Методичні рекомендації щодо самоосвітньої діяльності учнів з української мови І літератури під час літніх канікул Сам зробиш сам будеш мати

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Пояснювальні диктанти Пояснувальні диктанти Добре діло Пояснювальні диктанти Вибіркові диктанти

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо викладання української мови, 310.51kb.
• Методичні рекомендації щодо підготовки І написання наукових досліджень із української, 84.58kb.
• Методичні рекомендації щодо вивчення української мови І літератури у 2011 2012 навчальному, 373.1kb.
• Пропозиції роботи для студентів під час літніх канікул І у вільний від навчання час, 77.79kb.
• Ні рекомендації щодо його практичного використання під час підготовки до усної співбесіди, 2637.09kb.
• Методичні рекомендації щодо проведення дпа з української мови в 9 класі, 23.61kb.
• Рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу з української мови та літератури, 12.11kb.
• Методичні рекомендації районного методичного об’єднання вчителів української мови, 17.28kb.
• Рекомендації викладачам української мови та літератури, 491.29kb.
• Методичні рекомендації щодо організації самоосвітньої діяльності учнів-випускників, 431.75kb.

Пояснювальні диктанти

Зоро-слухові

***

Ой горе тій чайці, горе тій небозі,

що вивела чаєнята при битій дорозі.

Ішли чумаченьки, воли попасали,

Чаєчку ізігнали, - чаєнят забрали.

А чаєчка в’ється, об дорогу б’ється,

до сирої землі припадає, чумака благає:

“Ой ти, чумаченьку,

Ти ще молоденький!

Верни мої чаєнята,

Діточки маленькі!”

(За народною піснею “Ой горе тій чайці...”)

Рудько

На вигляд було це звичайнісіньке мале курчатко, півник, з цікавим поглядом карих оченят та ледве помітним зубчастим гребінцем. Він довго не міг заспокоїтися після цієї пригоди. Але це не зашкодило йому за хвилину вскочити по пояс у миску з водою, яку всі тепер училися пити.

(За О. Ольжичем)

Листопад

Як же поріділи дерева! Наче довго хтось брів по коліна в опалому листі, золотому шумі, прийшов і навстіж розчинив у лісі тисячу синіх віконець. У кожне з них, як у дзеркало, по черзі зазирає Улянка, і на тихих галявинах тільки шипшина сміється червоними губами та глід чваниться разками* коралів.

(О. Донченко)

• Разок – нанизані на нитку, мотузку, дротину тощо однорідні предмети; низка.
  

***

Наша планета утворилася дуже давно. Їй кілька мільярдів років.

Усю історію Землі й життя на ній учені поділяють на певні періоди, відрізки часу. Без цього було б неможливо орієнтуватися в її нескінченно довгій історії. Історія Землі починається з часів утворення твердої земної кори. Кожна ера тривала кілька періодів. Для кожного з періодів характерні свої рослинність і тваринний світ, своє розміщення суходолу й океанів.

(З альманаху “Відкриття. Пошуки. Знахідки”.)

***

До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Ото як вийти із сіней та подивитися навколо – геть чисто все зелене та буйне... Цвіте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, кропу, моркви! Чого тільки не насадить наша невгамовна мати.

(О. Довженко)

Осінь

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь голодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть копита,

золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка гола мерзне за вікном.

(В. Сосюра)

Весна

Ранньою весною, коли земля звільняється від снігу, з пагорбів збігають струмочки, а травичка починає стелити свої шовкові килими, на галявинах з’являються проліски. Ці ніжні, пахучі квіточки, які мають трохи стулені пелюстки, наче бояться вони холоду. Народ склав багато легенд та переказів про цю чарівну квітку.

***

Червоним великим колом заходило сонце. По обрію неба сірими баранцями побігли волохаті хмаринки, над озером зашелестів очерет, з дерев стиха здіймалися й задумливо падали на земельку сухі листочки.

(За С. Васильченком)

***

Ой місяць січень кличе мороза,

Морозить лице, щипає носа.

А місяць лютий вітрами дує,

На водах з льоду мости будує.

Березень-місяць льоди поломить,

Весняну пісню річка задзвонить.

Квітами квітень всіх привітає,

Усі садочки порозквітає.

Гей, травень прийде у дні чудові,

Простелить всюди трави шовкові.

(За М. Підгорянкою)

Джміль

Скрізь, де є квіти, можна побачити джмелів. Це дуже красиві комахи. Їхній наряд нагадує пухнасту шубку, у якій красиво поєднуються три кольори. Джмелі невтомно гудуть, збирають з квітів солодкий нектар. Ним вони живляться самі й годують власних личинок. Якщо ви побачите десь джмеля – помилуйтеся ним і не заважайте йому робити корисні справи.

(З журналу)

***

Щодо точності передбачень погоди від бджіл не відстають мурашки. Вони здатні передбачати навіть повені з дуже великою точністю. Таку їхню здатність помітив один учений. Він звернув увагу на дивовижну здатність індіанців передбачати настання великих повеней. Допомагали індіанцям мурашки. Задовго до розливу ріки вони сильно збуджені, гасають у різних напрямках, лазять по деревах, починають переміщуватися в інші райони.

Величезний килим чорних комах розпочинає великий похід. На нове місце мурашки переносять кокони та кормові запаси. Потім мурашки виповзають на високі дерева й починають чекати на драматичні події.

(З альманаху “Відкриття. Пошуки. Знахідки”)

***

Уже відтала земля. Оживає травичка й тягне до сонця свої зелені вушка. Вона немов прислухається до жайворонкової пісні, що ллється з теплого голубого неба. Стовбурами дерев починають бродити цілющі соки. Перекреслюють небо голосні косяки диких гусей. Виходять з берегів річки. З городів потягло димком. Це спалюють торішнє бадилля.

(З журналу)

***

Листя злетіло з дерев. Недавно воно полум’яніло, кружляло, а зараз дерева голі.

Листя полум’яніло й уночі, коли цього не було видно. І кружляло вночі, не тільки вдень. Можна тільки уявляти, як воно поночі горить і обсипається. Знаю, що в яру його можна назгрібати немало, аби розвести вогнище. Там стоять три липи. Три випадкові липи, і нічого більше не росте, навіть тернові кущі. А кругом – поле. Уже розоране або залишене під стерню.

Під ногами задзвеніла льодяна кірка, що взялася на калюжі серед шляху. Спершу вона лускалася лунко, а потім крихко ламалася. Шлях весь був білий від інею, твердий, схоплений холодом.

Спробуй це зробити!

Пояснувальні диктанти (5-7 клас) Слухові диктанти

***

Опало листя з дубів. Вранці стало неприємно ходити по землі, що за ніч вкривалася памороззю. Курей знов почали добре годувати. Зі ставка вернулися ситі качки, а гусей давно не ганяли пасти в поле. Вони цілий день сиділи дома й забирали собі найкращі шматки. Під час сну дошкуляв холод. Кури настовбурчували пір’я і скидалися на великі темні клубки.

(За О. Ольжичем)

Добре діло

Була весна. Ліс прибирався, мов на оглядини, усіма своїми принадами. Тоді й трапилася ця пригода.

Як переходили видолинок, Інна відчула, як щось торкнулося її ноги. Якийсь поганець поставив сильце на заячій стежці, примотав кінець линви до молодого дубка, яка глибоко врізалася в стовбур і не давала деревцю рости. Ми розмотали цю заплуту. Тепер часто пригадуємо, як визволили дуба.

• Линва – товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат.
  
• Принада – те, що вабить; спокуса.
  

***

Листя на деревах починає зрідка жовтіти ще наприкінці серпня. (К. Ушинський.) Після похмурої ночі починало світати. (Панас Мирний.) Над лісовим озерцем запалав рожевий ранок. (Л. Михайловський.) Дрібні осінні дощики зовсім не схожі на літні грози. (К. Ушинський.) У зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки.

(В. Пархоменко.)

***

Бджоли є відмінними синоптиками. Рано-вранці вилітають вони збирати взяток. Це означає, що день буде сонячний. Іноді бджоли починають “страйкувати” і не поспішають збирати солодкий нектар. Це означає, що в найближчі шість-вісім годин слід чекати дощу.

Бджоли здатні передрікати погоду на досить тривалий період. Ранній виліт бджоли з вуликів свідчить, що весна буде тепла. Ці комахи можуть провістити прихід ранньої весни і в самому розпалі зими.

(З альманаху “Відкриття. Пошуки. Знахідки”)

• Взяток – збирання нектару й квіткового пилку бджоляною сім’єю за певний час.
  

***

Вітер шуркотів верхів’ям та поскрипував інколи стовбур до стовбура. (Ю. Смолич.)

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. (П. Панч.)

По той бік Дніпра жовтіють піски, далі луки, а ще далі в синьому мороці плавають обриси лісів. (О. Гончар.)

Ще сніжок лежить на нивах, та вже сонце припекло й сто струмочків дзюркотливих потекло. (П. Ребро.)

***

Польова доріжка стелилася між високими хлібами. Зоря моя вечірняя простилає останні смуги на хисткій воді. Шелестіли, хиталися віти. Соловейко на калині то затихав, то щебетав. Багряні хребти підпирали небо. Яке в яблука мале зерно, а виростає дерево із нього.

***

Ясною зеленою повіддю розділялося жито. Здається, наче світ затопило воно, і по всій неозорій землі котяться хвилі, а зверху по них вигойдується та хлюпочеться сонячне проміння. По цьому безмежжю дме, віє, шугає вітер. Звідки в нього береться сила для невпинного, стрімкого польоту? І я починаю думати, що довгаста хмара вгорі є насправді крилом вітру й допомагає йому в польоті.

Спробуй це зробити!

Пояснювальні диктанти (5-7 клас) Диктанти з коментуванням

1. 
   Стежка підіймалася вгору, вилась межі пнями й колодами, перелазила через високе каміння. На стежину нависали трави, гіллячки. Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. І скрізь було видно сліди звірів.
   

Дивний краєвид відкрився його гарячковим очам. Фантастична, дивовижна панорама.

(За І. Багряним)

2.

***

Опівночі айстри в саду розцвіли,

умились росою, вінки одягли.

Очі розкрила конвалія біла.

Дихають важко троянди розквітлі.

***

Слава не поляже, а про себе розкаже. Без доброго командира військо – отара. Сьогоднішньої роботи на завтра не відкладай. Кінець діло хвалить. Маленька праця краща за велике безділля. Знання робить життя красним. Не сокира теше, а чоловік. Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає. Не хвались мудрий мудрістю, а сильний силою. Мудра голова не любить лихії слова. Великий рот у вола, а говорити не може. (Прислів’я)

4.


***

Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмари, скоса кинуло промінці на землю. Заглянув один із них у нірку до старої черепахи на луг і неквапливо почав шукати собі снідання. А сніданок у черепахи дуже простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба.

(О. Буцень)

5. Дайте характеристику числівників.

Чув колись від одного циркача, що коло у них на манежі має сталий діаметр: тринадцять метрів. На сцену вийшла малесенька, років одинадцяти, дівчинка. Нас було п’ятеро. Гроза тривала близенько двох годин.

6. Листя наприкінці осені опадає з дерев, тінистий улітку березовий чи дубовий гай на зиму стає прозорий. На голих гілках замість листя висить лапатий, пухкий і білий сніг. Тільки ялини й сосни зелені й узимку. На них цілу зиму зеленіють шпильки, або хвоїнки. Дерева з хвоїнками замість листя називаються хвойними. Вбрані в листя дерева – листяними.

(К. Ушинський)

7. Укажіть, до якого розряду належать прислівники.

Восени їжак стягує у затишну місцину сухе листя і траву. Загорнувшись у клубок він спить усю зиму.

Десь високо-високо у верхівках сосон заплутався місяць.

(О. Буцень)

Спробуй це зробити!

Текстуальні диктанти

1. 
   Помідор і огірок
   

Казка

Колись давно Помідор та огірок були однакові – біленькі. Якось Помідор прийшов до Огірка та й каже:

• Дивись, який я повненький та гладенький. А ти? Тонкий та довгий, як палиця.
  

Аж позеленів Огірок від образи, коли почув такі слова. Але змовчав. Як-не-як, а

Помідор гість, товариш. Повернувся Помідор додому, згадав, що він наговорив Огіркові, і так йому соромно стало, аж почервонів увесь.

Наступного дня товариші помирилися, але Огірок так і залишився зелений, а Помідор – червоний. (77 слів).

(Сашко Василик)

2. Летять журавлі
   

Весна була рання, дружна. Сніг запав, зарябив чорними латками таловин. По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі. Удень відбивалися в них сліпучо-білі хмари, а вночі – променисті зорі й тонкий серп щербатого місяця. Вогкий вітер з’їдав сніги, але на ранок підмерзали шляхи, блискуча вода в коліях бралася блисняковою плівкою, а блакитнувата паморозь вкривала, наче сіллю, горбасту землю.

Дико й дзвінко лунали тоді крики ранньої іриці.

Грузькою глинястою дорогою, обсадженою плакучими берізками, раз у раз тяглися валки – усі на захід, до місяця. А місяць хилився все нижче, золотавився, тьмянішав... (92 слова)

(З. Тулуб)

3. Дощ іде
   

Вийшов на ганок і старий агроном, і природа привітала його свіжим потужним каскадом грому. Робітники, повискакувавши з майстерень, радісно перегукувалися на подвір’ї, конторські дівчата, позвисавши з вікон, збуджено лящали...

Усе ближче гриміло, блискало, будувалося. Сива повновода туча вже висіла над цілим степом. Світлі паруси дощу розпускалися на обрії, помітно наближалися нивами. Усе ближче та ближче вони... Ось уже війнуло з шляху характерним запахом промоченої гарячої пилюки. З тихим дзвоном впали перші краплини, усе стрепенулося за вікном, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, той цілющий травневий дощ, про який кажуть, що це сиплеться з неба золото. (98 слів)

(О. Гончар)

4. ***
   

А кругом знову темно. Тільки дощ сіє й сіє на чиїсь лани.

Темно, аж сумно...

І відразу щось розтяло хмару і мовчки нахваляється на когось огняною ло-

зиною.

Тихий задуманий блиск тремтить по темних стінах, на миснику й на іконах.

Гур-гур... – торохнуло й покотило щось над хатою. Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра.

...У напільне вікно почало видніти. Дивуються діти, думали – уже ніч, а воно знову дніє.

І знову синіє небо, а на йому золоте сонце – сипле скрізь гарячими блискучими бризками. По шляху біжать жваві струмочки – крутяться, підстрибують, танцюють, весело про щось буркочуть. (97 слів)

(С. Васильченко)

5. Навіщо дубам листя взимку
   

Уже ліс і не жовтий. Уже він безлистий. Гуде потихеньку вгорі. Стоїть у тумані. Там у верховітті ходить зима, носить в синій пелені завірюху. Тільки дуби брунатні. Міцно листі вони. Аж весною роздягнуться, хоч і не мерзнуть. Узимку всі дерева в лісі густитимуть на стужі голим віттям. А дуби шумітимуть їм про весну.

(56 слів)

(Григір Тютюнник)

Спробуй це зробити!

Вибіркові диктанти

1. 
   Випишіть слова із суфіксами.
   

Голова, будова, ріка, столик, беззубий, дощі, дощичок, печиво, зерно, зернина, дід,

дідок, квіти, квітка, рука, ручка, колесо, маленький.

2. Виберіть з тексту дієслова.
   

Зорі тихо блимали на темному небі. Твердий, як цукор, сніг світився блакитним

світлом у темряві ночі. А потім займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід. Вершечки синіх хмар зайнялися червоним полум’ям. Сонце випливало з-за краю землі та обгорталося блискучими хмарками, що спалахували від сонячного проміння, мов солома від вогню.

Випливло. Дерева облилися рожевим світлом.

3. Запишіть тільки ті слова, у яких різниться кількість букв і звуків.
   

Сіль, життя, пам’ятник, більшість, щастя, чоботи, перерва, дзвоник, джерело,

книжка, підспівую, ялинка, п’ять.

4. Випишіть словосполучення з прийменниками.
   

Густий бір, вирушити до лісу, взяти із собою, голосно сміятися, мокрий від роси,

рости під березою, йти по гриби, поверталися втомлені.

5. Випишіть сполучники.
   

Вийшли з хати батько й мати в садок погуляти. (Т. Шевченко.) Ще сніжок лежить

на нивах, та все сонце припекло й сто струмочків дзюркотливих потекло. (П. Ребро.) Чубенко розповів зміст наступної операції, щоб кожен боєць знав своє місце в ділі. (Ю. Яновський.) Сонце зайшло, але ще було видно. (О. Гончар.) Виспівує та щебече, поки сонце зайде. (Т. Шевченко.) Зимою сонце світить та не гріє. (Прислів’я.) Погуляло прокляте лихо та й заснуло. (Т. Шевченко.)

6. Випишіть слова з ненаголошеними голосними в коренях слів.
   

а) Серед двора-двора лежить червона сковорода.

б) У бабиній хаті висить хліба скибина, собаки гавкають – не можуть дістати.

в) Голуба хустина, жовтий клубок; по хустині качається, людям усміхається.

г) Іде лісом – не шелестить, іде водою – не плюскотить.

д) Водою йде – не хлюпне, очеретом – не шелесне.

е) Іде лісом – не тріщить, іде водою – не хлющить, іде по хаті – на нього пси не гавкають.

є) Звечора вмирає, вранці оживає.

ж) По соломі ходить, а не шелестить.

з) Без сокири й дрючків ставить міст через річки.

и) Текло, текло, та й лягло під скло.

і) Що без зуба розтина міцного дуба?

(Загадки)

Відгадки: 1-сонце на небі; 2-місяць на небі; 3-небо й сонце; 4, 5, 6 – промінь сонця або місяця; 7-день; 8-тінь; 9-мороз; 10-вода й лід; 11-блискавка.

7. Випишіть словосполучення, у яких головне слово – іменник. Поставте запитання до залежного слова.
   

Був початок осені, саме той час, коли більша частина дерев ще зелена і тільки деякі повбиралися в жовте й жовтогаряче вбрання і стояли мов у золотих шатах. Горинович дивився на їх, проходячи великим міським садом. Це був за малим не гайок з могутніми старими кленами й дубами. Яким чудом вони позоставалися тут, у самому осередкові великого міста, повитого тяжким повітрям, серед височенних будинків та закованих у камінь вулиць.

(За Б. Грінченком.)

Спробуй це зробити!