Geum.ru

Шановні учасники слухання. Вже одинадцята година є. Япрошу зайняти місця в залі

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Я впевнений, що ми сьогодні нічого не зробимо, я певний, що держава поки що не зацікавлена це робити, як я розумію, тільки ті люди, яких я сьогодні навчаю, які завтра прийдуть і стануть керівниками наших підприємств, вони зрозуміють, що Україна - це свята земля, наша сонячна батарея, це наша земля, кожен гектар може дати 9 тонн умовного палива, чи це, ми повинні зробити паливні елементи, ми повинні знати, що до війни всі трактори, які працювали, вони працювали на торфі, на вугіллі, на органіці. Сьогодні, наприклад, можна зробити паливні твели, і ми робимо це, ми пробуємо зараз робити. Я вважаю, що фермер повинен бути абсолютно незалежний ні від газу, ні від нафти, він повинен жити тільки тією сировиною, яка в нього є.

Мені вчора подзвонив з Аргентини мій колега, професор, він сказав, що більше Бразилія і Аргентина не будуть продавати цукор-сирець, ви побачите, завтра-післязавтра почне рости ціна, ми звернемо увагу, але ж ми вирізали всі цукрові заводи, це наша була енергетика, вони перейдуть на спиртові, це екологічно чисті продукти. Людина може жити тільки тим, що росте на землі.

Все, я закінчив.


ШЕХОВЦОВ О.Д. – Слово має Дикий Микола Олександрович, професор „Київської політехніки”. Далі буде виступати пан Праховник Артур Веніамінович.


ДИКИЙ М.О.– Вельмишановні друзі! Я представляю Національний технічний університет КПІ, потім ДП „Зорямашпроект”, потім Інститут газу, потім МВО „Турбомаш”, і потім „Енергопроект”. Такий гудок, значить.

А тепер я, вельмишановні друзі, хочу розказати про нашу одну розробку, яка об’єднує всі ці організації. Єдиною альтернативою стрімкого зростання вартості паливних ресурсів та їх збереження і зменшення їх споживання у виробництві електричної та теплової енергії шляхом застосування високоефективних технологій.

Саме таку розробили на Україні. Вона не має аналогів в світовій науці і практиці, вона заснована на нових наукових засадах і на нових технічних пропозиціях. Вона сьогодні найбільш ефективна, має найбільш високу екологічну чистоту. Викиди в неї до 40 міліграм, що в 2,5 рази менше, ніж самі такі жорсткі норми американські. Вона дуже дешева. Сьогодні кіловат встановленої потужності таких технологій коштує біля от 300 до 350 доларів за кіловат встановленої потужності.

Перша така енерготехнічна технологія була встановлена на компресорній станції Станищенська у вигляді прилада енергоперекачувального агрегата. Була створена міжвідомча комісія, це було зроблено в 2003 р. Ці випробування проходили, але були експериментальними випробування ще, а потім закінчились вони в минулому році 18 листопада, міжвідомча комісія підписала всі документи і в результаті цього отримали все для того, щоб цю технологію використовувати вже в серійному виробництві. Це якраз і запропонувала ця комісія.

Я вам тільки скажу те, що на компресорних станціях ми застосували цю технологію і в порівнянні з кращим зразком, який зараз, середнє КПД компресорних станцій складає 22%, ми порівнювали з кращим зразком, який там був застосований, 31%. Так-от, зменшення витрат паливних ресурсів, палива, газу ми отримали, на 30% зменшився він. Тобто в 1,4 рази ми зменшили порівняно з цією кращою технологією, яка використовувалася. А якщо йти від 22%, то це буде зменшення значно більше. Ми порахували і вважаємо, що по компресорних станціях всієї газової мережі, якщо замінити діючий зараз газотурбінний прилад на прилад газотурбінної технології, то ми зменшимо витрати природного газу в 2,5 – 3 млрд. метрів кубічних, тобто з 7 – 7,5 млрд., який зараз використовується, таке буде зменшення. Це перший напрямок.

Другий напрямок ще більш вагомий – це застосування цієї технології, наданій вимогах ТЕЦ. Справа в тому, що на компресорних станціях велика кількість тепла не використовується, тому що немає споживача на нього. На ТЕЦах все використовується: і електрична енергія, і теплова енергія. Так-от, я не буду вдаватися, давайте малюк № 2, це було на компресорній станції, на ТЕЦ. Давайте вернемося (рис.3). Це на ТЕЦ така технологія.

Безумовно, сьогодні багато пропозицій для того, щоб зменшувати, зменшувати, зменшувати використання природного газу. І дійсно, вони відповідають тим ділам. Але я вважаю, що на сьогодні нам треба зібратися всім, цим людям, які пропонують, і все-так звернути увагу на ту, яка найбільш і дає доходи найбільші, і яка найменше вартує.

Тому ми провели порівняння всіх цих технологій, це до яких відноситься, крім газопаротурбінних технологій, газотурбінна когенерація, газопаротурбінна технологія. І давайте ми зараз з вами покажемо малюнок один, це п’ятий. Тут три криві.

Ми тут порівняння провели цих технологій, які я перерахував. Вийшло так, що за 1000 грн. за годину доход газотурбінні технології десь там 6,6 тис., бінарні газо-паротурбінні технології – 4,2 тис., і газотурбінної когенерації – 3,6. Тобто вона найбільш сьогодні ефективна із тих, що ми маємо. Більше у світі кращих технологій немає.

Ще одним напрямком застосування цих технологій – це на промислових підприємствах для використання вторинних енергоресурсів. Тут ми також вже прорахували. Видно, що, якщо застосувати цю технологію, то буде зменшено витрати природного газу в 2,2-2,1 рази.

Ще одне застосування – це для комбінованого палива. Технологія здатна працювати на комбінованому паливі. Тобто частина газу там повинна бути природного, або рідкого палива, а тоді – чи вугілля кам’яне, чи буре вугілля, чи солома. Все, що горить. Тоді витрати природного газу зменшаться десь у 2,2-2,3 рази.

Я завершу. Я вибачаюся, але я думаю, що ми ще попрацюємо в тій комісії, яка сьогодні буде працювати.


ШЕХОВЦОВ О.Д. – Я прошу до слова пана Праховника А.В., директора Інституту енергозбереження та енергоменеджменту Київської політехніки, доктора наук, професор. Наступний Масліченко С.О.


ПРАХОВНИК А.В. – Успішні країни з енергоефективності базуються на триєдиній задачі: перше – енергозабезпечення, те, чим ми займаємося, тут сьогодні говоримо, про енергодоступність обов’язково разом з першим, і третє – енергосприятність разом з двома першими. Таким чином вони досягають результатів, тому що вони окремо не розглядають ці питання.

Перед тим, як займатися енергоефективністю після першої кризи, яка відбулася, почали вивчати перешкоди на шляху до енергоефективності. Вони класифікували їх і виходить, що можна класифікацію перешкод дивитися з деяких різних точок зору. Наприклад, можна розглядати таким чином – це технологічні, про більшість сьогодні ми говоримо якраз, а також управлінські.

Якщо точка зору в технологічних, тут все зрозуміло, тут в Україні настільки багато фахових людей в цьому прикладі, якщо ми розв’яжемо їм руки і буде відповідне фінансування, то у нас не буде жодних проблем.

Але існують інші перешкоди – перешкоди управлінські, це впливу людини на створення всього, що для енергоефективності є потреба. Таким чином, мабуть, треба звернути на це увагу. А от якраз перешкоди управлінського такого характеру, вони є у нас в фінансовій, в соціальній, у виробничій, адміністративній, юридичній і навіть в ринкових відносинах.

Тому ми маємо це зняти. У нас є відповідна концепція, як це зробити. Сьогодні недоречно про неї багато казати. Я тільки деякі риси наведу якраз на терені проблем з точки зору цих проблем управлінського характеру. Я можу вам нагадати таке, що у світі йде повна децентралізація енергопостачання. Ті успішні країни якраз досягли вже гарний результатів в цьому випадку. Нам потрібно обов’язково стимулювати ці процеси, не заважати, як багато хто робить ще, а стимулювати ці процеси. З точки зору енергетичного вугілля це дійсно наша незалежність в майбутньому.

Але треба пройти відповідний шлях. Треба збудувати оці установи прямо на шахтах, не тягати це вугілля скрізь по Україні. Це роблять в багатьох країнах світу. Це потрібно обов’язково стимулювати наукові розробки щодо опалювальних комірок, щодо газифікації не тільки вугілля.

Далі. Значне поширення використання джерел енергії мають бути нові механізми. Механізми, які можуть бути стимульовані або нормовані до кожного обленерго. Це ж відомо теж, як це робиться в світі. Законодавчо забезпечити послідовність реалізації правильного ринку. Воно то змінюється, то знову повертається, і обов’язково на відповідному обліку і нових системах.

Нормативний акт з правил користування електричною енергією та теплової енергії змінити на правило купівлі – продажу .

Тепер з точки зору енергодоступності. Це була проблема енергозабезпечення.

Ціноутворення. Тут у нас є багато проблем і говоримо ми тут по телебаченню про ці проблеми, але головне, що має бути. Має бути введена система ціноутворення на базі довгострокових граничних витрат. Вся Європа працює за таким принципом.

Виключити адміністративне та політичне втручання в формування ціни. Не може бути ціна створена людиною абияк. Це витрати, це обов’язкове врахування рентабельності, податків та субсидій, як це робиться в багатьох країнах світу. Разом це треба робити.

Далі. Мають бути вони зрозумілими ціни, прозорими не тільки для того, хто створює їх, а той, хто споживає енергію.

Енергоефективність. Скасувати існуючу до сьогоднішнього дня централізовану систему управління енергозбереження. Для чого? Перше, змінити систему генерування енергії. Яким чином? Систему державної стандартизації обладнання ввести, систему державної стандартизації обладнання та будівель, маркування приладів, які ми використовуємо в побуті. Це замість нормування. Крім того, замінити внутрішню систему кожного підприємства на стандартизацію, внутрішню стандартизацію, тобто контроль нормалізації. Ввести систему енергетичних оглядів, яка існує в світі, де кожен може отримати ці дані. Перейти від інспектування сфери енергозбереження до методу мотивації, 4 енергетичних інспекції для країни – це забагато, за радянських часів навіть було тільки дві.

Далі – удосконалити законодавство сфери фінансової підтримки і стимулювання енергозбереження, ввести відповідне екотематичний збір, який базується: 1) на рівні енергоефективності виробництва, конкретного виробництва, верифікаційні показників до країн Європи по тим технологіям, кліматичних умов за звітний період, показників питомих витрат і енергії та вартість тонни парникових викидів. Ввести обов’язково систему підвищення кваліфікації всіх, хто має керувати та виконувати певні проблеми, завдання з енергозабезпечення, обов’язково це зробити якомога скоріше. Тоді технологічних проблем у державі не буде. Дякую за увагу.


ШЕХОВЦОВ О.Д. – Будь ласка, Масліченко Сергій Олександрович – президент громадської організації „Український центр економічного та правового аналізу”, наступний Ільєнко Борис Кузьмович.


МАСЛІЧЕНКО С.О. – Шановні колеги, за 5 хвилин дуже важко презентувати альтернативну точку зору, а також переконати аудиторію, але я спробую. Тут роздруківки повної версії моя презентація, хто хоче – може взяти.

На початку хотів би сказати, що ми цією проблемою займаємося багато років і не лише тільки в Україні. Ще в липні місяці нашим центром було організовано круглий стіл, багато хто з вас приймав там участь і тоді ми проголосували та направили звернення учасників до Президента та Прем’єр-міністра України. Головним пунктом було створення національного агентства з енергоефективності.

Нарешті, коли вже почалася газова криза, керівництво країни зважило на цю пропозицію, яка також була надана іншими ініціативними групами. Було створено ця агенція, і політика енергоефективності нарешті стала в центрі уваги.

За браком часу одразу перейдемо до викладу наших пропозицій, які, мабуть, відрізняються від більшості пропозицій наших академіків. Основним тут є те, що ми підходимо до цієї проблеми не з технічної точки зору , а з точки зору державного управління та відповідно виробітки політики.

З цього приводу одразу хочу зауважити, що мене в котрий раз вже вразила навіть постановка питання, як в анкеті, так і сьогодні, що Уряд проводить слухання з політики, а основною пропозицією зазначається – це впровадження нової технології.

Що я хочу сказати з цього приводу? Всі ці технології дуже цікаві, важливі. Їх потрібно приймати, але енергоефективність – це комплексна проблема, і назва технологій – це не є головне на політичному рівні.

На сьогодні відомо чимало сучасних та вітчизняних технологій, які можна вмістити на десяток аркушів. Проблема в тому, що вони не набули широкого розповсюдження в Україні. Найголовнішим є – створити таке середовище, умови, саме політику енергоефективності, яка б стимулювала використання цих енергоефективних технологій, також економічне споживання енергоресурсів в цілому.

Наступний слайд, будь ласка. Ми вже 15 років використовуємо адміністративні та, так би мовити, технологічні підходи в управлінні енергозбереження. І чого ми досягли за ці роки? Так Україна лишається однією з найнеефективнішою країною у світі.

При цьому значний вплив на позитивну динаміку зменшення енергоємності, про що рапортують багато урядовців, мали, перш за все, структурні фактори. Так, протягом останніх років збільшилася частка менш енергоємних галузей: обробної промисловості, харчової, легкої та інших з сектору послуг. І зменшилася відповідно частка енергоємних: добувної промисловості та виробництва електроенергії.

Слід зауважити, що в обробній промисловості досі залишається висока частка енергоємного виробництва. Так, металургія, наприклад, хімічна та нафтохімічна галузі споживають близько 85% усіх енергоресурсів обробної промисловості. У той же час вони виробляють лише 40 % доданої вартості.

Технологічного прориву так і не відбулося. Не зважаючи на деякий прогрес на початку 2000-х років, питомі витрати почали збільшуватися за останні роки. На малюнку це яскраво представлено.

На покращення показників також вплинуло зменшення тіньової економіки. Головне тут слід зазначити, що не можна це вважати. як досягнення політики енергозбереження в Україні. Це спонтанний процес.

Таким чином, на сучасному етапі стає вкрай необхідна зміна акцентів, парадигмі, якщо бажаєте, енергетичної політики в Україні. Пора вже усвідомити і визнати, що пріоритети енергоефективності над зростанням видобутку паливно-енергетичних ресурсів та виробництво електроенергії потрібно збільшувати енергоефективність економіки, а не зменшувати показник статистичний енергоємності ВВП.

Для підтвердження своїх слів хотів би лише зосередити вашу увагу на цьому яскравому малюнку. Дані взяті з проекту енергетичної стратегії України. Так, для забезпечення додаткових 120 млн. тонн умовного палива в енергобалансі країни за рахунок лише додаткового виробництва вугілля та електроенергії, необхідно інвестувати 120 млрд. дол. Це страшна сума.

У той же час, щоб отримати значно більший ресурс за рахунок енергозбереження у 570 млн., у 5 разів більше, необхідно лише 30 млрд. дол., що в 4 рази менше інвестицій. Це про щось говорить.

Саме ринкові, економічні механізми повинні стати основним інструментом політики енергоефективності, а не нормативні та адміністративні важелі, якими просякнута більшість наших документів.

Лише ринкова ціна є найефективнішим регулятором.

І останнє. Перейду до найважливіших кроків першочергових заходів. Слід поступово та прогнозовано, як це робить, наприклад, Росія, підвищувати ціни на енергоносії з одночасною роз’яснювальною роботою серед депутатів, громадськості щодо важливості цих заходів.

Також вносити зміни в податкове законодавство. При цьому, хочу відзначити, що ті законопроекти у податковому законодавстві, що стимулюють енергоефективність на сьогодні, вони підготовлені у розріз із податковою логікою. Взагалі не економістами.

Також треба створити державний цільовий фонд енергозбереження, але при умові лише, що з прозорими правилами та професійним менеджментом.

І останнє. В організаційному плані слід зробити наступне. Прискорити створення Національного агентства України з енергоефективності з включенням до його штату не менше 50% фахівців у галузях економіки, права та державного управління, що, на наш погляд, є найголовнішим.

Підвищити мотивацію керівників енергоємних державних підприємств шляхом запровадження сучасних систем контрактних відносин з обов’язковим затвердженням програми енергоефективності та її моніторингу, також передбачити впливу контролю на цих керівників.

Необхідна докорінна реформа сектору теплопостачання, починаючи з реструктуризації, приватизації, переходу на контрактні відносини. Обов’язкове посилення інформаційної політики держави, також покращення співробітництва між урядом та крупними енергоспоживачами через систему добровільних угод.

Дякую за увагу. Якщо будуть питання, відповім.

ШЕХОВЦОВ О.Д. – До слова запрошується Ільєнко Борис Кузьмич, вчений секретар Інституту газу НАНу. Наступним буде виступати Стогній Б.С.


ІЛЬЄНКО Б.К. – Перш за все дозвольте мені приєднатися до думки колеги з Інституту відновлювальної енергетики відносно того, що всі ці газові колізії звернули увагу на те, який жахливий стан нашого енергозбереження на Україні. Шановний попередній доповідач сказав якраз про металургію і хімічну промисловість.

Справа в тому, що конкурентоздатність нашої промисловості, нашої продукції металургійних, хімічних підприємств при загальному низькому технологічному рівні якраз і забезпечена низькими цінами на газ. В металургії це те, що, скажімо, ми єдина країна в Європі, в якій експлуатуються мартенівські печі замість конвертерів. В хімічній промисловості наше найбільш потужне виробництво – це виробництво аміаку в печах, конверсії синтезу аміаку, неефективні... і витрати великі природного газу, неефективні енерготехнологічні схеми і т.д. Неефективна експлуатація котельного господарства, котра потребує певної уваги.

При всьому тому ми можемо економити природний газ. У нас є великі поклади вугільного метану, у нас є біогаз, про що скажу в двох словах.

Основні напрямки роботи нашого інституту – це розробка ефективних технологій і обладнання для використання природного газу в різних галузях народного господарства, це розробка установок децентралізованого енерго- та теплозабезпечення з використанням альтернативних палив, це супутне видобування біогазу, вугільного метану, переробка відходів і, безумовно, промислова екологія. Микола Олександрович сказав декілька слів про скромну участь нашого інституту в розробці дуже ефективної, як мені здається, рекордної технології водолій, у нас в минулому році були представники Чиказького теологічного інституту, вони виявили дуже велику увагу до цієї розробки, тому що це дійсно цікава розробка.

Зараз невеличкий блок робіт по використанню наших розробок в енергетиці та комунальному господарстві. Я хотів би звернути увагу на те, що дуже цікаві виступи шановних присутніх, але в цих виступах жодного слова не було про окупність розробок. Всі наші розробки в галузі енергетики і комунального господарства мають строк окупності від 2-х місяців до 1 – 1,5 років. На котлі 220 тонн Дарницької ТЕЦ під керівництвом Карпи Г.М., він зараз на Верховній Раді виступає.

Впровадження технологій ефективного згорання антрацитових... Відомо, що наше вугілля дуже високого згорання. Ця технологія дозволена, вдвічі скоротити використання ...на підсвітку. Впровадження цієї технології на 50 котлах України дозволить мати економію 1,4 млрд. природного газу. Це досить вагомо.

Далі розробки... на чолі з професором ..., шановні колеги з Монастирища знають його добре. Це розробки направлені на реконструкцію..., це котли, потужні водогінні котли, їх 200 на Україні, вони якраз працюють на ТЕЦ великих міст. Далі котли ТВГ і КВГ– це середньої потужності, котли ДКВР, всі ці котли при строку, реконструкція цих котлів при строкоокупності рік – півтора, не більше, дають значну економію. Вартість реконструкції десь приблизно в 3, 4, 5 разів менше, ніж закупка нового обладнання, але звеличуються ресурс цих котлів, строк експлуатації до 10 років. І, безумовно, велика економія палива.

Далі мені б хотілося, я прошу далі, от якраз це, будь ласка. На Україні є, це вже відносно використання альтернативних палив біогазу. На Україні є близько 120, скажімо так, місць, де можна утилізувати біогаз. Досить невеликі капітальні затрати для того, треба побудувати метантенки. Використання цього біогазу дозволить мати економію десь 100 млн. метрів кубічних на рік. Що дуже важливо, в складі біогазу від 40 до 70% метану. Зараз цей метан як, до речі, вугільний метан, іде в атмосферу. А метан – це один з самих найактивних руйнівачів атмосфери. В цьому випадку ми маємо економію використання цього метану для газу замість спалювання природного газу і значний екологічний ефект.

Я прошу далі. Це відносно металургії. Це великий комбінат в Угорщині, з яким ми працюємо 20 років. Комбінат повністю перейшов на коксовий газ, повністю. Він майже не використовує природного газу. Це є використання енергозберігаючих технологій у металургії.

Прошу далі. Це те, що ми зробили у В’єтнамі. Це використання супутнього газо-нафтодобування на дизельних електростанціях. І це також далі. Це двигуни. Ми розробили такі двигуни, які працюють і на біогазі, і на вугільному метані, і на супутньому газі потужністю до 1 мегавату.

І останнє буквально. Це пересувна компресорна станція для заправки автомобілів природним газом. Ми зараз в Індії це збираємося впроваджувати.

І самий останній знімок, прошу показати. Це електростанція, досить невеличка, котра працює на шахтному метані, на метані вугільних родовищ. Це приклад використання альтернативних палив.

І останній малюнок. З наших газоконденсатних родовищ розроблена технологія і працює установка по виробництву пропелента. Це те, що використовується в резервних упаковках. До цього ми купували за кордоном за великі гроші. Зараз маємо все це своє.

Дякую за увагу.


ШЕХОВЦОВ О.Д. – Абдулін Михайло Загреддинович, доцент Київської політехніки, кандидат технічних наук. Наступним буде Рабінович Михайло Давидович.