Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400

Вид материала

Документы

Содержание Старовойтова г.м., озимчукн.в. Старовойтова г.м., озимчук н.в. Старовойтова г.м., озимчук н.в. Старовойтова г.м., озимчук н.в.

Подобный материал:

• Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
• Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
• Сборник статей Часть II москва  2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.
• Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
• Ю. К. Базанов Права человека и защита персональных данных Киев 2000 удк 342. 721: 681, 4681.12kb.
• Рафаел папаян, 3846.74kb.
• Удк 347(477)(075. 8) Ббк, 10761.64kb.
• Регушевський Едуард Євгенович удк 342. 7 (477) Конституційно-правові гарантії політичних, 310.91kb.
• Научно-методическое пособие Москва ● 2009 удк 347. 962: 342. 9 Ббк 67. 721-91: 67., 1444.75kb.
• Удк 334. 012. 64(477. 74) Михайлюк, 193.78kb.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громадяни України мають реалізувати своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Отже, особливістю місцевих виборів є те, що право на участь у них надається жителям сіл, селищ, міст, об'єднаних у територіальні громади. Порядок підготовки і проведення місцевих виборів визначає, відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Конституційне право виборців на вільне волевиявлення містить частина перша статті 6 Закону, де зазначено, що участь у місцевих виборах - це особиста справа громадянина України. Закон забороняє примушувати виборця до участі чи неучасті у виборах. У зазначеній вище статті містяться положення як активного, так і пасивного виборчого права. Зокрема, в частині четвертій та шостій зазначено, що депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і па день виборів досяг 18 років. Не може бути обраний депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.

Незважаючи на те, що Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» прийнято у 1998 році після прийняття Конституції України, він містить низку положень, що суперечать положенням Конституції, а тому, відповідно до вимог статті 8 Конституції України, ці положення не можуть застосовуватися. Зокрема, не може застосовуватися положення частини третьої статті 6 цього Закону щодо призупинення здійснення виборчого права для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях. Зазначене вище випливає також із Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98, яким визнано таким, що не відповідає статті 70 Конституції України, положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про вибори народних депутатів України», згідно з яким «здійснення виборчого пра-316

Проблеми вдосконалення законодавства про вибори депутатів місцевих рад...

ва зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях».

Конституційний Суд України в зазначеному Рішенні визнав неконституційними також низку інших положень Закону України «Про вибори народних депутатів України». Оскільки аналогічні положення містяться і в Законі України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», вони також не можуть застосовуватися, незважаючи на їх наявність у тексті Закону. Зокрема, це стосується положення частини третьої статті 1 Закону, а саме: «Вважається, що виборці, які не взяли участі в голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах».

Зазначеним Рішенням визнано також неконституційними положення Закону, що обмежують захист виборчих прав громадян у судовому порядку, тому статті 22, ЗО, 38 та інші Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» мають застосовуватися з урахуванням зазначеного Рішення Конституційного Суду. Незважаючи на наявність у чинному Законі неконституційних положень, відповідні зміни до нього після прийняття Конституційним Судом вищезазначеного Рішення до цього часу не внесені. Отже, є нагальна необхідність удосконалення законодавства про місцеві вибори, з огляду, зокрема, на наближення строку проведення чергових місцевих виборів, що мають відбуватись у 2002 році.

Найбільш надійною гарантією захисту виборчих прав суб'єктів виборчого процесу є, безперечно, досконале виборче законодавство, що забезпечує вчасне, прозоре проведення виборчого процесу, право на оскарження неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, на яких покладено організацію виборів, а також інших суб'єктів виборчих правовідносин, своєчасне усунення порушень виборчого законодавства, тому вкрай важливо внести необхідні зміни до чинного законодавства про місцеві вибори, спрямовані на вдосконалення його положень. Про необхідність внесення таких змін свідчить також практика застосування чинного законодавства про місцеві вибори.

З часу прийняття Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» накопичено значний досвід його застосування. Під час проведення чергових місцевих виборів 29 березня 1998 року з урахуванням існуючого адміністративно-територіального поділу України обирались депутати до місцевих

317

СТАРОВОЙТОВА Г.М., ОЗИМЧУКН.В.

рад: сільських - 10271; селищних - 790; міських міст районного значення - 280; районних у містах - 87; міських міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення -171; районних -490; обласних - 24; міст Києва та Севастополя.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», крім чергових місцевих виборів, можуть проводитися також вибори позачергові, повторні, замість тих депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці. За інформацією, щ0 надійшла до Центральної виборчої комісії від Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, в Україні з квітня 1998 року до грудня 2000 року проведено 2500 місцевих виборів. Отже, існує значний досвід застосування чинного законодавства щодо проведення місцевих виборів, вивчення якого дає підстави зробити висновок про недосконалість низки положень чинного Закону та необхідність внесення до нього змін.

До Центральної виборчої комісії, на яку згідно зі статтями 1 та 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» покладено здійснення консультативно-методичного забезпечення місцевих виборів, зокрема діяльності виборчих комісій, під час проведення виборів надходили численні звернення з різних регіонів України з проханням надати роз'яснення стосовно окремих положень Закону. Зокрема, з квітня 1998 до грудня 2000 року до Центральної виборчої комісії надійшло близько 200 письмових звернень щодо надання роз'яснень окремих положень виборчого Закону, а також скарг на порушення його норм. Про велику кількість звернень учасників виборчого процесу щодо захисту своїх виборчих прав свідчать також статистичні дані, наведені Верховним Судом України в «Узагальненні практики застосування судами законодавства, пов'язаного з виборами народних депутатів України, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Так, під час проведення в 1998 році місцевих виборів до судів України надійшло 1777 скарг, зокрема 1451 скарга, пов'язана з прийняттям рішень, діями або бездіяльністю територіальних, окружних і дільничних виборчих комісій. Крім того, судами розглянуто 41 заяву виборчих комісій щодо скасування рішень про реєстрацію кандидата в депутати місцевої ради, на посаду сільського, селищного, міського голови, а також 326 інших скарг, пов'язаних з проведенням місцевих виборів. У зазначеному вище узагальненні на підставі вивчення практики застосування су-

318

Проблеми вдосконалення законодавства про вибори депутатів місцевих рад...

дами законодавства, пов'язаного з місцевими виборами, стверджується, що судові помилки, які мали місце при розгляді судових справ, у багатьох випадках траплялися через недосконалість виборчого законодавства, неузгодженість його норм з нормами ЦПК України, а в окремих випадках - через відсутність відповідних норм процесуального права.

Центральна виборча комісія не наділена повноваженнями щодо розгляду скарг, що виникають під час проведення місцевих виборів, але, зважаючи на свій статус постійно діючого державного органу, вивчає й аналізує звернення учасників виборчого процесу, їх пропозиції щодо вдосконалення чинного виборчого законодавства. На запит Комісії з регіонів України надійшло 290 пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства про місцеві вибори. Ці пропозиції в Центральній виборчій комісії вивчено, проаналізовано та систематизовано. У них пропонується, зокрема, внести такі зміни до чинного законодавства про місцеві вибори:

- при визначенні загального складу районної та обласної рад враховувати не тільки кількість територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць, що входять до складу району або області, а й чисельність населення у відповідних громадах;

- надання виборчим комісіям права зняття з реєстрації кандидата, який допустив порушення виборчого законодавства, без встановлення судом факту його вчинення, передбачивши можливість оскарження рішень комісії до суду;

- запровадження відповідальності суб'єктів подання пропозицій щодо кандидатур до складу виборчих комісій за їх роботу в комісії;

- чітко визначити в Законі, на підставі яких документів підтверджується місце проживання виборця, що пов'язане також із забезпеченням права на участь у місцевих виборах військовослужбовців, курсантів, студентів, осіб, які перебувають у лікувальних, санаторно-оздоровчих закладах, інших місцях тимчасового перебування;

- визначення у Законі механізму забезпечення для всіх суб'єктів виборчого процесу рівних умов та можливостей при використанні всіх видів засобів масової інформації;

- запровадження ефективного контролю за порядком фінансування передвиборної агітації, що має забезпечити прозорість у фінансуванні передвиборної агітації за рахунок власних виборчих фондів;

- чітке визначення джерел та порядку фінансування місцевих виборів;

319

СТАРОВОЙТОВА Г.М., ОЗИМЧУК Н.В.

- скорочення строків, визначених Законом, проведення виборів з мість депутатів, які вибули, та сільських, селищних, міських голів-

- встановлення в Законі чітких положень про правові наслідки щодо порушень виборчого законодавства.

На підставі викладеного вище, маємо дійти висновку, що практика застосування Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» під час проведення чергових повторних виборів та виборів замість тих депутатів і голів, які вибули, переконливо засвідчила про необхідність суттєвого вдосконалення чинного законодавства про місцеві вибори.

З огляду на те, що чергові вибори 1998 року проводились за прийнятим 14 січня 1998 року, тобто під час проведення виборчої кампанії, новим Законом, що містив низку неконституційних положень, а також суттєві прогалини в регулюванні правовідносин щодо проведення місцевих виборів, та з метою консультативно-методичного забезпечення роботи виборчих комісій під час підготовки та проведення чергових виборів 29 березня 1998 року Центральною виборчою комісією були розроблені та затверджені постановою від 16 лютого 1998 року № 71 методичні рекомендації «Про деякі питання застосування виборчими комісіями положень Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Крім того, за сприяння Міжнародної фундації виборчих систем (ІРЕ5) у лютому 1998 році був виданий Посібник для членів дільничних виборчих комісій по виборах народних депутатів України та виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Усі дільничні виборчі комісії були забезпечені методичними рекомендаціями та посібником і користувалися ними під час виборів.

Чинним законодавством не врегульовані також питання щодо спостереження за місцевими виборами, тому Центральною виборчою комісією прийнято дві постанови з цього питання, а саме: постанова від 9 лютого 1998 року № 52 «Про офіційних спостерігачів від інших держав і міжнародних організацій та їх статус при підготовці та проведенні виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та постанова від 6 серпня 1998 року № 326 «Про зразок посвідчення офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій на повторних виборах, виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули».

Проблеми вдосконалення законодавства про вибори депутатів місцевих рад,..

Як зазначено вище, здійснюючи відповідно до вимог чинного законодавства повноваження стосовно консультативно-методичного забезпечення місцевих виборів, Центральна виборча комісія набула значний обсяг інформації щодо застосування Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яку використовує при опрацюванні законопроектів, що надходять для вивчення від Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, та при опрацюванні пропозицій щодо внесення змін до чинного Закону. Зауважимо, що з часу прийняття чинного Закону про місцеві вибори, в ньому зазнало зміни тільки одне положення: 16 лютого 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», яким чинний Закон доповнено статтею 50і щодо терміну повноважень депутатів місцевих рад сільських, селищних, міських голів, обраних на позачергових виборах. Інші зміни і доповнення до чинного Закону, незважаючи на його недоліки, не вносились. Це, зокрема, пояснюється тим, що існує нагальна потреба у внесенні не окремих, а системних змін до чинного законодавства. Законопроектами, що пропонували внесення системних змін до чинного законодавства про місцеві вибори і направлялись для вивчення Центральній виборчій комісії, є проект Кодексу законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципальний кодекс України) та проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (реєстраційний № 5047-2 від 14.07.2000 р.), який Верховна Рада України розглянула в першому читанні і доручила доопрацювати його Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. За пропозицією Комітету доопрацювання законопроекту здійснювалось за участю Центральної виборчої комісії. Зазначений законопроект, на відміну від чинного Закону, за яким місцеві вибори проводились за мажоритарною виборчою системою, передбачав запровадження на місцевих виборах пропорційної системи виборів, за якою депутати рад, крім депутатів сільських рад, мали обиратись за списками від місцевих осередків партій (блоків). Законопроект містив положення, що не відповідають вимогам Конституції України, внутрішньо суперечливі, одночасно в ньому відсутні окремі положення, що мають регулювати виборчі правовідносини. У ньому недодержано конституційного принципу рівного права, відповідно до якого всім виборцям і

320

П 1-385

321

СТАРОВОЙТОВА Г.М., ОЗИМЧУК Н.В.

всім кандидатам у депутати надаються і гарантуються рівні правові можливості для реалізації своїх виборчих прав. Так, частиною другою статті 7 проекту цього Закону передбачалось надати право висування кандидатів у депутати сільської, селищної, міської, районної у місті, районної обласної ради лише місцевим осередкам політичних партій та їх блокам Що звужувало виборчі права громадян, встановлені чинним Законом. У проекті Закону не надавалось право територіальним громадам на участь У формуванні районних та обласних рад, чим порушувались вимоги статті 140 Конституції України. Проект Закону не містив положень щодо надання права на участь у виборах членам територіальних громад, які в День голосування знаходяться у стаціонарних лікувальних, санаторно-оздоровчих закладах, на суднах, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, в інших місцях тимчасового проживання з обмеженими можливостями пересування, а також тих жителів сіл, селищ, Міст, які за станом здоров'я не можуть прийти у день голосування на виборчі дільниці. Отже, проект Закону суттєво обмежував, порівняно з чинним законодавством, право членів територіальних громад на участь у місцевих виборах, що не відповідає вимогам статті 22 Конституції України. Законопроектом передбачалося запровадити два рівні виборчих комісій: територіальні та дільничні. При цьому не було визначено, що Під час проведення виборів депутатів сільської ради за мажоритарною виборчою системою повноваження, що за чинним Законом виконують окружні виборчі комісії, мають покладатися на територіальні виборчі комісії. Вимагали уточнення і доопрацювання, узгодження з Нормами Конституції України, інших Законів, що регулюють проведення виборів, референдумів, здійснення місцевого самоврядування, й інші положення законопроекту.

З огляду на вищезазначене, Верховна Рада України постановою від 24 травня 2001 року доручила Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування доопрацювати проект Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (реєстраційний № 5047-2), передбачивши при доопрацюванні, що:

- вибори депутатів сільських, селищних, міських (міст районного значення), районних у містах рад мають проводитись за мажоритарною системою;

- вибори депутатів міських (міст Києва і Севастополя, республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), район-

322

Проблеми вдосконалення законодавства про вибори депутатів місцевих рад...

них та обласних рад мають проводитись за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою, відповідно до якої 50 відсотків депутатів обираються за списками від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва, а 50 відсотків - в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості;

- для виборів депутатів районних і обласних рад необхідно передбачити прогресивну нелінійну шкалу для норми представництва територіальних громад.

Верховна Рада України запропонувала також Комітету залучити для доопрацювання зазначеного законопроекту (за згодою) членів Центральної виборчої комісії.

На виконання зазначеної вище постанови Верховної Ради України Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування за участю Центральної виборчої комісії підготував проект Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», що враховує вимоги Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98, досвід застосування чинного Закону про місцеві вибори, пропозиції і зауваження, що надійшли під час застосування його положень та під час опрацювання законопроектів про внесення змін до чинного Закону.

20 червня 2001 року зазначений законопроект, опрацьований за участю Центральної виборчої комісії, передано для розгляду Верховній Раді України. Проектом Закону передбачено, що вибори депутатів сільських, селищних, міських (міст районного значення), районних у місті рад проводяться за мажоритарною виборчою системою, а вибори депутатів міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), районних та обласних рад, Київської, Севастопольської міських рад - за змішаною (мажоритарно-пропорційною) виборчою системою, відповідно до якої 50 відсотків депутатів обираються за списками від місцевих осередків (організацій) політичних партій, місцевих осередків (організацій) політичних партій, що об'єдналися у виборчий блок (далі - місцеві осередки партій (блоків) в багатомандатному окрузі на основі пропорційного представництва, а 50 відсотків - в одномандатних округах на основі відносної більшості. Вибори сільських, селищних, міських голів пропонується проводити так, як і у чинному Законі,- за мажоритарною виборчою системою відносної більшості.

323

СТАРОВОЙТОВА Г.М., ОЗИМЧУК Н.В.

Зміна системи формування органів місцевого самоврядування, ш0 відображає політичну волю Верховної Ради України, є головною, але далеко не єдиною особливістю проекту Закону, порівняно з чинним Законом про місцеві вибори.

У проекті Закону приведені у відповідність до Конституції України положення, що визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України. В ньому враховано пропозиції, що надходили з регіонів, щодо закріплення положення, згідно з яким загальний склад районної, обласної ради, що представляють відповідно до Конституції України спільні інтереси територіальних громад, має формуватись з урахуванням не тільки кількості територіальних громад, що входять до складу відповідного району, області, як це передбачено в чинному Законі, а також від кількості виборців цих громад. Враховані також пропозиції про зменшення загального складу районної ради зі 120 до 90 депутатів, а обласної ради - з 200 до 150 депутатів. В законопроекті чітко визначено, що право висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови та право бути обраним депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою мають громадяни України, які мають право голосу і належать до відповідної територіальної громади. Право висування кандидатів у депутати та на посаду сільського, селищного, міського голови реалізується виборцями через місцеві осередки партій (блоків), збори виборців за місцем проживання, трудової діяльності та навчання або шляхом самовисування в порядку, запропонованому у законопроекті. Право висування кандидатів надається місцевому осередку партії, яка зареєстрована не пізніш як за рік до дня проведення виборів, а виборчому блоку - за умови, що до його складу входять місцеві осередки партій, зареєстровані не пізніш як за рік до дня проведення виборів. Законопроект, на відміну від чинного Закону, не передбачає надання права на висування кандидатів у депутати, на посаду сільського, селищного, міського голови громадським організаціям.

З огляду на численні пропозиції, законопроектом передбачено скоротити строки призначення повторних виборів та виборів депутатів сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, з 90 до 60 днів, що має на меті скорочення витрат із місцевих бюджетів. Законопроект містить положення щодо проведення виборів у разі поділу адміністративно-територіальної одиниці, що не передбачено чинним Законом.

проблеми вдосконалення законодавства про вибори депутатів місцевих рад...