Методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів з української мови І літератури під час літніх канікул Сам зробиш сам будеш мати

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів з української мови і літератури під час літніх канікул

Сам зробиш – сам будеш мати.

Усна народна творчість

Уміння самому здобувати знання й застосовувати їх на практиці споконвіку було життєвою необхідністю людини. Нині ця потреба стає для кожного нормою буття.

Про необхідність самостійності зусиль людини можна прочитати в українських народних казках і легендах, переказах і бувальщинах, прислів’ях і приказках: «Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні», «Що нині утече, те завтра не зловиш».

Давньогрецький філософ Аристотель сказав: «Навчитися чогось можна, лише, коли сам це зробиш».

Костянтин Ушинський розумів самостійну роботу як програму самоосвіти на все життя. Самоосвіта – це свідомий рух особистості від «Я» реального до «Я» ідеального. Щоб досягти цього, пропонуємо вам, юні друзі, за алгоритмом умінь самоорганізації зайнятися самоосвітою під час літніх канікул.

Алгоритм

умінь

самоорганізації

Планування роботи.

Вибір джерел пізнання.
Організація робочого місця.
Регламентація самоосвітньої роботи.
Самоконтроль за пізнавальною діяльністю.
Самооблік результативності роботи.

Китайський філософ Конфуцій сказав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що

я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».

Самоосвіта – частина безперервної освіти, це активна пізнавальна діяльність, яка відбувається за особистої ініціативи людини у формі індивідуальної самостійної роботи щодо оволодіння знаннями. Потреба в знаннях була і є внутрішньою силою, що стимулює людину до активних дій.

Українська мова - це мова нашої держави, знати її необхідно, щоб відчувати себе громадянином України, культурною і освіченою людиною. Мова – найдорожчий скарб, переданий нам сотнями й тисячами попередніх поколінь, злеліяний у піснях, переказах, думах, казках, приказках, прислів’ях тощо.

«Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів» (Василь Голобородько). Щоб знати мову, треба постійно вдосконалювати свої знання: писати, читати, виконувати самостійно завдання різної складності. Пропонуємо самостійно працювати над удосконаленням мовних знань. Переписуйте тексти, пишіть під диктовку своїх друзів і родичів. Не лінуйтеся хоч 30 хв. на день приділити увагу розвитку мовно-мовленнєвих компетентностей. Бажаємо успіхів!

Спробуй це зробити!

Попереджувальні диктанти

(5-7 клас)

Зорово-слухові

Восени

Осіннє повітря було прозоре, тихе. На заході, під безхмарним небом, стояло здорове золоте сонце. Під його скісним промінням золотом сяяло жовте листя лип та беріз. Здавалося, що якийсь чарівник, як у казці, убрав дерева в щиро-золоті шати.

Падало жовте листя, а здавалося, що то золото капає на землю з дорогих шат. Червоні, як у кров умочені, черешні полум’ям горіли на сонці. Земля під ними була вкрита червоним листом та червоніла, як полита свіжою кров’ю. Зеленіли темним листом крислаті яблуні, рожевіли делікатними сутінями грушки.

На вербах листя порідшало, поблідло, і здавалося здалеку, що воно лише тепер розвивається, як напровесні.

(М. Коцюбинський)

99 слів

* * *

Історія нашого краю сягає кількох тисячоліть. Донецькі степи були батьківщиною багатьох племен, народів, кочівників. На нашій землі завжди жили винахідливі, талановиті, кмітливі люди. Кожний клаптик политий кров’ю і потом наших предків, які мужньо боронили свою Батьківщину від загарбників, щедро і з любов’ю прикрашали рідний край плодами своєї праці.

(З журналу)

48 слів

Казка про двох вітрів

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги вкрили поле. Зашуміли тривожно верховіття дерев. Прокинувся в глибокому яру холодний Вітрюга. Встав, вийшов із лісу. Застогнала хуртовина. Йде по землі холодний Вітрюга, замерзають річки, гуде хуртовина...

(З журналу)

39 слів

* * *

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

(Т. Шевченко)

* * *

У печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті. У маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди. На постелі лежала слаба жінка й стогнала. Це мати Хариті. Шість тижнів минуло після смерті її чоловіка. Відтоді бідна вдова тужить та слабує. Злягла саме в жнива, коли всі подалися на ниву збирати на зиму хліб. І вдовине жито поспіло. Та нема кому його жати.

Сиплеться стигле зерно на землю. А вдова лежить недужа. Тяжка слабість сплутала руки й ноги, прикувала до постелі. Лежить бідна мати Харитина та б’ється з думами.

(За М. Коцюбинським)

89 слів

* * *

Осінній ліс зустрів нас непривітною тишею. Лише інколи зацвірінчить синичка або проскрекотить сорока. Небо затягнуте пеленою сірих хмар. Проте на позаторішній вирубці ми знайшли дуже багато опеньків. За півгодини наші кошики були наповнені грибами. Дякуємо тобі, ліс, за щедрий дарунок!

(З журналу)

40 слів

Їжак

Восени їжак стягує у затишну місцину сухе листя й траву. Загорнувшись у клубок, він спить усю зиму. Температура тіла в нього знижується іноді до шести градусів тепла. Але у великі морози їжачкові доводиться прокидатися й «зігріватися». На це витрачаються запаси нагромадженого за осінь жиру, а тому морозів він не боїться.

(З календаря)

51 слово

* * *

Гей, у лузі червона калина,

Гей, гей, похилилася;

Чогось наша славна Україна

Гей, гей, засмутилася.

А ми тую червоную калину,

Гей, гей піднімемо;

А ми ж свою славну Україну

Та й розвеселимо.

(Народна пісня «Гей у лузі...»)

32 слова

Рибалка

На травиці біля річки.

Край прозорої водички,

Де стара верба рипить,

Сів наш котик і сидить.

Під водою рибка ходить,

Котик тільки оком водить:

Хоч і ласий рибки з’їсти,

Та не хоче в воду лізти.

(За К. Перелісною)

35 слів

Переселення лелек

Приносять весну лелеки. Ще інде сіріють у низовинах острівці брудного снігу, ще приморозок сковує калюжі дзвінким льодком, а цибаті бусли вже походжають болотами.

Прилітають лелеки з далеких країв і в село Миколаївку, що на Дніпропетровщині.

Повернулися ото якось, ширяють над дахами будинків, та ніде гніздитися: зникли солом’яні стріхи.

(С. Герасименко)

49 слів

* * *

Рано встало золоте сонечко. Рано прокинулася й Харитя. Хутенько зварила куліш, нагодувала маму, сьорбнула й сама кілька ложок. Потім зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і зав’язалась рябенькою хусточкою.

Іде Харитя селом, і якось їй чудно. Ніколи не ходила вона сама так далеко від хати. От вже й крайню хату минула, вийшла на поле й стала. І справді було гарно на ниві! Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка. А за річкою вся гора вкрита розкішними килимами ярини.

(За М. Коцюбинським)

96 слів

* * *

Любіть красу моєї мови,

Звучання слів і запах слів:

Це квтка ніжна і чудова

Широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустинь і злих негод –

Як річка, з роду і до роду,

Так мова з’єднує народ.

(Т. Масенко)

38 слів

* * *

Стоїш посеред городу, задумався. І коли підносиш ногу, щоб вийти з городу, то пильно дивишся вниз, щоб не наступити на живу рослину. Поволеньки ступаєш по стежці, а тому здається, що всі вони за тобою дивляться, підглядають – і соняшники, й гарбузи.

(Є. Гуцало)

40 слів

Рідне слово

Над старими яворами

Білих буслів білі діти

Зранку-раночку дзьобами

Вчаться рідно клекотіти.

І рідненько тьохка в лузі

Соловей до солов’яти.

А мене навча матуся

Рідним словом розмовляти.

(М. Тимчак)

28 слів

Батько й син

Був собі батько, а в нього один син. Як став батько вже старим, то перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу почали вони молотити. Син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голодний, одначе молотити пішов.

Як стало вже сонечко на обід, син кличе батька обідати, а той відмовився. І так до вечора відмовлявся старий.

Дивувався син, що батько не хоче їсти, а в нього аж шкура болить – так їсти хочеться.

Тоді мудрий тато сказав: «Я їм шкуринки, а в них – весь хліб; м’якушка ж все одно, що трава, в ній сили немає...».

З тої пори син став собі шкуринку залишати, а батькові м’якушку. А тому того й треба.

(Казка «Батько й син»)

123 слова

Спробуй це зробити!

Попереджувальні диктанти

(5-7 класи)

Слухові диктанти

За Сибіром сонце сходить...

Хлопці, не зівайте:

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте.

Повернувся я з Сибіру,

Та не маю долі,

Хоч, здається, не в кайданах,

А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,

Та я їх не бачу!

Як згадаю про їх муку –

Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців...

Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі

Ждать подорожнього...

(із пісні про Устима Кармелюка”)

64 слова

***

За річкою вогні горять,

Там татари полон ділять,

Село наше запалили

І багатство розграбили.

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть.

Коло шиї аркан в’ється.

І по ногах ланцюг б’ється.

А я, бідний, з діточками

Піду лісом стежечками.

(Народна творчість).

50 слів

Рідна земля

Немає нічого милішого за рідну землю. Особливими чарами віє від неї навесні.

Уже й поле оживає, переповнюється гулом тракторів. Скоро вже розпустяться листочки, зацвіте все навкруги, гаї й сади сповняться солов’їним співом. Прекрасна весна в рідному краї.

(З журналу)

***

Усе навкруги було таке радісне, веселе. Тому з пам’яті Дмитрика вилетіли й мати, й наказ її сидіти вдома. Він не помітив, як ноги винесли його на вулицю.

На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати. Довгі рукава теліпалися нижче рук, заважали йому. Русяву головку прикривав старенький картузик з одірваним козирком. Але Дмитрик весело дивився на світ здоровими сивими очима, весело підстрибував по людних вулицях.

(За М. Коцюбинським)

***

Стоїть, колихається, головою величається, а торкнеш – кусається.

У воді водиться, з хвостом родиться, а як виростає, хвіст відпадає.

Літом наїдається, зимою висипається.

У воді родиться, а води боїться.

Як голодне, то кричить, а як наїсться, то мовчить.

Купили кругленьке, думали – новеньке, а воно все в дірках, труситься в руках.

(Загадки)

***

Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо вронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого гілля.

А яка ніжна золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти й теж журиться, що скоро прийдуть холоди.

Деякі квіточки ще не хочуть здаватися, поспішають доцвісти, поки морозці не вдарять по них. Але й ці останні квіти теж ніби насторожено зажурені.

(О. Копиленко)

Спробуй це зробити!

Blog

Методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів з української мови І літератури під час літніх канікул Сам зробиш сам будеш мати

Содержание