Міністерство освіти І науки україни рівненський державний гуманітарний університет г. Швецова-Водка
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти та науки україни рівненський державний гуманітарний університет, 108.93kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 964.46kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська, 75.2kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський, 1028.21kb.
- Міністерство освіти І науки україни мелітопольський державний педагогічний університет, 490.92kb.
- Міністерство освіти та науки україни міністерство охорони здоров`я україни сумський, 1131kb.
- Міністерство освіти україни київський державний лінгвістичний університет гуманітарний, 510.95kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
- Конспект лекцій Суми Сумський державний університет 2011 Міністерство освіти І науки,, 1592.04kb.
- Ерство освіти І науки україни міністерство охорони здоров’я україни сумський державний, 950.39kb.
Таблиця 4.3. Змістова структура системи РБП
1. Універсальні
2. Багатогалузеві
2.1. Комплексно-тематичні.
2.2. Біобібліографічні.
3. На допомогу суспільно-політичній самоосвіті
3.1. Загальногалузеві.
3.2. Вузькогалузеві.
3.3. Тематичні.
3.4. Біобібліографічні (або персональні)
4. На допомогу природничо-науковій та політехнічній самоосвіті
4.1. Природничо-наукові
4.1.1. Загальногалузеві.
4.1.2. Вузькогалузеві.
4.1.3. Тематичні.
4.1.4. Біобібліографічні (або персональні).
4.2. Техніко-економічні
4.2.1. Загальногалузеві.
4.2.2. Вузькогалузеві.
4.2.3. Тематичні.
4.2.4. Біобібліографічні (або персональні).
4.3. Сільськогосподарські
4.3.1. Загальногалузеві.
4.3.2. Вузькогалузеві.
4.3.3. Тематичні.
4.3.4. Біобібліографічні (або персональні).
5. На допомогу естетичній самоосвіті
5.1. Мистецтвознавчі
5.1.1. Загальногалузеві.
5.1.2. Вузькогалузеві.
5.1.3. Тематичні.
5.1.4. Біобібліографічні (або персональні).
5.2. Літературно-художні
5.2.1. Загальнолітературні.
5.2.2. Жанрові.
5.2.3. Тематичні.
5.2.4. Біобібліографічні (або персональні).
Питання для самоконтролю
- Поясніть, які погляди існують щодо суспільного призначення рекомендаційної бібліографії.
- Якими принципами інформаційних відносин повинна керуватися рекомендаційна бібліографія в Україні?
- Які ділянки та напрями бібліографічної діяльності об’єднує поняття “рекомендаційна бібліографія”?
- До яких видів бібліографії за ознакою змісту документів, що обліковуються, належить рекомендаційна бібліографія?
- Назвіть і поясніть принципи організації рекомендаційної бібліографії.
- Охарактеризуйте діяльність Національної парламентської бібліотеки України в галузі рекомендаційної бібліографії.
- Який розподіл обов’язків бібліотек в галузі рекомендаційної бібліографії передбачається завданнями координації?
- Що означає поняття “система рекомендаційних бібліографічних посібників”?
- Охарактеризуйте структуру системи РБП за цільовим та читацьким призначенням. Чим обумовлене завдання комплексування різного цільового та читацького призначення в одних і тих самих бібліографічних посібниках?
- Як визначається жанрово-типологічна структура системи РБП? Охарактеризуйте жанри РБП на допомогу загальній самоосвіті та освіті; педагогічній, пропагандистській та виховній діяльності; професійній самоосвіті та освіті.
- З яких ділянок складається змістова структура системи РБП? Які посібники належать до універсальної ланки системи РБП?
- Що означають завдання стабілізації та динамізації системи РБП?
- Проаналізуйте рекомендаційний бібліографічний посібник з погляду застосованих у ньому методів бібліографування. Визначить, до якої ділянки системи РБП належить даний посібник за цільовим та читацьким призначенням, за жанром, за змістом.
Розділ 5
ВИДАВНИЧО-КНИГОТОРГОВЕЛЬНА БІБЛІОГРАФІЯ
§ 5.1. Проблеми визначення видавничо-книготорговельної бібліографії
Видавничо-книготорговельна бібліографія — це бібліографія, призначенням якої є сприяння видавничій та книготорговельній діяльності. Таке визначення дав державний стандарт 7.0—77, і воно відповідає реальності, але не показує, чи є видавничо-книготорговельна бібліографія видом, який виділяється за суспільним призначенням (тобто поряд із державною, науково-допоміжною, рекомендаційною) або видом, який виділяється за організаційно-відомчою ознакою (поряд з бібліотечною, науково-інформаційною та масово-інформаційною бібліографією). Теоретична розробка цієї проблеми ще не дає можливості точно відповісти на це питання.
Є пропозиції виділяти окремо видавничу та книготорговельну бібліографію за організаційно-відомчою ознакою, тобто за ознакою колективного суб’єкта діяльності, і розглядати їх як сукупність усіх різновидів діяльності (практичної, наукової, організаційної, педагогічної), які забезпечують функціонування бібліографічної інформації (БІ) у таких соціальних інститутах, як видавництво та книжкова торгівля. Наприклад, такими є погляди Олега Павловича Коршунова, Наталії Георгіївни Каменської, Маргарити Георгіївни Вохришевої. При такому підході в характеристиці видавничо-книготорговельної бібліографії треба говорити про особливості бібліографічної діяльності у видавництвах та книготорговельних організаціях, на відміну від бібліографічної діяльності бібліотек, книжкових палат, науково-інформаційних центрів, засобів масової інформації. Такий підхід цілком можливий, він використовується в багатьох працях, зокрема в підручниках і навчальних посібниках, розрахованих на підготовку працівників книжкової торгівлі (наприклад, Володимира Осиповича Осипова і Наталії Георгіївни Каменської).
Але можливий ще й інший підхід до визначення видавничо-книготорговельної бібліографії, який виходить з особливостей бібліографічної продукції, що створюється з метою сприяння надходженню книг від видавництв до читачів, тобто з метою розповсюдження видань, сприяння книгообігу в суспільстві.
Як відомо, серед видів бібліографічних посібників (БП), що виділяються за суспільним призначенням, відокремлюються видавничі та книготорговельні. Видавничі БП інформують про книжкову продукцію видавництв з метою її розповсюдження в суспільстві, замовлення з боку книготорговельних організацій, передплати майбутніми споживачами інформації. Книготорговельні БП інформують про видання, які надійшли до книгарень, з метою їх продажу покупцям. Деякі книготорговельні БП виконують суто службове призначення: допомагають продавцям організувати продаж видань; інформують про найбільш цінні букіністичні видання; інформують про видання, які можуть бути продані оптовим покупцям — майбутнім книготорговцям і т.п. Узагальнюючи, можна сказати, що як видавничі, так і книготорговельні БП мають за кінцеву мету інформування споживачів інформації про продукцію видавництв, для того, щоб сприяти її розповсюдженню.
Отже, видавничі та книготорговельні БП мають спільну кінцеву мету та багато спільних рис. В організаційному відношенні створення видавничих та книготорговельних бібліографічних посібників може бути відокремленим одне від одного, але може бути й об’єднаним. Тому вважаємо можливим розглядати видавничо-книготорговельну бібліографію як вид, що виділяється за ознакою суспільного призначення, тобто як діяльність, спрямовану на створення видавничих і книготорговельних БП з метою сприяння книгообігу, розповсюдженню книги в суспільстві.
Такий підхід також не новий. Діяльність, спрямована на створення видавничих і книготорговельних БП, відокремлювалася теоретиками бібліографії як особливий вид бібліографії під назвою "масово-інформаційна" або "масова інформаційна" бібліографія (наприклад, у підручниках: Библиография. Общий курс / под ред. М. А. Брискмана и А. Д. Эйхенгольца. — М,, 1969. — С. 62—63, 345—353; Библиография. Общий курс / под ред. О. П. Коршунова. — М., 1981. — С. 278—283). Але ця назва зазнала критики. Було сказано, що недоцільно називати будь-який окремий вид бібліографії "інформаційною", тому що бібліографія взагалі є галуззю інформаційної діяльності. Сказати "інформаційна бібліографія" — це те ж саме, що сказати "інформаційна інформаційна діяльність". "Інформаційна діяльність" не може бути "інформаційною" або "неінформаційною", тому треба шукати інші терміни для позначення її видів.
Недоцільно також один із видів бібліографії називати "масовою". У такому разі можна подумати, що всі інші види бібліографії — немасові, між тим як деякі з них (наприклад, рекомендаційна) теж розраховані на дуже широке коло читачів.
Дуже слушною була пропозиція Абрама Ілліча Барсука називати цей вид бібліографії рекламно-ознайомлювальною або асортиментною. Суспільне призначення цього виду — сприяти продажу та придбанню видань, які підготовлені до випуску у видавництвах або є в наявності в книгарнях, бібліотеках та інших службах книгорозповсюдження. Різновидами цього виду, на думку А. І. Барсука, є книготорговельна та бібліотечно-каталожна бібліографія.
На жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки у фахівців, тому її автор у наступних своїх працях не наполягав на назві "асортиментна бібліографія", а використовував традиційний термін "видавничо-книготорговельна бібліографія", який позначає найбільший підрозділ асортиментної бібліографії, що реально функціонує і має організаційну оформленість.
Видавничо-книготорговельна бібліографія інформує про продукцію певних видавництв та асортимент книжкової торгівлі з метою обслуговування будь-якого (не визначеного конкретно) споживача інформації. Вона дуже подібна до державної (облікової) бібліографії, яка інформує про видавничу продукцію певної країни. Відмінність в тому, що видавничо-книготорговельна бібліографія здійснюється безпосередньо видавництвом або книготорговельною установою, а державна — державним бібліографічним агентством (Книжковою палатою або відділом Національної бібліотеки). Але ця відмінність несуттєва. В деяких країнах видавничо-книготорговельні фірми готують і видають БП, які по суті є державними (обліковими). І навпаки, іноді державні бібліографічні служби (книжкова палата, національна бібліотека) видають БП, які за своїм призначенням є видавничими.
Існують й інші відміни видавничо-книготорговельної бібліографії від державної (облікової). По-перше, це обмеженість першої продукцією певного видавництва (чи видавництв) або асортиментом певної книгарні. По-друге, рекламний характер видавничо-книготорговельної бібліографічної інформації, її спрямованість на пропаганду діяльності конкретного видавництва чи книгарні. По-третє, спрямованість бібліографічної діяльності на допомогу продажу книг, а не на науково обґрунтований бібліографічний облік.
Все це обумовлює особливості видавничо-книготорговельної бібліографічної продукції. Вона, з одного боку, дуже повна, ретельна, оперативна в інформуванні про всі видання, які мають вийти у видавництвах або вже вийшли. З іншого боку, вона дуже ненадійна (деякі видання, відображені у перспективних видавничих БП, можуть не вийти), не подає усіх можливих відомостей про документи, якщо в них не зацікавлені видавництва (наприклад, про обсяг видання, тобто кількість сторінок). Усі ці особливості втілюються у видавничо-книготорговельних БП.
§ 5.2. Система посібників
видавничо-книготорговельної бібліографії
Видавничо-книготорговельні БП дуже різноманітні. Вони можуть розрізнятися за різними ознаками. Наприклад, з погляду класифікування вони можуть бути універсальними, багатогалузевими, галузевими, тематичними, персональними; ретроспективними, поточними, перспективними; призначеними для продавців або для покупців і т.д. Вони можуть мати різну внутрішню форму, тобто бути різних жанрів: бібліографічний покажчик, список, огляд, окреме бібліографічне повідомлення, бібліографічний відділ у часопису (газеті, журналі), бібліографічний часопис (бюлетень, журнал, газета) і т.д. За ознакою зовнішньої форми вони можуть бути рукописними, друкованими або машиночитними.
Різноманітні видавничо-книготорговельні БП можна розглядати з різних поглядів, за будь-якою ознакою.
Простіше за все представити систему БП видавничо-книготорговельної бібліографії як сукупність двох підсистем: видавничих і книготорговельних БП, виділених за ознакою їх походження (тобто яка організація підготувала, з якою метою) (див. таблицю 5.1. "Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії за ознакою їх походження").
Таблиця 5.1. Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії за ознакою їх походження
1. Видавничі БП
1.1. Перспективні
1.2. Ретроспективні
1.3. Поточні
2. Книготорговельні БП
2.1. БП для замовлень
2.2. Каталог-прейскурант
2.3. Покажчик наявності книг
Можна розглянути певні типи видавничо-книготорговельних БП, які відрізняються один від одного не якоюсь однією, а декількома ознаками (див. таблицю 5.2 "Типи видавничо-книготорговельних бібліографічних посібників").
Таблиця 5.2. Типи видавничо-книготорговельних
бібліографічних посібників
- Тематичний план випуску літератури видавництва
- Рекламний проспект
- Прайс-лист
- Прикнижковий рекламний матеріал
- Рекламне повідомлення на телебаченні (радіо)
- Каталог видавництва
- Поточний бібліографічний бюлетень (про продукцію видавництв)
- Бібліографічне повідомлення у часопису (журналі, газеті) загального змісту
- Книгознавча газета
- Книготорговий бюлетень (бланк для замовлень)
- Каталог-прейскурант
- Каталог наявності книг (у книгозбірнях)
- Каталог "Книги в наявності та продажу" (каталог "Books in Print").
Візьмемо за основу третій підхід: з погляду споживача інформації, або бібліотекаря, який одержує видавничо-книготорговельні БП та використовує їх в роботі бібліотеки, в обслуговуванні читачів (див. таблицю 5.3. "Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії з погляду споживача інформації"). З цього погляду доцільно розглядати систему видавничо-книготорговельних БП як об’єднання трьох підсистем:
1) інформація про документи, які мають вийти (бути опубліковані) у видавництвах;
2) інформація про видання, що вийшли у видавництвах;
3) інформація про видання, що є або можуть бути в наявності в книгарнях.
Таблиця 5.3. Система посібників видавничо-книготорговельної бібліографії з погляду споживача інформації
1. Інформація про документи, які мають вийти (бути опубліковані) у видавництвах
1.1. Перспективні видавничі БП
— "Тематичний план випуску літератури видавництва ... на ... рік".
— Каталог періодичних видань, призначених для передплати
— Рекламний проспект (буклет, аркушівка, плакат)
— Рекламне оголошення (окреме бібліографічне повідомлення)
1.2. Перспективні книготорговельні БП
— "Бланк для замовлень"
— Картотека замовлених видань у книгарні
2. Інформація про видання, що вийшли у видавництвах
2.1 Прайс-лист видавництва
2.2 Рекламне оголошення (на радіо, телебаченні, в інших виданнях)
2.3. Спеціалізоване бібліографічне періодичне видання
— Бібліографічний бюлетень
— Книгознавча газета.
2.4. Інформація на сторінках часопису загального (літературного,
громадсько-політичного) змісту
2.5. Поточний каталог (як правило, щорічник) видавництва
(видавництв)
2.6. Ретроспективний каталог видавництва
2.6. Каталог “Книги в наявності та продажу” (“Books in Print”)
3. Інформація про видання, що є або можуть бути в наявності
в книгарнях
3.1 Каталог “Книги в продажу”
3.2. Каталог наявності книг на книжковій базі
3.3. Книга поіменного обліку видань певного видавництва
3.4. Календар новинок (щоденник книжкового магазину)
3.5. Бібліографічний список видань, що є в книжковому магазині
3.6. Картотека наявних видань у книжковому магазині
3.7. Картотека замовлених видань
3.8. Картотека розпроданих видань
3.9. Каталог-прейскурант
Перша підсистема — інформація про документи, які мають вийти (бути опубліковані) у видавництвах.
До цієї підсистеми належать, насамперед, перспективні видавничі БП. Серед них є такі:
1) "Тематичний план випуску літератури … видавництва". Він створюється, як правило, заздалегідь — за півроку—рік до планованого терміну. Інформує про документи, що плануються до виходу в майбутньому році. Крім прізвища автора та назви видання вказується планований обсяг у друкованих аркушах, приблизний тираж (наклад). Подається анотація, яка призначена допомогти споживачеві визначитися, чи потрібне йому майбутнє видання. До тематичного плану видавництва додається бланк замовлення, у якому споживач має відзначити потрібні видання. Бланки замовлень повертаються у видавництво і враховуються при виданні літератури та її розподілу по книготорговельних організаціях.
До 1990 року майже всі видавництва України видавали свої тематичні плани випуску літератури. Наприклад, видавництва "Україна", "Техніка", "Будівельник", "Урожай", "Освіта" та інші. Останнім часом кількість виданих тематичних планів видавництв значно зменшилась, але деякі видавництва продовжують їх видавати.
2) Каталог періодичних видань, призначених до передплати в майбутньому році або в наступному півріччі певного року. Такі каталоги створюються спільними зусиллями видавничих організацій, які зацікавлені в розповсюдженні своїх видань, та поштового відомства, що зобов’язується доставляти видання до передплатників (Укрпошти). Видавництво виділяє певні кошти за включення свого видання до каталогу, а пошта забезпечує збір замовлень, передплату та доставку видань замовникам. Останнім часом створюються і видаються також каталоги періодичних видань, що передплачуються не державним поштовим відомством, а певною приватною фірмою. Наприклад, київською фірмою “Періодика” або донецьким підприємством “Ідея”.
3) Рекламні проспекти видавництв, видані у вигляді буклетів, аркушівок, плакатів. Вони інформують про окремі видання, що плануються до виходу і можуть бути замовлені або передплачені покупцями.
4) Рекламні оголошення видавництв, що друкуються на сторінках періодичних видань, переважно — газет.
До першої підсистеми віднесено також перспективні книготорговельні (замовні) БП, які призначені для замовлення літератури бібліотеками та книготоргами безпосередньо перед її виходом у світ. Відомості про майбутні видання для такого БП також подаються видавництвами, але вони узагальнюються у вигляді бібліографічного покажчика, систематизованого за галузями знань. Бібліотеки та книготорги мають можливість уточнити своє попереднє замовлення, зроблене за планом випуску літератури видавництва. В Україні таке призначення виконував бюлетень "Книги України : бланк для замовлень", що видавався Асоціацією книгорозповсюджувачів.
Друга підсистема — інформація про видання, що вийшли у видавництвах. Така інформація потрібна, перш за все, широкому колу споживачів інформації, або не визначеному конкретно, тобто масовому, читачу. Звідси її назва — масова бібліографічна інформація (БІ). Вона подається, головним чином, у спеціалізованих періодичних виданнях — книгознавчих або бібліографічних бюлетенях та газетах. Редакція такого видання, як правило, має тісний зв’язок з керівним органом, що об’єднує діяльність видавництв та книжкової торгівлі. Усі видавництва подають до нього примірники нових видань. Редакція бібліографічного часопису об’єднує інформацію про них та подає у вигляді бібліографічних списків або покажчиків.
Таке завдання виконував у межах Радянського Союзу бюлетень "Новые книги" (1956—1966 рр.), потім — газета "Книжное обозрение". Спочатку це було видання Всесоюзної книжкової палати, потім — Державного комітету по справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі, пізніше спільно з Товариством любителів книги. З 1992 року засновниками "Книжного обозрения" є Міністерство друку і масової інформації Росії та трудовий колектив газети. Газета подає БІ про видання, що надійшли у редакцію, а також статті та замітки про діяльність видавництв, їх книжкову продукцію, про її розповсюдження, організацію книжкових ярмарків, діяльність книготорговельних організацій тощо. Газета включає також книгознавчу та літературознавчу інформацію, розважальні матеріали для любителів книги. Останнім часом значну частину видання складають рекламні матеріали видавництв та книготорговельних фірм.
В Україні виходив з 1958 р. щодекадний бюлетень "Нові видання УРСР" (спочатку "Нові книги УРСР"), який видавав Держкомвидав та Українська книжкова палата до 1990 р. У 1996 р. щодекадник відновлено Книжковою палатою України під назвою "Нові видання України". Він має підзаголовок: "Видавничий бібліографічний покажчик книг та брошур". Підготовка бібліографічних записів для цього покажчика спрощена, у порівнянні з державним бібліографічним покажчиком "Літописом книг". Бібліографічний опис подає тільки головні відомості про видання (від прізвища автора — до кількісної характеристики видання, тобто кількості сторінок і наявності ілюстрацій). Але в деяких випадках опис доповнюється анотацією (вочевидь, видавничою, взятою з самого видання). Бібліографічні записи згруповані за розділами УДК. До кожного номера подається допоміжний "Алфавітний покажчик авторів і назв видань [описаних під назвою]".
Покажчик "Нові видання України" відбиває будь-які типи літератури і види видань у загальних розділах. Зокрема, автореферати дисертацій відображаються відповідно до їх змісту в розділах УДК, так само і навчальні та навчально-методичні видання, нотні видання та ін. Це сприяє оперативності інформування про них. Недоліком покажчика є відсутність загальної нумерації записів, що утруднює складання зведених допоміжних покажчиків.
Особливим різновидом бібліографічного бюлетеня, що інформує про видання, які вийшли у видавництвах, є поточний бібліографічний покажчик, що має типову назву каталог "Books in Print", або "Книги в наявності та друці”, “Книги в продажу". Такий покажчик повинен мати три головні розділи:
1) Видання, що вийшли з друку.
2) Видання, що плануються до випуску.
3) Видання, що є в наявності в книгарнях і пропонуються до продажу.
Практично він мав би поєднувати всі три напрями системи посібників видавничо-книготорговельної бібліографії, що має особливу цінність для споживачів бібліографічної інформації. Але для створення такого покажчика потрібна значна підготовча робота, об’єднання всіх зацікавлених видавництв і книготорговельних організацій. У міжнародній практиці видання такого типу характерні для багатьох країн, причому вони видаються як у друкованій, так і в електронній формі, і обидві використовуються для збору замовлень на видання з метою визначення їх тиражу та розповсюдження.
В Україні ініціатором створення бібліографічного покажчика такого типу є Книжкова палата України. Першою спробою такого видання був "Каталог видань України, 1996" (Вип. 1. — К., 1996). У ньому був представлений один розділ: "Книги на замовлення" (точніше було б "Книги для замовлення"), у якому в алфавітній послідовності подано відомості про видання (автор, назва, видавництво, анотація, формат, кількість сторінок, мова видання, ISBN, характеристика обкладинки, індекс за УДК). До деяких записів подано фотографії обкладинок. Усі записи пронумеровані (загальна кількість — 598). Другий розділ — це, по суті, допоміжний систематичний покажчик, де використовуються головні розділи схеми УДК. Третій розділ — допоміжний покажчик "Видавництва і видавничі організації" (усього — 36), де, крім назви видавництва і номерів записів підготовлених ним видань, вказується поштова адреса видавництва, телефони і прізвище, ім’я та по-батькові його директора (чи президента, голови товариства). Укладачі покажчика пропонували споживачеві зв’язуватися з відповідним видавництвом з питань замовлення вибраних за покажчиком видань. Чи є ці видання такими, що вже вийшли або тільки запланованими — невідомо. Книготорговельні організації не брали участі в покажчику.
На початку 1999 р. вийшов друком перший випуск каталогу Книжкової палати України “Книги в продажу” за 1998 рік, а в серпні 1999 р. — перший випуск за 1999 рік. Запланована періодичність каталогу — двічі на рік.