Кабінеті, туберкульозній лікарні, санаторії, туберкульозному відділені лікарні загальної мережі) (додається)
| Вид материала | Документы |
Содержание4. Вибір виду хірургічного втручання 5. Післяопераційне ведення хворих 1. Загальні положення 2. Обсяг діяльності головного фахівця з фтизіатрії 3. Права головного фахівця |
- Методичні рекомендації про порядок прийому та організацію лікування дітей в санаторії, 329.74kb.
- Співпраця Тернопільського національного педагогічного університету І Тернопільської, 43.63kb.
- Позивач: Іваницький Юрій Пантелійович, 816.5kb.
- Програма спільної діяльності Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №39,, 768.8kb.
- Аналіз роботи алергологічної служби в області, 151.72kb.
- Шаптала Володимир Миколайович головний лікар центральної районної лікарні. Про дотримання, 14.07kb.
- Матеріали для підготовки до «Крок 1» Адренотропні засоби. Адреноміметики, 1444.77kb.
- Педаченко Юрій Євгенович кандидат медичних наук, асистент кафедри нейрохірургії Національної, 253.11kb.
- Закон. Терміни, які використовуються в цій документації конкурсних торгів, вживаються, 2492.19kb.
- Медична бібліотека, 1023.92kb.
крові, плазми, протеїну, альбуміну, гемодезу, а також призначення
викладених вище інших патогенетичних засобів).
3.3.3. Санація трахеобронхіального дерева шляхом
постурального дренажу, внутрішньобронхіального введення
антибактеріальних і патогенетичних засобів через катетер,
мікротрахеостому або при бронхоскопії.
3.3.4. Санація порожнини плеври (при плевриті, емпіємі)
шляхом промивання її через один-два дренажі, рідше при пункціях, а
при прогресуючому гнійно-септичному перебігу емпієми плеври
проводять відкриту торакотомію з дренуванням.
3.3.5. Досягнення стабілізації та відмежовування
туберкульозного процесу з допомогою інтенсивного
етіопатогенетичного лікування.
3.3.6. Поліпшення функції внутрішніх органів і систем.
3.3.7. Мінімізація операційно-анестезіологічного ризику
шляхом корекції гомеостазу поповнення об'єму циркулюючої крові;
введення препаратів, що поліпшують тканинний обмін (гіпертонічні
розчини глюкози з інсуліном, кокарбоксилаза, вітаміни, анаболічні
гормони), відновлення іонної рівноваги (малі дози хлористого
кальцію, панангін), зміцнення серцево-судинної системи (дигіталіс
і його аналоги, папаверин, еуфилін, рибоксин тощо).
4. ВИБІР ВИДУ ХІРУРГІЧНОГО ВТРУЧАННЯ
4.1. Найперспективнішими при обмежених процесах є економні
резекції легені, прецизійна резекція. При наявності змін плеври
або панцерного плевриту резекція легені поєднується із
плевректомією. При наявності уражених лімфатичних вузлів резекція
легені супроводжується їх вилученням.
4.2. Вибір презиційної або клиноподібної резекції -
периферично розташовані туберкуломи без розпаду.
4.3. Вибір клиноподібної резекції периферично розташовані
невеликі ізольовані каверни без запальних змін в навколишній
легеневій тканині
4.4. Вибір сегментектомії.
4.4.1. Ізольовані каверни, розташовані в одному або у двох,
сегментах легені.
4.4.2. Туберкуломи (казеоми) легені, розмір яких більший
3 см.
4.4.3. Ізольовані невеликі каверни у різних сегментах однієї
легені (в цих випадках видаляється по одному сегменту з різних
часток).
4.4.4. Невеликі каверни під неефективним інтра- й
екстраплевральним пневмотораксом.
4.4.5. При аналогічних процесах з обох боків можна провести
одномоментну трансстернальну двобічну сегментектомію, або
послідовну сегментектомію з обох боків.
4.5. Вибір лобектомії:
4.5.1. Великі каверни у одній частці.
4.5.2. Полікаверноз однієї частки.
4.5.3. Лобіти із торпідним перебігом.
4.5.4. Наявність після неефективної торакопластики каверн, що
не спалися і деформовані.
4.5.5. При розповсюдженні процесу на верхню й середню частки
правої легені можна провести білобектомію, інколи з додатковою
коригуючою торакопластикою. При аналогічному процесі у середній і
нижній частках білобектомію можуть поєднувати з інтра- або
післяопераційним пневмоперитонеумом.
4.5.6. При аналогічних процесах в одній частці, кожної легені
можна провести послідовну лобектомію з обох боків.
4.6. Вибір пневмонектомії:
4.6.1. Кавернозний туберкульоз однієї легені з обширним
бронхогенним засівом з цього ж боку.
4.6.2. Полікаверноз однієї легені.
4.6.3. Ураження всієї легені під торакопластикою.
4.6.4. Такий же процес у поєднанні з нагнійними
захворюваннями або пухлинами легені.
4.7. Вибір плевректомії:
4.7.1. Панцирний плеврит без виражених туберкульозних змін в
легені.
4.7.2. Однобічна туберкульозна емпієма плеври при відсутності
виражених туберкульозних змін в легені.
4.7.3. Інколи при двобічних панцерних плевритах або емпіємах
без ураження легень можна виконати двобічне послідовно
плевректомію.
4.8. Вибір плевректомії із частинною резекцією легені:
4.8.1. Довготривалий панцирний плеврит при наявності
туберкульозних змін в цій же легені (каверна, казеома, казеозні
вогнища), обмежені не більше як частка.
4.8.2. Туберкульозна емпієма плеври при наявності
аналогічних змін в цій же легені або бронхоплевральної нориці.
4.8.3. Однобічний панцирний плеврит або емпієма плеври із
наявністю обмежених туберкульозних змін в цій же легені.
4.9. Вибір плевропневмонектомії: однобічна емпієма плеври при
кавернозному процесі або при фіброзному переродженні підлеглої
легені.
4.10. Вибір торакопластики:
4.10.1. Хронічний фіброзно-кавернозний процес в одній легені,
якщо не показана резерція.
4.10.2. Недостатнє заповнення післярезекційної порожнини
легеневою тканиною, що залишалася після частинної резекції легені;
легеневою тканиною, що залишалася після частинної резекції легені;
цю операцію називають коригуючою торакопластикою і проводять її
екстра- або інтраплеврально.
4.10.3. Виражені вогнищеві зміни в легені, що залишилися
після часткової резекції і якщо це загрожує перерозтягненню
легені.
4.10.4. Залишкова порожнина каверни після дренування її або
після кавернотомії.
4.10.5. Післярезекційна емпієма плеври.
4.10.6. При обмежених двобічних хронічних
фіброзно-кавернозних процесах, обмежена торакопластика може бути
проведена послідовно з двох боків.
4.11. Вибір кавернопластики:
4.11.1. Залишкова порожнина каверни і бронхіальна нориця
після кавернотомії.
4.11.2. Субплеврально розташована поодинока санована каверна
у хворого, якому функціональні резерви зовнішнього дихання не
дозволяють провести резекцію легені.
4.12. Такі фтизіохірургічні втручання як резекція головного
чи часткового бронху, або легеневих судин, операції на
діафрагмальному нерві, кавернотомія неефективні й застосовувати їх
не варто.
5. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ
5.1. Післяопераційне ведення хворих повинно бути спрямоване
на ретельний догляд за хворим і корекцію гомеостазу, продовження
протитуберкульозної хіміотерапії, призначення антибактеріальних
препаратів широкого спектру дії, підтримку прохідності верхніх
дихальних шляхів, достатнє знечулення, підтримання нормального
функціонування внутрішніх органів і систем, зсідаючої та
протизсідаючої функції крові, догляд за дренажами, профілактику
ранню діагностику й інтенсивне лікування післяопераційних
ускладнень. лікування супутніх недугів.
5.2. Після хірургічного лікування хворі спостерігаються у I
групі диспансерного нагляду, переважна більшість їх в перші 6
місяців можуть приступити до роботи.
Затверджено
наказом МОЗ України
14.02.96 N 26
ІНСТРУКЦІЯ
про діяльність позаштатного головного фахівця
з фтизіатрії органу охорони здоров'я
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Ця інструкція відноситься до позаштатного головного
фахівця з фтизіатрії таких органів охорони здоров'я: Міністерства
охорони здоров'я України (МОЗ України), Міністерства охорони
здоров'я Автономної Республіки Крим, управління охорони здоров'я
місцевих (обласник, міських) державних адміністрацій, місцевих
медичних об'єднань.
1.2. Позаштатним головним фахівцем з фтизіатрії (далі
"головний фахівець") призначається висококваліфікований фтизіатр,
що має вчену ступінь або вишу атестаційну категорію і працює в
республіканському, обласному або міському (в містах Києві і
Севастополі) протитуберкульозному диспансері, у профільному
науково-дослідному інституті або на кафедрі туберкульозу.
1.3. Призначення і звільнення позаштатного головного фахівця
здійснюється відповідним органом охорони здоров'я.
1.4. Головним завданням головного фахівця є розробка і
проведення заходів, спрямованих на профілактику туберкульозу,
впровадження в практику нових методів діагностики і лікування з
метою зниження захворюваності на туберкульоз, у тому числі з
тимчасовою втратою працездатності, інвалідності і смертності.
1.5. Організація роботи позаштатного головного фахівця
покладається відповідно на МОЗ України, управління і відділи
охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, а також на
вищих штатних (терапевта) і позаштатних (фтизіатра) фахівців.
1.6. Позаштатний головний фахівець в своїй роботі керується
цією інструкцією, наказами і вказівками відповідних органів
охорони здоров'я, а також іншими нормативними документами.
2. ОБСЯГ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО ФАХІВЦЯ З ФТИЗІАТРІЇ
2.1. Участь у розробленні комплексних планів по розвитку й
удосконаленню протитуберкульозної допомоги населенню.
2.2. Вивчення стану та якості протитуберкульозної допомоги, в
тому числі шляхом особистої перевірки протитуберкульозних та інших
закладів, що проводять протитуберкульозні заходи.
2.3. Аналіз статистичної інформації - відомчої і державної,
що стосується поширення туберкульозу, проведення
протитуберкульозних заходів, діяльності протитуберульозних та
інших медичних установ, що проводять протитуберульозні заходи.
2.4. Організація лікувально-консультативної допомоги у
зв'язку з туберкульозом.
2.5. Вивчення, узагальнення і поширення передового досвіду
роботи протитуберкульозних та інших медичних установ в галузі
протитуберкульозної допомоги населенню.
2.6. Впровадження в роботу протитуберкульозних закладів
досягнень науки і практики в галузі профілактики, діагностики і
лікування, ефективних організаційних форм і методів роботи,
передового досліду і наукової організації праці.
2.7. Участь у розробці перспективних планів по підвищенню
кваліфікації медичних працівників протитуберкульозних закладів і
підвищенню рівня фтизіатричних знань медичних працівників
загальних лікувально-профілактичних установ.
2.8. Вивчення стану обладнання протитуберкульозних закладів
медичною технікою, забезпечення їх медикаментами, реактивами тощо.
2.9. Аналіз причин, завдяки яким виникають скарги населення і
хворих на організацію і якість протитуберкульозних заходів.
3. ПРАВА ГОЛОВНОГО ФАХІВЦЯ
3.1. Позаштатний головний фахівець має право:
3.1.1. Брати участь в перевірках роботи лікувальних установ
за своїм профілем і обгрунтувати пропозиції щодо поліпшення її
діяльності.
3.1.2. Вносити на розгляд керівництва МОЗ України, управлінь
і відділів охорони здоров'я державної адміністрації пропозиції
щодо поліпшення організації і рівня протитуберкульозної допомоги.
4. Позаштатний головний фахівець з метою обговорення питань
підвищення рівня протитуберкульозної допомоги скликає з дозволу
керівництва наради, до проведення яких залучає: також відповідні
наукові медичні товариства.
5. Позаштатний головний фахівець систематично працює: над
підвищенням своїх знань, стилю і методів роботи.
6. Якщо позаштатний головний фахівець є працівником кафедри
туберкульозу, то при виконанні своїх обов'язків він спирається на
оргметодкабінет та інші підрозділи республіканського (обласного,
міського) протитуберкульозного диспансеру.