Кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається)
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації про порядок прийому та організацію лікування дітей в санаторії, 329.74kb.
- Співпраця Тернопільського національного педагогічного університету І Тернопільської, 43.63kb.
- Позивач: Іваницький Юрій Пантелійович, 816.5kb.
- Програма спільної діяльності Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39,, 768.8kb.
- Аналіз роботи алергологічної служби в області, 151.72kb.
- Шаптала Володимир Миколайович головний лікар центральної районної лікарні. Про дотримання, 14.07kb.
- Матеріали для підготовки до «Крок 1» Адренотропні засоби. Адреноміметики, 1444.77kb.
- Педаченко Юрій Євгенович кандидат медичних наук, асистент кафедри нейрохірургії Національної, 253.11kb.
- Закон. Терміни, які використовуються в цій документації конкурсних торгів, вживаються, 2492.19kb.
- Медична бібліотека, 1023.92kb.
резистентність організму зменшує ймовірність інфекційної інвазії
будь-яких збудників, а не тільки туберкульозної палички, яка також
непевно підвищує здатність не допускати до непідконтрольного
розмноження малігнізованих клітин.
2.7. Формування здорового способу життя слід розглядати як
своєрідний ідеал, на котрий потрібно постійно орієнтуватися, за
котрий потрібно змагатися незалежно від того, на який фронт
наступу вистачає розуміння та сили волі в кожному конкретному
випадку. Розумний з гігієнічної точки зору спосіб життя
передбачає:
дотримання раціонального режиму праці і відпочинку;
раціональне харчування;
оптимальний режим рухового навантаження;
гартування;
дотримання правил гігієни;
співпрацю з медичними працівниками у слідкуванні за станом
власного здоров'я.
2.8. Особливу - щодо актуальності - сферу складають шкідливі
звички: паління тютюну, зловживання алкоголем, наркотики, вперте
самолікування. Алкоголь викликає обурення в процесах обміну і
патологічні зміни в органах, викликає ослаблення відпірності
організму до туберкульозу. Порушення алкоголіками гігієнічних норм
(неповноцінне харчування, переохолодження) додатково можуть
підвищувати схильність до захворювання. Туберкульозний процес у
агкологіків протікає несприятливо не дивлячись на лікування, з
нахилом до прогресу хвороби, тривалого бактеріовиділення,
кровотеч. Внаслідок безвідповідальної поведінки та
неупорядкованого способу життя хворі на туберкульоз алкоголіки
становлять тим більшу епідемічну загрозу на фоні обмеженої
курабельності.
2.9. Паління тютюну є надто поширеною шкідливою звичкою.
Воно викликає хронічні захворювання дихальних шляхів, готує
підгрунтя, сприятливе для виникнення туберкульозних уражень
органів дихання і додає певних труднощів при лікуванні.
2.10. Послідовна конртпропаганда алкоголізму, нікотинізму
мусить становити невід'ємну складову заходів, орієнтованих на
формування здорового способу життя. Вона повинна доповнюватись
системою доступних і ефективних методів лікування цих станів
шкідливої залежності.
2.11. Другий напрям протитуберкульозної пропаганди ставить за
мету роз'яснювання важливості своєчасного виявлення хворих на
туберкульоз. При цьому необхідно наголошувати на тому, що
туберкульоз може тривалий час перебігати замасковано, з незначними
проявами хвороби. Саме тому виникає необхідність у масовому
обстеженні суб'єктивно здорових людей. Слід підкреслити, по
флюорографія нешкідлва, а також пояснити, що потрібно обов'язково
відгукнутися на виклик до лікувальної установи у тому випадку,
коли виникає потреба у дообстеженні. Практика свідчить про те, що
серед людей, які ухиляються від дообстеження, через деякий час
виявляються хворі з важкими формами легеневого туберкульозу, що
на протязі тривалого часу становлять джерело зараження оточуючих.
Лікування туберкульозу, виявленого на ранній стадії, веде до
повного і стійкого виздоровлення; розсіювання збудника
туберкульозу завдяки цьому успішно обривається.
2.12. Люди повинні також усвідомлювати і те, що діагностика
туберкульозу часто є непростим завданням. Захворювання може
починатися такими симптомами як загальна слабість, втомлюваність,
незначне підвищення температури тіла, погіршення сну і апетиту.
Іноді захворювання перебігає під "маскою" простудних станів.
Хворі схильні пов'язувати кашель з палінням тютюну або з
віковими змінами в легенях. Слід переконувати людей, що при появі
на перший погляд незагрозливих хворобливих проявів необхідно
звертатися до лікаря, тому що тільки лікар спроможний встановити
суть наявних порушень.
2.13. Санітарно-освітню роботу з особливою наполегливістю
слід проводити серед груп населення з підвищеним ризиком
захворювання на туберкульоз та осіб тих професій, які створюють
бацилярному хворому можливість зараження багатьох людей. До таких
відносяться працівники шкільних, дитячих та комунальних установ,
харчових підприємств, тваринники та інші, хто зобов'язаний
проходити профілактичні огляди 1-2 рази на рік. Не рідше ніж 1 раз
на рік повинні проходити флюорографію ті, хто народжений зі
значним ризиком захворіти на туберкульоз. До таких можна віднести:
1) осіб вилікуваних від туберкульозу з залишковими змінами в
легенях; 2) осіб із слідами перенесеного туберкульозного процесу в
легенях; 3) хворих на діабет, з неспецифічними захворюваннями
органів дихання, з виразковою хворобою, психозами.
2.14. Санітарно-освітня робота повинна проводитись на
підставі координації участі в загальних лікувально-профілактичних
установах та представників широкої громадкості. Пропаганда заходів
попередження туберкульозу з обов'язковим розділом роботи всіх
лікувальних та санітарно-профілактичних установ. Важливо, щоб до
цієї роботи були залучені дільничі терапевти, педіатри, працівники
фельдшерсько-акушерських пунктів. Запорукою успіхів масових
заходів є участь і підтримка з боку державної адміністрації,
громадських організацій, доброчинних товариств, профспілок,
активістів Червоного Хреста.
2.15. Наукове товариство фтизіатрів повинно мати при своєму
управлінні постійну комісію санітарної освіти. В порядок денний
засідань та конференцій доцільно вносити доповіді з питань
санітарної освіти.
2.16. Планування та координацію санітарно-освітніх заходів
здійснює: протитуберкульозний диспансер.
3. САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА З ХВОРИМИ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА
З КОНТАКТУЮЧИМИ ОСОБАМИ
3.1. Освітня й роз'яснювальна робота з хворими на
туберкульоз, як засіб вторинної профілактики, становить за мету
забезпечення з боку хворого умов швидкого виліковування.
Відновлення працездатності, повної медичної, трудової, соціальної
реабілітації. Успіх в значній мірі залежить від свідомої
активності співпраці хворого в процесі тривалого лікування, у
дотриманні необхідних правил лікувального режиму.
Санітарно-освітня робота з хворими та особами, які з хворими
постійно стикаються безпосередньо, мусить вестися поглиблено і
систематично, охоплювати з достатньою повнотою низку питань: 1)
шляхи інфікування, методику лікування туберкульозу; 2) гігієнічний
режим; 3) працевлаштування; 4) санітарну профілактику
туберкульозу.
3.2. Нагляд лікаря за хворими повинен містити елементи як
освітньо-виховної, так і психотерапевтичної роботи. При цьому
враховується індивідуальні особливості, хворого, його психологія,
вік, освітній рівень, сімейний стан, умови проживання, шкідливі
нахили, звички. Гнучкою повинна бути тактика лікаря. Деякі хворі
бувають надто занепокоєні захворюванням, схильні песимістично
оцінювати перспективи виздоровлення. В таких випадках лікар
повинен пом'якшити психічну травму, заспокоїти хворого, вселити
впевненість в успішному завершенні лікування. Якщо навпаки хворий
схильний ставитися до захворювання лекговажно, необхідно
підкреслити поважний характер туберкульозного процесу та його
наслідків у випадку, безвідповідального ставлення до лікування
заходів.
3.3. Хворий повинен бути переконаний у доцільності всіх
призначень лікаря, повинен усвідомлювати значення власної
поведінки як щодо сприяння виздоровлення, так і щодо попередження
зараження оточуючих.
3.4. Санітарно-освітня робота з хворим починається від
першого відвідування протитуберкульозного диспансеру, коли лікар в
ході розмови роз'яснює природу захворювання на туберкульоз і дає
необхідну інформацію щодо гігієнічного режиму. Добре, коли при
цьому хворий може одержати також листівки чи пам'ятки з важливими
рекомендаціями в надрукованому вигляді. Хворому слід пояснити ці
принципи лікування туберкульозу. Індивідуальні методики в
залежності від характеру легеневого процесу та наявності
супровідних захворювань. Хворий повинен зрозуміти, що лікування -
це процес тривалий, що особливо важливим є регулярність введення
в організм антибактеріальних препаратів (щоб попередити виникнення
резистентності туберкульозної палички до медикаментів).
Дотримання гігієнічно-дієтичного режиму є важливою умовою
вилікування. Шкідливі звички, навпаки, стають серйозними
перешкодами в лікуванні, внаслідок чого позитивна дія
антибактеріальних препаратів не може проявитися в повній мірі.
Вживання алкоголю, тютюну слід забороняти в категоричній формі.
Повинно бути раціональним харчування хворого на туберкульоз. В
меню бажано вводити всі необхідні складові харчування, вітаміни,
мікроелементи. Водночас односторонні порушення оптимального
раціону, перевантаження його жирами, переїдання можуть викликати
небажані порушення в обміні речовин організму, дисфункцію органів
травлення, харчову алергію, і як наслідок - додаткові ускладнення
в ході лікування. Треба звернути увагу на значення аеротерапії,
чистого повітря для хворого з легеневим процесом. В розмовах з
хворим необхідно порушувати також питання працевлаштування,
зміцнювати впевненість хворого в тому, що після успішного
закінчення лікування він зможе повернути своє місце в житті.
3.5. Санітарно-освітня робота за місцем проживання хворого
повинна бути спрямована на те, щоб було забезпечене щоденне
здійснення санітарних заходів: 1) суворе дотримання правил гігієни
(провітрювання помешкання, вологе прибирання); 2) зібране
харкотиння і залишки їжі повинні знезаражуватися; 3) окремий посуд
і білизна хворого дезинфікуються; 4) систематична дезинфекція
приміщень і предметів, якими користується хворий. Крім того,
роз'яснюється необхідність періодичних обстежень в
протитуберкульозному диспансері, хіміопрофілактики. При можливості
доцільно забезпечити ізоляцію на певний час дітей у садочку, іншій
школі або якимось іншим способом.
3.6. Необхідно використовувати всі доступні шляхи доведення
інформації до хворих. У вестибюлях диспансеру доцільно вивішувати
стінну газету, в якій в доступній формі можуть бути висвітлені
окремі актуальні питання з туберкульозу. Успішно сприймається
зміст вдало нестандартно виконаних плакатів на теми особистої
гігієни, санітарії помешкання, впливу алкоголю, профілактики і
лікування туберкульозу. Ілюстративні матеріали повинні
використовуватися під час бесід і лекцій. Дошка питань та
відповідей дає можливість ознайомити значну кількість осіб з
фактами, які цікавлять хворих найбільше. Тривале перебування
хворих в стаціонарі, санаторії є доброю нагодою для освоєння
необхідного багажу знань і навичок гігієни. Повинні
використовуватися групові розмови з окремими категоріями хворих:
вперше виявленими, з хронічними формами туберкульозу, із
зловживаючими палінням тютюну і т.п. Доцільно організувати
лекції; зустрічі з тими, хто вилікувався; відповіді на
заздалегідь зібрані серед хворих питання в письмовій формі. Треба
надати можливість виступити самим хворим.
3.7. Найбільш цілеспрямованою формою освітньої роботи в
стаціонарі може бути курс занять - своєрідна "школа здоров'я".
Заняття проводять 1-2 рази на тиждень за спеціальною програмою,
розрахованою на 1,5-2 місяці. Програма має охоплювати теоретичну
частину, яку висвітлюють лікарі, а також практичні заняття, котрі
проводяться середніми медичними працівниками. В циклі занять
висвітлюються питання здорового способу життя, загальної гігієни,
дані про збудника туберкульозу, джерела та шляхи розповсюдження
інфекції, клінічні прояви туберкульозу, методи раннього виявлення
і діагностики. Окремі заняття присвячуються лікуванню, наданню
першою медичної допомоги при апное, боротьбі зі шкідливими
звичками, профілактиці туберкульозу, дезинфекції, правилам
поведінки хворих в побутових умовах і на виробництві, організації
протитуберкульозної допомоги.
3.8. Програма "університету здоров'я" більш широка. Вона може
охоплювати також питання суспільного життя, культури,
загальномедичну тематику. До співпраці можна залучити
представників товариства "Знання", "Червоного Хреста".
3.9. В установах, в котрих проводять курсові форми освітньої
роботи, вивішують календарний розклад занять із зазначеними
місяцями проведення. Важливо використовувати ілюстративний
матеріал (плакати, стенди, бюлетені, діапозитиви, фотоматеріали)
та друковані видання: книги, брошури, листівки.
3.10. Товариство фтизіатрів допомагає практичним установам в
просвітницькій роботі, виділяючи кваліфікованих лекторів,
редагуючи брошури, бюлетені, листівки, плакати.
3.11. Загальне і методичне керівництво санітарно-освітніми
заходами, їх планування та координацію здійснюють
протитуберкульозні диспансери. Будинки санітарної освіти надають
допомогу, забезпечують медичні установи науково-популярними
матеріалами.
3.12. Освітня робота у вогнищах туберкульозної інфекції має
свої особливості. Основна роль у цій роботі приділяється
дільничній медичній сестрі. Саме вона під керівництвом лікаря
повинна забезпечити гігієнічне виховання хворих і членів їх сімей
з врахуванням конкретних умов. Медична сестра допомагає налагодити
і контролює вживання призначених лікарем препаратів в домашніх
умовах. Вона слідкує, за дотриманням правил гігієни, дає
рекомендації щодо догляду за хворими, вчить готувати дезинфікуючі
розчини, застосовувати їх, повторно нагадує правила запобігання
інфікування осіб з оточення, особливо дітей.
4. МЕТОДИ, ЗАСОБИ І ФОРМИ САНІТАРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ
ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ДИСПАНСЕРУ
4.1. З метою санітарної освіти медичні працівники можуть
використовувати різні форми і методи впливу. Розрізняють: а)
методи індивідуального впливу (наприклад, особиста розмова,
консультація щодо стану здоров'я); б) методи впливу на групу осіб
комунікації (використання засобів масової інформації, виставки,
засоби наглядної агітації).
4.2. Засоби санітарної освіти: апаратура, малюнки, слайди,
фільми, таблиці, записи на магнітофонній плівці (використовуються
з урахуванням правил дидактики, психологічних закономірностей
запам'ятовування та пізнання). Засобами наочної пропаганди можуть
служити предмети гігієни, санітарії; предмети догляду за хворим,
куточки здоров'я, виставки. Наочні засоби активізують увагу,
підвищують ефективність санітарної освіти.
4.3. Використовують лекції, доповіді, розмови, консультації,
дискусії, тематичні вечори запитань і відповідей, конференції з
рідними хворих.
4.4. Друковані засоби інформації розраховані на самостійне
вивчення і багаторазове використання. До них відносяться брошури,
статті в газетах і журналах, бюлетені, пам'ятки, листівки,
лозунги. Друковані засоби пропаганди дають можливість охопити
широке коло населення.
4.5. Вибір методів, засобів і форм освіти і виховання
залежить від того, з якими групами населення проводять роботу, в
яких умовах та які ставлять при цьому завдання. Зокрема, слід мати
на увазі курсову роботу і канали масової інформації. До курсової
роботи відносять організацію "школи здоров'я", лекторів, групових
профілактичних бесід. Використовують виступи по радіо,
телебаченню, в періодичній пресі.
4.6. Найбільша ефективність забезпечується при допомозі
комплексного використання різних засобів і методів санітарної
освіти.
5. ПЛАНУВАННЯ САНІТАРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ
5.1. Однією з умов, що забезпечує належну організацій
санітарно-освітньої роботи, є відповідне планування. Складають як
перспективні плани (комплексні, річні), так і оперативні
(квартальні, місячні). Перспективні плани протитуберкульозної
пропаганди повинні бути комплексними (медичними або міжвідомчими),
вони узгоджуються з головними лікарями лікувально-профілактичних
установ, затверджуються головним лікарем протитуберкульозного
диспансеру. Річний план санітарно-освітньої роботи становить
самостійний розділ плану роботи диспансеру. Річний план при
необхідності коректується і доповнюється місячними
планами-графіками.
5.2. При складанні планів слід враховувати, що
санітарно-освітня робота протитуберкульозного диспансеру повинна
бути складовою частиною всієї роботи щодо гігієнічного виховання
населення, серед хворих на туберкульоз, форми роботи, вказують
терміни та відповідальних виконавців. Повинна бути відображена
масова робота з громадським активом охорони здоров'я. Слід
приділити увагу також підвищенню кваліфікації медичних працівників
щодо пропаганди медичних знань.
5.3. Облік санітарно-освітньої роботи ведуть у спеціальному
журналі. Відповідальним за організацію, планування і облік
санітарно-освітньої роботи в протитуберкульозному диспансері за
наказом головного лікаря повинен бути призначений один із лікарів.
Додаток 2
до Інструкції про діяльність
протитуберкульозного
диспансеру, диспансерного
відділення, кабінету
поліклініки (лікарні),
затверджені наказом
МОЗ України
14.02.96 N 26
ФОРМА ВИПИСКИ ІЗ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ (АМБУЛАТОРНОЇ КАРТКИ)
ХВОРОГО НА ТУБЕРКУЛЬОЗ
1. Прізвище, ім'я та по батькові ____________________________
2. Дата народження ________ 3. Дата виявлення _______________
4. Повна домашня адреса: населений пункт, район, місто,
область __________________________________________________________
5. Фах та місце роботи ______________________________________
6. Діагноз і група диспансерного нагляду ____________________
__________________________________________________________________
7. Ускладнення або залишкові зміни __________________________
__________________________________________________________________
8. Супутні захворювання, в т.ч. алкоголізм __________________
__________________________________________________________________
9. Дата і метод останнього рентгенологічного обстеження, його
результати _______________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
10. Дати і методи останніх бактеріологічних досліджень на
МБТ, їх результати _______________________________________________
__________________________________________________________________
11. Препарати, до яких виявлена стійкість МВТ _______________
__________________________________________________________________
12. Дата і результати останніх досліджень функції зовнішнього
дихання __________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
13. Дата і результати останньої ЕКГ _________________________
14. Дата і результати останньої реакції на туберкулін:
1) реакція Манту з 2 ТО _________ 2) інших реакцій (зазначити
метод введення туберкуліну і його розведення) ____________________
15. Прийняті протитуберкульозні препарати та їх (комбінації)
для хворих на хронічні форми туберкульозу лише за один рік):
При контрольованому лікуванні: При неконтрольованому лікуванні
-----------------------------------------------------------------
|Препарат(ти) і |Кількість |Препарат(ти) і |Кількість |
|добова доза(зи)|місяців |добова доза(зи)|місяців |
|---------------+-----------------+---------------+-------------|
|---------------+-----------------+---------------+-------------|
-----------------------------------------------------------------