Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
- Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
- Сборник статей Часть II москва 2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.
- Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
- Ю. К. Базанов Права человека и защита персональных данных Киев 2000 удк 342. 721: 681, 4681.12kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 347(477)(075. 8) Ббк, 10761.64kb.
- Регушевський Едуард Євгенович удк 342. 7 (477) Конституційно-правові гарантії політичних, 310.91kb.
- Научно-методическое пособие Москва ● 2009 удк 347. 962: 342. 9 Ббк 67. 721-91: 67., 1444.75kb.
- Удк 334. 012. 64(477. 74) Михайлюк, 193.78kb.
Постановами від 8 липня 1999 року № 104 «Про звернення Центральної виборчої комісії до посадових осіб та творчих працівників засобів масової інформації України» та від 15 липня 1999 року № 115 «Про звернення Центральної виборчої комісії до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб» Центральна виборча комісія зосередила увагу на необхідності неухильного дотримання цими суб'єктами припису про безумовну заборону їх участі у проведенні передвиборної агітації та вжиття заходів щодо недопущення таких порушень. Постановою Центральної виборчої комісії від 28 вересня 1999 року № 295 затверджено «Роз'яснення Центральної виборчої комісії щодо заборони проведення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям безплатно або на пільгових умовах відповідно товарів, послуг, цінних
306
розгляд звернень учасників виборчих процесів і референдумів...
паперів, грошей, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей», яким акцентовано увагу на додержанні правил поведінки згаданих осіб під час виборчого процесу.
Як уже наголошувалося, передвиборна агітація є одним із найважливіших засобів політичного впливу на виборців, формування думки виборця про конкретного кандидата, саме така обставина обумовила надходження до Центральної виборчої комісії значної кількості звернень (заяв, скарг), в яких ішлося про порушення встановленого порядку ведення передвиборної агітації.
Так, кандидат у Президенти України Мороз О.О. звернувся до Центральної виборчої комісії із заявою щодо критичних коментарів його виступу на загальнодержавному каналі УТ-1 ведучим передачі «Акценти» В. Лапікурою. З порушеного питання Центральною виборчою комісією було прийнято постанову від 28 жовтня 1999 року № 403, якою зобов'язано президента Національної телевізійної компанії України Долганова В.О. надати ефірний час зазначеному кандидату в Президенти України на каналі УТ-1 для спростування недостовірних, на його думку, відомостей про нього, що мали місце в передачі.
Реагуючи на лист кандидата у Президенти України Симонен-каП.М., Центральна виборча комісія постановою від 13 листопада 1999 року № 431 звернула увагу керівництва телеканалу «Інтер» на порушення під час трансляції передачі за участю С. Доренка як особи, яка не є громадянином України, положень частини першої статті 33 Закону України «Про вибори Президента України».
До Центральної виборчої комісії надійшло чимало звернень щодо упередженого й однобічного висвітлення в регіональних друкованих ЗМІ перебігу виборчого процесу та обставин, що стосуються особистостей кандидатів, а також щодо розповсюдження анонімних друкованих матеріалів, виготовлених з порушенням положень частини дев'ятої статті 31 Закону України «Про вибори Президента України», відповідно до яких усі друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити інформацію про організацію, установу та осіб, відповідальних за їх випуск; реквізити установи, що їх друкувала; відомості про загальний тираж відповідного друкованого матеріалу. Багато звернень Центральною виборчою комісією направлено до правоохоронних органів для встановлення виготовлювачів і розповсюджувачів та-
307
ТАТАРНІКОВА Л.А., ШАПОРЕНКО І.С.
ких матеріалів та притягнення винних до відповідальності. Всього цп0 тягом 1999-2000 років до Міністерства внутрішніх справ членами Центральної виборчої комісії було надіслано 820 запитів щодо заяв « яких ішлося про порушення виборчого законодавства.1
В окремих зверненнях громадян, що надійшли до Центральної виборчої комісії в період президентських виборів, йшлося про факти не-включення громадян до списку виборців, про непоодинокі випадки допущення неточностей у списках виборців та включення до списків виборців померлих. Членами Центральної виборчої комісії оперативно вживалися передбачені законом заходи до вирішення скарг, що надходили до Комісії до дня голосування або в день голосування.
З метою встановлення обставин, що спричиняють надходження скарг та посилення контролю за дотриманням встановленого законодавством порядку проведення передвиборної агітації в ході підготовки та проведення виборів Президента України при Центральній виборчій комісії було утворено Спеціальну групу контролю за дотриманням встановленого чинним законодавством порядку проведення передвиборної агітації у засобах масової інформації усіх форм власності (постанова Центральної виборчої комісії від 26 липня 1999 року № 123), до складу якої увійшли члени Центральної виборчої комісії та працівники її Секретаріату, представники Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Асоціації представників засобів масової інформації, Управління координації діяльності державних засобів масової інформації Держкомінформполітики України, Української телевізійної спілки, Управління програмної політики та міжнародних зв'язків Держтелерадіо України. Основними завданнями цієї групи визначено розгляд звернень громадян України, інших учасників виборчого процесу про порушення вимог Закону України «Про вибори Президента України» та дотримання передбаченого чинним законодавством порядку проведення передвиборної агітації в засобах масової інформації усіх форм власності.
За результатами роботи Спеціальної групи з контролю, Центральною виборчою комісією 12 жовтня 1999 року прийнято постанову № 340 «Про дотримання положень Закону України «Про вибори Пре-
' Із 820 запитів, надісланих Центральною виборчою комісією на адресу органів внутрішніх справ, отримано відповідей на 385, на решту запитів відповіді надсилалися безпосередньо на адреси заявників.
308
РОЗГЛЯД звернень учасників виборчих процесів і референдумів...
зидента України» щодо проведення передвиборної агітації», якою діяльність Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Державного комітету інформаційної політики України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, територіальних виборчих комісій визнано в частині ведення передвиборної агітації недостатньою, а Державному комітету телебачення та радіомовлення України, Державному комітету інформаційної політики України, Національній телекомпанії України вказано на недопустимість підтримки або надання переваг у будь-якій формі тому чи іншому кандидату в Президенти України та їх передвиборним програмам державними телерадіокомпаніями, посадовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації в період виборчої кампанії. При цьому особливу увагу було звернуто на додержання встановленої Законом заборони стосовно включення до інформаційних та інших телепрограм агітаційних матеріалів кандидатів у Президенти України або політичної реклами. Керівників вищезазначених органів та організацій зобов'язано вжити заходів щодо недопущення в подальшому порушень Закону України «Про вибори Президента України» в частині висвітлення засобами масової інформації перебігу передвиборної агітації, а також фактів створення нерівних умов при наданні кандидатам у Президенти України теле-, радіоефіру та друкованих площ для ведення передвиборної агітації. Цією постановою також звернуто увагу Міністерства внутрішніх справ України на необхідність належного розгляду звернень Центральної виборчої комісії, територіальних виборчих комісій щодо порушення виборчого законодавства України та проведення перевірок і реагування на порушення. Як підсумок, слід відзначити прогресивний у плані вирішення спорів, пов'язаних з порушенням встановлених правил передвиборної агітації, досвід Росії, де при Президентові Російської Федерації функціонувала Судова палата з інформаційних спорів, яка розглядала і вирішувала інформаційні суперечки, що випливали з порушень порядку і правил ведення передвиборної агітації через засоби масової інформації.
Аналіз звернень, що стосуються використання засобів масової інформації під час проведення передвиборної агітації, засвідчує, що Закон України «Про вибори Президента України» у цій частині не відповідає вимогам практики організації виборчого процесу і потребує вдосконалення. Насамперед, слід зазначити, що Закон, суворо
309
ТАТАРНІКОВА Л.А., ШАПОРЕНКО І.С.
застерігаючи органи державної влади, органи місцевого самовряду. вання та їх посадових осіб від можливих порушень прав кандидатів у жодному випадку не передбачав відповідальності за такі порушення1
З урахуванням набутого досвіду під час виборчих кампаній Центральною виборчою комісією підготовлено і надіслано Голові Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення2 для вирішення питання про внесення їх у порядку законодавчої ініціативи па розгляд Верховної Ради України. В законопроекті передбачається адміністративна відповідальність за порушення заборони участі у передвиборній агітації та за виготовлення або поширення анонімних агітаційних друкованих матеріалів тощо. Взагалі пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення 22 новими статтями.
Чимало положень Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», прийнятого у 1991 році (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.06.1992 р. № 2481-12) є такими, що не відповідають Конституції України. У зв'язку із цим Центральна виборча комісія деякі процедурні питання підготовки і проведення референдуму здійснювала на підставі судових рішень.
Так, виходячи з того, що відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної групи з всеукраїнського референдуму повинні видаватися за формами, що встановлюються Президією Верховної Ради України, а Конституцією України такий орган не передбачено, Центральна виборча комісія відмовила в реєстрації ініціативної групи із всеукраїнського референдуму м. Житомира. Постанова Комісії від 14 грудня 1999 року № 444 «Про подання міського голови м. Житомира щодо реєстрації ініціативної групи із всеукраїнського референдуму» була оскаржена головою ініціативної групи м. Житомира Григор'євим В.В. у Печерському районному суді м. Києва. Суд, задовольнивши скаргу рішенням від 21 грудня 1999 року, визнав постанову ЦВК неправомірною, скасував її і зобов'язав Комісію зареєструвати цю групу та видати свідоцтво про реєстрацію, а членам ініціативної групи -
' Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики» - К., 2000. - С. 75. 2 Постанова Центральної виборчої комісії від 19.02.2001 № 9.
310
розгляд звернень учасників виборчих процесів і референдумів...
посвідчення за формою, що повинна бути встановлена, як ухвалено судом, Центральною виборчою комісією.
У більшості звернень, що надходили до Центральної виборчої комісії під час організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму, що відбувся 16 квітня 2000 року, йшлося в основному про порушення вимог положень Закону з питань проведення голосування при зміні громадянином місця свого перебування в період між поданням списків для загального ознайомлення і днем референдуму, про видачу під час голосування учасникам референдуму більше одного бюлетеня з одного і того ж самого питання та голосування за учасників референдуму іншими особами. Серед поданих звернень щодо порушень прав громадян на участь у всеукраїнському референдумі 60 відсотків стосуються питань проведення голосування при зміні громадянином місця свого перебування в період між поданням списків для загального ознайомлення і днем референдуму; близько 12 відсотків -з порушення процедури голосування; приблизно стільки ж - із порушення інших положень законодавства про всеукраїнський референдум. Для перевірки і відповідного реагування такі звернення надсилалися до комісії із всеукраїнського референдуму Автономної Республіки Крим, відповідних обласних, Київської і Севастопольської міських комісій з всеукраїнського референдуму та до правоохоронних органів. Окремі з них перевірялися безпосередньо членами Центральної виборчої комісії та працівниками її Секретаріату з виїздом на місця.
Звернення, що надійшли під час організації та проведення виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах замість депутатів, які вибули, та повторних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 221(м. Київ), що відбулися 25 червня 2000 року, стосувалися в основному невключення представників деяких політичних партій до складу виборчих комісій; відмови в реєстрації кандидатами у народні депутати України; порушення положень про складання списків виборців; недодержання заборони на участь у проведенні передвиборної агітації органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; порушення виборчих процедур та виборчих прав громадян під час голосування; визнання виборів недійсними тощо.
Зі змісту звернень, що надходили до Центральної виборчої комісії протягом 1999-2000 років, випливає, що порушення законодавства про вибори та референдуми допускалися багатьма учасниками виборчих
311
ТАТАРНІКОВА Л.А., ШАПОРЕНКО І.С.
процесів, всеукраїнського референдуму, в тому числі членами виборчих комісій, комісій з всеукраїнського референдуму, кандидатами та виборцями. Такі порушення мали місце здебільшого через правову необізнаність та непоінформованість учасників виборчих процесів і референдуму, неправильне розуміння ними чинного законодавства про вибори, референдуми. В окремих випадках порушення допускалися свідомо. Це характерно для ведення передвиборної агітації.
Разом із тим, багатьох звернень можна було б уникнути, якби чинне законодавство про вибори і референдуми не рясніло внутрішніми суперечностями, прогалинами, а окремі його положення не допускали різного їх тлумачення. Незважаючи на спроби законодавців поліпшити законодавчу базу про вибори і референдуми, закони все Іце залишаються широко відкритими для вдосконалення, особливо в частині приведення їх у відповідність до вимог Основного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року були визнані неконституційними понад 20 положень Закону України «Про вибори народних депутатів України». На виконання цього Рішення Верховна Рада України мала б привести цей Закон у відповідність до Конституції України. Однак, на жаль, цього не зроблено. Саме такі обставини обумовили неоднозначне тлумачення окремих положень Закону як виборчими комісіями, так і іншими учасниками виборчого процесу, що й призвело до численних звернень до різних інстанцій.
Розгляд звернень учасників виборчих процесів і референдумів засвідчує, що закони про вибори та референдуми мають суттєві недоліки в частині забезпечення реалізації й захисту конституційних виборчих прав громадян та права на їх участь у референдумах і потребують нагального вдосконалення.
Оскільки, у зв'язку з появою в засобах масової інформації в ході перебігу виборчих кампаній і референдумів недостовірної інформації реалізація виборчих прав громадян, права на їх участь у референдумах обмежується, слід законодавче встановити відповідальність за свідомо необ'єктивне висвітлення ходу підготовки і проведення виборів, референдумів засобами масової інформації.
Паралельність оскарження виборчих прав громадян до виборчих комісій вищого рівня або до суду передбачена чинним законодавством про вибори і референдуми певною мірою сприяє тяганині. Скар-
розгляд звернень учасників виборчих процесів і референдумів...
ги мають розглядатися судами з урахуванням швидкоплинності виборчого процесу в максимально короткі строки. Тому важливо закріпити у чинних виборчих законах, у процесуальному законодавстві України вимоги щодо розмежування повноважень виборчих комісій, комісій з референдуму, судів, правоохоронних органів з питань розгляду звернень з виключенням можливості паралельного їх розгляду. Запровадження порядку, який усував би одночасний розгляд виборчою комісією, комісією з референдуму та судом однієї і тієї самої за змістом скарги та здійснення розгляду звернень про порушення виборчих прав громадян, права на їх участь у референдумах спеціалізованими судами в колегіальному складі (у складі не менше трьох суддів) дасть можливість більш повно і об'єктивно розглядати виборчі суперечки та виносити правильні і справедливі рішення1.
Залишається законодавчо неврегульованим питання щодо незабезпечення конституційних виборчих прав громадян, права на їх участь у референдумах на різних етапах виборчого процесу та референдуму через неоднозначність положень у законодавстві щодо місця проживання і місця прописки громадян та відсутність уніфікованого переліку документів, що посвідчують особи. Отже, встановлення вичерпного переліку документів, що посвідчують особу громадянина, та на підставі яких виборцям, учасникам референдумів видаються бюлетені, чітке визначення поняття «місце постійного проживання громадянина» - ще один блок проблем, що потребує законодавчого вирішення.
Слід зазначити, що в чинному законодавстві про вибори та референдуми до цього часу не вирішено питання щодо мови друкування бюлетенів для голосування у місцях компактного проживання національних меншин. Поза увагою законодавців залишилася також проблема участі у виборах, референдумах громадян з вадами зору, адже, за відомостями Українського товариства сліпих, таких осіб у нашій державі понад 50 тисяч. Позбавлення цих громадян можливості брати участь у виборах та референдумах із суто технологічно не врегульованих питань є порушенням їх конституційних прав і підґрунтям для шахрайства у боротьбі за голоси виборців, учасників референдумів.
' Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики* - К., 2000. - С.24.
312
313
ТАТАРНІКОВАЛ.А., ШАПОРЕНКО І.С.
Тому, щоб забезпечити виборчі права, право на участь у рефереіі думах цих громадян України, виникла необхідність законодавчого закріплення положень про можливість друкування виборчих бюлетенів, бюлетенів для голосування на референдумах, для голосування в місцях компактного проживання національних меншин поряд з державною мовою і мовою відповідної національної меншини та положень про виготовлення спеціальних бюлетенів для голосування громадян з вадами зору.
Водночас актуальним є вдосконалення чинного законодавства передусім Іцодо синхронності законів про вибори, референдуми з іншими законами України про карну й адміністративну відповідальність з такою умовою, щоб не залишались безкарними дії, які спричинюють порушення. Чинне законодавство має передбачити чітку відповідальність за кожний вид порушення прав громадян під час виборів та референдумів.
Розглянувши через призму звернень окремі моменти виборчих перегонів, як це стало модним називати, що відображають трансформаційні процеси українського суспільства та розвитку його самосвідомості, можна зробити висновок, що виборчий процес з рухом часу вперед набуває більшої гостроти, ускладнюється. За таких обставин особливого значення набуває правова освіта населення, набуття широкими верствами населення знань про вибори і референдуми та навичок у застосуванні цих знань. Слід зазначити, що в цьому напрямі зроблено крок уперед. Хочемо наголосити на тій значній ролі, яку відіграє у сприянні правовій поінформованості населення України розроблена фахівцями Центральної виборчої комісії та схвалена Указом Президента України від 8 грудня 2000 року «Концепція підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні». В розвиток її Кабінетом Міністрів України розроблено та затверджено відповідні заходи, до реалізації яких залучено широке коло державних структур та наукових установ. Активну участь у їх виконанні візьмуть члени Центральної виборчої комісії, фахівці ЇЇ Секретаріату.
314
СТАРОВОЙТОВАГ.М.
член Центральної виборчої комісії,
заслужений юрист України
ОЗИМЧУКН.В. помічник члена Центральної виборчої комісії
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ВИБОРИ ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД ТА
СІЛЬСЬКИХ, СЕЛИЩНИХ, МІСЬКИХ ГОЛІВ
Вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад (далі - депутатів), а також сільських, селищних, міських голів відбуваються на основі гарантованого статтею 71 Конституції України та Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Конституційні засади щодо проведення місцевих виборів викладені у статтях 69-71 та 140,141 Конституції України. Статтею 70 Конституції України проголошено загальне виборче право голосу на місцевих виборах для всіх громадян України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу лише громадяни, яких визнано судом недієздатними. У статті 71 Конституції України всім виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття 140 Конституції України надає територіальній громаді - жителям села чи добровільно об'єднаним у сільську громаду жителям кількох сіл, селища, міста - право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, тобто право місцевого самоврядування. Як зазначається у цій самій статті, територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування є також районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 141 Конституції України жителі сіл, селищ, міст на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки обирають депутатів відповідної ради. На таких самих засадах територіальні громади обирають на чотири роки відповідно сільського, селищного, міського голову.
315
СТАРОВОЙТОВА Г.М., ОЗИМЧУК Н.В.
Участь громадян України у виборах до органів місцевого самоврядування є однією з форм реалізації ними права на участь у місцевому самоврядуванні.