Geum.ru

Кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається)

Вид материалаДокументы

Содержание


I. загальні положення
Ii. класифікація туберкульозу кісток і суглобів
Iii. класифікація туберкульозу сечостатевої системи
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
протитуберкульозну допомогу населенню в зоні обслуговування.

2. Диспансерне відділення організується на базі обласного

(міського, міжрайонного) протитуберкульозного диспансеру і працює

під організаційно-методичним керівництвом обласного (міського,

міжрайонного) диспансеру (об'єднання).

3. Диспансерне відділення веде облік і подає звітність в

порядку, в строки і за формами, затвердженими МОЗ України.

4. Штати диспансерного відділення встановлюються з

урахуванням мети і завдань, покладених на нього згідно з діючими

штатними нормативами.

5. Диспансерне відділення в своїй діяльності керується

наказами, відповідними інструкціями і вказівками МОЗ України,

вищестоячого управління охорони здоров'я, обласного (міського,

міжрайонного) протитуберкульозного, диспансеру та цим Положенням.

6. Диспансерне відділення обласного (міського, міжрайонного)

протитуберкульозного диспансеру має круглу печатку і штамп із

своїм повним найменуванням.

7. Графіки і плани роботи лікарів диспансерного відділення

складаються завідуючим диспансерним відділенням і затверджуються

головним лікарем обласного (міського, міжрайонного)

протитуберкульозного диспансеру.

8. У складі диспансерного відділення в залежності від

покладеної на нього функції мають бути організовані кабінети:

- офтальмологічний;

- ортопедичний;

- гінекологічний;

- дерматологічний;

- урологічний;

- ендоскопії.

9. На диспансерне відділення покладаються завдання:

9.1. Профілактика туберкульозу;

- систематичний аналіз захворюваності на позалегеневий

туберкульоз та ефективності протитуберкульозних заходів на

території обслуговування;

- госпіталізація бактеріовиділювачів в стаціонар;

- здійснення профілактичних заходів для попередження

захворюваності осіб, що знаходяться в сімейному контакті з

бактеріовиділювачами, регулярний диспансерний нагляд за ними,

проведення профілактичних і оздоровчих заходів у вогнищі

туберкульозної інфекції (рентгенологічне, лабораторне обстеження,

хіміопрофілактика, поточна дезинфекція та ін.).

9.2. Виявлення туберкульозу:

- допомога в формуванні груп ризику з туберкульозу в

поліклініках лікувально-профілактичних закладів;

- консультування спеціалістами з позалегеневого туберкульозу

хворих, що перебувають в інших лікувально-профілактичних

закладах.;

- обстеження осіб, що направлені в диспансер з підозрою на

туберкульоз.

9.3. Лікування:

- госпіталізація хворих в стаціонари, направлення їх в

санаторії, організація їх лікування в амбулаторних умовах

контрольованим методом; систематичний контроль за проведенням

хіміотерапії, плануванням і витратою, хіміопрепаратів;

- проведення сезонних і протирецидивних курсів хіміотерапії,

лікування супутніх захворювань у диспансерних контингентів;

- проведення експертизи працездатності і направлення на МСЕК;

9.4. Диспансєрізація контингентів:

- облік і регулярний нагляд за диспансерними контингентами,

своєчасне залучення їх до обстеження і лікування;

- проведення заходів комплексної соціально-трудової

реабілітації осіб, що віднесені до неактивних груп диспансерного

обліку.

- своєчасне переведення до відповідної групи обліку, зняття з

диспансерного обліку.

9.5. Систематичне підвищення кваліфікації лікарів і

середнього медперсоналу відділення позалегеневого туберкульозу з

питань профілактики, діагностики і лікування туберкульозу.

10. Диспансерне відділення позалегеневого туберкульозу

здійснює:

10.1. Організаційно-методичне керівництво профілактикою,

виявленням і лікуванням хворих на позалегеневі форми туберкульозу.

10.2. Госпіталізацію у спеціалізовані відділення

позалегеневого туберкульозу.

10.3. Консультацію хворих, направлених протитуберкульозними

відділеннями міста і іншими лікувально-профілактичними закладами,

а також направлення хворих в спеціалізовані заклади охорони

здоров'я іншого профілю.

10.4. Відбір і направлення хворих позалегеневим туберкульозом

на лікування в санаторії.

10.5. Аналіз статистичних показників позалегеневого

туберкульозу.

Затверджено

наказом МОЗ України

14.02.96 N 26

ІНСТРУКЦІЯ

про клінічну класифікацію і диспансерне групування

контингентів з позалегеневими формами туберкульозу та її

застосування

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. В клінічній практиці рекомендується застосовувати таку

клінічну класифікацію позалегеневих форм туберкульозу:

Основні клінічні форми позалегеневого туберкульозу

1. Туберкульоз кісток і суглобів

2. Туберкульоз сечових і статевих органів

3. Туберкульоз статевих орган і в у жінок

4. Туберкульоз ока

5. Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини

6. Туберкульоз інших органів і систем

1.2. Характеристика туберкульозного процесу

Локалізація і поширеність

в органах і системах по локалізації, поширеності, глибині та

ступенях ураження

а) інфільтрація, виразка, казеозна-некротична, деструкція,

засів

б) розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення

Бактеріовиділення

а) з виділенням мікобактерій туберкульозу (МБТ+)

б) без виділення мікобактерій туберкульозу, (МВТ-)

1.3. Ускладнення під час перебігу позалегеневого

туберкульозного процесу

1.3.1. Туберкульоз кісток і суглобів:

1.3.1.1. Здавлення спинного мозку

1.3.1.2. Утворення напливів, нориц, абсцесів

1.3.1.3. Контрактура

1.3.1.4. Хибна установка

1.3.1.5. Порушення функції суглобів

1.3.1.6. Дегенеративно-дистрофічні зміни, остеохондроз

1.3.2. Туберкульоз сечовим і статевих органів:

1.3.2.1. Сечокам'яна хвороба

1.3.2.2. Пієлонефрит

1.3.2.3. Нефрогенна гіпертонія

1.3.2.4. Хронічна ниркова недостатність і латентна,

компенсована, інтермітуюча, термінальна стадії

1.3.3. Туберкульоз ока:

1.3.3.1. Змутнення рогівки

1.3.3.2. Ускладнена катаракта

1.3.3.3. Вторинна глаукома

1.3.3.4. Вторинна дистрофія сітківки

1.3.4. Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини:

1.3.4.1. Рожисте запалення

1.3.4.2. Лімфостаз або слоновість

1.3.4.3. Переродження у злоякісну пухлину (малігнізація

(огнищ туберкульозного вовчака)

1.4. Залишкові зміни після закінчення основного курсу

хіміотерапії та тривалість спостереження хворих в V-Б групі

диспансерного обліку

1.4. Туберкульоз кісток і суглобів

1.4.1. Малі залишкові зміни

Тривалість спостереження - 2 роки.

1.4.1.1. Деформуючий артроз I-II ст. (ураження суглобів з

малим обмеженням рухливості).

1.4.1.2. Анкілоз дрібних суглобів.

1.4.1.3. Спондилопатія (ураження 1-2 хребців без деформації

хребта та грудної клітки).

1.4.2. Великі залишкові аміни

1.4.2.1 Тривалість спостереження - 3 роки.

Анкілоз великих суглобів у хибному положенні з укороченням

кінцівки.

1.4.2.2. Тривалість спостереження - 4 роки. Спондилопатія з

деформацією хребців і вторинна деформація рудної клітки.

1.4.2.3. Тривалість спостереження - 5 років.

Деформуючий артроз III-IV ступені.

1.5. Туберкульоз сечових і статевих органів *

_______________

* Особи з єдиною ниркою без порушення функції спостерігаються

2 роки, з порушенням функції - 5 років

1.5.1. Малі залишкові зміни

Тривалість спостереження - 2 роки.

1.5.1.1. Гідрокалікоз

1.5.1.2. Безпліддя

1.5.2. Великі залишкові зміни

1.5.2.1. Тривалість спостереження - 4 роки. Структура

мисочкоосечовивідникового сегменту, ускладнена гідронефрозом

1.5.2.2. Тривалість спостереження - 5 років.

1.5.2.2.1. Нефросклероз

1.5.2.2.2. Структура проксимального відділу сечовивідника,

ускладнення уретерогідронефрозом

1.5.2.2.3. Рубцьова деформація міхурносечовивідникового

сфінктера, ускладнена міхурновивідниковим рефлексом

1.5.2.2.4. Мікроміхур

1.6. Туберкульоз статевих органів у жінок

1.6.1. Малі залишкові зміни

Тривалість спостереження - 2 роки.

1.6.1.1. Незначний спайковий процес в ураженому органі, не

виходячи за його межі.

1.6.1.2. Лімфовузли малого тазу в фазі звапнення.

1.6.2. Великі залишкові зміни

1.6.2.1. Тривалість спостереження - 3 роки. Великий спайковий

процес з утягуванням очеревини та клітковини, часто спаяної з

маткою.

1.6.2.2. Тривалість спостереження - 4 роки.

Безпліддя.

1.6.2.3. Тривалість спостереження - 5 років. Інкапсульовані

із звапненням туберкульоми малої миски.

1.7. Тубрекульоз ока

1.7.1. Малі залишкові зміни

Тривалість спостереження - 2 роки.

1.7.1.1. Рубці на кон'юнктиві після кон'юнктивіту.

1.7.1.2. Потоншення епісклери після епісклериту.

1.7.2. Великі залишкові зміни

1.7.2.1. Тривалість спостереження - 4 роки.

1.7.2.1.1. В'ялопротікаючі цикліти: старі преципітати,

дифузна атрофія радужки, гоніосінехії, деструкція склистого тіла.

1.7.2.1.2. Кератооклерити, кератосклероувеїти: рубцьові зміни

рогівки, витончення склери, стафіломи, задні синехії.

1.7.2.2. Тривалість спостереження - 5 років.

1.7.2.2.3. Ірити, іридоцикліти: задні сінехії, гоніосінехії

дифузна атрофія радужки.

1.7.2.2.4. Хоріоідити: розвиток сполучної тканини, атрофія та

вторинний склероз судин.

1.7.2.2.5. Хоріоретиніти: великі атрофічні рубці з

екскавацією в центрі та кільцевидне розміщення пігменту.

1.8. Туберкульоз шкіри і підшкірної клітковини

1.8.1. Малі залишкові зміни

Тривалість спостереження - 2 роки.

1.8.1.1. Атрофія.

1.8.1.2. Штамповані рубці.

1.8.2. Великі залишкові зміни

1.8.2.1. Тривалість спостереження - 3 роки.

Гіпертрофічні рубці або втягнуті та спаяні з оточуючими

тканинами після коліквативного туберкульозу.

1.8.2.2. Тривалість спостереження - 5 років. Спотворюючі

рубці після вовчака.

II. КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ КІСТОК І СУГЛОБІВ

2.1. Застосовують таку клінічну класифікацію туберкульозу

кісток і суглобів:

Локалізація процесу

2.1.1. Туберкульох кісток і суглобів хребта

2.1.1.1. Первинний остит.

2.1.1.2. Прогресуючий спонділіт.

2.1.1.3. Хронічний деструктивний спонділіт.

2.1.1.4. Метатуберкульозна спонділопатія.

2.1.2. Туберкульоз кісток і суглобів.

2.1.2.1. Первинний навколосуглобовий остит.

2.1.2.2. Прогресуючий артрит.

2.1.2.3. Хронічний деструктивний артрит.

2.1.2.4. Метатуберкульозний артроз.

2.1.3. Туберкульоз плоских кісток тазу та грудної клітки.

2.1.4. Туберкульоз кісток і суглобів черепа та обличчя.

2.1.5. Туберкульозно-алегрічні синовіїти та артріти.

Активність процесу

2.1.5.1. Сумнівна активність.

2.1.5.2. Активна форма.

2.1.5.3. Втрата активності.

2.1.5.4. Затухлий процес.

2.2. Характеристика основних клінічних форм теберкульозу

кісток і суглобів.

2.2.1. Туберкульоз кісток і суглобів хребта

2.2.1.1. Первинний остит.

Характеризується ураженням тіла хребця без поширення

туберкульозного процесу за його межі.

2.2.1.2. Прогресуючий спондиліт.

Характеризується поширенням туберкульозного процесу за межі

хребця.

2.2.1.3. Хронічний деструктивний спондиліт.

Характеризується тривалим хвилеподібним перебігом з різною

тривалістю та прогресуючим характером перебігу з послідовним

поширенням деструктивних змін із хребці після чергового

загострення.

2.2.1.4. Метатуберкульозна спонділопатія.

Характеризується відносною стабілізацією специфічного процесу

на різні строки, а також різною ступінню анатомо-функціональних

порушень і дистрофічних змін всіх елементів хребтового стовпа.

2.2.2. Туберкульоз кісток і суглобів.

2.2.1. Первинний остит навколосуглобний.

Характеризується присутністю вогнища специфічного запалення в

метафізі, епіфізі з порушенням функції суглобу і випоту в ньому.

2.2.2.2. Прогресуючий артрит - поширення туберкульозного

процесу за межі суглобових кінців кісток на синовіальну

оболонку, вогнище деструкції відкривається в порожнину суглобу.

2.2.2.3. Хронічний деструктивний артрит - важке ураження

суглобу з субтотальним або тотальним розвалом суглобових поверхонь

грубою деформацією, контрактурою, неповноцінністю кінцівки.

2.2.2.4. Метатуберкульозний артроз - це заключний етап

хвороби, перехід в неактивну фазу, коли переважають зміни

дегенеративного характеру.

III. КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ

3.1. Застосовують таку класифікацію туберкульозу сечостатевої

системи:

З.1.1. Туберкульоз нирок.

3.1.1.1. Туберкульоз ниркової паренхіми.

3.1.1.2. Туберкульоз ниркового пиптика (папіліт).

3.1.1.3. Кавернозний туберкульоз.

3.1.1.4. Фіброзно-кавернозний туберкульоз.

3.1.1.5. Туберкульозний піонефроз.

3.1.2. Туберкульоз сечевідника.

3.1.2.1. Інфільтративний (переуретеріт).

3.1.2.2. Виразковий.

3.1.3. Туберкульоз сечового міхура.

3.1.3.1. Вогнищевий.

3.1.3.2. Виразковий.

3.1.4. Туберкульоз уретри (рідкісна форма)

3.1.4.1. Виразковий.

3.1.5. Туберкульоз чоловічих статевих органів.

3.1.5.1. Туберкульоз передміхурової залози:

3.1.5.1.1. вогнищевий;

3.1.5.1.2. кавернозний.

3.1.5.2. Туберкульоз сім'яних пухирців (везикуліт).

3.1.5.3. Туберкульоз придатку яєчка (епідидиміт):

3.1.5.3.1. казеозно-кавернозний.

3.1.5.4. Туберкульоз яєчка (орхіт):

3.1.5.4.1. вогнищевий;

3.1.5.4.2. кавернозний.

3.1.5.5. Туберкульоз сім'явивідної протоки (деферентит).

3.15.6. Туберкульоз статевого члену (рідкісна форма).

3.1.6. Фази процесу.

3.1.6.1. Інфільтрація

3.1.6.2. Розпад

3.1.6.3. Виразкування

3.1.6.4. Розсмоктування

3.1.6.5. Рубцювання

3.1.6.6. Звапнення

3.2. Характеристика основних клінічних форм туберкульозу

сечостатевої системи

3.2.1. Початкова стадія захворювання пов'язана з гематогенним

розповсюдженням інфекції та активних вогнищ туберкульозу

первинного або вторинного характеру в інших органах. Розвиток

специфічного процесу проходить всі етапи морфологічної еволюції

від гематогенних вогнищ, оточених елементами туберкульозної

(Гранульоми та казеозним некрозом у центрі, які зливаються в

обмежені інфільтрати (казеоми) з переважною локалізацією в

кірковій речовині, до повного зруйнування нирки і сечовивідних

шляхів.

3.2.2. Туберкульоз ниркової паренхіми

При цій формі туберкульозу позначається слабке контрастування

чашечно-мисочкової системи враженої нирки, характерна хаотичність

розміщення чашечок, їх деформація (колбовидні розширення,

ампутації та т.п.), симптом деструкції відсутній (недеструктивний

туберкульоз нирки).

3.2.3. Туберкульозний папіліт характеризується наявністю

ознак деструкції (початкова форма деструктивного туберкульозу), що

проявляється нерівністю, зглаженіотю, невиразністю контурів

чашечки (симптоми "пилки", "мишачого укусу", "молі"). З

урахуванням локалізації розрізняють форнікальний, тубулярний і

змішаний папіліт.

3.2.4. Кавернозний туберкульоз нирки характеризується

проривом і випорожненням порожнини, стінки якої мають типову

будову туберкульозної каверни. Порожнини розпаду мають нерівні,

фістончаті краї, можуть бути в кірковому або мозковому шарі на

місці ураженої чашечки (папіліту). Протікаючі паралельно

деструктивні і фіброзно-склеротичні процеси сприяють

розповсюдженню процесу з прогресуючим руйнуванням паренхіми і

порожнинної системи нирок (полікаверноз, рубцьові стенози та ін.)

з перетворенням в фіброзно-кавернозний туберкульоз. Кінцевою

стадією прогресуючого туберкульозу нирки є тотальне її ураження з

формуванням піонефрозу та ряду місцевих і загальносистемних

ускладнень. В залежності від кількості каверн розрізняють

монокавернозний та полікавернозний туберкульоз нирок.

3.2.5. Туберкульозний піонефроз рентгенологічно

характеризується зображенням збільшеної нирки з виступаючими

нерівними контурами і наявністю великих за розміром порожнин

розпаду з фіотончатими краями, які нерідко зливаються між собою,

супроводжуються ризким зниженням її функції (аж до

аутонефректомії).

3.2.6. Нефросклероз. Туберкульозний процес в нирці приймає

продуктивний тип (запалення, що закінчується зморщенням (нирка

малих розмірів).

Туберкульоз сечової системи характеризується не тільки

ураженням нирки, а і втягненням в процес сечовивідних шляхів. На

початку специфічного ураження відмічається їх атонія, що

проявляється картиною гідронефрозу, гідрокалікозу, пієлоектазії,

який пояснюється порушенням скорочувальної здатності

чашечно-мисочкової системи в зв'язку з токсичною дією.

В результаті подальшого прогресування процесу відмічаються

різні деформації чашечно-мисочкової системи аж до зменшення

місткості мисочки з розвитком численного гідрокалікозу (симптом

"маргаритки").

3.2.7. Туберкульоз сечовивідника (сечівника) є завжди

вторинним, супроводжується потовщенням його стінок, що приводить

до функціонального стенозу. Ураження сечовивідника можливе при

незначній деструкції ниркової паренхіми і при розповсюдженому

процесі.

Лімфоїдна інфільтрація підслизового шару значно затрудняє

функцію гладких м'язів мисочки та сечовивідника, що веде до

порушення уродинаміки та розвитку уроетрогідронефрозу або

піонефрозу.

Рентгенологічно визначається його звуження (стріктури),

виразність, натяг (симптом "струни", "підтягнення сечового

міхура").

3.2.8. Туберкульоз сечового міхура, є вторинним по відношенню

до ураженої нирки і сечовивідника. Порівняно пізнє втягнення в

патологічний процес сечового міхура зв'язане з високою

резистентністю його слизової оболонки до мікобактеріальної

інфекції. При цистоскопічному дослідженні хворих з туберкульозною

бацилурією нерідко можна констатувати нормальний стан сечового

міхура. Розповсюдження туберкульозної інфекції в підслизовий шар

стінки сечового міхура відбувається лімфогенним шляхом. В

початкових стадіях захворювання горбкові висипки локалізуються

біля війстя сечовивідника на стороні ураженої нирки. В подальшому

біля війстя сечовивідника на стороні ураженої нирки. В подальшому

туберкульозні горбки звапнюються. Ерозуюча слизова оболонка

сечового міхура піддається дії інфікованої сечі. По мірі

розповсюдження запального процесу виникає виразкове ураження

верхньої та бокової стінок сечового міхура, а в подальшому - його

склеротичне переродження. Наслідком подібних змін є розвиток

двосторонніх міхурно-сечовивідникових рефлюксів, прогресування

пієлонефріту і хронічної ниркової недостатньості.

Рентгенологічно відмічається зменшення його місткості

(мікроміхур), деформація контурів аж до появи подвійного контуру

(симптом "пісочного годинника"). При висхідній чи мікційній

цистограмі можливе виявлення міхурно-сечовивідниково-мисочкового

рефлюкса.

3.3. Туберкульоз чоловічих статевих органів

3.3.1. Туберкульоз нирки у чоловіків може супроводжуватись