративно-командної системи керівництва суспільством почалася критика рекомендаційної бібліографії як знаряддя даної системи. У цій критиці, безумовно, був певний сенс. Рекомендаційна бібліографія в роки радянської влади виконувала соціальне замовлення комуністичного виховання людини. Але це не було особливістю суто рекомендаційної бібліографії. Усі твори друку, усі засоби масової інформації були підпорядковані панівній ідеології. Тому надбання рекомендаційної бібліографії минулих років ми можемо використовувати в наш час дуже обмежено. Теоретичні засади рекомендаційної бібліографії, методичні прийоми, організаційні принципи можуть, в основному, залишитися без змін. Що ж стосується безпосередньо продукції рекомендаційної бібліографії, тобто рекомендаційних бібліографічних посібників (РБП), то їх можна використовувати лише з критичним підходом, враховуючи те, що самий зміст друкованої продукції, що відображалася в тодішніх РБП, був заідеологізованим, і методи бібліографування теж спрямовувалися на пропаганду панівної ідеології. РБП можуть служити показником стану суспільної думки в той час, коли вони створювалися.

Це не означає, що новому суспільству не потрібна бібліографія, яка б надавала допомогу освіті, самоосвіті, вихованню та пропаганді знань. Навпаки, суспільству дуже потрібна така бібліографія, яка б подавала бібліографічну інформацію (БІ) про кращу нову літературу з усіх галузей знань на нових ідеологічних засадах, з новими підходами. Потрібні такі РБП, в яких було б заново переглянуто усю наявну друковану продукцію, яку можна використовувати з метою освіти, самоосвіти, виховання та пропаганди знань.

Враховуючи уроки минулого, нова рекомендаційна бібліографія повинна бути такою, що дає умови для вільного розвитку людини, що орієнтує в будь-яких напрямах суспільної думки, дає можливість людині особисто вибирати необхідну літературу з існуючого кола видань.

Рекомендаційна бібліографія, яка створюється державними установами, повинна також враховувати державні вимоги до засобів інформації, як масової, так і науково-технічної. Інформаційна діяльність в Україні керується законами України “Про інформацію” (від 2 жовтня 1992 р.) та “Про науково-технічну інформацію” (від 25 червня 1993 р.). Закон України “Про інформацію” свідчить, що основними принципами інформаційних відносин в Україні є:

гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
об’єктивність, вірогідність інформації;
повнота і точність інформації;
законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

У Законі проголошується: “Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форми і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом”. До цих випадків належать “відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю”.

Керуючись переліченими принципами, РБ в Україні має забезпечити потреби людини в інформації про документи, які необхідні для освіти, самоосвіти, виховання та самовиховання людини, пропаганди та розповсюдження знань. РБ повинна орієнтуватися на потреби національного відродження України, розвитку національної культури, а також опанування загальнолюдських цінностей світової культури.

§ 4.2. Основні ділянки та напрями рекомендаційної бібліографії

Сучасні уявлення про бібліографію як діяльність примушують уточнити розуміння того, які саме ділянки та напрями діяльності об’єднує поняття “рекомендаційна бібліографія”.

По-перше, назвемо практичну рекомендаційну бібліографічну діяльність, яка складається, в свою чергу, з двох процесів, або ділянок бібліографічної діяльності: бібліографування (тобто підготовки рекомендаційної БІ, або створення РБП) та бібліографічного обслуговування (тобто доведення рекомендаційної БІ до споживачів), а саме рекомендаційно-бібліографічного обслуговування. Ці процеси чи ділянки бібліографічної діяльності можуть збігатися за часом і місцем виконання. Але іноді можуть бути чітко відокремлені один від одного. В останньому разі діяльність створення РБП виконують бібліографи, а рекомендаційно-бібліографічне обслуговування читачів — бібліотекарі відділів обслуговування. Результати діяльності у кожному з процесів будуть різними: в першому — безпосередньо самі РБП, або їх система; в другому — вплив на читацьку діяльність абонентів бібліотек. Але такий поділ може бути лише умовним, тому що РБП створюються з метою їх використання читачами чи організаторами читання (пропагандистами, бібліотекарями); без використання РБП ця мета не буде досягнута.

Як окремі ділянки рекомендаційної бібліографічної діяльності можна розглядати також:

управлінську та методичну діяльність у галузі РБ;
науково-дослідну діяльність: вивчення процесів, методів і результатів РБ;
навчання бібліотекарів методам і засобам рекомендаційної бібліографії, а також навчання читачів вмінню користуватися РБП.

Результати діяльності в кожній з цих ділянок випливають з їх специфіки: в першій це — координація та кооперування рекомендаційної бібліографічної діяльності; в другій — наукові праці, статті і монографії з проблем РБ; в третій — знання та вміння бібліотекарів і читачів щодо використання РБП.

У рекомендаційній бібліографії можна виділити також окремі напрями, які визначаються за конкретними цілями діяльності:

1) допомога загальній освіті та самоосвіті;

2) допомога професійній освіті та самоосвіті;

допомога пропагандистській, популяризаторській, педагогічній і виховній діяльності.

Іноді називають ще інші напрями РБ:

4) допомога навчанню ( в середніх та вищих навчальних закладах);

5) допомога організації відпочинку.

Два останні напрями частіше за все розглядаються в складі якогось з перших трьох напрямів.

З погляду змісту документів, які відбиваються в рекомендаційній бібліографічній інформації, РБ належить, головним чином, до галузевої бібліографії. Це обумовлено значною диференціацією наукових знань у сучасних умовах, диференціацією інформаційних потреб читачів по відношенню до літератури з різних галузей знань. Методика пропаганди літератури з різних галузей знань також має свою специфіку.

Але в той самий час існує завдання всебічного розвитку особистості шляхом широкого ознайомлення читачів з різними галузями знань, темами та питаннями. Це завдання перетворюється у проблему комплексності рекомендаційної бібліографічної інформації. Вона вирішується в окремих тематичних РБП, коли з того чи іншого питання пропонується література з різних галузей знань (наприклад, суспільно-політична, природознавча і мистецтвознавча); різних типів (наприклад, науково-популярна і художня). Такі посібники створюються з тем, які дозволяють застосовувати комплексний підхід: “Світ коло нас”, “Людина пізнає та створює себе”, “Багатолика куля земна”, “Час. Події. Люди”, “Календар знаменних і пам’ятних дат” і т.п. Такі комплексно-тематичні РБП за змістом відображених документів є багатогалузевими. Вони демонструють принципову єдність усіх знань, якими користується людство.

Проблему комплексності в рекомендаційно-бібліографічній пропаганді можна вирішувати також іншими шляхами. Це, по-перше, створення універсальних за змістом РБП, які дозволяють в одному БП знайти літературу з усіх або багатьох галузей знань. Але, в зв’язку з численністю літератури з усіх галузей знань, такі посібники доводиться створювати з декількох частин, кожна з яких є галузевою. Лише разом, у комплексі, ці частини створюють так звану “універсальну ланку” системи РБП.

По-друге, комплексність рекомендаційно-бібліографічної пропаганди можна забезпечити комплексним використанням різних РБП; створенням системи РБП, у якій кожний окремий посібник має доповнювати інший.

Рекомендаційну бібліографію можна також розглядати за іншими ознаками і, відповідно, відокремлювати різні ділянки РБ: поточну або ретроспективну РБ; краєзнавчу або країнознавчу РБ; рекомендаційну бібліографію бібліографії; рекомендаційну біобібліографію тощо.

§ 4.3. Принципи організації рекомендаційної бібліографії.

Основні центри створення РБП.

Поняття системи РБП

Як підсумок історичного розвитку РБ склалося певне розмежування обов’язків проміж різних бібліотечно-бібліографічних установ, тобто визначилися принципи організації РБ в Україні.

Це такі принципи: централізація та децентралізація, координація та кооперування.

Централізація означає: єдине (централізоване) керування розвитком РБ в країні; зведене перспективне планування створення РБП; визначення центрів рекомендаційної бібліографічної діяльності з певних галузей знань; нагляд з боку центрів за досконалістю та єдністю методичних рішень у РБП, за виконанням планів, за розмежуванням тематики і типів РБП тощо. Централізація виявляється також у колективному розв’язанні теоретичних та методичних питань, в обговоренні дискусійних проблем і затвердженні певних рішень, створенні управлінських документів (положень та інструкцій). Централізація у підготовці РБП впливає на встановлення керівних центрів: територіальних (загальнодержавні чи обласні бібліотеки) і галузевих (зі суспільних наук; літературознавства і художньої літератури; техніки та промисловості; сільського господарства тощо).

Децентралізація виявляється у відносній самостійності рекомендаційної бібліографічної діяльності різних установ, що базується на врахуванні потреб читачів конкретної бібліотеки та її можливостей.

Принципи централізації і децентралізації пов’язані з принципами координації і кооперування. Координація — це розмежування, розподіл обов’язків між різними бібліотеками. Кооперування — це об’єднання діяльності різних бібліотек, їх співпраця у справі створення РБП або в наукових дослідженнях у галузі РБ на основі попереднього розмежування, тобто — координації.

Організаційним і методичним центром РБ в Україні є Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), колишня Державна республіканська бібліотека УРСР (ДРБ), потім Державна бібліотека України (ДБУ). Вона здійснювала перспективне зведене планування підготовки та видання РБП і підводила підсумки виконання плану, узагальнювала досвід видання РБП, надавала допомогу бібліотекам у використанні РБП, провадила наради, науково-практичні конференції і семінари з питань РБ, організовувала наукові дослідження в галузі РБ, видавала методичні поради, готувала статті з питань РБ. На жаль, ці завдання виконувалися бібліотекою не завжди в повному обсязі.

НПБУ є також найбільшим в Україні центром створення РБП. Згідно з домовленістю щодо координації діяльності бібліотек України в галузі РБ, за НПБУ закріплено галузі суспільствознавства та сільського господарства (остання — у співробітництві, тобто кооперуванні, з Центральною науковою сільськогосподарською бібліотекою Української Академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН). Крім того, НПБУ традиційно виконувала значну роботу в галузі бібліографії художньої літератури і літературознавства та бібліографії мистецтва. Ця бібліотека виступила також організатором створення універсальної ланки системи РБП, яка може складатися з декількох галузевих частин, і сама підготувала й видала ті частини, що відповідають її галузевій спеціалізації.

Серед РБП, що готуються і видаються НПБУ, слід назвати, перш за все, “Календар знаменних і пам’ятних дат”: періодичне видання, що оперативно інформує бібліотекарів та вихователів, пропагандистів знань про найвизначніші дати календаря, вказує літературу про видатні події.

НПБУ зробила значний внесок у підготовку універсальної бібліографічної моделі ядра фонду масової бібліотеки. Така модель має відбивати видання, які необхідні будь-якій бібліотеці. НПБУ підготувала та видала “Бібліографічну модель ядра фонду української художньої літератури” (1989) та “Бібліографічну модель ядра фонду ЦБС з питань українського мовознавства, літературознавства та мистецтва” (1990). В 1994 році виданий покажчик “Народна творчість та етнографія. Фольклор України : бібліографічна модель ядра фонду ЦБС”, у 1995 році — “Історія України : список літератури на допомогу формуванню ядра фонду масової бібліотеки”, у 1997 році — “Народна освіта. Педагогічна наука України : бібліогр. модель ядра фонду ЦБС”, у 1999 — “Мистецтво. Мистецтвознавство України : бібліогр. модель ядра фонду ЦБС”. З 1990 по 1999 рр. видано також шість випусків “типового каталогу для ЦБС” “Українська художня література”.

Складовими частинами універсальної ланки системи РБП є поточні галузеві рекомендаційні бібліографічні покажчики — щорічники або дворічники, які видає НПБУ: “Художня література. Критика. Літературознавство. Мовознавство” (з 1970 р.), “Політична книга України” (1987—1990 рр.), “Мистецтво”(за 1990—1997 рр.); один раз вийшов покажчик “Сільськогосподарська книга України” (за 1988 р.).

НПБУ оперативно відкликається на найактуальніші питання сучасності в

Blog

Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет г. Швецова-Водка

Содержание