Кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається)
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації про порядок прийому та організацію лікування дітей в санаторії, 329.74kb.
- Співпраця Тернопільського національного педагогічного університету І Тернопільської, 43.63kb.
- Позивач: Іваницький Юрій Пантелійович, 816.5kb.
- Програма спільної діяльності Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39,, 768.8kb.
- Аналіз роботи алергологічної служби в області, 151.72kb.
- Шаптала Володимир Миколайович головний лікар центральної районної лікарні. Про дотримання, 14.07kb.
- Матеріали для підготовки до «Крок 1» Адренотропні засоби. Адреноміметики, 1444.77kb.
- Педаченко Юрій Євгенович кандидат медичних наук, асистент кафедри нейрохірургії Національної, 253.11kb.
- Закон. Терміни, які використовуються в цій документації конкурсних торгів, вживаються, 2492.19kb.
- Медична бібліотека, 1023.92kb.
16. Препарати, до яких виявлена непереносність ______________
__________________________________________________________________
17. Якщо хворий направляється на консультацію або на
лікування в інший заклад, то мета направлення ____________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Дата Підпис лікаря
Затверджено
наказом МОЗ України
14.02.96 N 26
ІНСТРУКЦІЯ
щодо діяльності фтизіатричного денного стаціонару при
протитуберкульозному закладі диспансері, кабінеті,
туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному
відділені лікарні загальної мережі)
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФТИЗІАТРИЧНОГО ДЕННОГО СТАЦІОНАРУ (ФДС).
1.1. Основні завдання
1.1.1. Визначення активності туберкульозу легень.
1.1.2. Уточнення етіології бронхолегеневого захворювання,
підозрілого на туберкульоз.
1.1.3. Профілактика загострення і рецидиву туберкульозу
органів дихання.
1.1.4. Лікування хворих на туберкульоз з відривом і без
відриву від виробництва (роботи).
1.1.5. Трудова реабілітація хворих на туберкульоз органів
дихання.
1.1.6. Інтеграція фтизіатричної і пульмонологічної допомоги.
1.1.7. Санітарно-гігієнічне виховання хворих.
1.2. ФДС в першу чергу відкривається для надання допомоги
мешканцям міста, селища міського типу та їх навколишніх сіл.
1.3. На час обстеження, лікування працюючим (студентам,
учням) хворим видається безперервно, або в дні відвідання листок
непрацездатності (довідка про звільнення від заняття) на загальних
підставах. Загальна тривалість перебування в цілодобовому
стаціонарі (ЦДС) і (або) денному стаціонарі (ДС) залежить від
ефективності діагностики захворювання і лікування хворого.
1.4. ФДС розташовується в приміщеннях протитуберкульозного
закладу.
1.5. Штати ФДС встановлюються згідно діючих штатних
нормативів протитуберкульозного закладу з урахуванням місцевих
особливостей.
1.6. ФДС повинен мати, по можливості, пропускник (душову),
приміщення з індивідуальними шафами для зберігання одягу хворих,
їдальню, палати в залежності від кількості хворих, кімнату
загального перебування, процедурний кабінет, кабінет лікаря,
кімнату для миття посуду, санітарні кімнати, підсобні приміщення.
2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ
2.1. ФДС організовується у вигляді таких форм:
2.1.1. Відділення на 30-40-50 ліжок при протитуберкульозному
диспансері (ПТД) без ЦДС або в його складі.
2.1.2. Палати (для чоловіків і жінок) в складі терапевтичного
відділення або в 2 - 3 відділеннях ЦДС ПТД.
2.1.3. Ліжка в складі палат терапевтичного відділення ПТД,
туберкульозної місцевої лікарні (санаторію) або туберкульозного
відділення лікарні загальної мережі.
2.1.4. Ліжка (як мінімум 2) при ПТД з і без ЦДС
3. ВІДБІР ХВОРИХ І МЕДИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ НАПРАВЛЕННЯ У ФДС
3.1. Направлення пацієнтів у ФДС здійснюється дільничим
лікарем-фтизіатром спільно з завідуючим диспансерним відділенням
або відділенням в ЦДС (лікуючим лікарем).
3.2. Показаннями для направлення хворих на ФДС є:
3.2.1. Малі недеструктивні форми туберкульозу легень без
бактеріовиділення і без виражений симптомів інтоксикації з вперше
виявленим процесом, з загостренням або рецидивом захворювання й
такими ж ознаками. Однак всім хворим із вперше виявленим
туберкульозом лікування повинно розпочинатися у стаціонарному
відділенні, де уточнюється діагноз, підбирається режим
хіміотерапії й встановлюється позитивна динаміка перебігу
туберкульозного процесу.
3.2.2. Необхідність продовжити розпочатий в ЦДС основний курс
хіміотерапії туберкульозу легень після настання негативації,
харкотиння і позитивних клініко-рентгенологічних змін, а також
після ефективно проведеного хірургічного втручання на органах
Хрудної клітки з приводу туберкульозу у хворих, які не можуть
находитись в ЦДС або в санаторії.
3.2.3. Туберкульоз органів дихання сумнівної активності або
виявлення у пацієнта, наприклад, за даними термографії, активності
туберкульозних змін в легенях, якщо в амбулаторних умовах провести
дообстеження і лікування неможливо, а для госпіталізації в ЦДС
немає прямого показання.
3.2.4. Наявність постійного або тимчасового фактору ризику
розвитку реактивації туберкульозу на період проведення
профілактичного курсу прийому туберкулостатиків.
3.3. Протипоказання для направлення у ФДС є:
3.3.1. Гостро перебігаючі форми туберкульозу органів дихання
зі схильністю до розповсюдження, засіювання і швидкого
прогресування.
3.3.2. Туберкульоз органів дихання з бактеріовиділенням в
харкотинні, за виключенням хворих, які категорично відмовляються
від госпіталізації в ЦДС, якщо їх житлово-матеріальні умови і
рівень культури являються не нижчими задовільних, а в сім'ї немає
дітей.
3.3.3. Випітні плеврити в гострій фазі.
3.3.4. Ускладнення туберкульозу легень і легенево-серцева
недостатність II-III ст., хронічна ниркова недостатність (при
амілоїдозі нирок), часті кровохаркання, - емпієма плеври,
бронхіальна і торакальна фістула (нориця), спонтанний
пневмоторакс.
3.3.5. Супутні захворювання з ознаками функціональної
недостатності, яка вимагає цілодобового клінічного і лабораторного
контролю, а також лікування в ЦДС.
4. ДІАГНОСТИЧНІ, ЛІКУВАЛЬНІ І ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ У ФДС
4.1. Для лабораторно-клінічного, біохімічного,
рентгенологічного, бактеріологічного, функціонального дослідження
і лікування хворих, які знаходяться у ФДС, використовуються
підрозділи і кабінети протитуберкульозного закладу, в якому
відкритий ФДС.
4.2. Обсяг обстеження визначається його метою, а методи
поділяються на обов'язкові і додаткові.
4.2.1. Обов'язкові методи обстеження:
4.2.1.1. Аналіз скарг і анамнестичних даних, фізикальне
обстеження, в тому числі у осіб молодого віку встановлення
наявності і розмірів рубчика на шкірі на місці введення вакцини
БЦЖ.
4.2.1.2. Вимірювання росту і маси тіла, ритму і частоти
4.2.1.2. Вимірювання росту і маси тіла, ритму і частоти
пульсу, артеріального кров'яного тиску.
4.2.1.3. Загальний аналіз крові, сечі, а також визначення
цукру крові.
4.2.1.4. Аналіз харкотиння або іншого матеріалу на
мікобактерії туберкульозу (МВТ): проста бактеріоскопія (при перших
двох від'ємних результатах - методом флотації), методом засіву з
зазначенням чутливості до ліків.
4.2.1.5. Поліпозиційна велико- або середньоформатна
флюорографія.
4.2.1.6. Проба Манту з 2 ТО.
4.2.2. Умовнообов'язкові методи обстеження:
4.2.2.1. Рідкокристалічна термографія легень.
4.2.2.2. Спірографія.
4.2.2.3. Електрокардіографія.
4.2.2.4. Вивчення гостроти зору, слуху.
4.2.2.5. Пальцеве дослідження прямої кишки (з 30 років).
4.2.2.6. У жінок проводиться гінекологічний огляд, а з 35
років - манографія.
4.2.2.7. При наявності інших захворювань або факторів ризику
їх розвитку проводяться дослідження, необхідні при відповідній
патології або факторах ризику.
4.2.3. Додаткові методи обстеження
4.2.3.1. Біологічний метод виявлення МБТ.
4.2.3.2. Оглядова рентгенографія органів грудної клітки
(пряма, заднє-похила, в боковій і косій проекціях, прицільний або
суперекопонований знімок).
4.2.3.3. Томографія органів грудної клітки.
4.2.3.4. Фібробронхоскопія з забором бронхіального секрету і
послі дуючим бактеріологічним (в тому числі і на неспецифічну
мікрофлору) і цитологічним дослідженням і (або) біоптата для
морфологічного дослідження.
4.2.3.5. Проба Коха.
4.2.3.6. Рідкокристалічна термографія легень з застосуванням
туберкуліну.
4.2.3.7. Сонографія плеври.
4.2.3.8. Визначення гематологічного показника інтоксикації за
даними клінічного аналізу крові за методом П.І.Потейко.
4.2.3.9. Тест адгезії альвеолярних макрофагів
бронхоальвеолярного змиву, активованих туберкуліном.
4.2.3.10. Застосування алгоритму диференціальної діагностики
туберкульозу і раку легень.
4.2.3.11. Застосування фенотипу альфа-1-протеїназного
інгібітора.
4.2.3.12. Дослідження функції зовнішнього дихання на основі
кривої потік-об'єм.
4.3. Медикаментами ФДС забезпечується через анкету
протитуберкульозного аакладу. Лікування проводиться в присутності
медичної сестри і під наглядом лікуючого лікаря-фтизіатра. На
кожного хворого, який поступив у ФДС, заводиться історія хвороби.
Строк перебування пацієнта у ФДС зазначається в залежності від
мети. Після закінчення обстеження і лікування пацієнта виписка в
історії хвороби передається дільничному лікарю.
5. САНІТАРНО-ОСВІТНЯ РОБОТА
5.1. За час перебування у ФДС пацієнт повинен засвоїти
необхідні гігієнічні навички (сон з відкритою кватиркою, холодні
обтирання, дисципліна кашлю, правильне поводження з харкотинням і
ін.).
5.2. Санітарно-просвітня робота проводиться в питань режиму
хворого, охорони дітей від зараження в сім'ї хворих на туберкульоз
основ профілактики, лікування туберкульозу.
6. ЗВІТНІСТЬ
6.1. ФДС подають звіти про свою роботу в установленому
порядку і у визначені строки.
Затверджено
наказом МОЗ України
14.02.96 N 26
ІНСТРУКЦІЯ
про проведення хіміопрофілактики туберкульозу у дітей та
підлітків
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Профілактичним протитуберкульозним заходам має бути
приділена велика увага особливо вакцинації і ревакцинації БЦЖ, а в
групі ризику по туберкульозу - хіміопрофілактиці.
2. ХІМІОПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ
2.1. Під хіміопрофілактикою розуміють призначення
протитуберкульозних препаратів здоровим людям, у яких є підвищений
ризик зараження і захворювання на туберкульоз.
Розрізняють первинну і вторинну хіміопрофілактику. Первинна
хіміопрофілактика проводиться неінфікованим дітям і підліткам з
вогнищ туберкульозної інфекції для попередження зараження і
захворювання туберкульозом. Вторинна хіміопрофілактика проводиться
з метою попередження розвитку захворювання на туберкульоз раніше
інфікованих осіб.
2.2. Хіміопрофілактиці підлягають:
1 - діти і підлітки з сімейних і квартирних контактів з
бактеріовиділювачем та з сімейного контакту з хворим активним
туберкульозом легень;
2 - діти і підлітки з віражем туберкулінової реакції,
обумовленим інфікуванням; діти і підлітки з гіперергічними
реакціями на туберкулін (інфільтрат 17 мм і більше на пробу Манту
з 2 ТО ППД-Л).
2.3. Хіміопрепарати, що призначаються неінфікованим дітям та
підліткам, які перебувають в тісному контакті з
бактеріовиділювачем (первинна хіміопрофілактика), перешкоджають
розмноженню мікобактерій туберкульозу, що попали в організм дитини
в період контакту з бацилярним хворим, попереджають інфікування
або розвиток захворювання.
2.4. Призначення з профілактичною метою хіміопрепаратів
інфікованим дітям та підліткам, які перебувають в контакті з
бактеріовиділювачем (вторинна хіміопрофілактика), направлена на
пригнічення біологічної активності мікобактерій туберкульозу,
зменшення сенсибілізуючої дії екзогенної інфекції, тим самим
попереджує можливість несприятливої еволюції невидимих
рентгенологічно вогнищ туберкульозної інфекції. Враховуючи
вищесказане, оправдано призначення вторинної хіміопрофілактики
особам із залишковими змінами після перенесеного туберкульозу із
гіперергічними реакціями на туберкулін.
2.5. У дітей та підлітків з віражем туберкулінових реакцій
протитуберкульозні препарати, що призначаються з профілактичною
метою в ранній період первинної туберкульозної інфекції, знижують
вірулентність мікобактерій туберкульозу, блокують інфекцію на
ранній стадії, тим самим попереджуючи розвиток захворювання.
3. ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ ПЕРЕД ПРОВЕДЕННЯМ
ХІМІОПРОФІЛАКТИКИ
3.1. Перед призначенням хіміопрофілактики всім дітям і
підліткам, крім новонароджених, проводиться обстеження на
виявлення активних проявів туберкульозу в умовах диспансеру.
Обстеження включає оцінку фізичного розвитку дітей та підлітків,
стану шкіри та підшкірної клітковини, периферичних лімфатичних
вузлів (огляд, пальпація), кісток і суглобів, органів черевної
порожнини, очей проводиться аналіз крові та сечі. Рентгенологічне
обстеження легень у дітей та підлітків здійснюється за допомогою
рентгенографії (прямої і бокової). При підозрі на патологічні
зміни в легенях виконуються томограми відповідних відділів
середостіння.
3.2. Показання до хіміопрофілактики повинні встановлюватися
тільки лікарем-фтизіатром. В протитуберкульозному диспансері
обов'язково повторюється визначення чутливості до туберкуліну. Для
цього проводиться проба Манту з 2 ТО. Якщо в результаті обстеження
в диспансері виявляються які-небудь патологічні зміни, то дитина
або підліток направляються в лікувальний заклад для уточнення
діагнозу і для лікування. Хіміопрофілактика призначається тільки
здоровим дітям і підліткам.
4. МЕТОДИКА ХІМІОПРОФІЛАКТИКИ
4.1. Для проведення хіміопрофілактики рекомендуються
хіміопрепарати групи гідразиду ізонікотинової кислоти - ГІНК
(ізоніазид або новий препарат протитуберкульозної дії флуренізид з
розрахунку 8 - 10 мг на 1 кг маси тіла на добу, ріфампіцин та ін.,
які забезпечують високий бактеріостатичний ефект, гальмують
розмноження типових та атипових мікобактерій. Новий
протитуберкульозний препарат флуренізид не є гепатотоксичним, не
пригнічує функції кровотворних органів, позитивно впливає на стан
імунної системи.
Захисна дія цих препаратів триває протягом декількох місяців
після припинення курсу лікування. Добова доза препарату звичайно
дається на один прийом, вранці перед їдою. Якщо з якоїсь причини
медикамент ранком не прийнятий, це треба зробити ввечері. Через 20
- 30 хвилин після прийому препарату дитина повинна одержати
комплекс вітамінів з обов'язковим включенням вітаміну В6 (30 - 50
мг/в день) і вітаміну С. В карті диспансерного обліку (форма N 30
або N 85) робиться позначка про видачу медикаменту і про те, де
знаходиться дитина (в домашніх умовах, в інтернаті, в санаторії і
ін.).
4.2. Препарат (ізоніазид або флуренізид) видається на два
тижні. Для контролю за його прийомом на кожного пацієнта
заповнюється карта обліку антибактеріальної терапії (форма 81-а),
яка поміщається в ящик з поділками на дні місяця. Карта
опускається в ту поділку, яка відповідає тому дню, коли дитині чи
підлітку необхідно знову з'явитися на прийом. Для контролю за
прийомом препаратів ГІНК розроблена нафтохінонова проба, яка
дозволяє виявляти продукти метаболізму ізоніазиду в сечі шляхом
додавання до сечі нафтохінону. Позитивною проба вважається при
зміні кольору сечі під впливом нафтохінону. Це означає, що дана
особа приймала препарати ГІНК.
4.3. В умовах села раціональніше проводити хіміопрофілактику
школярам в школі чи інтернаті. В таких випадках заводиться
спеціальний журнал з поділками на дні місяця. Реєстрація прийому
медикаменту проводиться за списком, щоденно.
4.4. Дільнична медична сестра контролює прийом медикаментів
та наявність аналізу сечі. Результати аналізів підклеюються в
диспансерній історії розвитку дитини. Якщо в назначений час батьки
не привели дитину, то медсестра викликає її на прийом, відвідує на
дому. При надмірній завантаженості дітям зменшується частина
навантаження, рекомендується зберігати режим праці і відпочинку.
Визначається контингент дітей, які будуть скеровуватися для
направлення в дитячі санаторії.
4.5. При виявленні порушень прийому препарату в домашніх
умовах робиться позначка в історії розвитку дитини і вона, як
правило, скеровується в дитячий заклад санаторного типу.
4.6. Безперервний курс хіміопрофілактики повинен тривати не
менше 2-3 місяців. Після закінчення курсу хіміопрофілактики
оцінюється загальний стан дитини, контролюється вага і ріст.
Повторно проводиться визначення чутливості до туберкуліну.
Аналогічне обстеження проводяться через 6 міс. від початку
хіміопрофілактики і через рік. Такий режим обстеження
застосовується до дітей, які взяті на облік з причини первинного
інфікування і з підвищеною чутливістю до туберкуліну. Діти з
контактів з хворими обстежуються кожні 3 місяці протягом всього
часу спостереження за вогнищем. Рентгенологічне обстеження при
відсутності скарг повторюється до закінчення першого року
спостереження.
4.7. На більшість дітей хіміопрофілактика справляє
позитивний вплив і такі діти, за винятком тих, що контактують з
хворими туберкульозом, через рік від початку спостереження
знімаються з диспансерного обліку. В тих випадках, коли в
контрольні терміни обстеження спостерігається підвищення реакції
на введення туберкуліну, курс хіміопрофілактики повторюється,
відповідно подовжується тривалість диспансерного спостереження до
1,5-2 років.
4.8. Під час курсу хіміопрофілактики (оптимальний термін
- початок другого місяця прийому препарату) можна проводити інші
щеплення дітям у відповідності з календарем профілактичних
щеплень, не боячись прогресування туберкульозу.
5. ХІМІОПРОФІЛАКТИКА У ВОГНИЩАХ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНФЕКЦІЇ
5.1. В умовах загрози епідемії туберкульозу великої уваги
вимагає хіміопрофілактика туберкульозу у дітей, які народилися в
вогнищах туберкульозної інфекції. Якщо хворим виявляється батько
дитини або хто-небудь з родичів, то цей хворий повинен бути
госпіталізований на тривалий час (6 - 12 місяців) від моменту
народження дитини. Якщо хвора туберкульозом мати, то вона ще до
родів повинна продовжити лікування, щоб не тільки попередити
загострення процесу в себе, але і попередити вроджений туберкульоз
у дитини. Роди у таких жінок повинні проходити в спеціальних
пологових відділеннях, де забезпечена ізоляція хворої від здорових
жінок і від новонароджених.
5.2. При компенсованому процесі у матері (ВК-) вона може
залишити дитину на грудному вигодовуванні і продовжувати
лікування.
5.3. При прогресуванні процесу у матері необхідне роз'єднання
матері і дитини, а дитина переводиться на змішане або штучне
вигодовування. Новонародженим дітям з туберкульозних вогнищ
необхідно в пологовому будинку провести вакцинацію БЦЖ.
5.4. В тому випадку, коли мати здорова, але після повернення
її з пологового будинку в домашні умови в квартирі виявляється
хворий туберкульозом, необхідно забезпечити їх ізоляцію від
хворого туберкульозом на 2 місяці (тобто, на період вироблення в
щепленої БЦЖ дитини специфічного імунітету, інакше може відбутися
масивне інфікування дитини. Ізоляція забезпечується
госпіталізацією бактеріовиділювача з проведенням дезінфекції в
квартирі або затримкою матері з дитиною роддомі. Після повернення
дитини в вогнище необхідно проводити хіміопрофілактику, але не
раніше, ніж через 2 місяці після вакцинації, так як препарати НК
перешкоджають розвиткові імунітету. При неможливості ізоляції
дитини хіміопрофілактику починають відразу з моменту контакту з
бактеріовиділювачем і впродовж трьох місяців після припинення
контакту, тобто повинна проводитися первинна хіміопрофілактика.