Geum.ru

Шановні учасники слухання. Вже одинадцята година є. Япрошу зайняти місця в залі

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

В той же час зростання виробництва ВВП, в тричі збільшується обсяг нашого валового внутрішнього продукту, вже це співвідношення говорить про те, що ми прогнозуємо значне зростання енергетичної ефективності. Але це можна буде реалізувати за однієї тільки умови, умови, що ми зможемо розвивати той потенціал енергозбереження, який є зараз у нас в Україні. Тут синім і коричневим кольором показано складові енергозбереження, які є реально досяжними в різні роки.

Прошу звернути увагу, що синім кольором показано ці складові енергозбереження, які забезпечуються за рахунок технологічного фактору, за рахунок впровадження технології, і коричневим – за рахунок структурних зрушень. Структурні зрушення – це зменшення енергоємних виробництв і збільшення менш енергоємних. Так от, вже у 2010 році сумарний показник енергозбереження становить біля 120 млн. туб.

Хочу нагадати, що сальдо імпорту-експорту зараз в Україні первинних паливно-енергетичних ресурсів становить 113 млн. туб, тобто якщо ми будемо працювати, в 2010 році з такими показниками енергетичної ефективності, які є у нас зараз в 2005 році, тоді у нас сальдо імпорту-експорту більше, ніж подвоїться. Тому у нас немає іншого шляху, ніж розвивати ті потенціали енергозбереження, які є у нас зараз в економіці. В 30-му році, якщо ми не будемо займатися енергозбереженням і буде той самий рівень, який є в цьому році, значить наше споживання буде майже 80 млн. туб, тобто це буде крах економіки, це взагалі фантастична річ, про це не можна навіть і говорити.

Якщо ми зможемо реалізувати ті показники енергозбереження, які були на попередньому слайді, то споживання буде те, як було представлено зеленим кольором, це повторюється, а от які будуть показники енергетичної ефективності. Якщо зараз у нас 600 г нафтового еквіваленту, то в кінці періоду повинно бути десь біля 290 г нафтового еквіваленту, тобто ми вийдемо приблизно на нинішні показники з енергетичної ефективності промислово-розвинених країн, які мають структуру економіки приблизно, як Україна. Значить, ми повинні реалістично підходити до того, які показники реально може забезпечити Україна, оскільки зараз наша економіка переобтяжена енергоємним виробництвом: металургія, видобувна, вугільна промисловість, гірноруднича, і так далі. І ця структура буде полегшуватись, але вона все буде, все буде все-таки тяжкою, і цей показник є цілком прийнятним.

Наступний слайд, прошу.


ШЕХОВЦОВ О.Д. – 30 секунд.


КУЛИК М.М. – Значить, 30 секунд. Значить, на ряду з цими, будемо казати, загальними обсягами енергозбереження, ми зробили аналіз короткострокових і маловитратних технологічних заходів, які можна реалізувати в найближчі 1 – 2 роки.

Значить, виявляється, що якщо, є такий потенціал. За 1 – 2 роки, навіть і менше по деяких проектах, можна реалізувати в житлово-комунальному – до 6 млн. туб, в електроенергетичному комплексі – 6,1, і так далі, як тут представлено. Разом ця сума складе 23,8, майже 24 млн. туб. Які витрати? Це більше, ніж 10% від того, що ми споживаємо зараз. Які повинні при цьому капіталовкладення? Це десь біля там 5 – 5,5 млрд. гривень. В прорахунку на 1 тонну палива питомі капіталовкладення становлять 200 – 230 гривень, це 45 – 50 доларів. Тобто, це говорить про те, що термін окупності цього масиву, великого масиву енергозбереження значить, буде становити десь півроку, півроку там, кілька місяців.

Наступний слайд і я закінчую. Але для того, щоб цього досягти, цей потенціал, є для того, щоб його досягти, треба виконати цілий комплекс заходів з його реалізації. Це технологічні заходи, про які я говорив. Фінансово-економічні – це, перш за все, ціни і тарифи.

Юрію Івановичу, пільги. Повинні бути пільги незначні, стимулюючі. Я супротивник пільг, але для того, щоб запустити механізм, повинні. Ступені тарифів і штрафів і т.д. Повинні бути і пряник, і батіг.

Організаційні заходи. Інформаційно-освітні заходи, щоб все населення розуміло, щоб це стало ідеологією. Безумовно, нормативно-правові, тому що ми в правовій державі. Якщо ці всі положення не будуть зафіксовані в законах, то добитися їх реалізації буде важко.

Дякую за увагу.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Запрошую до слова Анатолія Андрійовича Долінського – директора Інституту технічної теплофізики НАНУ, академіка. Підготуватися Газізулліну.


ДОЛІНСЬКИЙ А.А. – Інститут технічної теплофізики давно працює по розробці і впровадженню енергозберігаючих технологій. Ряд технологій на цих плакатах, позаду вас, ви бачили, мабуть.

Останні роботи якраз пов’язані з комунальною енергетикою. Сьогодні я можу запевняти, що ми сьогодні маємо технології, які впроваджуються, які вже дають результати, які перевірені. Ці технології можуть дати економію. Це технології з окупністю менше 3-х років. Вони можуть дати економії 15 млрд. кубів газу із 33 млрд. кубів газу, які ідуть на опалення цілком по Україні, не тільки комунальна промисловість, але і промисловість.

Що це за технології? Це, перш за все, треба поміняти відношення до теплоенергетики і науки про теплоенергетику. Це пріоритет номер один повинен бути в усіх наших роботах, всіх наших роботах, всіх наших планах і програмах, а не так, як було до цього часу.

По-друге. Нам потрібно впроваджувати когенераційні технології. Когенераційні технології мають три особливості. Перше – економія 10% газу при використанні. Друга – це рішення питання екології. Це відхід від тих кризових станів, які у нас був в Алчевську. Децентралізація виробництва тепла і електроенергії.

Другий напрямок. У нас 30 тис. працює в державі котлів, які мають коефіцієнт використання палива десь 70 і нижче відсотків. Треба замінити ці всі котли, тим більше, що окупність 1,5 – 2 роки становить на котли сучасні, які розроблені, які працюють, і навіть є деякі змоги там випускати малими серіями. Ці котли, заміна така дасть економію по цій категорії котлів біля 20%.

Наступний напрямок – утилізація. Ми сьогодні в основному викидаємо відпрацьоване тепло з температурою 170 градусів. Пора переходити, як і більшість країн, на 60 градусів. Це дає економію біля 10-12% на котлах, а на печах дає всі 25%. Крім цього, вирішуються екологічні питання.

Надзвичайно важливе питання переводу нашої всієї котельної техніки виробництва тепла на сучасні прилади, сучасну автоматику. На жаль, в наші плани по міністерству не увійшов цей пункт, але це надзвичайно важливий напрямок, ви це відчули, що перехід на сучасні прилади дає можливості економіки 2-5% газу. І сьогодні ми маємо добрий досвід – фірма „Промел”, з якою ми працюємо, і разом з інститутом поставили більше 25 тис. екземплярів приладів по нашій країні і по інших країнах, і економію від 2-х до 5% ми одержали.

Наступний напрямок – використання електроенергії, „використання дешевої електроенергії”, так написано в стратегії. Сьогодні вона ще поки не зовсім дешева, але якщо електроенергію використовувати для нічного опалення підлоги, так звана система „тепла підлога плюс акумулятор”, то вона вигідна і сьогодні.

Але це не слід робити, звичайно, на старих будинках, але треба заводити в норми будівництво нових будинків.

Наступне питання – це когенераційні технології. Когенераційні технології, вибачте, не когенераційні технології, а технології, пов’язані з використанням теплових насосів.

Теплові насоси ми колись виробляли. Інститут навіть був один із співавторів одного із самих потужних, теплового насоса на 3 мегавата. Ці теплові насоси виробляються зараз в Пензі і використовуються якраз для комунального, і для комунального господарства. Теплові насоси дають можливість різко зменшити кількість втрат, використовуючи низько-потенціальне тепло округи.

Це треба розвивати. Ми не готові зараз для широкого впровадження. Але завтра це питання встане. І його треба розвивати зараз. І будівництво теплових насосів, і проектування, і науку, звичайно. Це надзвичайно важливий напрямок.

Наступне питання пов’язане з тим, що газ треба вміти і заміщати чимось іншим. Якщо багата Америка сьогодні ставить питання якраз. В цьому місяці виступав Джордж Буш, і ставить питання, що треба використовувати все: і дрова, і торф, і тирсу, і все використовувати для того, щоб виробляти паливо. Не тільки паливо для опалювання, але й рідке паливо для машин.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Анатолію Андрійовичу, у мене велике прохання: повторюйте ці слова, бо якщо я скажу, що треба дрова використовувати, то Ви же уявляєте? Мені життя не буде. Взагалі, я ходити ніде не зможу. А коли академік скаже, то все буде нормально.


ДОЛІНСЬКИЙ А.А. - Юрію Івановичу, я не тільки скажу, я покажу Вам, що тут сидить директор, який уже декілька років виробляє чудові котли для цих всіх продуктів, але, на жаль, вони йдуть в Білорусію, Росію і тільки одна...


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Послухайте шведів, тут був в цьому залі були переговори із шведською делегацією, що Прем’єр Швеції говорив, вони взагалі газ використовують тільки 30%, все інше – це все інше, відходи від тирси, біопаливо і так далі.


ДОЛІНСЬКИЙ А,А. – Завтрашній день – це не тільки те обладнання, яке ми сьогодні впроваджуємо, яке у нас є. Треба створювати нове обладнання. Та програма, яку ми створили у Академії наук, програма розвитку, модернізації комунальної енергетики повинна дати нам через декілька років нове обладнання, нові технології, другий рік вона знаходиться у Кабінеті Міністрів, ми сподіваємося, що вона буде затверджена, і ми скоро зможемо дати нове обладнання, будуть приймати участь всі енергетичні інститути Академії.

І ще одне питання - Юрію Івановичу, це все добре, цифри ці всі, я відповідаю, цифри всі ці практично взяті з практики, але якщо ви не вирішите питання, як довести ці інноваційні кредити до власників котелень – нічого з цього не получиться, сьогодні котельний не може одержати кредит, треба давати щось у заставу, заставу він не дає, звертається до банку, банк може дати гарантію в заставу, але требує такі гроші, які потрібно платити звичайним кредитам, а не пільговим кредитам, які зараз обіцяє керівництво давати.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Ільдар Федоїсович Газізуллін – економіст Міжнародного центру перспективних досліджень, і попросив слово Євген Пущик – наступний буде.


ГАЗІЗУЛІН І.Ф. – Шановні учасники громадських обговорень, дозвольте представити вашій увазі презентацію „Конкуренція ресурси, як передумови енергоефективності”.

Отже, лише гостра конкуренція за ресурси буде примушувати всіх суб’єктів ринку до ефективнішого використання ресурсів та використання тих технологій, про які сьогодні згадувалося. Відповідно, енергоефективна економіка – це конкурентно спроможна економіка. Ми добре пам’ятаємо, нам добре відомо, як попри потужний наявний адміністративний ресурс за часів СРСР щодо планування, нормування, контролювання, лімітування споживання енергоресурсів країн СРСР, зокрема України, залишалася найбільш енергоємними країнами у світі.

Отже, тому, якщо в Україні ціноутворення надалі буде відбуватися в ручному режимі, а не за рівними для всіх правилами, то державна політика щодо енергозбереження буде і надалі залишатися лише на папері, а економіка – марнотратною

Отже, що робити? Які є напрями політики зменшення енергоємності нашої економіки? Три напрямки. Перше – це забезпечення прозорості, а внутрішнього енергетичного ринку та торгівлі - енергоносіями.

Друге. Запровадження політики стимулювання ефективності конкретно для різних споживачів енергоресурсів: бізнесу, державного сектору та населення.

Третє – це створення умов для реалізації в Україні Кельнського протоколу або просто приєднання України до світових процесів екологічного регулювання.

Зараз про це більш детально. Отже, прозорість. Що це означає? Непрозорість схем розрахунків за імпорт туркменського та російського газу, а також розподілу газу між галузями нині зумовлюють корупцію або викликають підозру, що вона там ховається.

Відповідно, чесні правила гри – це, зокрема, вільний доступ до інформації всіх учасників ринку, мінімум регуляторних та адміністративних обмежень та прозорий доступ до ресурсів.

Отже, яка має бути диференційована політика щодо стимулювання...


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Я прошу вибачення, колега, оскільки я теж мав якесь відношення як член урядової ради. Колеги, абсолютно прозорий підхід по туркменському газу. Труба на кордоні Туркменістан-Узбекистан повністю заповнена газом „РосУкрЕнерго”. Все інше прозоро.

Тобто нам запропонували: «Возите вагонами». Прозорий процес. І так, щоб було одразу, щоб кожен українець це розумів. А все інше, це все інше. Прозорі розрахунки, все прозоро, за виключенням одного – нема, як доставити той газ.

Я прошу вибачення, більше не буду.


ГАЗІЗУЛІН І.Ф. – Дійсно, були бартерні розрахунки. Зараз від цього відходять. Отже, є три категорії споживачів енергоресурсів – це бізнес, це державні підприємства та населення.

Отже, перший споживач. Це насправді найбільша група споживачів в Україні, бо більшість економіки України у приватній власності. І відповідно, тут державна політика щодо енергозбереження є найбільш простою. Уряд встановлює реальні ціни та тарифи на енергоносії, залишивши підприємствам право ухвалювати рішення щодо обсягу випуску та споживання ресурсів. Бо ми знаємо, що ніхто краще за індустріальний союз „Донбаса”, „Інтерпайп” або навіть невеликий магазинчик, не порахують, яке нове обладнання їм покупати і скільки газу споживати.

Друге – це державні підприємства, друга категорія споживачів, тут складніше. На відміну від бізнесу, державні підприємства гірше сприймають цінові сигнали, особливо якщо це підприємство в електроенергетиці, житлово-комунальному господарстві, тобто природні монополії.

Необхідно в цьому випадку застовування заохочувальних методів регулювання в цих галузях. Наявні в Україні ручні або командні методи тарифного регулювання створюють лише збільшення витрат. Як приклад успіху, це експеримент Національної комісії регулювання електроенергетики кілька років тому і стимулювання зменшення витрат електроенергії, що призвів до 20% скорочення втрат в мережі.

Зараз третя категорія споживачів – населення. Уряду варто припинити дотування населення за рахунок промислових споживачів.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Тут депутати сидять, вони відразу це почують і завтра внесуть.


ГАЗІЗУЛІН І.Ф. – Насправді в Україні є комісія, яка має бути незалежною щодо ухвалення цих рішень. Тарифи для населення в Україні одні з найнижчих у світі і, відповідно, ледь покривають вартість послуг. Але перегляд системи перехресного субсидування, підвищення тарифів, поліпшення обліку спожитих ресурсів мають передусім стимулювати ощадливе споживання.

Але це буде можливо лише за умови радикальної реформи ЖГК та електроенергетики, тому що ніхто не погодиться підвищувати тарифи та сплачувати за ці послуги, якщо далі буде залишатися неефективність в цих галузях.

Отже, далі про населення – підвищення тарифів для населення є необхідною, але недостатньою умовою. Пересічний громадянин за природою не інвестор, тому уряд має робити необхідні підрахунки зі споживачів та інформувати його про наявні можливості енергоощадження або примушувати це робити виробників побутових приладів та послуг. Приклади є, це маркування товарів, кредити, як зараз „Нафтогаз” робить з новими лічильниками та котлами.

Деякі світові тенденції – в найближче десятиріччя енергетична політика у світі буде підпорядкована двом цілям: досягнення безпеки енергетичної та зменшення впливу на довкілля. Україна не має права не скористатися цими можливостями, які нам обіцяють дуже багато грошей, якщо ми до цього підготуємося.

Деякі висновки та рекомендації: досягнення енергоефективності – це процес, тривалість якого визначатимуть ціни на енергоносії та наявність нових технологій, все. Нормування енергоспоживання є прийнятним за форс-мажорних обставин, тобто наднизької температури, як це було. Але якщо це триватиме далі, то лише стимулюватиме хабарництво або нижче за оптимальні обсяги виробництво.

Успішна політика диверсифікації та пошук нових джерел енергоресурсів не є заміна політики енергоефективності. Державна підтримка енергомістких галузей перешкоджатиме відпливу капіталу в галузі з високою доданою вартістю та низькою енергомісткістю, не відбудеться корінна реконструкція економіки, якщо це трапиться, звичайно. Дякую за увагу.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Дякую. До слова запрошується Пущик Євген Васильович, який, я тільки прошу, ви не сваріться сильно, спокійно розказуйте про наших бюрократів. Наступним буде виступати Удовенко.


ПУЩИК Є.В. – Звичайно, я буду виступати, як реальний виробник біопалив в Україні, і не тільки в Україні, і хочу назвати ті головні причини, які гальмують виробництво біопалив, як альтернативи нафті.

Я хочу сказати, що проблеми тут є політичного і економічного характеру. Політичного характеру, це в першу чергу те, що нафта – це політика. І ніколи російські нафтові компанії не дозволять, щоб українські виробники конкурували і домінували на цьому ринку, хоча ринок добавок до бензину становить біля 1 млрд. грн. і це десь порядка 5-7% ринку нафтопродуктів.

Друга проблема – це консерватизм українського чиновника. Юрію Івановичу, вже п’ятий раз Верховна Рада голосує за законопроект 3379 і завжди накладають вето. Чому? Тому що вони абсолютно економічно неправильно рахують втрати. Механізм закладений прекрасний, і це перший реальний крок для того, щоб розпочати виробництво бензинів моторних сумішів, як альтернатива нафті.

Я дуже Вас прошу, в черговий раз він хоче, він просто обдурює Президента, Пинзеник. Я Вас дуже прошу, щоб Президент підписав цей закон, і це буде перший маленький крок, що почне розвиватися українське виробництво.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Ви уявіть собі, якби це я сказав. Так? То було б зразу так, заголовок такий там: „Пинзеник обдурює Президента”, і все таке.


ПУЩИК Є.В. – А це я відкрито говорю ЗМІ.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Ні. Пинзеник працює, працює. Все нормально.


ПУЩИК Є.В. – Шановні, за цей час, поки українські чиновники роблять проблеми, я поїхав в Азербайджан і з нуля розпочав виробництво етилтритбутилового ефіру, в основі якого український спирт. Але вся проблема в тому, що мене прийняли азербайджанські чиновники, тому що я пішов створювати робочі місця в Азербайджані. А Пинзеник не хоче цього розуміти. Оце проблема – консерватизм українського чиновника.

Друга важлива проблема. Це проблема економічна. Юрію Івановичу, Ви дискутуєте з Росією, щоб вона Вам запропонувала формулу ціни на паливо. Ніколи Росія не запропонує формулу ціни на паливо, бо є власником наших нафтопереробних заводів.

Формула ціни – це відомий факт. Я, коли почав працювати з польськими компаніями, в розрахунку собівартості я їм доказав, і вони мені відкрили формулу ціни. У формули ціни основний механізм – це акциз. Так, на жаль, у нас акциз регулює Верховна Рада, а у Польщі – розпорядження міністра фінансів.

І от, коли є кризове явище, як регулюються процеси? Це елементарні речі. Я розумію, що...


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Ви собі протирічите. Перша частина Вашого виступу і друга частина. Подумайте, колега, Євгене Васильовичу. Перше, що Ви сказали, з приводу Міністерства фінансів, і друге.


ПУЩИК Є.В. - Юрію Івановичу, я готовий до дискусії. Я готовий до дискусії, але я хочу сказати, як поступила в цьому напрямку Європа. В старій Європі 100 нафтопереробних заводів. І в середньому в завод вкладено 250 млн. доларів. З них 15% - це реорганізація старих технологій, 60% - нові технології (алкілування і зумерізація) і 20% - кисневмісні добавки.

Тобто спирт, ефір. І за рахунок цих 20% киснемісних добавок там не потрібні інвестиції. А ми шукаємо інвестиції у нафтопереробку. Це ті проблемні питання, які просто треба вирішувати.

І закінчуючи, я хочу сказати, що, Юрію Івановичу, я дуже прошу, щоб це був підписаний закон. Це буде перший крок, створить альтернативи, розпочатки роботи українського виробника. Це єдине прохання. Я вам дуже дякую.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Євгене Васильовичу, спасибі.


ПУЩИК Є.В. – А механізми всі я передав вам вже давним-давно, і, на жаль, до вас вони не попали.


ЄХАНУРОВ Ю.І. – Тепер попали. До слова запрошується Геннадій Йосипович Удовенко – Голова Комітету Верховної Ради України. Підготуватися Евенс Мередід.


УДОВЕНКО Г.Й. – Шановний пане Прем’єр-міністре, шановний міністре, колеги. Ви можете здивуватися, що це Комітет з питань прав людей, національних меншин з вами зустрічається і попросив слово. Я цими проблемами, що ми сьогодні обговорюємо, зранку дуже цікава дискусія була, конкретна і свідчить про те, що наука живе в Україні, її не знищили, не дивлячись на те, що вона менше 1% ВВП одержує, але наука живе, наука творить. А біда наша полягає в тому, що жоден уряд не використовує ці величезні досягнення української науки.

Юрію Івановичу, ви успадкоємили дуже важкі проблеми. Не ви створили, не ваш, не наш Уряд, ми вас підтримуємо повністю. Ці проблеми були створені протягом 15-ти років. Ми присосалися до російської газової труби і ссемо газ 15 років. За нього не платили повністю. Уряди потім рапортували, що вони остаточно розрахувалися з Росією за газ. І ми звикли жити ще за радянськими стандартами, коли доменні печі, дев’ята піч на „Криворіжсталі” працювала на газі. Ми цим пишалися. Це ж не тільки минулий вік, а це позаминулий вік.

Ви успадкоємили ці проблеми, і вам треба їх вирішувати. Те, що сьогодні зібрали цю нараду, треба дуже проаналізувати уважно кожну пропозицію і подивитися, що можна зробити вже сьогодні, а не чекати наступного року, коли якась нова проблема чи новий Алчевськ, не дай, Боже, виникне і т.ін.

Ці проблеми ще в 60-тому році, пам’ятаю, МЗС України одержало завдання уряду і ЦК компартії України вивчати передовий зарубіжний досвід в галузі енергозбереження. І я пам’ятаю, Геннадій Олександрович, здається Керчевський, тут директор Інституту газу виступав в 59-61-му році запропонував, він був представником України в комітеті по газу Європейської економічної комісії в Женеві, і він запропонував будівництво підземних газосховищ. На нього, як на дивака, я не хочу гірше сказати, що він, як це можна під землею газ зберігати, але сьогодні маємо таке величезне багатство в нашій державі – газотранспортної системи, і слава богу, що не піддався Уряд Єханурова цьому тиску, щоб і це втратити. Я сам особисто написав аналітичну записку до ЦК компартії України про європейський досвід будівництва заводів по утилізації сміття і використання альтернативних джерел постачання енергії.